Logo GenDocs.ru


Поиск по сайту:  


Енергозбереження в Україні - файл 95.doc


Енергозбереження в Україні
скачать (159.8 kb.)

Доступные файлы (1):

95.doc607kb.03.06.2002 20:38скачать

содержание

95.doc

  1   2   3   4   5
Реклама MarketGid:
Фракція Народно-демократичної партії у Верховній Раді України

Всеукраїнська екологічна Ліга



Енергозбереження в Україні:

еколого-економічний аспект

Матеріали семінару



Київ – 2000


Економічний розвиток держави обов’язково має супроводжуватися збереженням і відновленням довкілля, інакше під загрозу ставиться життєдіяльність суспільства в цілому, і кожної людини зокрема. Ключовим принципом взаємодії людського суспільства і природи мають бути не споживацтво і насильство, а гармонійне співіснування. Цей принцип має бути підкріплено гармонізованою законодавчою та нормативно-правовою базою нашої країни та реально діючими економічними механізмами. Сьогодні потрібно розуміти, що невирішені екологічні проблеми становлять серйозну небезпеку повноцінному існуванню будь-якої країни. Україна вже відчула це на практиці. Чорнобильська трагедія, катастрофічні повені у Карпатах, останні події на Миколаївщині... Не слід чекати, поки цей перелік доповниться новими трагедіями.

Впродовж тривалого періоду часу громадські організації зверталися до органів законодавчої та виконавчої влади з пропозиціями щодо участі громадськості в процесі підготовки та обговорення законодавчих актів з питань охорони навколишнього середовища. Такі можливості гарантуються Оргуською конвенцією, яку ратифікувала Україна, а також національним законодавством.

На початку 2000 року Всеукраїнська екологічна Ліга виступила з ініціативою проведення парламентських слухань з екологічної проблематики. Звернення й обґрунтування необхідності проведення таких слухань було розіслано до органів державної влади, профільних і наукових установ, громадських організацій. Цю ініціативу підтримали науковці та громадськість. Фракція Народно-демократичної партії у Верховній Раді України вітала ініціативу ВЕЛ, а депутати Сергій Шевчук і Михайло Ковалко розробили проект Постанови “Про парламентські слуханні про реалізацію екологічної політики та дотримання екологічного законодавства в Україні”.

В рамках підготовки до парламентських слухань фракцією Народно-демократичної партії у Верховній Раді України та Всеукраїнською екологічною Лігою проведено п’ять семінарів, в яких взяли участь науковці з понад 40 наукових інститутів, працівники міністерств, державних та місцевих органів влади, а також представники 18 громадських організацій.

На семінарах розглядалися питання екологічного законодавства, охорони біорізноманіття, переробки та утилізації токсичних відходів, збереження та відновлення ґрунтів, використання надр, а також проблеми енергозбереження в Україні.

За підсумками кожного семінару було напрацьовано пропозиції до парламентських слухань, а також видано збірники матеріалів. Крім того, фракцією Народно-демократичної партії у Верховній Раді України буде підготовлено депутатські запити, виступи, пропозиції щодо змін законодавства та окремі законопроекти.
Фракція НДП та Всеукраїнська екологічна ліга висловлюють щиру подяку всім, хто взяв участь у роботі семінарів і сподіваються на подальше плідне співробітництво у справі захисту довкілля.
Даний збірник включає доповіді та пропозиції учасників семінару “Енергозбереження в Україні: еколого-економічний аспект”.
ФРАКЦІЯ НАРОДНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ ПАРТІЇ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ
^

ВСЕУКРАЇНСЬКА ЕКОЛОГІЧНА ЛІГА



Програма семінару




“Енергозбереження в Україні: еколого-економічний аспект”



20 листопада 2000 року м. Київ
Ведучі: ^ Ковалко Михайло Петрович, народний депутат фракції Народно-демократичної партії у Верховній Раді України;

Тимочко Тетяна Валентинівна, проректор Академії муніципального управління, перший заступник голови ВЕЛ


Прізвище, ім’я по батьткові

Посада, місце роботи, наукове звання

Тема виступу

Праховнік Артур Веніамінович

Інститут енергозбереження та енергоменеджменту НТУУ КПІ, директор, професор, доктор технічних наук, м. Київ

“Перешкоди енергоефективності в Україні та шляхи їх подолання”

Сігал
Ісаак Якович

Інститут газу НАН України, завідувач відділу захисту атмос­ферного повітря від забруднення, професор, доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки України, м. Київ

“Екологічні проблеми теплової енергетики України”

Вольчин
Ігор Альбінович

Науково-дослідний центр вугіль­них енерготехнологій, старший науковий співробітник, кандидат технічних наук, м. Київ

“Екологічні та економічні аспекти реконструкції та модернізації вугільних ТЕС”

Плотніков Анатолій Олексійович

Фірма “Оризон-ТБ” виробничого об’єднання “Оризон”, директор, м. Сміла

“Про необхідність державного фінансування енергозберігаючих технологій”

Федоринчик Сергій Михайлович

УЕА “Зелений світ”, м. Київ

“Про переорієнтацію роботи ЗМІ в пропаганді енергозбереження”

Стрєлков Мирослав Трохимович

Інститут загальної енергетики НАН України, заступник директора, кандидат технічних наук, м. Київ

“Економічні механізми енергозбереження та екологія”

Жовтянський Віктор Андрійович

Державний комітет з питань енергозбереження, заступник голови, м. Київ

“Проблеми енерго­збереження в Україні: проблеми законодавчого регулювання”

Коробко Микола Іванович

УЕА “Зелений світ”, м. Донецьк

“Про резерви енергозбереження в гірничодобувній галузі”

Долінський Анатолій Андрійович

Інститут технічної теплофізики НАН України, директор, академік НАН України, професор, доктор технічних наук, м. Київ

“Деякі питання енергозбереження в комунальній енергетиці і промисловості”

Бойчук
Олена Андріївна

Науково-дослідний і проектний інститут “Енергосталь”, старший науковий співробітник, кандидат технічних наук, м. Харків

“Енергоекологічна концепція розвитку чорної металургії України”

Шелестюк Анатолій Іванович

Завод “Машпроект”, головний конструктор,

м. Миколаїв

Презентація парогазової турбіни (проект Миколаївського заводу “Машпроект”)

Ткаченко Станіслав Йосипович

Вінницький державний технічний університет, завідувач кафедри теплоенергетики, газопостачання та інженерного забезпечення будівництва, професор, доктор технічних наук, член Наукової ради ВЕЛ, заслужений працівник народної освіти України, м. Вінниця

“Контроль за енерго­ефективним використан­ням імпортного тепло­технічного обладнання” “Біоконверсія: викорис­тання відходів тварин­ництва для виробки енергоносіїв, мінеральних добрив і охорони навко­лишнього середовища”

Хоменко Микола Федорович

Інститут гідротехніки і меліорації Української академії аграрних наук, старший науковий співробітник, кандидат технічних наук, м. Київ

“Культура енерго­постачання відповідно до вимог екології та прав людини (заходи з енергозбереження)”

Іншеков
Євген Миколайович

Центр підготовки енерго­менеджерів Інституту енерго­збереження та енерго­менеджменту НТУУ КПІ, директор, доцент, кандидат технічних наук, м. Київ

бере участь в обговоренні

Малько
Олег Олексійович

Київська міська організація Народно-демократичної партії, радник голови КМО НДП, доцент, кандидат історичних наук, м. Київ

бере участь в обговоренні

Дупак Олександр Сергійович

Науково-технічна спілка енергетиків та електротехніків України, віце-президент, почесний енергетик України, м. Київ

бере участь в обговоренні

Яковенко Віталій Іванович

Державний комітет з питань енергозбереження, заступник начальника управління, м. Київ

бере участь в обговоренні

Чайка Олександр Ілліч

Інститут технічної теплофізики НАН України, вчений секретар, кандидат технічних наук

бере участь в обговоренні



Енергоекологічна концепція розвитку чорної металургії України

^

О. А. Бойчук,


НІПІ “Енергосталь”, м. Харків
Існування прямого зв’язку між використанням палива в промислових установках і викидами в навколишнє середовище шкідливих речовин є беззаперечним. Весь об’єм оксидів азоту, що утворюються в енергетичних установках, і монооксиду вуглецю, а також значну частину оксидів сірки й пилу варто віднести за рахунок складу палива і технології його застосування.

Природно, що при виборі й оцінці технічних рішень з енергозбереження слід враховувати і їхню екологічну ефективність.

Здійснення заходів, пропонованих “Комплексною Державною програмою енергозбереження України”, передбачає скорочення викидів у навколишнє середовище більш як на мільйон тонн оксидів сірки і майже на 340 тис. т оксидів азоту в рік, а запобігання збитків від забруднення навколишнього середовища при цьому оцінюється сумою, яка приблизно дорівнює вартості зекономлених паливно-енергетичних ресурсів.

Ми не переконані в настільки високій оцінці екологічного складника техніко-економічної ефективності запропонованих у Комплексній програмі заходів, але розробляючи проект “Програми розвитку ГМК України до 2010 р.”, узяли за основу максимально тісне узгодження енергозберігаючих і екологічних аспектів розвитку чорної металургії.

Підставою для цього послужили не тільки викладені вище підходи до вирішення проблеми, а й результати аналізу особливостей зміни основних параметрів галузі за період із 1990 р.

Виявилося, що при падінні обсягів виробництва в галузі за цей період майже в два рази, об’єм викидів у навколишнє середовище шкідливих речовин скоротився тільки на  25%. Іншими словами, за позитивним фасадом валового зниження інтенсивності забруднення навколишнього середовища виявилася вкрай безрадісна картина підвищення питомих величин шкідливих викидів на тонну кінцевої продукції приблизно на третину. Зрозуміло, що при неритмічній роботі агрегатів у період різкого зниження рівня виробництва певне зниження ефективності роботи природоохоронних систем цілком поясниме. Однак однією цією причиною виправдати підвищення питомих величин шкідливих викидів майже на третину неможливо.

Пояснення зазначеного нонсенсу криється за показниками енергоспоживання в галузі: за період із 1990 р. наведена питома витрата палива на тонну виробленого прокату збільшилася з  1,4 до 1,8 т у. п., тобто майже на 30 %, що цілком кореспондується з розміром підвищення питомих викидів шкідливих речовин.

Результати проведеного аналізу послужили вихідною позицією для формування проектів програм енергозбереження й охорони природи для чорної металургії до 2010 р.:

- на першому етапі відновити умови виробництва до рівня 1990 р.;

- на другому етапі здійснити комплекс маловитратних заходів із енергозбереження і приведення до проектних параметрів природоохоронних об’єктів;

- третій етап по’язаний із реструктуризацією і модернізацією підприємств галузі, що включають як енергозберігаючі технології, так і модернізацію природоохоронних об’єктів.

Здійснення всього комплексу заходів відповідно до проекту “Програми розвитку ГМК до 2010 р.” повинно забезпечити зниження питомої витрати палива на виробництво 1 т прокату до 1,2 т у. п. і валового викиду шкідливих речовин у навколишнє середовище при збереженні існуючого рівня виробництва на  40 %.

До складу першого етапу включені переважно маловитратні організаційно-технічні заходи, здійснення яких вимагає мінімальних капвкладень (запірно-дозувальна арматура, КВП і А, ізоляція та ін.), що окупляться буквально за місяці. Проте реалізація цих заходів повинна забезпечити скорочення витрати палива на 15 – 20 % і відповідне зменшення викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище.

Другий етап охоплює заходи з терміном окупності 1 - 2 роки, які вже зараз забезпечені технічною документацією. До них належать насамперед вивід із експлуатації малозавантажених агрегатів, відновлення установок для утилізації вторинних енергоресурсів і дооснащення ними агрегатів, що залишаються в експлуатації, ремонтно-відбудовні заходи на природоохоронних об'єктах. Реалізація планованих заходів має забезпечити скорочення витрат палива на 10 %, а викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище - на 15 %.

Оцінювати енергоекологічну ефективність третього етапу слід вкрай обережно, бо ці заходи пов’язані з реструктуризацією і модернізацією металургійної галузі, що вимагає значних інвестицій, джерела яких поки що неясні.

Що ж стосується перших двох етапів, то їх здійснення цілком реальне за двох умов: підтримки обсягів виробленої продукції хоча б на існуючому рівні і жорсткої політики уряду в питаннях оплати енергоресурсів. Оскільки енергозберігаючі заходи є досить рентабельними, а на першому етапі високорентабельними, то за цих умов економічний механізм реалізації енергоекологічної частини програми стає досить простим і зрозумілим: на підприємстві вишиковується ієрархія заходів щодо економічної ефективності з фінансуванням наступних за рахунок надходжень від реалізації попередніх.

Вирішальним чинником здійснення такої схеми організації енергозбереження є вишукування стартового капіталу фактично на 1,0 - 1,5 року (до одержання першого прибутку від впровадження заходів).

Чорна металургія в цьому плані перебуває в дуже сприятливому стані в результаті економічного експерименту відповідно до Закону України від 14.07.99 р. № 934. Необхідні інвестиції для запуску запропонованого механізму реалізації програми маловитратних заходів у чорній металургії не перевищують 25 % коштів, отриманих підприємствами у вигляді пільг за 1 рік проведення експерименту.

Верховна Рада при щорічному розгляді результатів експерименту відповідно до п. 5 Закону може включити до порядку його здійснення умову про забезпечення стартовими інвестиціями програми енергозбереження в чорній металургії.


^ Экологические проблемы тепловой энергетики Украины
І. Я. Сігал,

Інститут газу НАН України,

завідувач відділом захисту атмосферного повітря

від забруднення, професор, доктор технічних наук,

заслужений діяч науки і техніки України, м. Київ
Украина - страна с населением около 50 млн. человек и установленной мощностью тепловой энергетики на уровне Англии. Выработка электроэнергии на 40 %, а отопительная техника на 80 % ориентирована на природный газ, 75-80 % которого импортируется из России и Туркмении.

Энергетика Украины имеет существенные отличия от энергетики большинства стран Европы. Предприятия Минэнерго Украины вырабатывают не только электроэнергию, но и тепло для отопления зданий, на которое расходуется свыше 30 % мощности городских ТЭЦ. Например, в Киеве и ряде крупных городов городские ТЭЦ и мощные котельные Минэнерго отапливают около 80 % зданий.

Особенность энергетики Украины (а также и других стран СНГ) -наличие наиболее мощных в Европе водогрейных газомазутных котлов производительностью 50-180 Гкал/ч.

С 1990 по 1999 гг. потребление угля в крупной энергетике снизилось в 1,5 раза, а природного газа в 3 раза, выработка электроэнергии в 2,6 раза. При этом удельный выброс токсичных веществ на 1Квт в атмосферу вырос на 27 %.

В последние 9 лет средства в экологию энергетики Украины практически не вкладывались. В то же время Польша, Эстония, а также последние 2 года Россия увеличили капиталовложения в экологию энергетики в связи с ростом производства. Кроме того, в ближайшие 5-10 лет Россия, США, Германия планируют увеличить долю природного газа в энергетике, а Украина - сократить (за счет увеличения доли угля, что обострит экологические проблемы, в том числе и парниковый эффект). Поэтому уже в ближайшие 7-10 лет в связи с наметившимся ростом производства следует обратить особое внимание на разработку технических решений, которые можно было бы осуществить в Украине, несмотря на устаревшее оборудование электростанций и котельных, и сбалансировать рост выбросов.

При сжигании угля в котлах в атмосферу выбрасываются большие количества золы, оксидов серы и оксидов азота; при сжигании газа - только оксидов азота. Электростанция мощностью 1800 МВт выбрасывает в атмосферу более 6 млн. куб. м/ч дымовых газов, которые загрязняют свыше допустимых норм более 100 кубокилометров чистого воздуха.

В ближайшие годы доля твердого топлива на электростанциях будет возрастать, однако отопительные котлы, газомазутные котлы мощных котельных и ТЭЦ, работающие на газе и мазуте, в значительной мере будут определять атмосферу городов Украины. Даже в системе Минэнерго, где пытаются сократить расход газа на угольных котлах с 18 % до 12-15 % и менее, около 40 % топлива составляет природный газ, используемый в городских ТЭЦ и мощных котельных, заменить который в ближайшие годы невозможно, а основной выброс в атмосферу составляют оксиды азота, и снижая их выброс, в первую очередь, можно ограничить общий выброс токсичных веществ.

Нетрудно показать, что токсичность продуктов сгорания при сжигании угля (АШ) в котлах электростанций в среднем на 10-15 % определяется содержанием в них твердых частиц, на 40-50 % - содержанием в них оксидов серы и на 40-50 % - содержанием в них оксидов азота, а при сжигании природного газа на 98 % - содержанием оксидов азота.

Для снижения выброса твердых частиц в атмосферу электростанции Украины оснащены системами золоулавливания, в основном, электрофильтрами (производства Семибратовского завода, Россия), а также мокрыми золоулавливателями. Средняя степень золоулавливания электростанциях Украины составляет всего 95,7 % (1998 г), при этом выброс золы в 5-10 раз превышает выброс золы современными зарубежными электростанциями, на которых коэффициент золоулавливания составляет 99,5-99,8 %.

Напомним, что токсичность продуктов сгорания всех видов топлива определяется содержанием в них оксидов серы и оксидов азота, продуктов сгорания газа - только оксидов азота. Поэтому большинство электростанций Западной Европы, США, Японии, кроме систем пылеочистки, оборудованы системами сероочистки и азотоочистки, стоимость которых очень велика и составляет от 30 до 60 млн. долларов США на 1 энергоблок 300 МВт.

Несмотря на это, в последние годы системы серо- и азотоочистки строятся в Польше и других странах Европы. В Украине много лет с помощью Германии строится сероочистка на одном энергоблоке Добротворской ГРЭС. На Дарницкой ТЭЦ Институтом газа в содружестве с французской фирмой отработаны режимы эксплуатации известковой сероочистки. К сожалению, пока эти работы на выбросе в атмосферу оксидов серы пока не сказываются.

В 70-80-е годы по разработкам Института газа НАНУ на 30 % газомазутных котлов Украины (городские ТЭЦ, крупные котельные) были осуществлены мероприятия по 30-40 процентному снижению образования и выброса оксидов азота в атмосферу при сжигании газа и мазута. Стоимость этих мероприятий не превышает 1,5 % от стоимости системы азотоочистки. Институт получил в свое время заказы и перенес эти мероприятия на 2 электростанции и ряд котельных Москвы, крупнейшую в мире тепловую электростанцию - Сургутскую ГРЭС (Россия), Марыйскую ГРЭС (Туркмения), крупные котельные Минэнерго в Риге, Вильнюсе, Софии и др. городах (всего на 100 котлов электростанций и 900 котлов крупных котельных).

В 90-х годах институты Западной Европы, Москвы сделали новые шаги по снижению образования оксидов азота, а энергетика Украины практически все работы в этой области прекратила. Этому способствовало также то обстоятельство, что в Украине цены на топливо в последние годы близки к международным, а плата за выбросы токсичных веществ в атмосферу в 20-60 раз ниже. Так, в настоящее время оплата за выброс одной тонны оксидов серы или оксидов азота в Украине составляет 53 грн./т (или 10 долл. США за 1 т), а в США - 150 долл. за 1 т 802 и 600 долларов за 1 т NOx.

Если ввести платежи с учетом международных норм и учетом ущерба хозяйству, то эти платежи составили бы, например, для Киевских ТЭЦ-5 и ТЭЦ-6, Харьковской ТЭЦ-5 в зимние месяцы 4,5 млн. за выброс SO2 и 3,6 млн. за выброс NОх, что, однако, невозможно осуществить в настоящее время.

Рассчитывать на то, что в период до 2010 г. в Украине будут построены и введены системы серо- и азотоочистки в заметном объёме, с учетом их очень высокой стоимости, а также высокой стоимости расходов по их эксп­луатации (10-20 % от стоимости всех эксплуатационных расходов электростанций), не приходится.

В то же время в Институте газа НАН Украины подготовлена вторая очередь конструктивных и технологических мероприятий по 60-70 % снижению образования и выброса в атмосферу оксидов азота котлами ТЭЦ, промышленных и отопительных установок без снижения их КПД, а на части котлов - с повышением и экономией топлива. Это не потребует затрат более 1,5 % от стоимости строительства систем газоочистки.

Следует учесть, что воздействие оксидов серы и оксидов азота обладают эффектом суммации, поэтому надо выбирать наиболее экономичные пути снижения выброса любого из них.

Для условий Украины строительство сероочистки может быть оправдано только для угольных энергоблоков и мазутных, работающих на высокосернистом мазуте более 6 месяцев в году.

Выбросы в атмосферу Украины за последние годы увеличиваются также в связи с использованием устаревшего оборудования и невозможностью его заменить. Украина чуть ли не единственная страна, которая имеет достаточное количество листового металла и труб, но закупает котлы за рубежом по высоким ценам.

Особенностью Украины является отсутствие производства систем пыле- и газоочистки, а также полное отсутствие производства котлостроительного оборудования, за исключением котлов малой производительности (паровых до 10 т/ч, водогрейных до 10 Гкал/ч). Свыше 90 % потребности в продукции котлостроения закупается в России, частично в Германии, а в последнее время также в Чехии и Польше.

Поэтому до развития производства котлов надеяться на широкое обновление парка котлов в ближайшие годы не приходится. Необходимо модифицировать существующие заводы и освоить на них производство котлов и газоочистного оборудования.

Наряду с выбросами в атмосферу таких токсичных веществ, как оксиды азота и оксиды серы, уже в ближайшие годы будет учитываться и выброс в атмосферу парниковых газов, прежде всего, СО2. Анализ ситуации показывает, что при правильной организации системы продажи квот можно уже в период 2002-2012 гг. обеспечить поступление в Украину 300-600 млн. долларов США. Эти возможности объясняются тем, что согласно Киотскому протоколу (1977 г.) Украина и Россия должны к 2008-2012 гг. сохранить выброс СО2 на уровне 1990 г. Это дает возможность резерва, так как к 2000 г. выброс СО2 по Украине в 2 раза ниже, чем в 1990 г. В то же время ряд стран - потенциальные покупатели квот, - должны снизить выброс парниковых газов (прежде всего СО2) в атмосферу: США - на 7 %, страны Европейского Сообщества - на 8 %, Япония - на 6 %.

Возможность получения дополнительных средств от продажи квот на выброс СО2 еще увеличивает привлекательность использования природного газа, особенно для городских ТЭЦ, а также требуют большего внимания к проблеме экономии топлива. Если в настоящее время начинающихся продаж квот средняя цена за 1 т СО2 составляет $5, то уже через 3-5 лет эта цена может возрасти в 3-4 раза.

При сжигании угля основным горючим веществом является углерод (С), который сгорает в углекислый газ СО2, в то время, как природный газ, основным компонентом которого являются углеводороды (СnНm), сгорает, образуя как СО2 так и Н2О. Поэтому выход СО2 на единицу тепла ниже у природного газа. Например, при сжигании Донецкого АШ с содержанием углерода 66,6 % 1 кг угля (или 66,6 кг С) дает 2,5 кг СО2 или до 0,5 кг на 1000 ккал. При сжигании природного газа выход СО2 составит 0,23-0,25 кг.

Итак, выход СО2 при сжигании природного газа в среднем в 2 раза меньше, чем при сжигании угля и составит, в среднем, 2 т на 1000 м природного газа.

Уже в настоящее время необходимо осуществить контроль выбросов диоксида углерода СО2 в атмосферу и провести предварительную подготовку к продаже квот на выброс; часть из полученных средств можно использовать на экологические работы.

В основном, существенные доходы от продажи квот можно ожидать на период после 2008 г., и то лишь в случае ратификации Киотских соглашений парламентами ряда стран.

Вместе с тем, уже в ближайшие 2-3 года следует привлечь в страну инвестиции, для осуществления проектов совместного осуществления (“спільного впровадження”), в которых зарубежные инвестиции на снижение выброса парниковых газов направлены на снижение потребления топлива, что очень важно для Украины. Эти небольшие средства помогли бы, например, снизить расход газа на городских ТЭЦ на 0,7-2 %, в отопительных и промышленных котельных на 7-12 %, использовать биогаз и шахтный метан в качестве топлива.

Такие инвестиции уже используются в России и странах Прибалтики.

Выводы


1. Для снижения выброса токсичных веществ в атмосферу или сохранения уровня выброса в целом по Украине следует подготовить и осуществить на электростанциях, промышленных и отопительных котлах вторую очередь мероприятий по снижению выбросов оксидов азота, обеспечивающих 60-70 % снижение выбросов оксидов азота в атмосферу, без снижения КПД котлов и увеличения затрат на эксплуатацию (Институт газа НАНУ).

2. В настоящее время практически 100 % пылеочистного оборудования и около 90 % продукции котлостроения закупается в России и дрругих странах. В связи с необходимостью в ближайшие годы обновления части этого оборудования, а также учитывая, что Украина является крупным производителем металла, в т. ч. котельных труб, следует стимулировать производство этого оборудования в Украине.

3. С целью привлечения средств для мероприятий по снижению парникового эффекта необходимо:

а) организовать контроль и учет выбросов СО2 в атмосферу при сжигании топлива;

б) подготовить проекты «совместного осуществления» по снижению расхода топлива (газа) в энергетике и отопительной технике, а также использованию альтернативных топлив - шахтного метана, биогаза).


^ АНАЛІТИЧНА ДОВІДКА

про діяльність Інституту технічної теплофізики НАН України з вирішення проблем енергетики та енергозбереження в промисловості

^

А. А Долінський,

Інститут технічної теплофізики НАН України,

директор, академік НАН України,

професор, доктор технічних наук, м. Київ



Інститут технічної теплофізики НАН України створено в 1947 році. У структурі Інституту 17 наукових відділів, два дослідно-конструкторських бюро, дослідне виробництво та дослідний механічний завод тепломасообмінних апаратів. На базі Інституту функціонують: Національний комітет з тепломасообміну, міжвідомча координаційна рада з малої енергетики, комітет країн СНД з проблем сушки, наукова рада з проблеми “Теплотехнологія”. Інститут має спільні науково-технічні центри з В'єтнамом і КНР. Подібний центр створюється з США. В ІТТФ НАН України створено постійну виставку власних розробок “Енерго та ресурсозбереження”.

ІТТФ НАН України видає науковий журнал “Промышленная теплотехника”, який перевидається в США.

Станом на 01.01.2000 р. загальна кількість працівників складала 650 чоловік, серед них 32 доктори і 92 кандидати наук. В Інституті працюють один академік та три члени-кореспонденти НАН України. Обсяг виконаних робіт у 1999 році склав 3 млн. 710 тис. грн., у тому числі по 151 госпдоговору на суму 1 млн. 866 тис. грн. Науково-технічну продукцію на суму 350 тис. $ US було реалізовано за кордон .

Президія НАН України затвердила головні напрями фундаментальних досліджень ІТТФ НАН України:

1. Теплофізичні дослідження процесів у теплоенергетичному устаткуванні;

розробка методів підвищення його економічності, надійності та екологічної чистоти.

2. Розвиток загальної теорії теплообміну та її застосування для підвищення ефективності процесів передачі та використання теплоти в машинах і апаратах нової техніки.

3. Розвиток загальної теорії переносу теплоти та речовини; підвищення ефективності діючих та розробка принципово нових тепломасообмінних енерго- і ресурсозберігаючих технологій, розробка методів підвищення ефективності використання теплоти в них.

Тематика Інституту спрямована на дослідження і розробку прогресивних ене­ргозберігаючих методів і технологій при виготовленні та споживанні енергії.

Результати:

1. Розроблено та впроваджено математичні моделі та методи кількісного аналізу процесів тепломасообміну для проектування та оптимізації параметрів широкого кола технологічного та енергетичного обладнання в штатних та екстремальних умовах експлуатації на засадах сучасних комп’ютерних технологій.

2. Установлено основні закономірності теплопередачі в ТВЕЛах атомних реакторів, що використані в нормах розрахунків при складанні програм експлуатації.

3. Розроблено наукові основи підвищення економічності газових турбін. Результати використовувалися на всіх турбобудівельних заводах колишнього Радянського Союзу (галузі промисловості: авіація, суднобудування, енергетика) – понад 40 типів газових турбін.

4. Уперше в Україні створено дослідно-промислову когенераційну установку потужністю 500 КВт (Шрамковський цукровий з-д). У поточному році вводиться в експлуатацію перша демонстраційна когенераційна установка потужністю 2.5 МВт (м. Запоріжжя). Термін окупності 2-3 роки.

5. Розробка теплофізичних основ систем утилізації теплоти відхідних газів газоспоживчих котлів та печей. За технічними умовами, розробленими в ІТТФ НАН України, на Чернівецькому машзаводі налагоджено серійне виробництво теплоутилізаторів для котлів. При впровадженні вказаних утилізаторів на котлоагрегатах (більше ніж 50 шт.) коефіцієнт використання газу збільшується на 8-10 %.

6. Розроблено та реалізовано наукові основи і технології підвищення ефективності і безпеки видобування вугілля в глибоких шахтах.

7. Розроблено наукові й технологічні основи прогнозування та регулювання теплових режимів сховищ радіоактивних відходів високої та середньої активності. Результати передані в департамент атомної енергетики Мінпаливенерго.

8. Досліджено процеси переносу тепла і маси в теплотехнологіях та розроблено методи управління процесами, на основі яких створено принципово нові енергозберігаючі технології для різних галузей промисловості, найважливішими з них є:

а) високоефективні процеси сушки, енергомісткість яких в 1,5-3 рази менша порівняно з традиційними методами (впроваджено понад 420 технологічних ліній.)

б) технології з використанням дискретно-імпульсного вводу енергії. Впроваджено в 11 галузях промисловості 24 технології (всього 613 установок).

в) технологія виробництва високоміцного гіпсу - замінника цементу, яка впроваджена на 3-х заводах.

Використання нових теплотехнологій уже забезпечує річну економію палива 123 тис. т у. п.

9. Створено наукові й технологічні основи теплофізичного приладобудування. Створено прилади для визначення калорійності палива, тепловтрат та прилади контролю хімічного та механічного недопалу палива та ін. Впроваджено більш як 16 000 приладів.

Враховуючи сучасний стан економіки та енергетики України, Інститут вважає найбільш важливими для головних напрямків наукових досліджень та широкого впровадження в енергетику та промисловість такі маловитратні та швидкоокупні роботи:

1. Комбіноване виробництво теплової та електричної енергії на базі станцій теплопостачання та систем транспорту природного газу з використанням енергетичних газових турбін і газопоршневих двигунів вітчизняного виробництва. Собівартість виробленої електроенергії в 2-3 рази нижча, ніж при виготовленні на ТЕС. Потенціал енергозбереження становить 10-12 млн. т у. п.

2. Технології та устаткування для утилізації теплоти відхідних газів котлів та промислових печей. Потенціал енергозбереження становить 4,2 млн. т у. п.

3. Міжгалузеві технології та обладнання на базі дискретно-імпульсного методу введення енергії (ДІВЕ). Потенціал енергозбереження становить 2,9 млн. т у. п.

4. Міжгалузеві технології сушки. Потенціал енергозбереження становить 0,4-0,6 млн. т у. п.

5. Технології виготовлення будівельних матеріалів на основі високоміцного гіпсу. Потенціал енергозбереження становить 1-1,5 млн. т у. п.

6. Технологія виробництва теплової енергії за рахунок спалювання відходів деревини. Потенціал енергозбереження становить 1,0 млн. т у. п.

7. Засоби контролю та обліку енергії при її виробництві та споживанні.

При широкому впровадженні вищезазначених робіт потенціал енергозбереження може скласти 18-22 млн. т у. п.


^ Тези доповіді та пропозиції до Постанови парламентських слухань
Т. П. Булат,

Одеський національний університет ім. І. І. Мечнікова,

науковий співробітник
Основою будь-якого матеріального виробництва є природні ресурси, а технології їх переробки такі, що 95-97% природних ресурсів в процесі переробки перетворюються на відходи, забруднюючи довкілля. Це призводить до екологічної кризи, загрози глобальної екологічної катастрофи, заважає сталому розвитку суспільства. Тому економіка, енергетика, екологія – це єдиний комплекс проблем, пріоритет у якому має бути наданий екологічним вимогам, які забезпечують умови виживання та здоров’я людини.

У цьому зв’язку першочерговими завданнями уряду України, Мінекономіки, Міненергетики, Мінекоресурсів повинні бути:

1. Сприяння впровадженню передових ресурсозберігаючих технологій у всіх галузях господарства, розробка механізму заохочення підприємств до використання маловідходних технологій (податкові пільги, субсидії, пільгові кредити, екологічне страхування, екологічний аудит тощо). Внесення відповідних змін до чинного законодавства.

2. Впровадження технологій переробки промислових та побутових відходів як вторинної сировини. Сприяння будівництву відходопереробних підприємств в усіх областях України до 2005 року. Для цього передбачити частково бюджетне фінансування такого будівництва.

3. У м. Одесі – потенційно міжнародному центрі рекреації та туризму вирішити проблему будівництва сміттєпереробного комбінату до 2002 року.

4. У галузі енергетики, яка є найважливішим складником економіки і найпотужнішим джерелом забруднення довкілля необхідно:

4.1. Впровадження енергозберігаючих технологій в усіх галузях економіки та побуту. Енергомісткість одиниці продукції у Україні в 8-10 разів вища, ніж у розвинутих країнах, тому немає ніякої потреби зараз вводити нові енергопотужності, але лише за рахунок зниження енергомісткості та енергозбереження можливо підвищити обсяги виробництва ВВП в декілька разів. Кошти, що передбачені на будівництво нових енергетичних потужностей, використати на переобладнання виробництва та нові технології.

4.2. Перехід існуючих джерел енергопостачання на передові високоефективні технології виробництва енергії:

- у тепловій енергетиці – газотурбінні, парогазові, теплові насоси з більш високим ККД і меншою кількістю відходів;

- в ядерній енергетиці можливо використання реакторів нового покоління типу КН-3 (концерн “Енергія”), які мають великі переваги над реакторами типу ВВР-1000 і “КОНДУ”: відсутність уран-плутонійового паливного циклу, у 16 разів менша кількість радіоактивних відходів, вищий рівень екологічної безпеки, нижча вартість будівництва, демонтажу та одиниці електроенергії, що виробляється.

4.3. Постійне зростання обсягів використання альтернативних відновлювальних джерел енергії – сонячної, вітрової, гідро, приливно-хвильової, а також біогазогенераторів, що використовують органічні відходи, з доведенням їх частки в енерговиробництві України до 40-50 % до 2010 року.

4.4. Внести відповідні зміни до Національної енергетичної програми України, розробленої до 2010 року.

Такі заходи забезпечать виконання Україною міжнародних конвенцій щодо скорочення викидів в атмосферне повітря парникових газів і озоноруйнівних речовин, зменшення накопичення токсичних, радіоактивних твердих та рідинних відходів, поліпшення екологічної ситуації в Україні і перехід економіки до сталого розвитку.


^ Енергоефективність імпортного обладнання, утилізація органічних та теплових відходів
C. Й. Ткаченко,

Вінницький державний технічний університет,

завідувач кафедри теплоенергетики, газопостачання

та інженерного забезпечення будівництва, професор,

доктор технічних наук, член Наукової Ради ВЕЛ,

заслужений працівник народної освіти України, м. Вінниця
^ 1. Енергоефективність імпортного обладнання

В Україні питомі витрати енергоресурсів на одиницю виробленої продукції у 2-4 рази перевищують витрати в розвинених країнах. Це зрозуміло, коли мова йде про вітчизняне обладнання, вітчизняні теплотехнологічні системи, комплекси. Але таку картину, як правило, маємо і на імпортному обладнанні.

Пропозиції. До новітньої техніки обов’язкове науково-технічне супроводження. Потрібне вдосконалення Адміністративного кодексу щодо відповідальності за перевитрату енергоносіїв.

^ 2. Утилізація органічних відходів

У країнах Західної Європи (особливо в Німеччині), а також в Індії, Китаї серйозну увагу приділяють проблемам анаеробної переробки органічних відходів з отриманням біогазу, добрив. При цьому суттєво зменшується забруднення навколишнього середовища. Розвиток біоконверсії в Європі (біогазових установок) обумовлений увагою до охорони навколишнього середовища (відповідне законодавство), державними дотаціями.

В Україні є проекти, максимум – дослідні зразки. Приклад - пілотна установка для анаеробної переробки стоків Яготинського цукрового заводу.

Пропозиції. Впровадження в Україні адаптованих елементів законодавства Європейських країн, які сприяють впровадженню технологій переробки органічних відходів з одержанням енергоносіїв.

^ 3. Проблеми зменшення теплового забруднення навколишнього середовища з одержанням теплової енергії потрібних потенціалів

У Європі (Швеція, Швейцарія, Норвегія, Австрія та ін.) активно використовуються теплові насоси з тепловою потужністю 5–3 МВт для опалення. Джерела низькотемпературної теплоти: вода після очисних споруд, морська та озерна вода, вода після охолодження технологічних об’єктів, яка надходить на градирні.

Пропозиції. Використати напрацьований досвід України в розробці й застосуванні термотрансформаторів теплоти. Налагодити в Україні випуск великих теплонасосних установок. Розробити надійні техніко-економічні експертні системи щодо доцільності впровадження теплонасосних станцій (теплонасосні установки + котельні).


^ Енергозбереження в Україні:

проблеми законодвчого регулювання
В. А. Жовтянський

Державний Комітет з питань енергозбереження,

заступник голови, м. Київ
Ñêëàëîñÿ òàê, ùî ðîçâèòîê çàêîíîäàâñòâà ç åíåðãîçáåðåæåííÿ òà åêîëîã³÷íîãî çàêîíîäàâñòâà â Óêðà¿í³ çä³éñíþâàëèñя ïðàêòè÷íî íåçàëåæíî îäíå â³ä îäíîãî, õî÷à, ôàêòè÷íî, öå äâа боки îäí³º¿ ìåäàë³. Ïðîòå íàâ³òü ó ðåçóëüòàò³ ñï³ëüíîãî âïëèâó îáîõ ñôåð çàêîíîäàâ÷îãî ðåãóëþâàííÿ íà ñóñï³ëüí³ ïðîöåñè, âîíè ùå íå ñòàëè ³ñòîòíèì чинником íàö³îíàëüíî¿ åêîíîì³êè. Íàïðèêëàä, åíåðãîмісткість ÂÂÏ â Óêðà¿í³ ïðîòÿãîì 90-õ ðð. çðîñëà â 1,4 ðàçà ³ ñêëàäຠâ îñòàíí³ ðîêè ïîíàä 1,9 êã ó. ï./ãðí. [1], ïåðåâèùóþ÷è öåé ïîêàçíèê äëÿ êðà¿í Çàõ³äíî¿ ªâðîïè ìàéæå íà ïîðÿäîê. Çâè÷àéíî, íå ñë³ä àñîö³þâàòè éîãî ç ïèòîìèìè âèòðàòàìè íà âèðîáíèöòâî òèõ ÷è ³íøèõ âèä³â ïðîäóêö³¿. Öÿ îáñòàâèíà çóìîâëþºòüñÿ ïåðåâàæíî ñòðóêòóðíèìè îñîáëèâîñòÿìè íàö³îíàëüíî¿ åêî­íî­­ì³­êè, ÿêà äóæå ïåðåîáòÿæåíà åíåðãîмісткими ãàëóçÿìè ïðîìèñëîâîãî âèðîáíèöòâà ïðè â³äíîñíî íåçíà÷í³é ðîë³, íàïðèêëàä, áàíê³âñüêîãî á³çíåñó.

Îñíîâíèì ðåçóëüòàòîì ä³ÿëüíîñò³ äåðæàâíîãî îðãàíó óïðàâë³ííÿ º, çâè÷àéíî, ôîðìóâàííÿ “ïðàâèë ãðè” ó â³äïîâ³äí³é ñôåð³. Ðåòðîñïåêòèâíî îö³íþþ÷è ðîçâèòîê íîðìàòèâíî-ïðàâîâî¿ áàçè åíåðãîçáåðåæåííÿ ç ÷àñó ñòâîðåííÿ Êîì³òåòó в 1995 ðîö³, ìîæíà êîíñòàòóâàòè, ùî ïðàêòè÷íî âñ³ ïîëîæåííÿ Çàêîíó Óêðà¿íè “Ïðî åíåðãîçáåðåæåííÿ”, ÿê³ âèìàãàëè ïîäàëüøî¿ êîíêðåòèçàö³¿ â ³íøèõ íîðìàòèâíî-ïðàâîâèõ àêòàõ, íà ñüîãîäí³ ïðàêòè÷íî óðåãóëüîâàí³.

Ôîðìóëþþ÷è îñíîâí³ íàïðÿìè ïîäàëüøîãî ðîçâèòêó çàêîíîäàâñòâà, âàæëèâî îá’ºêòèâíî îö³íþâàòè ðåàëüíèé ñòàí åêîíîì³êè òà çàñòîñîâóâàòè àäåêâàòí³ öüîìó ñòàíові çàêîíîäàâ÷³ çàõîäè. Інакше åêîíîì³êà ¿õ íå ñïðèéìàº, ïåðåõîäÿ÷è ò³ºþ ÷è ³íøîþ ì³ðîþ â “ò³íüîâèé” ñåêòîð. Ïîïåðåäíÿ ³ñòîð³ÿ Óêðà¿íè õàðàêòåðèçóºòüñÿ ñàìå òàêîþ ñèòóàö³ºþ, êîëè â “ò³í³” çíàõîäèòüñÿ ìàéæå 60 â³äñîòê³â ÂÂÏ [2]. Öå, ì³æ ³íøèì, ÷àñòêîâî ïîÿñíþº ñèòóàö³þ ç åíåðãîмісткістю ÂÂÏ, îñê³ëüêè çàãàëüíå ñïîæèâàííÿ åíåðãîðåñóðñ³â ó íàñ стосується ëèøå òðåòèíè åêîíîì³êè; ³íøèìè ñëîâàìè, åíåðãîмісткість ÂÂÏ ðåàëüíî¿ åêîíîì³êè (à íå ëåãàëüíî¿ ¿¿ ÷àñòèíè) º óòðè÷³ ìåíøîþ.

Àíàë³ç ïîêàçóº [1], ùî ó ñòðóêòóð³ âèòðàò ó ïðîìèñëîâîñò³ Óêðà¿íè ¿õ ñêëàäник íà åíåðãîðåñóðñè ïðîòÿãîì 90-õ ðð. çðіс ó ìåæàõ 6,2-18,9 â³äñîòê³â, à частка ïðèáóòêó, íàâïàêè, çìåíøèëàñя â³ä 14,4 äî 5,4 â³äñîòêà. Öå, ó ñâîþ ÷åðãó, ñòàëî îäí³ºþ ç ïðè÷èí âèìèâàííÿ îá³ãîâèõ êîøò³â â åêî­íîì³ö³, ñïðèÿþ÷è òà­êèì ÷èíîì ¿¿ áàðòåðèçàö³¿ òà ³íøèì íåãàòèâíèì íàñë³äêàì (ç òî÷êè çîðó ïåðåõîäó äî ðèíêîâèõ â³äíîñèí). Отже, чинник åíåðãîåôåêòèâíîñò³ ñòàâ âèçíà÷àëüíèì ùîäî êðèçîâèõ ÿâèù у íàö³îíàëüí³é åêîíîì³ö³.

Ç ³íøîãî áîêó, â óìîâàõ áàðòåðèçàö³¿ ñîá³âàðò³ñòü ïåðåñòຠáóòè ³ñòîòíèì ôàêòîðîì â åêîíîì³ö³ âèðîáíè÷èõ ïðîöåñ³â. Ïðè öüîìó ï³äïðèºìñòâà îá’ºêòèâíî íå çàö³êàâëåí³ в ï³äâèùåíí³ åôåêòèâíîñò³ åíåðãîñïîæèâàííÿ. ²ñòîòíîþ çàâàäîþ для çàïðîâàäæåííÿ åíåðãîçáåð³ãàþ÷èõ çàõîä³â º çàòðàòíèé ìåõàí³çì ôîðìóâàííÿ òàðèô³â äëÿ åëåêòðî-, òåïëî- òà âîäîïîñòà÷àëüíèõ ï³äïðèºìñòâ, êîð³ííÿì ÿêîãî º ìåõàí³çì ôîðìóâàííÿ ïîäàòê³â íà îñíîâ³ âàëîâèõ âèòðàò âèðîáíèöòâà. Êð³ì òîãî, õàðàêòåðíîþ äëÿ çãàäàíèõ ï³äïðèºìñòâ º ¿õ õðîí³÷íà çàáîðãîâàí³ñòü, ùî íå äîçâîëÿº êîíöåíòðóâàòè êîøòè íà âèð³øåíí³ ïðîáëåì òåõí³÷íîãî ïåðåîçáðîºííÿ. Тому, âèíèêຠçà÷àðîâàíå êîëî íå䳺çäàòíîñò³ ìåõàí³çì³â åíåðãîçáåðåæåííÿ. Ñèòóàö³ÿ â óìîâàõ â³äñóòíîñò³ îá³ãîâèõ êîøò³â óñêëàäíþºòüñÿ äîðîãîâèçíîþ â³ò÷èçíÿíèõ êðåäèòíèõ ðåñóðñ³â.

Äëÿ íàäàííÿ ñò³éêîãî õàðàêòåðó ïîãëèáëåííþ ïðîöåñ³â ï³äâèùåííÿ åíåðãîåôåê­òèâ­íîñò³ íåîá­õ³ä­íî çàïðîâàäèòè åêîíîì³÷í³ ìåõàí³çìè ñòèìóëþâàííÿ åíåðãîçáåðåæåííÿ òà ³í­âåñ­òèö³é ó öþ ñôåðó.  óìî­âàõ â³äñóòíîñò³ áþäæåòíèõ òà öåíòðàë³çîâàíèõ ïîçàáþäæåòíèõ êîøò³â ³ äåøåâèõ â³ò÷èçíÿíèõ êðåäèò³â, à òàêîæ îáìåæåíèõ îá³ãîâèõ êîøò³â ï³äïðèºìñòâ äëÿ ô³íàíñóâàííÿ ïðîåêò³â ç åíåðãîçáåðåæåííÿ äîö³ëüíî âèêîðèñòàòè åêîíîì³þ êîøò³â, ÿêà äîñÿãàºòüñÿ в ðåçóëüòàò³ çàïðîâàäæåííÿ åíåðãîçáåð³ãàþ÷èõ çàõîä³â. Ö³ êîøòè належать äî ñïåö³àëüíèõ ôîíä³â åíåðãîçáåðåæåííÿ, ÿê³ óòâîðþþòüñÿ íà ï³äïðèºìñòâàõ. Òàêèé ï³äõ³ä ðîçâèíóòèé ó ïðîåêò³ çì³í òà äîïîâíåíü äî Çàêîíó Óêðà¿íè “Ïðî åíåðãîçáåðåæåííÿ” в ïàêåò³ іç çàêîíîïðîåêòàìè ùîäî âíåñåííÿ çì³í äî ïîäàòêîâîãî çàêîíîäàâñòâà, ï³äãîòîâëåíîìó Äåðæêîìåíåðãîçáåðåæåííÿ äëÿ âíåñåííÿ äî Âåðõîâíî¿ Ðàäè. Äîö³ëüíî àíàëîã³÷í³ ï³äõîäè ðîçâèíóòè òàêîæ ó ïðîåêò³ Ïîäàòêîâîãî êîäåêñó òà ïðè àíàë³ç³ ðåçóëüòàòèâíîñò³ 䳿 Çàêîíó Óêðà¿íè “Ïðî ïðîâåäåííÿ åêñïåðèìåíòó íà ï³äïðèºìñòâàõ ã³ðíè÷î-ìåòàëóðã³éíîãî êîìïëåêñó Óêðà¿íè” çã³äíî ç ïåðåäáà÷åíîþ öèì çàêîíîì ïðîöåäóðîþ éîãî ùîð³÷íîãî îáãîâîðåííÿ.

Ïðè öüîìó ñë³ä ï³äêðåñëèòè, ùî âèçíà÷àëüíó ðîëü ó ôîðìóâàíí³ åíåðãîçáåð³ãàþ÷î¿ ïîë³òèêè ó âñ³õ êðà¿íàõ ç ðèíêîâîþ åêîíîì³êîþ â³ä³ãðຠñàìå äåðæàâà.


^ Культура енергопостачання відповідно до вимог екології та прав людини

/заходи з енергозбереження/.
М. Ф. Хоменко,

Інститут гідротехніки і меліорації Української

академії аграрних наук, старший науковий співробітник,

кандидат технічних наук, м. Київ
Сьогодні держава повинна стимулювати використання альтернативних джерел енергетики, розвиток локальних господарських та міжгосподарських систем енергопостачання. Відомо, що насамперед - це вітроенергетика та малі гідроелектростанції на малих річках України. Їх близько 150. Перебувають вони переважно в занедбаному, розграбованому стані. Вимагають реконструкції та відновлення їхньої роботи. Ця проблема знову тісно переплітається з відновленням та екологічним оздоровленням самих малих річок, комплексним раціональним використанням агроекологічного потенціалу, захистом довкілля. Є програми розвитку вітроенергетики, відновлення малих ГЕС. Але вони не виконуються. Малих ГЕС відновлено всього декілька.

Пропозиція. Програми розвитку вітроенергетики та відновлення роботи малих ГЕС взяти під особливий контроль держави та незалежної екологічної служби.

Сучасний режим та якість роботи монополістів-постачальників енергії споживачам будь-якого калібру і ставлення до цих споживачів - це ставлення “злодія в законі” до своєї жертви. Поки що ніхто не може нас захистити від свавілля всяких РЕСІВ, ЖЕКів, водоканалів. У чому воно виявляється? Насамперед, це лічильники, точніше - їхній технічний рівень:

- Лічильники струму. Мають так званий "похід" - це коли диск обертається швидше, ніж споживається енергія. Цей плюс не на користь споживача. Споживач платить за віртуальну енергію. Лічильник - у контрольну незалежну лабораторію на перевірку.

- Лічильники води. Без лічильника в побуті вода оплачується за так званими санітарними нормами (6,5 м3 на 1 особу в місяць). Це страшенна кількість води. Ви платите за віртуальну воду! Але небезпека полягає не тільки в цьому. Скрізь на трасах, у підвалах будинку і т. ін. вода тече, ремонтуються тільки явні прориви і то ліниво, неоперативно. Немає зацікавленості - за все заплатить споживач відповідно до лічильника на насосній станції. Водоканали мають великий прибуток - з прибутку платять державі 60 % податку. Для чого це? Ставте свій лічильник! Ваше реальне споживання води знизиться в 10 разів! Без перебільшення!

Робіть контрольні заміри води через лічильник перед тим, як підписуєте акт у присутності комісії з водоканалу.

Пропозиція. Переглянути грабіжницькі “санітарні норми”! Встановити лічильники води та незалежний контроль над ними на всіх рівнях водопостачання.

- Лічильники газу. Лічильники газу, наприклад, заводу “Арсенал” мають точність + 2 %. Ставте на стенд! Купуйте й узгоджуйте установку тільки того лічильника, що має – 2 %. Це тому, що + 2 % може врегулювати тільки постачальник. Не потрібно оплачувати ті м3 газу, які не дійшли до споживача.

- Лічильники тепла. Побутових індивідуальних лічильників немає. Є тільки на будинок, блок будинків і таке інше. Тут уже роблять усе, що забажають.

А бажають вони, звісно, одного. За рахунок споживачів добре профінансувати своє паразитичне існування. Це не перебільшення! Склалась “глибока”, так би мовити, антикультура енергопостачання споживачам.

Збільшення тарифів на оплату тепла ніяк не обгрунтоване.

Пропозиція. Незалежний контроль калькуляцій на комунальні послуги та рахунків на оплату! А ще краще – передача розробки калькуляцій, тарифів, наприклад, управлінню Комітету стандартів по захисту прав споживачів, і все стане на своє місце.

Мільярди заборгованості населення, підприємств і організацій перестануть існувати. Зітхнуть і люди, і уряд.


Енергозбереження – пріоритетний напрямок державної політики України

^

М. П. Ковалко,

народний депутат України, фракція НДП



Енергозбереження визначено одним із пріоритетних напрямків державної політики України і має реалізуватися як довгострокова та чітко спланована програма дій.

Комплексне вирішення проблеми енергозбереження – один із найбільш вірогідних для України шляхів успішного подолання економічної та енергетичної криз, входження в сім’ю високорозвинутих країн світу. Вирішення цієї проблеми дозволить нашій державі різко зменшити залежність її економіки від імпорту енергоресурсів, вивести з експлуатації низку генеруючих потужностей, провести технологічне переозброєння енергомістких галузей та структурну перебудову господарських комплексів, сформувати оптимальні рівні самоенергозабезпечення регіонів та галузей, створити вітчизняну галузь із випуску та впровадженню конкурентоспроможного енергозберігаючого обладнання, суттєво обмежити вплив техногенних чинників на навколишнє середовище, забезпечити соціально-побутові потреби людини.

Орієнтація в минулому господарських комплексів України на загальносоюзні потреби, вади командно-адміністративної системи керування зумовили чимало проблем у розвитку економіки нашої держави. Велика частка застарілого, технічно зношеного обладнання та устаткування, енерговитратних технологій (особливо в енергетиці, чорній металургії, нафтохімічній промисловості, інших енергомістких галузях), орієнтація на дешеві паливно-енергетичні ресурси (ПЕР) призвели до критичних рівнів марнотратного та нераціонального використання ПЕР. Це стало однією з основних причин енергетичної та економічної кризи в нашій країні.

Можна констатувати, що вітчизняне виробництво технологічно відстало від світових тенденцій розвитку, має місце незбалансована структура господарства та значна залежність від імпорту, існує тенденція згортання наукомістких виробництв. Україна втратила 65 % своїх колишніх ринків збуту.

У цілому в Україні виробництво більшої частини продукції здійснюється за рахунок підвищення питомих витрат енергоресурсів. У 1995 р. зросли питомі витрати тепло- та електроенергії на виробництво понад 50 % видів продукції, що контролюється органами статистики, а котельно-пічного палива - на 44 % найменувань. Якщо ще недавно питома вага ПЕР у собівартості машинобудівної продукції України складала 5-6 %, то зараз вона зросла до 30-50 %, що в декілька разів перевищує аналогічні показники закордонних фірм. Це призводить до неконкурентоспроможності вітчизняної продукції на світовому ринку.

Слід відзначити обтяжливу залежність національної економіки від зовнішніх джерел енергопостачання, яка залишається високою (на рівні 50 %). Це одна з причин дефіциту платіжного балансу, що веде до зростання зовнішньої заборгованості. Сьогодні проблема енергозабезпечення країни вже переросла в проблему національної безпеки. Від її вирішення прямо й безпосередньо залежить можливість остаточного подолання кризових процесів. Ситуація ускладнюється неефективним впровадженням заходів із енергозбереження. Для нас надзвичайно важливим є всебічне осмислення проблеми отримання альтернативних джерел енергозабезпечення, технічне та економічне обгрунтування заходів із енергозбереження.

При представленні Програми діяльності уряду на 1996 р. на сесії Верховної Ради України 11.10.95 р. було зазначено, що дефіцит енергоресурсів породжений не тим, що їх немає де закуповувати. Проблема полягає в нестачі коштів. Сьогодні це найбільш виснажлива стаття нашого імпорту, яка лягає основним тягарем на платіжний баланс і поглиблює його від'ємне сальдо. Загальновідомо, що першопричина надмірного енергоспоживання - у деформованій структурі української економіки, що зумовлює її витратний характер. Відповідна структурна перебудова, яка має на меті усунення таких деформацій, успадкованих від колишньої структури господарювання СРСР, визначена у Програмі як один із стратегічних напрямків діяльності уряду.

Розбудова державності України, входження її повноправним членом у світове співтовариство вимагають передусім вирішення проблеми організації сталих та надійних шляхів забезпечення ПЕР, зменшення залежності від імпорту енергоресурсів та їх ефективного використання. Розвиток та оптимальне функціонування паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) нашої держави є одним із основних чинників забезпечення життєздатності її економіки, задоволення соціальних потреб людини. Вирішення завдань, які стоять перед ПЕК, може виконуватися за кількома напрямками: розвитком традиційної енергетики, диверсифікацією джерел імпорту енергоносіїв, пошуком перспективних нових джерел енергії (насамперед поновлюваних), впровадженням енергозберігаючих заходів та підвищенням енергоефективності.

Найбільш сприятливим з технічної та економічної точки зору для України є проведення політики енергозбереження, що має правовий статус державної політики. У такому контексті енергозберігаюча політика повинна розглядатися як сукупність дій, що відповідають загальнонаціональним інтересам: забезпеченню життєздатності економіки, охороні навколишнього природного середовища, стратегії безпеки.

Необхідно відзначити, що основний внесок у розв'язання проблеми ПЕК розвинутих країн світу після енергетичної кризи 1973 р. зробили не нарощування видобутку та виробництва ПЕР, не розширення кількості джерел енергопостачання, а конкретні заходи з енергозбереження. У 80-х роках у деяких із цих країн стало можливим економічне зростання при зменшенні потреб у ПЕР. Але існує об'єктивна межа енергозбереження, яка визначається інерційністю розвитку систем енергозбереження. У 1973-1985 рр. середньорічні темпи зниження енергоємності в розвинутих країнах не перевищили 3,0 %, а без Японії - 2,1 % за рік.

При цьому підвищення темпів енергозбереження було досягнуто значною мірою за рахунок зниження темпів економічного зростання. Зниження енергоємності в різних країнах було тим значнішим, чим вищим був досягнутий рівень економічного розвитку, рівень енергоспоживання на душу населення, а також здатність господарського механізму та системи управління реалізувати структурну перебудову економіки на новій наукомісткий технологічній базі.

Для країн, які розвиваються, проблема енергозбереження також є актуальною. Але її вирішення в основному спрямоване на уповільнення темпів зростання енергомісткості валового національного продукту (ВНП).

Можливий кумулятивний ефект енергозбереження - економія 200 млрд. т у. п. органічного палива в 1986-2020 рр., тобто такої кількості, яка була видобута з надр за всю попередню історію розвитку людства. Прогнозується, що за рахунок енергозбереження буде задовольнятися дві третини приросту світових потреб в енергії. Від успіхів у сфері енергозбереження залежать розвиток та масштаби видобування та виробництва ПЕР, напрямки еволюції та структура світового енергетичного балансу.

Аналіз чинників та межі зміни пропорцій між економічним зростанням та енергоспоживанням підтверджують, що зараз рушійною силою енергозбереження в Україні стає перехід до ресурсо- та енергозберігаючого типу економічного зростання.

Енергозбереження та зниження енергоємності бажано проводити в усіх сферах і галузях енергоспоживання навіть при збереженні постійних цін чи в разі їх відносного зниження. Основа зниження енергоємності - оснащення сфери матеріального виробництва, послуг, будівель новітніми технологіями, обладнанням, які відповідатимуть сучасному науково-технічному рівню розвитку людства.

^

Енергетична безпека держави


Енергетична безпека як один із найважливіших складників економічної безпеки проявляється як стан забезпечення держави ПЕР, що гарантують її повноцінну життєдіяльність і, по-друге, як стан безпеки енергетичного комплексу господарства України, передусім - атомної енергетики, та здатність енергетики забезпечити нормальне функціонування економіки, енергетичну незалежність країни. Політична й енергетична незалежність є взаємообумовленими.

Енергетика є найважливішою складовою частиною єдиного ПЕК держави, що включає видобування та транспортування ПЕР, їх безпосереднє використання енергоспоживаючим устаткуванням, а також перетворення енергії палива в інші види, зручні для його транспортування та подальшого використання.

Глибоке проникнення енергетики в усі галузі економіки та соціальну сферу визначає її особливу роль у забезпеченні безпеки розвитку сучасного суспільства. Особливості енергетики, які відрізняють її від інших галузей господарства України:

1) технологічні особливості, зумовлені фізичною суттю процесів виробництва, розподілу та споживання енергії (взаємозаміна ресурсів, що використовуються, послідовність фаз перетворення енергії - енергетичний ланцюг; неперервність процесу виробництва електроенергії, її розподілу та використання);

2) внутрішньогалузеві особливості (висока капіталомісткість енергетичних об’єктів, довгі терміни їх спорудження та експлуатації);

3) характер зв'язку з іншими галузями (широке використання енергії в усіх галузях господарства, різноманітність її видів та параметрів, наявність зворотних зв’язків між енергетикою та іншими галузями);

4) суттєвий вплив на навколишнє природне середовище.

До чинників, які визначають рівень споживання ПЕР, належать:

1) коливання кон’юнктури та погодних умов;

2) динаміка народонаселення;

3) зміни у відносному енергоспоживанні окремих груп споживачів;

4) міжнародний поділ праці;

5) порівняльна ефективність різних енергоносіїв з погляду покриття одних і тих же потреб.

Проблема енергетики тісно переплітається з іншими проблемами, насамперед демографічною. Вклад демографічного чинника у зростання світового енергоспоживання в 1900-1985 рр. складав 37 %, а в перспективі він перевищить 67 % до 2000 р. та 90 % - у 2000-2030 рр.

Можна стверджувати, що економія енергоресурсів у функціональному значенні є джерелом енергії. Розміри такого джерела в загальному випадку є різницю між існуючим попитом на енергію та відносно оптимальним попитом (чи його комбінацією), який є необхідним для задоволення тих же потреб у формі, що відповідає загальним інтересам.

Використання зовнішньоекономічних зв’язків має бути спрямоване на економію енергії і обумовлене тими ж факторами, які визначають ефективність міжнародного поділу праці та економічної інтеграції. Економіка, яка може уникнути втрат, зумовлених цінами на ПЕР, посилює свої зовнішньоторгові позиції та підвищує стабільність рівня цін.

Процес підвищення енергетичної ефективності економіки країни проходить кілька стадій розвитку - від боротьби з прямим марнотратством ПЕР до реалізації капіталомістких заходів з метою модернізації та вдосконалення існуючих технологій енергоспоживання (з відповідним науковим, проектно-конструкторським, виробничим та монтажно-налагоджувальним забезпеченням) та далі до розробки і впровадження нових енергозберігаючих технологій, фундаментальної перебудови паливно-енергетичного балансу (ПЕБ) країни. Звичайно, окремі країни знаходяться на різних етапах розвитку цього процесу та мають, залежно від їхнього рівня науково-технічного та економічного розвитку, різні можливості реалізації енергозберігаючої політики.

При побудові високоефективної економіки держави необхідно зіставляти “соціальний ефект” від заходів у сфері економії ПЕР із пов'язаними з цим “соціальними витратами”. Можуть бути рекомендовані лише ті заходи економії ПЕР, соціальний ефект від реалізації яких виправдовує необхідні для їх здійснення витрати, та які забезпечують підвищення рівнів енергетичної безпеки.

Провідні країни світу приділяють значну увагу своїй енергетичній безпеці.

Враховуючи вищезазначене, актуальність розробки комплексної системи напрямків та пріоритетів енергетичної безпеки для України є беззаперечною.

Енергетична безпека визначається кількісними та якісними показниками наявності власних енергоресурсів, транспортної інфраструктури, рівнями енергоспоживання, можливістю використання альтернативних джерел енергії. Вона залежить від рівня забезпечення своїх потреб власними ПЕР, наявності альтернативних джерел їх надходження. Впливає на енергетичну безпеку і частка різноманітних енергоносіїв в енергоспоживанні. Значною мірою енергетична безпека обумовлена рівнем освоєння і використання наявних ресурсів та глибиною їх переробки, станом контролю за витратами ПЕР, рівнем енергозбереження (створенням умов, які перешкоджають витратам).

Важливим є досягнення збалансованого виробництва і потреб електричної та теплової енергії. Необхідні нові системні підходи для вирішення комплексу складних проблем сучасності у взаємозв’язку з напрямками розвитку енергетики. При цьому слід зауважити, що переоцінка потреб обсягів ПЕР веде до накопичення засобів виробництва в ПЕК у дуже великих масштабах. Як приклад, відзначимо суттєвий надлишок виробничих потужностей в енергетиці США.

Енергетична безпека характеризує ступінь виконання енергетикою її функцій перед суспільством, державою як у звичайних, так і в критичних умовах та надзвичайних ситуаціях. Аналіз здатності виконання енергетикою цих функцій зводиться до дослідження життєздатності систем енергетики та технічної безпеки енергооб’єктів. Основні методичні положення досліджень та забезпечення енергетичної безпеки держави пов’язані з такими аспектами:

1) унікальністю критичних і надзвичайних ситуацій екстремального характеру та пов’язаними з цим проблемами їх моделювання, оцінками ймовірності таких явищ та наслідків для систем енергетики і споживачів;

2) необхідністю детального ієрархічного моделювання елементів та цілої системи ПЕК, виходячи з можливості крупномасштабних критичних та надзвичайних ситуацій, можливості розвитку несприятливих явищ, взаємозалежності та взаєморезервування систем енергетики, обмежених технічних можливостей енергооб’єктів та зв'язків між ними в таких ситуаціях, а також ієрархічного моделювання споживачів з урахуванням їхніх технологій та структури;

3) важливістю розуміння ризику критичних та надзвичайних ситуацій, їх наслідків, як одного з критеріїв обгрунтування рішень;

4) двоетапним підходом до досліджень та обгрунтування рішень (на рівні оптимізації розвитку енергетики) через нормативи, обмеження, компенсаційні витрати тощо; аналіз наслідків для енергетики та споживачів при конкретних сценаріях критичних та надзвичайних ситуацій, ефективності конкретних заходів із підвищення енергетичної безпеки;

5) комплексним підходом до розгляду проблеми в оперативному розрізі підтримання в готовності оперативних засобів; адаптування їх до змін поточної ситуації; локалізація критичної чи надзвичайної ситуації та зменшення її наслідків; ефективне відновлення функцій системи після критичної чи надзвичайної ситуації.

Важливо враховувати міжнародні аспекти енергетичної безпеки, включаючи вплив експортно-імпортних поставок ПЕР, інвестицій, обладнання на національну безпеку та стабільність економічних і політичних взаємовідносин між державами, реалізацію Європейської енергетичної хартії, міжнародне реагування на надзвичайні ситуації; необхідність розробки економічних, правових і організаційних механізмів по забезпеченню енергетичної безпеки держави.


^ Первоочередные задачи по повышению эффективности

энергетической науки и рентабельности энергетики
А. А. Долінський,

директор ІТТФ НАН України, академік


  1. Определить приоритетные направления в развитии энергетики и энергетической науки.

  2. Практиковать комплексные научные проекты по приоритетным направлениям с участием организаций-исполнителей и головной организации, полностью отвечающей за конечный результат по проекту.

  3. Практиковать государственные льготные кредиты под изготовление демонстрационных образцов энергетического оборудования по приоритетным направлениям.

  4. Главным приоритетом современного развития энергетики необходимо считать энергосбережение.

  5. Эффективно реализовать выполнение законов энергосбережения.

  6. Основные направления энергосбережения:

    • снижение расходов газа на «подсветку» при производстве тепла и электроэнергии (циркулирующий кипящий слой, повышения качества угля и др.);

    • широкое внедрение когенерации и утилизации тепла на существующих котлах и печах;

    • широкое внедрение энергосберегающих технологий при производстве и использовании энергии с окупаемостью 1-3 года (теплотехнологии на основе ДИВЭ, прогрессивные технологии сушки, новые технологии строительных материалов – высокопрочного гипса и др.);

    • введение в технологические регламенты обязательного использования приборов для определения качества топлив, оптимизации работы котельных по экологическим показателям и полноте использования топлива.

  7. Активное использование нетрадиционных источников энергии:

дерева, торфа и др., тепла недр (геотермальной энергетики), низкопотенциальных источников тепла, энергоресурсов некондиционных газовых месторождений и сопутствующего газа, газоконденсатных месторождений, шахтного метана и др.
^ Утилизация теплоты уходящих газов газопотребляющих

тепловых установок

Применение теплоутилизаторов для нагрева воды
Глубокое охлаждение уходящих газов котлов – от температуры 160-2000 С до 40-500 С, т. е. ниже точки росы водяного пара, с извлечением его скрытой теплоты конденсации в теплоутилизаторах:

поверхностного типа – за котлами теплопроизводительностью до 5 МВт;

контактного типа – за котлами теплопроизводительностью свыше 5 МВт.
^ Увеличение коэффициента использования топлива – 7-10 %
Применение теплоутилизаторов при отсутствии потребителей нагретой воды
Для подогрева и увлажнения дутьевого воздуха в котлоагрегатах.

Увеличение коэффициента использования топлива – 5-7 %.

Уменьшение количества выбросов оксидов азота в 2-3 раза.

Осуществление утилизации теплоты уходящих газов только в котельных Украины позволит сэкономить до 3,5 млрд. м3 природного газа (до 4,2 млн. т у. т.)
Энергосберегающие технологии, разработанные в ИТТФ НАН Украины
Универсальные технологии


  • Технологии на основе принципа дискретно-импульсного ввода энергии;

  • высокоэффективные технологии сушки.


^ Энергосберегающие технологии переработки сельскохозяйственного сырья
Получение сушеной продукции и пищевых порошков из фруктов и овощей;

производство белковых продуктов на основе сои;

получение низкометаксилированного пектина и пектиносодержащих продуктов.
^ Технологии, ориентированные на повышение экономичности и экологических показателей объектов малой энергетики
Технологии глубокой утилизации теплоты уходящих газов топливоиспользующих установок;

технология комбинированной выработки тепловой и электрической энергии на станциях теплоснабжения;

технологии аккумулирования тепловой энергии.
^ Технологии извлечения глубинного тепла Земли
Энергосберегающая технология производства высокопрочного гипса


^ ПОТРЕБЛЕНИЕ ТОПЛИВА ЭНЕРГЕТИКОЙ УКРАИНЫ

МОЖНО СОКРАТИТЬ БОЛЕЕ ЧЕМ В ДВА РАЗА
  1   2   3   4   5

Реклама:





Скачать файл (159.8 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru