Logo GenDocs.ru


Поиск по сайту:  


Лекции - Управление эффективностью - файл 1. Эффективность.doc


Лекции - Управление эффективностью
скачать (491.9 kb.)

Доступные файлы (11):

10. Экономический рост предприятия.doc35kb.28.11.2002 14:35скачать
1. Эффективность.doc117kb.28.11.2002 14:10скачать
2. Базовая стратегия.rtf371kb.28.11.2002 14:12скачать
3. Упр-ние прибылью.doc319kb.28.11.2002 14:21скачать
4. Механизм формирования операционной прибыли предпиятия.doc60kb.28.11.2002 14:23скачать
5. Критерии принятия управленческих решений.doc150kb.28.11.2002 14:25скачать
6. Оценка крнкурентоспособности продукции.doc129kb.28.11.2002 14:27скачать
7. Планирование потенциала предприятия.doc141kb.28.11.2002 14:31скачать
8. Рациональные методы организации производства.doc99kb.28.11.2002 14:33скачать
9.Факторы риска.doc114kb.28.11.2002 14:34скачать
Список использованной литературы.doc27kb.08.06.2001 19:16скачать

1. Эффективность.doc

Реклама MarketGid:



  1. ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ

ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА



1.1. Ефективність – найважливіший показник діяльності промислового підприємства
Сутність ряду визначень зводиться до того, що ефективність діяльності підприємства – це найважливіший економічний показник, котрий характеризує рівень розвитку раціональної організації підприємства на основі інтенсифікацій в цілях підвищення ефективності праці шляхом впровадження у виробництво досягнень науки і техніки 31, с. 3, 28,45. Наведене визначення виглядає надто загальним, щоб на його основі формувати конкретні показники, придатні для оцінки діяльності підприємства. В літературі є багато спроб уточнення категорії економічної ефективності роботи підприємства. Розглянемо деякі з них.

Нерідко сутність категорії “економічна ефективність” ототожнюється з результатом виробництва, тобто з виробленою продукцією 20, с. 61. Однак таке визначення є лише першим наближенням до розкриття визначення ефективності.

Продукція може бути корисною та некорисною. При визначенні економічної ефективності слід враховувати тільки корисну вироблену продукцію, яка по кількості і якості відповідає потребам суспільства. Інакше кажучи, результат виробництва при визначенні ефективності необхідно обмежити лише тією продукцією, котра має попит і відповідає виробничим або особистим потребам 12, с. 43-44. "Навіщо, наприклад, виробляти в країні 500 млн. зубних щіток, - відмічає В. Я. Феодорітов, - якщо населення дорівнює230 млн. людей? Не для всякої продукції потрібен максимальний обєм" 31, с. 63.

Разом з тим визначення ефективності діяльності підприємства не зводиться лише до його корисних результатів. Оскільки ресурси обмежені, то суспільство цікавиться не тільки результатом, але й ресурсами, за допомогою яких він досягається. У звязку з цим більш достовірними є визначення ефективності, в котрих корисні результати розглядаються нерозривно з витратами (або ресурсами). Наприклад, у Великій радянській енциклопедії економічна ефективність розглядається як "співвідношення між отриманими результатами виробництва і матеріальними послугами, з одного боку, і витратами праці та засобів виробництва – з іншого" 5, с. 323. В роботі Л. І. Абалкіна зазначається, що "ефективність виробництва означає отримання конкретного результату на одиницю використовуємих ресурсів" 16, с. 152.

Не дивлячись на деякі відмінності в "затратному" та "ресурсному" підходах до ефективності, визначення цієї групи являються більш точними порівняно з визначеннями, розглянутими вище. Але і ці визначення не характеризують економічну ефективність діяльності підприємства повністю. Відношення корисних результатів до витрат дає уявлення про економічну результативність, а не про ефективність виробництва. Ця результативність може бути лише основою для знаходження економічного ефекту і ефективності діяльності підприємства. Сутність економічного ефекту і економічної ефективності полягає в прирості результативності. Причому абсолютний приріст характеризує економічний ефект, а відносний приріст – економічну ефективність 12, с. 45. Тобто, в реальних умовах і результати, і затрати знаходяться в постійному русі, розвитку, тому динаміка їх співвідношення являється важливішою формою вираження кінцевих результатів. Співвідношення ж результатів діяльності та витрат є не що інше, як ефективність. Ефективність – загальноекономічна категорія, суть якої полягає в тому, щоб досягати виробничої цілі з найменшими витратами засобів 11, с. 13.

Таким чином, економічна ефективність – це узагальнююча категорія, яка характеризує відносний приріст результативності виробництва у порівнянні з установленою базою. Економічна ефективність вимірюється в частках одиниці або в відсотках. Утворення економічної ефективності виробництва повинно здійснюватися в точно визначеній послідовності. З початку установлюється кінцевий результат діяльності підприємства в вигляді фізичного обєму корисної для суспільства продукції з урахуванням її якості. Одночасно визначаються розміри витрат на досягнений результат. Потім шляхом зіставлення досягнутого результату з фактичними витратами установлюється результативність діяльності підприємства. На завершальному етапі визначається економічний ефект, який уявляє собою абсолютний приріст результативності діяльності підприємства, і економічна ефективність, яка характеризує відносний приріст результативності.

В світі загальної теорії ефективності розглянемо наступне важливе запитання - співвідношення економічної та соціальної ефективності. Економічні та соціальні боки ефективності тісно взаємозвязані. Економічні критерії мають одночасно соціальний зміст, а соціальні категорії не існують поза економічних проблем 11, с. 15.

Деякі дослідники відзначають, що різниця соціального та економічного аспекту відносна. Зміст економічного критерію складає вимогу максимальної економії часу, витрат, ресурсів, якщо забезпечена відповідність результатів виробництва соціальним критеріям. Але сам економічний критерій має соціальний характер: він є формою, в котрій люди реалізують свою зацікавленість в прискоренні соціального прогресу 30, с. 47.

Процес відтворення перш за все направ лен на досягнення соціальних цілей суспільства, але їх досягнення можливо тільки на основі неухильного підвищення економічних результатів при одночасному зниженні витрат на одиницю корисного результату. Тому важливе значення належить підвищенню соціальної ефективності виробництва.

Соціальна ефективність на рівні підприємства відбивається в удосконаленні соціальної структури колективу (поліпшування професійно-кваліфікаційної структури працівників підприємства); поліпшенні умов труда і охорони здоровя працівників підприємства (поліпшування санітарно-гігієнічних умов труда, підвищення безпеки труда, скорочування виробничого травматизму, знижування професійної та загальної захворюваності); удосконаленні форм і систем оплати труда; поліпшенні житлових і культурно-побутових умов працівників підприємства та ін.8, с. 119, 120.

Під час аналізу не треба змішувати взаємозвязані, але нетотожні категорії: соціальний результат, соціальний ефект, соціальна ефективність.

Соціальний результат характеризує рівень розвитку підприємства на конкретний момент часу з соціальної точки зору. До його показників, наприклад, належать: кількість висококваліфікованих працівників; питома вага працівників з вищою освітою; число працівників, які підвищують свою кваліфікацію; показники, котрі звязані зі зниженням професійної захворюваності та ін.

Соціальний ефект – це вже абсолютний приріст соціальних результатів за конкретний період часу, він характеризує зміну стану підприємства з соціальної точки зору:

Есоц і = R д і – R б і , (1.1)

де Е соц і – соціальний ефект за і-тим напрямом;

R д і – досягнутий результат за і-тим напрямом;

R б і – соціальний результат, прийнятий за базу для визначення соціального ефекту за і-тим напрямом.

Соціальна ефективність (Эсоці) – це відносний приріст соціальних результатів:

Эсоц і = , (1.2)

Аналіз співвідношення соціальної ти економічної ефективності свідчить, що вони різні по змісту та призначенню. Разом з тим, між ними існує причинно-слідчий звязок. З одного боку, соціальна ефективність визначається економічним прогресом, а з іншого – вона сама являється важливим фактором економічної ефективності діяльності підприємства.

Важливішою проблемою кожного підприємства є підвищення ефективності виробництва. Воно основане на постійній планомірній роботі в галузі зниження собівартості та підвищення якості випускає мої продукції, підвищення продуктивності праці. Підвищення ефективності діяльності підприємства досягається в першу чергу найбільш повним використанням виробничих ресурсів. Виробничі ресурси – сукупність технічних, матеріальних, енергетичних та фінансових засобів, трудових ресурсів, котрі знаходяться в розпорядженні підприємства. На будь-якому підприємстві виробничі ресурси не використовуються на сто відсотків, тобто існують резерви використання ресурсів. Слово "резерв" походить або від французького "reserve", що в перекладі означає "запас", або від латинського "reservere" – "зберігати, заощаджувати". У звязку з цим термін "резерви" уживається в подвійному значенні. По-перше, резервами вважаються запаси ресурсів, котрі необхідні для безперебійної роботи підприємства. По-друге, резервами вважаються можливості підвищення ефективності виробництва. У звязку з проблемою оцінки ефективності діяльності підприємства термін "резерви" використовується як можливості розвитку виробництва відносно досягнутого рівня на основі НТП.

Виробничі резерви – невикористані в предплановому періоді та виникаючі в плановому періоді нові можливості поліпшення використання виробничих ресурсів. Економічна сутність резервів підвищення ефективності виробництва полягає в найбільш повному та раціональному використанні все зростаючого потенціалу задля отримання більшої кількості високоякісної продукції при найменших витратах живого та матеріального труда на одиницю продукції 21, с. 157. Виробничі резерви динамічні та різноманітні. Для їх виявлення необхідно уявляти ті місця та умови, в яких вони можуть проявитись. А для цього резерви класифікують по різним ознакам. Резерви виробництва виявляються в процесі техніко-економічного аналізу, котрий завершується оцінкою ефективності діяльності підприємства.
^ 1.2. Економічна оцінка в системі управління ефективністю виробництва на підприємстві
Будь-яке промислове підприємство прагне підвищити ефективність своєї роботи. Підвищення ефективності виробництва на підприємстві можливо тільки на основі використання системи її оцінки. Слід враховувати, що застосування показників, характеризуючи виробничу діяльність, для впливу на останню можливо тільки опосереднене, через систему оцінки. Система оцінки дозволяє зафіксувати рівень відповідності виробничої діяльності цілі, сприяє прискоренню розвитку обєкта в напрямках, котрі забезпечують більш швидке досягнення цієї цілі.

Дійсно, не маючи можливості оцінити явище, факт, захід, неможливо ні зафіксувати рівень, його динаміку, ні, тим паче, впливати на нього в потрібному напрямку. Тому роль оцінки в теперішніх умовах зростає. Важливим являється удосконалення застосовуємих методів оцінки. Методи оцінки, в свою чергу, диктують необхідність обґрунтованого вирішення запитань про роль, місце, задачі системи оцінки ефективності роботи підприємств, вимоги, які предявляються до цієї системи, її взаємозвязки з системами планування, управління, економічних стимулів.

Розвиток засобів та методів управління підприємством, обєктивний процес росту кількості можливих способів організації виробництва, які забезпечують отримання тотожних виробничих результатів, зумовлюють необхідність все більш частих управляючих впливів на процес виробництва з ціллю постійного підвищення його ефективності. Виробка цих впливів спирається на використання інформації про хід виробництва, про прогнозування можливих наслідків їх реалізації. Істочником її отримання являється аналіз виробничої діяльності підприємства, облік ходу виробництва.

В умовах переходу української економіки на переважно інтенсивний шлях розвитку підвищується роль комплексного аналізу виробничої діяльності промислових підприємств, її ефективності, планомірного регулювання останньої. Аналіз економічної ефективності виробничої діяльності дозволяє економічно обґрунтувати рішення широкого кола задач:

  1. встановлення планових завдань по підвищенню ефективності виробничої діяльності;

  2. виявлення причин відхилу фактичного рівня показників ефективності виробничої діяльності підприємств від запланованого;

  3. визначення факторів, противодіючих підвищенню ефективності виробничої діяльності аналізує мого обєкту;

  4. накреслення основних напрямів, конкретних заходів. Котрі сприяють подальший інтенсифікації виробництва, рості його економічної ефективності;

  5. виявлення недоліків в плануванні показників ефективності.

Аналіз економічної ефективності виробничої діяльності повинен націлювати підприємство на покращення використання виробничих потужностей. При цьому із великої кількості варіантів вибирається для реалізації той, при якому забезпечується максимально можливе підвищення ефективності виробництва з урахуванням перспективи розвитку аналізує мого підприємства. Аналіз виявляє можливості більш повного використання фінансування, кредиту, матеріального і морального стимулювання та ін.

Комплексний аналіз ефективності виробництва на підприємстві завершується її оцінкою. Оцінити ефективність виробничої діяльності підприємства – це означає виявити ступень відповідності цієї діяльності цілям виробництва 7, с. 23. Ряд авторів розглядають оцінку ефективності господарчої діяльності як виробниче відношення, тобто відношення між людьми з приводу встановлення ступеня відповідності досягнутого результату вимогам економічних законів, встановленим параметрам і цілям виробництва 24, с. 67. Ціль виробництва визначається вимогами основних та інших економічних законів, і в той мірі, в якій ця відповідність забезпечена, вона може і повинна враховуватися при оцінці. Правильна оцінка результатів дозволяє відповісти на запитання, в якому напрямку і яким чином треба діяти, щоб в максимальному ступені досягти необхідних результатів.

Так як ефективність представляє собою приріст результативності виробництва у порівнянні з встановленою базою, то її оцінка зводиться до порівняння різниці досягнутих і базисних економічних результатів виробництва з витратами, які зумовили базисний результат. Звідси формула для визначення рівня економічної ефективності виробництва (РЕЕВ) має вигляд:

РЕЕВ = , (1.3)

де ЕРд – досягнутий економічний результат виробництва;

ЕРб – базисний економічний результат виробництва;

Зб – затрати, які зумовили базисний результат.

Вся дискусія з приводу оцінки рівня економічної ефективності виробництва розвертається біля двох запитань: що прийняти за економічний результат виробництва і до яких саме витрат його віднести. Число відповідей на поставлені запитання равно числу сполучень Cmn, де n – число видів економічних результатів виробництва, так чи інакше визначаємих в практиці планування, обліку та економічного аналізу; m – те саме, але по відношенню до виробничих ресурсів та елементів виробничих витрат. Аналізувати всі можливі сполучення не має сенсу. Зупинимося лише на найбільш типових і конкурентноздатних.

Вивчення літератури показало, що із численних пропозицій можна виділити три принципово різних підходи:

  1. ресурсний, коли економічний результат співвідноситься з вартістю виробничих ресурсів: основних оборотних фондів та оборотних коштів;

  2. затратний, коли економічний результат співвідноситься з поточними виробничими витратами;

  3. ресурсно-затратний, коли економічний результат співвідноситься з вартістю виробничих ресурсів і поточними виробничими витратами.

Виробничий процес не може бути здійснений лише при наявності основних виробничих фондів (тобто будинків, споруд, обладнання та ін.) та оборотних коштів (тобто виробничих запасів, грошових коштів, незавершеного виробництва та ін.). Недостатньо буде і наявності працівників, робочої сили, якщо ця робоча сила не приведена в дію. Очевидно, що не може бути і виробничих витрат при відсутності виробничих ресурсів. Виробничі поточні витрати є функція трудових і матеріальних ресурсів, які приведені в дію. Тому, говорячи про ефективність роботи промислового підприємства в цілому, до розрахунку слід принимати як його ресурси, так і поточні витрати.

Показники, які визначаються на базі ресурсного і затратного підходів, звісно, мають право на існування, але лише як показники часткові, які служать цілям аналізу, а не оцінки рівня економічної ефективності виробництва. Для узагальненої оцінки ефективності роботи підприємства припустимим являється ресурсно-затратний підхід, тобто підхід, коли в знаменнику формули ефективності фігурують і виробничі ресурси, і виробничі затрати.

Тепер про те, який економічний результат повинен приниматися в чисельнику формули ефективності виробництва. Найбільш загальна ціль функціонування підприємства, ціль створення та застосування виробничих ресурсів і здійснення поточних витрат – виробництво продукції. Але в практиці планування та обліку продукції використовуються різні її економічні оцінки. В чисельник формули ефективності пропонується включати: вартість валової продукції, вартість товарної продукції, вартість реалізованої продукції, вартість чистої і нормативно-чистої продукції. Кожний економіст, пропонуючи той чи інший вартісний вимірник продукції, звичайно, аргументує свою пропозицію. Згоди не має й досі.

Можна привести різні й при тому достатньо переконливі аргументи на користь того чи іншого вимірника. Обчислення і валової, і товарної, і реалізованої продукції має свій сенс і призначення. Але всі ці поняття та вимірники народилися не в звязку з проблемою оцінки ефективності роботи підприємств. Валова продукція – вся промислова продукція підприємства не дивлячись на ступень її готовності; товарна – вироблена та призначена до відпуску на сторону закінчена продукція; чиста і нормативно-чиста продукція – частина вартості продукції, створеної живим трудом на даному підприємстві.

Оскільки мова йдеться про оцінку ефективності виробництва в цілому, до уваги слід принимати найбільш загальний економічний результат виробництва, а саме – валову продукцію. В знаменник формули ефективності повинні бути включені, крім ресурсів, всі поточні витрати, повязані з виробництвом всієї продукції, а не тільки закінченої – товарної. Тоді буде досягнута відповідність між співвідношуємими величинами. Викладені міркування і є тими принципами, котрими необхідно керуватися при оцінці економічної ефективності виробництва.

Система оцінки ефективності роботи промислового підприємства повинна відповідати таким вимогам 11, с. 29:

  • забезпечувати високу точність планування обєму виробництва як по кількості випускає мої продукції, так і по строкам її поставки споживачам;

  • бути простою, але вичерпною з точки зору задоволення потреб планування і комплексного аналізу ефективності діяльності даного підприємства;

  • забезпечувати взаємозвязок загальних і більш часткових показників, їх несперечливість, відображати динаміку оціночних показників; оцінка не повинна бути безвідносною до часу, місця, конкретної ситуації;

  • забезпечувати саморегулювання обєкту оцінки, тобто в системі оцінки повинна бути вся необхідна інформація для прийняття рішень, які сприяють розвитку обєкту в заданому напрямку;

  • мати високу стійкість показників, що не виключає можливості відносного зростання або убування ролі окремих показників. Показники, котрі створюють систему оцінки, повинні забезпечувати точну кількісну характеристику вимірюємих ними сторін виробничої діяльності підприємства. Показники повинні обчислюватися по єдиній методиці, що забезпечить їх однакову розмірність;

  • залишатися "відкритою" для її неперервного удосконалення;

  • облік рівня динаміки використання науково-технічних досягнень на підприємстві.



Так як економічна ефективність розраховується як відношенняприросту результатів до витрат, то й показники, котрі використовуються при її оцінці, слід розділити на такі ж групи:


1. показники, котрі характеризують рівень і динаміку витрат;

2. показники, котрі характеризують рівень і динаміку результатів.

1. Аналіз витрат спирається на показники як поточних, так і одночасних витрат. Найбільш узагальнюючим показником поточних витрат являється показник собівартості продукції. В ньому находять відображення витрати підприємства на сировину, основні та допоміжні матеріали, включаючи транспорті витрати; витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи; амортизаційні відрахування; витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехові та загальнозаводські витрати); позавиробничі витрати.

В багатономенклатурних виробництвах при аналізі витрат використовується показник витрат на 1 грн. товарної продукції. Область його застосування достатньо обмежена, а висновки, здобуті на його основі, як, правило, потребують додаткового обгрунтування. Суть цього обгрунтування може бути зведена до усунення впливу факторів, котрі перекручують дані про рівень витрат: асортиментні зрушення в випуску продукції, зміни цін на ресурси.

Показником, призначеним для обліку, оцінки і планування одночасних витрат, являються капітальні вкладення. Слід розрахівувати також співвідношенння між капітальними вкладеннями на розширення виробництва і модернізацію, технічне переозброєння.

2. Результати виробничої діяльності підприємств знаходять відображення в випуску продукції з урахуванням її кількості, номенклатури, якості, строків поставки.

Випуск продукції найбільш адекватно характеризується твкими показниками:

  • виробництво продукції в натуральному вираженні (так як воно меньш підвладне росту цін);

  • обєм реалізованої продукції (для оцінки виконання обовязків з поставок);

  • обєм чистої продукції (для розрахунку продуктивності праці);

  • частка нової продукції в загальному обємі виробництва.

Діалектична єдність кількості й якості продукції визначає необхідність подвійного вимірювання її, так як задоволення тотожніх потреб може бути забезпечено як збільшенням кількості продукції, так і підвищенняч її якості. Система показників якості продукції включає:

  • питомага вага продукції вищої категорії в загальному обємі продукції, яка підлягає атестації;

  • співвідношення продукції вищого, середньогоі нижчого технічного рівня (в галузях, де можливе їх встановлення);

  • гарантійний строк служби випускаємої продукції;

  • економічний ефект, отриманий в результаті змінення якості продукції.

Система показників ефективності роботи підприємства згідно з видами витрат:

1. жива праця і соціальний розвиток:

- економія витрат живої праці;

- частка робітників, які зайняті тяжкою, некваліфікованою і малокваліфікованою працею;

- рост продуктивності праці;

- фонд заробітної плати непромислового персоналу;

- фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу.

2. засоби праці:

- фондовіддача;

- віковий склад обладнання;

- економія витрат за рахунок впровадження прогресивної технології, обновлення фондів.

3. предмети праці:

- в натуральному вираженні;

- матеріалоємкість товарної продукції;

- обєм продукції, яка вироблена згідно з ресурсозберігаючою технологією;

- економія витрат в результаті поліпшення використання сировинних, матеріальних, паливно-енергетичних ресурсів.

Завдяки використанню системи показників оцінки економічної ефективності виробничої діяльності підприємств можливе вирішення широкого кола задач: контроль за результатами діяльності; виявлення основних напрямків удосконалення подальшого функціонування підприємства; визначення факторів, які стримують подальше підвищення ефективності виробничої діяльності підприємства; порівняння різних варіантів діяльності, вибор найкращого з них для реалізації; виявлення можливостей використання різних засобів впливу (зокрема, на на базі системи оцінки економічної ефективності. повинна будуватися система матеріального і морального стимулювання працівників); визначення економічного потенціалу підприємства (із безлічі можливих варіантів використання виробничої потужності зявляється млжливість вибору того з них, котрий в максимально можливому ступені забезпечить підвищення ефективності виробництва); отримання кількісної оцінки економічної ефективності діяльності підприємства.

З урахуванням реалізації принципів, вимог і умов, котрим повинна відповідати оцінка рівня економічної ефективності виробництва, формула для визначення узагальненого показника економічної ефективності виробництва має вигляд:

КЕ = , (1.4)

де КЕ – коефіцієнт економічної ефективності виробництва;

ВП – річна валова продукція;

ОФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів;

ОБ – оборотні кошти;

ЕК – економічна оцінка кадрів виробничого підприємства;

Ен – нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень;

ВВ – річні виробничі витрати даного підприємства (собівартість валової продукції);

СВ – сукупні приведені витрати або ціна виробництва 19, с. 22.

Всі елементи формули (1.4), за винятком ЕК, містяться в звітних даниї промислових підприємств. Величина ЕК -–це витрати на професійну підготовку кадрів, які використовуються на даному підприємстві. Це ті самі капітальні вкладення, що і вкладення в основні виробничі фонди та оборотні засоби:

ЕК = , (1.5)

де m – число категорій працівників згідно з прийнятою класифікацією: керівники, спеціалісти, службовці, робітники;

Ni - число працівників і –й категорії;

Ві – витрати на професійну підготовку одного нового працівника і-й категорії.

Показник економічної ефективності виробництва – показник успішності виробничо-господарської діяльності підприємства, його колективу працівників. Змінювання цього показника в той чи інший бік повинно відображати результативність зусиль трудового колективу, які напрвлені на рост випуску продукції та економію витрат. Показник економічної ефективності, який розрахован по формулі (1.4), відповідає на запитання: який рівень економічної ефективності виробництва досягнутий на даномі підприємстві за підсумками річної роботи?

Річний економічний ефект від підвищення рівня економічної ефективності виробництва визначається по формулі:

Еj = , (1.6)

де Еj – річний економічний ефект від підвищення рівня економічної ефективності виробництва в j-му році;

КЕj – коефіцієнт економічної ефективності виробництва в j-му році;

КЕj-1 – коефіцієнт економічної ефективності виробництва в попередньому (j-1)-му році;

ВПj – випуск продукції в j-му році.

Якщо КЕ – показник віддачі сукупних приведених витрат, то зворотна його величина 1/КЕ є питомі, на 1 грн. товарної продукції, привелені витрати. Тому Е – це економія приведених витрат на весь обсяг виробленої продукції.

^ 1.3. Інтегральна оцінка ефективності роботи промислового підприємства
Оцінка ефективності роботи промислового підприємства повинна в інтегрованому вигляді містити відповіді на два основних запитання. По-перше, наскільки економічно ефективно здійснюється і на якій основі розвивається виробництво на даному підприємстві? По-друге, в якій мірі підприємство задовольняє ряд вимог, котрі предявляються з боку споживачів до виробляємої продукції?

На перше запитання відповідає показник якосиі економічного розвитку, котрий можна визначити за формулою:

КЕР = , (1.7)

де КЕР – коефіцієнт якості економічного розвитку;

ІЕР – індекс економічного розвитку;

ІВП – індекс росту випуску продукції.

Індекс росту випуску продукції (ІВП) може бути розрахований за формулою:

ІВП = , (1.8)

де ВПj – обсяг продукції, який вироблений в розрахунковому j-му році;

ВПj-1 – обсяг продукції, який вироблений в попердньому (j-1)-му році;

ВПзаг – загальний приріст випуску продукції в j-му році;

ВПінт – частка приросту випуску продукції за рахунок інтенсивних фокторів розвитку виробництва;

ВПекст – частка приросту випуску продукції з рахунок екстенсивних факторів розвитку виробництва.

Із структури формули (1.8) видно, що на величину ІВП впливає лише величина загального приросту випуску продукції (ВПзаг). Складові цього приросту та їх співвідношення ніяк не впливають на показник ІВП. Але прирости виду ВПінт та ВПекст відрізняються за походженням і економічною цінністю. Економічно більш цінним (для машинобудівного виробництва в 2,36 раз) являється приріст виду ВПінт проти приросту виду ВПекст. Цю обставину відображає формула індексу економічного розвитку:

ІЕР = , (1.9)

де в – коефіцієнт відносної вартості цінності приросту продукції виду ВПінт по відношенню до приросту виду ВПекст.

Показник ІЕР – це не просто показник темпу росту випуску продукції в індексній формі. В ньому відображений не тільки кількісний, але й якісний бік розвитку виробництва.

Економічний зміст КЕР полягає в тому, що він показує, на скільки (в частках) може бути збільшений випуск продукції додатково до випущеної за рахунок економії капітальних вкладень, яка досягається завдяки інтенсифікації виробництва.

На друге запитання відповідає показник споживної вартості продукції, який обчислюється за формулою:

КСВпрод = , (1.10)

де КСВпрод – коефіцієнт споживної вартості продукції;

КСВвир – коефіцієнт споживної вартості окремих виробів;

КЯц – коефіцієнт "якості" цін виробів;

КСВ – коефіцієнт своєчасності випуску продукції або поставок;

Кном – коефіцієнт задоволення вимог щодо номенклатури та структури виробляємої продукції;

, , ,  - коефіцієнти значущості задоволення окремих вимог щодо виробляємої продукції.

Розрахувати ці коефіцієнти (,, , ) не можливо. Єдиний спосіб в даному випадку – спосіб експертних оцінок. Саме цей спосіб дозволяє всебічно виявити і оцінити відношення споживачів до продукції підприємства.

Показник КСВпрод показує, в якій мірі (в частках) підприємство задовольнило основні вимоги споживачів до продукції підприємства.

Звісно, визначивши обидва указаних показника, можна дати загальну оцінку успішності й ефективності роботи підприємства. Але ця оцінка буде переконливою та однозначною лише в тому випадку, коли обидва показника – КЕР і КСВ виявляються або високими, або низькими, в усякому разі близькими один до одного за своєю абсолютною величиною. На практиці не виключені ситуації:

  1. КЕР  КСВпрод. Це означає, що економічна ефективність роботи підприємства висока, його виробництво розвивається на основі інтенсифікації, але підприємство виробляє неякісну, малокорисну продукцію за високими цінами, не в тій номенклатурі, яка потрібна і т. д.

  2. КЕР  КСВпрод. Це означає, що підприємство виробляє високоякісну корисну продукцію, дотримується договірних обовязків, але темпи розвитку виробництва незадовільні, економічна ефективність його низька.

З деякою частиною умовності можна сказати, що показник КЕР дає оцінку економічної ефективності виробництва; показник КСВпрод дозволяє оцінити соціальну ефективність того ж виробництва. Очевидно, що обидва показника дозволяють здійснити соціально-економічну оцінку ефективності виробництва. Але для цього необхідно обєднати їх в єдину інтегральну оцінку. Зробити це можна таким чином.

Згідно з розглянутою методикою, індекс економічного розвитку (ІЕР) визначається за формулою (1.9). Для практичності цю формулу слід модифікувати:

ІЕР = (ІВП - ІС)*b + ІС, (1.11)

Де ІВП – індекс росту випуску продукції;

ІС – індекс зміни сукупних приведених витрат.

ІВП в свою чергу визначається через співвідношення (1.8):

ІВП =

Якщо у величини ВПj та ВПj-1 внести поправки на показники споживної вартості продукції, то отримаємо новий, більш багатий за змістом показник:

ІВП = , (1.12)

Де ІВП – індекс росту випуску продукції з урахуванням її споживної вартості;

ВПj – обсяг продукції, який вироблений в розрахунковому j-му році;

ВПj-1 – обсяг продукції, який вироблений в попередньому (j-1)-му році;

КСВj – коефіцієнт споживної вартості в розрахунковому j-му році;

КСВj-1 – коефіцієнт споживної вартості в попередньому (j-1)-му році.

Використавши показник ІВП в формулі для розрахунку індексу економічного розвитку, отримаєм теж новий збагачений за змістом показник:

ІСЕР = (ІВП – ІС)*b +ІС, (1.13)

Де ІСЕР – індекс соціально-економічного розвитку виробництва.

Звідси й оновлене вираження для розрахунку показника якості соціально-економічного розвитку виробництва (КСЕР):

КСЕР = , (1.14)

Такий насичений за своїм змістом показник по праву можна назвати показником якості роботи промислового підприємства. За допомогою коефіцієнта соціально-економічного розвитку можна оцінити ефективність роботи промислового підприємства. Необхідно підкреслити, що даний показник відображає не тільки економічну, але й соціальну ефективність діяльності підприємства. Це особливо важливо в теперішніх умовах – умовах перегляду традиційно склавшихся оцінок ефективності виробництва. Такий перегляд зумовлений поступовим підпорядкуванням виробничої діяльності підприємств суспільним потребам, орієнтацією цієї діяльності на задоволення нужд споживачів. Оцінка результатів діяльності підприємства – важливий елемент господарчого механізму. Адже саме оцінка ефективності роботи промислового підприємства допоможе орієнтувати діяльність цього підприємства в потрібному для суспільства напрямку, спонукати виробничі колективи добиватися таких результатів, котрі якнайкраще задовольняють потреби споживачів. Тому оцінка ефективності роботи промислового підприємства повинна здійснюватися за допомогою коефіцієнту соціально-економічного розвитку. Він відображає ступінь реалізації комплексу вимог, коті споживачі предявляють до результатів діяльності підприємства, виходячи із його призначення, профілю спеціалізації, виробничо-технічних та економічних можливостей.
Реклама:





Скачать файл (491.9 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru