Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Балягіна І.А., Богорад М.А., Ковальчук Г.О. Методика викладання економіки - файл 10-12.doc


Балягіна І.А., Богорад М.А., Ковальчук Г.О. Методика викладання економіки
скачать (1869.9 kb.)

Доступные файлы (12):

10-12.doc896kb.07.10.2003 13:23скачать
13-14.doc728kb.10.10.2003 14:03скачать
1.doc340kb.07.10.2003 11:34скачать
2-3.doc1030kb.10.10.2003 13:39скачать
4.doc379kb.10.10.2003 13:41скачать
5.doc757kb.07.10.2003 12:43скачать
6-7.doc1733kb.28.10.2003 15:56скачать
8-9.doc2239kb.10.10.2003 14:02скачать
│Tм-L L┐-...doc98kb.19.05.2003 14:54скачать
Литература.doc361kb.10.10.2003 14:12скачать
Содержание.doc147kb.10.10.2003 13:38скачать
Титул.doc134kb.28.10.2003 13:26скачать

содержание
Загрузка...

10-12.doc

  1   2   3
Реклама MarketGid:
Загрузка...

Коментар


За сучасних умов становлення ринкової економіки сфера освіти (особливо економічної) залучається до системи ринкових відносин. Це супроводжується оновленням змісту економічної освіти, вдосконаленням її методики. Конкурентоспроможність випускників навчальних закладів значною мірою залежить від того, наскільки вони опанували сучасні економічні знання, від рівня їхньої економічної культури, вміння мислити й діяти в системі ринкової економіки.

Це, своєю чергою, зумовлює потребу застосування таких форм, методів, прийомів і засобів навчання, які можуть зробити навчальний процес інтенсивним, максимально активізували пізнавальну діяльність студентів. Саме до таких методів належать дискусія, мозковий штурм, метод конкретних ситуацій, ігрові методи тощо. Ці методи дістали назву «активні». Їх ми розглядаємо в цій темі. Застосування методів активізації у навчанні дає змогу реалізувати важливі принципи навчання: проблемність, професійну зорієнтованість, спрямованість на самонавчання, врахування наявного досвіду студентів.
^

Навчальні завдання для самостійної роботи
з теоретичним матеріалом (СРТМ)


Завдання 1. На основі теоретичного матеріалу лекції та рекомендованої літератури підготуйте висновок до теми у вигляді підсумкової таблиці: «Переваги та недоліки застосування активних методів навчання в економічній освіті» за зразком:

Переваги застосування
активних методів навчання

Недоліки застосування
активних методів навчання

1. Знімається суперечність між абстрактним характером навчального предмета і конкретним характером професійної діяльності.

1. Значний обсяг підготовчої організаційно-методичної роботи.

2. ...

2. ...

Завдання 2. Запишіть у зошит перелік елементів бази знань теми і складіть до неї термінологічний покажчик з посиланням на джерело і сторінку, де висвітлено сутність терміна.

Завдання 3. Робота з дидактичним текстом.

Прочитайте й проаналізуйте запропонований текст. Які ще, на Вашу думку, умови треба врахувати для ефективнішого застосування активних методів навчання?
^

ДИДАКТИЧНИЙ ТЕКСТ1


Педагогічна наука твердить: щоб навчати цікаво та ефективно, треба правильно вибрати методи навчання. Вибір методу навчання залежить від особливостей предмета навчання, поставленої дидактичної мети, але в першу чергу слід брати до уваги те, з якою аудиторією ми працюватимемо. Важливо визначити психологічні особливості цієї вікової групи, її соціальні характеристики. До важливих передумов ефективного навчання, на нашу думку, варто віднести й урахування психологічних особливостей, пов’язаних з особливостями й традиціями виховання та освіти, що склалися в суспільстві, та національного менталітету. Адже не можна не погодитися із твердженням, що освіта зрештою є і результатом, і вагомим чинником національної культури.

Це питання набуває особливої актуальності, якщо виникає проблема активізації пізнавальної діяльності студентів, коли починаємо застосовувати так звані інтерактивні методи навчання. Чому виникають труднощі під час використання методів навчання, що вимагають активної індивідуальної участі студентів і не передбачають єдиної «правильної» відповіді, а потребують прийняття рішення й наведення переконливих аргументів на користь своєї позиції?

Чому при використанні методів навчання, пов’язаних із груповим обговоренням або дискусією, студенти недостатньо активні (сором’язливо мовчать і чекають, щоб хтось інший відповів на запитання, найкраще — щоб це зробив сам викладач)? Але можлива й інша ситуація — коли студенти (особливо деякі) занадто активні й починають суперечки одне з одним, до того ж ніхто нікого не слухає, а отже й досягти навчальної мети вкрай важко.

Щоб відповісти на ці питання, доведеться проаналізувати процес виховання і навчання особистості, починаючи з сім’ї, початкової, середньої та вищої школи. Які традиції, принципи покладено в його основу? Де і коли ми починаємо формувати в наших вихованців ініціативність, самостійність, відповідальність і творчість? Чи сприяють цьому традиції, що історично склалися в нашому суспільстві? На нашу думку, Україну можна віднести до групи країн, в яких у національній культурі й освіті переважає велика владна дистанція, домінує колективізм і прагнення уникнути невизначеності. Цього висновку можна дійти, відповідаючи на такі питання:

1. Як суспільство ставиться до соціальної нерівності, певною мірою властивої усім країнам світу? Зокрема, яким чином суспільство винагороджує вищий соціальний статус? (Владна дистанція).

2. Якими є взаємостосунки індивіда з групою людей? (Індивідуалізм та колективізм).

3. Як суспільство ставиться до невизначеності у житті?1

Скажімо, в країнах із великою владною дистанцією до вчителя або викладача ставляться з пошаною: коли вчитель заходить у клас, учні встають. Популярнішими є старші викладачі з відповідними званнями і титулом. В аудиторії має бути порядок, спілкування ініціює винятково викладач. Студенти говорять лише тоді, коли викладач надає їм слово. Критикувати точку зору викладача чи суперечити йому в присутності сторонніх людей не прийнято. В суспільстві, де переважає колективізм, інтереси групи домінують над інтересами індивіда, закони і права є фактично різними для різних груп людей. Для близьких, друзів і родичів завжди існує можливість для винятку з правила. Виникає проблема з індивідуальною активністю студентів — їм не прищеплене вміння завжди мати власну думку і висловлювати її.

У навчальних закладах суспільств із сильним прагненням уникнути невизначеності домінує чітко структурований освітній процес із конкретними цілями, детальними інструкціями стосовно виконання завдань і жорстким розкладом. Учителі й викладачі — це експерти, які мають відповідати на всі запитання. Більшість завдань передбачає лише одне правильне рішення, високо цінується акуратність і офіційний «науковий» стиль у викладенні думок.

Отже, коли ми вимагатимемо від студентів індивідуальної творчої активності, оригінальності та самостійності, слід зважати на брак у них досвіду й навичок такої діяльності. Тому викладачі мають зменшити владну дистанцію в аудиторії. Наприклад у такі способи:

  • неформально познайомитися зі студентами на першому занятті. Розпитати про їхні зацікавлення, інтереси;

  • намагатися працювати не з «групою», а побачити кожного студента як особистість (щоб запам’ятати їх на перших заняттях, використовуйте так звані візитні картки для студентів);

  • демократична, доброзичлива манера викладання;

  • використовувати слово «ми» замість «ви» («ми проаналізуємо», «ми маємо розглянути це питання» тощо);

  • нейтрально ставитися до думок студентів упродовж дискусії, давати змогу вести обговорення з місця (але піднявши руку);

  • наголошувати цікавий для всіх, включно з викладачем, досвід самих студентів.
^

Самостійна робота до практичних занять (СРПЗ)


Завдання 1. Робота з дидактичним текстом.

Прочитайте дидактичний текст. Підготуйте підсумкову аналітичну таблицю за зразком:

Методи активізації
лекційного заняття

Позитивні моменти
застосування

Труднощі під час
застосування

Викладачі

Студенти

Викладачі

Студенти
















Включіть до таблиці інші методи (про які не йдеться в тексті, але які, на Вашу думку, активізують пізнавальну діяльність студентів на лекції).

^ ДИДАКТИЧНИЙ ТЕКСТ

Проблемний метод читання лекції з економіки1

Сутність проблемного методу

Як провести лекцію жваво й цікаво, залучити студентів до активного і творчого пошуку істини?

Переконливу відповідь на це питання дала теорія і практика економічного виховання. Новий зміст, організація і структура економічної освіти передбачає перебудову навчальної й науково-методичної роботи. В основу навчального процесу варто покласти проблемний підхід, діалог, зіставлення різних точок зору, дискусію, інші активні форми колективного обговорення, що викликають жвавий інтерес і сприяють міцному засвоєнню знань.

Проблемний підхід у викладанні економічних дисциплін конче потрібен, адже слід звільнити його від формалізму й догматизму, надати творчого характеру. На нинішньому перехідному етапі розвитку суспільства ця форма економічної пропаганди має стати дієвим важелем відновлення й подолання соціально-економічної кризи у країні. Вона має забезпечити формування нового економічного мислення, перебудову психології кадрів у дусі ринкового механізму господарювання.

Постійно підтримувати підвищений інтерес студентів до питань економічної теорії і практики, вносити елементи творчості в їхнє навчання, особливо в систематичних формах лекційної пропаганди, можна за єдиної умови: досконало опанувати методику продуктивного навчання, що становить педагогічне підґрунтя проблемного підходу. Що це означає?

Педагогіка визначила два типи навчання людей: репродуктивний і продуктивний. Репродуктивне навчання зводиться до того, щоб навчити людину відтворювати по пам’яті навчальний матеріал із лекцій, бесід, навчальних посібників. Дотримуючись такого доволі простого способу передання знань і відтворення їх, лектор прагне сам пояснити всі без винятку питання досліджуваної теми. Він пропонує наукові положення в готовому, завершеному вигляді. Звісно, це не спонукує людей самостійно розібратися в розглянутому питанні й таким шляхом прийти до істини, а також породжує пасивне ставлення до поданого матеріалу.

Зовсім по-іншому будується продуктивне навчання, що передбачає творчу, самостійну працю людини. Процес навчання переходить на якісно новий, вищий рівень. Лектор зазвичай не торкається тієї частини запрограмованого ним матеріалу, яка доступна для самостійного вивчення, рекомендує слухачам самостійно розібратися в окремих питаннях, надаючи їм необхідну методичну допомогу. Він надає навчанню евристичного (тобто такого, що сприяє розвиткові кмітливості, активності) характеру: залучає слухачів до пошуку відповідей на порушені питання. Зрештою слухачі залучаються до творчої інтелектуальної діяльності, й у них виникає жвавий інтерес до обговорюваних питань.

Неважко помітити: продуктивний тип освіти найповніше відповідає природі економічної теорії. Його переваги пов’язані з підвищенням активності, самостійності й свідомості в навчанні, наданні йому справді творчого характеру. Завдяки цьому істотно підвищується ефективність лекторської праці, краще виконується історично важливе завдання — змінювати психологію і мислення студентів у дусі переходу до справжньої ринкової економіки в нашій країні.

Чи не означає сказане, що лекції слід будувати лише в такий спосіб? Звісно, ні.

Практика лекційної роботи засвідчує: важливо і необхідно у певних межах використовувати репродуктивний тип навчання, бо під час читання циклу лекцій продуктивне вивчення нових тем неможливе без міцного закріплення у пам’яті попереднього матеріалу. Звідси випливає потреба взяти з репродуктивного навчання все позитивне, що пов’язане з успішним повторенням засвоєних знань. Одне з педагогічних завдань викладання економічних дисциплін — досягти міцного засвоєння основних положень економічної науки й опанування практичних прийомів.

Отже, в лекційній практиці важливо вміло поєднувати репродуктивний і продуктивний типи навчання. Формула їх поєднання така: провідну роль відіграє продуктивний спосіб, а за основу слугує репродуктивний. Усі ці якості набувають розвитку в проблемному методі читання лекцій.

Щоб виключити суперечливі тлумачення цього методу, розглянемо вихідні поняття. Як відомо, проблемою називають питання, що вимагає з’ясування і розв’язання. Залежно від змісту і цільової спрямованості лекційної діяльності ми розрізняємо наукові, навчальні й практичні проблеми. Головна якість проблем, які виносять на обговорення аудиторії — їхній нерозривний зв’язок із сучасним життям, із завданнями переходу нашої економіки на ринкові рейки.

Під час лекції, призначеної для економістів вищої кваліфікації (працівників вузів, великих фірм, корпорацій, акціонерних товариств, науково-дослідних інститутів тощо), можна ставити й розглядати наукові проблеми — тобто питання, досі не розв’язані наукою. Розгляд таких проблем найчастіше має таку схему. Лектор ставить і обґрунтовує не розв’язане наукою питання, пояснює його значення для теорії та практики. Потім він висвітлює різні точки зору вчених, зіставляє й аналізує докази на користь їхніх позицій, розглядає перебіг і підсумки дискусій з розглядуваної проблеми. На завершення висловлюється й обґрунтовується гіпотеза, припущення або прогноз стосовно того, як, на думку доповідача, можна розв’язати цю наукову проблему.

Найпоширенішими в лекційній практиці є так звані навчальні проблеми — питання, вже розв’язані наукою, але остаточно не вивчені, а тому незрозумілі для студентів. Під час розгляду таких проблем викладачі досягають успіху, дотримуючись низки підкріплених досвідом правил.

  1. Лектор чітко формулює проблему, як правило, у вигляді дилеми, що вимагає вибору одного з варіантів (наприклад, чи припустиме втручання держави в ринкову економіку, чи сумісні такі практики). При цьому конче важливо уникати у формулюванні питання відповіді на нього: потрібно висувати творчі завдання, не вдаючись до тезової форми питання (скажімо, не слід шукати відповіді на «питання», сформульоване як теза: «Основна ланка економіки — підприємства й об’єднання»).

  2. Лектор усвідомлює суперечності, наявні у проблемній ситуації: суперечність між науковим знанням і незнанням (з боку слухачів), між повсякденним, поверхневим і науковим, глибоким розумінням сутності питання. З огляду на характер суперечностей будують подальше обговорення.

  3. Викладач пропонує студентам знайти відповідь на поставлене питання. При цьому прагне оцінити можливості слухачів, рівень їхньої науково-практичної підготовки. Чим вищий цей рівень, тим більшою мірою студенти намагатимуться брати активну участь у пошуку істини.

Під час обговорення отриманих відповідей розглядають (за активної участі слухачів) різні розв’язання рішення проблеми, виявляють сильні й слабкі боки їх, доводять неможливість дійти істини, якщо дотримуватися буденних уявлень або нехтувати науковим аналізом розгляду суперечностей пізнання та реальної дійсності. Студенти починають відчувати неповноту власних знань, у них пробуджується бажання пізнати істину.

  1. Лектор не поспішає із відповіддю на розглядувану проблему, додатковими питаннями та іншими засобами допомагає учасникам обговорення самим дійти правильного розуміння і сформулювати підсумкові висновки. Слухачі переконуються в необхідності глиб­шого вивчення економічної науки, опанування сучасних способів наукового мислення.

У лекціях з економіки з успіхом застосовують аналіз практичних проблем — нерозв’язаних у виробничо-господарській діяльності питань, що вимагають нових неординарних підходів. Такі проблеми часто виникають на рівні макроекономіки й у масштабі фірм, підприємств, особливо під час переходу до ринку, формування ринкового механізму управління економікою з державним його регулюванням у розумних межах.

Застосування проблемного методу висуває до лектора підвищені вимоги. Йдеться не лише про вдосконалення знань економічної теорії і практики, а й про більш уміле застосування діалектичного методу до розгляду суперечностей, що виникають у процесі пізнання й у реальній економіці. Важливо також розвивати пізнавальний інтерес у студентів і залучати їх до дискусії.

Якщо розглядати використання проблемного методу з погляду психології, можна переконатися, що висування й обговорення проблем породжує у слухачів так звану психологічну ситуацію труднощів. Ця ситуація — природна реакція людей на суперечності і труднощі процесу пізнання, які завжди пов’язані з аналізом певних проблем. Тому лектору важливо мати чітке уявлення про те, як змінюється психологічний стан слухачів у процесі застосування проблемного методу.

На початку перегляду певної проблеми вихідною є впевненість слухачів, які мають повсякденні, буденні уявлення про економіку, в істинності наявних у них знань, у розумінні поставленого питання. Але в процесі критичного розгляду таких повсякденних уявлень або знайомих помилкових поглядів у людей виникає почуття здивування й розгубленості, адже руйнуються сталі погляди. Коли цілком спростовуються ненаукові судження, яких дотримувалися слухачі, в них виникає почуття невизначеності, нерозуміння того, в чому полягає істинне уявлення з розглянутого питання. Разом з тим визначення лектором проблеми на справді науковому ґрунті пробуджує пізнавальний інтерес і бажання розібратися у цій проблемі. В процесі колективного пошуку істини кожен одержує задоволення від самого процесу творчого мислення. Коли проблему розв’язано на науковому ґрунті, студенти відчувають задоволення від набуття нових істинних знань. Таким чином, виникнення й подолання психологічних труднощів зумовлює піднесення й активізацію психологічної діяльності учасників аналізу проблеми.

Кілька слів варто сказати з приводу застосування проблемного методу в лекціях з економічної теорії. Ядро проблеми — діалектична суперечність, властива людському пізнанню й суспільній практиці. На прикладі еволюції натурального господарства й становлення ринкового товарного виробництва ми бачимо, як у процесі обміну товарів даються взнаки зародки всіх суперечностей ринкової системи господарювання на початковому етапі розвитку капіталістичного суспільства. Отже, проблемний метод викладання — це конкретна форма реалізації у процесі навчання діалектичного типу мислення, адекватного діалектично суперечливому розвиткові об’єктивної дійсності.
^

Розвиток активних форм зв’язку
лектора з аудиторією


Застосування проблемного методу передбачає своєрідну форму зв’язку лектора зі слухачами: розвиток активних зв’язків, що йдуть від лектора до аудиторії, й активних зворотних зв’язків — від слухачів до лектора.

Дуже поширеним є стереотип поведінки лектора: впродовж усієї лекції він вимовляє довгий монолог і лише по його завершенні з’ясовує, що залишилося незрозумілим. Слухачі весь цей час мовчать, поводяться пасивно. Однак за такого читання лекції важко домогтися успішного засвоєння проблемних ситуацій. Цілком зрозуміло, що від монологу слід переходити до діалогу з аудиторією. Це відбувається найприродніше тоді, коли сам лектор відчуває потребу поставити перед студентами розумові задачі, з’ясувати їхню думку щодо порушених питань, ввести в лекцію елементи жвавої бесіди. Безумовно, питання, адресовані аудиторії, треба заздалегідь готувати й обмірковувати.

До активних прямих зв’язків у лекційному спілкуванні ми можемо віднести звернення лектора до студентів із питань теми, з’ясування їхньої думки, пропозицію різних тестів, спільний аналіз проблемних ситуацій, висування дискусійних питань тощо. Активним зворотним зв’язком слугуватиме увага студентів до виступу лектора, відповіді на його питання, розв’язання поставлених перед слухачами завдань, участь у розгляді проблемних ситуацій, питання до лектора, репліки тощо.

Активні прямі та зворотні зв’язки можуть виконувати різну роль за репродуктивного і продуктивного типів навчання. Якщо лектор або студенти ставлять запитання, розраховані на просте згадування («коли», «хто», «скільки» тощо), тоді перевіряється механічна пам’ять студентів. Зовсім інше призначення мають запитання на кшталт: «чому», «у чому полягають розбіжності (схожість)», «чим пояснюється». Для відповіді на них потрібно активізувати інтелектуальні процеси, що є неодмінною умовою застосування проблемного методу читання лекцій.

Лектору важливо вміло поєднувати питання, звернені до пам’яті й інтелекту людей. Адже без елементарних знань з економіки, як ми зазначали раніше, не можна розвивати економічне мислення й успішно відповідати на запитання. Допомагаючи слухачам збагачувати позитивні знання, доцільно відкладати на якийсь термін осмислення закладеного в пам’яті матеріалу. За будь-якого рівня підготовки слухачів, але обов’язково з урахуванням рівня їхньої освіти, важливо залучати їх до інтелектуальної роботи.

Застосування проблемного методу на підставі активних прямих і зворотних зв’язків за умов розвитку цивілізованих ринкових відносин і демократизації громадського життя надає лекційній роботі нового вигляду. Дедалі вагоміше місце в лекційній зустрічі зі студентами починають займати діалог, зіставлення точок зору та дискусії. Лектор завжди має бути готовим до того, щоб не тільки наприкінці лекції, коли треба відповідати на запитання студентів, а й під час обміну думками з певної проблеми, може заточитися полеміка з дискусійних питань.

Перебудова викладання економічних дисциплін відповідно до сучасних вимог передбачає кардинальну зміну ставлення викладачів економіки до дискусій, яких, на жаль, багато хто прагне всіляко уникати чи переносити семінарські заняття, що теж доцільно. Як відомо, значення дискусій полягає в правильно організованій полеміці, що вчить людей аргументувати свою точку зору й доходити правильних висновків. Під час дискусії перевіряється істинність набутих знань, формуються міцні переконання.

На лекції, розрахованій на підготовлену аудиторію, основою дискусії чи диспуту (залежно від проблемної ситуації) можуть послугувати спірні питання, обговорювані в економічній літературі, зокрема на сторінках журналу «Питання економіки», «Економіст» тощо. До них можна віднести такі питання: які суперечності притаманні періоду становлення ринкової економіки в країні, як можна їх розв’язати; чи сумісні індивідуальна трудова діяльність і принцип соціальної справедливості; якими шляхами та засобами можна досягти відповідності попиту і пропозиції товарів тощо.

Підготовка і проведення дискусій та диспутів передбачає розвиток у лекторів і слухачів вміння вести полеміку, дотримуючись певних правил і умов. Важливо, щоб лектор ретельно готувався до дискусії: глибоко розбирався в сутності цього питання; озброювався незаперечними аргументами з метою переконання людей у своїй правоті; усвідомлював вразливі моменти хибних помилкових поглядів, що підлягають спростуванню.

Успіх дискусії залежить від дотримання низки правил полеміки. Учасники дискусії мають відстоювати свої погляди, спираючись на переконливі аргументи, й не припускати некоректної поведінки стосовно опонентів. Обговоренню дискусійних питань доцільно відводити лише частину лекційного часу, не затягувати його. Під час підбиття підсумків важливо давати принципові оцінки основним суперечливим судженням, аналізувати припущені помилки і неточності. Ніколи не слід згадувати імена тих, хто висловив помилкові судження, від яких вони могли відмовитися.

Отже, підсумуємо викладене. Кардинальне оновлення лекційних засобів на підставі застосування проблемного методу й усього арсеналу активних форм зв’язку лектора з аудиторією дає змогу істотно поліпшити формування сучасного економічного мислення, розвивати кмітливість та ініціативність працівників, зміцнити зв’язок економічної теорії із практикою докорінної реконструкції економіки. Зрештою значно підвищується якість та ефективність лекційної економічної пропаганди, а також рівня викладання економічних дисциплін загалом.

Завдання 2. Підготувати пропозиції щодо застосування методів активізації пізнавальної діяльності на семінарах і практичних заняттях.
^

Самостійна робота
на практичному занятті (ПЗ)


1. Обговорення результатів виконання завдань для СРТМ:

  • «Переваги й недоліки застосування активних методів навчання в економічній освіті»;

2. Розглянути пропозиції застосування активних методів під час практичних, семінарських занять з обраної економічної
теми.

Література


  1. Аксенова Е. В., Оболенская Т. Е., Шарапов А. Д. Активизация обучения в экономическом вузе. — К.: ЦНКВО, 1991.

  2. Аксьонова О. В. Методика викладання економіки: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1998. — 280 с.

  3. Алексюк А. М. Педагогіка вищої школи, модульне навчання. — К., 1993.

  4. Балабанов В. С., Кириллов В. Н., Юлдашев Р. Т. Методика преподавания экономических дисциплин. — М.: Анкил, 2000. — 96 с.

  5. Кларин М. В. Инновации в мировой педагогике: обучение на основе исследований, игр, дискуссий: Анализ зарубежного опыта. — М.: ГЦ Сфера, 1998. — 180 с.

  6. Ковальчук Г. О. Активізація навчання в економічній освіті. — К.: КНЕУ, 1999. — 128 с.

  7. Крамаренко В. И. Методика преподавания экономических дисциплин: Учеб. пособие. — Симферополь: Таврида, 1999. — 222 с.

  8. Ситуаційна методика навчання. Теорія і практика. — К.: Центр інновацій та розвитку, 2001. — 256 с.

  9. Смолкин А. М. Методы активного обучения: Науч.-метод. пособие. — К.: КНЭУ, 1999.
  1   2   3



Скачать файл (1869.9 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru