Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Реферат - Організація нотаріальної служби - файл 1.doc


Реферат - Організація нотаріальної служби
скачать (115.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc116kb.23.11.2011 02:00скачать

Загрузка...

1.doc

Реклама MarketGid:
Загрузка...
Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

Юридичний факультет

Кафедра адміністративного і кримінального права

Реферат

на тему: «Організація нотаріальної служби»

виконав:

студент гр. ЮП-07-4

Шубік І. Ю.

перевірила:

ст.викл.

Литвин О. П.


Дніпропетровськ

2009

Зміст
Вступ 3

I. Загальна характеристика нотаріальної служби 5

    1. Поняття нотаріату 5

    2. Нотаріус 6

II. Організація нотаріальної служби 8

2.1 Організація державних нотаріальних контор 8

2.2 Організація роботи приватних нотаріусів 9

2.3 Організація діяльності державних нотаріальних архівів 11

2.4 Організація роботи посадових осіб, на яких покладено

обов'язок вчиняти нотаріальні дії 13

Висновки 14


Список використаних джерел і літератури 15

Вступ
Одночасно з появою такого правового інституту, як договір, виникла потреба убезпечити кожну з його сторін від можливих порушень, що їх може вчинити друга сторона. Однією з гарантій виконання угоди є передбаченість в нормативно-правових актах форми, в якій має бути укладена угода – усної та письмової, яка, в свою чергу, підрозділяється на різновиди – просту письмову та письмову нотаріальну.

Для деяких договорів прямо передбачена письмова нотаріальна форма, недотримання якої тягне за собою недійсність договору. В той же час сторони можуть звернутись за нотаріальним посвідченням будь-якого договору, в тому числі такого, щодо якого названа вимога не є обов’язковою. В такому випадку сторони мають на меті попередити можливі порушення з боку одна одної. До цього вдаються все частіше, отже тема нотаріату не втрачає своєї актуальності.

Інститут нотаріату розглядається в працях Р. Нізовського [14], В. Аргунова [11],

Сьогодні існує два типи нотаріату, де його організація різниться в залежності від ролі та значення в здійсненні прав. Ці роль та значення надаються нотаріату кожною державою.

Перший тип – англосаксонський, за якого у веденні нотаріальних органів знаходиться тільки посвідчення документів і підписів. При цьому для того, щоб нотаріально посвідчений документ набув сили як доказ у суді, необхідно перевірити відомості, вказані сторонами в угоді. Отже, можна сказати, що сторони у вирішенні спору, що може виникнути мж ними в майбутньому, покладаються на суд, який сам вирішує, визнавати нотаріально посвідчений документ доказом чи ні.

Натомість у країнах писаного права документи як докази в суді мають особливу значущість, а достовірність вчинюваних юридичних дій посвідчують спеціально уповноважені на це фахівці. В даному випадку вважається, що вирішення справи судом – це винятковий захід, що його можна застосовувати лише тоді, коли всі інші (тобто позасудові) можливі способи захисту порушеного права уже вичерпані. Описаний тип нотаріату отримав назву латинського.

Слід відзначити, що в цій системі нотаріат може мати різну організацію. Він може існувати окремо від держави, при цьому нотаріус отримує свої повноваження від держави. Натомість може бути встановлено, що нотаріус – лише державний службовець.

Для латинської системи нотаріату характерні наступні риси. Діяльність нотаріуса має офіційний характер. Як уже зазначалося, нотаріус отримує свої повноваження від держави. Крім того, на державному рівні визначається кількість нотаріальних контор та їх місцезнаходження, вирішується питання їх утворення та скасування. Крім того, для латинського нотаріату характерне надання переваги письмовим доказам, насамперед тим документам, що нотаріально посвідчені. Також слід сказати, що нотаріусу заборонено здійснювати функції, несумісні з його посадою, займатись діяльністю, яка може становити небезпеку для матеріальних інтересів його самого чи осіб, що до нього звертаються, використовувати свою посаду для отримання документів, в яких заінтересований сам нотаріус або члени його родини. Також важливо те, що діяльність нотаріуса має територіальне обмеження і може здійснюватись лише в межах нотаріального округу, що його визначає держава. Латинському нотаріату притаманний вільний характер нотаріальної діяльності. Це означає, що нотаріус організовує свою діяльність на власний розсуд, особисто несе відповідальність за вчинені нотаріальні дії та надані консультації.

Робота складається з двох розділів. Перший розкриває риси нотаріату як правового інституту. В другому розділі розглянуто організацію роботи державних і приватних нотаріусів, а також інших посадових осіб, уповноважених вчиняти нотаріальні дії.

Метод дослідження – аналіз.


I. Загальна характеристика нотаріальної служби

    1. Поняття нотаріату


Закон визначає нотаріат як систему органів і посадових осіб, на яких покладено обов’язок посвідчувати права і факти, що мають юридичне значення, виконувати інші передбачені законом нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності [2]. Нотаріальні дії вчиняються від імені держави та спрямовані на попередження можливих правопорушень. Вони стосуються лише безспірних справ. Нотаріус оформляє волю суб’єктів угоди, в той час як суд та інші правоохоронні органи вирішують спори учасників правовідносин, що виникли в результаті укладення угоди [11, с.27].

Серед функцій нотаріату виділяють такі: забезпечення безспірності та доказової сили документів, забезпечення законності при укладенні угод, надання юридичної допомоги сторонам угоди. Перш ніж посвідчити угоду, нотаріус з’ясовує всі викладені в ній обставини, а також роз’яснює сторонам їхні права та обов’язки і можливі негативні наслідки укладення угоди.

Вчинення нотаріальних дій покладено на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) чи займаються приватною нотаріальною діяльністю. У населених пунктах, де немає нотаріусів, вчинення нотаріальних дій покладається на посадових осіб органів місцевого самоврядування. Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи та дипломатичні представництва України.

До нотаріально посвідчених прирівнюються заповіти осіб, які перебувають на лікуванні у стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також осіб, які проживають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих закладів, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та інвалідів; заповіти осіб, які перебувають у плаванні на суднах, що ходять під прапором України, посвідчені капітанами цих суден; заповіти осіб, які перебувають в експедиціях, посвідчені начальниками експедицій; заповіти військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) військових частин, з'єднань, установ або військово-навчальних закладів; заповіти осіб, які тримаються у слідчих ізоляторах чи установах виконання покарань, посвідчені начальниками таких установ.

До нотаріально посвідчених прирівнюються довіреності осіб, які
перебувають на лікуванні в військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками з медичної частини, старшими або черговими лікарями; довіреності військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) військових частин, з'єднань, установ або військово-навчальних закладів; довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками цих установ чи слідчих ізоляторів.
1.2 Нотаріус
Нотаріусом може бути громадянин України, що має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має трирічний стаж роботи у сфері права, пройшов стажування протягом одного року в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Стажистом нотаріуса може бути громадянин України, що має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою. Умови роботи стажиста визначаються контрактом, укладеним між ним та приватним нотаріусом або державною нотаріальною конторою. Строк стажування не підлягає скороченню. По закінченні стажування складається висновок про його результати.

Для визначення рівня професійної підготовки осіб, що бажають займатись нотаріальною діяльністю, при Головному
управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній
Республіці Крим, головних управліннях юстиції в областях, містах
Києві та Севастополі утворюються кваліфікаційні комісії нотаріату, що діють на підставі Положення затвердженого Міністерством юстиції України [7]. Особа, що бажає займатись нотаріальною діяльністю, подає до кваліфікаційної комісії нотаріату заяву, копію диплома про вищу юридичну освіту, а також висновок про результати проходження стажування. За результатами розгляду заяви кваліфікаційна комісія нотаріату приймає рішення про допуск особи до кваліфікаційного іспиту або про відмову в цьому. В разі прийняття позитивного рішення за результатами розгляду заяви кваліфікаційна комісія нотаріату в межах місячного строку приймає кваліфікаційний іспит, за результатами якого приймає рішення про можливість або неможливість допуску особи до нотаріальної діяльності. В останньоиу випадку повторне складання кваліфікаційного іспиту можливе не раніше, ніж після спливу одного року. Крім того, рішення кваліфікаційної комісії нотаріату може бути в місячний строк оскаржене до вищої кваліфікаційної комісії нотаріату. Скарга розглядається протягом місяця за участі заявника і представника кваліфікаційної комісії нотаріату. За результатами розгляду скарги може бути прийняте рішення про: залишення рішення кваліфікаційної комісії нотаріату без змін; допуск особи до повторного кваліфікаційного іспиту; допуск особи до заняття нотаріальною діяльністю. На підставі рішення кваліфікаційної комісії нотаріату про допуск особи до заняття нотаріальною діяльністю особі міністерством юстиції України видається свідоцтво про це. Для отримання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю особа має подати до міністерства юстиції України подання управління юстиції про видачу свідоцтва (у разі складання іспиту кваліфікаційній комісії нотаріату при управлінні юстиції); заяву про видачу свідоцтва; витяг з протоколу засідання кваліфікаційної комісії нотаріату або рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату; документ про внесення плати за видачу свідоцтва; копію довідки про відсутність судимості, копія диплома про повну вищу юридичну освіту; копію трудової книжки; ксерокопію відповідних сторінок паспорта, які містять відомості про прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання [10].

Строк розгляду заяви міністерством юстиції України складає один місяць, після чого може бути прийняте рішення про видачу особі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю; про відмову в цьому; про залишення заяви без розгляду. Останнє має місце в разі, коли особа подає до міністерства юстиції України не всі названі документи. Особа, вперше допущена до заняття нотаріальною діяльністю, складає присягу в Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управліннях юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Приватна нотаріальна діяльність реєструється Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі за заявою особи, що має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. В 15-денний строк з моменту подачі заяви особі видається реєстраційне посвідчення. В тримісячний строк після отримання реєстраційного посвідчення особа зобов’язана розпочати приватну нотаріальну діяльність.
Як бачимо, вчинення нотаріальних дій покладено не лише на нотаріусів, а й на інших посадових осіб. Це викликане як відсутністю нотаріусів в даному населеному пункті, так і неможливістю самої особи з’явитись до нотаріуса в силу певних обставин.

II. Організація нотаріальної служби

2.1 Організація державних нотаріальних контор
Державні но­таріальні контори відкриваються і ліквідуються Міністерством юстиції України. Їх штати зат­верджуються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній
Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Призначення на посаду нотаріуса та звільнення з посади державного провадиться Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Очолює державну нотаріальну контору завідуючий, який має одного заступника.

Державна нотаріальна контора є юридичною особою. Державний нотаріус має печатку із зображенням Державного герба Ук­раїни, найменуванням державної нотаріальної контори і відпо­відним номером.

Державні нотаріальні контори утримуються за рахунок державного бюджету. За вчинення нотаріальних дій державні но­таріуси стягують державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством [3], а за надання додаткових право­вих послуг, не пов'язаних з учинюваними нотаріальними діями, стягується окрема плат­а у розмірах, що встановлюються управліннями юстиції.

Державна нотаріальна контора відповідає за шкоду, спричинену особі незаконними чи недбалими діями державного нотаріуса. Но­таріус відповідає перед нотаріальною конторою в порядку регресу.

Керівництво державними нотаріальними конторами здійсню­ється Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

2.2 Організація роботи приватних нотаріусів
Особа, що бажає займатись приватною нотаріальною діяльністю, має відповідати вимогам до посади нотаріуса, отримати свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяль­ністю, зареєструвати свою діяльність

Приватну нотаріальну діяльність реєструють Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севасто­польське міські управліннями юстиції за заявою особи, яка має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Реєстрація здійснюється відповідно до Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності, затвердженого на­казом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2008 року[8].

Реєстраційне посвідчення видається органом юстиції у 7-денний термін з моменту подачі заяви та реєструється в Журналі реєстрації приватної нотаріальної діяльності.

В реєстраційному посвідченні вказується прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, нотаріальний округ, адреса розташування робочого місця нотаріуса.

Робоче місце приватного нотаріуса знаходиться в межах нотаріального округу, що  визначається управлінням юстиції за заявою нотаріуса відповідно до адміністра­тивно-територіального поділу України. В містах, що мають район­ний поділ, округом діяльності нотаріуса є територія відповідного міста. Кількість приватних нотаріусів в окрузі визначається Міністерством юстиції України залежно від чисельності населен­ня.

До робочого місця приватного нотаріуса висуваються певні вимоги [5]. Так, оскільки у свідоцтві про право на заняття нотаріаль­ною діяльністю має бути вказане розташування робочого місця нотаріуса, це питання вирішується до моменту реєстрації. Право нотаріуса на певне приміщення, в якому він бажає здійснювати нотаріаль­ну діяльність, має бути підтверджене документами про право власності чи користування таким приміщенням. Це приміщення повинно знаходитись у межах нотаріального округу.

Робочим місцем приватного нотаріуса є приміщення, адреса яко­го зазначена в реєстраційному посвідченні. Приватний нотаріус не може мати кілька окремих приміщень. Разом з тим можливе вчинення нотаріальної дії поза вказаним приміщенням, але в межах визначеного нотаріального округу. Приміщення, яке є робочим місцем нотаріуса, має відповідати вимогам щодо збереження таємниці вчинюваних нотаріальних дій. Так, нотаріус не вправі працювати в одному приміщенні з особами, діяльність яких не пов'язана з вчиненням нотаріальних дій. Приміщення має складатися з двох і більше кімнат та бути забез­печене сейфом для зберігання печаток, штампів із посвідчувальними написами та бланків нотаріальних доку­ментів, металевою шафою для збереження архіву нотаріуса. На вікнах приміщення встановлюються грати, приміщення має бути наявною сигналізація.

У разі припинення права власності чи користування приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, останній подає до управління юстиції заяву про це у тижневий термін до припинення користування приміщенням. З цього мо­менту його повноваження припиняються. Далі нотаріус зо­бов'язаний протягом 5 днів повідомити орган юстиції про зміну розташування робочого місця, що відзначається в реєстраційному посвідченні. Нотаріальна діяльність вважається відновле­ною з моменту внесення відповідних змін до реєстраційного посвідчення. Якщо розташування робочого місця нотаріуса змінювалося понад три рази, орган юстиції зобов'язаний ви­дати йому нове реєстраційне посвідчення під тим самим номером.

Після отримання реєстраційного посвідчення приватний но­таріус зобов'язаний у тримісячний термін розпочати нотаріаль­ну діяльність. В іншому випадку реєстраційне посвідчення може бути анульова­не за рішенням управління юс­тиції Також у цей строк для забезпечення відшкодування можли­вої шкоди приватний нотаріус зобов'язаний укласти з органом страхування договір службового страхування або внести страхову заставу на спеціальний банківський рахунок. Страхова сума, або страхова застава, встановлюються у розмірі ста мінімальних заробітних плат.

У разі витрачання коштів на відшкодування шкоди приватний нотаріус зобов'язаний протягом одного року поповнти страхову заставу до встановленого розміру. Розмір заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або за рішенням суду. Шкода, заподіяна особі незаконними діями або недбалістю приватного нотаріуса, пілягає повному відшкодуванню.

Приватний нотаріус має печатку із зазначенням посади, свого прізвища, імені та по батькові й округу діяльності [4]. За вчинення нотаріальних дій стягує плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою При цьому розмір плати за вчинені но­таріальні дії не може бути нижчим за розмір державного мита, що стягується за вчинення відповідних нотаріальних дій дер­жавними нотаріусами.

Приватна нотаріальна діяльність припиняється, а реєстраційне посвідчення анулюється у випадках:

— подання приватним нотаріусом письмового клопотання про припинення своєї діяльності;

— анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю;

— неукладення договір службового стра­хування чи невнесення страхової застави для забезпечення відшкоду­вання шкоди або непоповнення страхової застави до встановленого розміру;

— невиконання своїх обов'язків протягом двох місяців без поважних причин і неповідомлення про це уп­равлінню юстиції;

—невідповідності приватного нотаріуса займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я.

Приватний нотаріус, діяльність якого припиняється, в місячний строк передає документи, щодо вчи­нених ним нотаріальних дій у державний нотаріальний архів. Копія наказу про анулювання реєстраційного посвідчення та припинення приватної нотаріальної діяльності в триденний термін надсилається нотаріусу, про що робиться відмітка в Журналі реєстрації приватної нотаріальної діяльності.

2.3 Організація діяльності державних нотаріальних архівів
Дер­жавні нотаріальні архіви засновуються в обласних центрах, містах Києві, Сімферополі та Севастополі для тимчасового централізованого зберігання нотаріальних доку­ментів,що триває до 75 років. Їх метою є зберіган­ня, використання нотаріальних документів, передачу їх у відповідний державний архів.

Фондоутворювачами архівів є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, посадові особи виконавчих комітетів сіль­ських, селищних, міських рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, та посадові особи, які посвідчують заповіти і довіреності, прирівнювані до нотаріально посвідчених.

Організація діяльності та компетенція державного нотаріального архіву визначається положенням про нього, що затверджується Міністерством юстиції України за погодженням з державним комітетом архівів України [6].

Архіви створюються і ліквідуються Міністерством юстиції України. Мережа і штати архівів затверджуються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Державний нотаріальний архів очолює завідую­чий, який призначається на посаду і звільняється з неї уп­равлінням юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації.

Архів є юридичною особою, має печатку із зображенням Дер­жавного герба України та своїм найменуванням.

Основними завданнями архіву є:

—комплектування документами;

—забезпечення збереження та використання документів, що знаходяться на зберіганні;

—створення і вдосконалення науково-довідкового апарату до документів;

—підготовка та своєчасна передача документів на зберігання до відповідного державного архіву.

Архів відповідно до покладених на нього завдань:

— приймає на зберігання документи
нотаріального діловодства,;

— приймає на зберігання заповіти, що надійшли від посадових
осіб; 

—   організовує та здійснює зберігання документів;

—   створює та вдосконалює довідковий апарат до архівних
документів, що зберігаються в архіві;

—проводить експертизу цінності документів, які знаходяться в архіві;

— складає списки фондоутворювачів, які передають документи до
архіву, приймає ці документи на зберігання після закінчення
строків їх тимчасового зберігання у фондоутворювачів;

— складає графіки приймання документів на
зберігання;

—веде статистичну звітність за встановленими формами;

—видає дублікати і засвідчує вірність копій і виписок з доку­ментів, які зберігаються в справах архіву;

—веде прийом громадян з питань, що входять до компетенції архіву;

Завідуючий архівом:

—організовує діяльність архіву та несе персональну відповідальність за виконанням покладених на нього завдань і функцій;

—розподіляє обов'язки між працівниками ар­хіву;

—видає в межах своєї компетенції накази;

—представляє архів у всіх установах і організаціях;

— проводить прийом та розглядає звернення фізичних і
юридичних осіб, що належать до компетенції архіву.

2.4 Організація роботи посадових осіб, на яких покладено обов'язок вчиняти нотаріальні дії
В населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиня­ють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад депутатів.

Нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких рішенням або розпорядженням виконавчого комітету відповідної ради депутатів покладено вчинення цих дій. Діяльність цих осіб з вчинення нотаріальних дій регулюється Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами вико­навчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних де­путатів України, затвердженою Наказом міністра юстиції Ук­раїни від 25.08.94 № 22/5 [9].

Посадові особи вико­навчих комітетів у своїй діяльності керуються законами Ук­раїни, постановами Верховної Ради України, актами президента України, Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим також законодавством Республіки Крим.

При вчиненні нотаріальних дій, названі ке­руються тими ж принципами, що і нотаріуси.

Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні виконавчого коміте­ту сільської, селищної, міської ради. В окре­мих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі всіх необхідних документів. Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено при не­обхідності надання додаткових відомостей або документів або направ­лення документів на експертизу, а також у випадку, коли посадо­ва особа виконавчого комітету звертається до суду з заявою про визнан­ня громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, недієздатним чи обмежено дієздатним. У цьому разі питання про можливість посвідчення заповіту чи доручення вирішується по­садовою особою виконавчого комітету залежно від результату вирішення справи судом. Термін, на який відкладається вчинення нотаріальної дії у цих випадках, не може перевищувати одного місяця.

За заявою заінтересованої особи, яка бажає звернутися до суду для оскарження права або факту, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії повинно бу­ти відкладено на строк не більше десяти днів. Якщо від суду за цей строк не буде одержано повідомлення про надходження зая­ви, нотаріальна дія підлягає вчиненню.

При одержанні від суду повідомлення про надходження за­яви особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Посадові особи ви­конавчого комітету, які вчиняють нотаріальні дії, вправі витре­бувати від підприємств, установ і організацій необхідні відомості та доку­менти. Вони повинні бути подані в строк, вказаний посадовою особою, яка вчиняє но­таріальну дію. Цей строк не може перевищувати одного місяця.
Особа може звернутись за вчиненням нотаріальної дії як до державного, так і до приватного нотаріуса. В першому і другому випадку посвідчені документи мають однакову юридичну силу.

Висновки



Нотаріат має завданням не вирішення можливих спорів між сторонами договору, а попередження виникнення таких спорів. Крім того, особи, що звертаються до нотаріуса, часто є необізнаними в юридичних питаннях. Ця обставина також компенсується нотаріусом, який бере участь у підготовці угоди, роз’яснюючи сторонам їх права та обов’язки, можливі наслідки укладення угоди, а не лише посвідчує готовий документ. Тобто нотаріус не лише захищає права сторін, а й надає їм допомогу при здійсненні їхніх прав. Також слід наголосити, що нотаріус є незалежним від обох сторін договору, що виключає його заінтересованість в посвідченні або непосвідченні даного правочину.

Нотаріус з’ясовує обсяг цивільної дієздатності сторін, тобто має на меті встановити, чи мають вони право укладати угоду, за посвідченням якої звернулись. Крім того, має бути встановлена дійсна воля сторін, права на майно, що підлягає передачі однією стороною іншій відповідно до угоди. Це має на меті зробити виникнення спору між сторонами якомога менш імовірним.

Звернення до нотаріуса є набагато менш витратним, ніж розгляд можливого конфлікту в суді. Сторонам не потрібно користуватись послугами адвокатів та експертів та в той же час вони можуть бути впевнені в юридичній силі посвідчених документів. При цьому не виключається судовий розгляд спору, що все ж таки виник між сторонами.В такому разі нотаріально посвідчений документ має бути обов’язково врахований судом як доказ. Як уже зазначалося, не важливо, яким саме нотаріусом – державним чи приватним – цей документ був посвідчений.


Список використаних джерел і літератури
1. Конституція України. Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР

// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30, ст. 141 зі

змінами від 8.12.2004

2. Закон України «Про нотаріат» від 2.09.1993 N 3425-XII //

Відомості Верховної Ради України вiд 28.09.1993 - 1993 р., № 39,

стаття 383 // Голос України вiд 05.10.1993 (зі змінами станом на

16.04.2009)

3. Декрет Кабінету міністрів України «Про державне мито» від

21.01.1993 N 7-93 // Відомості Верховної Ради України (ВВР),

1993, N 13, ст.113 зі змінами станом на 16.05.2007

4. Наказ міністерства юстиції України «Про печатку приватного

нотаріуса» від 08.12.2008 № 2116/5 // Офіційний вісник України

вiд 22.12.2008 - 2008 р., № 95, стор. 169, стаття 3162, код акту

45167/2008

5. Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного

нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням затверджене

наказом міністерства юстиції України від 12.06.1998 № 36/5 //

Офіційний вісник України вiд 09.07.1998 - 1998 р., № 25, стор.

156, код акту 5557/1998

6. Положення про державний нотаріальний архів затверджене

наказом міністерства юстиції України від 18.05.2009 № 870/5 //

Офіційний вісник України вiд 05.06.2009 - 2009 р., № 39, стор.

102, стаття 1331

7. Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату затверджене

наказом міністерства юстиції України від 01.12.2006 N 87/5 //

Офіційний вісник України вiд 18.12.2006 - 2006 р., № 49, стор. 67,

стаття 3261, код акту 38018/2006 зі змінами станом на 10.12.2008

8. Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної

діяльності затверджене наказом міністерства юстиції України від

12.12.2008 № 2151/5 // Офіційний вісник України вiд 29.12.2008 –

2008 р., № 97, стор. 43, стаття 3210, код акту 45217/2008

9. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими

особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад

народних депутатів України затверджена наказом міністерства

юстиції України від 25.08.1994 № 256/466 зі змінами станом на

28.12.2006

10. Порядок видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною

діяльністю затверджений наказом міністерства юстиції України

від 22.06.2009 № 565/16581 // Офіційний вісник України вiд

10.07.2009 - 2009 р., № 49, стор. 108, стаття1664

11. Аргунов В.Н. Каким быть нотариату в России // Вестник МГУ:

Сер II: Право. – 1994. - №2 (цит. за: Комаров В. В., Баранкова В.

В., Малюга Л. В., Федорченко Н. В. «Нотаріат в Україні». – К.:

Юрінком Інтер, 2006.- 320 с.)

12. Битяк Ю. П., Гаращук В. М., Дьяченко О. В. та ін.

«Адміністративне право України». - – К.: Юрінком Інтер, 2006. –

544 с.

13. Комаров В. В., Баранкова В. В., Малюга Л. В., Федорченко Н. В.

«Нотаріат в Україні». – К.: Юрінком Інтер, 2006.- 320 с.

14. Низовский Р. Возрождение нотариата в России // Хозяйство и

право. – 1993. - №5 (цит. за: Комаров В. В., Баранкова В. В.,

Малюга Л. В., Федорченко Н. В. «Нотаріат в Україні». – К.:

Юрінком Інтер, 2006.- 320 с.)

15. Сміян Л. С., Нікітін Ю. В., Хоменко П. Г. «Нотаріат в Україні» //

http://apelyacia.org.ua/node/8480

16. Стешенко Л. А., Шамба Т. М. «Нотариат в Российской

Федерации». – М., 2001 (цит. за: Комаров В. В., Баранкова В. В.,

Малюга Л. В., Федорченко Н. В. «Нотаріат в Україні». – К.:

Юрінком Інтер, 2006.- 320 с.)


Скачать файл (115.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru