Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  


Загрузка...

Автоматизація обробки банківської інформації - файл 1.doc


Автоматизація обробки банківської інформації
скачать (274.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc275kb.02.12.2011 07:50скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

  1   2   3
Реклама MarketGid:
Загрузка...
«Автоматизація обробки банківської інформації»

Зміст

Зміст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

1. Загальна концепція створення системно значимих платіжних систем. . . . . 5

2. Еволюція створення СЕП в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

3. Організація міжбанківських розрахунків у СЕМП. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .30

4. Проблеми створення автоматизованих банківських систем . . . . . . . . . . . . 48

Висновок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55

Список літератури. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .58


Вступ

В Україні автоматизація банківських технологій у нових ринкових умовах почала проводитися з початку 1990-х років, коли з'явилися перші комерційні банки. Відразу ж на ринку програмного забезпечення для банківської справи коштів з'явилося ряд закордонних і вітчизняних фірм-розроблювачів, що його заповнили. Розвиток процесу автоматизації обумовив поява різноманітних автоматизованих банківських систем, яке пояснюється не тільки більшою кількістю фірм-розроблювачів, але й широким спектром функцій, які банки виконують, різноманітністю структур і розмірів банківської справи.

Створення й функціонування автоматизованих банківських технологій базується на технічних-системно-технічних принципах, які відображають найважливіші положення теоретичної бази, яка охоплює ряд суміжних наукових дисциплін і напрямків, таких, як економічна кібернетика, теорія систем, теорія інформації, економіко-математичне моделювання банківських ситуацій і процесів, аналіз і прийняття розв'язків.

^ Актуальність теми: укладається в автоматизованій обробці банківської інформації, що є дуже актуальною темою й буде такий ще не одне десятиліття, тому що сучасне життя важко представити без банків, тому що люди усе більше користуються електронними грішми, заощаджуючи свій час, здійснюють платежі через банки, саме тому банки так багато часу й ресурсів виділяють на поліпшення інформаційних технологій і безпеки обробки інформації.

^ Об'єктом дослідження є автоматизація банківської інформації й усієї банківської діяльності й структурна організація системи електронних платежів.

Метою є : вивчення шляхи України до автоматизації обробки банківської інформації, проблеми виникаючі при автоматизації, докладно розглянути систему масових електронних платежів і національну систему масових електронних платежів.

^ Відповідно до поставленої мети поставлені наступні завдання: 1) розглянути загальну концепцію створення системно значимих платіжних систем; 2) вивчити еволюцію створення СЕП в Україні; 3) класифікувати організацію міжбанківських розрахунків у СЕМП; 4) виділити проблеми створення автоматизованих банківських систем і шляхи й розв'язку.

^ При написанні курсової роботи були використані наступні методи: порівняльний метод; вивчення нормативно-правової бази; вивчення публікацій і статей; аналітичний метод.

При написанні роботи були використані книги, статті, монографії й підручники вітчизняних і закордонних економістів, а також кошту Інтернет.
1. Загальна концепція створення системно значимих

платіжних систем

У цей час здійснюється ряд міжнародних ініціатив по підтримці фінансової стабільності шляхом зміцнення фінансової інфраструктури. Комітет із платіжних і розрахункових систем (КПРС) центральних банків країн «Групи десяти» вносить у цю роботу свій внесок, розробляючи ключові принципи для системно значимих платіжних систем.

У травні 1998 року КПРС створив робочу групу по принципах і практичним аспектам платіжних систем з метою розробки принципів, які повинні лежати в основі структури й функціонування платіжних систем у всіх країнах. Робоча група прагнути знайти міжнародний консенсус відносно таких принципів. У неї входять не тільки представники центральних країн «Групи десяти» і Європейського центрального банку, але й ще 11 національних центральних банків країн з різних регіонів миру, що перебувають на різних етапах економічного розвитку, і представники Міжнародного валютного фонду й Всесвітнього банку. У ході роботи представники Робочої групи консультуються також із центральними банками країн Африки, Північної й Південної Америки, Азії, Тихоокеанського регіону і Європи. Центральний банк Російської Федерації бере активну участь у роботі Комітету із платіжних і розрахункових систем. Директор Департаменту платіжних систем і розрахунків Н.М. Кочеткова є членів Робочої групи по принципах і практичним аспектам платіжних систем Банк Росії вивчає способи впровадження вищевказаних принципів у платіжну систему Росії. Принципи викладаються в узагальненому виді, для того, щоб їх можна було застосовувати у всіх країнах і щоб забезпечити їхня довговічність. Вони не є проектом для створення або використання якої-небудь конкретної системи, але відображають ті ключові властивості, якими повинні мати всі системно значимі платіжні системи.

Надійні й ефективні платіжні системи вкрай важливі для ефективного функціонування фінансової системи. Платіжні системи — це механізми, за допомогою яких у справжній доповіді названі системно значимими платіжними системами, являють собою найбільший канал, за допомогою якого різні потрясіння можуть поширюватися на всю національну й міжнародну фінансову систему й ринки. Тим самим міцні платіжні системи є однією із ключових умов підтримки й зміцнення фінансової стабільності. За останні кілька років зложився широкий міжнародний консенсус щодо необхідності зміцнення платіжних систем шляхом вироблення міжнародно-визнаних стандартів і практики у відношенні їх структури й функціонування.

ключові принципи, Що приводяться, призначені для використання як універсальних директив з метою сприяння більш безпечній і ефективній структурі й функціонуванню системно значимих платіжних систем в усьому світі. У країнах з ринковою економікою, що розвивається, вони, як видно, будуть мати особливе значення через прикладені в цей час у цих країнах зусилля по вдосконалюванню існуючих або створенню нових систем з метою поліпшення обслуговування зростаючих потоків платежів з національних і міжнародних фінансових ринків.

Передбачається, що справжні ключові принципи для платіжних систем досить широкі по охопленню й тим самим можуть застосовуватися до широкого діапазону обставин і будуть зберігати свою релевантність протягом певного часу. Усі системно значимі платіжні системи повинні дотримувати всіх 10 принципів. Два принципи (IV і V) також містять конкретні мінімальні вимоги, які Робоча група призиває перевищувати у всіх системно значимих платіжних системах. У більшості випадків системи повинні прагнути до стандартів, що перевищують мінімальні. У доповіді також роз'ясняється ключова роль центральних банків і вказуються їхні завдання в області застосування ключових принципів. Ці завдання включають оцінку існуючих платіжних систем з погляду ключових принципів і початок здійснення або підтримку заходів щодо забезпечення їх виконання.

Справжня доповідь значною мірою заснований на роботі, проведеної раніше КПРС і відповідними групами, головним чином на Доповіді Комітету зі схем міжбанківського неттинга, представленому Керуючим країнам «Групи десяти» («Доповідь Ламфалусси»). У цій доповіді, опублікованому в 1990 році, утримується аналіз аспектів, що впливають на транскордонні й мультивалютные схеми неттинга, і дані мінімальні стандарти й більш загальні цілі відносно структури й функціонування таких схем, так само як і принципи співробітництва центральних банків в області нагляду. «Стандарти Ламфалусси» ухвалюються й застосовуються усе більш широко, причому не тільки відносно конкретної області, для якої вони були розроблені, але й стосовно до платіжних, кліринговим і розрахунковим системам багатьох інших видів. Перераховані в справжній доповіді завдання центральних банків по застосуванню ключових принципів аналогічним образом розширюють принципи співробітництва центральних банків в області нагляду, що втримуються в Доповіді Ламфалусси, і поширюють їх на національні системи. Стандарти Ламфалусси допомогли звернути увагу розроблювачів і операторів неттинговых систем і органів нагляду за ними на необхідність обліку ризиків і забезпечення дотримання мінімальних стандартів. Оптимальна практика в той же час пред'являє більш тверді вимоги, ніж мінімум, і все більше число систем визнають переваги, наприклад, здатності протистояти краху більш ніж одного найбільшого нетто-дебітора в системі.

У той же час за останні десять років спостерігався значний прогрес у структурі платіжних систем, зокрема, в області розробки й широкого прийняття систем, заснованих на валових розрахунках у реальному часі (ВРРВ), які досить ефективно можуть ураховувати фінансові ризики, перераховані в ключових принципах. Самі останні нововведення в структурі систем пропонують інші методи обліку фінансових ризиків.

Справжня доповідь присвячена платіжним системам, тобто системам, що полягають із правил, інструментів і банківських процедур для перекладу коштів. Найбільш безпосереднім образом він застосовний до систем, що припускають тільки переклад коштів, але дані принципи можуть також застосовуватися й до платіжних аспектів системно значимих систем, у рамках яких також здійснюється переклад як інших фінансових активів, таких як цінні папери, так і пов'язаних із цим коштів. Такі системи самі по собі можуть піднімати питання фінансової стабільності, тому важливо, щоб і їхня загальна структура й функціонування були надійними й ефективними. Ключові принципи можуть також надати певну допомогу в оцінці процедур розрахунків у зв'язку з іншими видами фінансових активів, однак повний розгляд цих питань виходить за рамки справжньої доповіді.

Дані принципи застосовні до системно значимих платіжних систем незалежно від того, чи використовують вони кредитові або дебетові електронні кошти або паперові інструменти. Однак на практиці для систем, заснованих на використанні паперових дебетових інструментів (наприклад, чеків), існують особливі труднощі по дотриманню деяких принципів. У тих країнах, що де існує системно значима платіжна система використовує чеки, можливо, буде потрібно уважно вивчити інші наявні варіанти.

Ключові принципи для системно значимих платіжних систем:

1. Система повинна мати добре пророблену правову базу у всіх відповідних юрисдикціях:

● Правила й процедури системи повинні бути обов'язковими для дотримання, а їх наслідку — передбачуваними. Система, що не має міцної правової бази, або та, у якій правові аспекти не дорозуміються, може становити небезпеку для її учасників. Недорозуміння може створити в учасників ілюзію безпеки й тим самим привести, наприклад, до недооцінки їх кредитних або ліквідних позицій.

● Правова база стосовно до даного принципу включає загальну правову інфраструктуру у відповідних юрисдикціях (таких як законодавство відносно контрактів, платежів, цінних паперів, банківської діяльності, взаємин дебіторів/кредиторів і неплатоспроможності), так само як і конкретні статуси, прецидентне право, контракти й інші відповідні матеріали.

● Необхідно чітко визначити юрисдикцію, у рамках законодавства якої здійснюється тлумачення правил і процедур системи. У більшості випадків найбільш важливим правовим середовищем буде національна правова система, хоча, особливо в тих випадках, коли система сполучена із транскордонними елементами, такими як участь іноземних банків або використання декількох валют, буде потрібно також урахувати, чи є які-небудь матеріальні правові ризики, що випливають із інших відповідних юрисдикцій.

2. Правила й процедури системи повинні давати учасникам чітка вистава про вплив системи на кожний з фінансових ризиків, які вони несуть у чинність участі в системі.

● Учасники, оператор системи та інші зацікавлені сторони, іноді включаючи клієнтів, повинні чітко усвідомлювати фінансові ризики, зв'язані системою, і те, хто їх несе. Важливим визначальним фактором у відношенні того, хто несе ризики, є правила й процедури системи. Вони повинні чітко визначати права й обов'язку всіх задіяних сторін, і всі сторони повинні одержати свіжі пояснювальні матеріали. Зокрема, необхідно забезпечити чітке розуміння й роз'яснення взаємин між правилами системи й іншими компонентами правової бази.

3. Система повинна мати чітко певні процедури керування кредитними ризиками й ліквідними ризиками, що встановлюють відповідну відповідальність оператора системи й учасників і утримуючі належні стимули для керування цими ризиками і їх стримування.

● Правила й процедури системно значимої платіжної системи є основою не тільки для визначення того, де проявляються кредитний і ліквідний ризики, але й для розподілу функцій по керуванню ризиками і їх стримуванню. Тим самим вони є найважливішим механізмом обліку фінансових ризиків, які можуть виникнути в платіжних системах. Тому правила й процедури системи повинні забезпечувати наявність як стимулів, так і можливостей для сторін по керуванню й стримуванню кожного з тих ризиків, які вони несуть; повинні також бути встановлені обмеження на максимальний рівень кредитних позицій для кожного учасника. Обмеження кредитних позицій, швидше за все, буде особливо важливо в системах з механізмами неттинга.

● Існує ряд методів керування ризиками і їх стримування, заснованих на використанні як аналітичних, так і оперативних процедур. Аналітичні процедури включають постійний моніторинг і аналіз кредитного й ліквідного ризиків, які учасники представляють для системи. Оперативні процедури включають виконання розв'язків по керуванню ризиками шляхом використання обмежень по позиціях, префінансування або надання забезпечення по зобов'язаннях за допомогою структурування й керування послідовністю розрахунків або за допомогою інших механізмів. Для багатьох систем ключовим моментом для дотримання даного принципу буде використання процесів керування ризиками, що працюють у реальному часі.

4. Система повинна забезпечувати швидкий остаточний розрахунки в день валютування, переважно в плині дня або як мінімум на кінець дня.

● Даний принцип стосується щоденних розрахунків у звичайних обставинах. Тим часом часом, коли платіжна система одержує платежі для обробки, і часом, коли дійсно відбувається остаточний розрахунки для учасників, як і раніше можуть зберігатися кредитний і ліквідний ризики. Вони збільшуються, якщо продовжуються на ніч, почасти тому, що відповідні органі закривають неплатоспроможні установи звичайно саме в проміжку між робочими днями. Швидкий остаточний розрахунки допомагає зменшити їх. У якості мінімального стандарту остаточний розрахунки повинен відбуватися на кінець дня валютуванні.

● У більшості країн щонайменше одна платіжна система повинна мати на меті перевищення мінімального стандарту за допомогою забезпечення остаточних розрахунків у реальному часі в плині дня. Це особливо бажане в країнах з більшими обсягами великих платежів і складними фінансовими ринками. Для цього необхідний ефективний механізм забезпечення ліквідності в плині дня, щоб швидкий остаточний розрахунки не тільки пропонується, але й міг бути здійснений на практиці.

● Даний принцип стосується швидкості розрахунків у передбачуваний день валютування. Ніщо в ньому не перешкоджає тому, щоб система пропонувала можливість обробки деталей платежу раніше цього дня.

5. Система, у якій здійснюється багатобічний неттинг, повинна як мінімум бути здатна забезпечити своєчасне завершення щоденних розрахунків у випадку нездатності учасника з найбільшим окремим розрахунковим зобов'язанням здійснити розрахунок.

● Більшість багатобічних неттинговых систем відкладають розрахунки зобов'язань учасника. Багатобічні неттинговые системи можуть створювати ризик того, що, якщо хто-небудь із учасників не може виконати свої розрахункові зобов'язання, інші учасники зіштовхнуться з непередбаченим кредитним ризиком і ризиком ліквідності на строк розрахунків. Розмір ризику може бути набагато більше, чим передбачалася сама сума. Ризик зростає в міру відкладання розрахунків. Ця комбінація багатобічного неттинга й відкладеного розрахунків була в центрі уваги Стандарту Ламфалусси IV, який визначив, що така неттинговая система як мінімум повинна могти витримати крах найбільшого окремого нетто-дебітора системи. Тому така система потребує сильного контролю для боротьби із цим розрахунковим ризиком, і в багатьох платіжних системах, що здійснюють розрахунки на основі нетто, були введені умови для того, щоб обмежити кредитний і ліквідний ризики, і для того, щоб забезпечити доступ до ліквідності у важких обставинах.

● Системи, що задовольняють тільки цьому мінімальному стандарту, як і раніше піддані фінансовому ризику краху більш ніж одного установи протягом того самого робочого дня. Ті обставини, при яких один великий нетто-дебітор не здатний виконати свої розрахункові зобов'язання, цілком можуть бути обставинами, при яких інші установи будуть випробовувати проблеми з ліквідністю. Тому зараз оптимальна міжнародна практика припускає, то такі системи повинні могти витримати нездатність розрахунків більшого числа учасників, ніж тільки одного учасника з найбільшим окремим розрахунковим зобов'язанням. Підхід слід ретельно вивчити й оцінити його наслідку з урахуванням переваг більш низького розрахункового ризику й будь-яких інших наслідків, таких як наслідку для керування ліквідністю. Крім того, з метою скорочення або усунення розрахункового ризику зараз усе ширше застосовуються альтернативні види систем ( як ВРРВ і гнучкі системи).

● Даний ключовий принцип використовує формулювання Стандарту Ламфалусси IV практично без змін і залишається універсальним мінімальним стандартом, який слід перевищувати при кожній можливості. Цей принцип не стосується систем валових розрахунків у реальному часі (ВРРВ). У відношенні інших видів систем, що використовують багатобічний неттинг або відкладений розрахунки, центральному банку, можливо, буде потрібно вивчити наявність аналогічних ризиків. Якщо вони присутні, слід дотримуватися аналогічного підходу по застосуванню щонайменше мінімального, а краще — більш високого стандарту.

6. Активи, використовувані для розрахунків, переважно повинні бути вимогами до центрального банку; якщо використовуються інші активи, вони повинні мати незначний або нульовий кредитний ризик або ризик ліквідності.

● Більшість систем припускають переклад активу між учасниками системи для добутку розрахунків по платіжних зобов'язаннях. Найбільш загальноприйнятою й кращою формою такого активу є баланс на рахунку в центральному банку, що представляє собою вимоги до інших піднаглядних установ.

● Оскільки даний актив повинен бути прийнятний для всіх учасників системи, безпека системи почасти залежить від того, якою мірою цей актив представляє для власника істотний кредитний ризик або ризик ліквідності. Якщо ризик більше, чим просто незначний, емітент активу може зазнати невдачі або актив не буде готовий до конвертації, наприклад, у зобов'язання центрального банку або інші ліквідні активи, система зіштовхнеться із кризою довіри, що створить системний ризик. Баланси на рахунках у центральному банку звичайно є найбільш задовільним активом для розрахунків завдяки відсутності кредитного ризику або ризику ліквідності власника, і найчастіше саме вони використовуються в системно значимих платіжних системах.

7. Система повинна забезпечувати високий ступінь безпеки й операційної надійності й повинна мати запасні процедури для своєчасного завершення обробки даних за день.

● Учасники ринку покладаються на платіжні системи для добутку розрахунків по своїх операціях на фінансовому ринку. Для забезпечення точності й правильності цих операцій система повинна включати комерційно обґрунтовані стандарти безпеки, відповідні до обсягів оброблюваних операцій. Ці стандарти підвищуються із часом і розвитком технології. Для забезпечення завершення обробки даних за день система повинна мати високий ступінь оперативної гнучкості. Тут справа не тільки в наявності надійної технології й адекватного дублювання всього апаратного забезпечення й мережних можливостей. Необхідно також мати ефективні бізнес-процедури й добре підготовлених і компетентних співробітників, здатних безпечно й ефективно експлуатувати систему й забезпечувати застосування правильних процедур.

● Ступінь безпеки й надійності, необхідна для забезпечення адекватної безпеки й ефективності, залежить від значимості системи, а також від багатьох інших релевантних факторів. Ступінь необхідної надійності може, наприклад, залежати від наявності альтернативних процедур для здійснення платежів у надзвичайних ситуаціях.

8. Кошту здійснення платежів, пропоновані системою, повинні бути практичні для користувачів і ефективними для економіки.

● Усе - оператори, користувачі (наприклад, банки і їх клієнти) і установи, що здійснюють нагляд за системами, — зацікавлені в тому, щоб система була ефективною. Вони не прагнуть впусту витрачати ресурси й за інших рівних умов прагнуть витрачати менше ресурсів. Звичайно спостерігається компроміс між скороченням ресурсних витрат і іншими цілями, такими як забезпечення максимальної надійності. З урахуванням необхідності досягнення цих інших цілей структура системи, включаючи вибрані технічні варіанти, повинна забезпечувати економію відповідних ресурсних витрат, підходячи із практичної точки зору до конкретних особливостей системи й враховуючи її вплив на економіку в цілому.

● Вартість надання платіжних послуг залежить від якості обслуговування й запитів користувачів, а також від необхідності виконання системою ключових принципів, що обмежують ризик у системі. Системою, що задовольняє вимогам ринків, що обслуговуються нею, будуть, імовірно, користуватися більш часто, і якщо вона також відповідає ключовим принципам, вона тим самим зможе більш широко поширити переваги більш низьких ризиків, так само як за рахунок більшого числа користувачів знизити вартість надаваних послуг.

● Розроблювачі й оператори платіжних систем повинні враховувати необхідність надання послуг певного якості з погляду функціональності, надійності й ефективності при мінімальних ресурсних витратах. Відповідні витрати включають не тільки витрати, що перекладаються на користувачів шляхом плати за користування системою, але й загальна кількість ресурсів, використовуваних системою і її користувачами для забезпечення платіжних послуг. Вони повинні будуть, наприклад, ураховувати будь-які непрямі витрати для користувачів, такі як вартість ліквідних коштів і забезпечень.

● Наявність ліквідності в системі може бути важливим елементом для її бездоганної роботи. Одержувачі віддають перевагу оплаті коштами, які можна негайно використовувати знову, і тому цінують переваги систем з розрахунками в межах того ж дня. Відправники ж можуть зустрічатися з видатками в одержанні ліквідності для дострокових платежів у системі. Якщо механізм забезпечення ліквідності протягом дня в системі неадекватний, система може зіштовхнутися з ризиком уповільнення обороту або навіть виникнення “пробки” (кожний з учасників чекає, поки інші заплатять першими). В інтересах ефективності системи створювати стимули для того, щоб учасники провадили оплату швидко. Наявність ліквідності протягом дня особливо важливо для систем, що працюють у реальному часі. На наявність ліквідності впливають такі фактори, як глибина міжбанківських грошових ринків і наявність будь-якого відповідного забезпечення. Через переваги безперешкодних потоків платежів центральному банку слід подумати про можливість надання ліквідності протягом дня для підтримки повсякденної роботи системи і як це зробити.

● Технології й операційні процедури, використовувані для надання платіжних послуг, повинні відповідати видам послуг, запитуваних користувачами, відображаючи ступінь економічного розвитку ринків, що обслуговуються. Тому структура платіжної системи повинна відповідати географії країни, розподілу її населення й інфраструктурі (телекомунікації, транспорт і банківська структура). Конкретна структура або технічний розв'язок, які підходять однієї країні, можуть не підходити інший.

● Системи повинні бути побудовані й управлятися таким чином, щоб вони могли адаптуватися до розвитку ринку платіжних послуг як у національному, так і в міжнародному плані. Їхні технічні й ділові процедури й процедури керування повинні бути гнучкими, щоб відгукуватися на зміни в попиті, використовуючи, наприклад, нові технології й процедури.

9. Система повинна мати об'єктивні й привселюдно оголошені критерії для участі, що забезпечують слушний і відкритий доступ.

● Критерії доступу, що заохочують конкуренцію серед учасників, сприяють підвищенню ефективності й зниженню вартості платіжних послуг. Однак ця гідність, можливо, треба буде зважити з урахуванням необхідності захисту системи і її учасників від участі в системі установ, які піддали б їх надмірним юридичним, фінансовим і операційним ризикам.

● Правила системи повинні містити чітко певні процедури впорядкованого висновку учасника із системи або на прохання самого учасника, або на підставі розв'язку оператора системи про те, що учасник повинен вийти із системи.

10. Процедури керування системою повинні бути ефективними, підзвітними й транспарентными.

Завдання центрального банку по застосуванню ключових принципів:

A. Центральний банк повинен чітко визначити свої цілі відносно платіжних систем і повинен оприлюднити свою роль і основні види політики стосовно.

B. Центральний банк повинен забезпечити дотримання ключових принципів системами, які він управляє.

C. Центральний банк повинен здійснювати нагляд за дотриманням ключових принципів системами, якими він не управляє, і повинен мати можливості для здійснення такого нагляду.

D. При забезпеченні безпеки й ефективності платіжних систем за допомогою ключових принципів центральний банк повинен співробітничати з іншими центральними банками й будь-якими іншими відповідними національними або іноземними установами.

Системно значимі платіжні системи є важливим механізмом, що сприяють ефективності фінансових ринків. Вони також можуть передавати фінансові потрясіння. Система з недопрацьованою структурою може сприяти системним кризам, якщо не забезпечене адекватне стримування ризиків, коли в підсумку фінансові потрясіння передаються від одного учасника до іншого. Наслідку таких порушень можуть виходити за межі системи і її учасників, загрожуючи стабільності грошових ринків і інших національних і міжнародних фінансових ринків. Тому системно значимі платіжні системи винятково важливі для економіки, і забезпечення їх надійності й ефективності повинне бути метою державної політики. Однак ринкові чинності самі по собі не завжди можуть забезпечити надійність і ефективність у достатній мері, оскільки оператори й учасники не обов'язково несуть усі ризики й видатки. У них може не бути достатніх стимулів для того, щоб зводити до мінімуму ризик їх власного краху когось із учасників або видатки, що виникають у зв'язку із цим для інших учасників. Економічні фактори, такі як економія масштабу й бар'єри для вступу, можуть обмежувати конкуренцію в наданні платіжних систем і послуг. На практиці в багатьох країнах число організацій, що пропонують послуги платіжних систем, обмежене або є єдина така організація (звичайно центральний банк).

Платіжні системи вимагають значних ресурсів. У цьому зв'язку з метою ефективного використання ресурсів важливо, щоб розроблювачі й оператори платіжних систем усвідомлювали ресурсну вартість своїх систем і ті видатки, які вони повинні будуть перекласти на користувачів. Стримуючі фактори в плані видатків, імовірно, зажадають прийняття розв'язків щодо структури системи, що позначиться на її функціональності й безпеки. Необхідна функціональність може бути різної в різних системах залежно від потреб учасників і користувачів. Системно значимі платіжні системи завжди повинні забезпечувати високий рівень надійності, що відповідає їхньої потенційної здатності викликати або передавати системний ризик. Однак чи навряд буде доцільно створювати платіжну систему з такими великими заходами безпеки, що користування нею буде настільки важким, повільним і дорогим, що ніхто не буде використовувати її в роботі. Оператори систем повинні постійно стежити за наявними варіантами в міру розвитку фінансових ринків і національної економіки й у міру того, як технологічний і економічний прогрес розширює діапазон наявних розв'язків.

Надійність і ефективність — не єдині цілі державної політики відносно структури й функціонування платіжних систем. Інші цілі, такі як запобігання злочинності, конкурентна політика й захист споживачів, також можуть відіграти свою роль у визначенні структури системно значимих платіжних систем, однак ці питання виходять за рамки даного доповіді.

Ключові принципи стосуються системно значимих платіжних систем. Платіжна система є системно значимої, якщо там, де система недостатньо захищена від ризиків, порушення усередині неї можуть викликати або передавати подальші порушення серед учасників або інші порушення у фінансовій сфері. Споконвічні порушення можуть, наприклад, бути викликані неплатоспроможністю учасника. Головним визначенням системної значимості є розмір або природа індивідуального платежу або їх сукупна вартість. Системно значима платіжна система не обов'язково обробляє тільки великі платежі; цей термін може включати й систему, що обробляє платежі різної величини, але здатну викликати або передавати системні порушення в чинність певних сегментів минаючих через неї платежів. На практиці границя між системами, що мають системне значення, що й не мають такого, не завжди однозначна, і центральному банку необхідно уважно вивчати, де проводити таку границю. Дані принципи також можуть бути корисні для оцінки й розуміння характеристик систем, що представляють собою щодо невеликий системний ризик; для таких систем може бути доцільним виконувати деякі із принципів або все принципи.

Системно значимі платіжні системи можуть перебувати у власності або у веденні центральних банків або організацій приватного сектору. Бувають випадки, коли власниками й операторами є спільно державні й приватні установи. Ключові принципи припускають застосовність до всіх видів організаційної структури або структури власності. Вони стосуються в першу чергу структури й функціонування платіжних систем, але також призначені для того, щоб впливати на дії учасників і установ, що здійснюють нагляд за учасниками. Роль і відповідальність оператора й учасників повинні бути чітко визначені й зрозумілі. Центральний банк несе ключову відповідальність за застосування принципів.

Хоча принципи викладені стосовно до платіжних систем в одній країні, вони також застосовні й до тем ситуаціям, коли процедури платіжної системи охоплюють і більш широку економічну зону, як, наприклад, у тих випадках, коли єдина платіжна система або ряд взаємозалежних платіжних систем охоплює який-небудь регіон, по розмірах перевищуючий одну країну. Принципи застосовні також до транскордонних або мультивалютним платіжним системам.
2. Еволюція створення СЕП в Україні

Реорганізація платіжної системи поставила першочерговим завданням реформування діяльності центральних банків у країнах, які утворювалися після розпаду Радянського Союзу й почали перехід від централізовано планованої економіки до ринкової. Оскільки роль, яка виконувала платіжна система в умовах попереднього режиму, принципово відрізняється від тієї, яку платіжна система зіграє в країнах з ринковим господарством, важливо перетворити стару систему в ефективну, надійну й безпечну.

Політична орієнтація України на формування вільної ринкової економіки привела на початку 90-х років до важливих трансформувань у банківській сфері країни.

Еволюція міжбанківських розрахунків в Україні на поточний час нараховує чотири етапи, які характеризують і реорганізацію банківської системи в цілому.

^ Першим етапом реорганізації банківської системи (1988 - 1991 року), ще під час входження України в СРСР, можна вважати розвиток елементів ринкової економіки в господарському механізмі. У державних банках почала з'являтися клієнтура із приватних підприємців. Але механізми розрахунків не змінювалися. Був збережений порядок розрахунків за МФО. Він поширювався на установи всіх державних спеціалізованих банків. Ці установи як суб'єкти господарювання мали всі атрибути юридично самостійних осіб, але при цьому включалися в єдину державну банківську мережу. Вони керувалися зведеними кредитними й касовими планами Держбанку СРСР, виконували фінансово-кредитні й розрахунково-касові операції, вели облік за загальними правилами.

Планувалося надалі забезпечити фінансову самостійність банків. Однак, це завдання не могло бути виконане, зокрема, також і через механізм міжбанківських розрахунків: позаплановий перерозподіл коштів між банками в процесі МФО створював неявні й неоформлені кредити за рахунок Держбанку. Ці кредити за характером були безстроковими й безоплатними, що саме по собі ненормально.

У результаті Держбанк був позбавлений можливості регулювати грошовий обіг і контролювати діяльність спецбанків, а також застосовувати на фінансовому ринку економічні методи регулювання банківської системи, такі, як зміна норм обов'язкових резервів і процентних ставок за активними й пасивними операціями. Це звело нанівець спроби проведення грошово-кредитної політики, і саме «монобанк» в особі Держбанку, який був основою однорівневої банківської системи, був зацікавлений у перехід до дворівневої банківської системи.

Ключовим моментом другого етапу (з 1991 по 1994 року) реформування банківської системи була реструктуризація мережі банків:

  • створення Національного банку України (НБУ);

  • формування Національним банком України власної мережі регіональних керувань;

  • перетворення установ державних спеціалізованих банків у самостійні комерційні банки. Державні банки (Промінвестбанк, «Україна», Укрсоцбанк) акціонуються персоналом банків, а також окремими клієнтами цих банків;

  • у комерційних банках відбуваються зміни в складі засновників: із числа засновників виходять міністерства;

  • утвір нових комерційних банків. Створюються банки « нової хвилі» із залученням значного приватного капіталу (подальший розвиток спільних підприємств, малих підприємств, акціонерних товариств) і кошту новостворюваних державних бюджетних і позабюджетних фондів. Під час гіперінфляції відбувається масовий утвір дрібних «кишенькових» банків. Протягом 1992-1993 років реєструється понад 100 такі установи, в основному із приватним капіталом.

Робота комерційних банків базувалася на власних і притягнутих ресурсах. Їм була надана самостійність у питаннях визначення об'єктів кредитування, строків депозитів і кредитів, процентних ставок за пасивними й активними операціями. Починаючи з 1992 року, взаємні розрахунки між ними стали здійснюватися на основі встановлення кореспондентських відносин з відкриттям взаємних чи коррахунків через коррахунки, які відкриті в Національному банку України.

З моменту створення в 1991 році Національного банку України одним з найважливіших напрямків його діяльності було створення інформаційного середовища автоматизації банківської справи на базі Національного банку, а також створення ряду систем автоматизації банківської діяльності на загальнодержавному рівні,

В 1992- 1993 роках в Україні використовувалася модель міжбанківських розрахунків за кореспондентськими рахунками, які були відкриті в регіональних керуваннях Національного банку України. Для здійснення міжбанківських розрахунків використовувалися спеціалізовані підрозділи НБУ - розрахунково-касові центри (РКЦ) при регіональних керуваннях. Саме там були відкриті кореспондентські рахунки для комерційних банків, які перебували у відповідному регіоні України. Усього було створено 27 РКЦ (відповідно кількості регіональних керувань НБУ). Відкриття кореспондентських рахунків банків здійснювалося на підставі заяв банків і оформлялося угодами між банком і регіональним керуванням НБУ. Для ведення кореспондентських рахунків у РКЦ облуправлінь НБУ використовується програмний комплекс типу «Операційний день банку» (далі - ОДБ РКЦ).

Недоліки паперової технології було зміщено на третьому етапі становлення банківської й платіжної системи України ( 1994-2000 рр.).

Ще 1992 року була розроблена «Концепція створення системи електронного грошового обігу». Вона передбачала впровадження в народне господарство України нової технології обслуговування банків, організацій і фізичних осіб, заснованої на виконанні різноманітних платіжних операцій по безпаперовій комп'ютерній технології.

При створенні системи використовувалися принципово нові програмні, методичні й організаційні розв'язки.

Впроваджена система не має аналогів у країнах колишнього Радянського Союзу й наближається до рівня відповідних систем розвинених країн Європи й миру.

Програмне забезпечення й засобу захисту інформації системи електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України, Системи електронних платежів ( надалі - СЕП) були розроблені фахівцями Національного банку й уперше надані учасникам міжбанківських розрахунків у липні-серпні 1993 року.

5 серпня 1993 року почалася дослідницька експлуатація системи.

Після відповідної доробки й удосконалення програмно-технічного забезпечення системи 1 жовтня 1993 року почалося її впровадження в промислову експлуатацію. На 1 січня 1994 року практично всі філії комерційних банків були підключені до системи електронних міжбанківських платежів. Це дозволило відмовитися від використання поштових і телеграфних авізо й значно підвищити швидкість, якість і надійність проведення платежів, безпека й конфіденційність банківської інформації.

Система електронних платежів Національного банку України - це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків в електронній формі між банківськими установами (але їх філіями), як з доручення клієнтів банків, так і по зобов'язаннях банків друг перед іншому на території України.

СЕП є власністю Національного банку України й забезпечує розрахунки між банківськими установами в національній валюті України й у найбільш уживаних іноземних валютах. СЕП НБУ є закритою системою, де кошти циркулюють у закритому фінансовому просторі й перебувають під суворим емісійним контролем з боку Національного банку. СЕП базується на повністю безпаперовій технології. Основним режимом роботи є обмін електронними платіжними документами й службовими повідомленнями.

Банківська справа в Україні до впровадження системи електронних платежів характеризувалася:

• локальним застосуванням автоматизованих технологій;

• відсутністю міжбанківських стандартів комп'ютерних технологій в області платіжних систем;

• низькою захищеністю платіжних документів від фальсифікації;

• практичною неможливістю оперативного контролю над положенням міжбанківських розрахунків з боку Національного банку. Впровадження Системи електронних платежів в Україні привело до таких принципових результатів:

• прискорення виконання розрахунків і обороту кошту;

• зменшення документообігу;

• зменшення вірогідності фальсифікації міжбанківських розрахункових документів, завдяки чому знизилася схована емісія, пов'язана із вступом в обороту кошту, отриманих за підробленими документами;

• вивільнення грошової маси;

• поява технологічного інструмента для розв'язку інших завдань Національного банку;

• посилення контролю над положенням грошової маси в державі, появи нових можливостей впливу з боку Національного банку на цей стан

• підвищення можливостей НБУ контролювати здійснення платежів;

• значне зниження збитків держави й підприємців, що виникало раніше внаслідок високих темпів інфляції, низької швидкості виконання розрахунків і використання підроблених платіжних документів.

^ Можна, без перебільшень, зробити висновок: впровадження СЕП підняло банківську індустрію України на якісно новий рівень і в цілому відповідає світовим стандартам у цій області банківської справи.

Існуюча система електронних міжбанківських розрахунків цілком задовольняє потреби економіки України на поточний час. Це, зокрема, підтвердив і досвід проведення грошової реформи в серпні-вересні 1996 року, якщо у зв'язку із впровадженням нової національної валюти обсяг міжбанківських розрахунків збільшився в 2-3 рази й висувалися підвищені вимоги щодо швидкості й регламенту виконання платежів. СЕП успішно виконала покладені на неї в той час завдання. Так, Із серпня 1996 року через СЕП було оброблено платежів на суму понад 500 трильйони рублів. Це стало переконливим підтвердженням правильності стратегічного вибору НБУ щодо створення електронної платіжної системи країни.

СЕП постійно розвивається з метою підвищення надійності її функціонування, надання більшого спектра послуг банкам - учасникам СЕП, розвитку бухгалтерської моделі.

Одночасно зі створенням СЕП комерційні банки активно розробляли й впроваджували системи автоматизації внутрішньобанківської діяльності ( так звані програмні комплекси «Операційний день банку» - ОДБ).

ОДБ – це програмне забезпечення, яке обслуговує поточну внутрішньобанківську діяльність ( бухгалтерський облік, обслуговування рахунків клієнтів і т.д.). Одна із завдань таких систем - автоматизація обороту платіжних документів усередині банку й обмін електронними платіжними документами із СЕП.

Банківський день у СЕП позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані із проведенням розрахункових документів в електронному виді через СЕП, за умови, що підсумки розрахунків за справжніми документами відображаються на кореспондентських рахунках банків у територіальнім керуванні Національного банку України на ту ж дату.

Оскільки СЕП дозволила практично уникнути затримки платежів на міжбанківському рівні, для комерційних банків і їх клієнтів стало доцільною використання систем «клієнт - банк» для розрахунків між клієнтом банку й банком в електронній формі.

Банки, що мають розгалужену систему філій, для виконання розрахунків в електронній формі між своїми філіями створювали власні платіжні системи, так звані внутрішньобанківські платіжні системи (ВПС).

ВПС - це програмно-технічний комплекс із власними засобами захисту інформації, який експлуатується комерційним або банком об'єднанням банків і здійснює розрахунки між установами цього банку (об'єднання) і, можливо, іншими банківськими установами поза границями СЕП.

Створення ОДБ і ВПС відбувалося паралельно зі створенням і розвитком СЄП. Національний банк практично не обмежував діяльність комерційних банків щодо створення таких систем, контролюючи лише узгодження їх функціонування із СЕП.

Ще одним способом виконання міжбанківських розрахунків в Україні є встановлення між комерційними банками прямих кореспондентських відносин, які здійснюється з метою прискорення розрахунків. Враховуючи, що на території України діє система електронних міжбанківських розрахунків НБУ, учасниками якої є всі комерційні банки і яка практично задовольняє потреби банків у цій сфері, прямі кореспондентські відносини між банками встановлюються у виняткових випадках. Ці виключення можуть бути зв'язані зі специфікою проведення банківських операцій, які мають постійний характер, наприклад:

• при здійсненні операцій із продажу й купівлі валютних коштів на Міжбанківській валютній біржі;

• при розрахунках між банками за операціями, які мають постійний характер і більші обсяги.

У всіх випадках Національний банк України дає дозвіл на встановлення прямих кореспондентських відносин, за умови обґрунтування їх доцільності.

^ Платіжна система України тепер складається з таких компонентів:

  • системи електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України;

  • систем автоматизації роботи банків (програмні комплекси «Операційний день банку»);

  • внтурібанківських платіжних систем;

  • систем «клієнт - банк».

Четвертий етап почався з 2000 року. Оскільки в систему електронних платежів додалися нові компоненти. Система масових платежів, і система термінових перекладів великими сумами. Обоє компонента на цьому етапі були в стадії розробки, і експериментальних випробувань.

Наприклад, система електронних масових платежів НСМЕП була експериментально введена й діяла на території трьох областей (Київської, Харківської й Одеської).

На стадії розробки також перебували такі компоненти:

• система обороту цінних паперів на первинному й вторинному ринках. Окремі комерційні банки України, а також підрозділи державних банків є абонентами:

• міжнародних систем міжбанківських розрахунків;

• міжнародних систем розрахунків за допомогою карток.

Основними законодавчими актами України, які стали правовою підставою для розробки, впровадження й функціонування СЕП, є:

Протокольне доручення .№04-06/89 від 17 червня 1993 року Верховної Ради України « Про розробку й уведення в дію Системи електронних розрахунків у банківській сфері».

Істотні зміни відбулися в 2003 році із впровадженням і доробкою СЕП у результаті якої з'явилася СЕМП. З інтегровані елементами для роботи на фондовому ринку й ринку платіжних карт, національної й міжнародних платіжних систем, а також з можливістю виходу в TARGET.

До електронних систем обміну банківськими повідомленнями відносять:

  1. Електронну пошту НБУ.

  2. Систему « клієнт-банк».

  3. Міжнародну міжбанківську телекомунікаційну систему SWIFT

  4. Міжнародні телекомунікаційні служби фінансової інформації (Рейтерс, Доу Джонс, Тенфоре, Компанія CQG Intr, Інформаційне агенство Блумберг).

У таких системах перевага віддається комп'ютерним технологіям, що відповідають сучасним вимогам міжнародним стандартам. І відкритим системам, у яких з однієї платформи можна переносити на іншу платформу.

Більшість АБС розроблені як файл/сервер, з використання ПЕВМ, і працюють у локальній мережі в середовищі СУБД, це такі системи як Clipper, Foxpro.

Однак такі системи мають ряд недоліків:

- збої в роботі, і витрати на відновлення даних, а також зниження продуктивності при збільшенні числа користувачів системою.

- більшість завдань, які автоматизують переважно облікові, завдання аналітичного типу ОЛАР дуже незначні. Однак саме завдяки ним вирішуються такі завдання як аналіз ресурсів, активів, прибутковості, стан фінансових ринків, оцінка ризиків.

- практично відсутні завдання типу ДСС – підтримка прийняття розв'язків, і прийняття оптимальних розв'язків у неструктурованих завданнях.

Основним напрямком удосконалення інформаційних технологій буде перехід від систем файл/сервер до типів систем «клієнт/сервер» з використанням професійних розподілених реляцій СУБД СУББАЗА, Оракл.

Вони мають істотні переваги:

  1. Підтримка розподіленої бази даних не тільки в локальній мережі, а в територіально-розподіленій системі, що дає можливість оперативно управляти й контролювати роботу філій.

  2. Забезпечення надійності збереження даних за рахунок наявності механізму підтримки трансакцій і реплікації.

  3. Виконання вимоги безпеки до банківської інформації за рахунок збереження різних рівнів доступу, ведення автоматизованого журналу й протоколів користувачів.

  4. Відсутність істотних обмежень при використанні в банківській сфері, з позиції обсягів інформації й баз даних, а також швидкості обробки.

  5. Наявність сучасних способів обробки клієнт/серверних технологій.

^ П'ятий етап почався 28 січня 2008 року, коли була впроваджена зона SEPA (Single Euro Payment Area).

SEPA це єдина зона платежів у євро, у якій ліквідовані розбіжності між внутрішніми й міжнародними платежами у валюті євро. Перші пов'язані з SEPA зміни набули чинності 28 січня 2008 року. Крім того, з 28 січня 2008 року для платежів в EUR буде можливе використання окремих так званих атрибутів SEPA (наприклад, включення в особливим способом структурований платіж необхідну додаткову інформацію про оплачуваний рахунок).

SEPA була утворено відповідно прийнятому Європейським парламентом 24 квітня 2007 року Директивою про платіжні послуги. Директива поставила метою забезпечити, щоб міжнародні платежі в Європейському союзі, особливо кредитні переклади, прямі дебетові платежі й платежі по банківських розрахункових картах були такими ж зручними, ефективними й надійними як внутрішні платежі в державах-учасниках. Директива служить також правовою основою для створення Єдиної платіжної зони євро. У той же час ця директива закріплює права й захист усіх користувачів платіжних послуг (споживачів, торговців, більших, малих і середніх підприємств).

SEPA включає всі держави-учасники ЄС, а також Ісландію, Норвегію, Ліхтенштейн і Швейцарію. Усього в єдиний простір євро-платежів входить 31 держава.

3. Організація міжбанківських розрахунків у СЕМП

Основними законодавчими актами України, які стали правовою підставою для розробки, впровадження й функціонування СЕМП, можна назвати наступні: Закон « Про банки й банківської діяльності»; Закон « Про захист інформації в автоматизованих системах»; Закон « Про Національний банк України», а також Інструкцію « Про міжбанківські переклади й перекладі грошей в Україні в національній валюті» №110 від 17.05.2004 г.

Національний банк України як орган кредитно-грошового регулювання й кредитор останньої інстанції відповідає за підтримку стабільності (надійності, безпеки й ефективності) у фінансовій системі, важливим елементом якої є платіжна система. НБУ займає центральне місце в платіжній системі завдяки подвійному завданню: надавати загальнокорисні послуги від імені всіх банківських установ і бути посередником при виконанні міжбанківських розрахунків. Національний банк зіграв провідну роль у процесі створення, реалізації й впровадження системи електронних платежів. Зокрема, НБУ розробляє (самостійно або із залученням інших організацій) і впроваджує: стандарти (бухгалтерські, технічні й технологічні); інтерфейси взаємодії системи електронних міжбанківських платежів з іншими платіжними системами, включаючи державні; нормативні документи, які визначають функціонування системи, права й обов'язки учасників і т.п.; програмне забезпечення системи; програмні й апаратні засоби захисту інформації, які є невід'ємною частиною системи.

Національний банк забезпечує функціонування СЕМП шляхом надання всім її учасникам відповідних програмно-технічних комплексів СЕМП, захисту інформації й електронному зв'язку. НБУ також створює, зберігає, розподіляє й відновляє ключі криптографічного захисту. НБУ організовує й регламентує міжбанківські розрахунки через СЕП, бере участь у здійсненні розрахунків. СЕМП побудована як деревоподібна мережна структура, схема буде представлена нижче. На нижньому рівні СЕП розташовані банки — учасники електронних розрахунків, які обслуговуються програмно-технологічним комплексом АРМ-3 (ОДБ). Середній рівень СЕП представлений мережею регіональних розрахункових палат (РРП), яких на сьогоднішній момент налічується 27 структурних одиниць.

РРП - це підрозділ регіонального керування Національного банку, який обслуговує в СЕП банки - учасники СЕП відповідного регіону (технологічний^-технологічний-програмно-технологічний комплекс АРМ-2).

На верхньому рівні СЕП міститься Центральна розрахункова палата (ЦРП), яка організовує функціонування СЕП у цілому й керує роботою регіональних розрахункових палат. На малюнку 3.1. представлена схема обслуговування комерційних банків через ЦРП.

  1   2   3



Скачать файл (274.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru