Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  


Загрузка...

Осокін В.В., Селезньова Ю.А. Охорона праці: питання і відповіді - файл 1.doc


Осокін В.В., Селезньова Ю.А. Охорона праці: питання і відповіді
скачать (1351 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc1351kb.03.12.2011 16:08скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Реклама MarketGid:
Загрузка...
В.В. Осокін, Ю.А. Селезньова



ОХОРОНА ПРАЦІ:

ПИТАННЯ І ВІДПОВІДІ

Навчальний посібник


Донецьк-2004



ББК 65.247
О75

УДК 331.45
Рецензенти:

д-р техн. наук, проф. Ю.Ф. Булгаков,

канд. техн. наук О.Б. Кудрін




Осокін В.В.

О75 Охорона праці: питання і відповіді (у сфері торгівлі, вироб-ництва харчової продукції, митної справи, підприємницької і економічної діяльності): Навч. посіб. / В.В. Осокін, Ю.А. Селез-ньова.  2-ге вид.  Донецьк: ДонДУЕТ, 2004.  139 с.

ISBN 966-7634-71-Х
У навчальному посібнику подано запитання, пов'язані з чинним в Україні трудовим законодавством, виробничою санітарією, технікою безпеки і пожежною безпекою, а також стислі відповіді на них. Наведено матеріал, який стосується особливостей вирішення питань охорони праці у сфері торгівлі, виробництва харчової продукції, митної справи, підприємницької та економічної діяльності. Запропоновано повний перелік законодавчих і нормативно-правових актів про охорону праці, а також державних міжгалузевих і галузевих правил і норм, міждержавних і державних стандартів з охорони праці, санітарних і будівельних норм і правил.

Навчальний посібник забезпечує самостійне вивчення студентами дисциплін “Основи охорони праці” й “Охорона праці в галузі”, корисний для практичних працівників.
ББК 65.247




© Осокін В.В., Селезньова Ю.А., 2004

ISBN 966-7634-71-Х

© Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, 2004



Розділ І. Законодавчі та організаційні основи

охорони праці в Україні


  1. Питання: Які державні акти складають законодавчу основу охорони праці в Україні?

Відповідь: Законодавство про охорону праці складається з законів України "Про охорону праці", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про пожежну безпеку", Кодексу законів про працю України та ін. і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

  1. Питання: У якому першоджерелі наведено перелік чинних в Україні нормативно-правових актів про охорону праці?

Відповідь: Повний перелік діючих в Україні нормативно-правових актів про охорону праці приведений у "Державному реєстрі міжгалузевих і галузевих актів про охорону праці". До реєстру включені міжгалузеві і галузеві нормативні акти, міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці, державні стандарти України (ДСТУ), правила, норми, положення, інструкції, керівництва чи вказівки, вимоги, рекомендації, технічні умови безпеки і деякі інші нормативні документи. У цих нормативно-правових актах конкретизовані основні положення законодавства України про охорону праці.

  1. Питання: Сформулюйте поняття про охорону праці.

Відповідь: Відповідно до закону України "Про охорону праці", охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

  1. Питання: Якими є основні принципи державної політики в галузі охорони праці в Україні?

Відповідь: Державна політика в галузі охорони праці базується на наступних принципах:

- пріоритет життя і здоров'я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

- комплексне рішення задач охорони праці на основі Національних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища;

- соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

- установлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств незалежно від форм власності і видів їхньої діяльності;

- використання економічних методів управління охороною праці;

- навчання населення, професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- координація діяльності державних органів, установ, організацій і об'єднань громадян, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни і безпеки праці;

- міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.

  1. Питання: Які існують гарантії громадян на охорону праці при укладанні трудового договору і під час роботи на підприємстві?

Відповідь: При укладанні трудового договору громадянин має бути проінформований роботодавцем під підпис про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їхнього впливу на здоров'я, а також про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах згідно з законодавством та колективним договором.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, чи для виробничого або навколишнього середовища.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про охорону праці, не дотримує умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку. Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню роботодавцем від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання.

  1. Питання: Якою має бути тривалість робочого часу протягом кожного тижня для працівників різних категорій?

Відповідь: Тривалість робочого часу працівників протягом кожного тижня встановлена Кодексом Законів про працю України. Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Скорочена тривалість робочого часу встановлюється: не більше 36 годин на тиждень - для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці; 36 годин на тиждень - для працівників віком від 16 до 18 років; 24 години на тиждень - для осіб віком від 15 до 16 років, а також учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул.

  1. Питання: Які види і тривалість відпусток передбачено для працівників різних категорій ?

Відповідь: Відповідно до закону України "Про відпустки", встановлені наступні види відпусток: щорічна основна і додаткова (надається: за роботу із шкідли- вими і тяжкими умовами праці; за особливий характер праці; в інших, перед- баченим законодавством випадках); додаткова у зв'язку з навчанням; творча; соціальна (надається: у зв'язку з вагітністю та пологами; для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; жінці, яка має двох і більше дітей у віці до 15 років або дитину-інваліда; батьку, який виховує дитину без матері; особі, яка взяла дитину під опіку); без збереження заробітної плати. Тривалість щорічної основної відпустки не менше 24 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Неповнолітнім працівникам гарантована 31-денна відпустка, інвалідам І і ІІ груп - не менше 30 днів, інвалідам ІІІ групи - не менше 26 днів. Соціальна відпустка встановлена відповідно до державної програми охорони материнства і дитинства. Тривалість відпустки в зв'язку з вагітністю та пологами становить 126 календарних днів, а у разі народження двох і більше дітей і ускладнення пологів - 140 календарних днів (в обох випадках тривалість відпустки до пологів – 70 календарних днів). Відпустка без збереження заробітної плати надається працівнику в обов'язковому порядку або за згодою сторін – працівника і роботодавця (в останньому випадку тривалість її не більше 15 календарних днів протягом року).

  1. Питання: Які пільги передбачено законодавством України для працівників, зайнятих на роботах з важкими і шкідливими умовами праці?

Відповідь: Працівники, які зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою. При роз'їздному характері роботи в зазначених умовах цим працівникам виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або інших рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором. Працівники цієї категорії мають право на оплачувані перерви в роботі санітарно-оздоровчого призначення, скорочену тривалість робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі й інші пільги і компенсації, передбачені законодавством. Протягом дії трудового договору роботодавець повинен не пізніше чим за два місяці письмово інформувати працівників про передбачувані зміни виробничих умов і розмірів пільг і компенсацій, включаючи і надані йому додатково.

  1. Питання: Яким має бути порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, іншими засобами індивідуального захисту, а також мийними і знешкоджуючими речовинами?

Відповідь: На роботах із шкідливими і небезпечними умовами, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або виконуваних у несприятливих метеорологічних умовах, працівникам видаються безкоштовно відповідно до встановлених норм спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджуючі речовини. У випадку передчасного зносу цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок.

  1. Питання: Як оплачується робота в нічний час?

Відповідь: Робота в нічний час (з 22 до 6 годин) оплачується в підвищеному розмірі, який встановлений тарифною угодою та колективним договором, причому доплата за кожну годину роботи повинна складати не менше 20% тарифної ставки (окладу).

  1. Питання: Назвіть загальні вимоги законодавства до охорони праці жінок, неповнолітніх осіб та інвалідів.

Відповідь: Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до 18 років на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці. Вони не можуть залучатись до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Забороняється залучати неповнолітніх осіб до нічних і надурочних робіт та робіт у вихідні дні. Неповнолітні, як і інші особи віком до 21 року, приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду. Неповнолітні особи під час проходження виробничої практики або виробничого навчання можуть знаходитись на виробництві і на робочих місцях, які пов'язані з важкими роботами і роботами із шкідливими чи небезпечними умовами праці, не більше 4-х годин на день за умови суворого дотримання там санітарно-гігієнічних норм. Роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на їх прохання. Допускається залучення інвалідів до надурочних робіт та робіт у нічний час за їхньою згодою, якщо це не заперечує рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії - МСЕК. Підприємства, що використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК та індивідуальних програм реабілітації.

  1. Питання: Які граничні норми підіймання і переміщення важких речей визначено для жінок?

Відповідь: Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками: 10кг - при чергуванні з іншою роботою (до 2-х разів на годину), 7кг - постійно протягом робочої зміни. Сумарна маса вантажу, який переміщується жінкою протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: 350кг - при переміщенні вантажу з робочої поверхні, 175кг - з підлоги. При переміщенні вантажу на візках або у контейнерах докладене жінкою зусилля не повинне перевищувати 10 кг.

  1. Питання: Які граничні норми підіймання і переміщення важких речей визначено для неповнолітніх осіб?

Відповідь: Для неповнолітніх осіб встановлено граничні норми підіймання і переміщення вантажів (з урахуванням маси тари та упаковки) залежно від їхнього календарного віку (кількості повних років), статі та тривалості роботи (розрізняють роботи: короткочасну - до двох підіймань і переміщень вантажу протягом однієї години робочого часу; тривалу - більше двох підіймань і переміщень вантажу у той же проміжок часу). При короткочасній роботі ці норми для юнаків і дівчат, що мають календарний вік 14, 15, 16, 17 років, складають, відповідно, 5 і 2,5 кг, 12 і 6 кг, 14 і 7 кг, 16 і 8 кг. Неповнолітні особи віком 14 років до тривалої роботи щодо підіймання і переміщення вантажу не залучаються. Для юнаків і дівчат, що мають календарний вік 15, 16, 17 років, встановлено при тривалій роботі, відповідно, такі норми: 8,4 і 4,2 кг, 11,2 і 5,6 кг, 12,6 і 6,3 кг. При утриманні чи переміщенні вантажу з використанням засобів малої механізації додане цими особам м'язове зусилля не повинне перевищувати значень, відповідаючих вказаним вище граничним нормам маси вантажу при короткочасній роботі. Причому, тривалість м'язового зусилля повинна бути не більше трьох хвилин, а наступного відпочинку - не менше двох хвилин. Для неповнолітніх осіб встановлені також граничні норми сумарної маси вантажу, який підіймається чи переміщується протягом однієї години робочого часу, залежно від їхнього календарного віку, статі і розміщення на висоті поверхні, з якої підіймається чи переміщується вантаж. При переміщенні вантажу з рівня робочої поверхні (з рівня стола, верстака, конвеєра тощо) загальна маса його для юнаків і дівчат, що мають календарний вік 14, 15, 16, 17 років, не повинна перевищувати, відповідно, 10 і 5 кг, 48 і 12 кг, 160 і 40 кг, 272 і 72 кг, при переміщенні з підлоги - 7 і 3,5 кг, 24 і 6 кг, 80 і 20 кг, 140 і 32 кг. Для неповнолітніх осіб висота підйому вантажу та відстань його переміщення вручну не повинні перевищувати, відповідно, 1 та 5 м.

  1. Питання: Якою є правова основа загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату потерпілим працездатності?

Відповідь: В Україні передбачене загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичних осіб від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату ними працездатності чи їхнью загибель (смерть). Діє закон "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що відповідає Конституції та Основам Законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Закон передбачає обов'язковість страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, і громадян - суб'єктів підприємницької діяльності. Суб'єктами страхування є застраховані громадяни (в окремих випадках - члени їхніх родин та інші особи), страхувальники і страховик. Відповідно до зазначеного Закону, страхуваль- никами є роботодавці (в окремих випадках - застраховані особи), страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

  1. Питання: Якими є організаційна структура і економічний механізм функціонування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань?

Відповідь: В Україні створений Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що має свої правління, виконавчу дирекцію, робочі органи її: управління (в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі) і відділення (у районах і містах обласного значення) зі штатом страхових експертів з охорони праці. Страхувальники повинні бути зареєстровані в робочому органі виконавчої дирекції (видається страхове посвідчення встановленої форми). Роботодавець як страхувальник повинен вчасно і цілком сплачувати у встановленому порядку страхові внески у Фонд соціального страхування (за прострочення сплати стягається пеня). У цілому фінансування Фонду соціального страхування здійснюється за рахунок: внесків роботодавців; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників; прибутка, отриманого від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; добровільних внесків та інших надходжень, одержання яких не суперечить законодавству.

  1. Питання: Якими є порядок нарахування і розміри страхових внесків страхувальників у Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань?

Відповідь: Страхові тарифи диференційовані по групах галузей економіки (видам робіт) у залежності від класу професійного ризику виробництва. Кабінет Міністрів України затвердив Порядок визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Залежно від професійного ризику виробництва встановлено 67 класів галузей економіки і видів робіт (із збільшенням порядкового номера класу ступінь професійного ризику підвищується). Відповідно до прийнятої класифікації, торгівля і громадське харчування відносяться до 5-го класу. Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються у відсотках: для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсуючи виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" і підлягають оподаткуванню з громадян; для добровільно застрахованих осіб - до мінімальної заробітної плати. Встановлено страхові внески для бюджетних установ і організацій у розмірі 0,2% від фонду оплати праці, для добровільно застрахованих фізичних осіб у розмірі однієї мінімальної заробітної плати на рік. Внески роботодавців у Фонд соціального страхування відносяться на підприємствах на валові витрати виробництва, вилучаються в бюджетних установах і організаціях з асигнувань, виділених на їх утримання і забезпечення. Працівники не несуть ніяких витрат на страхування.

  1. Питання: Які виплати здійснює і які витрати фінансує Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань?

Відповідь: При настанні страхового випадку Фонд виплачує: допомогу потерпілому у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; суму відшкодування працівнику шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я, або, у випадку смерті потерпілого, особам, що знаходилися на його утриманні; одноразову допомогу у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомогу дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування жінки на виробництві або її професійного захворювання; грошову суму за моральну шкоду.

Фонд соціального страхування фінансує витрати на медичну і соціальну допомогу потерпілим, у тому числі на додаткове харчування, придбання лік, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потреба в них визначена висновками МСЕК (медико-соціальної експертної комісії), а також на проведення професійної і соціальної реабілітації. Потерпілому, який став інвалідом, компенсуються витрати на проїзд до місця лікування і на зворотний шлях, а особі, яка супроводжує його, - витрати на проїзд і житло відповідно до законодавства про службові відрядження.

  1. Питання: Які та в якому розмірі виплати здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань потерпілому в разі тимчасової втрати ним працездатності?

Відповідь: При тимчасовій втраті потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання Фонд соціального страхування фінансує усі витрати на його лікування. Потерпілому виплачується допомога з розрахунку його середнього заробітку за період тимчасової непрацездатності. При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцем або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства (установи, організації), подальши - Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання. За потерпілим, тимчасово переведеним на більш легку нижчесплачувальну роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на термін, визначений ЛКК (лікарсько-консультаційною комісією), або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності.

  1. Питання: Який існує порядок визначення ступеня втрати потерпілим на виробництві професійної працездатності?

Відповідь: Ступінь втрати працездатності потерпілим (у відсотках від професійної працездатності, що існувала у нього) внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання встановлюється МСЕК при участі Фонду соціального страхування. МСЕК встановлює групу інвалідності потерпілого, визначає необхідні для нього види медичної і соціальної допомоги.

  1. Питання: Яким є розмір одноразової страхової виплати потерпілому у випадку стійкої втрати ним професійної працездатності?

Відповідь: У випадку стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування здійснює одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається з розрахунку середньомісячного заробітку його за кожен відсоток втрати ним професійної працездатності, але не вище чотириразового розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої стягаються внески у Фонд. Розмір одноразової допомоги може бути зменшеним, але не більше ніж на 50 %, якщо з висновку комісії, що проводила розслідування нещасного випадку, він відбувся не тільки з вини роботодавця, але і внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці.

  1. Питання: Яким має бути розмір одноразової допомоги родині, утриманцям потерпілого у випадку його смерті внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання?

Відповідь: У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розмір одноразової допомоги родині з Фонду соціального страхування повинен бути не менше п'ятирічного заробітку його і, крім того, не менше річного заробітку на кожну особу, яка знаходилася на утриманні, а також на дитину, яка народилася протягом не більше десятимісячного терміну після смерті потерпілого. Витрати на поховання потерпілого несе Фонд соціального страхування.

  1. Питання: Яким є порядок відшкодування працівнику моральної шкоди, що завдана умовами виробництва?

Відповідь: Відшкодування працівнику моральної шкоди, нанесеної умовами виробництва, здійснюється при представленні відповідного висновку медичних органів у вигляді одноразової страхової виплати, сума якої визначається в судовому порядку, але не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати в країні на день виплати (незалежно від будь-яких інших виплат).

  1. Питання: Розкрийте сутність Концепції управління охороною праці в Україні.

Відповідь: В Україні розроблена і затверджена (наказ Міністерства праці і соціальної політики від 22.10.2001р. № 432) Концепція управління охороною праці. У ній передбачене створення і забезпечення функціонування державної, галузевої, регіональної систем управління охороною праці, а також системи управління нею на підприємствах, в установах, організаціях. Управління охороною праці здійснюють: на державному рівні - Кабінет Міністрів України (реалізує державну політику щодо управління охороною праці через Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення), а також спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці-Державний комітет з нагляду за охороною праці (Держ- наглядохоронпраці); на регіональному рівні - Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування; на галузевому рівні - Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Рішення Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення і Держнаглядохоронпраці є пріоритетними та обов'язковими для виконання органами управління охороною праці на регіональному і галузевому рівнях. До сфери управління охороною праці регіональних органів відносяться об'єкти комунальної власності та інші об'єкти господарювання недержавної форми власності, у першу чергу підприємства малого і середнього бізнесу, розташовані на відповідній території. Управління охороною праці на галузевому рівні здійснюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відносно підприємств, які належать до сфери їхнього управління. З метою забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці в кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці, роботодавець повинен створити систему управління охороною праці і забезпечити її ефективне функціонування.

24. Питання: Якою є організаційна основа управління охороною праці на підприємстві (в установі, організації) ?

Відповідь: Система управління охороною праці (СУОП) є складовою частиною управління підприємствами (установами, організаціями), що включає прогнозування та планування, організацію роботи, координацію та регулювання, активізацію та стимулювання, контроль, облік та аналіз. Об'єктом управління є діяльність функціональних служб та структурних підрозділів щодо забезпечення безпеки праці на робочих місцях, дільницях, у цехах та на підприємстві (в установі, організації) в цілому. Управління охороною праці на підприємстві (в установі, організації) здійснює роботодавець, у цехах, службах і на дільницях - керівники відповідних підрозділів і служб. Для цього розробляється та затверджується Положення про систему управління охороною праці на підприємстві (в установі, організації).

25. Питання: Які завдання вирішуються в системі управління охороною праці на підприємстві (в установі, організації)?

Відповідь: Управління охороною праці дозволяє вирішувати наступні основні завдання: навчання працюючих безпеці праці та пропаганда досягнень охорони праці; забезпечення безпеки виробничого обладнання, виробничих процесів, а також будівель та споруд; нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці; забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту; забезпечення оптимальних умов праці і відпочинку працюючих; організація лікувально-профілактичного та санітарно-побутового обслуговування працюючих; професійний відбір працюючих за окремими спеціальностями.

26. Питання: Визначте особливості формування служби охорони праці на підприємстві (в установі, організації).

Відповідь: Організаційно-методична робота щодо управління охороною праці, підготовка управлінських рішень та контроль за їх реалізацією здійснюються службою охорони праці, підпорядкованою безпосередньо роботодавцю (керівнику підприємства, установи, організації). Ця служба створюється на підприємстві (в установі, організації) з кількістю працюючих 50 і більше осіб. При меншій чисельності працюючих функції цієї служби можуть виконувати особи з відповідною професійною підготовкою за сумісництвом. Причому, на підприємстві за кількістю працюючих менше 20 чоловік для виконання зазначених функцій можуть залучатися сторонні фахівці на договірній основі. Служба охорони праці керується у своїй роботі розробленим на основі Типового положення про службу охорони праці (затверджено наказом Держнаглядохоронпраці 03.08.93р. №73) і затвердженим роботодавцем Положенням про службу охорони праці підприємства (установи, організації).

27. Питання: У чому полягають функції служби охорони праці на підприємстві (в установі, організації)?

Відповідь: Служба охорони праці здійснює організаційно-методичну роботу з управління охороною праці, робить підготовку відповідних управлінських рішень і контролює їх виконання. Спеціалісти цієї служби контролюють стан охорони праці на різних об'єктах, проводять вступний інструктаж з питань охорони праці, беруть участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві як голови комісії, аналізують стан охорони праці, складають звіти про нещасні випадки, професійні захворювання і аварії. За участю служби охорони праці виконуються наступні види робіт: розробляються перспективні і поточні плани щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці і виробничої санітарії, а також положення, інструкції та інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства (установи, організації); здійснюються паспортизація цехів, дільниць, робочих місць на відповідність їх вимогам охорони праці та атестація робочих місць за умовами праці; складається розділ "Охорона праці" колективного договору; проводяться навчання, інструктажі і перевірка знань з питань охорони праці; організуються проходження попереднього і періодичного медичних оглядів працівників визначених категорій, а також забезпечення працівників засобами індиві-дуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, мийними речовинами та ін.

  1. Питання: Назвіть права спеціалістів служби охорони праці.

Відповідь: Спеціалісти служби охорони праці мають право: видавати керівникам структурних підрозділів обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків у забезпеченні безпеки праці; одержувати від них необхідні відомості, документацію та пояснення з питань охорони праці; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж, перевірку знань і не мають допуску до відповідних робот або не виконують вимоги нормативно-правових актів з охорони праці; зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги з охорони праці.

29. Питання: Яким чином бере участь в управлінні охороною праці на підприємстві (в установі, організації) трудовий колектив ?

Відповідь: З метою залучення представників роботодавця та трудового колективу до співпраці у галузі управління охороною праці на підприємстві (в установі, організації) створюється комісія з питань охорони праці. Трудовий колектив на загальних зборах (конференції) затверджує Положення про комісію з питань охорони праці. До складу цієї комісії від роботодавця включаються спеціаліст служб охорони праці, спеціалісти виробничої, юридичної та інших служб, від трудового колективу - працівники основних професій, уповноважени з питань охорони праці, представник профспілкової організації. Основні задачі цієї комісії: захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці, підготовка рекомендацій роботодавцю і працівникам щодо профілактики виробничого травматизму і професійних захворювань, узгодження позицій сторін у вирішенні практичних питань охорони праці, розробка пропозицій щодо включення до колективного договору (укладається між роботодавцем і трудовим колективом) окремих питань з охорони праці та використання коштів на їх вирішення.

30. Питання: Які програми, що передбачають вирішення завдань охорони праці, розробляються і виконуються в Україні ?

Відповідь: Для комплексного вирішення завдань охорони праці в Україні розробляються і підлягають реалізації загальнодержавна, галузеві і регіональні програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища. У розробці загальнодержавної і галузевої програм бере участь Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

31. Питання: Який існує порядок планування заходів щодо охорони праці на підприємствах (в установах, організаціях) ?

Відповідь: На підприємствах (в установах, організаціях) планування робіт з охорони праці здійснюється в наступних напрямках: розробка довгострокових програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища; розробка перспективних планів для підприємства (установи, організації), поточних річних планів заходів щодо охорони праці, оперативних (квартальних, місячних) планів для керівників структурних підрозділів.

Істотне значення в системі планування роботи з охорони праці має розробка розділу "Охорона праці" колективного договору (угоди), що укладається між роботодавцем і трудовим колективом, за рішенням якого його інтереси може представляти також і профспілка.

32. Питання: Який існує порядок фінансування заходів щодо охорони праці на підприємствах (в установах, організаціях)?

Відповідь: Відповідно до закону України "Про охорону праці", витрати на охорону праці повинні складати: не менше 0,5% від суми реалізованої продукції - для підприємств (незалежно від форм власності) або фізичних осіб, що використовують найману працю; не менше 0,2% від фонду оплати праці - на підприємствах (в установах, організаціях), що утримуються за рахунок бюджету.

На госпрозрахункових підприємствах витрати на охорону праці включаються у валові витрати (Кабінет Міністрів України затвердив постановою від 27 червня 2003р. № 994 Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат), на підприємствах, в установах і організаціях, що утримуються за рахунок бюджету, зазначені витрати здійснюються за рахунок бюджетних коштів.

33. Питання: Якими є види і форми навчання працівників з питань охорони праці ?

Відповідь: На підприємстві (в установі, організації) розробляється і затверджується роботодавцем (уповноваженою ним особою) Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці, складаються плани-графіки виконання цієї роботи. Контроль за навчанням працівників і періодичністю перевірки їхніх знань здійснює служба охорони праці. Усі працівники при прийомі на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань охорони праці.

Працівники, діяльність яких безпосередньо пов'язана з експлуатацією обладнання, машин і механізмів, проходять навчання за програмою технічного мінімуму, а на об'єктах з підвищеною пожежною небезпекою проходять пожежно-технічний мінімум.

Підготовка працівників для виконання робіт і обслуговування обладнання з підвищеною небезпекою (електрозварювальних, вантажо-розвантажувальних з використанням машин і механізмів тощо) здійснюється тільки в навчальних закладах (професійно-технічних училищах, учбово-курсових комбінатах).

Існує перелік посад посадових осіб, що зобов'язані проходити перевірку знань з охорони праці до виконання ними своїх обов'язків, а також періодично один раз на 3 роки.

34. Питання: Якими є види і терміни проведення інструктажів працівників з питань охорони праці?

Відповідь: Інструктажі з питань охорони праці підрозділяються на вступний і на робочому місці. Розрізняють інструктажі на робочому місці: первинний, повторний, позаплановий і цільовий.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10



Скачать файл (1351 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru