Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Зашкільняк Л. Історія Польщі від найдавніших часів до сьогодення - файл 1.doc


Зашкільняк Л. Історія Польщі від найдавніших часів до сьогодення
скачать (6627 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc6627kb.16.11.2011 03:14скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

1   ...   74   75   76   77   78   79   80   81   ...   84
Реклама MarketGid:
Загрузка...
Історія Польщі

ідентифікує себе з "поліщуками". У 90-х роках національна свідомість українців здобула підпору в особі незалежної Української держави і договору між нею та Польщею (1992 р.), в якому обидві сторони зобов'язалися сприяти громадсько-культурному життю національних меншин. Від 1990 р. УСКТ перетворилося на Об'єднання українців в Польщі (ЗУП) - федерацію кількох українських громадських організацій і товариств. ЗУП має 11 відділень і 180 територіальних гуртків, видає газету "Наше слово", щорічник "Український альманах". Окрім ЗУП діють також Об'єднання лемків, Об'єднання українців Підляшшя та ін. Українська преса в Польщі особливо активно розвинулася в 90-х роках: часописи "Гомін", "Над Бугом і Нарвою", "Зустрічі", "Між сусідами", "Краківські українознавчі записки", "Варшавські українознавчі зошити", "Благовіст", "Перемишльські дзвони", "Діалог", "Голос лемків" та ін.. ЗУП та інші українські організації багато уваги приділяють історії українсько-польських відносин, прагнучи спростувати усталені в польському суспільстві стереотипи про "українців-різунів", показати закономірність історичної боротьби українців за незалежну державність. У цьому напрямі багато зусиль докладають польські професори українського походження Михайло Лесів (Люблін), Стефан Козак (Варшава), Володимир Мокрий (Краків), Степан Заброварний (Варшава), доктор Євген Місило, доктор Роман Дрозд (Слупск), доктор Еміліан Вішка (Торунь). За їх ініціативою організовуються численні наукові конференції, присвячені болісним питанням українсько-польських відносин, видаються дослідження, популярна література, періодика. Значущими осередками української суспільної думки в Польщі є Кафедра українознавства Варшавського університету (С. Козак), Фонд св. Володимира в Кракові (В. Мокрий). Спільно зі Світовим союзом воїнів Армії Крайової, ЗУП ініціювало проведення у 1996-2001 pp. 10-ти семінарів українських і польських істориків, присвячених українсько-польським відносинам у XX ст., результатом яких стали вісім томів видання "Україна - Польща: важкі питання", що вийшли українською та польською мовами і містять унікальний за характером матеріал спільних досліджень складної історичної проблематики. Під патронатом ЗУП в Польщі діє багато українських хорових, музичних, фольклорних колективів, проводяться фестивалі і конкурси. Українське шкільництво в Польщі представлене чотирма основними школами і трьома ліцеями. Окрім того, в 42 польських школах запроваджено додаткові заняття з української мови. Назагал українською освітою охоплено близько З тис. дітей і молоді. У 90-х роках різко зросла кількість спеціалізацій з української філології в польських університетах. Нині такі спеціалізації діють у Варшавському, Краківському, Люблінському, Познанському, Щецінському, Вроцлавському, Торунсь-кому університетах і низці вищих педагогічних шкіл. Разом з тим, у стосунках з українцями залишаються певні проблеми, зокрема, спорудження пам'ятників воїнам УПА, повернення майна греко-католицької і православної церков, а також власності переселених в результаті операції "Вісла".

^ Білоруська меншина зосереджена переважно на Білосточчині (Підляське воєводство). Від 19562р. інтереси білорусів представляло Білоруське суспільно-культурне товариство. У 1993 р. більшість білоруських громадських організацій об'єдналася у Білоруський союз у Польщі (БСП). Союз представляє національні інтереси білорусів, опікується культурним життям білоруських громад. Під його патронатом на Білосточчині видаються тижневик "Нива", журнали "Часопіс", "Сустречи", "Фос" та ін. Освіта білоруською мовою на початку 70-х років була ліквідована. У 90-х роках,у польських школах було запроваджено білоруську мову як окремий додатковий предмет в 42 польських школах і 2 ліцеях.

Інші національні меншини в Польщі створили свої громадсько-культурні товариства, організують культурне життя і недільні школи вивчення рідної мови. У політичному

694

У нових реаліях Європи та світу

житті країни національні меншини не відіграють помітної ролі. У 1989 р. Комісія національних та етнічних меншин сейму розпочала роботу над проектом закону про національні меншини, який, однак, поки що не прийнятий. Невдовзі уряд передав опіку над меншинами від МВС до міністерства культури і мистецтва, яке надає посильну фінансову допомогу громадським організаціям і товариствам. Політика польських урядів стосовно національних меншин ґрунтується на засадах, опрацьованих Радою Європи і Організацією з безпеки та співробітництва в Європі, які передбачають забезпечення всім громадам, незалежно від національності, мови і релігії, рівних прав і обов'язків.

Процеси суспільної трансформації поставили на порядок денний зміну системи освіти і моделей виховання. Загальний напрям змін в освітній галузі був тісно пов'язаний з подоланням монополії держави, запровадженням ринкових механізмів у шкільництві, наближенням навчальних програм до потреб суспільної практики (фінанси, менеджмент, реклама тощо), спрямуванням виховання на загальнолюдські цінності й демократичні ідеали. Особливістю польської освітньої трансформації є стрімкий розвиток мережі недержавної освіти, в рамках якої здобувають знання близько ЗО % учнів і студентів. У вересні 1990 р. закон про вишу школу повернув ВНЗ автономію і скасував обмеження наукової творчості, дозволив створення приватних вищих навчальних закладів, яких є близько 160. Загальна кількість ВНЗ зросла з 112 у 1990 р. до 287 у 2000 p., а кількість студентів - з 404 тис. до 1,4 млн. осіб. Так само швидко збільшувалася кількість учнів середніх шкіл (з 445 тис. до 810 тис. осіб). Престиж освіти зростав зворотньо-пропорційно до коштів, які виділяла держава на розвиток галузі. У 2000 р. 58 % батьків висловили бажання, щоб їхні діти здобули ступінь магістра, ще 16% були згідні задовільнитися ступенем ліценціата (бакалавра). "Освітній стрибок", який спостерігається в Польщі (а також інших посткомуністичних країнах), пов'язаний з утвердженням у суспільстві позитивного переконання, що освіта є неодмінним чинником соціального авансу. Особливий інтерес у молоді (і батьків) викликають нові технологічні напрями - комп'ютери, західні іноземні мови, менеджмент, банківська справа. Разом з тим, ринкові умови і комерціалізація освіти ведуть до зростання соціальних відмінностей між окремими групами населення, а також між регіонами ("бідними і багатими"). Одним з успішних наслідків реформ стала деідеологізація навчальних програм середньої та вищої школи. Однак становлення виховних орієнтирів відбувається складно. Загальне спрямування виховання на демократичні традиції та ідеали не знаходить міцної опори в життєвих взірцях і виховних методиках. Польська школа і педагогічна думка активно дискутує над проблемою виховних орієнтацій, віддаючи перевагу формуванню активної особистості, яка здатна не стільки пасивно сприймати інформацію, скільки самостійно знаходити вихід з життєвих ситуацій.

Серйозні труднощі переживає польська наука. Упродовж 90-х років видатки на розвиток наукових досліджень постійно зменшувалися. У результаті такої політики урядів в сучасній Польщі на науку спрямовується в три рази менше коштів, ніж у Чехії, і в 6,5 раз - ніж в середньому в країнах ЄС. За кількістю наукових публікацій (233) на 1 млн. мешканців Польща значно поступається Словаччині (329), Естонії (359), Чехії (378), Словенії (714), Німеччині (776), Великобританії (1177), Швеції (1647) та іншим розвинутим країнам. Більш успішно розвиваються ті наукові галузі, які не потребують великих капіталовкладень (гуманітарні, соціальні і теоретичні науки).

^ Суспільна свідомість. Процеси трансформації спричинили суперечливі явища в настроях і свідомості громадян. Дослідники виокремлюють чотири періоди змін суспільної свідомості. Перший, короткий (1989-1990 pp.), характеризувався переважанням настроїв ейфорії та надій на позитивні наслідки політичних і господарських змін.

695

Історія Польщі

Другий період (1991-1993 pp.) виявив спад ейфорії й поступове зростання песимізму населення, ностальгії за "старими часами". У 1995-1997 pp. суспільні настрої поліпшилися у зв'язку з уповільненням системних реформ під час правління коаліції СЛД-ПСЛ. Водночас утвердилася думка про правильність загального напряму трансформації. Четвертий період (1997-2001 pp.) виявив незадоволення більшості громадян способом реалізації демократії владними структурами. (Тільки чверть опитаних на зламі 1999-2000 pp. позитивно оцінювала функціонування демократичних інститутів).

Соціологічні дослідження показують, що більшість населення позитивно ставиться до демократичних свобод, але не дуже високо оцінює механізм функціонування демократичних інститутів. Ще критичніше оцінюють поляки зростання відмінностей у доходах різних груп населення, збільшення соціальних контрастів. Однак поступово поширилося переконання про те, що успіху досягають кращі у своєму фаху особистості. Назагал поляки сприймають економічний капіталізм, але схильні за інерцією (традицією?) покладати надії соціального захисту на державу ("етатизм"). Економічні чинники у свідомості більшості поляків посідають першочергове місце. їм поступаються соціально-культурні. Щодо останніх, то громадськість швидше схильна до традиційного "порядку", ніж до "культурної свободи". Такий стан настроїв можна пояснити впливами католицької церкви, а також реакцією на зростання злочинності. Статистичні дані свідчать про зростання кримінальних злочинів (у 1997 р. порівняно з 1990 р. кількість вбивст зросла на 57 %, пограбувань - на 87 % і т.д.). З'явилась організована злочинність (ґанги, мафіозні угруповання), особливо серед молоді. Значного розголосу набула справа вбивства у 1992 р. колишнього прем'єра П. Ярошевича з дружиною на його приватній віллі в Аніні. Почуття особистої безпеки поляків зазнало спаду.

Соціологи констатують також певні зміни ментальності поляків за період суспільної трансформації. Загальною рисою ментальності поляків залишається "матеріалістична" орієнтація на досягнення міцних життєвих позицій, які гарантують відповідні стандарти добробуту. Головною зміною останнього десятиріччя XX ст. було зростання прагнення поляків до забезпечення собі доброго життєвого рівня всіма можливими засобами. На перший план вийшла індивідуальна підприємливість (зростання на 11 пунктів у соціологічних зондажах 1998 р. порівняно з 1988 p.), яка не робить різниці у засобах досягнення мети. При цьому, ще більшу схильність до індивідуальної активності виявляють групи населення з вищим рівнем освіти. Наслідком такої тенденції є також зростання "культу тяжкої праці" - поширення уявлень про необхідність докладання значних фізичних та інтелектуальних зусиль (зростання на шість пунктів за той же період). Не спостерігається суттєвих змін у ставленні поляків до суспільно-політичного ладу, до родинних стосунків, що свідчить про збереження традиційних взірців свідомості. Дані досліджень засвідчують зростання громадянської свідомості й протистояння їладним структурам: на питання про право людей на вираз публічного протесту проти /ряду в 1993 р. ствердно відповіли 64,4 % респондентів, а в 1998 р. - 83,5 %. Соціологи виокремлюють у сучасних поляків три типи ментальностей: позицію "активної адаптації" до нових суспільних реальностей; позицію "культури підданих" або пошуку полегшень у житті з орієнтацією на роль держави; позицію "егоїстичну", налаштовану на індивідуальний експансіонізм, який не рахується із засобами та інтересами оточення. Усі три типи рівномірно поширені серед різних соціальних груп.

Ментальності сучасних поляків властивий сильний негативістський момент: вони незадоволені тим, що є поляками і, разом з тим, залишаються патріотами на засадах старого міфу про свою "вибраність". Другою їхньою рисою є нерозвинутість творчого ставлення до дійсності, яке пов'язане з нестачею індивідуальної свободи та незалежності, віри у власні сили. Обидві ці риси своїм походженням завдячують

696

^ У нових реаліях Європи та світу

комуністичному режимові, який ґрунтувався на авторитеті влади і колективізмі. Порівняльні дослідження показують, що поляки, на відміну від західних суспільств, менш толерантні, більш авторитарні, розраховують на допомогу держави, зазнають впливу ксенофобії. Авторитаризм проявляється в підкресленні відносин домінації й підпорядкування як провідних в ієрархізованому світі, де людина неспроможна контролювати ситуацію і мусить шукати опори в сильному авторитеті. Проте простежується тенденція поліпшення самопочуття поляків: 1994 р. назагал задоволеними вважали себе 31 % осіб, а в 1999 р. - 50 %, незадоволеними, відповідно, 68 % і 48 %. Це свідчить про поступові суттєві зміни в ментальності, переорієнтацію свідомості на індивідуалізм і особисту незалежність, необхідні для демократичного суспільства. Додатковим аргументом на користь такого твердження є результати дослідження щодо "почуття контролю над власним життям": 1990 р. середня для поляків за 10-градусною шкалою оцінки становила 6,07, а в 1999 р. - 7,03.

Сучасному польському суспільству дослідники приписують такі основні риси: воно є більш "рефлективним" (таким, що постійно осмислює своє становище), схильним до порівняння, нетерпеливим в очікуванні змін на краще. Зміни ментальності вимагають більшого часу для пристосування до нової реальності, супроводжуються кризою взаємин між поколіннями. Одною з визначальних рис польської свідомості, яка об'єднувала численні покоління поляків у боротьбі за незалежність два останні століття, був "політичний романтизм". Його головний зміст - поєднання патріотизму з суспільно-моральним ідеалом на засадах месіанства, які у підсумку народжували дуже високі суспільні очікування, входили в суперечність з дійсністю. Історичні катаклізми XX ст. сприяли консервації в ментальності поляків елементів політичного романтизму, які стали невід'ємною складовою політичної свідомості суспільства, що підживлювалася освітою, вихованням, культурою як комуністичним режимом, так і опозицією. Саме ці елементи є причиною психологічного опору суспільним змінам. Дійсність вимагає зміщення акцентів з політичного романтизму в бік політичного прагматизму. Демократичний устрій передбачає формування громадянського суспільства, яке суперечить романтичній візії єдиної нації. Зіткнення суспільних очікувань і реальності спричиняє психологічний дискомфорт, часом призводить до фрустрації. Перебіг трансформації яскраво підтверджує думку відомого вченого і публіциста А. Бохенського, що загальною психологічною рисою польської нації є те, що поляк не може обійтися без ідеальних стимулів діяльності. З другого боку, наступ соціального прагматизму народжує втечу до романтичних ідеалів. Тому стан ментальності поляків зламу XX і XXI ст. деякі дослідники окреслюють як "перехідний", "між романтизмом і прагматизмом".

Культурні процеси. Після перелому 1989 р. змінилися умови розвитку польської культури. З одного боку, великим завоюванням стало скасування цензури і політичних обмежень творчості митців. А з другого боку, держава зменшила матеріальну підтримку для інституцій культури, що відбилося насамперед на діяльності бібліотек, музеїв, театрів, мистецьких товариств і громадських об'єднань. На зміну державному меценатству прийшов ринок і комерціалізація культурних здобутків, які диктували нові "правила гри". Ще одним явищем, яке впливає на культурне життя країни, стала інформаційна революція, в ході якої комп'ютер та Інтернет починають успішно конкурувати з традиційними (книга, преса, вистава, концерт тощо) і модерними (радіо, телебачення) засобами впливу. Після падіння тоталітарного режиму Польща стала більш відкритою для процесів глобалізації, які вносять нові якості в культурні процеси. Розширення доступу до світової культурної продукції поставило під знак запитання чимало традиційних ідей та цінностей, внесло відчутну диференціацію в середовище її споживачів. Сучасні поділи яскравіше демонструють відмінності функціонування

697

Історія Польщі

культури "елітарної" і "популярної" (масової). Наслідком глобалізації є "гібридизація" культурної продукції, розчинення національного "канону" в культурному плюралізмі, зміна ціннісних орієнтацій, нав'язування західних, переважно американських, смаків. Комерціалізація культурного продукту тягне за собою загальне зниження її якісних показників, формує моделі стилю життя і поведінки, котрі суперечать усталеним традиціям. Індустрія "шоу бізнесу" в гонитві за прибутками часом переступає морально-етичні норми. Усе це ставить перед суспільством, творцями і меценатами складні проблеми, які вимагають неординарного розв'язання.

У розвитку польської літератури вже наприкінці 80-х років проявилися тенденції відходу від політично-документальної тематики до створення традиційних художніх образів, осмислення національної ідентичності. Виникнення III Речіпосполитої спричинило різке збагачення літературного ринку: виникло близько 200 нових літературно-громадських часописів, тисячі видавництв (у 1996 р. - 8 тис). На книжковому ринку з'явилися масові переклади західних класиків, а також комерційних видань в жанрах детективу, фантастики, жахів, шпигунства, еротики. Нова дійсність насамперед знайшла відображення в сатиричній деміфологізації старих образів. У стилі пасквілю Яцек Качмарський в повісті "Автопортрет з пройдисвідом" (1994) висміяв патріотизм польських емігрантів, а Кшшатоф Марія Залуський - новоспечених німецьких громадян польського походження ("Шпиталь Полонія", 1999). Марек Новаковський в циклі сатиричних оповідань змалював образи "нових поляків", для яких не існує соціальних і моральних гальм. У повістях Єжи Пільха ("Список наложниць", 1993) і Януша Рудницького ("Холодний світ", 1994) картини нової дійсності набули форми гротеску. Література сатири й гротеску з допомогою іронії та сміху відбивала настрої прощання з минулим і його стереотипами, а також піддавала "випробуванню на міцність" нові суспільні ідеали. До неї слід також віднести твори метра Т. Конвіцького ("Чтиво"), П. Войцєховського ("Школа вдячності і перетривання"), А. Стасюка ("Дев'ять") та ін.

Набула також розвитку проза, яка творила нові міфи, ідеалізувала минуле, давала читачеві відпочити від повсякденності. Повісті авторів цього напряму здебільшого описували ідеалізовані картини спогадів дитинства, омріяних країн і гармонійного світу. До них відносилися популярні твори Маґдалєни Туллі ("В червоному"), Ольги Токарчук ("Правік та інші часи"), Павла Гуеллє ("Перше кохання та інші оповідання"). У їхніх творах читач знаходить обгрунтування ідеї існування багатьох особистих "малих батьківщин" зі своєрідним духовним наповненням. Ще більший психологізм, втеча до власного "я" властиві літературній творчості Ґжетожа Мусяла ("All fine", 1997), Кшиштофа Мишковського ("Пасія щодо святого Яна", 1991), Ґжетожа Струмина ("Кіно-ліно", 1995), герої яких задаються питаннями усвідомлення насамперед самих себе. Серед акторів популярної прози з традиційним сюжетом вирізняються повісті Анджея Сапковського, економіста і публіциста, який проявив себе в жанрі "політичної фікції"' ("Кров ельфів", "Меч призначення"). Постмодерністська течія в літературі знайшла відбиття в прозі Напиши Ґоерке, Збіґнєва Крушинського, Ґжеюжа Струмиш.


Рис. 85. Вручення Нобелівської премії в галузі літератури Віславі Шимборській 3 жовтня 1996 р.

698

У нових реаліях Європи та світу

Ці автори представили на суд громадськості твори, в яких асоціативна мова опису є способом розкриття художніх образів. Багатобарвність і багатовимірність сучасної польської прози є відбиттям прагнень глибше пізнати оточуючий світ і його особисті виміри.

Польська поезія розвивалася під значним впливом творів Віслави Шимборськоі, якій 1996 р. було присуджено Нобелівську премію в галузі літератури. Вона і Ч. Мілош стали високим взірцем глибоко гуманістичної поезії і філософської публіцистики. Нові твори обох метрів польської поезії продовжують з'являтися на книжковому ринку Польщі. У 90-х роках не припинилася творчість поетів "Покоління 68" С. Бараньчака, А. Загаєв-ського, Р. Криніцького, Е. Ліпської. їхні нові поезії стали більш іронічними й філософськими. Молоде покоління поетів представлене "Групою "бру Ліону" (від назви часопису, який вони видавали у 1987-1997 pp.). Серед його особистостей Марцін Свєтліцький, Яцек Подсядло, Еухеніуш Ткачишин-Дицький, Мажанна Кєляр та ін. їхні твори відрізняються між собою, але мають спільні риси, що полягають у дистанціюванні від суспільно-політичних процесів і заглибленні у повсякденне життя звичайних людей.

У музичному мистецтві надалі домінували творці т.зв. "польської композиторської школи", що склалася ще в 60-ті роки. Наприкінці століття її представляли твори В. Лютославського, К. Пендерецького, Г. Турецького та ін. Серед нових імен, які здобули визнання не тільки в Польщі, слід назвати Єутеніуша Кнапіка, який у своїй творчості дотримується пізньоромантичних взірців, Павла Шиманського - творця музики "сурконвенціоналізму", що поєднує і перетворює музичні твори різних епох. Подібної техніки композиції дотримується також Станіслав Крупович - автор симфонії "Кінець віку" (1993). Кшиштоф Кніттель у своїй творчості синтезує симфонічну музику з електронно-роковою, візуальними образами, створюючи своєрідний "перформанс". До наймолодшого покоління належать Ганна Кулєнти і Павел Микєтин, твори яких здобули нагороди на престижних міжнародних фестивалях.

Давню традицію має польська джазова музика. Джазові композитори і виконавці старшого покоління, як правило, створили власні музичні колективи, що здобули міжнародне визнання (3. Намисловський, Г. Маєвський, М. Урбаняк, Я.П. Врублевський, Т. Станько та ін.). Оригінальним напрямом польського джазу стала т.зв. "шопенівська течія", започаткована 1994 р. альбомом "Шопен", випущеним тріо піаніста Анджея Ятодзінського. За його прикладом пішли інші музиканти, аранжуючи твори Ф. Шопена мовою джазу (Л. Можджер, В. Нагорний). Активно розвивається джазовий рух різних стилів. Щороку в Польщі відбувається понад 40 джазових фестивалів, найстаршим з яких є "Джаз джемборі"(з 1958 p.).

Незважаючи на перешкоди і труднощі, подальшого розвитку зазнало театральне мистецтво. Держава підтримує насамперед великі престижні оперні театри (Національна опера у Варшаві, Великі театри в Познані, Вроцлаві і Лодзі). На їхніх сценах ставлять як зарубіжну класику, так і твори вітчизняних композиторів та постановників. У 2001 р. відбулися прем'єри трьох нових опер польських композиторів: "Іґнорант і вар'ят" П. Микєтина, "Бальтазар" 3. Рудзінського, "Антигона" Й. Кульмової. Е. Кнапік написав кілька опер у співдружності із зарубіжними авторами; вони були поставлені на сценах Антверпена і Касселя. Драматичний театр переживає період пошуків нових форм і змісту представлення життя. Успіх мають постановки


Рис. 86. Композитор Кшиштоф Пендерецький.

699

Історія Польщі

літературних творів режисера Кристіана Люпи, який порушує проблеми знецінення традиційних ідеалів і розпаду моральних цінностей ("Президентки", "Витирання"). Дебют молодого режисера Ґжехожа Яжини в 1997 р. виставою "Тропічні бздури" привернув до нього увагу громадськості. Режисер Кшиштоф Варліковський здобув міжнародне визнання завдяки новій постановці творів В. Шекспіра, в яких він побачив насамперед екзистенціальні моменти. Свої постановки він здійснив у Варшаві, Мілані, Тель-Авіві, Загребі. Продовжують діяльність т.зв. альтернативні театри, які не мають постійної сцени, а ставлять свої експериментальні вистави в різних приміщеннях, на вузицях, площах тощо. До найбільш знаних належать познанський Театр восьмого дня, Бюро подорожей, Провізоріум, Товариство Вершалін та ін.

До нових умов існування намагалося пристосуватися кіномистецтво. Перші спроби наповнити кіно політичним звучанням закінчилися невдачею: фільми про комуністичний період або діяльність опозиції в ПНР не знайшли підтримки глядачів. Натомість інтерес викликали екранізації* історичних творів - "Огнем і мечем" Г. Сєнкевича в постановці знаного режисера Єжи Гоффмана; "Пан Тадеуш" А. Міцкевича - у постановці А. Вайди. Значний успіх мали фільми К. Кєсьльовського ("Декалог", "Подвійне життя Вероніки", "Три кольори"), які більшу увагу звертали на переломлення історичних подій в свідомості людей. З інтересом сприйняла громадськість екранізацію Є. Кавалеровичем повісті Г. Сєнкевича "Quo vadis", прем'єра якої відбулася в серпні 2001 р. у Ватікані в присутності папи Іоанна Павла II. Навесні 2000 р. Американська кіноакадемія присудила А. Вайді престижну нагороду - Оскара - за сукупний творчий доробок. Деякі польські кінорежисери успішно працюють за кордонами країни. Психологічне кіно характерне для творчості всесвітньовідомого режисера Аґнєшки Голланд, яка працює в США і Франції. її останні роботи "Третє диво" (1999) і "Постріл у серце" (2001) присвячені пошукам відповіді на питання - чому людина стає злочинцем. Розвиток відео-, теле- і комп'ютерної техніки "вигнав" глядачів з кінотеатрів, натомість спричинив бурхливий розвиток відеопродукції на різних носіях. Серед неї переважають американські та інші зарубіжні твори масової культури.

^ Образотворче мистецтво кінця XX - початку XXI ст. виразно відійшло від політичних зацікавлень і розвивалося в естетичних традиціях. Малярі молодого покоління, які розпочали творчість у 80-х роках, спиралися не тільки на традиції авангарду, а й зазнали впливу постмодернізму, комерціалізації. Виникли численні приватні вистави-галереї малярства, скульптури, ужиткового мистецтва, які формували ринок продукції та смаки публіки. З огляду на бурхливий розвиток рекламного бізнесу, відео- і фотопродукції виникла потреба у художньому дизайні. Традиційне малярство навіть у його авангардних проявах не пробуджує великого інтересу громадськості, оточеної з усіх боків віртуальними образами відео-, фото-, медіа-рекламної продукції. Уся ця продукція піднесла інтерес до людського тіла й тілесності. Ці тенденції вловив скульптор Ґжегож Ковальський, який створив спеціальну лабораторію у варшавській Академії мистецтв. З неї вийшли молоді митці, які здобули міжнародне визнання. Зокрема, 1999 р. Катажина Козира здобула нагороду Венеціанського Бієналлє за живу композицію, створену з відеофільму, знятого прихованою камерою в чоловічій лазні. Подібним способом представляв свої роботи ("інсталяції", втілення) Мірослав Балка. Традиційний авангардний живопис знайшов продовження в творах Е. Двурніка, В. Павляка, Я. Модзелєвського.

На зламі XX і XXI століть Польща - це країна, яка в політичному, економічному і культурному відношеннях переживає "перехідний стан", долаючи цивілізаційне відставання, зумовлене історичними катаклізмами останніх трьох століть, прагне посісти належне їй місце у світовому співтоваристві.

700

Вибрана бібліографія

Вибрана бібліографія

Синтези

Антологія польської поезії. Київ, 1979. Т. 1-2.

Бэлза И. История польской музыкальной культуры. Москва, 1954. Т. 1 -2.

Вшнеуаа А.Ф., Юхо Я.А. Псторыя дзяржавы і права Беларусі у дакументах і матэрыялах (са

старажыгных чашу до нашых дзён). Мінск, 1998.

Псторыя Беларусі. У 2 ч. Мінск, 1998. Ч. 1-2. : .

Гріщак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ століття. Вид. 2. Київ,

2000.

Грушевський М. Історія України-Руси. Київ, 1991-1998. Т. 1-Ю.

Дейвіс Н. Європа. Історія. Київ, 2000.

Дыбковска А., Жарин М, Жарин Я. История Польши с древнейших времен до наших дней. Варшава,

1995.

ДюрозельЖ.Б. Історія дипломатії від 1919р. до наших днів. Київ, 1995.

Зашкильняк Л. Формирование и развитие исторической науки в Польше. Пособие по спецкурсу. Львов,

1986.

Историография истории южных и западных славян. Учебное пособие. Москва, 1987.

История Белоруси. Учебное пособие. Минск, 1997.

История Львова /Ред. кол. В.В. Секретаркж и др. Киев, 1984.

История польской литературы. Москва, 1968. Т. 1-2.

История Польши. Москва, 1956-1959. Т. 1-3.

Историография истории южных и западных славян. Учебное пособие. Москва, 1987.

История южных и западных славян. Курс лекций. Москва, 1998. Т. 1 -2.

Історія західних і південних слов'ян (з давніх часів до XX ст.). Курс лекцій / За ред. В.І. Ярового. Київ,

2001.

Історія Львова в документах і матеріалах / Редколегія М.В. Брик та ін. Київ, 1986.N

Історія південних і західних слов'ян. Підручник. Київ, 1987.

Історія Центрально-Східної Європи. Посібник / За ред. Л. Зашкільняка. Львів, 2001.

Кагтелер А. Россия - многонациональная империя. Возникновение, история, распад. Москва, 19%.

Клинге М Мир Балтики. Хельсинки, 1994.

Краткая история Польши: С древнейших времен до наших дней. Москва, 1993.

Кутшеба С. Очерк истории общественно-государственного строя Польши. Санкт-Петербург, 1907.

Леяевель И. Краткие очерки истории польского народа. Санкт-Петербург, 1862.

Манусевич А.Я. Очерки по истории Польши. Москва, 1952.

Очерки истории Народной Польши. Москва, 1965.

Хрестоматия по истории южных и западных славян: В 3 т. Минск, 1987 -1991. Т. 1 -3.

Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. Вид. 2. Київ, 2000.

BardachJ., Lesnodorski ft, PietrzakM. Historia panstwa і prawa polskiego. Warszawa, 1976.

Beauvois D. Histoir de la Pologne. Paris, 1995.

BcforzynskiM. Dzieje Polski wzarysie. Warszawa, 1977.

Bogucka M. Dzieje kultury polskiej do 1918 roku. Wyd. 2. Wroclaw, 1991.

Bruckner A. Dzieje kultury polskiej. Krakow, 1930-1946. T. 1-4.

The Cambridge History ofPoland./ Edit by W.F. Reddaway. Cambridge, 1950-1951.T. 1-2.*

CzubinskiA., TopolskiJ. Historia Polski. Wroclaw, 1988.

DaviesN. Boze igrzysko. Historia Polski. Krakow, 1998. T. 1-2.

Davies N. Heart of Europe. A Short History ofPoland. Oxford; New York, 1990.

Dobrowolski T. Sztuka polska: od czasow najdawniejszych do ostatnich. Krakow, 1974.

701

Історія Польщі

Dybkowska A., Zaryn J., Zaryn Л/. Polskie dzieje od czasow najdawniejszych do wspotczesnosci. Wyd. IV. Warszawa 1998.

• Dziejeorezapolskiego963-1945. Warszawa 1973.

• Dzieje Polski / Pod red. J. Topolskicgo. Wyd.4. Warszawa, 1993. T. 1 -3.

Giertych J. Tysiac lat historii polskiego narodu. Londyn, 1986. T. 1 -3.

Halecki O. Historia Polski. Lublin; Londyn, 1992.

• Historia dyplomacji polskiej (potowa X - XX w.) / Pod red. G. Labudy, P. Lossowskiego. Warszawa, 1980-1998. T. 1-5.

• Historia Europy Srodkowo-Wschodniej / Red. J. Ktoczowski. Autorzy: D. Beauvois, M.-E. Ducreux, J. Ktoczowski, H. Samsonowicz, P. Wandycz. Lublin; 2000. T. 1-2.

• Historia kultury materialnej Polski w zarysie / Opr.zb. pod red. W. Hensla і J. Pazdura Wroclaw, 1978-1979. T. 1-6.

• Historianauki polskiej. Wroclaw, 1970-1986. T. 1-9.

• Historia paiistwa і prawa Polski. Warszawa, 1981. T. 1-3.

• Historia sztuki polskiej. Krakow, 1962. T. 1-3. !

• The History of Poland since 1863 / R.F. Lesly, A. Polonsky, J.M. Ciechanowski, Z.A. Pelczynski. Cambridge; London, 1989.

Hroch M. Obrozeni malych evropskych narodu. Praha, 1971.

Ihnatowicz L, Mqczak A., Zientara В., Zarnowski J. Spoleczeristwo polskie od X do XX wieku. Wyd.3. Warszawa, 19%.

HowieckiM. Dzieje nauki polskiej. Warszawa, 1981.

Kallas MX. Historia ustroju Polski X-XXw. Warszawa, 1999.

Ktoczowski J. MfodszaEuropa Warszawa, 1998.

Ktoczowski J.. Mullerowa L, SkarbekJ. Zarys dziej6w Kosciola katolickiego w Polsce. Krakow, 1986.

KrzyzanowskiJ. Historia literatury polskiej. Warszawa 1974.

LojekJ. Kalendarz historyczny: Polemiczna historia Polski. Warszawa 1994.

Lowmianski H. Poczatki Polski. Zdziejowstowianwpierwszymtysiacleciun.e. Warszawa 1963-1985. T. 1-6.

• Metodologiczne problemy syntezy historii historiografii polskiej / Pod red. J. Maternickiego. Rzeszow, 1998.

• Najnowsze dzieje Zydow w Polsce w zarysie do 1950 roku / Pod red. J. Tomaszewskiego. Warszawa 1993.

• Od plemion do Rzeczypospolitej: Narod, panstwo, terytorium w dziejach Polski / Red.nauk. A. Maczak. Warszawa 1996.

Podhotvdecki L. Dzieje Kijowa Warszawa 1982.

Podhorodecki L Dzieje Lwowa. Warszawa 1993.

Podhorodecki L. Zarys dziejow Ukrainy. Warszawa 1976. T. 1-2.

• Polska my si demokratyczna w ci^gu wiekow. Antologia. Warszawa, 1986.

• Polska mysl polityczna і spoleczna / Pod red. A. Walickiego і В. Skargi. Warszawa, 1973-1977. T. 1-3.

• Polska - losy paiistwa і narodu / H. Samsonowicz і in. Wyd. 2. Warszawa 1995.

• Polska naprzestrzeni wiekow / Praca zbiorowa pod red. J. Tazbira Warszawa 1995.

• Polska - Ukraina-1000 lat sasiedztwa / Pod red. S. Stepnia Przemysl, 1990-2000. T. 1 -5.

• Prahistoria ziem polskich. Wroclaw: Warszawa Krakow; Gda nsk, 1975-1981. T. 1 -5.

Suchodolski B. Dzieje kultury poslkiej. Wyd. II. Warszawa 1986.

SlusarczykJ. ObszarigranicePolski(odXdoXX wieku). Torun, 1995.

TopolskiJ. Historia Polski: Od czasow najdawniejszych do 1990 г.. Wyd.6. Warszawa, 1995.

TymowskiM.,KieniewiczJ.,HolzerJ. Historia Polski. Wyd.5. Warszawa, 1991.

Waldenberg M. Kwestie narodowe w Europie Srodkowo-Wschodniej. Dzieje, idee. Warszawa 1992.

Walters E. G. The Other Europe. Eastern Europe to 1945. New York, 1988.

Wandych P.S. The Price of Freedom. A History of East Central Europe from the Middle Ages to the Present London and Durham, 1994.

• Wielka historia Polski. Krakow, 1997-2000. T. 1 - 12 (Autorzy: A. Dognan-Ginter, F. Kiryk, J. Rys, F. Lesniak, K. Karolczak, W. Marmon, M. Sliwa J. Chrobaczynski).

702

1   ...   74   75   76   77   78   79   80   81   ...   84



Скачать файл (6627 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации