Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  


Загрузка...

Курсова робота - Синтаксичні особливості іспанських казок у порівнянні з українськими - файл 1.doc


Курсова робота - Синтаксичні особливості іспанських казок у порівнянні з українськими
скачать (371.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc372kb.23.11.2011 06:40скачать

Загрузка...

1.doc

  1   2   3
Реклама MarketGid:
Загрузка...
Київський Національний Університет

ім.Тараса Шевченка
Факультет іноземної філології

Кафедра теорії та практики перекладу романських мов


Курсова робота на тему:

“Синтаксичні особливості іспанських казок у порівнянні з українськими”


План
Вступ……………………………………………………………………………3

Розділ 1 “Феномен східнослов’янської казки”……………………………8

Розділ 2 “Основні синтаксичні одиниці українських та іспанських казок”

§ 1. Речення як основна комунікативна одиниця та аспекти

його аналізу……………………………………………………………10

§ 2. Співвідношення простих та складних речень в

українських та іспанських казках…………………………………..11

Розділ 3 “Розпочинальні та завершальні речення”………………………13

Розділ 4 “Прості речення в українських та іспанських казках”:

§ 1. Комунікативні типи речень………………………………… 18

§ 2. Односкладні та двоскладні речення……………………… .20

§ 3. Поширені і непоширені речення…………………………….22

§ 4. Порядок слів…………………………………………………….23

§ 5. Прості речення з однорідними членами……………………25

§ 6. Вставні слова, словосполучення, речення……………….. 28

Розділ 5 “Складні речення в іспанських та українських казках”

§ 1. Складносурядні речення……………………………………….31

§ 2. Складнопідрядні речення………………………………………33

§ 3. Двокрапка, тире і крапка з комою в складних реченнях…..35

§ 4. Речення з кількома підрядними……………………………….38

Висновки……………………………………………………………………….41

Список літератури……………………………………………………………45

Додаток………………………………………………………………………. 47

Вступ


Казка як жанр народної літературної творчості неодноразово була об’єктом пильної уваги з боку літературознавців, фольклористів, етнологів, культурологів, лінгвістів та психоаналітиків. Після досліджень глибинного зв’язку стародавнього міфу та ритуалу (Дж.Фрезер), зв’язку архаїчних обрядів та особливостей сюжетів та жанрів стародавньої літератури (“палеонтологія смислів” О.М.Фрейденберг); після революційних праць В.Я.Проппа, після дослідження архетипів в глибинній психології К.-Г.Юнга, казка як феномен архаїчної свідомості та пам'ятка пралітератури здається грунтовно дослідженою. І все ж таки, не можна погодитися з тим, що сьогодні казка є настільки зрозумілою для нас, що заслуговує на серйозну увагу тільки як засіб духовного виховання дітей. Казковий елемент настільки глибоко увійшов в наше життя, що казка дуже часто сприймається як даність, а відомо, що про даність ми багато не думаємо, як, наприклад, не згадуємо про повітря, без якого життя неможливе. Цей елемент пронизує нашу повсякденну психологію не тільки в дитячому віці, але супроводжує нас все життя (здійснення бажання як основний принцип сновидіння); складає основу соціальної міфології (славнозвісна «американська мрія» або радянська комуністична утопія); супроводжує наш побут (реклама); організує структуру певних жанрів кіномистецтва (наприклад, класичний американський вестерн) та міфологію самого Голівуду як «фабрики мрій» та універсального інкубатора казкових сюжетів (варто згадати, що само слово Holywood значить “священий ліс”, тобто улюблене місце дії в казках).

Ця розповсюдженість казкового елементу в нашому житті та сучасній культурі свідчить про те, що казка не перетворилась на літературну пам'ятку. Вона продовжує своє історичне життя в нових формах, і ця дивовижна життездатніть вказує на якусь приховану таємницю, яка спонукає до подальших досліджень.

Казка як жанр усної народної творчості на відміну від інших її жанрів (пісня, загадка, більш пізні народні балади) має безпосереднє відношення до світоглядних конструкцій давніх часів, тобто є певною цілісною моделлю світу. У цій своїй функції вона може розглядатися як дуже цікавий “документ”, який фіксує певні стадії розвитку людського мислення та форм людської соціальності. Оскільки вона сполучає національне та інтернаціональне, архаічну основу та більш пізні історичні нашарування, оскільки, крім того існує багато різновидів казки, дослідження цього жанру наштовхується на значні труднощі, вони потребують витонченої дослідницької техніки. Наприклад, незважаючи на те, що як галузь фольклористики “казкознавство” існує вже більше ста років, в науковій літературі немає універсального визначення казки, яке б охоплювало розмаїття казкового вимислу, сюжетів та словесно-мовленневої структури усної казки.

Серед інших фольклорних жанрів казка займає привілейоване положення. Усвідомлення того, що казка приховує якусь важливу таємницю, сприяло зверненню дослідницького інтересу до казки як до об'єкту наукового аналізу. ХІХ століття та перша половина двадцятого століття вважаються “золотим віком” вивчення даного жанру. У подальші роки з'явились перші спроби класифікації сюжетів та створення цілісних систем. Так, славнозвісна фінська школа фольклористів (Хельсинки) спиралась на географо-історичний (статистичний) метод. Предметом її дослідження було з'ясування “пра-батьківщини” казки і шляху її міграції. У зв'язку з цим виникла проблема розробки вказівників казкових сюжетів, що стала центральною задачею для Міжнародної Федерації фольклористів.

У 1910 р. Аннті Аматус Аарне, один з найвизначніших представників фінської школи, опублікував “Вказівник казкових типів”. Його систематика виглядала так:

  1. Казки про тварин.

  2. Власне казки:

а) чарівні; в) легендарні; с) новелістичні; d) казки про дурного чорта (велетня).

Трохи пізніше вчений Томпсон істотно розширив матеріали каталогу, зберігаючи основу Аарне. У 1928 р. вказівник Аарне-Томпсона побачив світ, і з того часу вказівники писались виключно за цим зразком.

Для країн слов'янського світу особливо цікавим є каталог польського літературознавця Ю.Кшижановського – один з найкращих каталогів у Європі. Безцінним є внесок російського вченого Афанасьєва, який зібрав та систематизував близько 10000 казок (близько 4300 російських, 3500 українських і 1800 білоруських). Справжньою революцією у світовому “казкознавстві” безперечно є класичні праці В.Я.Проппа, які можна вважати переходом від емпіричного систематизування матеріалів до потужної теоретичної поянювальної конструкції щодо специфіки одного з найбільш стародавніх різновидів казки – чарівної.

У лінгвістичному плані казка не була грунтовно дослідженою, хоча загальновідомим є судження про специфічний казковий стиль. У цьому контексті ми вважаємо за потрібне згадати роботу Нікітіної С.Є. “Устная народная культура и языковое сознание”, в якій автор намагається дослідити лінгвістичну модель фольклорного світу. За Нікітіною, казковим текстам притаманна “відкритість”, незамкненість по відношенню до авторських текстів, що пояснюється вторинністю художньої форми.

На наш погляд, компаративні дослідження казок різних народів мають особливий інтерес як в лінгвістичному, так і в культурологічному плані. Метод порівняльного аналізу сприяє віднаходженню типологічних розбіжностей і подібних рис, що в свою чергу може бути корисним для спроби адекватного перекладу казок.

Метою даної роботи є спроба порівняльного дослідження синтаксичних особливостей українських та іспанських казок. Для досягнення цієї мети ми поставили перед собою такі завдання:

1) Проводити порівняння на матеріалі українських та іспанських казок-випробувань та казок про тварин, які, на нашу думку, найбільше заслуговують на увагу;

2) Дослідити основні синтаксичні розбіжності та схожі риси в українських та іспанських казках взагалі;

  1. Паралельно проводити таке ж дослідження між:

а) українськими казками-випробуваннями та українськими казками про тварин;

б) іспанськими казками-випробуваннями та іспанськими казками про тварин.

  1. Визначити основні одиниці синтаксичного аналізу;

  2. Проаналізувати прості та складні речення.

При дослідженні ми використовували порівняльний та статистичний методи, а також метод суцільної виборки. Усі висновки, до яких ми дійшли в ході роботи, базуються на наступному емпіричному матеріалі:

1) Українські казки:




Чарівні казки

Казки про тварин

Загальна кількість казок

50

44

Загальна кількість речень

10958

3229

Загальна кількість простих речень

6589

2094

Загальна кількість складних речень

4469

1135

Загальний обсяг (стор)

354

114


2) Іспанські казки




Чарівні казки

Казки про тварин

Загальна кількість казок

13

23

Загальна кількість речень

1428

642

Загальна кількість простих речень

816

414

Загальна кількість складних речень

612

228

Загальний обсяг (стор)

55

22


Стосовно принципів підбору казок, варто зазначити, що майже еквівалентні сюжети зустрічаються дуже рідко, оскільки Україна та Іспанія не пов’язані спільною культурною традицією. Більш частотним є частковий збіг сюжетів, різниця тільки в його ступені. В деяких випадках спільною є лише основна ідея, а сюжетно казки різні. Також зустрічалися казки, які взагалі не мали відповідників. Іноді одна іспанська казка містила сюжети кількох українських казок або навпаки. В нашій роботі ми допускали різні версії однієї казки.

За рідкими винятками, казки були досить типовими, і, з нашої точки зору, склали цікаву емпіричну базу.

В результаті даного дослідження ми дійшли висновків, що можуть представляти певну наукову новизну.

Розділ 1

Феномен східнослов’янської казки


У східнослов'янській казковій прозі традиційним вважається наступний розподіл – казки про тварин; фантастичні казки (чарівні та легендарні); побутові казки (новелістичні та анекдотичні); казки про дурного чорта (часто поєднують елементи фантастичних казок та анекдотів). Щоб дати уявлення про їх співвідношення, наведемо дані з книги “Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка”:





Росія

Україна

Білорусія

1. Казки про тварин

119

336

87

2. Власне казки:










а) чарівні

225

225

199

б) легендарні

166

132

118

в) новелістичні

137

143

69

г) про дурного чорта

84

78

60

3. Анекдоти

562

425

357

Усього казок

1233

1339

890



Як видно, в українській казковій традиції казки про тварин по кількості навіть перевищують чарівні, в той час як в Росії та Білорусії чарівних майже удвічі більше. Окрім того, через Галичину та Закарпаття, в Україні розповсюдилось багато сюжетів, що не мають паралелей з російськими та білоруськими казками. Справа в тому, що окремі області мали тривалі контакти з народами Центральної Європи і в результаті запозичили ряд сюжетів, нетипових для народів Східної Європи. Але загалом східнослов'янські сюжети побудовані за єдиним зразком.

У кожного народу є свої, специфічні казки (ще й у кількох версіях), які абсолютно відсутні в інших. У східнослов'янському фольклорі також є сюжети, які не можна знайти у світовому фольклорі: “Вовк та свиня”, “Суд орла над вороною”, “Цар птахів Кук”, “Змієборець Кожум'яка”, “Скам'яніле царство”, “Багач у пеклі”, “Мстивий святий” та ін. Правила загальносвітових закономірностей не завжди спрацьовують через:

а) паралелі у давньоруській літературі;

б) групу українських, російських та білоруських казок про билинного богатиря Іллю Муромця, які розповсюдились серед інших народів – естонців, комі, якутів, евенків тощо.

До специфічних сюжетів окремих східнослов'янських народів можна віднести:

  1. В російських казках – розмаїття сюжетних типів про силачів-богатирів.

  2. В українських казках – особливий тип казок про Одноглазку, про воскресіння невірної жінки та ін.

  3. У білоруських казках – “Жених-мертвяк”, “Чарівний перстень”, “Горе” та ін.

Найархаїчнішу групу східнослов'янських казок складають північноросійські казки про тварин, які відображають деталі давньоруського побуту і не мають відповідників в Україні та Білорусії. До специфічних рис українських казок можна віднести:

1) Українські байки частіше пов’язані із побутовою народною сатирою, ніж російські та білоруські казки про тварин.

2) Чарівні українські казки про героїв поєднують фантастичні та анекдотичні мотиви.

Як видно, російські та білоруські казки мають більше спільного між собою, ніж з українськими казками. Робота Борковського “Синтаксис сказок. Русско-белорусские параллели” укріплює нас у думці про їх глибинну схожість.

Висновок: Безумовно, Україна є носієм східнослов'янської казкової традиції, але в силу певних географічних та історичних умов, вона стоїть трохи осторонь від Росії та Білорусії. В українських казках частіше спостерігається феномен контамінації сюжетів з Центральної Європи на відміну від російських та білоруських, замкнених виключно у східнослов'янському світі.

Розділ 2

Основні синтаксичні одиниці

українських та іспанських казок
§ 1. Речення як основна комунікативна одиниця та аспекти його аналізу
Основною комунікативною одиницею в казках є, безумовно, речення, а тому його дослідженню варто приділити найбільше уваги. Для аналізу речення необхідно враховувати наступні важливі параметри:

  1. співвідношення простих та складних речень у казці;

  2. частку окличних, питальних та наказових речень;

  3. присутність однорідних членів у реченні;

  4. типи складних речень;

  5. порядок слів.

Співвідношення простих та складних речень безпосередньо впливає на внутрішню ритміку, а отже і на стиль казки. Саме тому виникає необхідність підраховувати дане співвідношення у кожній казці, щоб наблизитись до основних стилетвірних законів на певній статистичній базі.

§ 2. Співвідношення простих та складних речень в українських та іспанських казках
На основі статистичних даних, можна сказати, що, в українських казках зазвичай переважають прості речення. У середньому їх процент в чарівній казці становить приблизно 59 %, в той час як в казці про тварин – 65 %. Дійсно, саме ці цифри зустрічаються досить часто (див.додаток). Проте, можливі кілька типів співвідношення простих та складних речень.

Обсяг казки може справляти певний вплив на частку простих та складних речень. Спираючись на конкретні спостереження, можна зробити висновок про існування “сторінкової межі”, поза якою кількість складних речень неминуче зростає і поступово починає перевищувати прості. Цікаво, що в чарівних казках цей “закон” не спрацьовує для дуже великого обсягу (від 10 до 20 сторінок), а діє в межах від 6 до 10 сторінок. В казках про тварин, як правило, збільшенні частки складних речень прямо пропорційно збільшенню обсягу. Проте, “сторінкова межа” не впливає на співвідношення простих та складних речень, якщо великий обсяг казки досягається за рахунок повторення циклів, які відтворюються за допомогою майже однакових лексичних та граматичних засобів.

На основі статистичних даних, в українських чарівних казках можна виділити такі типи співвідношення простих та складних речень:

І. 3 : 2 (60 % : 40 %).

ІІ. 1 : 1 (50 % : 50 % або 45 % : 55 %)

ІІІ. 4 : 1 (80 % : 20 %)

IV. Простих речень – від 65 до 70 %, складних – від 30 до 35 %.

Найбільш розповсюдженим є перший тип. Більшість казок, які ми досліджували, підпадають саме під цю категорію (23).

Як було помічено, дуже часто до другого типу входять казки (14) невеликого або середнього обсягу, сюжетна основа яких “перевантажена” випробуваннями. До того ж, дуже важливо, чи оформлене випробування словесно, чи відчувається у підтексті. Так чи інакше, казки другого типу відрізняються детальністю та описовістю.

Казки третього типу (6) зазвичай малі за обсягом (2-3 стор), дуже динамічні, багаті на пряму мову. Тут випробування може відчуватися тільки у підтексті.

Казки четвертого типу (7) за характеристиками наближаються до третього типу, але є більшими за обсягом.

В українських чарівних казках момент випробування і усього, що з ним пов’язано, може бути важливим ще й в синтаксичному плані (див. розділ 4, § 4, Речення з кількома підрядними).

В іспанських чарівних казках очевидна тенденція до більш складних структур, до різного роду уточнень. Як правило, переважають складні речення (від 50 до 75 %). Проте, протилежні випадки також мають місце (до 65 % простих речень). На цій основі можна вирізнити казки “описового” та “дійового” характерів як в українських, так і в іспанських казках.

Українські та іспанські казки про тварин структуруються досить вільно. Частка простих речень може сягати від 50 до 85 %, а складних – від 15 до 50 %. Найчастотнішим є співвідношення: 65-70 % простих речень і 30-35% складних.

Висновок: В українських та іспанських казках про тварин, на відміну від українських та іспанських чарівних казок, “статистичне” співвідношення простих та складних речень майже співпадає.
Розділ 3

Розпочинальні та завершальні речення в казках
Розпочинальні та завершальні речення в казках відносяться до особливої групи, оскільки вони реалізують функцію входу до казкової ситуації та виходу з неї. Тому важливо прослідкувати, які типи речень обираються для виконання цих функцій.

Основні типи розпочинальних речень в українських казках:

а) Прості (як правило, порядок обернений, часто зустрічаються однорідні члени).

“Біжить лисичка полем”. (4, с. 28)

“Був один цар і мав трьох синів”. (1, с.111)

б) Речення з тире або двокрапкою (прості та складні). За смислом відповідають підрядним означальним реченням.

“Був собі дід та баба, а в них було три сини: два розумних, а третій дурний”. (4, с.156)

“Був собі в одного чоловіка собака Сірко – тяжко старий”. (5, с.30)

в) Підрядні означальні речення.

“Жили собі дід та баба, та такі убогі, що нічого в них нема”. (5, с. 36)

“Був собі чабанець, та такий, що ще змалку все вівці пас, більш нічого й не знав”. (4, с.68)

г) Складносурядні речення.

“Був собі дід та баба, і унадивсь до них тхір курчат тягати”. (5, с.29)

“Колись була птиця-жайворонок царем, а царицею – миша, і мали вони своє поле”. (4, с. 170)

д) Інші типи складнопідрядних речень, окрім означальних.

“Козак Мамарига служив у багачів двадцять п’ять років, заробив три мідні гроші та й пішов у путь-дорогу, куди очі світять”. (4, с. 98)

“Це було давно-предавно, коли кури несли телят, а вівці – писанки, файніші, ніж у Косові” (1, с.245).

е) Речення з кількома підрядними.

“Зібралися одного разу звірі докупи і почали радитися між собою, кого їм обрати царем, щоб був порядок, щоб вони мали правдивого суддю, якого б усі боялися і слухались”. (5, с.5)

“Колись-то давно, не за нашої пам’яті, мабуть ще й батьків і дідів наших не було на світі, жив собі убогий чоловік з жінкою, а в них був одним один син, та й той не такий, як треба: таке ледащо отой одинчик, що господи!” (4, с.187)

З усіх перелічених типів найрозповсюдженими є прості речення, складносурядні та підрядні означальні. Найрідше зустрічаються речення з кількома підрядними.

В іспанських казках розпочинальні речення можуть бути:

а) Простими. (Як і в українських, порядок слів, як правило, обернений, і часто зустрічаються однорідні члени, різнорідні в лексичному плані).

“Una vez iba una zorra por el camino”. (6, p. 93)

“Era un cagachín, y siempre iba a la viña”. (6, p. 102)

б) Безособовими з дієсловом haber (як правило, підрядні означальні).

“Había una vez, en el campo, una familia que paraba en un chozo, en el medio de un monte”. (6, p. 119)

Ця конструкція може бути трохи ускладненою:

“Bueno, a mí me contaron una vez, que en la vega de Carmona, había una zorra…” (6, p.100)

в) Підрядними означальними.

“Era una mujer que tenía tres hijas”. (La mata de albahaca, 7)

“Éste era un sapo que quería subir una escalera y tardó siete años”. (El Sapo,7)

В підрядних означальних реченнях дієслово-зв’язка (ser або haber) може випускатись:

“Una cabra que tenía cinco chivitos”. (6, p.131)

“Un cuervo que tenía mucha hambre”. (6, p.127)

г) Реченнями з кількома підрядними:

“Os voy a contar un cuento que sucedió hace bastante tiempo, ¡eh!, porque a mí me lo contaban cuando yo era chiquitillo”. (6, p. 104)

Що ж до “представлення” героїв, то спостерігаються випадки, коли в початкових реченнях називається тільки один персонаж, і дізнатися, хто другий, можна тільки з назви.

“Un lobo, le engañaba, y le decía que en un pozo había un queso, porque se reflejaba la luna”. (La Zorra y el Lobo, 6, p. 107)

“Que había un gato que se lo quería comer”. (El Ratón y el Gato, 6, p. 130)

Існує безліч “штампів” розпочинальних речень. В українських казках: “Одного разу…”, “Був собі…”, “Колись був…”, “Де-не-десь, у деякімсь царстві…”, “Жили колись…”, “Жив-був…”, «Був де не був» та ін. В іспанських казках: “Dice que…”, “Esto quería ser…”, “Éste era…”, “Una vez había…”, “Pues, señor…”, “Bueno…” etc.

Завершальні речення в українських казках можуть бути представлені:

  1. Простими реченнями.

“А дід і баба знов зостались самі собі”. (4, ст.63)

“Тоді і годі цар його чіпати”. (4, с.70)

У казках про тварин не виключено вживання окличних речень та риторичних запитань, які ніколи не зустрічаються на початку.

“- От який малий, а тільки-тільки нас усіх не поїв!” (4, 37)

“Хто ж отаких лентюхів пиріжками пригощатиме?”(4, 28)

  1. Складними реченнями з тире та двокрапкою.

“А старші брати сидять на тому банкеті та тільки дивуються: був дурень, а тепер короленко”. (4, с. 122)

“Дивиться – аж тільки кісточки лисиччині лежать”. (5, с.20)

  1. Складносурядними реченнями.

“Ведмідь витяг його, і пішли вони обидва, кожен своєю дорогою”. (5, с.39)

“Дідова дочка пішла заміж, а бабина й досі дівує та гордує”.(5, с.97)

  1. Складнопідрядними реченнями.

“Прийшли додому та й стали гарно собі жити і долю хвалити, що їм помагала”. (4, с.144)

“Тільки-но стрілець виїхав в поле, Мурза втекла до нього, поїхала до царя та зараз побила царя і його слуг”. (5, с.123)

В іспанських казках завершальні речення можуть бути представлені:

  1. Простими реченнями.

“No la conoció, y ya se fue”. (6, p.94)

“Salió corriendo y se fue”. (6, p.105)

  1. Складнопідрядними реченнями.

“Y como estaba muy enamorado de ella y ella también estaba enamorada de él, enseguida se casaron”. (La mata de albahaca, 7)

“Es que no vaya a ser que no se haya enterado esa gente de la nueva orden”. (6, p.120)

  1. Простими та складними окличними реченнями.

“ - ¡En las ganas que tengo!” (6, p.93)

“¡Si esta vez escapo y no muero, ya no voy más al cielo!” (6, p.115)

  1. Складносурядними реченнями.

“Y allí se quedó el lobo buscando el queso, y la zorra fue muy contenta a ver a sus zorritos”. (El Lobo que cree que la luna es queso, 8)

“Pues que, se comió el queso, y se acabó el cuento”. (La viejecilla y sus tres perritos, 8)

В казках усього світу елемент рими відіграє дуже важливу роль. Без нього не може обійтись жоден “штамп”: “На вербі дзвінчик, нашій казці кінчик”, “А хто не вірить, нехай перевірить!”, “Ось вам казочка, а мені бубликів в’язочка!”; “Y fueron felices y comieron perdices”, “Y yo fui y vine y no me dieron ni para unos botines, y me dieron pluma y papel y…”, “Colorín, colorado, el cuento se ha acabado”. В іспанських казках останнє речення може римуватись із одним з попередніх (в українських таке явище відсутнє):

“Y se ahogó la zorra.

Y, ¡chachipiritorra!” (6, p. 129)

Або:

“ - ¡¡Alcaraván comí!!

Y el alcaraván se fue volando, le dijo:

“ - ¡Otro, pícaro, que no a mí!” (6, p.110)
Висновки:

  1. У структуруванні завершальних речень в українських та іспанських казках спостерігається більше схожих рис, ніж в розпочинальних реченнях.

  2. Прості, складносурядні та складнопідрядні речення часто бувають завершальними в українських та іспанських казках.

  3. В іспанських казках речення з тире та двокрапкою в завершальних реченнях зустрічаються рідко (особливо це стосується тире).

  4. Складносурядні речення частіше вживаються в українських казках, ніж в іспанських, де перевага надається складнопідрядним реченням.

  5. В українських та іспанських казках про тварин завершальні речення бувають виражені окличними.

  6. Розповсюдженими типами розпочинальних речень в українських та іспанських казках є прості та підрядні означальні, але останні частіше зустрічаються в іспанських казках.

  7. Складносурядні розпочинальні речення є нормою для українських казок і рідкістю для іспанських.

  8. Речення з кількома підрядними, що зазвичай описують головний конфлікт у сюжеті, можуть зустрічатися і в українських, і в іспанських казках.

  9. В українських казках в розпочинальних неозначено-особових реченнях дієслово буття представлене дієсловом “бути” (як правило, у супроводі зворотної частки “собі”, а в іспанських казках – дієсловами haber та ser (незначна перевага надається останньому).


Розділ 4.

Прості речення
§1. Комунікативні типи речень
В українських та іспанських чарівних казках у вживанні питальних, окличних та наказових речень не спостерігається ніяких розбіжностей у порівнянні з літературними прозовими творами. Їх присутність необхідна, але провідного значення такі речення не набувають, оскільки виконують лише фонову функцію. Проте, в українських та іспанських казках про тварин частка цих речень різко зростає. Особливо це стосується окличних речень. З можливих причин можна зазначити наступні:

1) Якщо “природним середовищем” казки-випробування є прості речення з однорідними членами, то у казках про тварин “природне середовище” трохи зміщується у бік прямої мови (переважно у формі діалогу).

2) Гумор (переважно чорний) грає в казці далеко не останню роль. У чарівній казці він як правило більш прихований, в той час як у казці про тварин є необхідним зовнішнім елементом.

3) Окличне речення виконує функцію підсилення лексичного значення.

Порівняйте: “Звелено” і “Звелено!” Перше речення являє собою звичайну констатацію факту, але саме завдяки другому стає зрозумілою сувора необхідність здійснення наказу.

В іспанських казках про тварин існує значно більше різновидів окличних речень, і цей факт пов'язаний з тим, що, за законами іспанської мови, в реченні знак оклику може повторюватись кілька разів і, до того ж, він оклику може виділяти слова або словосполучення у будь-якій частині речення. Завдяки даній обставині, виникає можливість точніше розставити логічні наголоси. В українських казках можлива вставка короткого окличного речення у середину або в кінець головного речення, яке на письмі відокремлюється тире. Ще варто додати, що в іспанських казках процент складних окличних речень вищий, ніж в українських.

Таблиця № 1.

1. Y se comió la uva, y ¡chicivirito! (6, p.102)

2. Hay mucho zorro por ahí, ¡hay tanto zorro! (6, p.104)

3. Le puso la comida en una botella, y claro, la cigüeña, con el pico, pues comía; pero ¡la zorra!, la zorra estaba mirando allí más quieta que el copón.(6, p.115)

4. ¡Claro!, con el pico no podía comer la cigüeña, y la zorra se hartó de comer. (6, p.115)

5. ¡Bueno!, pues a la hora de irse, dice. (6, p. 115)

6. Sí, aquí estoy…¡huyendo de los zorros! (6, p. 119)

7. ¡Bueno!, pues el mochuelo no se fiaba de la zorra, ¡le gustaba tanto la carne! (6, p.122)



Таблиця № 2.

1. Кабан як схопиться, та навтіки! (4, с.37)

2. Нічого не вдіє! (4 , с. 54)

3. “І ніхто мені тут не сміє втручатися!” (4, с.57)

4. “Ей, вовчику, саночки тріщать!” (4, с.58)

5. Сіпав-сіпав – затяг того бичка хтозна-куди! (4, с.43)

6. Та й став жити в своїй хатці! (4, с.50)

7. Собака як розсердиться та як скочить на ту коняку! (3, с.88)


Висновки:

  1. В українських та іспанських казках про тварин процент окличних, питальних та наказових речень вище, ніж в українських та іспанських чарівних казках.

  2. Особливого значення набувають окличні речення.

  3. В іспанських казках існує більше різновидів окличних речень, і вони виконують більше функцій.

  4. В українських казках складні окличні речення менш частотні, ніж в іспанських.


§ 2. Односкладні та двоскладні речення.

В українських казках більшість простих речень двоскладні, але при цьому підмет та присудок випускаються досить часто. Українській мові випущення підмета невластиве, але в казках, якщо агент дії вже згадувався, то уникнення повторення є природним. Що стосується присудка, то його дуже легко реконструювати. Зазвичай це дієслово буття, перебування або руху. Також дуже часто випускається дієслово “казати”, яке займає в казці особливе місце. Випущення присудка сприяє лаконічності викладення і надає певного емоційного забарвлення.

Таблиця № 3

Випущення підмета

Випущення присудка

1. Погодились. Поїхав. (4, с.159)

1. А вона – йому. (2, с.60)

2. Полетіли до Вогняного моря. (2, с.43)

2. А він не спинився та назад. (4, с.121)

3. Сказали дурневі. (4, с.118)

3. От прилітає змій, побачив хлопця та: (4, с.153)

4. Посіяли на тім полі пшеницю. (4, с.118)

4. А вона назад у вербу. (4, с.243)

5. Побігла. Зробила. (4, с.245)

5. Цок та й в лобок, та й у шкіряний мішок. (4, 42)


Подібні трансформації є нормою для української казки, вони створюють ефект дещо “репортажного стилю”.

В іспанських казках найтиповішими є прості речення з випущеним підметом. Випущення присудка спостерігається рідко. Така трансформація іноді зустрічається в розпочинальних реченнях казки з дієсловами ser та haber (див. розділ 3).

Дієслово decir, яке з'являється найчастіше, завжди залишається на своєму місці. Отже, якщо в українській казці дієслово “казати” випускається, а підмет зберігається, (Вона – йому), то в іспанській буде навпаки (Dice).

В українських та іспанських казках (особливо в казках про тварин) трапляються випадки застосування звуконаслідувальних вигуків замість присудка, що надає надзвичайно експресивного забарвлення. В українських казках даної трансформації можуть зазнавати як прості, так і складні речення, а в іспанських – частіше складні.

Таблиця № 4.


Звуконаслідування в іспанських казках

Звуконаслідування в українських казках

1. Y el águila la pobre, asustada, ¡pum!: le echaba un hijito y la zorra se lo comía y se iba. (6, p.109)

1. Коли ж зміюка – бубух! (4, с.168)

2. Le hace la zorra “¡Ham!”, le pegó un bocado y le quitó la cola; lo que se pudo quedar con él. (6, p. 122)

2. А журавель – пурх! – полетів. (5, с.19)

3. Como estaba a la vera de su agujerito, pues en el momento que se secó, ¡pum!, se metió al agujerito. (6, p.130)

3. А перстень бульк у море. (4, с.126)


Висновки:

  1. В українських та іспанських казках переважна більшість речень двоскладні.

  2. Випущення підмета та присудка можливе як в українських, так і в іспанських казках.

  3. В іспанських казках випущення підмета є більш систематичним та частотним, ніж в українських.

  4. В українських казках випущення присудка є нормою, в той час як в іспанських – досить рідким явищем.

  5. Застосування звуконаслідуваних вигуків сприяє випущенню підмета в українських казках.

  6. В іспанських казках поряд із звуконаслідуваним елементом зазвичай присутнє пояснювальне дієслово.

  7. В українських казках звуконаслідувані вигуки багатші за формою і зустрічаються частіше, ніж в іспанських казках.


§ 3. Поширені та непоширені речення
В українських казках більшість речень поширені, проте непоширені речення також є розповсюдженими, оскільки вони являють собою дуже лаконічну та зручну структуру, до якої, часто входять однорідні члени речення. В іспанських казках непоширені речення більш рідкі.

Таблиця № 5

Приклади з українських казок

Приклади з іспанських казок

1. Курочка мовчить. (4, с.37)

1. Se fue huyendo. (6, p. 102)

2. Старий подобрішав. (4, с.106)

2. Y se tiraron los dos y los dos se ahogaron. (6, p.108)

3. Він ліг, заснув. (1, с.45)

3. Y se peló. (6, p. 127)

4. Служанка вийшла, питає. (1, с.73)

4. Y el alcaraván se fue volando, le dijo. (6, p.110)

5. Жінка подумала і каже. (4, с.186)

5. Y Juan el oso pensó y dijo. (8)


В поширених реченнях українських та іспанських казок розповсюдженими є обставина часу, місця або способу дії (часто виражена іменником) та додаток. У порівнянні з ними, означення застосовується рідше. Коли в реченні є кілька другорядних членів, то можливі різні поєднання: обставина + обставина; обставина + додаток; додаток + додаток; обставина + означення; додаток + означення та ін. Дуже частотним є поєднання обставини та додатку або кількох обставин.

Таблиця № 6

Приклади з українських казок

Приклади з іспанських казок

1. Ото й зустрічаються якось у лісі. (4, с.52)

1. Una vez iba una zorra por el camino. (6, p.93)

2. Одного дня випав жеребок на зайця. (4, с.55)

2. Y se asomó el gato al agujero y le dice. (6, p.130)

3. Та й дає йому горобця. (2, с.99)

3. “Compadre mochuelo, le voy a comer ahora mismo” (6, p. 122)

4. Ліг на ненькову могилу. (4, с. 145)

4. Un día salió a regar la mata de la albahaca la hija mayor. (8)

5. “Не хочу хвору худобину продавати” (4, с. 185)

5. “Pues, enséñame la patita blanca”. (6, p.131)


Висновки:

  1. В українських та іспанських казках функціонують як поширені, так і

непоширені речення.

  1. Частка непоширених речень в українських казках вища.

  2. В українських та іспанських казках активно вживаються всі три типи другорядних членів речення, але означення є не таким частотним, як обставина та додаток.



§ 4. Порядок слів
В українських казках обох типів з однаковою частотністю вживаються речення з простим та оберненим порядком слів. Як правило, прямий порядок слів застосовується до описових конструкцій, до дієслів сприйняття, почуттів, мислення, мовлення, пассивної дії, а обернений – до речень буття або активної фізичної дії.
Таблиця № 7.

Прямий порядок слів

Обернений порядок слів

1. Вовк дає пораду. (4, с.167)

1. Летить змій. (4, с. 178)

2. Іван-царенко знов зажурився. (4, с.139)

2. Жив собі бідний чоловік. (1, с.55)

3. Брати стали з нього сміятися. (4, с.120)

3. З'явився Гайгай. (4, с.183)

4. Найстарший не повірив. (5, с.116)

4. Увечері вернувся Ольдеквіт. (4, с.199)

5. Король утішився. (9)

5. В ту хвилину вискочив з моря баран з десятьма золотими рогами. (2, 42)



Але цей висновок не може служити загальним правилом, оскільки інверсія та прямий порядок цілком природньою вживаються в протилежних випадках:

Таблиця № 8

Прямий порядок

Інверсія

1. Наймит пішов. (4, с.190)

1. Ні, не чує котик. (4, с. 41)

2. Гайгай у сріблі-злоті пішов до царя. (4, с.184)

2. Кличе лисичка журавля до себе в гості. (4, с.52)

3. Хлопець рушив далі. (1, 83)

3. Покликав він слугу. (1, с.67)

4. Лисичка прибігла знов. (5, с.22)

4. Але другої ночі каже середущий син. (4, с.118)


Проблему порядку слів не можна звести тільки до статики та динаміки, до споглядання та руху. Як справедливо зазначає

В.І. Борковський: “Исследованные нами сказки не дают основания для вывода, что сказочник предпочитал препозицию глагола-сказуемого. Он выдвигал глагол-сказуемое на передний план в тех случаях, когда этот глагол входил в устоявшийся зачин сказки или когда считал необходимым выделить его в речи”.

В іспанських казках, якщо підмет не випускається, то в таких випадках частіше вживається обернений порядок слів. Підмет знаходиться в постпозиції за фразовим наголосом або може розташовуватись між частинами складного дієслівного присудка. Хоча в іспанській мові тенденція до порядку “підмет-присудок” дуже сильна, в казках вона не проявляється.

Таблиця № 9

Інверсія

Випущення підмета

Прямий порядок

1. Una vez iba una zorra por el camino. (6, p.93)

1. Y sembraron los garbanzos. (6, p.100)

1. Y ya el lobo no tuvo más que intervenir. (6; p.101)

2. Y se ahogó la zorra. (6, p.120)

2. Tengo una pena muy grande. (6, p.100)

2. Pero el león iba con la mosca en la oreja. (6, p. 113)

3. Y estaban los padres ya hartos de buscar cigarrones. (6, p.127)

3. Le agarró por la cola. (6, p.102)

3. ¡Los zorritos se volvieron locos! (6, p.125)

4. Y entonces en aquel árbol tenía unos hijitos el águila. (6, p.109)

4. Se encuentra otra vez con el lobo…(6, p.94)





З прикладів видно, що в реченнях з прямим порядком слів вжито емфатичну конструкцію (no…más que), дієслівну конструкцію (volverse + adj), та фразеологізм (ir con la mosca en la oreja), які ускладнюють застосування інверсії.

Висновок: Якщо в українських казках прямий та обернений порядок слів вживаються з однаковою частотністю, то в іспанських казках переважає інверсія.
§ 5. Прості речення з однорідними членами
Оскільки момент дії є одним з найважливіших у казці, зрозуміло, що важливу групу складають прості речення з однорідними членами – зручний засіб для лаконічного зображення ряду певних дій. За структурою такі речення нагадують славнозвісну фразу Цезаря “Veni, vidi, vici”. В українських казках вони активно застосовуються як із прямим порядком слів та інверсією, так і при випущенні підмета.

Таблиця № 10


1. Брати помилися з криниці, напекли м'яса, наїлися і рушили додому. (1, с.124)

1. Засмутився, зажурився гайник. (2, с.214)

1. Прив'язав, дав білоярої пшениці, а сам пішов спать. (4, с. 87)

2. Він тоді викинув її в море, свого коня пустив на пашу, а богатирів тих додому прогнав.

2. І зібралися всі три брати, набрали грошей, посідали на коні та й поїхали в дорогу. (4, с. 108)

2. Посік його тіло, спалив кісточки і попіл за вітром пустив. (5, с.23)

3. Вони пішли в ліс, зробили скрипочку і дудочку, пошили шкіряний мішок ті й пішли на лисиччин двір, сіли та й грають. (4, с.41)

3. Бере хлопець потай кусень хліба з торбини, виймає ковбасу, їсть. (1, с. 95)

3. Тоді зробив собі лопату та й ходить кругом криниці, підкопує її. (4, с.155)


В іспанських казках процент речень з однорідними членами нижчий, ніж в українських, але вони також є важливим елементом у текстуальному просторі.

Таблиця № 11


Прямий порядок

Обернений порядок

Випущення підмета

1. Entonces el gato fue con las manitas y lo salvó y lo dejó allí. (6, p.130)

1. Llegó el vaquero y se puso a sacar agua para las vacas. (6, p.94)

1. Y la cogió por una pata y la echó al borrico. (6, p.95)




2. Llegó un día un galgo y se lo quería comer. (6, p.102)

2. No la conoció, y ya se fue. (6, p.95)




3. Pero llegó un zorro y dijo. (6, p.108)

3. Trillaron los garbanzos, los aventaron y montaron un montoncito de garbanzos bueno. (6, p.100)


Що стосується власне однорідних членів, то на лексичному рівні вони часто бувають різнорідними. Як справедливо зауважує О.М.Калустова: “En los cuentos es admisible la combinación de la homogeneidad gramatical de los sujetos con su heterogeneidad léxica”. (Бібліографія, 16, с. 133) Також різнорідними можуть бути граматично однорідні присудки та доповнення.

Таблиця № 12

Приклади лексичної різнорідності з українських казок

Приклади лексичної різнорідності з іспанських казок

1. Був собі пан та лакей. (2, с.28)

1. Era un cagachín y siempre iba a la viña. (6, p. 102)

2. А лисичка живе та курей ловить. (4, с.35)

2. Y tenía gallinas y, sobre todo, un gallo lindíssimo. (6, p. 120)

3. Був собі котик та півник та й побратались. (5, с.41)

3. Iban caminando y se encontraron una casa. (6, p. 113)

4. Був один цар і мав три сини та золоту яблуньку. (9)

4. Y se iba todos los días al monte y les decía: (6, p.131)



Між однорідними членами у казках може існувати відношення “причина – наслідок”, або вони можуть бути дуже віддаленими у часовому відношенні. Однак для казки це природньо, бо в неї інші просторово-часові межі. Події наче подаються в контексті вічності і тому розташовуються поряд. Можна навести такий приклад:

“От поховав чоловік жінку, пожурився-пожурився та знову оженився”.

Схема цього речення: дія – стан (процесуальність підкреслюється повтором) – інша дія.

Класичним вважається приклад В.Проппа:

“Долго ли, коротко ли шел Иван…”

Вищезгаданий прийом повторення одного й того ж слова слугує для підкреслення тривалості або напруженості подій.

Таблиця № 13

Приклади з українських казок

Приклади з іспанських казок

1. Летів, летів добру годину. (4, с.160)

1. Y los tiró al suelo, los tiró al suelo. (6; p.127)

2. От парубок підлазить до нього, підлазить…(4, с.119)

2. Y la pared tenía lo menos dos metros y media, más de dos metros tenía. (6, p.105)

3. Плакала-плакала, кривавими слізьми плакала. (4, с. 140)

3. Y le dicen los padres, dicen. (6, p.127)

4. Думав-думав, думав-думав. (4, с.148)

4. Venía diciendo la zorra, dice. (6, p.95)
  1   2   3



Скачать файл (371.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru