Logo GenDocs.ru


Поиск по сайту:  


Лекции - Логистика - файл 1.doc


Лекции - Логистика
скачать (403.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc404kb.21.11.2011 23:32скачать

содержание

1.doc

1   2   3   4
Реклама MarketGid:
Переваги у

обслуговуванні














Переваги у виробництві

Рис.1. Логістика і конкурентні переваги у ринковій економіці.

Найбільш захищеною і безпечною для фірм, підприємств від атак конкурентів є позиція в правому верхньому квадранті. Логістика тут розглядається як інструмент, що дозволяє зайняти і утримувати цю позицію.

Сучасний ринок ставить перед логістикою як зв’язувальним ланцюгом між потребами ринку, виробництвом, мережею розподілу і доставки задачі прискорення руху матеріальних потоків і зокрема засобів виробництва, по логістичному ланцюгу. Тривалий процес транспортування приводе до того, що продукція стає морально застарілою ледь попавши на ринок (напр. комп’ютери). Необхідно прискорити рух товарів, зробити всю ЛС більш гнучкою, що швидко адаптується до умов ринку. Є три основні шляхи вирішення цієї проблеми:

- скорочення довжини логістичного ланцюга шляхом більш тісних контактів з постачальниками і споживачами і виключення із процесів руху товарів операцій складування ;

- контроль за матеріальним потоком на всьому шляху його просування на основі створення інформаційних систем управління логістикою ;

- надання всіх видів діяльності, які зв’язують ринок послуг з ринком попиту, як взаємозв’язаної ЛС.

Основою економіки будь-якої держави є ринок товарів і послуг або товарний ринок. Об’єктами товарного ринку є товари і послуги, а суб’єктами – виробники і споживачі, продавці і покупці. Товар – це продукт праці, який призначений для продажу і задовольняє певну потребу підприємства або населення. Послуга – це товар, який не має матеріальної форми.

Складовою товарного ринку є ринок засобів виробництва (РЗВ), який складається із засобів праці та предметів праці. Предмети праці – це природна речовина (сировина, матеріали), на яку людина впливає в процесі праці з метою пристосування її для особистого або виробничого споживання. Засоби праці – це сукупність усіх речових елементів, які людина використовує для впливу на предмети праці. Із всіх засобів праці найбільше значення для розвитку виробництва, і відповідно для розвитку суспільства, мають знаряддя праці (обладнання, устаткування, прилади, різні агрегати і апаратура і т.п.). саме знаряддя праці є мірилом розвитку виробничих можливостей людини, розвитку суспільних виробничих сил і відповідно виробничих відносин, при яких здійснюється праця.

РЗВ відповідно до наукових уявлень про його суть передбачає таку суспільну організацію обміну, при якій реалізація продукції здійснюється на основі прямих взаємовідносин виробників із споживачами і торговими посередниками при вільному виборі партнера, що базуються на логістичному підході в умовах конкурентної змагальності продавців у задоволенні замовлень споживачів.

В попередніх темах вже розглядалась взаємодія окремих елементів маркетингу і логістики в процесі організації дистрибутивних мереж збуту вироблених продуктів і, зокрема засобів виробництва. Тут слід наголосити, що вчені і практики останнім часом почали вести мову про маркетингову логістику, принципи її формування, вироблення і реалізацію спільної стратегії для досягнення поставленої мети з допомогою цього економічного механізму.

Концепції логістики і маркетингу базуються на спільності, перш за все, операцій планування. Як відомо, маркетинг – це планування зорієнтоване на попит, на потреби споживача товару чи послуги, а логістика – планування матеріального попиту по наявності, доступності і часу реалізації товару. Логістику у фірмах часто сприймають як другу частину маркетингу. Інтереси між ними настільки сильні і тісно переплетені, що інколи важко буває їх розділити.

Ми вже зазначали, що маркетинг визначає “що треба робити”, а логістика озброює інструментарієм і механізмами реалізації маркетингових досліджень. Припустимо служба маркетингу обґрунтувала необхідність випуску нових видів продукції. Тоді завданням служби логістики буде забезпечити виробництво сировиною, управління запасами, транспортування і ін. все це робиться у розрізі нового виду продукції. Таким чином, логістику можна розглядати як інструмент реалізації стратегії маркетингу.

Використовуючи початковий зміст, що вкладений у поняття “фізичний розподіл” закордонними дослідниками, можна дати йому наступне визначення: “фізичний розподіл – це комплексна логістична активність (операція), яка є складовою частиною процесу дистрибуції, і яка включає в себе всі логістичні операції, що зв’язані з фізичним переміщенням і збереженням ГП в товаропровідних структурах виробників і (або) логістичних посередників”. Фізичний розподіл часто ототожнюється з дистрибуцією, яка займається просуванням ГП від виробників до кінцевих споживачів, організацією продаж, перед і після продажним сервісом. Фізичний розподіл підлягає аналізу, контролю і аудиту з метою встановлення найбільш ефективних каналів розподілу.

Основні канали розподілу в ЛС діляться на: 1. Незалежних гуртових посередників. 2. Збутові організації промислових фірм і підприємств. 3. Агенти, товарні брокери, ділери, комісіонери і інші посередники. 4. Товарні біржі, торгові дома, ярмарки, аукціони, фірмова торгівля і ін.

Основними ринками засобів виробництва виступають: 1. Ринок масової продукції базових галузей промисловості. 2. Ринки масової продукції галузей переробної промисловості. 3. Ринок продукції, що реалізується за індивідуальним замовленням споживачів – це, як правило, ринки унікального обладнання – літаки, кораблі, крупні гідро і електротурбіни, потужні трансформатори і ін.

Питання для самоконтролю

1. Які фактори логістичної концепції господарювання підвищують конкурентноздатність суб’єктів підприємництва?

2. Охарактеризуйте показник ПІК – прибуток на інвестований капітал при визначенні конкурентноздатності окремих видів ГП.

3. Дайте визначення ринку засобів виробництва.

4. Перерахуйте задачі, які вирішуються службою логістики спільно зі службою маркетингу.

5. Що спільного і які відмінності між дистрибуцією і фізичним розподілом ГП?

6. Що таке логістичний канал? Які функції він виконує? Назвіть основні види ринків засобів виробництва.

Практичне заняття 1.

Тема 5. Функціональний логістичний менеджмент.

Питання для обговорення

1.Зв’язок логістики з основними функціональними сферами бізнесу і іншими сферами народногосподарського комплексу.

Управління замовленнями.

Управління закупівлями

Логістичне адміністрування.

Підтримка логістичного менеджменту.

Стислий виклад теми та методичні вказівки до її вивчення.

При засвоєнні матеріалу цієї теми студентам слід звернути увагу на те, що особливістю логістичного менеджменту є те, що він як по стратегічним, так і по тактичним (оперативним) цілям і задачам зв’язаний зі всіма функціональними областями менеджменту (інвестиційного, інноваційного, виробничого, фінансового, інформаційного, по персоналу) в процесах управління замовленнями і закупівлями матеріальних ресурсів, виробництвом і розподілом готової продукції. Часто буває дуже важко розділити сфери дії логістичного і інших видів менеджменту (особливо виробничого, інвестиційного, фінансового, інформаційного), тому за звичай виділяють основну координаційну і інтегруючу функції логістичного менеджменту на вищих рівнях ієрархії управління у фірмі, органах регіональної і місцевої влади, галузі.

Потужним поштовхом для розвитку логістичного менеджменту стала поява синергетики як науки про процеси нелінійної самоорганізації в природі і суспільстві. Питання самоорганізації тимчасових, просторових, просторово-тимчасових структур вивчаються в рамках міждисциплінарної дисципліни, що отримала назву синергетика1. Закон синергії полягає в тому, що сума властивостей організаційного цілого перевищує «арифметичну» суму властивостей, що є у кожного із тих елементів, які ввійшли в склад цілого елементу зокрема.

Отже, властивості цілого не зводяться до суми властивостей його частин. Термін synergy в перекладі з грецького означає співробітництво, співдружність. Одержаний сумарний ефект носить назву синергічного ефекту. Синергетика, основні положення якої були сформульовані Г. Хагеном, представляє собою евристичний метод дослідження відкритих систем що само організуються, які підлягають кооперативному ефекту, що супроводжується утворенням просторових, тимчасових або функціональних структур.

Синергічний зв’язок – зв’язок в логістичній системі, яка при сумісному функціонуванні незалежних елементів системи забезпечує збільшення загального ефекту до величини більшої, ніж сума ефектів цих же елементів, діючих незалежно, тобто посилює зв’язок елементів системи.

Синергія: - ефект взаємного посилення зв’язків однієї системи з іншою на рівні матеріального потоку.- спільний (корпоративний) ефект взаємодії елементів у системі.

На думку авторів учбового посібника “Основи логістики”, “...логістичний менеджмент на фірмі представляє собою синергію основних управлінських функцій (організації, планування, регулювання, координації, контролю, обліку і аналізу) з елементарними і комплексними логістичними функціями для досягнення цілей логістичної системи [4]. Універсальність подібного визначення логістичного менеджменту дозволяє з успіхом розповсюдити його на всі види підприємницької діяльності і виконання функціональних обов’язків державних установ.

В попередніх темах ми уже відзначали взаємозв’язок логістики з виробництвом, фінансами, маркетингом тому можна вести мову про те, що функціональний рівень системи логістики характеризує групи процесів, що є різнохарактерними по змісту, принципам і методам управління матеріальними потоками. Цей комплекс підсистем включає підсистеми: організація матеріальних потоків у виробництві, управління закупівлями, організація правового і інформаційного забезпечення логістичних рішень, організація збуту продукції.

Кожна з цих підсистем вирішує свої завдання.

Приклад

Задачі, що реалізуються в підсистемах, які забезпечують функціонування і взаємодію елементів логістичного ланцюга.

Підсистема організації роботи складів вирішує завдання визначення числа і виду складів, виконуваних ними функцій, контролю і обліку матеріалів. Підсистема організації роботи транспорту покликана вирішувати завдання визначення типу і кількості транспортних засобів, встановлення транспортних маршрутів і схеми руху, оптимізації вантажних потоків. Підсистема організації функціонування підрозділів логістики покликана вирішувати завдання встановлення сфери діяльності цих підрозділів, виконуваних ними функцій, кадрового забезпечення процесу логістики.

Якщо в сфері матеріального виробництва встановити чіткі межі компетенції логістичного менеджменту по формальним ознакам доволі складно, то у сфері комерційного посередництва це зробити значно простіше, так як практично все комерційне посередництво по суті має логістичний характер (прямо або побічно воно зв’язано з матеріальними, фінансовими, інформаційними і іншими економічними потоками в процесі розподілу і товарного обміну).

Інтерфейс логістичного і операційного менеджменту проявляється в проблемі обліку сезонного попиту при виробництві ГП. Повне передбачення (прогноз) такого попиту не завжди можливий, і тому для страхування ризику втрати продаж виробники прагнуть максимізувати обсяг випуску ГП, що приводить до зростання затрат на збереження і підтримку запасів ГП як у виробника, так і в дистрибутивні мережі. Завданням логістичного менеджменту у цьому випадку є оптимізація загальних витрат у виробництві і дистрибуції для створення сезонних запасів ГП. Взаємодія між логістикою і операційним менеджментом прослідковується і у питанні про упакування, яку більшість фірм трактує як логістичну активність не тільки в збуті, але і у виробництві.

Взаємодія логістики з інвестиційним і інноваційним менеджментом визначає сферу взаємних інтересів в технічній і технологічній політиці фірми. Інвестиції в передові виробничі технології, які приводять до змін тривалості виробничого циклу і атрибутів ГП, ставлять перед логістичним менеджментом нові проблеми, що зв’язані з забезпеченням виробництва додатковими МР, варіацію внутрівиробничих логістичних активностей, забезпеченням додаткового логістичного сервісу у збуті і т.д. В той же час інвестиції в складське і вантажопереробне обладнання, транспортні засоби і комунікації, обчислювальну і оргтехніку розширюють можливості логістичного менеджменту для прийняття ефективних рішень.

Взаємодія логістики і фінансового менеджменту проявляється перш за все в обсязі і оборотності оборотного капіталу фірми. Так як значну долю оборотного капіталу складають грошові засоби, що вкладені в запаси МР, ГП, то ефективність логістичних рішень по управлінню запасами (наприклад, зниження їх обсягів у виробництві і дистрибуції) прямо зв’язана з прискоренням оборотності і вивільненням фінансових засобів для інвестування у виробництво або сервіс.

Близькою до фінансового менеджменту є проблема взаємодії логістики з діючою у фірмах системою бухгалтерського обліку і звітності. Та ж проблема спостерігається з управлінням якістю і сервісу в еволюції логістики.

Оскільки сфера державних закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення нормального функціонування і підтримки бюджетних організацій і установ (збройні сили, безпека, міліція, державний апарат, бюджетована частина охорони здоров’я, освіти, культури, соціального забезпечення і ін.) розглядається як логістична система, то логістичний менеджмент є тим інструментом, який дозволяє найбільш ефективно розподіляти і використовувати кошти державного і місцевих бюджетів.

Логістичний менеджмент у виробничих фірмах починається з приймання і обробки замовлення споживачів (покупців) ГП [4, с. 135-48]. Укрупнено, не стосуючись маркетингової стратегії фірми, можна сказати, що задачею логістичного менеджменту є якісне задоволення попиту від приймання замовлення до доставки ГП кінцевому споживачу у відповідності з правилами логістичного міксу (див тему 3). Загальна процедура управління замовленнями включає в себе декілька етапів, утворюючи так званий логістичний цикл замовлення: приймання і попередня обробка інформації про замовлення ; передача ; конфігурування ; визначення джерел виконання замовлення ; планування ; моніторинг виконання і доставки замовлення споживачу.

Основною метою логістичного менеджменту закупівель [4, с. 175-190] є надійне і якісне забезпечення як підприємств матеріального виробництва, так і організацій і установ інших сфер господарського комплексу, необхідними для виконання виробничих і інших функціональних завдань МР. Проте досягнення цієї мети може бути виконано з різними затратами ресурсів, тому перед логістичним менеджментом виникає проблема оптимізації, як в ланцюгу “постачання – виробництво”, так і в повному логістичному ланцюгу (включаючи кінцевого споживача).

Закордонні спеціалісти по логістиці часто розглядають управління закупівлями як “дистрибуцію навпаки”, маючи на увазі, що у обох сферах реалізуються одні і ті ж логістичні активності: процедури замовлень, транспортування, вантажопереробка, управління запасами, складування і ін. Разом з тим, не дивлячись на зовнішню подібність, є принципові відмінності, що зв’язані перш за все з відмінностями у цільових установках управління цими ключовими логістичними операціями при реалізації глобальної мети бізнесу, яка відповідає місії фірми на ринку.

Розробка логістичної стратегії займає центральне місце в логістичному адмініструванні [4, с.452-483] діяльності фірм поряд з корпоративною маркетинговою і виробничими стратегіями і встановленням місії, тобто це той вихідний фундамент, який відповідає на два основних питання: що фірма представляє собою в даний час і куди вона прагне?

Один із етапів розробки логістичної стратегії є розробка логістичного стратегічного плану з визначенням агрегованих показників як в цілому для логістичної системи, так і для окремих рівнів менеджменту. На цьому етапі затверджується організаційна структура ЛС, визначається базова логістична інформаційна система, система оцінки виконання стратегічних задач і моніторингу. Особлива увага тут приділяється зменшенню затрат, мінімізації інвестицій ЛС, покращенню логістичного сервісу.

Персонал логістичного менеджменту фірм має постійну потребу в аналізі результатів прийнятих управлінських рішень і системних характеристик. При цьому аналіз проводиться, як правило, по базисним і ключовим логістичним операціям і в цілому для визначення рівня досягнення стратегічних, тактичних і оперативних цілей логістичного менеджменту. Під аналізом результатів управлінських рішень в логістиці в широкому розумінні за звичай приймається розкладання (декомпозиція) об’єкту чи процесу що вивчається на частини з метою економічного, фінансового, технічного і т.п. дослідження цих частин. З позицій логістики перш за все представляє інтерес економічний і фінансовий аналіз-аудит, що приймаються логістичними менеджерами фірм, і які в кінцевому підсумку відображаються на рівні загальних затрат, прибутку, рентабельності і інших результуючих показниках.

В основу логістичного аналізу покладені такі принципи, як науковість, системний підхід, динамічність, виділення пріоритетних напрямів, комплексність повнота і достовірність інформаційної бази і ін. Методи і прийоми що при цьому застосовуються , характерні для загального техніко-економічного аналізу виробничо-господарської діяльності.

Найбільш застосовуваним у логістиці є АВС - аналіз і XYZ-аналіз.

АВС - аналіз є одним із методів раціоналізації, який може використовуватися у всіх функціональних сферах підприємств і фірм. Він дозволяє: а) виділити найбільш суттєві напрями діяльності ; б) спрямувати ділову активність у сферу підвищеної економічної значимості і одночасно знизити затрати в інших сферах за рахунок усунення надлишкових функцій і видів робіт ; в) підвищити ефективність організаційних і управлінських рішень дякуючи їх цільовій орієнтації.

Нераціонально приділяти позиціям, що відіграють незначну роль у виробництві, таку ж увагу що і сировині чи матеріалам першорядної важливості. Це положення, що одержало широке визнання, відоме як принцип Парето. Суть його полягає в тому, що на декілька виробів із всієї сукупності тих, що виробляються, продаються, купуються або зберігаються, приходиться значна частина витрачених або придбаних ресурсів. Стосовно до політики матеріальних запасів останні означають, що на обмежене число поставок приходиться основна маса використовуваних матеріалів.

XYZ – аналіз матеріалів передбачає оцінку їх значимості в залежності від частоти споживання. Якщо розглядати споживання окремих видів матеріалів на протязі тривалого періоду, то можна встановити, що в їх числі є матеріали , які мають постійний і стабільний попит ; матеріали, витрати яких піддаються певним, наприклад сезонним коливанням, і, на кінець, матеріали, витрати яких мають випадковий характер. Тому в границях кожного із класів А, В і С матеріали можуть бути розподілені ще і по степені прогнозованості їх витрат. Для такої класифікації використовуються символи X,Y,Z. В якості показника, що характеризує можливі коливання в споживанні матеріалів, може використовуватись коефіцієнт варіації

= . 100 %, =

де - стандартне відхилення, яке визначає степінь фактичних витрат матеріалів на протязі аналізованого періоду відносно середньої величини ;

- середня величина витрат матеріалів ; - фактичні витрати матеріалів у t-му періоді ; Т – число періодів спостереження.

Процедури контролю в ЛС дуже подібні до контролю параметрів в технічних системах і процесах. Сам процес контролю полягає в постійному або періодичному порівнянні заданих характеристик і параметрів з поточними значеннями цих параметрів. Складність такого порівняння для ЛС полягає в тому, що багато показників і характеристик мають якісний характер, а критерії порівняння є векторними. Розрізняють системи контролю розімкнуті, замкнуті і системи з модифікованим зворотним зв’язком.

Моніторинг в ЛС здійснюється або вручну персоналом менеджменту, консультантами, аудиторами або на основі комп’ютерних програм.

Важливу роль в логістичному адмініструванні відіграють процедури аудиту, під яким розуміють періодичні пробірки стану окремих елементів ЛС (транспортування, складування, зберігання і т.д.) і статусу логістичних операцій. Складовим логістичного адміністрування є і звіт про рівні логістичних затрат. Цей звіт показує співвідношення річних затрат в інтегрованих логістичних активностях: закупівлях і фізичному розподілі, а також рівень логістичного сервісу в заданому періоді часу по зрівнянню з попереднім і відносно конкурентів.

Специфічною рисою інфраструктури товарних ринків в багатьох країнах є органічне поєднання децентралізованих початків і державного управління. закордонний досвід показує, що ринкові відносини тісно взаємозв’язані з державним регулюванням виробництва і товарообігу, які здійснюються економічними і правовими методами в інтересах розвитку національної економіки і світогосподарських зв’язків. Об’єктивна необхідність у державній підтримці покликана , у крайньому разі, двома обставинами. По-перше, тим, що переслідує власні інтереси, логістичні посередники покликані забезпечувати потреби обслуговуваних ними підприємств і організацій, надійність і ефективність наданих послуг. По-друге, органи державного управління покликані координувати інтереси логістичних посередників і обслуговуваних ними підприємств, сприяти забезпеченню взаємовигідних відносин між ними [2, с. 128-138].

Питання для самоконтролю

1. Що вивчає наука синергетика?

2. Дайте визначення закону синергії, синергетичному зв’язку.

3. Поясність інтерфейс (взаємозв’язок) логістичного менеджменту з

іншими функціональними видами менеджменту.

4. Охарактеризуйте логістичний менеджмент замовлень споживачів.

5. Охарактеризуйте логістичний менеджмент закупівель.

6. Що розуміють під логістичним адмініструванням, його складові?

7. Наведіть основні напрями державної підтримки логістичного

менеджменту.

Практичне заняття 2.

Тема 6. Інформаційне забезпечення логістичного управління.

Питання для обговорення

1. Інформаційні потоки в логістиці.

2. Інформаційні системи в логістиці.

3. Види логістичних інформаційних систем.

4. Принципи побудови логістичних інформаційних систем.

5. Закордонна практика інформаційного забезпечення управління матеріальними потоками.

Стислий виклад теми та методичні вказівки до її вивчення

В основі процесу управління матеріальними потоками лежить обробка інформації (економічної), тобто сукупності функціонуючих в економічних об’єктах різних відомостей, які можна фіксувати, передавати, перетворювати і використовувати для здійснення таких функцій управління, як планування, облік, економічний аналіз, регулювання і ін. Ця інформація циркулює в логістичних системах. В зв’язку з цим одним із ключових понять логістики є поняття інформаційного потоку.

Інформаційний потік – це сукупність циркулюючих в логістичній системі, між логістичною системою і зовнішнім середовищем повідомлень, що необхідні для управління і контролю за логістичними операціями (активностями). Інформаційний потік може існувати у виді паперових і електронних документів. Іншими словами – це потік повідомлень в мовній, документ ній (паперовій, електронній) і іншій формі, що генерується вихідним матеріальним потоком в ЛС, що розглядається, між ЛЛС або ЛС і зовнішнім середовищем, і який призначений для реалізації управлінських функцій. Ознаки класифікації інформаційних потоків наведені у схемі [4, с.361].

Вимірюється інформаційний потік кількістю обробленої і переданої інформації за одиницю часу. У відповідності з кібернетичною теорією інформації за одиницю кількості інформації прийнята так звана двоїна одиниця – БІТ. При використанні ЕОМ інформація вимірюється байтами. БАЙТ – це частина машинного слова, яка складається, як правило, із 8 біт і використовується як одне ціле при обробці інформації в ЕВМ.

Інформаційні потоки в сукупності (інтегровано) складають інформаційну систему, яка в той же час є значним елементом будь-якої ЛС і є її підсистемою. Ця підсистема забезпечує проходження і обробку інформації в ЛС і при більш детальному розгляді сама розгортається у складну інформаційну систему, що складається із різних підсистем.

Так як і будь-яка інша система логістична інформаційна система (ЛІС) повинна складатися із упорядкованих взаємозв’язаних елементів і володіти деякою сукупністю інтегрованих якостей. Декомпозицію ЛІС на складові елементи можна здійснити по-різному. Найбільш часто ЛІС ділять на дві підсистеми: функціональну і забезпечуючу, див. [2, с.165].

Визначення ЛІС можна сформулювати наступним чином: інформаційна система – це певним чином організована сукупність взаємозв’язаних засобів вичислювальної техніки, персоналу, різних довідників і необхідних засобів програмування, що забезпечує вирішення тих чи інших функціональних задач (в логістиці – задач по управлінню матеріальними потоками).

ЛІС можуть створюватися з метою управління матеріальними потоками на рівні окремого підприємства, фірми, компанії, а можуть сприяти організації логістичних процесів на території регіонів, країн і навіть групи країн.

На рівні окремого підприємства ЛІС, в свою чергу поділяють на три групи: - планові ; - диспозитивні (або диспетчерські) ; - виконавчі (або оперативні).

ЛІС, що входять в різні групи, розрізняються як своїми функціональними, так і забезпечуючи ми підсистемами. Функціональні підсистеми відрізняються складом вирішуваних задач. Забезпечуючі підсистеми можуть відрізнятися всіма своїми елементами, тобто технічним, інформаційним і математичним забезпеченням.

В логістиці також використовуються інформаційні системи із зворотнім зв’язком. Такі системи існують там, де оточуюче середовище сприяє прийняттю рішення, яке здійснює вплив на це середовище, а значить і на подальші рішення.

Об’єктом управління ЛІС є потоки інформації, що зв’язані з постачанням, запасами і розподілом ГП як внутрі, так і поза організацією, фірмою. Інформаційні потоки не є елементарними і неподільними об’єктами, а представляють собою достатньо складну систему з множиною взаємозв’язків як внутрі організації, так і поза її межами. Суб’єктом управління в ЛІС є конкретні структурні підрозділи, особи, що приймають рішення.

З позицій системного підходу в процесах мікрологістики виділяють три рівні побудови : перший рівень – робоче місце, на якому здійснюється логістична операція з матеріальним потоком. Другий рівень – дільниця, цех, склад, де відбуваються процеси транспортування вантажів, розташовуються робочі місця. Третій рівень – система транспортування і переміщення в цілому, що охоплює ланцюг подій, за початок якої можна прийняти момент відвантаження сировини постачальником.

Аналогічну рівневі систему можна побудувати і в макрологістичних процесах – підприємство – регіон (галузь) – країна.

З допомогою інформаційної логістики і удосконалення на її базі методів планування і управління в компаніях ведучих промислових країн Заходу відбувається в даний час процес, суттю якого є заміна фізичних запасів надійною інформацією про наявність матеріальних ресурсів.

На сучасному етапі розвитку інформаційної логістики в розвинутих країнах ставиться задача: на базі повсюдного впровадження ЕВМ створити інтегровані АСУ і АСПРи і тим самим забезпечують гнучке реагування виробництва на потреби ринку. Мінімізувати витрати і отримати додаткові переваги в конкурентній боротьбі за покупця.

Складність, велика розмірність і наявність великої кількості документів, що використовуються при управлінні матеріальними потоками в ЛС, викликали появу за кордоном концепції “Electronic Data Interchange” - EDI (“електронного обміну даними”). В найбільш загальному трактуванні EDI представляє собою комп’ютерний інформаційний обмін між користувачами з застосуванням стандартного формату даних і який обслуговує сучасні телекомунікаційні технології. Відносно недавнє застосування EDI буквально революціонізувало процедуру управління замовленнями і державними закупівлями в закордонних фірмах.

В останні роки закордоном набула широкого розвитку електронна торгівля. Найбільше це стосується сфери державних закупівель. на базі шести стандартів ЄС країни-учасниці розробили узгоджене законодавство, яке передбачає розвиток електронної комерції, створення електронного уряду з правом електронного підпису [див. 1, № 17 с.18-19 та № 18 с.10-13].

В 2000 р. ВР України був прийнятий Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, проте цей закон не передбачав використання в Україні електронної торгівлі і лише внесені зміни і нова редакція 2003 р. цього закону передбачають використання досвіду країн Західної Європи в організації електронних торгів державних закупівель, що буде сприяти інтеграції України в ЄС.

Питання для самоконтролю

Сформулюйте визначення понять “інформація”, “інформаційна система”.

Дайте визначення поняття “інформаційний потік”. Наведіть приклади інформаційного потоку..

Охарактеризуйте підсистеми. Що входять в склад інформаційних

систем.

4. Назвіть і охарактеризуйте види інформаційних систем.

5. Назвіть об’єкти і суб’єкти логістичних інформаційних систем.

Покажіть, як організація інформаційних потоків впливає на ефективність управління матеріальними потоками.

Що є цінного в закордонній практиці інформаційного забезпечення управління матеріальними потоками?

Практичне заняття 3.

Тема 7. Господарська угода, контракти та державне замовлення в системі логістичного управління рухом матеріалопотоків.

Питання для обговорення

1. Організація господарських зв’язків по поставкам продукції як логістичний процес.

2. Господарська угода на поставку продукції виробничо-технічного призначення.

3. Державне замовлення (закупівлі) та контракти в системі державного регулювання та їх логістичне обслуговування.

Особливості формування контракту на поставку с/г продукції для державних потреб.

5. Нормативні і законодавчі акти, що регламентують забезпечення державних потреб у матеріальних ресурсах.

Стислий виклад теми та методичні вказівки для її вивчення

Для майбутніх адміністративних менеджерів чи менеджерів державної служби дана тема є однією з найважливіших, оскільки отриманий фах передбачає їх участь у процедурах тендерних торгів по державних закупівлях. Ця обставина обумовлює вимогу до набуття знань про формування сучасного ринку державних закупівель як логістичної системи.

Сучасна логістична система державного замовлення (закупівель) і державних контрактів в Україні формується з певними труднощами. З ліквідацією планової системи матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) була зруйнована правова база регулювання товаропотоків, знищена раціональна схема організації вантажопотоків, втрачено управління інформаційними потоками, тобто фактично були зруйновані відлагоджені господарські зв’язки між республіками і регіонами колишнього Союзу. Причому це відбулось раніше, практично миттєво, ніж була створена відповідна ринкова торговельна інфраструктура і особливо це позначилось на ринку засобів виробництва (РЗВ).

Намагання впровадити в економіку України за останні 10 років новий господарський механізм – ринкові відносини – зумовило необхідність суттєвої зміни організації господарських зв’язків. Зокрема, формування РЗВ, розвиток товарно-грошових відносин вимагають орієнтації на врахування інтересів споживачів (покупців) при формуванні господарських зв’язків і в першу чергу відмови від пріоритетного централізованого розподілу матеріальних ресурсів і переходу до переважно гуртової торгівлі засобами виробництва на основі логістичного підходу і розвитку ринкової інфраструктури, де менеджмент, маркетинг і логістика виступають як триєдина функція управління рухом матеріального потоку.

Порядок встановлення господарських зв’язків суттєво розрізняється в залежності від того, розподіляється продукція централізовано (на основі державного замовлення чи державних закупівель), чи реалізовується в порядку гуртової торгівлі, тобто на основі логістичних каналів розподілу і логістичного сервісу.

Перехід до ринку супроводжується звуженням планово-адміністративного впливу держави на майнові відносини, отже розширюється свобода вибору партнерів у господарських зв’язках і визначенні змісту договірних зобов’язань. Це стосується насамперед договорів, угод, контрактів, спрямованих на забезпечення потреб юридичних і фізичних осіб у матеріальних, енергетичних, продовольчих ресурсах (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна-бартер, постачання енергії тощо). Отже основою господарського зв’язку можна визнати юридично оформлений договір, угоду. Усі інші зв’язки є діями агентів тіньової (незаконної) господарської діяльності.

Студентам слід мати чітке уявлення про економічну суть і трактування терміну “Договір, Угода”. У Цивільному кодексі України господарський договір як підстава виникнення господарсько-договірного зобов’язання визнається як ділова угода між суб’єктами господарювання про розподіл між ними кореспондентських прав та обов’язків, необхідних для досягнення цілей і про ті умови, яких повинні дотримуватися сторони при виконанні взаємно прийнятих ними зобов’язань [3. с. 24].

У законодавстві та доктрині ряду зарубіжних країн відоме поняття “торговельна угода” [3, с. 24]. У Цивільному кодексі України закріплюється категорія підприємницького договору. Його зміст становлять умови, за якими передаються товари, виконуються роботи або надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або інших цілей, не пов’язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням [3, с. 25]. Взагалі у господарській практиці застосовується досить значна різноманітність договорів і угод. Так, у розвитку економічних зв’язків та співробітництва українських підприємців із зарубіжними партнерами важливу роль відіграє зовнішньоекономічний договір (контракт).

Узагальнене поняття зовнішньоекономічного договору (контракту) дано в ч. 6 ст.1 Закону Української РСР “Про зовнішньоекономічну діяльність”: під зовнішньоекономічним договором розуміється матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності [3, с. 279].

Основою забезпечення державних потреб у матеріальних ресурсах (державне замовлення) на сучасному етапі згідно чинного законодавства є тендерні торги, через посередництво яких розпорядники державних (бюджетних) коштів різних рівнів на основі конкурсу визначають переможців тендерних торгів по поставкам продукції, виконанню робіт , наданню послуг за державні кошти і укладають з ними договори (контракти) у відповідності з Законом України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.

Окремою сферою господарської діяльності тут виступає контрактація сільськогосподарської продукції і сировини. Формування державних ресурсів с/г продукції, забезпечення населення продовольством, а переробних підприємств сировиною значною мірою залежить від чітко налагодженої системи договірних відносин із закупівель цієї продукції у с/г товаровиробників. Забезпечення потреб у продукції с/г для бюджетної сфери, формування державного резервного та елітного насіннєвого фондів і генетичного фонду у тваринництві здійснюється через державний контракт. Виробники с/г продукції нині самостійно розпоряджаються своєю продукцією, реалізуючи її за державними контрактами та іншими договорами через аграрні біржі, торгові та контрактні доми, заготівельні та посередницькі організації.

Контракти мають багато переваг. Агенти з закупівель мають змогу краще контролювати транспортні засоби. Вартість перевезення можна вважати стабільно та незалежною від коливань ринкової ціни. На додаток, контракти гарантують агенту з закупівель певний рівень сервісного обслуговування та надають йому конкурентні переваги.

Контракти вигідні обом сторонам, але важливо щоб вони включали усі основні елементи перевезення і збереження закуплених ресурсів. Не існує стандартів у написанні контрактів, його форма змінюється в залежності від умов, засобу перевезення, агента з доставки, виду агента з закупівель, товарів,що перевозяться, рівня конкуренції та ін.

За договорами контрактації с/г товаровиробник зобов’язується виробити с/г продукцію та передати її у власність контрактантові (заготівельникові) або зазначеному ним одержувачу, а контрактант зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її за обумовленими цінами.

Більш детально умови контрактації викладені у Цивільному кодексі України. Вперше умови контрактації в Україні після 1991 р. регламентувались Декретом КМ України “Про державний контракт і державне замовлення на 1993 р.”, окрім того вони регламентувались Положенням про механізм формування і економічного стимулювання державного замовлення (контракту) на поставку до державних ресурсів с/г продукції та сировини у 1993 р.

Державне замовлення спочатку регламентувалось Тимчасовим положенням про порядок формування та розміщення обсягів поставок продукції (робіт, послуг) для виконання державних контрактів і державного замовлення на 1993 р. Див. список літератури [4]. Далі був Указ Президента України “Про державний контракт і державне замовлення на 1994 р.”, а з 1996 р. державне замовлення регламентувалось Законом України “Про поставки продукції для державних потреб”. Оскільки цей закон не мав ефективного ринкового механізму його реалізації на початку 2000 р. ВР України був прийнятий новий Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”. Нова редакція цього закону у зв’язку з прийнятими змінами зроблена у 2003 р. Механізмом реалізації цього закону встановлено, застосовувані у ЄС тендерні торги, що сприятиме інтеграції України у європейське співтовариство.

Питання для самоконтролю

Дайте характеристику особливостей формування господарських зв’язків в сучасних умовах.

2. Що таке господарська угода, договір і що означає їх пролонгація?

3. Який загальний порядок укладання господарської договору?

Що представляє собою державний контракт? Де він застосовується?

Що являє собою державне замовлення? державні закупівлі? Які принципи їх формування?

Суть системи контрактації та механізму формування державного замовлення на поставку с/г продукції для державних потреб.

Назвіть основні нормативні та законодавчі акти, що регламентують поставку матеріальних ресурсів для державних потреб.

Практичне заняття 4.

Тема 8. Нормативна система логістичного управління потоками матеріальних ресурсів.

Питання для обговорення

Значення нормування витрат МР для ефективності логістичного обслуговування їх руху.

Система прогресивних норм і нормативів витрат МР.

Методи та різновиди розрахунку норм витрат МР.

Використання вторинних матеріальних ресурсів.

Поняття про автоматизовану систему норм витрат МР.

Стислий виклад теми та методичні вказівки до її вивчення

За роки трансформації української економіки нормативний метод управління рухом матеріальних ресурсів практично не досліджується, не дивлячись на впровадження у виробництво нових технологій норми витрат матеріальних ресурсів на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг для цих технологій практично не розробляються, а використовуються старі, що розроблені і затверджені ще у колишньому союзі. Разом з тим студентам слід знати, що методи ведення господарської діяльності, що склалися у сфері матеріального виробництва України в умовах ринкових відносин вимагають наукового, раціонального нормування витрат МР. Цього вимагає і логістична концепція управління потоками МТР, яка впроваджується в переважній частині базових галузей народногосподарського комплексу України.

Норми витрат є важливішою умовою раціонального використання МТР, знаряддям ефективного впливу на економію сировини, матеріалів, палива і енергії. Нормування – це процес встановлення планової, технологічно-обгрунтованої міри виробничого споживання МР. Воно передбачає глибокі знання економічної суті, ролі і значення різних видів норм і нормативів в плануванні виробництва та його МТЗ. Нормування використання МР на одиницю виробленої продукції включає до себе розробку норм їх споживання у виробництві при випуску продукції, корегування діючих норм, затвердження і доведення норм до виробничих дільниць і бригад.

Норми і нормативи, що постійно перебувають у динаміці, потрібні для визначення народногосподарської пропорційності при розподілі суспільної праці й засобів виробництва в умовах зміни структури потреб, тобто вони є тим механізмом, який сприяє реалізації логістичної концепції управління рухом МР (правило 7- R). Норми і нормативи виступають тут, з одного боку, як регулятор в оцінці кількості засобів виробництва для здійснення оптимальної народногосподарської пропорційності, а з іншого – у вигляді вихідної бази вирішення завдань найбільш повного задоволення суспільних потреб при найменших витратах живої і уречевленої праці.

Традиційне визначення норм витрат – це максимально допустима кількість сировини, матеріалів, палива і енергії на виробництво одиниці продукції (роботи) встановленої якості в конкретних організаційно-технічних умовах виробництва.

Норма витрат – це не облікований показник витрат ресурсів, а орієнтир на передовий вітчизняний і світовий досвід організації виробництва, досягнення НТП в частині раціонального використання сировини, матеріалів, палива та енергії. Тому норми витрат, що відбивають суспільно-необхідні витрати ресурсів, називаються прогресивними.

Прогресивні норми повинні безперервно удосконалюватися і змінюватися з урахуванням досягнень НТП, організаційно-технічних і соціально-економічних факторів. Впровадження прогресивних норм витрат МР забезпечує скорочення витрат сировини і матеріалів на одиницю випущеної продукції (робіт, послуг), а також зниження їх собівартості, що і передбачає логістичний підхід до управління рухом МР.

Для реального обрахування матеріальних затрат національною статистикою пропонується 10 укрупнених груп норм і нормативів [див. 3 с. 101-102]. Ці норми і нормативи розроблені ще в колишньому Союзі і після 1991 р. офіційно не переглядались.

Норми витрат сировини і матеріалів у виробництві розрізняють за такими основними ознаками: за ступенем деталізації об’єкта нормування ; за ступенем укрупнення номенклатури сировини і матеріалів ; за періодом дії норм витрат.

Однією з найважливіших вимог до розробки прогресивних норм витрат є їх наукова обґрунтованість, тобто розрахунок норм здійснюється згідно з науковими методами нормування, що базуються на сукупності об’єктивних знань про властивості, характеристики, особливості МР, про технологічні і виробничі процеси, основи економіки МТЗ, підґрунтям яких є фундаментальні закони фізики, хімії та математичні способи розрахунків.

Нині, наприклад, в промисловості і будівництві використовується велика кількість різноманітних методів нормування, але в своїй основі всі вони базуються в основному на одному з трьох типових методів розрахунку норм витрат: розрахунково-аналітичному ; дослідному і звітно-статистичному [3].

В інфляційні періоди суб’єкти підприємництва страхуючись від неритмічної поставки МТР намагаються створити їх понаднормативні запаси. Це приводить до заморожування значних частини обігових коштів, при тривалому зберіганні – до псування, розкрадання окремих видів МР, що знижує ефект логістичного підходу до управління рухом МР.

Окрім понаднормативних та зайвих МР у виробництві утворюються відходи, які відносять до вторинних МР. У сучасних умовах комплексне використання вторинної сировини, супутніх продуктів дає можливість не тільки одержати економічну вигоду, а й вирішити екологічні проблеми. Використання вторинної сировини для виробництва продукції, виконання робіт або одержання енергії передбачає застосування логістичних операцій до її збирання, заготівлі, сортування й обробки і ін.

Різноманіть норм витрат МР у матеріальному виробництві, використання різних методів їх розрахунку, складність і трудомісткість заповнення і ведення документації, значний документообіг в системі логістичного нормування витрат у виробництві й у МТЗ утруднюють складання, укрупнення, оновлення і корегування норм витрат матеріалів та розв’язання планово-розрахункових задач вручну незалежно від розмірів підприємства. Ручна організація праці нині не забезпечує повною мірою оперативності й точності розрахунків.

Тому в організації й функціонуванні розвинутого нормативного господарства, а також у вирішенні завдань логістичного обслуговування виготовлення продукції і доставки її кінцевому споживачу, виконання робіт і надання послуг повинні застосовуватися економіко-математичні методи і ЕОМ, організаційна і периферійна техніка, сучасні способи обробки і передачі даних.

Сьогодні на окремих крупних підприємствах використовується автоматизована система нормативів (АСН), яка представляє собою сукупність норм і нормативів виробничо-господарської діяльності, що можуть бути задіяні на різних рівнях управління рухом МР у народногосподарському комплексі країни.

АСН заснована на автоматизованому збиранні, нагромадження й оновленні норм і нормативів і повинна забезпечувати уніфікацію і співставність різних видів логістичної інформації ; оперативне збирання даних і формування укрупнених норм і нормативів ; обмін нормативною інформацією з галузевими і відомчими системами норм і нормативів.

АСН має в своєму складі такі підсистеми:

- норми визначення потреби і використання обладнання ;

- норми затрат праці і зарплати ;

- норми капітального будівництва ;

- норми виробничих потужностей і основних фондів ;

- фінансові нормативи, в т.ч. нормативи капітальних вкладень ;

- норми витрат сировини і матеріалів, палива, теплової та електричної

енергії.

Метою розробки, впровадження та функціонування АСН витрат МР є автоматизація процесів формування, збирання, нагромадження, передачі, обробки, збереження і оновлення інформації за різними групами цих норм, що суттєво змінює організацію і технологію системи нормування витрат МР і дозволяє ефективно використовувати логістичну концепцію управління рухом МР.

Питання для самоконтролю

1. Призначення системи норм і нормативів і її місце і роль в логістичній системі управління рухом МР.

2. Дайте визначення норми витрат МР.

3. Які норми витрат МР називають прогресивними?

4. Що є об’єктом нормування?

5. Назвіть види нормативів МР.

6. Назвіть основні методи розрахунку норм витрат МР.

7. Що таке вторинні МР і відходи виробництва?

8. Яка мета розробки і застосування АСН?

Модуль 2 “Функціональний логістичний менеджмент”.

Практичне заняття 5.

Тема 9. Логістичне управління виробничими процесами.

Питання для обговорення

1. Поняття і задачі виробничої логістики.

2. Вимоги, що пред’являються до організації управління матеріало-потоками у виробництві.

3. Штовхаючі системи управління матеріалопотоками.

4. Тягнучі системи управління матеріалопотоками.

5. Ефективність застосування логістичного підходу до управління матеріалопотоками у виробництві.

Стислий виклад теми та методичні вказівки до її вивчення.

При вивченні матеріалу цієї теми студентам слід звернути увагу на місце і роль виробничої логістики у загальній логістичній системі. Матеріальний потік на своєму шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходить ряд виробничих ланок (операцій). Управління матеріальним потоком на цьому етапі має свою специфіку і носить назву виробничої логістики., складовими якої є логістичні операції (процеси), що відбуваються у сфері матеріального виробництва.

Завдання логістики виробничих процесів стосується управління матеріальними потоками в середині підприємств і фірм, що створюють матеріальні блага або виконують такі матеріальні послуги, як збереження, фасування, розважування, сортування, укладання і ін.

Логістичні системи, що розглядаються виробничою логістикою, мають назву внутрівиробничих логістичних систем. До них можна віднести, як виробниче підприємство, так і гуртове підприємство, яке має складські споруди, вузлову вантажну станцію чи вузловий морський порт і ін. Внутрівиробничі ЛС можна розглядати як мікро-, так і на макрорівні.

Логістична концепція організації виробництва включає в себе наступні основні положення: відмова від надлишкових запасів ; відмова від завищеного часу виконання основних і транспортних операцій ; відмова від виготовлення серії деталей, на які нема замовлення покупців ; усунення простоїв обладнання ; обов’язкова ліквідація браку ; усунення нераціональних внутрізаводських перевезень ; перетворення постачальників із протилежної сторони в доброзичливих партнерів.

Раціональна організація і управління матеріальними потоками сьогодні передбачають обов’язкове виконання таких основних логістичних принципів як: одно спрямованість, гнучкість, синхронізація, оптимізація, інтеграція потоків і процесів.

Сучасна організація і оперативне управління виробництвом (матеріальними потоками) повинні відповідати ряду вимог:

1. Забезпечення ритмічної узгодженої роботи всіх ланок виробництва по єдиному графіку і рівномірного випуску продукції.

2. Забезпечення максимальної безперервності процесів виробництва.

3. Забезпечення максимальної надійності планових розрахунків і мінімальної трудомісткості планових робіт.

4. Забезпечення достатньої гнучкості і маневреності в реалізації мети при виникненні різних відхилень від плану.

5. Забезпечення безперервності планового керівництва.

6. Забезпечення відповідності системи оперативного управління виробництвом типу і характеру конкретного виробництва.

Управління матеріальними потоками в рамках внутрівиробничих логістичних систем може здійснюватись різними способами, із яких виділяють два основних, що з економічної точки зору найбільш розповсюджені в США, Японії і Європі, це “штовхаючі”- МРП з декількома модифікаціями, 1 “тягнучі” –“Канбан”.

Перший варіант має назву “штовхаюча система – МРП (MRP) і представляє собою систему організації виробництва, в якій предмети праці, що надходять на виробничу дільницю, безпосередньо цією дільницею у попередньої технологічної ланки не замовляються. Матеріальний потік “виштовхується” одержувачу по команді, що надходить в передаючу ланку із центральної системи управління виробництвом. На практиці реалізовані різні варіанти штовхаючи систем МРП (МРП-1, МРП –2 і ін.).

Другий варіант організації логістичних процесів називається “тягнуча система” і представляє собою систему організації виробництва, в якій деталі і напівфабрикати подаються на послідуючу технологічну операцію з попередньої в міру необхідності, тобто принцип функціонування цієї системи полягає в тому, що дільниці наступних етапів виробництва “витягують” необхідну їм продукцію з дільниць попередніх етапів.

Таким чином принципова відмінність 2-х систем в тому, що “штовхаюча” система МРП “виштовхує” продукцію наступним дільницям незалежно від того, чи потрібна вона там. “Тягнуча” ж система забезпечує поставку суворо в строк всіх виробів і комплектуючих у відповідності з необхідністю для даного обсягу і характеру виробленої продукції. (більш детальніше див., тема 5).

Логістичний підхід до управління матеріалопотоками дозволяє максимально оптимізувати виконання комплексу логістичних операцій. По даним фірм Бош-Сіменс, Міцубісі, “Дженерал моторс” один відсоток скорочення витрат на виконання логістичних функцій має той же ефект, що і збільшення на 10 % обсягу збуту.

Відомо, що 95-98 % часу, на протязі якого матеріали, сировина знаходяться на виробничому підприємстві, приходиться на виконання вантажо-розвантажувальних і транспортно-складських робіт. При застосуванні логістичного підходу до організації виробництва час виконання цих робіт можна скоротити від 15 до 30 %.

Сьогодні розроблено цілий комплекс заходів, які є складовими сукупного ефекту від застосування логістичного підходу до організації виробництва. Перелік складових ефекту наведено [4, тема 5].

Питання для самоконтролю

Дайте визначення виробничої логістики. Які завдання повинна вирішувати виробнича логістика?

Поясність принципові схеми тягнучої і штовхаючої систем управління матеріалопотоками в рамках внутрівиробничих ЛС.

Перелічіть основні вимоги до організації управління матеріало-потоками у виробництві.

В чому полягає суть оперативного управління і логістичної координації матеріалопотоків у виробництві.

Наведіть складові ефекту логістичного підходу у виробництві і охарактеризуйте його.

Практичне заняття 6.

Тема 10. Посередництво і гуртова торгівля в системі логістичного обслуговування руху матеріалопотоків.

Питання для обговорення

Посередництво як логістична комерційна функція та його економічний зміст

2. Гуртові посередники на ринку інвестиційних товарів.

3. Товарна біржа як суб’єкт посередництва логістичної системи управління матеріалопотоками.

4. Ефективність посередницької діяльності в товарному обігу засобів виробництва.

5. Особливості розвитку логістичного гуртового посередництва в Україні.

Стислий виклад теми та методичні вказівки до її вивчення

Закордонні розробники і практики логістичного менеджменту сходяться на тому, що логістичні посередники перш за все стають ефективним інструментом економії фінансових і матеріальних ресурсів в процесі товароруху. Окрім того, спеціалізація торгових посередників на логістичних послугах сприяє розвитку комплексного характеру їх діяльності, значному підвищенню їх загальної ролі у сфері товарообігу. Нарешті, логістичні посередники забезпечують всебічне врахування транспортного фактору виробниками і споживачами товарів, краще використання ними транспортних засобів і послуг як у міжгалузевих, так і у власних інтересах.

Високий ступінь розвитку виробництва і товарного обміну робить присутність логістичних (комерційних) посередників у системах розподілу та товарного руху очевидним. Тому, не маючи жодних доказів проти об’єктивної необхідності комерційного посередництва відзначимо, що, на жаль, у загальній теорії логістики комерційному посередництву, або як його називають “торговельній логістиці” (див. тему 7 у [4]), не приділяється достатньої уваги.

Комерційне посередництво є процесом надання послуг з організації товарного обміну на еквівалентній основі товаровиробникам і споживачам. Послуги, що надаються комерсантами споживачам створюють умови для того, щоб матеріальні блага, що вироблені у масовому порядку багатьма підприємствами, розташованими на значній території, були доступними у такій кількості та якості, у такому місці і в такий час, що зручні для споживачів. Комерсанти (посередники) беруть на себе виконання таких операцій, як складання і дроблення партій товарів, їх транспортування і зберігання, формування товарного асортименту, комплектування товарів і багато іншого.

В умовах ринкового господарювання ринок інвестиційних товарів (РІТ) і послуг є найбільш чуттєвою структурою до загальної кон’юнктури ринку, коливанням пропозиції і попиту на ресурси, порушенням зв’язку між їх виробниками і споживачами. Через цей ринок оперативніше ніж в інших секторах економіки проявляється регулююча роль ринкового механізму, незбалансованість пропорцій відтворення, необхідність зміни інвестиційних потоків.

Тому економічна доцільність посередництва на РІТ обумовлюється виникненням і розвитком таких цілісних господарських систем, в яких між процесом виробництва інвестиційних товарів і їх виробничим, а також особистим споживанням виникає деякий ряд об’єктивно необхідних проміжних матеріальних процесів: затоварювання, маркування, комплектації, навантаження, транспортування, перевалки, складування, підготовки до виробничого споживання, вивантаження і ін.

Щоб цей рух матеріального потоку здійснювався синхронно, без його заторів і співпадав по місцю, часу і структурі поставленої виробником продукції з потребою в ній, необхідна не тільки організація робіт по здійсненню цих операцій, але й управління ними з метою забезпечення безперервності суспільного виробництва і відтворення. Це управління може здійснюватися як у вигляді безпосередньої реалізації оптимальних програм і рішень в рамках економічно відокремленої самостійної господарської системи (суб’єкти гуртової торгівлі і обслуговування – бази, склади, торгові дома, комерційні і сервісні центри) за якою закріплена частина цих операцій, так і з допомогою ринкового механізму взаємодії декількох господарських систем [2, с.100-107].

Безпосередньо з виробництвом пов’язана не торгівля взагалі, а гуртова торгівля, яка здебільшого здійснюється безпосередньо товаровиробниками, незалежними гуртовими посередниками, а також через біржі, аукціони, ярмарки. У світі досить поширеною є біржова торгівля. Біржова торгівля виникла внаслідок удосконалення взаємовідносин виробництва і торгівлі, оскільки торгівля є саме тим логістичним ланцюгом, який сполучає виробництво із сферою задоволення потреб споживачів.

З огляду на економіку біржа – це організований у певному місці, регулярно діючий за встановленими правилами гуртовий ринок, на якому здійснюється гуртова торгівля біржовими товарами за зразками та стандартами або контрактами (ф’ючерсними, форвардними) на їх поставку в майбутньому, за цінами, які офіційно встановлено на основі результатів торгів. Торгівля здійснюється через обмін усними інструкціями між представниками брокерських фірм в торговій залі – трейдерами. Наявність цивілізованих бірж дає змогу підприємствам, особливо с/г, самостійно добирати канали реалізації, форми розрахунків і будувати економічні взаємовідносини не за натуральним принципом “товар-товар” (бартерний обмін”, а за принципом, що загальноприйнятий у всьому світі, - “гроші-товар-гроші” [4, с. 142-150, 168-183].

Економічна ефективність виробничої діяльності характеризується співвідношенням одержаного результату (ефекту) і затрат праці на його досягнення. Чим більший одержаний результат і менші пов’язані з ним затрати праці, тим вища ефективність виробничої діяльності. Такий підхід може бути використаний і для оцінки ефективності одного з видів господарської діяльності, який найбільш швидко і широко розвивається – гуртового посередництва.

Розрахунок економічного ефекту і ефективності посередницької діяльності перш за все вимагає вирішення принципового питання: що вважати результатом? Для відповіді на нього необхідно врахувати, що зміст посередницької діяльності у сфері товарного обігу визначається обслуговуванням виробників і споживачів товарів. Отже, ефективність цієї діяльності проявляється не стільки у сфері обігу, скільки в галузях, організаціях, на підприємствах, де виробляються чи споживаються ці товари.. Відповідно до цього на рівні посередницьких підприємств (організацій) економічний ефект від їх діяльності в товарному обігу засобами виробництва (Еп) може бути розрахований як різниця між доходами посередника (платою, стягуваною ним за обслуговування контрагентів) – П і здійсненими при цьому затратами (Зп): Еп = П – Зп.

Розрив господарських зв’язків на початку 90-х років (ліквідація Держпостачу СРСР) з колишніми республіками Союзу призвели до різкого зменшення кількості посередників. Сьогодні рівень розвитку торгової інфраструктури в різних регіонах різний. На гуртовий ринок виробничих ресурсів України нині приходять і нові посередницько-комерційні структури. Взаємовідносини гуртових фірм з постачальниками (виробниками) визначаються запитами конкретних споживачів. Перетворення організаційних форм торгової інфраструктури зв’язані з розвитком і спеціалізацією товаропровідної мережі. Спеціалізація здійснюється як по видам товарів, формам торгівлі, так і по контингентам споживачів (об’єктам обслуговування).

Одним з позитивних напрямів у розвитку посередницьких організацій є встановлення кооперованих зв’язків між ними і обслуговуваними підприємствами з приводу використання торгових і промислових складів.

Гуртово-посередницькі фірми в своїй роботі взаємодіють з муніципальними органами. Тут важливе значення для компетентного управління матеріалопотоками має (зокрема на регіональному рівні) утворення гуртових ринків продовольчих і інвестиційних товарів [5, тема 6].

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття “посередництво” у сфері господарської діяльності.

Назвіть фактори, що обумовлюють необхідність гуртових посередників.

3. Перерахуйте функції гуртових посередників.

4. Наведіть методику розрахунку економічного ефекту в товарному обігу засобів виробництва на рівні посередницьких підприємств.

Які особливості розвитку гуртового посередництва в регіонах України?

Охарактеризуйте особливості розвитку посередницьких структур у розвинутих країнах.

Практичне заняття 7.

Тема 11. Основи транспортної логістики.

Питання для обговорення

Поняття транспортної логістики і її місце в логістичних процесах.

Особливості транспортно-експедиційного забезпечення логістичного розподілу товарів. Системи доставки товарів. Вибір оптимального перевізника.

Нові логістичні системи збору і управління розподілом вантажів.

Якість обслуговування споживачів послуг транспорту. Маршрутизація перевезень.

Закордонний досвід організації транспортної логістики.

Стислий виклад теми та методичні рекомендації до її вивчення

Розглядаючи в попередніх темах виробничі функції логістики ми виділили декілька функціональних напрямів її застосування. У відповідності з цими функціональними напрямами виділяють і види логістики, одним з яких є транспортна логістика. Транспорт – це галузь матеріального виробництва, яка здійснює перевезення людей і вантажів. У структурі суспільного виробництва транспорт відносять до сфери виробництва матеріальних послуг.

По призначенню виділяють дві основні групи транспорту – транспорт загального користування (охоплює залізничний, водний, автомобільний, повітряний і трубопровідний) і транспорт незагального користування (внутрівиробничий, відомчий і т.п.). Значна частина логістичних операцій на шляху руху матеріального потоку від первинного джерела до кінцевого споживача здійснюється з допомогою різних транспортних засобів. Затрати на виконання цих операцій складають до 50 % від суми загальних затрат на логістику.

Тому метою транспортної логістики є зниження транспортних витрат і обумовленого транспортом збитку для оточуючого середовища при доставці вантажів точно в строк і при максимальному задоволені всіх вимог одержувачів вантажів. Задачами транспортної логістики є скорочення запасів МР в обігу, часу доставки товарів. Цьому сприяє узгодження роботи транспорту із споживачами транспортних послуг.

Основою вирішення задач транспортної логістики є розробка стратегії і логістичної концепції побудови транспортного обслуговування споживачів, яка базується на раціональних маршрутах перевезень і складання графіків (розкладу) доставки продукції споживачам, тобто маршрутизації перевезень.

Однією з причин низької конкурентноздатності товарів вироблених в Україні є великі затрати на транспортно-експедиційне забезпечення (ТЕЗ) розподілу товарів, величина яких в 2-3 рази перевищує рівень розвинутих країн. Застосування сучасного логістичного підходу до організації надання транспортних послуг споживачам сприяє усуненню вад колишньої командної системи управління і підвищенню якості доставки вантажів.

Доставка товарів – процес виконання, окрім перевезення цілого ряду робіт, операцій і послуг, комплекс яких забезпечує ефективний розподіл товарів. Транспортно-експедиційне забезпечення розподілу товарів – це діяльність експедиторів по плануванню, організації і виконанню доставки товарів від місця їх виробництва до місць споживання і наданню додаткових послуг по підготовці партій відправлень до перевезень: оформлення необхідних супроводжуючих документів, укладання угоди перевезення з транспортними підприємствами, розрахунки за перевезення вантажу, організація вантажо-розвантажувальних робіт, збереження, надання інформаційних і фінансових послуг і т.п.

Транспортне забезпечення визначається як діяльність експедиторів, що пов’язана з процесом переміщення вантажів в просторі і в часі з наданням супроводжуючих вантажо-розвантажувальних послуг і послуг збереження. Експедиційне забезпечення є складовою частиною логістичного руху від виробника до споживача і включає виконання додаткових робіт і операцій, без яких процес перевезення не може бути розпочато в пункті відправлення, продовжено і завершено в пункті призначення. При експедиційному забезпеченні виконуються експедиційні, комерційно-правові і інформаційно-консультативні послуги.

Система доставки товарів (технологічний аспект). По кількості видів транспорту, що бере участь у доставці товарів, транспортні системи діляться на: одновидову (юнімодальну) і багатовидову (малтімодальну або інтермодальну). В свою чергу вони діляться на термінальні системи.

Юнімодальна (одно видова) система, не дивлячись на зовнішню простоту і широке розповсюдження, з участю автомобільного транспорту, що забезпечує доставку вантажів “ від дверей до дверей” ускладнюється за рахунок експлуатації автомобілів і автопотягів різної вантажопідйомності на етапах підбирання вантажів, формування укрупнених відправлень, особливо в умовах термінальної системи.

Інтермодальна система доставки вантажів є більш складною ніж юнімодальна. Це система доставки вантажів декількома видами транспорту по єдиному супроводжуючому документу з передачею вантажів в пунктах перевалки з одного виду транспорту на інший без участі власника вантажу.

Термінальна система. При створенні мережі малтимодальних перевезень найбільше значення має створення терміналів нових типів з новими функціями. У відповідності з типами ринків відмінність в малтимодальних перевезеннях проявляється в ланках водних і наземних транспортних систем. В залежності від типів перевезень визначається тип терміналу, його організаційна структура, функції і місце в транспортній мережі.

Логістична концепція обслуговування руху МР в основному розглядає питання планування виробництва, управління запасами, в той час як вибір постачальника (в т.ч. перевізника) залишається поза увагою. Практика свідчить, що менеджери часто недостатньо добре володіють інформацією про перевізників, про рівень тарифів на перевезення, про вартість і види послуг.

Вибір і оцінювання перевізника (експедитора) виробничою чи торговою фірмою полягає в пошуку і відборі потенційних перевізників сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, ГП і ін., оцінювання перевізника з точки зору забезпечення доставки товарів з необхідним рівнем якості (в необхідний строк, по прийнятній ціні), що здійснюється як на стадії пошуку, так і в процесі роботи. Параметри відбору можуть бути різні в різних галузях економіки, проте незалежно від специфіки галузі важливішими є надійність і прийнятна ціна обслуговування.

Методи відбору також різні. Мiротін Б.П. наводить п’ять, зокрема: метод матриць, метод вартісної оцінки, метод абстрактного перевізника, метод, що враховує технологічні параметри, метод елімінування по параметрам [суть методів див. 5, с. 101-104].

Транспортні організації повинні бути достатньо гнучкими, щоб забезпечувати процес перевезення, який піддається корегуванню, гарантувати доставку вантажів в розкидані пункти, надійно обслуговувати клієнтуру. Одночасно транспорт повинен володіти здатністю перевозити невеликі партії вантажів через короткі інтервали часу у відповідності із запитами споживачів.

Основними організаційними структурами, що відповідають вищевказаним вимогам, стали регіональні транспортні організації (РТО) по збору і розподілу вантажів, які забезпечують перевезення на невеликі відстані до торгової зони. На пунктах збору РТО вантажі зберігаються 1-2 дні, а потім комплектуються і поставляються замовнику на наступну чи другу добу. Як правило, операції РТО по збору і розподілу вантажів скорочують тривалість доставки малих партій вантажу від постачальника до замовника на 25-30 % і більше в залежності від конфігурації обслуговуваної мережі. Нові послуги транспортних організацій дають клієнтурі можливість здійснювати контроль і проявити гнучкість для швидкої перебудови каналів розподілу.

До більш досконалих способів збору і розподілу вантажів відносяться змішані контейнерні залізничні перевезення, що здійснюються на великі відстані по системі “точно вчасно” [детальніше у 4].

Вирішення проблеми ефективності розподілу товарів і підвищення рівня якості обслуговування споживачів послуг транспорту в ринкових умовах тісно пов’язано з проблемою якості послуг взагалі. Дослідження і аналіз проблеми якості транспортно-експедиційного обслуговування споживачів послуг транспорту показав, що в основі існуючих концепцій обслуговування лежить міркування, яке стверджує, що високий рівень якості обслуговування досягається при умові забезпечення комплексного обслуговування, тобто чим більше послуг буде надано споживачам, тим вище буде рівень якості.

Уявляється достатньо складною проблема оцінки якості послуг. відповідно стандарту ISO 8402-86 якість послуг визначається як “сукупність властивостей і характеристик послуги, які надають їй здатність задовольнити обумовлені або передбачені потреби”. Отже в умовах ринку якість визначається як той рівень споживчих властивостей і надійності послуги, який потрібен ринку (споживачам) і який виробники здатні забезпечити по прийнятній ціні.

Підвищує якість обслуговування споживачів транспортних послуг раціональна маршрутизація. Маршрутизація перевезень – це найбільш досконалий спосіб організації матеріалопотоків, вантажів з підприємств гуртової торгівлі, який здійснює суттєвий вплив на прискорення обороту автомобіля при раціональному і ефективному його використанні.

Створення маршрутів дозволить точно визначити обсяг перевезень вантажів з постачально-збутових підприємств, кількість автомобілів, що здійснюють ці перевезення, сприяє скороченню простоїв авто під навантаженням і розвантаженням, ефективному використанню рухомого складу і вивільненню із сфер обігу значних МР споживачів. Разом з тим маршрутизація перевезень дозволяє підвищити продуктивність авто при одночасному зниженні кількості рухомого складу, що надходить на підприємство гуртової торгівлі при тому ж обсязі перевезень.

Якщо маршрути створені, визначені і дотримуються строки поставок, то виробничі запаси споживачів можуть скоротитися у 1,5 - 2 рази. Отже, розробка обґрунтованих маршрутів і проектів планів перевезень буде сприяти своєчасному і безперебійному виконанню поставок продукції споживачам і ефективній взаємодії постачально-збутових і автотранспортних організацій.

Розвиток логістики здійснив суттєвий вплив на транспортну політику західних фірм. Надмірно жорстка транспортна політика органів державного регулювання перетворила діяльність цієї галузі в кінці 70-х років в свого роду вузьке місце в економіці. В підсумку конкурентна боротьба була в’ялою, а діючі компанії користувались монопольним положенням. Політика дерегулювання діяльності транспорту зняла всі обмеження і взяла курс на переорієнтацію його з кількісних показників на якісні.

Застосування системи “Точно вчасно” сприяло розширенню сфери діяльності автотранспорту. Особливо це помітно в США з їх відносно довгими плечами перевезень по зрівнянню з західноєвропейськими країнами і Японією. В США автомобілі стали все більше експлуатуватися не тільки на коротких і середніх відстанях, але і на відстанях до 1600 км – для доставки як комплектуючих виробів, так і готової продукції. В силу чого питома вага автотранспорту в освоєнні перевезень дещо виросла. В найбільшій степені це відноситься до автотранспортних фірм, що працюють по контрактам. В останніх обумовлюються стимули і штрафні санкції відносно якості перевезень , і це сприяє підвищенню стандартів на надання послуг.

Підвищилась питома вага автотранспорту і в західноєвропейських країнах, і не тільки на внутрішніх, але і в міжнародних сполученнях. Передбачається, що і в подальшому техніко-експлуатаційні особливості автотранспорту забезпечать йому надійне положення в умовах підвищеного попиту на перевезення вантажів частими, але дрібнопартіонними відправленнями, які, в свою чергу, прискорять розвиток автоматичної обробки вантажів, контейнеризації і пакетизації, а також інформатики в області вантажних робіт і робіт по перевезенню. Проте це приведе до збільшення вартості транспортування: підвищиться і значення якісних факторів, наприклад, таких, як надійність і своєчасність доставки.

Дерегулювання в основному стосувалось автотранспорту як найбільш пристосованого до перевезень вантажів дрібними партіями, що сприяє скороченню запасів МР і підвищенню швидкості обороту. Що ж стосується залізничного транспорту, то він опинився в багатьох випадках не в стані адекватно зміненій системі МТЗ задовольнити попит на перевезення. В силу певних причин [див. 2, с. 282] залізничний транспорт став менш сприятливим по зрівнянню з автомобільним для використання його по системі “Точно вчасно”. Так, в кінці 80-х років 49 % промислових фірм США, що працюють по даній логістичній системі, знизили степінь використання послуг залізниць ; стільки ж фірм зберегли рівень їх послуг, і лише 28 % фірм підвищили його.

Використання внутрішнього водного транспорту в логістичному ланцюгу в значній степені обмежується сезонністю його роботи в ряді країн. В ряді випадків він використовується як альтернативний.

Впровадження логістичної концепції в практику світогосподарських зв’язків дозволить в певній степені збільшити обсяг перевезень вантажів як морським, повітряним, так і іншими видами транспорту.

Питання для самоконтролю

Який вплив здійснила логістика на розвиток транспорту?

В чому полягає новий підхід до транспорту як складової частини логістичного ланцюга?

Які зміни відбулися в освоєнні перевезень різними видами транспорту в умовах функціонування логістики?

Перерахуйте завдання, що вирішуються транспортною логістикою.

Перерахуйте нові види послуг автотранспортних і залізничних організацій по збору і розподілу вантажів.

Які фактори впливають на вибір виду транспорту (оптимального перевізника)?

Приведіть і охарактеризуйте основні системи доставки товарів.

Що таке маршрутизація перевезень.

Розкрийте суть транспортно-експедиційного обслуговування.

Наведіть фактори, що визначають якість обслуговування споживачів послуг транспорту.

Як оцінюється якість наданих послуг транспорту.

Практичне заняття 8

Тема 12. Комерційна логістика та її функціональні підвиди.

Питання для обговорення

Комерційна логістика і модель матеріалопотоку.

Поняття і функції закупівельної (постачальної) логістики.

Особливості розподільчої (збутової) логістики.

Канали розподілу та вибір постачальника у комерційній логістиці.

Організація торгової логістики..

Принципи та основні моделі логістичного моделювання збуту.

Стислий виклад теми та методичні рекомендації до її вивчення

Комерційна логістика – це область діяльності, яка набуває в Україні все більш практичного значення. Тому як державний, так і приватний сектори проявляють інтерес до сфери комерційної логістики, який весь час зростає.

Комерційну логістику необхідно розглядати в 2-х аспектах: управлінському і технологічному. Організація управління постачанням, просування матеріального потоку і забезпечення збуту відносяться до організаційного управління ; удосконалення технологій транспортних перевезень, складського господарства, інформаційного забезпечення, планування і контролю, а також оптимізація затрат на ефективне функціонування кожної з цих служб – до технічного напрямку.

Як зазначають автори фундаментальної монографії “Ефективність логістичного управління”[1], ще у 60 – і роки логістика визначалась як “непізнаний материк економіки”, але близько до 1980 р. ситуація змінилась: “господарське управління поставило вимогу освоєння і застосування методів фізичного розподілу абр комерційної логістики”. Ряд спеціалістів і дослідників вважають, що комерційна логістика – це все, що ми називали раніше економікою, плануванням і організацією МТП (або забезпечення). Проте більшість авторів зв’язують це поняття з рухом матеріалопотоків і потоків інформації, фінансів і сервісних послуг. Напевне це вірніше.

Логістика взагалі, і комерційна логістика зокрема, стала міжнародним терміном і деякі економісти її діяльність визначають такими термінами, як: розподіл, фізичне забезпечення, фізичний розподіл і ін. Пояснимо ці терміни.

Розподіл – вид діяльності, куди входять реклама, реалізація, транспортування продукції і надання послуг покупцям. Фізичний розподіл охоплює ту частину системи логістики, яка зв’язана з доставкою продукції від продавця до споживача, а фізичне забезпечення – ту частину логістичної системи, яка здійснює рух сировини і матеріалів від постачальника або джерела сировини.

Проте більшість вчених в області логістики вважають її процесом управління матеріалопотоком і генерованими ним потоками фінансів, інформації і сервісного обслуговування. Оскільки логістика – це наука про управління інтегрованими потоками, то з такою точкою зору слід погодитись.

Для вивчення руху матеріалопотоку економісти складають економічні моделі, які характеризують вплив різних економічних показників на його величину. В основі моделі матеріалопотоку лежить макроекономічний графік попиту і пропозиції (графічна модель наведена [4, с. 10-13, 8, тема 11]).

В попередніх темах вже розглядались окремі функціональні області логістики, такі як: виробнича, інформаційна, посередницька, транспортна логістика. Комерційна логістика хоч і є підсистемою в загальній ЛС, сама інтегрує декілька функціональних областей, зокрема: закупівельну або заготівельну (постачальну), розподільчу (збутову) та торгівельну логістику.

Закупівельна логістика – це управління матеріальними потоками в процесі забезпечення суб’єктів підприємництва матеріальними ресурсами. Основною метою закупівельної логістики в країнах з ринковою економікою є задоволення потреб виробництва в МР з максимально можливою економічною ефективністю.

Закупівельна логістика вирішує задачі як на макро-, так і на мікрорівні. Як елемент макрос служба МТЗ встановлює господарські зв’язки з постачальниками, узгоджуючи техніко-технологічні, економічні і методологічні питання, що зв’язані з поставкою товарів. Служба постачання, яка є елементом підприємства, фірми, які її організували, повинна органічно вписуватись в мікрологістичну систему, що забезпечує проходження матеріалопотоку в ланцюгу постачання – виробництво – збут.

Основу економічної ефективності закупівельної логістики складають пошук і закупівля необхідних МР задовільної якості по мінімальним цінам. При цьому в західній практиці закупівельної діяльності розроблено ряд “загальних правил”, які полегшують відносини з постачальниками і банками, зміцнюють стан виробництва, створюють умови для виживання в конкурентній боротьбі. У відносинах з постачальниками рекомендується дотримуватись декількох основних принципів: 1. Поводитись з постачальниками так само, як з клієнтами фірми. 2. Не забувати демонструвати, на ділі спільність інтересів. 3. Ознайомлювати постачальника зі своїми задачами і бути в курсі його ділових операцій. 4. Проявляти готовність допомогти у випадку виникнення проблем у постачальника. 5. Дотримуватись взятих на себе зобов’язань. 6. Враховувати у діловій практиці інтереси постачальника. 7. Підтримувати по можливості стабільні контакти у діловій сфері.

Логістика розподілу, чи збутова логістика – це невід’ємна частина загальної ЛС, яка забезпечує найбільш ефективну організацію розподілу виробленої продукції. Вона охоплює весь ланцюг системи розподілу: маркетинг, транспортування, складування і ін. Отже, визначення розподільчої логістики можна сформувати наступним чином: розподільча логістика – це комплекс взаємозв’язаних функцій, що реалізуються в процесі розподілу матеріального потоку між різними гуртовими покупцями, тобто в процесі гуртового продажу товарів. Для того, щоб окреслити межі розподільчої логістики, розглянемо схему процесу відтворення капіталу, який, як відомо, має три стадії (рис.1)

1   2   3   4

Реклама:





Скачать файл (403.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru