Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  


Загрузка...

Відповіді на питання з інформатики - файл 1.doc


Відповіді на питання з інформатики
скачать (1765 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc1765kb.24.11.2011 10:48скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18
Реклама MarketGid:
Загрузка...

^ Iнформацiя довiдково-енциклопедичного характеру

Iнформацiя довiдково-енциклопедичного характеру - це систематизованi, документованi або публiчно оголошенi вiдомостi про суспiльне, державне життя та навколишнє природне середовище.

Основними джерелами цiєї iнформацiї є: енциклопедiї, словники, довiдники, рекламнi повiдомлення та оголошення, путiвники, картографiчнi матерiали тощо, а також довiдки, що даються уповноваженими на те державними органами та органами мiсцевого i регiонального самоврядування, об'єднаннями громадян, органiзацiями, їх працiвниками та автоматизованими iнформацiйними системами.

Система цiєї iнформацiї, доступ до неї регулюються бiблiотечним, архiвним та iншим галузевим законодавством.

Стаття 25.
Соцiологiчна iнформацiя

Соцiологiчна iнформацiя - це документованi або публiчно оголошенi вiдомостi про ставлення окремих громадян i соцiальних груп до суспiльних подiй та явищ, процесiв, фактiв.

Основними джерелами соцiологiчної iнформацiї є документованi або публiчно оголошенi вiдомостi, в яких вiдображено результати соцiологiчних опитувань, спостережень та iнших соцiологiчних дослiджень.

Соцiологiчнi дослiдження здiйснюються державними органами, об'єднаннями громадян, зареєстрованими у встановленому порядку.
^ 154 Які види інформації з обмеженим доступом визначає «Закон України про інформацію»?

Iнформацiя з обмеженим доступом

Iнформацiя з обмеженим доступом за своїм правовим режимом подiляється на конфiденцiальну i таємну.

Конфiденцiальна iнформацiя - це вiдомостi, якi знаходяться у володiннi, користуваннi або розпорядженнi окремих фiзичних чи юридичних осiб i поширюються за їх бажанням вiдповiдно до передбачених ними умов.

Громадяни, юридичнi особи, якi володiють iнформацiєю професiйного, дiлового, виробничого, банкiвського, комерцiйного та iншого характеру, одержаною на власнi кошти, або такою, яка є предметом їх професiйного, дiлового, виробничого, банкiвського, комерцiйного та iншого iнтересу i не порушує передбаченої законом таємницi, самостiйно визначають режим доступу до неї, включаючи належнiсть її до категорiї конфiденцiальної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.

Виняток становить iнформацiя комерцiйного та банкiвського характеру, а також iнформацiя, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням Кабiнету Мiнiстрiв України (з питань статистики, екологiї, банкiвських операцiй, податкiв тощо), та iнформацiя, приховування якої являє загрозу життю i здоров'ю людей.

До таємної iнформацiї належить iнформацiя, що мiстить вiдомостi, якi становлять державну та iншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особi, суспiльству i державi.

Вiднесення iнформацiї до категорiї таємних вiдомостей, якi становлять державну таємницю, i доступ до неї громадян здiйснюється вiдповiдно до закону про цю iнформацiю.

Порядок обiгу таємної iнформацiї та її захисту визначається вiдповiдними державними органами за умови додержання вимог, встановлених цим Законом.

Порядок i термiни обнародування таємної iнформацiї визначаються вiдповiдним законом.

155 Які підстави виникнення права власності на інформацію визначає «Закон України про інформацію»?

Стаття 38.
Право власностi на iнформацiю

Право власностi на iнформацiю - це врегульованi законом суспiльнi вiдносини щодо володiння, користування i розпорядження iнформацiєю.

Iнформацiя є об'єктом права власностi громадян, органiзацiй (юридичних осiб) i держави. Iнформацiя може бути об'єктом права власностi як у повному обсязi, так i об'єктом лише володiння, користування чи розпорядження.

Власник iнформацiї щодо об'єктiв своєї власностi має право здiйснювати будь-якi законнi дiї.

Пiдставами виникнення права власностi на iнформацiю є:

створення iнформацiї своїми силами i за свiй рахунок;

договiр на створення iнформацiї;

договiр, що мiстить умови переходу права власностi на iнформацiю до iншої особи.

Iнформацiя, створена кiлькома громадянами або юридичними особами, є колективною власнiстю її творцiв. Порядок i правила користування такою власнiстю визначаються договором, укладеним мiж спiввласниками.

Iнформацiя, створена органiзацiями (юридичними особами) або придбана ними iншим законним способом, є власнiстю цих органiзацiй.

Iнформацiя, створена на кошти державного бюджету, є державною власнiстю. Iнформацiю, створену на правах iндивiдуальної власностi, може бути вiднесено до державної власностi у випадках передачi її на зберiгання у вiдповiднi банки даних, фонди або архiви на договiрнiй основi.

Власник iнформацiї має право призначати особу, яка здiйснює володiння, використання i розпорядження iнформацiєю, i визначати правила обробки iнформацiї та доступ до неї, а також встановлювати iншi умови щодо iнформацiї.

^ 155 Які підстави виникнення права власності на інформацію
Стаття 38. Право власності на інформацію

Під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Право власності на інформацію - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження інформацією.

Інформація є об'єктом права власності громадян, організацій (юридичних осіб) і держави. Інформація може бути об'єктом права власності як у повному обсязі, так і об'єктом лише володіння, користування чи розпорядження.

Власник інформації щодо об'єктів своєї власності має право здійснювати будь-які законні дії.

^ Підставами виникнення права власності на інформацію є:

створення інформації своїми силами і за свій рахунок;

договір на створення інформації;

договір, що містить умови переходу права власності на інформацію до іншої особи.

Інформація, створена кількома громадянами або юридичними особами, є колективною власністю її творців. Порядок і правила користування такою власністю визначаються договором, укладеним між співвласниками.

Інформація, створена організаціями (юридичними особами) або придбана ними іншим законним способом, є власністю цих організацій.

Інформація, створена на кошти державного бюджету, є державною власністю. Інформацію, створену на правах індивідуальної власності, може бути віднесено до державної власності у випадках передачі її на зберігання у відповідні банки даних, фонди або архіви на договірній основі.

Власник інформації має право призначати особу, яка здійснює володіння, використання і розпорядження інформацією, і визначати правила обробки інформації та доступ до неї, а також встановлювати інші умови щодо інформації.

^ 156 Яких субєктів відносин, пов’язаних з обробкою інформації АС визначає «Закон України про захист інформації»?

Стаття 3. Суб'єкти відносин

Суб'єктами відносин, пов'язаних із захистом інформації в системах, є:

власники інформації;

власники системи;

користувачі;

уповноважений орган у сфері захисту інформації в системах.

На підставі укладеного договору або за дорученням власник інформації може надати право розпоряджатися інформацією іншій фізичній або юридичній особі і розпоряднику інформації.

На підставі укладеного договору або за дорученням власник системи може надати право розпоряджатися системою іншій фізичній або юридичній особі і розпоряднику системи. власник інформації - фізична або юридична особа, якій належить право власності на інформацію;

власник системи - фізична або юридична особа, якій належить право власності на систему;

користувач інформації в системі (далі - користувач) - фізична або юридична особа, яка в установленому законодавством порядку отримала право доступу до інформації в системі;

захист інформації в системі-діяльність, спрямована на -запобігання несанкціонованим діям щодо інформації в системі;


^ 157 Які правові засади права власності на інформацію під час її обрбки визначає « Закон України про захист інформації»

Стаття 8. Умови обробки інформації в системі

Умови обробки інформації в системі визначаються власником системи відповідно до договору з власником інформації, якщо інше не передбачено законодавством.

Інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, повинна оброблятися в системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю. Підтвердження відповідності здійснюється за результатами державної експертизи в порядку, встановленому законодавством.

Для створення комплексної системи захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, використовуються засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації. Підтвердження відповідності та проведення державної експертизи цих засобів здійснюються в порядку, встановленому законодавством.

Об'єктами захисту в системі є інформація, що обробляється в ній, та програмне забезпечення, яке призначено для обробки цієї інформації.

обробка інформації в системі - виконання однієї або кількох операцій, зокрема: збирання, введення, записування, перетворення, зчитування, зберігання, знищення, реєстрації, приймання, отримання, передавання, які здійснюються в системі за допомогою технічних і програмних засобів;
^ 158 Яка державна підтримка науково-інформаційної діяльності реалізується згідно «Закону України про науково-технічну інформацію»

науково-інформаційна діяльність - це сукупність дій, спрямованих на задоволення потреб громадян,
юридичних осіб і держави у науково-технічній інформації, що полягає в її збиранні, аналітично-синтетичній обробці,
фіксації, зберіганні, пошуку і поширенні;

Стаття 17. Державна підтримка науково-інформаційної діяльності

і. Держава з метою створення та розвитку національної системи науково-технічної інформації забезпечує: створення державних мереж первинного збирання, обробки та зберігання усіх видів науково-технічної інформації; проведення заходів для поширення і підвищення якісного рівня інформаційної продукції та послуг; фінансову, в тому числі валютну, підтримку надходження науково-технічної інформації до державних органів і служб науково-технічної інформації, наукових і науково-технічних бібліотек, створення їх мереж і відповідного технічного забезпечення; підготовку кадрів у сфері інформатики і науково-інформаційної діяльності через систему навчальних закладів вищої та середньої освіти, підвищення рівня інформаційної підготовки спеціалістів

народного господарства; вільну конкуренцію між органами науково-технічної інформації, іншими підприємствами та організаціями усіх форм власності, які здійснюють науково-інформаційну діяльність; захист суб'єктів відносин в галузі науково-технічної інформації від прояву недобросовісної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах науково-інформаційної діяльності

2. Держава сприяє відкритості та загальнодоступності науково-технічної інформації.

Обмеження щодо доступу, поширення та використання інформації, яка є державною або іншою таємницею, що охороняється законом, визначаються законами України.

  1. Держава підтримує міжнародне співробітництво у сфері науково-технічної інформації, створює для цього правові і економічні умови та сприяє здійсненню суб'єктами науково-інформаційної діяльності вільних і рівноправних відносин з міжнародними організаціями і установами, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

  2. Держава сприяє формуванню, зберіганню і ефективному використанню державних ресурсів науково-технічної інформації шляхом: створення реєстраційно-облікового механізму, який забезпечує збирання, обробку і поширення відомостей про виконані за рахунок коштів державного бюджету наукові дослідження і розробки,

дисертації та інші види науково-технічних робіт, про нові види продукції, бази і банки даних; проведення пільгової податкової та фінансово-кредитної політики щодо послуг з надання науково-технічної інформації споживачеві та передачі інформації про науково-технічні досягнення державним органам і службам науково-технічної інформації; виділення коштів і матеріально-технічних засобів для роботи над створенням і розвитком державних ресурсів науково-технічної інформації та їх використанням, а також для міжгалузевого обміну інформацією про науково-технічні досягнення; створення механізму зберігання інформаційних ресурсів, баз і банків даних, сформованих в державних організаціях та органах управління, їх відповідної передачі іншим установам в разі ліквідації або реорганізації; впровадження економічних механізмів створення і підтримки підприємств, заснованих на приватній чи колективній власності, які здійснюють інформаційну діяльність, та їх інтеграції в національну систему науково-технічної інформації.

^ 159 Як законодавчо в Україні передбачено розвиток товарно-грошових відносин в інформаційній діяльності.

Стаття 13. Науково-технічна інформація як об'єкт
товарних відносин
Інформаційна продукція та послуги органів науково-технічної
інформації, а також підприємств, установ, організацій, окремих
громадян, які здійснюють науково-інформаційну діяльність, можуть
бути об'єктами товарних відносин, що регулюються чинним
законодавством.
Ціни на інформаційну продукцію та послуги встановлюються
договорами, за винятком випадків, передбачених цим Законом

^ Iнформацiя як товар

Iнформацiйна продукцiя та iнформацiйнi послуги громадян i юридичних осiб, якi займаються iнформацiйною дiяльнiстю, можуть бути об'єктами товарних вiдносин, що регулюються чинним цивiльним та iншим законодавством.

Цiни i цiноутворення на iнформацiйну продукцiю та iнформацiйнi послуги встановлюються договорами, за винятком випадкiв, передбачених Законом.

Стаття 40.
Iнформацiйна продукцiя

Iнформацiйна продукцiя - це матерiалiзований результат iнформацiйної дiяльностi, призначений для задоволення iнформацiйних потреб громадян, державних органiв, пiдприємств, установ i органiзацiй.

Стаття 41.
Iнформацiйна послуга

Iнформацiйна послуга - це здiйснення у визначенiй законом формi iнформацiйної дiяльностi по доведенню iнформацiйної продукцiї до споживачiв з метою задоволення їх iнформацiйних потреб.

^ 160 Які головні напрямки державної інформаційної політики в Україні.

Стаття 6.
Державна iнформацiйна полiтика

Державна iнформацiйна полiтика - це сукупнiсть основних напрямiв i способiв дiяльностi держави по одержанню, використанню, поширенню та зберiганню iнформацiї.

Головними напрямами i способами державної iнформацiйної полiтики є:

забезпечення доступу громадян до iнформацiї;

створення нацiональних систем i мереж iнформацiї;

змiцнення матерiально-технiчних, фiнансових, органiзацiйних, правових i наукових основ iнформацiйної дiяльностi

забезпечення ефективного використання iнформацiї;

сприяння постiйному оновленню, збагаченню та зберiганню нацiональних iнформацiйних ресурсiв;

створення загальної системи охорони iнформацiї;

сприяння мiжнародному спiвробiтництву в галузi iнформацiї i гарантування iнформацiйного суверенiтету України.

Державну iнформацiйну полiтику розробляють i здiйснюють органи державної влади загальної компетенцiї, а також вiдповiднi органи спецiальної компетенцiї.

161.(Освальд)

Призначення засвідчувального центру та центрального засвідчувального органу згідно Закону України „Про електронний цифровий підпис”.

Стаття 10. Засвідчувальний центр

Кабінет Міністрів України за необхідності визначає

засвідчувальний центр центрального органу виконавчої влади для

забезпечення реєстрації, засвідчення чинності відкритих ключів та

акредитації групи центрів сертифікації ключів, які надають послуги

електронного цифрового підпису цьому органу і підпорядкованим йому

підприємствам, установам та організаціям.

Інші державні органи за необхідності, за погодженням з

Кабінетом Міністрів України, визначають свої засвідчувальні

центри, призначені для виконання функцій, зазначених у частині

першій цієї статті.

Засвідчувальний центр по відношенню до групи центрів

сертифікації ключів, зазначених у частині першій цієї статті, має

ті ж функції і повноваження, що й центральний засвідчувальний

орган стосовно центрів сертифікації ключів.

Засвідчувальний центр відповідає вимогам, встановленим

законодавством для акредитованого центру сертифікації ключів.

Засвідчувальний центр реєструється, засвідчує свій відкритий

ключ і акредитується у центральному засвідчувальному органі.

Положення про засвідчувальний центр центрального органу

виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 11. Центральний засвідчувальний орган

Центральний засвідчувальний орган визначається Кабінетом

Міністрів України.

Центральний засвідчувальний орган:

формує і видає посилені сертифікати ключів засвідчувальним

центрам та центрам сертифікації ключів з дотриманням вимог статті

6 цього Закону;

блокує, скасовує та поновлює посилені сертифікати ключів

засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів у випадках,

передбачених цим Законом;

веде електронні реєстри чинних, блокованих та скасованих

посилених сертифікатів ключів засвідчувальних центрів та центрів

сертифікації ключів;

веде акредитацію центрів сертифікації ключів, отримує та

перевіряє інформацію, необхідну для їх акредитації;

забезпечує цілодобово доступ засвідчувальних центрів та

центрів сертифікації ключів до посилених сертифікатів ключів та

відповідних електронних реєстрів через загальнодоступні

телекомунікаційні канали;

зберігає посилені сертифікати ключів засвідчувальних центрів

та центрів сертифікації ключів;

надає засвідчувальним центрам та центрам сертифікації ключів

консультації з питань, пов'язаних з використанням електронного

цифрового підпису.

Центральний засвідчувальний орган відповідає вимогам,

встановленим законодавством для акредитованого центру сертифікації

ключів.

Положення про центральний засвідчувальний орган

затверджується Кабінетом Міністрів України.

162.(Освальд)

Призначення центру сертифікації ключів та акредитованого центру сертифікації ключів згідно Закону України „Про електронний цифровий підпис”.

Стаття 8. Центр сертифікації ключів

Центром сертифікації ключів може бути юридична особа

незалежно від форми власності або фізична особа, яка є суб'єктом

підприємницької діяльності, що надає послуги електронного

цифрового підпису та засвідчила свій відкритий ключ у центральному

засвідчувальному органі або засвідчувальному центрі з дотриманням

вимог статті 6 цього Закону.

Обслуговування фізичних та юридичних осіб здійснюється

центром сертифікації ключів на договірних засадах.
Центр сертифікації ключів має право:
надавати послуги електронного цифрового підпису та

обслуговувати сертифікати ключів;

отримувати та перевіряти інформацію, необхідну для реєстрації

підписувача і формування сертифіката ключа безпосередньо у

юридичної або фізичної особи чи у її уповноваженого представника.
Центр сертифікації ключів зобов'язаний:
забезпечувати захист інформації в автоматизованих системах

відповідно до законодавства;

забезпечувати захист персональних даних, отриманих від

підписувача, згідно з законодавством;

встановлювати під час формування сертифіката ключа належність

відкритого ключа та відповідного особистого ключа підписувачу;

своєчасно скасовувати, блокувати та поновлювати сертифікати

ключів у випадках, передбачених цим Законом;

своєчасно попереджувати підписувача та додавати в сертифікат

відкритого ключа підписувача інформацію про обмеження використання

електронного цифрового підпису, які встановлюються для

забезпечення можливості відшкодування збитків сторін у разі

заподіяння шкоди з боку центру сертифікації ключів;

перевіряти законність звернень про скасування, блокування та

поновлення сертифікатів ключів та зберігати документи, на підставі

яких були скасовані, блоковані та поновлені сертифікати ключів;

цілодобово приймати заяви про скасування, блокування та

поновлення сертифікатів ключів;

вести електронний перелік чинних, скасованих і блокованих

сертифікатів ключів;

забезпечувати цілодобово доступ користувачів до сертифікатів

ключів та відповідних електронних переліків сертифікатів через

загальнодоступні телекомунікаційні канали;

забезпечувати зберігання сформованих сертифікатів ключів

протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання

відповідних документів на папері;

надавати консультації з питань, пов'язаних з електронним

цифровим підписом.

Зберігання особистих ключів підписувачів та ознайомлення з

ними в центрі сертифікації ключів забороняються.

Стаття 9. Акредитований центр сертифікації ключів

Центр сертифікації ключів, акредитований в установленому

порядку, є акредитованим центром сертифікації ключів.
Акредитований центр сертифікації ключів має право:

надавати послуги електронного цифрового підпису та

обслуговувати виключно посилені сертифікати ключів;

отримувати та перевіряти інформацію, необхідну для реєстрації

підписувача і формування посиленого сертифіката ключа,

безпосередньо у юридичної або фізичної особи чи її представника.

Акредитований центр сертифікації ключів має виконувати усі

зобов'язання та вимоги, встановлені законодавством для центру

сертифікації ключів, та додатково зобов'язаний використовувати для

надання послуг електронного цифрового підпису надійні засоби

електронного цифрового підпису.

Порядок акредитації та вимоги, яким повинен відповідати

акредитований центр сертифікації ключів, встановлюються Кабінетом

Міністрів України.
163.(Освальд)

Призначення електронного цифрового підпису та його правовий статус згідно "Закону України про електронний цифровий підпис".

Стаття 4. Призначення електронного цифрового підпису

Електронний цифровий підпис призначений для забезпеченнядіяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється звикористанням електронних документів.

Електронний цифровий підпис використовується фізичними таюридичними особами - суб'єктами електронного документообігу дляідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних велектронній формі.

Використання електронного цифрового підпису не змінює порядкупідписання договорів та інших документів, встановленого закономдля вчинення правочинів у письмовій формі.

Нотаріальні дії із засвідчення справжності електронногоцифрового підпису на електронних документах вчиняються відповіднодо порядку, встановленого законом.

Стаття 3. Правовий статус електронного цифровог підпису

Електронний цифровий підпис за правовим статусоприрівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використаннямпосиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобівцифрового підпису;під час перевірки використовувався посилений сертифікатключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу,зазначеному у сертифікаті.

Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через

те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому

сертифікаті ключа.
^ 164.(Освальд) Суб’єкти правових відносин у сфері послуг електронного цифрового підпису згідно "Закону України про електронний цифровий підпис".
Стаття 2. Суб'єкти правових відносин у сфері послугелектронного цифрового підпису

Суб'єктами правових відносин у сфері послуг електронного цифрового підпису є:

підписувач;

користувач;

центр сертифікації ключів;

акредитований центр сертифікації ключів;

центральний засвідчувальний орган;

засвідчувальний центр органу виконавчої влади або іншогодержавного органу (далі - засвідчувальний центр);

контролюючий орган. підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа;

акредитація - процедура документального засвідчення компетентності центра сертифікації ключів здійснювати діяльність, пов'язану з обслуговуванням посилених сертифікатів ключів; Кабінет Міністрів України за необхідності визначає засвідчувальний центр центрального органу виконавчої влади для забезпечення реєстрації, засвідчення чинності відкритих ключів та акредитації групи центрів сертифікації ключів, які надають послуги електронного цифрового підпису цьому органу і підпорядкованим йому підприємствам, установам та організаціям. Функції контролюючого органу здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері криптографічного захисту інформації.

Контролюючий орган перевіряє дотримання вимог цього Закону центральним засвідчувальним органом, засвідчувальними центрами та центрами сертифікації ключів.

Центр сертифікації ключів, акредитований в установленому порядку, є акредитованим центром сертифікації ключів.

Акредитований центр сертифікації ключів має право:

надавати послуги електронного цифрового підпису та обслуговувати виключно посилені сертифікати ключів;

отримувати та перевіряти інформацію, необхідну для реєстрації підписувача і формування посиленого сертифіката ключа, безпосередньо у юридичної або фізичної особи чи її представника.


165.(Освальд) Поняття "електронний цифровий підпис", "особистий ключ", "відкритий ключ", "сертифікат відкритого ключа", "посилений сертифікат відкритого ключа" згідно "Закону України про електронний цифровий підпис".
Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

електронний підпис - дані в електронній формі, які додаютьсядо інших електронних даних або логічно з ними пов'язані тапризначені для ідентифікації підписувача цих даних;

електронний цифровий підпис - вид електронного підпису,отриманого за результатом криптографічного перетворення наборуелектронних даних, який додається до цього набору або логічно зним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність таідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підписнакладається за допомогою особистого ключа та перевіряється задопомогою відкритого ключа;

засіб електронного цифрового підпису - програмний засіб,програмно-апаратний або апаратний пристрій, призначені длягенерації ключів, накладення та/або перевірки електронногоцифрового підпису;

особистий ключ - параметр криптографічного алгоритмуформування електронного цифрового підпису, доступний тількипідписувачу;

відкритий ключ - параметр криптографічного алгоритмуперевірки електронного цифрового підпису, доступний суб'єктамвідносин у сфері використання електронного цифрового підпису;

засвідчення чинності відкритого ключа - процедура формування

сертифіката відкритого ключа;

сертифікат відкритого ключа (далі - сертифікат ключа) -документ, виданий центром сертифікації ключів, який засвідчуєчинність і належність відкритого ключа підписувачу. Сертифікатиключів можуть розповсюджуватися в електронній формі або у формідокумента на папері та використовуватися для ідентифікації особипідписувача;

посилений сертифікат відкритого ключа (далі - посилений

сертифікат ключа) - сертифікат ключа, який відповідає вимогамцього Закону, виданий акредитованим центром сертифікації ключів,засвідчувальним центром, центральним засвідчувальним органом;

^ 166.(Освальд) Які права та обовязки субєктів електронного документообігу згідно "Закону України про електронні документи та електронний документообіг".

Стаття 7. Права та обов'язки підписувача

Підписувач має право:

вимагати скасування, блокування або поновлення свого

сертифіката ключа;

оскаржити дії чи бездіяльність центру сертифікації ключів у

судовому порядку.

Підписувач зобов'язаний:

зберігати особистий ключ у таємниці;

надавати центру сертифікації ключів дані згідно з вимогами

статті 6 цього Закону для засвідчення чинності відкритого ключа;

своєчасно надавати центру сертифікації ключів інформацію про

зміну даних, відображених у сертифікаті ключа.
Стаття 12. Контролюючий орган

Функції контролюючого органу здійснює спеціально

уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері

криптографічного захисту інформації.

Контролюючий орган перевіряє дотримання вимог цього Закону

центральним засвідчувальним органом, засвідчувальними центрами та

центрами сертифікації ключів.

У разі невиконання або неналежного виконання обов'язків та

виявлення порушень вимог, встановлених законодавством для центру

сертифікації ключів, засвідчувального центру, контролюючий орган

дає розпорядження центральному засвідчувальному органу про негайне

вжиття заходів, передбачених законом.

167.(Освальд) Дайте визначення понять "електронний документ" та "електронний підпис" згідно "Закону України про електронні документи та електронний документообіг".
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються

до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та

призначені для ідентифікації підписувача цих даних;

електронний цифровий підпис - вид електронного підпису,

отриманого за результатом криптографічного перетворення набору

електронних даних, який додається до цього набору або логічно з

ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та

ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис

накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за

допомогою відкритого ключа;

^ ЕЛЕКТРОННИЙ ДОКУМЕНТ

Стаття 5. Електронний документ

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.




1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18



Скачать файл (1765 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru