Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Контрольна робота з міжнародної стандартизації - файл 1.doc


Контрольна робота з міжнародної стандартизації
скачать (113.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc114kb.26.11.2011 00:06скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

Реклама MarketGid:
Загрузка...
Варіант 11

Модуль 1

  1. Що таке технічні бар’єри в торгівлі?

Технічні бар'єри в торгівлі - різниця між країнами у підготовці та застосуванні технічних регламентів та стандартів, процедур оцінки відповідності щодо:

• інструкцій з пакування;

• вимог до маркування та кодування;

• процедур випробування та калібрування;

• процедур з сертифікації;

• процедур інспекції;

Підготування та використання фітосанітарних та санітарних заходів також виступає в якості технічних бар'єрів торгівлі.


  1. ^ Основні моделі систем стандартизації

Виділяють три основні моделі систем стандартизації:

• північноамериканська модель

• японська модель

• європейська модель

Північноамериканська модель, базована на ринку та конкуренції - основному елементові його ефективного функціонування. Головне завдання держави - забезпечити стабільні умови функціонування ринку без прямого втручання. Це обумовило принципи організації системи стандартизації: добровільні стандарти, які розробляють науково-технічні чи професійні товариства і технічні регламенти, прийняті органами державного управління. Система характеризується великою кількістю стандартів, дублюванням та неузгодженістю вимог.

Європейська модель - підтримує загальну для всіх країн Західної Сиропи концепцію розвинутої держави, зобов'язаної узгоджувати демократичні, соціальні і культурні інтереси суспільства з ринковою економікою. Національні органи є асоціаціями, з якими уряд укладає угоди щодо виконання окремих державних управлінських функцій.

Японська модель - базована на тісній співпраці економічних кіл та органів державного управління. Стандарти розробляються промисловцями в рамках професійних об’єднань у тісній співпраці з відповідним міністерством, яке затверджує стандарти. Особливістю є спрямованість на внутрішній ринок, а описана вище система ефективно захищає японський ринок, оскільки зацікавлені зарубіжні сторони позбавлені права участі в стандартизації.


  1. ^ Кодекс усталених правил стандартизації” та основні вимоги до стандартизації.

Міжнародний стандарт І8О/ІЕС Сиіае59-1994 Кодекс усталених правил стандартизації розроблено на основі Угоди ОАТТ 1991 про технічні бар'єри у торгівлі (уругвайський раунд багатосторонніх торгівельних переговорів)

Кодекс призначений забезпечити відкритість та прозорість разом з оптимальним порядком, узгодженістю та ефективністю всесвітнього процесу стандартизації,

В Кодексі усталеної практики стандартизації містяться такі вимоги щодо процедур розроблення стандартів:

• письмово викладені процедури, вироблені на засадах консенсусу, повинні визначати послідовності дій щодо розроблення стандартів.

• орган стандартизації повинен мати копії документів, у яких викладено ці процедури, щоб своєчасно видавати їх на запити зацікавлених сторін.

• ці письмові процедури повинні передбачати зрозумілий, реальний та легкоздійсненний апеляційний механізм об'єктивного реагування на будь-які суттєві та процедурні скарги.

• повідомлення про діяльність у сфері стандартизації треба подавати у зручний спосіб, щоб давати змогу для співпраці зацікавленим особам чи організаціям. Це означає, що треба вчасно повідомляти у відповідний спосіб про нову, поточну чи завершену діяльність з розроблення стандартів та інформувати про зміни стану справ, якщо це потрібно.

• на вимогу будь-якої зацікавленої сторони орган стандартизації повинен швидко забезпечити чи домовитися про забезпечення її колією поданого на розгляд проекту стандарту, щоб отримати зауваги. Плата за цю послугу, крім реальної вартості доставки, повинна бути однаковою для внутрішніх та закордонних сторін.

• зацікавлені сторони, де б вони не були, повинні мати можливість розглядати проект стандартів та давати зауваги до них. Усі зауваги і пропозиції треба негайно розглянути і дати на них відповідь і, якщо це потрібно, пояснити, наприклад, чому треба відхилитися від відповідних міжнародних стандартів.

• офіційне затвердження стандартів повинне базуватися на засадах консенсусу.

• усі стандарти треба періодично переглядати та своєчасно вносити зміни до них.

• пропозиції щодо розроблення нових стандартів чи внесення змін до чинних стандартів, якщо їх подано на розгляд згідно з відповідними процедурними правилами будь-якою зацікавленою особою чи організацією, де б вона не була, треба негайно розглядати.

• усі затверджені стандарти повинні бути опубліковані протягом часу, встановленого чинним законодавством.

• для будь-якої особи, де б вона не мешкала, у прийнятний термін та за помірну плату повинні бути зроблені копії.

• відповідні офіційні документи з розроблення стандартів потрібно належним чином зберігати

В Кодексі усталеної практики стандартизації містяться такі вимоги до стандартів, щоб вони сприяли міжнародній торгівлі:

• стандарти треба викладати так, щоб вони відповідали потребам ринку і сприяли розвиткові вільної торгівлі у найширших географічних та економічних межах. Стандарти не повинні бути викладені так, щоб перешкоджати міжнародній торгівлі чи стримувати її.

• стандарти не повинні бути ні засобом фіксування цін, ні засобом уникання конкуренції чи стримування торгівлі більшою мірою, ніж передбачено відповідними технічними регламентами чи іншими відомчими регламентами, чи місцевими адміністративними актами щодо сумісності, захисту довкілля, здоров'я та безпеки.

• якщо міжнародні стандарти вже існують чи перебувають на стадії завершення, вони чи їхні відповідні частини повинні бути використані як основа для відповідних національних чи регіональних стандартів, за винятком тих випадків, коли такі міжнародні стандарти чи їхні відповідні частини неефективні або недоцільні, наприклад, через недостатній рівень захисту, через основні кліматичні чи географічні особливості або значні технологічні проблеми.

• стандарти треба викладати так, щоб їх не можна було використати з метою введення в оману споживачів та інших користувачів продукції, процесів чи послуг, що їх стосуються стандарти.

• стандарти не повинні бути викладені чи прийняті такими, щоб у них було віддано перевагу продукції на підставі місця її виготовлення, регіональним інтересам — у роботі з регіональної стандартизації. Для країн, які не належать до даного регіону, можливості робити значні результативні внески повинні створювати національні органи стандартизації цих країн спільно з міжнародними організаціями зі стандартизації, членами яких вони є.

• щоб не створювати обмежень для технічного розвитку, у стандартах, де це можливо, треба віддавати перевагу експлуатаційним характеристикам перед конструкційними чи зовнішнім виглядом.

• адміністративні вимоги, пов'язані з установленням відповідності, знаками відповідності чи іншими нетехнічними позначками, треба подавати окремо від технічних вимог та/чи вимог до експлуатаційних характеристик.

• у проектах стандартів об'єкт стандартизації не повинен бути запатентованим об'єктом, якщо тільки це не зумовлено технічними причинами і правовласник погоджується дати офіційний дозвіл (на прийнятний термін, на певних умовах) зацікавленому претендентові, де б він не мешкав.

В Кодексі усталеної практики стандартизації містяться такі вимоги до участі у процесі розроблення стандартів:

• для зацікавлених осіб та організацій повинна бути доступна участь у процесі стандартизації на всіх рівнях, як описано у цьому розділі.

• для гармонізації стандартів на якомога ширшій основі орган стандартизації повинен, у межах своїх можливостей, брати активну участь разом з відповідними міжнародними організаціями зі стандартизації у підготовленні міжнародних стандартів з будь-яких питань, що їх розробили чи прийняли або збираються розробляти чи приймати.

• участь національних органів у процесі стандартизації на міжнародному рівні організує відповідний національний орган стандартизації - член відповідної міжнародної організації зі стандартизації. Національні члени повинні зробити все необхідне, щоб їхня участь відображала співвідношення національних інтересів щодо питання, з яким пов'язана міжнародна діяльність у сфері стандартизації.

• треба, щоб на регіональному рівні участь у процесі стандартизації на засадах консенсусу, що його організують відповідно до особливих потреб технології та регіону, відображала рівновагу національних та регіональних інтересів у регіональній роботі зі стандартизації. Для країн, які не належать до даного регіону, можливості робити значні результативні внески повинні створювати національні органи стандартизації цих країн спільно з міжнародними організаціями зі стандартизації, членами яких вони с

• участь на національному рівні повинні організувати національні органи стандартизації згідно з відповідними процедурними правилами на засадах консенсусу, що мають виважено представляти інтереси таких категорій населення, як виробники, продавці, споживачі тощо. Можливості для значних результативних внесків від інших країн повинні створювати національні органи стандартизації цих країн спільно з міжнародними та регіональними зі стандартизації, в яких беруть участь обидві сторони


  1. Стандарти серії ISO 14000 щодо оцінки життєвого циклу продукції та послуг

Однією з найбільш значних міжнародних екологічних ініціатив є поява серії міжнародних стандартів систем екологічного ме­неджменту на підприємствах (ISO 14000). Рішення про розробку ISO 14000 є результатом Уругвайського раунду переговорів з Всесвітньої торговельної угоди та зустрічі на вищому рівні з питань навко­лишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро 1992 року. Стандарти ISO 14000 розроблялися Технічним комітетом 207 (ТС 207) Міжнародної Організації Стандартизації (ISO) з урахуванням міжнародних стандартів по системах менеджменту якості продукції (ISO 9000), відповідно до яких сертифіковано більше 70000 підпри­ємств світу. Система стандартів забезпечує зменшення несприятли­вого впливу на навколишнє середовище і людину на трьох рівнях: організаційному (поліпшення екологічної поведінки корпорацій), національному (створення істотних доповнень до нормативної бази та вдосконалення державної економічної політики), міжнародному (поліпшення умов міжнародної торгівлі).

У систему стандартів входять документи трьох основних груп:

• принципи створення та використання систем екологічного менеджменту;

• інструменти екологічного контролю та оцінки;

• стандарти, орієнтовані на продукцію.

Перелік міжнародних стандартів ISO серії 14000 викладено в таблиці.

Офіційно стандарти ISO 14000 є добровільними. Підприємства можуть застосовувати стандарти ISO 14000 для внутрішніх й зовнішніх потреб. Створення системи внутрішнього екологічного аудиту надасть підприємству ефективний інструмент управління сукупністю всіх дій на навколишнє природне середовище. Зовнішні потреби застосування системи стандартів І8О полягають у демонстрації споживачам відповідності сучасним вимогам якості продукції.

Стандарти ISO серії 14000 є базовими, тобто вони можуть застосовуватись як в процесі виробництва, так і організаціями, що надають послуги в масовому і одиничному виробництві. Перевага стандартів ISO серії 14000 полягає в тому, що вони створені для всіх сфер діяльності шляхом подання міжнародної системи або методів визначення захищеності навколишнього середовища, контролю інформації щодо страхування, коректного, зрозумілого для спо­живача і для повторного використання продуктів, а також інформації для запобігання торговим бар'єрам. Перелік міжнародних стандартів ISO серії 14000 подано в таблиці.
Табл.. ^ Перелік міжнародних стандартів ISO серії 14000

Назва стандарту

Зміст стандарту

ISO 14001

Системи управління навколишнім середовищем. Технічні вимоги і настанови щодо використання

ISO 14004

Системи управління навколишнім середовищем. Загальні настанови щодо принципів, систем та заходів підтримки

ISO 14011

Настанови щодо аудиту навколишнього середовища. Процедури аудиту. Частина 1. Аудит систем управління охороною навколишнього середовища

ISO 14012

Настанови щодо аудиту навколишнього середовища. Кваліфікаційні критерії аудиторів навколишнього середовища

ISO 14020

Екологічні етикетки та декларації. Загальні принципи

ISO 1421

Екологічні етикетки і декларації. Екологічні заяви у рамках самодекларації

ISO 1422

Екологічні етикетки і декларації. Екологічні заяви у рамках самодекларації. Позначення

ISO 1423

Екологічні етикетки і декларації. Екологічне етикетування третього типу. Керівні принципи і методики

ISO 14040

Управління навколишнім середовищем. Оцінка життєвого циклу. Принципи і структура

ISO 14041

Управління навколишнім середовищем. Оцінка життєвого циклу. Визначення завдань і меж та реєстраційні аналізи життєвого циклу

ISO 14042

Управління навколишнім середовищем. Оцінка життєвого циклу. Оцінка впливу життєвого циклу

ISO 14043

Управління навколишнім середовищем. Оцінка життєвого циклу. Інтерпретація життєвого циклу

Настанови 13064

Настанови щодо включення екологічних аспектів до стандартів на продукцію




  1. ^ Які Регламенти ЄС містять вимоги до органічної продукції?

Вимоги до органічної продукції містяться:

• Регламенті ЄС 1788/2001 (імпорт органічної продукції);

• Регламенті ЄС 2092/91 (основні вимоги до органічної продукції);


  1. ^ Які є складові управління якістю відповідно до міжнародного стандартів ISO серії 9000?

Управління якістю складається з наступних складових:

• планування якості -- складова управління якістю, зосереджена на встановленні цілей у сфері якості і на визначенні операційних процесів та відповідних ресурсів, необхідних для досягнення таких цілей.

• забезпечення якості — складова управління якістю, зосереджена на створенні упевненості в тому, що вимоги щодо якості буде виконано. Забезпечення якості — усі плановані і систематично виконувані в межах системи якості види діяльності, підтверджувані в разі потреби, необхідні для створення достатньої впевненості в тому, що об'єкт виконуватиме вимоги до якості.

• контроль якості — складова управління якістю, зосереджена на виконанні вимог до якості.

• поліпшення якості - складова управління якістю, зосереджена на збільшенні здатності виконати вимоги щодо якості.

Стандарти серії ^ ISO 9000 встановлюють вимоги до систем управління якістю, визначають терміни у цій сфері. Стандарти серії ISO 9000 розроблено для сприяння організаціям, незалежно від їх типу та чисельності працівників, у впровадженні та забезпеченні функціонування ефективних систем управління якістю. Базова серія ISO 9000: 2000 складається з наступних стандартів:

ISO 9001: 2000. Системи управління якістю. Вимоги.

ISO 9000: 2000. Системи менеджменту якості. Основні положення та словник.

ISO 9004:2000. Системи менеджменту якості. Рекомендації з поліпшення діяльності.

ISO 19011:2002. Рекомендації з аудиту систем менеджменту якості і / або навколишнього середовища.

Три стандарти серії ISO 9000 (ISO 9000, ISO 9001 та ISO 9004) е фундаментальними

документами системи якості нової версії. Однак тільки по одному ISO 9001 проводиться

сертифікація.

Стандарти на системи менеджменту можна поділити на дві групи:

• стандарти, що встановлюють загальні вимоги до системи менеджменту, яка може бути впроваджена в будь - якій організації, незалежно від розмірів, форми власності та виду діяльності (наприклад, ISO 9001: 2000, ISO 14001: 2005)

• стандарти, що містять специфічні вимоги до систем менеджменту для певних галузей (наприклад, ^ ISO 22000:2005 - Система управління безпечністю харчових продуктів, QS 9000 - Системи менеджменту якості. Особливості вимоги по застосуванню ISO 9001:2000 в автомобільній промисловості та організаціях, що виробляють відповідні запасні частини.


  1. Які етапи обігу ГМО та яким чином регулює Картахенський протокол про біобезпеку?

Картахенський протокол про біобезпеку регулюг наступні етапи обігу ГМО:

• трансграничне переміщення

• транзит через країну

• використання ГМО у відкритих системах

Картахенський протокол про біобезпеку основну увагу приділяє:

• оцінці ризикам ГМО;

• регулюванню обігу ГМО у відкритих системах.

Модуль 2

  1. Які категорії організацій здійснюють оцінку відповідності продукції або системи управління?

Оцінювання відповідності - діяльність, що забезпечує демоне грацію ступеня відповідності продукції, процесу, системи, персоналу або органу визначення вимогам

З 1 994 року, коли генеральна Угода по тарифах і торгівлі (СА 77) була трансформована у Світову організацію торгівлі (ЖГ0), актуальність проблеми оцінки відповідності значно зросла. Угода про технічні бар'єри в торгівлі (757) зобов'язує уряди країн-учасниць при розробленні та впровадженні національних процедур з оцінки відповідності дотримуватися вимог міжнародних настанов і стандартів.

Оцінку відповідності продукції або системи управління здійснюють в основному три категорії організацій:

• оцінка відповідності першою стороною представляє з себе декларування виробником того, що продукція або система управління відповідає встановленим вимогам, таке декларування оформлюється виробником у вигляді офіційного документа, який мас назву "декларація про відповідність".

• оцінка відповідності другою стороною являє собою оцінювання продукції або системи управління з боку споживача (яке здійснюється, як правило, найбільш авторитетними організаціями споживачів);

• оцінка відповідності третьою стороною - з боку органів з оцінки відповідності, які є незалежними від виробника та споживача.


  1. ^ За якими ознаками розрізняються модулі оцінювання відповідності?

Модулі оцінювання відповідності розрізняються за наступними ознаками:

• етап створення товару (наприклад, проектування, створення прототипу, масове виробництво);

• вид оцінювання, що проводиться (наприклад, перевірка документації, ухвалення типу продукції, гарантія якості);

• суб'єкт, що проводить оцінку (виробник або третя сторона).

  1. ^ Міжнародний стандарт ISO 17001:2005: сфера застосування та основні вимоги

ISO 17001:2005 - Оцінювання відповідностіНеупередженість - Принципи та вимогт

Сферна застосування

Дійсні загальнодоступні технічні умови (PAS) містять принципи й вимоги, що стосуються елемента неупередженості щодо стандартів на оцінку відповідності.

Дійсний документ є внутрішнім інструментом, що використається в процесі розробки стандартів ІСО/МЕК робітниками групами ІSO/CASCO, якщо елемент неупередженості розглядається при підготовці їхніх документів.

Дійсні загальнодоступні технічні умови не є окремим нормативним документом для використання безпосередньо в діяльності по оцінці відповідності.

Вимоги до неупередженості

Загальні положення

При розробці дійсних загальнодоступних технічних умов було визнано, що робітники групи ІSO/CASCO повинні враховувати різні ступені визначеності. У результаті вимоги в даному розділі розподілені на наступні три рівні визначеності:

• Обов'язкові: до них ставляться конкретні сформульовані вимоги, які робочі групи ІSO/CASCO використають, якщо елемент повинен розглядатися, без редагування, за винятком заміни більше конкретних термінів. Наприклад, фраза "Діяльність по оцінці відповідності повинна проводитися неупереджено" може бути замінена більше конкретної "Діяльність по сертифікації системи менеджменту повинна проводитися неупереджено". Робочі групи ІSO/CASCO повинні надати обґрунтування, якщо вони не використають дані вимоги, розглядаючи відповідні загальні елементи.

• Рекомендовані: до них ставляться сформульовані вимоги, які повинні використати робочі групи, якщо вони хочуть мати більший ступінь визначеності. Припустимо редагування.

• Пропоновані: до них ставляться фактори, які варто брати до уваги при розробці вимог робочою групою ІSO/CASCO.

Передбачаючи ці різні рівні визначеності, у загальнодоступних технічних умовах реалізується задум ІSO/CASCO про погоджене положення, що стосується елементів, що є загальними для всіх видів діяльності в області оцінки відповідності й, у той же час, забезпечує деяку гнучкість для конкретних формулювань окремими робочими групами ІSO/CASCO.

У допомогу майбутнім робітником групам CASCO: текст, наведений нижче в рамках, вони можуть або використати (обов'язкові вимоги), або інакше включати (рекомендовані вимоги) у майбутні міжнародні стандарти; інший текст має пояснювальний характер.

Загальні вимоги

Обов'язкові вимоги

• Діяльність по оцінці відповідності повинна проводитися неупереджено.

• Орган повинен відповідати за неупередженість діяльності по оцінці відповідності й не повинен допускати комерційного, фінансового або іншого тиску, що ставить неупередженість під погрозу.

• Орган повинен регулярно ідентифікувати ризики для неупередженості. До таких ризиків відносять ризики, що виникають внаслідок діяльності органа або його взаємозв'язків, або внаслідок взаємин його персоналу. Проте , такі взаємини не обов'язково представляють ризик для неупередженості органа.

• Якщо ризик для неупередженості ідентифікується, то орган повинен бути здатний продемонструвати, як він усуває або мінімізує такий ризик.

• В органі повинна бути встановлена відповідальність вищого керівництва за неупередженість

^ Рекомендовані вимоги

• Орган не повинен пропонувати або надавати оцінку відповідності, а також послуги із проектування й консультаційні послуги, які мають відношення до тому самому об'єкта оцінки відповідності того самого замовника, тому що це створює неприйнятну погрозу для неупередженості.

• Послуги, які створюють неприйнятний ризик для неупередженості, не повинні надаватися, прямо або побічно, разом з діяльністю по оцінці відповідності.

• Якщо відносини між постачальником послуг із проектування або консультаційних послуг й органом являють неприйнятну загрозу для неупередженості органа, то орган не повинен надавати послуги по оцінці відповідності замовникам, які прийняли послуги із проектування або консультаційних послуг, що мають відношення до тому самому об'єкта оцінки відповідності для того самого замовника.

• У контрактах й угодах по оцінці відповідності варто враховувати обов'язки сторін по забезпеченню неупередженості.

• Орган повинен мати загальнодоступну заяву про те, що він усвідомлює важливість неупередженості при здійсненні діяльності по оцінці відповідності, управляє конфліктами інтересів і забезпечує об'єктивність діяльності по оцінці відповідності.

^ Структурні вимоги

• Обов'язкові вимоги

Діяльність по оцінці відповідності повинна мати таку структуру й управлятися таким чином, щоб неупередженість була гарантована.

• Рекомендовані вимоги

Орган повинен мати механізм збалансованого залучення зацікавлених сторін до

a) розробки принципів і політики, що стосуються неупередженості,

b) нейтралізації тенденції, що дозволяє комерційним або іншим факторам перешкоджати несуперечливому й об'єктивному здійсненню діяльності по оцінці відповідності, і

c) консультаціям з питань, що впливають на неупередженість діяльності по оцінці відповідності, включаючи суспільне сприйняття.

Аналіз й ухвалення рішення про відповідність повинні здійснюватися іншими співробітниками, крім тих, які здійснювали вибір і визначення функцій.

^ Вимоги до персоналу

• Обов'язкові вимоги

Весь персонал органа, внутрішній або зовнішній, котрий міг би вплинути на діяльність по оцінці відповідності, повинен діяти неупереджено.

• Рекомендовані вимоги

• Персонал органа, що раніше працював за наймом, або послугами якого по проектуванню, керуванню або консультуванню відносно об'єкта оцінки відповідності користувався замовник, не повинен виконувати дії по оцінці відповідності у відношенні того ж об'єкта протягом вказується певний строк після його попереднього залучення.

• Орган повинен управляти ризиком для неупередженості, що виникає внаслідок надмірної фамільярності у відносинах між персоналом органа й замовником.


  1. ^ Міжнародний Форум з акредитації (IAF): структура, функції, об’єкти

Міжнародний Форум з акредитації (IAF) об'єднання національних органів з акредитації, створених в різних країнах для підтвердження компетентності організацій, діяльність яких передбачає оцінку інших організацій, їх продукції, послуг, систем, процесів або матеріалів на відповідність стандартам, регламентам або іншим технічним

умовам.

Цілі Міжнародного Форуму з акредитації (IAF) ґрунтуються на наступних принципах:

• створення гарантій того, що членами організації є тільки акредитовані органи, компетентність яких в певній сфері забезпечує професійне виконання робіт без конфлікту інтересів;

• складання багатосторонніх угод про визнання L,А) між акредитованими органами з метою зниження ризиків для бізнесу та споживачів завдяки довірі до сертифікатів. Мережею МLА охоплюються акредитовані органи всіх країн, що виключить для постачальників продукції та послуг необхідність їх сертифікації в кожній окремій країні.

В IAF передбачені наступні категорії членства:

• члени - акредитовані органи. Відкрито для організацій, які реалізують програми акредитацій органів з сертифікації / реєстрації систем менеджменту якості та систем екологічного менеджменту, продукції, послуг, персоналу. Такі організаціїmзобов'язані заявити про приєднання до угод MLA, прийнятих в рамках JAF, та про визнання акредитації інших членів як рівноцінних;

• асоційовані члени - організації, залучені у застосування та впровадження систем сертифікації / реєстрації;

• організації особливого визнання (SRO) - групи регіональної акредитації. Відкрито для органів з акредитації, що входять в регіональні асоціації, цілі яких спрямовані на підтримання регіональних угод про взаємне визнання, в рамках яких акредитація будь - яким органом, що підписав Угоду, визнається рівноцінною.

• спостерігачі - партнери і організації спеціального призначення. LAF залучає у процес взаємного визнання окремі організації, з якими співпрацює або запрошує до участі в якості спостерігачів. Статус спеціального визнання присвоюється організаціям - членам LAF, які поділяють його цілі. Такі організації можуть брати участь у засіданнях LAF, але без права голосу.

Реалізації цілей LAF сприяє широкі зв'язки з великими міжнародними та регіональними організаціями, такими як:

• Азіатське - тихоокеанська економічна співпраця (АРЕС);

• Європейська співпраця з акредитації (ЕА);

• Інтерамеріканська співпраця з акредитації (ІААС);

• Міжнародна співпраця з акредитації лабораторій (ILAC);

• Тихоокеанська співпраця з акредитації (РАС);

• Панамериканська комісія з стандартів (COPANT);

• Центр міжнародної торгівлі (/ТС);

• Європейський комітет із стандартизації (CEN)

• ISO, ТК 1 76 / ПК 2 «Системи якості», ТК 207.


  1. ^ Які вимоги містяться в стандарті ІSO/ІЕС 17021:2006?

Новий стандарт ISO/IEC 17021:2006 «Оцінка відповідності. Вимоги до органів, що здійснюють аудит і сертифікацію систем управління» було розроблено робочою групою комітету ISO з оцінювання відповідності (ISO/CASCO).

Стандарт наводить схему сертифікації різних систем управління. Міжнародні стандарти, що діяли раніше, розглядали лише системи управління якості (СУЯ) (ISO 9001) та системи управління навколишнім середовищем (ISO 14001), і не існувало визнаного набору правил міжнародного рівня, які поширювались на інші види систем управління. Однак, сьогодні стандартів на системи управління, використовуваних у різних галузях, стас все більше і більше.

Крім того, стандарт ISO/IEC 17021 прагне повніше інтегрувати оцінювання відповідності систем управління з сучасними умовами бізнесу, зважаючи на такі аспекти, як розширені ланцюги постачання та вплив інформаційних технологій. Стандарт охоплює в єдиному документі аналогічні або близькі по суті вимоги, які були розкидані по різних документах, і містить сталу практику сертифікації, яка була відпрацьована упродовж ряду років з моменту публікації перших стандартів на системи управління. Нарешті, стандарт гармонізований із стандартами з оцінювання відповідності, недавно опублікованими ISO, підсилюючи таким чином узгодженість і відповідність між аналогічними документами ISO.


Скачать файл (113.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации