Logo GenDocs.ru


Поиск по сайту:  


Конспект лекций для экзамена по курсу Уголовно-процессуальное право (2010) - файл 1.doc


Конспект лекций для экзамена по курсу Уголовно-процессуальное право (2010)
скачать (740 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc740kb.21.11.2011 08:37скачать

содержание

1.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Реклама MarketGid:
§ 49. Огляд, освідування, відтворення обстановки та обставин злочину.

Ст.190 КПК: огляд - це слідча дія, яка проводиться з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з‘ясування обстановки злочину, а також інших обставин, що мають значення для справи. Слідчий може провести огляд місцевості, приміщення, предметів і документів, тварин, трупа. Закон не вимагає від слідчого винесення постанови про проведення огляду. Згідно п.13 розділу ХУ КУ протягом п‘яти років після набуття чинності КУ збережеться існуючий порядок проведення огляду житла або іншого володіння особи, після цього він буде можливим не інакше як за мотивованим рішенням суду (ст.31 КУ). Огляд може бути первинним, повторним і додатковим (коли первинний проведений з порушеннями або поверхово, або необхідно додатково оглянути). Під час огляду предмети, обставини тощо сприймаються особами, що оглядають, за допомогою органів зору, слуху, дотику, нюху тощо, а також фіксується будь-якими технічними засобами (зйомка, запис, вимірювання приладами тощо), застосовуються хімічні реактиви, що є в слідчому портфелі. Для участі можуть запросити спеціаліста (медика, патологоанатома, автотехніка, кінооператора, фармацевта тощо), йому зобов‘язані подавати допомогу в огляді також органи міліції. За ст.191 КПК огляд повинен проводитись вдень, крім невідкладних випадків (автотранспортні події, виявлення трупа, швидке псування об‘єктів тощо). При огляді обов‘язково повинні бути присутні принаймні двоє понятих. Послідовність провадження огляду визначається слідчим у залежності від того, що оглядається. Так, огляд місця події повинен походити статичну та динамічну стадії: спочатку все місце події і всі предмети і труп оглядаються і фіксуються у тому вигляді в якому вони постали перед слідчим, без їх переміщення (їх стан, розташування, розміри тощо), а коли всі параметри зафіксовано, об‘єкти пересування, розглядаються, фотографуються, описуються окремо, виявляються при цьому ще якісь особливості, сліди, що мають значення для справи. Перед початком слідчий роз‘яснює понятим їх обов‘язок бути присутнім при всіх діях слідчого і засвідчити своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям, а спеціалісту - обов‘язок своїми знаннями сприяти у виявленні і закріпленні доказів, давати пояснення з приводу спеціальних знань, роз‘яснює всім особам, що беруть участь в огляді, робити зауваження з приводу огляду, які підлягають обов‘язковому занесенню до протоколу (ст.127, 128-1 КПК). Огляд предметів, вилучених під час огляду місця події, обшуку чи виїмці, проводять на місці, а в разі не можливості - у місці провадження справи (у кабінеті слідчого). Огляд трупа завжди за участю спеціаліста (судово-медичного експерта). При необхідності огляду похованого трупа виникає проводиться його ексгумація (виймання з місця поховання) - тільки на підстави постанови слідчого, затвердженої прокурором. Труп виймають в присутності слідчого, судмедексперта і двох понятих, про це складається протокол, його підписують всі присутні особи, про огляд складається окремий протокол. Протокол огляду складається з вступної (місце і дата, час початку і закінчення огляду, посада, класний чин чи звання слідчого, поняті, інші учасник, роз‘яснення прав і обов‘язків, статті КПК, згідно з якими проводився огляд і складався протокол), описової (відомості про об‘єкт огляду, місцезнаходження, особливості, сліди, застосовані технічні засоби) і заключної (що додається до протоколу, зауваження) частин, підписують протокол слідчий та всі особи, що брали участь. Можуть додаватися плани, схеми, креслення, касети, фонограми тощо. Вилучені предмети правильно упаковуються й опечатуються, на бірці вказується: найменування справи, назва предмета, місце і дата вилучення, посада і прізвище слідчого, підписи його і понятих. У протоколі зазначається вид печатки (пластилінова, сургучна) і текст відтиску печатки.

Освідування (ст.193 КПК) передбачає два види: слідче (проводить слідчий) і медичне (проводить судмедексперт або лікар). Полягає в огляді тіла живої людини з метою виявити або засвідчити наявність у неї особливих прикмет (родимі плями, татуювання, шрами, рубці, відсутність певних частин тіла, сліди хвороб тощо), а також слідів злочину (синці, тілесні ушкодження, плями крові, сліди виділень: слини, сперми, тощо). Підстава - наявність зафіксованих у протоколах допиту, інших матеріалах справи, протоколах даних про те, що на тілі певної особи є особливі прикмети або сліди злочину, виявлення чи засвідчення яких має значення для вирішення кримінальної справи, встановлення осіб, що вчинили злочин. Освідуванню можуть бути піддані обвинувачений, підозрюваний, потерпілий і свідок (ст.193 КПК). Про провадження слідчого освідування слідчий виносить постанову з вимогами ст.130 КПК, в якій крім того коротко викладаються обставини, що зумовили проведення освідування, зазначається, хто підлягає освідуванню, постанова оголошується особі, яка підлягає освідуванню. Освідування не повинно бути пов‘язано з приниженням людської гідності осіб, які беруть у ньому участь. Освідування проводиться в примусовому (за клопотанням потерпілого чи обвинуваченого) та добровільному порядку. Поняті (і лікар) можуть бути залучені до освідування, якщо це визнає за необхідне слідчий (ч.2 ст.127 КПК). Їм роз‘яснюється їх право бути присутнім при всіх слідчих діях і обов‘язок засвідчити підписами в протоколі факт проведення освідування і його результати, обов‘язки спеціаліста ст.128-1 КПК. Всім роз‘яснюється право робити зауваження з приводу освідування та правильності його фіксації у протоколі, які підлягають обов‘язковому занесенню до протоколу. Коли це пов‘язано з оголенням особи, слідчий і поняті не мають права бути присутніми при освідуванні особи іншої статі. Освідування повинно бути доручено співробітнику такої ж статі. Про результати складається протокол: час, місце освідування, освідувана особа, поняті, спеціаліст, результати, зауваження. Підписують: слідчий, освідуваний, спеціаліст, поняті. Медичне освідування проводиться у тому разі, коли для його потрібні спеціальні знання в галузі медицини - виявлення подряпин на тілі, укусів зубів, плям крові, слідів хірургічних операцій. Слідчий дає письмове доручення судмедексперту або лікарю, і ті про результати освідування складають відповідно судово-медичний акт або довідку.

Мета відтворення обстановки й обставин події (ст.194 КПК) - перевірка й уточнення результатів допиту або даних, отриманих при провадженні інших слідчих дій. Слідчий може виїхати на місце і в присутності понятих, а при необхідності за участю спеціаліста, свідка, потерпілого, обвинуваченого (підозрюваного) відтворити обстановку й умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності. Включає в себе і слідчий експеримент, і перевірку показань на місці без проведення експериментальних дій, у перевірці зібраних доказів, одержанні нових, виявлені причин і умов, які сприяли вчиненню злочину. Проводиться в умовах, максимально наближених до подій, при необхідності - неодноразово. Понятих не менше двох (кількість в залежності від складності відтворення). Відтворення не повинно бути пов‘язано з приниженням людської гідності осіб, які беруть у ньому участь, і бути безпечним для їх здоров‘я (ч.2 ст.194 КПК). Крім загальної інформації у протоколі зазначаються умови, в яких було відтворення, експериментальні дії, хто їх проводив. Їх кількість і результати, зауваження учасників (право робити зауваження роз'яснюють спочатку, як і права, обов‘язки, кримінальну відповідальність) підписують всі особи, що брали участь. Якщо слідчий робив заміри, фотографував, складав схеми, креслення, застосовував зйомку - відповідні матеріали додаються до протоколу (ст.195 КПК).
§ 50. Виїмка, її мета та порядок проведення.

Виїмка як самостійна слідча дія проводиться в тих випадках, коли слідчий має точні дані про те, що предмети або документи які мають значення для справи, знаходяться у певної особи або в певному місці (ч.1 ст.178 КПК). Це засіб збирання нових та перевірки наявних доказів. При виїмці предмети і документи вилучаються, може проводитись тільки щодо предметів і документів, які точно відомі слідчому, які знаходяться у конкретному місці у конкретній особи. Виїмка, за загальним правилом, проводиться за постановою слідчого. Санкція прокурора або його заступника необхідна для проведення виїмки документів, які становлять державну таємницю (ст.178 КПК). Для накладення арешту і виїмки кореспонденції в поштово-телеграфних установах (ст.187 КПК) слідчий має одержати дозвіл суду (постанову судді) (ст.31 КУ), що разом з вимогою закону про виїмку цієї кореспонденції в присутності не сторонніх осіб, а двох представників цієї установи, повинно гарантувати особу від необгрунтованого обмеження її конституційного права на таємницю листування, телеграфної та іншої кореспонденції. Виїмка повинна проводитись вдень, а вночі як виняток, коли можливе знищення, приховування або переховування розшукуваних предметів, або коли особа, яка вчинила злочин, може втекти (ст.180 КПК).

При обшуку і виїмці обов‘язкова присутність двох понятих і особи, у якої провадиться обшук чи виїмка або дорослих членів сім‘ї чи представника ЖЕО чи місцевої Ради нардепів (ст.181 КПК). У разі необхідності залучають спеціаліста, працівника ОВС - для подання організаційної чи технічної допомоги, свідка, потерпілого, обвинуваченого чи підозрюваного - для впізнання і відбору предметів і документів, які розшукуються і підлягають вилученню. Перед початком слідчий зобов‘язаний пред‘явити постанову і запропонувати добровільно видати зазначені в постанові предмети і документи. Обшукуваним, понятим та відповідним представникам слід роз‘яснити їх право бути присутніми при всіх діях слідчого і робити з приводу цих дій заяви, які підлягають занесенню до протоколу (ст.181 КПК). Проводячи обшук слідчий має відкривати замки, приміщення, але повинен уникати зайвих пошкоджень дверей, замків, предметів (ст.183 КПК). При обшуку і виїмці можуть бути вилучені тільки предмети і документи, які мають значення для справи, і також цінності і майно обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову чи можливої конфіскації майна. Предмети та документи, вилучені законом з обігу (зброя, не яку немає дозволу, вибухівка, сильнодіючі отруйні речовини тощо), підлягають вилученню незалежно від їх відношення до справи. Всі вилучені предмети і документи слідчий повинен пред‘явити понятим та іншим присутнім та перелічити в протоколі обшуку або виїмки чи в доданому до нього описі із зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак. У необхідних випадках вилучені предмети і документи повинні бути а місці обшуку або виїмки упаковані й опечатані (ст.186 КПК). Другий примірник протоколу та опису вручається обшукуваному (представнику). За наявності зауважень на неправильні дії під час обшуку (виїмки) не пізніше двох днів слідчий повідомляє прокурора, який здійснює нагляд (ст.189 КПК). Протокол обшуку (виїмки) стануть джерелами доказів тільки в тому разі, коли буде додержано процесуальний порядок провадження цих слідчих дій, а самі вони оформлені відповідно до вимог ст.85, 188 КПК.

Ст.27 ЗУ "Про статус народного депутата" - не допускається обшук, огляд речей, приміщення депутата. П.13 ст.13 ЗУ "Про статус суддів" - обшук чи виїмка в житлі судді чи службовому приміщенні, особистий обшук судді, огляд чи виїмка його речей - тільки з санкції Генерального прокурора. Ч.3 ст.20 ЗУ "Про Уповноваженого ВР з прав людини" - не може бути підданий обшуку без згоди ВР. Ч.2 ст.10 ЗУ "Про адвокатуру" - документи, пов‘язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню.
§ 51. Підстави та порядок призначення експертизи. Права обвинуваченого при проведенні експертизи.

Слідчий призначає експертизу у тому разі, коли для вирішення певних питань при провадженні у справі необхідні наукові, технічні та інші спеціальні знання (ст.75 КПК). Необхідність призначення експертизи визначається слідчим, виходячи з конкретних обставин справи і тих питань, на які має відповісти тільки спеціаліст з певної галузі знань, а ряді випадків призначення експертизи є обов‘язковим за законом (ст.76 КПК). При цьому сам слідчий не можу проводити експертизу, навіть маючи спеціальні знання в даній галузі, тобто не може суміщати дві різні процесуальні ролі в одній особі (ч.1 ст.62 КПК), а доручає її проведення іншій особі (особам). З іншого боку, він не має права ставити на вирішення експерта правових питань (напр., при призначені судмедекспертизи ставити питання про те чи сталося вбивство чи самогубство). Ст.196 КПК, загальний порядок призначення експертизи: а) визначення слідчим кола питань, вирішення яких потребує спеціальних знань; б) вибір експерта або експертної установи, які компетентні у вирішенні цих питань; в) складення мотивованої постанови про призначення експертизи, в якій, крім загальних реквізитів (ст.130 КПК), зазначаються: коротко обставини справи, підстави для призначення експертизи, прізвище експерта чи найменування експертної установи, питання для висновку експерта (ів), об‘єкти дослідження, матеріали, що надаються експерту для ознайомлення; г) ознайомлення обвинуваченого (підозрюваного) з постановою про призначення експертизи (крім випадків неможливості у зв‘язку із його психічним станом), роз‘яснення йому процесуальних прав за ст.197 КПК; д) вирішення слідчим заявлених обвинуваченим (підозрюваним) після роз‘яснення йому прав клопотань; е) надіслання постанови про призначення експертизи та інших матеріалів експертам. При призначенні експертизи обвинувачений має право: 1) заявити відвід експерту; 2) просити про призначення експертизи з числа вказаних ним осіб; 3) просити про постановку перед експертизою додаткових запитань; 4) давати пояснення експерту; 5) пред‘являти додаткові документи; 6) ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи; 7) заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи; 8) бути присутнім з дозволу слідчого при проведенні експертом окремих досліджень і давати пояснення. Проведення судмедекспертизи доручається спеціалістам з державних спеціалізованих установ та відомчих служб, ст.7 ЗУ "Про судову експертизу": науково-дослідні та інші установи судових експертиз Мінюста України і Мін охорони здоров‘я; експертні служби МВС, Мін оборони, служби безпеки. Судово-експертна діяльність може здійснюватись на підприємницьких засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також громадянами за разовими договорами. Експерти установ, яким керівником після одержання постанови доручення проведення експертизи, дають висновок від свого імені і несуть особисту відповідальність (ст.198 КПК). Зміст висновку - ст.200 КПК, де зазначається про попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний висновок за ст.178 КК. При виявленні фактів по справі, на які не було запитання, експерт має право вказати це у висновку. Висновок підписується експертом, або спільний - всіма експертами, не дійшли згоди - кожний свою частину. При проведенні експертизи окремими особами слідчий має пересвідчитись в особі і компетентності експерта (спеціальність за освітою, посада, час роботи за фахом, науковий ступінь в певній галузі, стаж роботи за фахом, відсутність обставин, що виключають участь експерта в розслідуванні (ст.62 КПК)). Експертами не можуть бути (ст.75 ч.7 КПК), які перебувають у службовій залежності від обвинуваченого, потерпілого, або раніше були ревізорами в цій же кримінальній справі. Слідчий вручає особі експерту копію постанови і роз‘яснює їй обов‘язки і права експерта за ст.77 КПК, попереджає про кримінальну відповідальність за відмову від виконання та неправдивий висновок за ст.178, 179 КК. Все це фіксується в окремому протоколі, який підписують слідчий і експерт. В разі потреби згідно ст.199 КПК може винести поставу про відбір зразків почерку та інших зразків (слини, крові, сперми, ґрунту, зерна тощо), необхідних для порівняльного експертного дослідження, про що складає протокол. Зразки зберігаються за правилами речових доказів. З дозволу слідчого експерт може бути присутнім при проведенні допитів та інших слідчих дій і ставити допитуваним запитання, які стосуються експертизи (ст.77 КПК), самостійно слідчі дії експерт не проводить. Слідчий може бути присутнім при проведенні будь-якої експертизи по справі у його провадженні. Одержавши висновок експерта, слідчий може допитати експерта, допит за правилами допиту свідків (ст.201 КПК). Слідчий зобов‘язаний ознайомити з висновком експерта та іншими матеріалами обвинуваченого, про що складає протокол, в який вносяться пояснення, зауваження, заперечення, клопотання обвинуваченого, та про призначення додаткової або повторної експертизи (ст.202 КПК). По призначення повторної або додаткової експертизи складається мотивована постанова (ст.75, 203 КПК). Згідно зі ст.205 слідчий може помістити обвинуваченого до відповідного медичного закладу для тривалого спостереження за обвинуваченим або обстеження його при проведенні судово-психіатричної або судово-медичної експертизи тільки із санкції прокурора або його заступника.
§ 52. Підстави та порядок притягнення особи як обвинуваченого. Порядок виклику та допиту обвинуваченого.

Ч.1 ст.43 КПК обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому законом порядку винесена постанова про притягнення до участі в справі як обвинуваченого. Процесуальні права обвинуваченого (ч.2 ст.43, ст.142 КПК): право знати, в чому його обвинувачують, мати захисника для захисту від обвинувачення, відстоювання своїх законних інтересів. Обов‘язок слідчого забезпечити умови реалізації цих прав. Ст.5 КПК ніхто не може бут притягнутий як обвинувачений інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Така підстава (ст.131 КПК) достатність доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою. Сумніви у винності особи, коли вичерпані всі процесуальні можливості їх усунення, виходячи з презумпції невинуватості, повинні тлумачитись на користь цієї особи (ч.3 ст.62 КУ). За відсутністю у слідчого переконання про винуватість особи закон діє йому право не погодитись з вказівками начальнику слідчого підрозділу, прокурора з приводу притягнення, подати свої заперечення (ч.2 ст.114, ч.4 ст.114-1 КПК). Маючи достатню кількість доказів винності і переконавшись у відсутності обставин, які виключають провадження у справі (ст.6 КПК), слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення як обвинуваченого за правилами ст.130, 132 КПК. Описова (мотивувальна) частина - час, місце вчинення злочину, кваліфікація за відповідними статтями (частинами, пунктами), висновок, що у справі достатньо доказів, наводити докази закон не зобов‘язує, але слідчий може це зробити. Резолютивна частина - конкретне рішення про притягнення за конкретними статтями із зазначенням ПІБ особи, дата і місце народження. Підписує слідчий, негайно відсилає прокурору. Особливий порядок притягнення: президент та кандидат, нардеп, судді і нарзасідателі, уповноважений ВР з прав людини. Слідчий зобов‘язаний пред‘явити обвинуваченому сформульоване ним обвинувачення, причому не пізніше двох днів з моменту винесення постанови і не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу. Пізніше двох днів якщо: 1) обвинувачений не можу з‘явитися з поважних причин (несвоєчасне одержання повістки, хвороба, стихійне лихо); 2) не з‘являється без поважних причин. Тоді слідчий застосовує привід (ст.136 КПК), або оголошує розшук (ст.138. 139 КПК). Пред‘явлення обвинувачення засвідчується підписом обвинуваченого на постанові і підписом слідчого із зазначенням дати пред‘явлення обвинувачення. Слідчий зобов‘язаний роз‘яснити права (ст.142 КПК), про що відмічається на постанові і засвідчується підписом обвинуваченого. Якщо при пред‘явленні обвинувачення і роз‘ясненні прав брали участь інші особи (перекладач, захисник, представник, педагог, лікар, прокурор) вони повинні поставити свої підписи на постанові (ст.85, 144, 438 КПК). При відмові обвинуваченого поставити підпис робиться відмітка про це слідчим, про відмову сповіщають прокурора (ч.2 ст.140 КПК). Якщо через фізичні вади обвинувачений не може поставити підпис, запрошується стороння особа як при оформленні протоколу слідчої дії (ч.4 ст.85 КПК). Пред‘явлення обвинувачення і роз‘яснення прав може бути оформлено окремим протоколом. Ст.143 КПК - слідчий зобов‘язаний допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред‘явлення обвинувачення. Допит проводиться в місці проведення слідства, при необхідності за місцем перебування обвинуваченого, вдень (вночі у виняткових випадках). Якщо обвинувачений не з‘явиться за викликом - привід через органи ВС (ст.134 КПК). Привід, як і допит - вдень крім винятків (ст.135, 136 КПК). Обвинувачені допитуються окремо, слідчий має вживати заходів щоб обвинувачені по одній справі не могли зноситися між собою, при попередньому ув‘язненні мають тримати їх окремо (ст.8 ЗУ "Про попереднє ув‘язнення"). На початку допиту слідчий запитує чи визнає себе обвинувачений винним, також про інші обставини. Давати показання - це право, а не обов‘язок обвинуваченого. Крім слідчого при допиті можуть бути присутні прокурор, начальник слідчого підрозділу, старший слідчої групи, а також захисник, законний представник обвинуваченого (запитання двох останніх слідчий може відвести, але зобов‘язаний внести їх до протоколу). Вимоги до протоколу ст.85 і 145 КПК, а якщо був звуко- чи відеозапис - ст.82-1 і 85-2 КПК. У протоколі зазначаються: місце і дата допиту, посада, звання чи класний чин і прізвище особи, що проводила допит; відомості про осіб, які були присутні при допиті; час початку і закінчення допиту; перерви; ПІБ обвинуваченого, детальні анкетні дані; фіксується ставлення обвинуваченого до обвинувачення, якщо визнає винним - повністю чи частково. Показання обвинуваченого викладаються від першої особи, по можливості дослівно (крім нецензурних слів і образи), жаргони заносяться на звороті із поясненням їх значення. Протокол фіксує якщо обвинуваченому пред‘являлися речові докази, документи, оголошувалися показання інших осіб. Протокол пред‘являється обвинуваченому для особистого ознайомлення, вимоги та поправки обвинуваченого заносяться до протоколу, підписують обвинувачений і слідчий, перекладач якщо він був кожну сторінку, інші присутні. На прохання обвинуваченого він може написати показання власноручно (ст.146 КПК). При відмові обвинуваченого підписати протокол допиту про це відмічається на протоколі і засвідчується підписом слідчого (ч.5 ст.85 КПК).
§ 53. Форми закінчення попереднього слідства.

Закінчити попереднє розслідування можна лише тоді, коли його завдання виконані. Для цього слідчий повинен всебічно, повно й об‘єктивно у встановленому порядку дослідити всі обставини, що складають предмет доказування у кримінальній справі. Порушення цієї вимоги ст.22 КПК тягне за собою повернення справи на додаткове розслідування прокурором, а при неможливості усунення неповноти або неправильності розслідування в судовому засіданні - також судом (ст.229, 246, 281 КПК). Оцінка зібраних у справі доказів слідчим має визначити, яке саме підсумкове рішення належить прийняти. Відповідно до ст.212 КПК попереднє слідство закінчується винесенням слідчим одного з 3-х можливих рішень: 1) обвинувального висновку з направленням справи для віддання обвинуваченого до суду; 2) постанови про закриття кримінальної справи; 3) постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування заходів медичного характеру. Дізнання, як правило, закінчується складанням постанови про направлення справи для провадження попереднього слідства, яке затверджується прокурором. Постанова складається особою, що провадить дізнання, і затверджується начальником органу дізнання або виноситься останнім і разом із справою передається прокурору, який здійснює нагляд за дізнанням, для наступної передачі за підслідністю. У постанові, крім загальних даних, передбачених ст.130 КПК, зазначається: які невідкладні та інші слідчі дії були виконані органом дізнання; які обставини вчинення злочину були встановлені; його кваліфікація; які доказі зібрано; як предмети та документи вилучено і де вони знаходяться; хто і коли був затриманий за підозрою у вчинені злочину, де він знаходиться. За наявності обставин, що виключають провадження у справі (ст.6 КПК), орган дізнання закриває кримінальну справу своєю мотивованою постановою, копію якої в добовий строк надсилає прокурору (ст.109 КПК). Закінчуючи попереднє розслідування, слідчий повинен систематизувати матеріали і технічно оформити справу. Практикою вироблено дві основні форми систематизації матеріалів кримінальної справи, тобто послідовність їх розташування: хронологічну (за датою складання або надходження) і тематичну (групування за обвинуваченими або епізодами), а також поєднання двох форм систематизації у складних справах. Підшиті матеріалі мають пронумеровані сторінки, складається опис документів по справі, на титульному аркуші міститься назва відомства, до якого належить орган розслідування, найменування цього органу, назва справи із ПІБ обвинувачених і відповідні статті КК, дати початку і закінчення, один том має не більше 250 аркушів.
§ 54. Закриття справи як форма закінчення попереднього слідства. Підстави, порядок закриття. Оскарження постанови.

Підставами для закриття кримінальної справи у стадії попереднього розслідування: 1) обставини, що виключають провадження у справі (ст.6 КПК); 2) обставини, які надають слідчому право закрити кримінальну справу (ст.7-10 КПК); 3) недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п.2 ст.213 КПК). Кримінальна справа також може бути закрита в зв‘язку із зміною обстановки (ст.7 КПК), притягненням особи до адміністративної відповідальності (ст.7-2 КПК), передачею матеріалів справи на розгляд товариського суду (ст.8) із застосуванням заходів виховного характеру (ст.9), передачею особи на поруки громадській організації або трудовому колективу (ст.10). підставою для закриття справи за ст.7 КПК і ст.50 КК є достатні докази того, що на час провадження попереднього слідства внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило характер суспільно небезпечного або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. Підставою для закриття справи з притягненням особи до адміністративної відповідальності, передачею матеріалів до товариського суду, із застосуванням примусових заходів виховного характеру або передачею особи на поруки (ст.7-1 КПК) є достатні докази, які дозволяють слідчому дійти висновку, що виправлення і перевиховання цієї особи достатньо застосування примусових заходів виховного характеру, заходів адміністративного стягнення чи громадського впливу. У всіх цих випадках йдеться про злочин, який не являє великої суспільної небезпеки. Крім того, кримінальний закон (ст.51 КК) встановлює додаткові умови прийняття рішення про закриття кримінальної справи. З притягнення до адміністративної відповідальності - тільки про злочини, за які передбачено позбавлення волі не більше одного року або більш м‘яке покарання. Примусові заходи виховного характеру до неповнолітніх: пред‘явлення обвинувачення, після винесення постанови про закриття ознайомлення його із матеріалами, потім надіслання справи прокурору зі списком осіб, які мають бути викликані в судове засідання (ст.9 КПК). Передача на поруки: а) особа щиро розкаялась; б) передається на поруки вперше; в) від громадської організації або трудового колективу надійшло клопотання, прийняте на загальних зборах і оформлене протоколом зборів. Не може бути передана особа, що вдруге вчинила умисний злочин або передавалася на поруки. Недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Закривається справа: докази підтверджують вчинення злочину; притягнення постановою конкретної особи як обвинуваченого, але потім виявилося, що доказів недостатньо для формулювання обвинувачення, можливості для подальшого зібрання доказів вичерпано, або докази виключають вчинення злочину обвинуваченим. Справа закривається лише щодо цього обвинуваченого, а якщо особу, яка дійсно вчинила цей злочин не буде виявлено, справа закривається за п.3 ч.1 ст.206 КПК (невиявлення особи). Перелік підстав для закриття кримінальної справи за ст.213 КПК не є вичерпним. Підстави: реабілітучі і нереабілітучі. Реабілітуючі: 1) відсутність події злочину; 2) відсутність у діянні складу злочину; 3) недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п.1,2 ч.1 ст.6, п.2 ст.213 КПК). Всі інші - нереабілітучі. При закритті справи з реабілітуючих обставин повинні бути відновлені порушені права громадянина, відшкодована шкода, заподіяна незаконним затримуванням, запобіжними заходами, притягненням як обвинуваченого (ст.53-1 КПК). ЗУ від 1.12.94 "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" і Положення про застосування цього закону, затверджене наказом Мін‘Юста, Генпрокуратури та МінФіна від 4.03.96 №6/5, 3, 41-3. Про закриття справи у усіх випадках складається мотивована постанова за вимогами ст.130, 214 КПК. Вступна частина. Мотивувальна частина: зміст і аналіз зібраних доказів. резолютивна частина: а) рішення про закриття із зазначенням конкретної законної підстави; б) рішення з інших питань, що підлягають розв‘язанню (відшкодування шкоди, скасування запобіжних заходів, забезпечення цивільного позову, доля речових доказів тощо); в)направлення копії прокурору; г) рішення про повідомлення інших осіб із роз‘ясненням права на а оскарження прокурору і в суд, а при закритті з реабілітуючої обставини - про відшкодування шкоди. До постанови додаються довідки про рух справи. За рядом нереабілітучих обставин необхідно з‘ясування ставлення до цього особи, чи вона не заперечує, це також необхідно при закритті із зміною обстановки або притягнення до адмінвідповідальності, виховних заходах та передачі на поруки. Підстави закриття і право заперечувати необхідно роз‘яснити до закриття справи. Думка потерпілого не обов‘язкова але може бути врахована. Якщо справа закривається у зв‘язку із смертю обвинуваченого необхідно згода родичів, які можуть наполягати на розслідуванні з метою реабілітації померлого. Для закриття справи необхідна згода прокурора, що здійснює нагляд, згоду ставить в верхній частині постанови про закриття. Може відмовити або зазначити іншу підстави. Якщо слідчий не згоден і наполягає на своєму - полає заперечення вищестоящому прокурору (ч.2 ст.114 КПК). Прокурор, який просив згоду держоргану (ВР) про притягнення як обвинуваченого має повідомити цей орган про закриття справи і підстави. Також про закриття повідомляються особа, яка притягувалась до відповідальності, особа за заявою якої порушено справу, потерпілого, його представника, цивільного позивача - їм надсилається письмове повідомлення або копія постанови. Право оскаржити - у семиденний строк з дня одержання цих документів, прокурору, а якщо закрито за згодою прокурора - вищестоящому прокурору. Особа, щодо якої проводилось розслідування має право оскаржити в частині підстав і мотивів закриття. Прокурор не пізніше 30 днів з дня надходження скарги розглядає справу і виносить одне із таких рішень: 1) скасовує поставу і відновлює попереднє слідство; 2) залишає скаргу буз задоволення. Про рішення повідомляє особу, що подала скаргу (ст.215 КПК). При відмові прокурора скасувати скаргу, особа, інтересів якої стосується постанова про закриття, протягом 7 днів з дня отримання повідомлення прокурора, має право оскаржити її до суду: районного, міського, прирівняного до них органу дізнання, слідчого, прокурора - до районного (міського) суду за місцем розташування органу або особи, яка винесла постанову; вищестоящого органу - до ВС АРК, обласного, Київського чи Севастопольського міського суду (ст.236-5 КПК). Строк розгляду скарги не більше 5 днів, при складності - 10 днів з дня надходження справи, витребуваної суддею з органу розслідування. При день і час розгляду повідомляють особу, що подала скаргу, яка має брати участь у засіданні і висловлювати свої доводи. Суддя виносить постанову (ст.213,214 КПК): про залишення скарги без задоволення або про скасування постанови і відновлення слідства із зазначенням обставин, які необхідно з‘ясувати під час слідства. Копії - особі, що прийняла постанову та подала скаргу. Постанова судді касаційному оскарженню не підлягає (ст.236-6 КПК). Постанова про закриття справ є обов‘язковою для виконання всіма підприємствами, організаціями, посадовими особами, має преюдиційне значення. Згідно ст.216КПК попереднє слідство може бути відновлене в межах строку давності притягнення до кримінальної відповідальності., постановою прокурора або начальника слідчого підрозділу як за їх власною ініціативою так і за скаргою особи, інтереси якої порушено.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Реклама:





Скачать файл (740 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru