Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  


Загрузка...

Контрольна робота - Розлади свідомості: види та прояви, соціальна значущість - файл 1.doc


Контрольна робота - Розлади свідомості: види та прояви, соціальна значущість
скачать (111.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc112kb.04.12.2011 03:00скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

Реклама MarketGid:
Загрузка...

ПЛАН

1. Поняття про свідомість……….…………………………………………..….. 3

2. Кількісні (непсихотичні) розлади свідомості ..………………………...…… 4

3. Якісні (психотичні) розлади свідомості…….. ………………..……….……. 5

4. Соціальна значущість …………………………………………………..…..… 9

5. Список використаних джерел………....….……………………….…… ……13


Поняття про свідомість

Свідомість – це складна інтегруюча (об’єднуюча) діяльність головного мозку, що забезпечує тонку орієнтовану реакцію у місці, часі, власній особистості і готовність до активної цілеспрямованої і планомірної діяльності.

Свідомість – це цілісний процес, вища форма відображення людиною навколишнього середовища (дійсності), що включає усі форми психічної діяльності (відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, увагу, почуття, волю), і регулює взаємовідносини особистості з навколишнім світом.

В клінічному аспекті свідомість поділяють на предметну свідомість та самосвідомість.

^ Предметна свідомість – усвідомлення простору і часу, яке включає відображення об’єктів і явищ дійсності в їх зовнішніх і внутрішніх зв’язках.

Самосвідомість – усвідомлення власної особистості, виділення себе з оточуючого; усвідомлення власного тіла, думок, почуттів, дій, інтересів, статусу в системі суспільних та виробничих стосунків.

^ Стан свідомості впливає як на повноту самопочуття самого хворого, цілісність і якість усвідомлення самого себе і оточуючого світу, так і на можливість повноцінного контакту між лікарем та пацієнтом.

В клінічній практиці будь-якого профілю, оцінці свідомості хворого має надаватися важливе значення. Стан свідомості обов’язкового відображується в описанні психічного статусу. Розлади свідомості у хворого можуть ускладнювати, спотворювати або повністю виключити контакт з ним, однак аналіз цих розладів дозволяє оцінити загальний стан хворого, виявити можливі їх причини і визначити подальшу динаміку.

У практичній психіатрії говорять, що хворий перебуває в ясній свідомості в тому випадку, коли він повідомляє паспортні дані про себе, знає, де знаходиться, якщо він орієнтований у навколишньому середовищ, у часі, впізнає оточуючих, якщо розуміє, осмислює зверненні до нього запитання і правильно на них відповідає. Навіть тоді, коли в хворого є маревні ідеї, нав’язливі стани, ейфорія або депресія, про нього говорять, що він перебуває в ясній свідомості. А.В. Снєжневський розрізняв 4 ознаки ясної свідомості: 1. адекватне, правильне сприйняття оточуючого світу (не ілюзорне, не маячне і т.д.);

2. правильна орієнтація в місті, часі і оточуючих особах;

3. послідовність мислення, відсутність явищ безладності, інкогеренції;

4. збереження пам’яті. До вищеперерахованого слід додати ще одну ознаку нормальної свідомості - здатність до адекватного вербального та рефлекторного контакту.

У кожний конкретний момент життя людина може мати різні ступені свідомості від повністю ясного до несвідомого стану. Не дивлячись на істотні розбіжності, синдроми потьмареної свідомості мають чотири загальних ознаки (К.Ясперс), які тією чи іншою мірою притаманні кожному з них: 1. нечітке сприйняття оточуючої реальності; 2. дезорієнтування в місці, часі і ситуації; 3. різні варіанти порушення мислення; 4. порушення пам’яті (хворий повністю або частково забуває те, що з ним відбувалося під час хворобливого стану). Окремо кожна з ознак ще не свідчить про порушення свідомості. Якщо всі ці 4 ознаки мають зміни, то це свідчить про розлад свідомості. Виділяють два основних види розладів свідомості: кількісні (непсихотичні) розлади свідомості та якісні (психотичні) розлади свідомості

^ Кількісні (непсихотичні) розлади свідомості

Ці розлади ще називають виключенням свідомості. Вони характеризуються одночасним порушенням раціонального і чуттєвого пізнання через виключення свідомості. Стани виключення свідомості спостерігаються частіше внаслідок інтоксикації, при ЧМТ, неврологічній патології (внаслідок порушення мозкового кровообігу, нейроінфекції, та ін.). Кількісні розлади свідомості належать до екзогенних розладів і відзначаються при судинних порушеннях, важких інтоксикаціях, ендокринних розладах, епілепсії (епілептична кома), після черепно-мозкових травм і в термінальних стадіях вмирання (вегетативна кома).

Оглушення – найбільш легка і проста по психопатологічній структурі форма.

Сомноленція – найбільш легкий ступінь порушення свідомості, який може перейти в сопор і кому: хворий сонливий, загальмований, орієнтація неповна, тим не менш, химерності в поведінці не спостерігається, при звертанні до нього хворий відповідає загальмовано, іноді, щоб отримати словесну реакцію, необхідно говорити голосніше або неодноразово повторювати питання.

Обнубіляція при цьому стані до свідомості доходять тільки сильні (фізичні або психічні) подразники. Сприйняття оточуючого неясне, розмите, спогади різко обмежені або відсутні. Орієнтування в місці і часі різко порушене або відсутнє, емоції знижені. Рухова активність відсутня або ослаблена. Міміка хворих невиразна. Вони звичайно сидять або лежать в одному положенні. Іноді спостерігаються явища ейфорії;

Сопор – синдром загального порушення свідомості: хворий лежить, на оточуюче не реагує, іноді спостерігаються безладні рухи, мовлення відсутнє. Із зовнішніх подразників сприймаються дуже сильні, наприклад біль. Після виходу із сопору на цей період настає повна амнезія.

Кома – повне виключення свідомості, відсутність реакції на зовнішні та внутрішні подразники, фізіологічні рефлекси відсутні (порушуються дихання, серцево-судинна діяльність, функція вегетативної нервової системи). Після коми залишається повна амнезія на період втрати свідомості.

^ 2. Якісні (психотичні) розлади свідомост

Такі розлади ще називають потьмаренням свідомості. Вони характеризуються дезінтеграцією психічної діяльності внаслідок кіркових уражень. Потьмарення свідомості може наставати раптово, або розвиватись поступово. Поступовому (наприклад, деліріозному) передує стан розгубленості, стрижень цього стану - гіперметаморфоз - стан надмірної відволікаємості, коли кожний новий подразник відразу привертає увагу хворого. Хворий втрачає домінантну лінію поведінки, відбувається постійне переключення уваги, дії набувають хаотичного характеру. Синдроми потьмарення свідомості відрізняються від виключення свідомості наявністю продуктивної психопатологічної симптоматики. Делірій виникає, яка правило, на фоні інтоксикації (при хронічному алкоголізмі, інфекціях, зловживанні психоактивними речовинами та ін.). Деліріозний синдром представлений масивною продуктивною психосимптоматикою. Спостерігаються множинні, рухомі, сюжетні галюцинації, переважно зорові, тактильні. Емоційний стан і поведінка хворого відповідають змісту галюцинацій. В розвитку деліріозного синдрому спостерігаються 4 стадії: I стадія - підвищена говірливість, наплив асоціативних, конкретно-чуттєвих образів, яскравих уявлень, яскраво пригадуються картини минулого, іноді недавнього, іноді далекого. Мова безладна, хаотична. Характерна зміна настрою і поведінки хворих. Якщо такі обмани сприйняття приємні, настрій підвищується, але частіше спостерігаються страхітливі галюцинації, які призводять до афекту тривоги, страху. Під вечір стан хворого погіршується - посилюються розлади сприйняття. Сон поверховий з жахливими сновидіннями. Хворі вскакують, намагаються кудись бігти, дезорієнтовані. Вранці, як правило, засинають, сон стає глибоким, просинаються з відчуттям втомленості, слабкості. II стадія - поглиблення делірію. З’являються більш масивні напливи ілюзій. Хворі різко реагують на подразники, тривожні. Часто неправильно відповідають на запитання, спостерігається підвищена відволікаємість уваги. Свідомість порушується, іноді з’являються люцидні "вікна" - немовби "вікна в реальний світ", при цьому з’являється відчуття хворобливої зміненності. Тоді хворий краще відповідає на питання, починає пізнавати оточуючих, але потім знову потрапляє в світ ілюзорного сприйняття. Сон хворого стає ще більш поверхневим, спостерігається більше жахливих сновидінь. Хворі засинають тільки вранці - на 2-3 години. III стадія - до вищеперерахованих симптомів приєднуються яскраві зорові сценоподібні, калейдоскопічні галюцинації, що мають екстрапроекцію і хворий поводиться відповідно до їх змісту. Галюцинації можуть мати комплексний характер - зорові + слухові. Вночі наплив галюцинацій посилюється, розвивається повна дезорєнтація, частіше хворі зовсім не сплять. Люцидні "вікна" короткотривалі або відсутні взагалі. IV стадія - спостерігається повне дезорієнтування, хворий промовляє окремі слова без будь-якої послідовності, не відповідає на поставлені питання. Збудження в межах ліжка, супроводжується буркотінням, спробами зривати одяг, знімати з тіла "нитки", пересувати ковдру, подушку. Погляд мутний, розгублений. В подальшому може наступати сопор, кома і смерть. Після деліріозного стану зберігаються досить яскраві, але не завжди зв’язні спогади. Хворобливі переживання залишаються в пам’яті більш чітко, ніж реальні події. В якості варіантів деліріозного синдрому, які відрізняються більш важким перебігом, описані професійний та буркотливий делірій. Професійний делірій - у зв’язку з галюцинаторно-параноїдними переживаннями, що обумовлені делірієм, хворий поводиться так, наче йому доводиться виконувати свої професійні обов’язки - водій імітує керування автомобілем, музикант “грає” на трубі, токар “обробляє” на станку деталь і т.д. Буркотливий (муситуючий) делірій - збудження в межах ліжка, “збирання” дрібних предметів, що начебто прилипли до тіла і одягу, тиха, незрозуміла мова при відсутності реакції на зовнішні подразники. Аменція - розвивається на фоні тяжких інфекційних і хронічних затяжних захворювань, що виснажують. Це стан психічної сплутаності Проявляється у втраті орієнтації в оточуючому, часі і власній особистості, галюцинаціями, переважно слуховими, уривчастими маячними ідеями, фрагментарністю відображення навколишнього, мовною безладністю, руховим збудженням, почуттям страху, безпорадності та розгубленості. Після закінчення спостерігається амнезія, рідше фрагментарні спогади.

Аменція триває від декількох годин до декількох тижнів або місяців. ^ Сутінковий стан - синдром потьмарення свідомості з глибоким дезорієнтуванням у оточуючому, яскравими зоровими галюцинаціями, уривчастими маячними ідеями, афективними реакціями страху і гніву, злості, безпричинної люті, руховим збудженням. Свідомість ніби звужується і фіксує лише частину явищ, процесів, що відбуваються в довкіллі. Зберігаються спроможність окремих зв’язаних дій, які хворим не усвідомлюються і носять автоматичний характер. Сутінки раптово виникають і швидко припиняються, іноді приводячи хворого до немотивованих вчинків, агресивних дій. Закінчується цей стан глибоким сном і амнезією. Онейроїд - характерний для кататонічної шизофренії, іноді зустрічається при інтоксикаціях психоактивними речовинами та епілепсії. Проявляється малочисельними галюцинаціями фантастичного надприродного змісту, в яких хворий не бере участі, але відчуває особливу відповідальність за все, що відбувається. Галюцинації змішуються з реальною дійсністю і складають єдине ціле (подвійне орієнтування, хворий бачить все ніби з боку). У хворих не відзначається вираженого рухового збудження. Реальність, як правило, знижена у своєму значенні або зовсім не сприймається хворим. Спостерігається ілюзорно-галюцинаторне сприйняття оточуючого світу, емоційне напруження (страх, чекання). Поведінці хворого властиві онейроїдний ступор або нецілеспрямоване, безглузде збудження. Цей стан може тривати дні, тижні. Інколи вчинки хворих залишаються послідовними, хворі захоплені відчуттям, яке ними володіє і відділене від змісту свідомості. Якщо прості сутінки супроводжуються мимовільним блуканням, говорять про амбулаторний автоматизм, який може бути короткочасним з різким, часто безглуздим або хаотичним руховим збудженням. Хворий може рвучко кудись побігти або крутитися на одному місці (фуги), або тривалий час блукати без мети, виконуючи при цьому дії, що справляють враження зовнішньо цілеспрямованих та впорядкованих (транс). Амбулаторний автоматизм, який виникає під час сну, дістав назву лунатизму, або сомнамбулізму. Лунатики здійснюють безцільні дії автоматичного характеру. Їхня увага зосереджена на дуже обмеженому колі уявлень та предметів, їх неможливо пробудити. У дітей сомнабулізм часто є ознакою розлади сну, а не епілепсії. Абсанс — вимкнення свідомості на мить. У цей момент хворі раптово з відсутнім поглядом замовкають, ніби втративши думку; якщо це відбувається під час роботи, то у них з рук випадає інструмент, під час їжі — ложка, при палінні — цигарка. Після закінчення такого стану, який триває секунди, вони розгублено оглядаються, не можуть одразу зібратися з думками. Транс – розлад, що характеризується автоматичністю актів поведінки у стані потьмареної свідомості або звуженого поля свідомості. Виникає в стані, коли хворий не спить, робить цілеспрямовані дії, про які надалі не пам’ятає. Особливі стани свідомості включають психосенсорні розлади на тлі звуження свідомості. Виключні стану свідомості: патологічне сп'яніння, патологічний афект. Соціальна значущість Потьмарення або виключення свідомості є ознакою важкого психічного, а часто і фізичного стану, що вимагає невідкладної медичної допомоги. Психопатологічні синдроми, які спостерігаються переважно при органічному ураженні головного мозку, пов'язаному з соматичною, інтоксикаційною, судинною, травматичною патологією або атрофічними змінами головного мозку - ці розлади можуть носити короткочасний або хронічний характер, але в будь-якому випадку вони помітно впливають на інтелектуальні здібності і поведінку людини, його можливості вчитися, працювати і вести активну діяльність. При сутінковому порушенні свідомості з клінічних ознак, які відображають суть цієї форми патологічно зміненої свідомості, передовсім, необхідно визначити дезорієнтованість у власній особі й навколишньому середовищі. В цьому стані людина позбавлена здатності правильно сприймати дійсність і водночас здійснювати цілеспрямовану діяльність відповідно до вимог суспільних заборон, навіть інстинкту самозбереження. Її поведінка визначається неконтрольованими потягами, примітивними емоціями. Надмірна, патологічна активність призводить до різкого виснаження нервових ресурсів, тому епізоди сутінкового потьмарення свідомості звичайно закінчуються термінальним сном і для них характерним має бути забування (тією чи іншою мірою) подій, що відбувалися. У такому стані хворі нерідко скоюють тяжкі правопорушення. Протиправні дії, що скоюються хворими в період деліріозного чи сутінкового потьмарення свідомості, не відрізняються різноманітністю. Як правило, це кримінальні акти, спрямовані проти життя і здоров'я особи (вбивства, тяжкі тілесні ушкодження), владних органів (спротив представникам влади, громадськості, працівникам міліції, образи на їхню адресу та посягання на їх життя), суспільної безпеки і громадського порядку (хуліганські вчинки, порушення правил безпеки руху). Розлади свідомості позбавляють людину можливості приймати рішення, що є результатом вибору цілеспрямованого мотиву дії, скерованої на задоволення тієї чи іншої потреби, яка в повному обсязі враховує існуючий правопорядок. Проблема психічних  розладів  у сучасному суспільстві давно вийшла за рамки суто медичних аспектів і розглядається, як серйозна суспільна проблема. Висока смертність, інвалідизація  та  явища соціальної деградації серед психічно хворих, значна кількість кримінальних злочинів, які скоюються у психотичному стані, величезні економічні збитки, поширення даної патології серед молоді  та  ряд інших факторів, які визнаються такими, що загрожують суспільній безпеці стали причиною особливого інтересу до даного напрямку медицини в наш час. Така ситуація вимагає високої компетентності в цій галузі не лише від лікарів-психіатрів, але і фахівців інших спеціальностей, які  тією  чи іншою мірою стикаються з необхідністю вирішувати питання пов'язані з наданням допомоги психічно хворим. При оцінці соціальної значущості того чи іншого захворювання зазвичай звертають увагу на смертність від цього захворювання і на інші показники, пов'язані зі смертністю (вплив хвороби на тривалість життя, кількість "недожитих років" через даного захворювання тощо). Встановлено, що психічно хворі частіше страждають соматичними захворюваннями. Середня тривалість життя психічно хворих у середньому на 13 років менше життя психічно здорових.
Іншим важливим аспектом тих чи інших захворювань, є їх економічні наслідки. Економічний тягар від психічних захворювань, тобто витрати на лікування, на виплату допомоги по інвалідності і тимчасової непрацездатності, на утримання хронічних психічно хворих, патронаж, соціальну допомогу не поступається економічному тягареві від серцево-судинних і онкологічних захворювань і значно перевищує такі поширені респіраторні захворювання.
Збиток суспільства від психічних захворювань не вичерпується лише їх економічними і соціальними наслідками на макросоціальному рівні. Придбання психічного захворювання і як наслідок - зміна соціального статусу людини відбивається не тільки на трудовій, але і на громадській діяльності (припинення або обмеження). Трансформуються ціннісні орієнтири хворого, його спосіб життя і спілкування, виникають труднощі в соціально-побутової та психологічної адаптації до нових умов. Соціальна дезадаптація психічно хворих посилюється негативним або настороженим ставленням до них з боку суспільства. Незважаючи на заходи, передбачені законодавством з охорони прав і законних інтересів психічно хворих, реально їх дискримінація зустрічається в різних сферах життя. Нерідко це виявляється і у відмові надати необхідну медичну чи соціальну допомогу. Особи, які перебувають на диспансерному психіатричному обліку, часто автоматично виключаються з числа підопічних Центрів соціального обслуговування, реабілітаційних центрів. До особливої сторони соціальної адаптації психічно хворих слід віднести можливість і успішність формування власних сімей. Серед психічно хворих набагато більше самотніх людей, це пов'язано, як з меншою ймовірністю вступити в шлюб, так і з нестійкістю їх сімей. Важливо, що жінки, які страждають психічним захворюванням, нерідко виявляються не в змозі виховувати своїх дітей.
Існування психічних розладів призводить до виникнення специфічних юридичних проблем. З одного боку, психічно хворі в силу свого стану можуть здійснювати протиправні вчинки, з іншого боку, суспільство нерідко порушує права хворих та ті не в змозі самостійно відстоювати їх. Самим очевидним наслідком такого роду є суспільно небезпечні діяння, вчинені психічно хворими і необхідність розробляти спеціальні заходи проти цього. Родичі психічно хворих звичайно приховують факт наявності психічного захворювання у члена сім'ї, тому що якщо це стає відомим, сім'я піддається соціальної дискримінації. Частина родичів зазначає, що вони не змогли реалізувати себе повністю у своїй професійній кар'єрі через хвороби членів сім'ї. Наявність в сім'ї психічно хворого часто порушує сімейні взаємини. Майже всі ті, у кого сімейні відносини були порушені, вважають, що на стабільність їх сімей вплинула хвороба родича. Стан психічного здоров'я населення ставить перед суспільством і перед соціальними працівниками та організаторами соціальної допомоги багато важливих, і до цих пір не вирішених, проблем.
^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Марчук А.І. Судова психіатрія. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2003. – 240 с.

  2. Психіатрія: Курс лекцій: Навч. посібник / В. С. Бітенський, П. І. Горячев, Е. В. Мельник та ін.; За ред. В. С. Бітенського. — Одеса: Одес. держ. мед. ун-т, 2004. — 354 с. (Б-ка студента-медика).

  3. http://koob.ru/samohvalov/psychiatry. Виктор Павлович Самохвалов. Психиатрия. Учебное пособие для студентов медицинских ВУЗов.

  4. Общая психопатология/С.С.Корсаков; Послесл. А.Н. Голика. – М.:БИНОМ. Лаборатория знаний, 2003. – 480 с.: ил.

  5. Г.Т. Сонник, О.К.Напреєнко, А.М.Скрипніков/Психіатрія. Навчальний посібник.- К.: Здоров’я, 2003. – 443 с.

  6. Т.В.Зозуля. Основы социальной и клинической психиатрии.Учеб. пособие для студ.высш.учеб.заведений. – М.:Издательский центр «Академия», 2001.– 224 с.



Скачать файл (111.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru