Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  


Загрузка...

Реферат - Театр - це вид мистецтва - файл 1.doc


Реферат - Театр - це вид мистецтва
скачать (57.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc58kb.25.11.2011 13:44скачать

Загрузка...

1.doc

Реклама MarketGid:
Загрузка...
Міністерство науки і освіти України Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

Кафедра українознавства і гуманітарної підготовки


Театр – це вид мистецтва

Культурологічне есе

Виконала:

Студентка групи 101-СЕ

Чудан К.А.

Перевірила:

Доцент Кочерга Н.К.

Полтава 2007
ПЛАН

  1. Вступ:

1.1 Театр – це вид мистецтва.


  1. Основна частина:

2.1 „ Лісова пісня „ – один з найвизначніших творів Лесі Українки;

2.2 Кохання лісової красуні і сільського хлопця;

2.3 Від зради до вічного кохання.


  1. Висновки.



Театр — це вид мистецтва, який образно відбиває дійсність, художньо опановує світ через драматичну дії, що здійснюється акторами на очах у глядача.

Природа мистецтва театру синтетична, адже його художній образ виникає завдяки синтезу драматургії, архітектури, живопису, скульп­тури, музики, майстерності актора.

Театр має свої родові модифікації: театр ляльок, драматичний, опе­ри та балету, оперети, дитячий, театр пантоміми.

Нещодавно ми всією групою відвідали театр і продивилися п’єсу Лесі Українки “ Лісова пісня ” . Леся Українка — видатна українська письменниця: поетеса-лірик, драматург, талановитий прозаїк, також перекладач, літературний критик, музикознавець, істо­рик. Про життя Лесі Українки писало багато письмен­ників, але найбільшу увагу привертає до себе роман Миколи Олійника “Дочка Прометея”. ”Лісова пісня” Лесі Українки посідає виняткове місце не лише у творчості поетеси, а взагалі в усій українській літературі початку ХХ століття. 25 липня 1911 року в Кутаїсі була дописана остання сторінка цієї драми, твору, який по праву вважається одним з найвищих мистецьких досягнень поетеси. Звернувшись у своєму творі до вічного, невичерпного джерела – фольклору рідного краю, вона сягнула справжніх верховин драматичного мистецтва. В п'єсі оспі­вується духовне багатство рідного народу, стверджується перемога добра і краси в людському житті.

Центральним образом «Лісової пісні» є образ Мавки. Народжена багатою фантазією українського народу, ви­ношена в думках і серці протягом багатьох років геніаль­ною українською поетесою, лісова красуня Мавка здобу­ла безсмертя. Адже вона втілює ідеали гармонійної людини, вічного людського хисту, краси. Актриса зуміла добре виразити такі індивідуальні властиві їй риси характеру, як волелюбність, незалежність думки, ніжна любов до людей.

У початкових сценах першого акту ми зустрічаємося з Мавкою , коли вона прокинулася від зимового сну, розбуджена Лукашевою грою на сопілці. Мавка постала перед глядачами юною лісовою дівчиною з багатою душею і чутливим серцем, сповненим любові і надії. А Лукаш був сином простої селянки – вдови, небіж доброго і мудрого дядька Лева. З самого початку п’єси глядачі зрозуміли, що Лукаш був музично обдарованим юнаком. Дитина лісу і сільський хлопець закохалися. Коли Мавка покохала Лукаша , то її почуття були вірними , глибокими і сильними - це кохання вільної з вільним. Мавка не могла уявити собі , що якась стороння сила може втрутитися в їх почуття. Згодом вона зіткнулася з поняттями , не властивими світові , що не знає влади приватної власності. Мавка заради кохання залишила ліс і пішла між люди і переступивши поріг Лукашевої хати перетворилася на наймичку , мусила коритися іншим , діяти наперекір велінню серцю. Мати Лукаша була настроєна до неї вороже , намагалася прищепити Мавці свої поняття краси , мати змушувала її змінити одяг і “ зачесатися чепурненько ”. І ось , перед нами постала переодягнена Мавка , яка вже не була схожою на лісову красуню. Життєрадісна Мавка , яку ми знали з першого акту , поступово втрачала веселість; натомість приходить зосе­редженість, сумовитість, стриманість, яка часом прори­вається протестом-вибухом. На початку драми Мавка при розмові з Лукашем все посміхалася, а вже в другому акті вона смутно ди­виться в очі Лукашеві , коли той замахується на моло­деньке деревце, смутно-закохано дивиться на нього , просячи заграти або пригорнути. І тут же спалахує гнівом, коли бачить, що її коханий Лукаш у якійсь мірі поділяє обивательські принципи своєї матері. Мавка знайшла підтвердження своїх до­гадкам про розхолодження почуттів юнака. Вона терпіла і страждала , але і в тому стражданні проявилася її сила. Мавка знемагала і падала , але ніколи не зрікалася того , що становили суть її життя. Мавка не схилилася перед силою обставин, не звик­ла до образ. Якщо в розмові з матір'ю вона стримувала­ся, вислуховувала дорікання і не відповідала на образу, розуміючи, що не може змінити поглядів старої жінки, то в розмові з Лукашем вона рішуче відкидає забо­бонні погляди на відносини юнака і дівчини, що , мов­ляв, останній «не годиться» першій говорити про своє кохання. Мавка боронить своє і Лукашеве щастя, пе­реходячи від стриманості до рішучого наступу, від прохання до вимоги, від хвилинного розпачу до рап­тового вибуху. Згодом перед глядачами постала сцена , де Лукаш подавшись на умовлян­ня матері, одружився на Килині. Яка була самовдоволеною селянкою , жила в достатку і тому вважала , що має всі переваги перед матір’ю Лукаша. За зраду найчистіших своїх почуттів , за зраду кохання Лісовик перетворив Лукаша на вовкулаку. Цей символічний епізод змушує нас задуматися про вічні моральні цінності: хто зрікся духовного життя , загасив у собі порив до прекрасного , той перестав бути людиною. А Мавка, яка мала в серці «те, що не вмирає», вирвалася з рук самої смерті, аби вря­тувати коханого.

Весна, що настає серед лютої зими, коли Мавка раптом повертається до Лукаша, говорить нам про не­вмирущість справжнього почуття, попри всі зради і людську невдячність.

Після того як закінчилася вистава , знялася буря овацій. Акторам дарували квіти. І від цієї вистави ми отримали велике задоволення , за що були вдячні акторам за їхню гру. Отже , люди які грають в театрі це талановиті актори , тому що вони вміють показати і передати глядачам почуття , які втілюються у їхніх героїв. Під словом “ театр ” ми розуміємо місце , де відбувається чудесне дійство. Театр - це давнє мистецтво. Протягом багатьох сторіч люди любили й шанували театр. Тепер усі дуже зайняті , й тому для нас зручніше влаштовуватися перед телевізором і не виходити з будинку. Але час від часу потрібно ходити до театру на гарні п’єси , опери або балети , щоб активно розвивати ініціативу і творчі здібності у різних видах діяльності.

Можна сказати , що мистецтво театру цілком слушно вважають колективною творчістю. Порівняно з мистецтвом музики та хореографії процес співтворчості в театрі значно ускладнюється: у постановці безпосередньо беруть участь драматург, режисер, художник, композитор, актор. І тільки, якщо всі вони, стають співавторами, спектакль перетворюється на твір мистецтва.

Важлива специфічна особливість театру, яка відрізняє його від усіх видів мистецтва, полягає у тому, що глядач має змогу стати свідком процесу художньої творчості, спостерігати створення художнього обра­зу власними очима, і навіть бути співавтором твору.
ПЛАН

  1. Вступ:

1.1 Театр – це вид мистецтва.


  1. Основна частина:

2.1 „ Лісова пісня „ – один з найвизначніших творів Лесі Українки;

2.2 Кохання лісової красуні і сільського хлопця;

2.3 Від зради до вічного кохання.


  1. Висновки.







Скачать файл (57.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru