Logo GenDocs.ru


Поиск по сайту:  


Лекция по анатомии - Общий обзор нервной системы человека. Понятие о нервных центрах. Строение и клеточная организация спинного мозга - файл 1.doc


Лекция по анатомии - Общий обзор нервной системы человека. Понятие о нервных центрах. Строение и клеточная организация спинного мозга
скачать (43 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc43kb.04.12.2011 06:51скачать

содержание

1.doc

Реклама MarketGid:
Лекція № 4

Тема: Загальний огляд нервової системи людини.

Поняття про нервові центри. Будова та клітинна організація спинного мозку.
План

1. Центральна та периферична нервова система.

2. Соматична нервова система.

3. Вегетативна (симпатична та парасимпатична) нервова система.

4. Сіра та біла речовина, спинномозкові корінці та спинномозкові нерви.

5. Рефлекторні центри та провідні шляхи спинного мозку.
У нервовій системі люнини виділяють центральний та периферичний відділи. Центральна нервова система представлена головним та спинним мозком, які складаються з сірої та білої речовини.

Сіра речовина головного та спинного мозку це, як вже наголошувалось у попередній лекції, скупчення нервових клітин разом з найближчими розгалуженнями їх відростків, ядра або нервові центри.

Біла речовина головного та спинного мозку - це нервові волокна, відростки нервових клітин, які мають мієлінову оболонку, що надає білого кольору волокнам. Нервові волокна утворюють провідні шляхи спинного і головного мозку, об`єднують різні відділи центральної нервової системи і різні ядра (нервові центри) між собою.

^ Периферійна нервова система це частина нервової системи, яка знаходяиться за межами головного і спинного мозку. Центральна нервова система здійснює через периферійну нервову систему регуляцію функцій всіх систем, органів і тканин.

Периферійну нервову систему складають корінці, спинномозкові та черепні нерви, їх розгалуження, а також скупчення нервових клітин у чутливих (сенсорних) і вегетативних вузлах або гангліях. Належать до неї і чутливі апарати (нервові закінчення - рецептори), які закладені в тканинах і органах та спиймають зовнішні і внутрішні подразнення, а також нервові закінчення (ефектори), які передають імпульси м`язам, залозам, відповідають за пристосувальні реакції до цих подразнень.

Нервові волокна, які утворюють нерви периферійної нервової системи принято розділяти на доцентрові та відцентрові. Доцентрові передають нервовий імпульс від рецептора до центральної нервової системи, це чутливі (аферентні) волокна. Такі волокна наявні у всіх відділах периферичної нервової системи.

^ Відцентрові волокна проводять імпульс від центральної нервової системи до інервованого ними органа, це ефекторні волокна.

Залежно від будови інервованого органа еферентні нервові волокна класифікують як рухові (інервують м`язову тканину), секреторні (інервують залози) і трофічні (забезпечують процеси обміну в тканинах).

За місцем виходу нервів з центральної нервової системи їх розділяють на черепні (nn.craniales), які відходять від головного мозку та спинно-мозкові (nn.spinales), які починаються від спинного мозку.

Нерви, які відходять від стовбурової частини головного мозку називаються черепними. У людини розрізняють 12 пар черепних нервів, які позначають римськими цифрами за порядком їх розташування і кожен з них має також власну назву. Рухові черепні нерви - це відростки клітин рухових ядер, розташованих у стовбурі головного мозку.

Формування черепних нервів у філогенезі зумовлено розвитком вісцеральних рефлекторних дуг, органів чуття і редукцією сомітів у ділянці голови.

^ Черепні нерви:

(I) Нюхові нерви (nn.olfactorii) - (рис.1) - чутливі нерви. Вони утворені центральними відростками нюхових клітин, розташованих у слизовій оболонці порожнини носа. Ці нерви не утворюють нервового стовбура а збираються у 15-20 тоненьких нюхових нервах, які проходять крізь отвори решітчастої пластинки і вступають у нюхову цибулину.

(II) Зоровий нерв (n. opticus) - (рис.2) - нерв спеціальної чутливості. Цей нерв складається з відростків гангліозних нейроцитів сітківки очного яблука. Він починається у ділянці сліпої плями сітківки ока. Зоровий нерв проходить крізь судинну оболонку і склеру очного яблука, виходить біля заднього полюса очного яблука до зоровго канала (canalis opticus), через нього проникає у порожнину черепа, де в ділянці основи мозку разом з таким же нервом іншої сторони утворює неповний зоровий перехрест - хіазму (chiasma opticum), а потім ці нерви переходять у зорові тракти.

Нюховий і зоровий нерви розвиваються із виростів переднього мозкового пузиря і є, по-суті, відростками клітин, які розташовані в слизовій оболонці носової порожнини (орган нюху) або у сітківці ока (орган зору).

(III) Окоруховий нерв (n. oculomotorius) - змішаний нерв. Одна його частина починається від рухового (основного) ядра, а інша від вегетативного (парасимпатичного, додаткового) ядра, які локалізовані у середньому мозку. Через верхню щілину очниці окоруховий нерв проникає в очницю, перед входом в яку він ділиться на дві гілки. Верхня (менша) гілка - рухова, вона інервує м`яз піднімаючий верхню повіку і верхній прямий м`яз. Нижня велика гілка - змішана, інервує нижній та медіальний прямі м`язи і нижній косий м`яза ока.

(IV) Блокуючий нерв (n.trochlearis) - руховий нерв, його волокна починаються з ядра, розташованого на дні водопровода середнього мозку. Він розташований вентро-латерально до окорухового нерва та інервує верхній косий м`яз ока.

(V) Трійчастий нерв (n.trigeminus) - змішаний. Має одне рухове ядро і три чутливих ядра: очне чутливе ядро, ядро середньомозкового шляху і ядро спинномозкового шляху. Перших два ядра розміщені в задній частині моста і частково в покришці ніжок мозку, третє і четверте - в задній частині моста і довгастому мозку, частково у спинному мозку.

Трійчастий нерв виходить на основу мозку двома корінцями (руховим і чутливим) в ділянці ніжок мозочка. Нерв містить три гілки: очний, верхньощелепний і нижньощелепний нерви.

Очний нерв - (n. ophtalmicus) - чутливий. В очниці цей нерв ділиться на лобний, який проходить під верхньою стінкою очниці; слізний, розташований біля латеральної стінки очниці; і носовійчастий, який супроводжує очничну артерію.

^ Лобний нерв - ділиться на дві гілки: надочничний нерв і надблоковий нерв.

Слізний нерв - інервує слізну залозу, шкіру латерального куточка ока, містить вегетативні волокна крило-піднебінного вузла.

^ Носо-війчастий нерв утворює дукілька гілок: сполучну гілку (йде до війчастого вузла), довгі війчасті нерви, які інервують судинну оболоку і склеру очного яблука, підблоковий нерв, який інервує шкіру медіальної частини ока і слізний мішок; задній і передній решіткові нерви, які проникають в слизову оболонку решіткового лабіринту, багаточисельні носові гілки до слизової оболнки порожнини носа і повікові гілки до шкіри повік.
Верхньощелепний нерв (n.maxillaris) - чутливий. У порожнині черепа віддає менінгіальну гілку, яка інервує тверду оболонку головного мозку. Від цього нерва відходять підочничний і скуловий нерви.

^ Підочничний нерв - інервує м`які тканини лиця. В ділянці підочничної борозни нерв віддає верхні альвеолярні гілки, які в товщі верхньої щелепи утворюють верхнє зубне плетво, що інервує зубні альвеоли, зуби і десни верхньої альвеолярної дуги.

^ Скуловий нерв - інервує слізну залозу. В товщі скулової кістки він ділиться на 2 гілки - скулоскроневу і скулолицьову, які інервують м`які тканини лиця.
Нижньощелепний нерв (n. mandibularis) - змішаний. Від нього відходять рухові гілки, які направляються до одноіменних жувальних м`язів: жувальний нерв, глибокі скроневі нерви, латеральний і медіальний кролоподібні нерви. Нижньощелепний нерв віддає також рухові гілки до м`яза, який напружує піднебінну завісу і м`яза, який напружує барабанну перетинку.

Чутливими гілками цього нерва є:

1. Менінгіальна гілка - інервує тверду оболонку головного мозку;

2. Щічний нерв - інервує шкіру і слизову оболонку щік;

3. Вушно-скроневий нерв - інервує передню частину вушної раковини.

4. Нижній альвеолярний нерв - інервує зуби і десна нижньої альвеолярної дуги, шкіри підборіддя;

5. Язиковий нерв - інервує передні 2/3 язика, слизову зіва. До його складу посередині довжини підключається барабанна струна, яка несе смакові волокна від слизової 2/3 язика до нижньощелепного вузла, підщелепної та підязикової слинних залоз.
(VI) Відвідний нерв (n. abducens) - руховий. Його ядро локалізоване під дном ромбоподібної ямки. Він інервує латеральний прямий м`яз ока.
(VII) Лицьовий нерв (n. facialis) - під цією назвою об`єднують два нерва:

1) власне лицьовий нерв (n. facialis), який утворений руховими нервовими волокнами - відростками клітин ядра лицьового нерва і

2) проміжний нерв (n. intermedius) - включає чутливі смакові і вегетативні (парасимпатичні) волокна. Ядра лицьового нерва розташовані в межах моста і довгастого мозку.

^ Гілки лицьового нерва інервують всі мімічні м`язи.

Нерв барабанної струни відходить від проміжного нерва у лицьовому каналі, проходить крізь барабанну порожнину, а потім приєднується до язикового нерва. Волокна цього нерва несуть смакові імпульси від слизової оболонки спинки язика.
(VIII) Вестибуло-завитковий нерв (n. vestibulocochlearis) - утворений чутливими волокнами, які йдуть до органів слуху та рівноваги. Містить верхню або вестибулярну і нижню завиткову частину.

Вестибулярна частина - починається від ворсинок нейроепітелію внутрішнього вуха. Звідси нервовий імпульс поширюється до групи нейронів, що об`єднують під назвою вестибулярний вузол (ganglion vesttibulare), який розташований на дні внутрішнього слухового прохода. Центральні відростки клітин ядра йдуть до вестибулярних ядер моста мозку.

Завиткова частина нерва - починається від клітин спірального органа завиткової протоки. Звідси периферійні нервові відростки йдуть до клітин завиткового вузла (ganglion cochleare), а центральні віростки - до дорзального та вентрального слухових ядер.
(IX) Язико-глотковий нерв (n. glossopharynglus) - змішаний. Його чутливі волокна закінчуються на клітинах ядра одиночного шляху, рухові починаються від подвійного ядра, а вегетативні - від нижнього слиновидільного ядра. Із довгастого мозку нерв виходить 4-5 корінцями позаду олив і разом з корінцями блукаючого та додаткового нервів йде до яремного отвора, де він потовщується і утворює чутливий верхній вузол (ganglion superius), а після його виходу з яремного отвора - більш масивний нижній вузол (ganglion inferius). Центральні відростки клітин цих вузлів йдуть у довгастий мозок до чутливого ядра язикоглоткового нерва (ядро одиночного шляху), а периферійні - до слизової оболонки задньої третини язика, глотки, середнього вуха.
(X) Блукаючий нерв (n. vagus) - (рис.6) - змішаний нерв, який має три ядра: двояке (рухове), об`єднане з ядром язико-глоткового нерва, заднє (парасимпатичне) і ядро одиночного шляху (чутливе), які розташовані в дорзальній частині довгастого мозку. Блукаючий нерв характеризується широкою сферою інервації: від твердої оболонки головного мозку до сигмовидної ободочної кишки, що зумовлено насамперед його максимальною довжиною порівняно з іншими черепними нервами. Нерв утворює два вузли: верхній (в яремній ямці) і нижній (на 1-2 см нижче).

Гілки блукаючого нерва розділяють на головний, шийний, грудний і черевний відділи.

В головному відділі відходять:

1) менінгіальна гілка - до твердої оболонки головного мозку;

2) сполучні гілки - до язико-глоткового і додаткового нервів.

^ В шийному відділі відходять: багаточисельні чутливі, рухові і парасимпатичні глоткові нерви.

В грудному відділі від блукаючого нерва відходять: багаточисельні гілки, які інервують серце, бронхи, легені, грудну протоку, стравохід

^ В черевному відділі наявні парасимпатичні гілки до шлунка, печінки, нирок, черевні гілки, в складі гілок черевного сплетіння блукаючий нерв досягає практично усіх органів черевної порожнини.
(XI) Додатковий нерв (n. accessorius) - (рис.7) - руховий, складається з блукаючої та спинномозкової частин. Ядро першої частини двояке і є продовженням ядер язико-глоткового і блукаючого нервів; ядро другої частини лежить у задньо-бічних відділах передніх рогів спинного мозку протягом 5-6 верхніх сегментів. Волокна додаткового нрва виходять з мозку черепними та спинномозковими корінцями. Волокна додаткового нерва інервують більшу частину грудинно-ключично-сосцеподібного і трапецієподібного м`яза.
(XII) Під`язиковий нерв (n. hypoglossus) - руховий. Це руховий нерв м`язів язика. Його нервові волокна починаються із рухового ядра під`язикового нерва в довгастому мозку. Після виходу із черепа нерв в товщі м`язів язика розділяється на багаточисельні язикові гілки. Інервує всі м`язи язика, які сполучають його з скелетом.

^ Соматична та вегетативна нервова система

З анатомо-функціонального погляду нервову систему умовно розділяють на 1) соматичну та 2) вегетативну.

Вегетативна або автономна нервова система інервує гладенькі м`зи усіх органів, серце, залози, в тому числі і ендокринні, процеси обміну в усіх органах і тканинах, тобто відповідає за нервову регуляцію внутрішнього середовища організму. Вплив вегетативної нервової системи на функції органів і систем, як правило не знаходиться під контролем сівдомості. В цьому і полягає основна відмінність вегетативної нервової системи від соматичної системи, яка інервує в основному тіло - сому, а саме шкіру, скелетні м`язи.

Отже, соматична нервова система забезпечує реалізацію аферентних і еферентних зв`язків організму з оточуючим середовим і у більшості випадків керується свідомістю людини.

Необхідно підкреслити, що вегетативна і соматична нервова системи знаходяться у тісній взаємодії. А саме, їх нервові центри, особливо на рівні стовбура і півкуль головного мозку неможливо розділити морфологічно. Однак периферійні відділи цих двох систем повністю відрізняються.

Крім того, є відмінності у будові соматичної та вегетативної нервової систем. Зокрема англійський фізіолог Дж. Ленглі встановив, що соматична інервація здійснюється однонейронним шляхом - тіло нейрона лежить у центральній нервовій системі, а її відросток виходить на периферію і досягає ефекторного органа (скелетного м`яза). А шлях вегетативної інервації представлений двома нейронами, перший з яких знаходиться у центральній нервовій системі, а інший - у периферійному ганглії, що і лежить в основі значно більшої її незалежності від центральної нервової системи порівняно із соматичною.

^ Анатомічно вегетативна нервова система людини представлена ядрами, які лежать в спинному і головному мозку, нервовими гангліями або вузлами і нервовими волокнами.
Периферійна нервова система

^ У периферійній частині вегетативної нервової системи виділяють

три відділи: 1) симпатичний;

2) парасимпатичний;

3) ентеральний або інтрамуральний.

Анатомічню основою функцій вегетативної нервової системи є

дуга автономного рефлекса, яка складається з трьох ланок:

1) чутливого нейрона (прегангліонарного);

2) асоціативного (вставного);

3) ефекторного нейрона (постгангліонарного).

Нейрони, аксони яких направляються до гангліїв називаються прегагліонарними, їх тіла лежать у спинному мозку і стовбурі мозку. Друга ланка автономної вегетативної дуги це скупченням нейронів у бічних рогах спинного мозку (асоціативна ланка), відростки яких віходять із спинного мозку у складі вентральних корінців, йдуть до вузлів симпатичного стовбура, де переключаються на постгангліонарні волокна. Кінцеві симпатичні і парасимпатичні нейрони знаходяться за межами центральної нервової системи - це постгагліонарні нейрони. Їх тіла лежать у вегетативних гагліях (вузлах), а їх аксони виходять із гангліїв і йдуть до органів, які вони інервують.

Периферійні нервові вузли (ганглії) розділяють на:

1) паравертебральні (розташовані біля хребта);

2) преветебральні (розташовані поблизу внутрішніх органів);

3) інтрамуральні (розташовані у стінках внутрішніх органів);

Симпатичний і парасимпатичний відділи вегетативної нервової системи починаються у різних відділах нервової системи. Так, симпатичні прегангліонарні волокна виходять з грудних і 2-3 верхніх поперекових сегментів спинного мозку (тораколюмбальна система). Прегангліонарні волокна парасимпатичної нервової системи йдуть від стовбура мозку і куприкових сегментів (краніо-сакральна система).

Інтрамуральна нервова система

Інтрамуральний або ентеральний відділ вегетативної нервової системи це, в першу чергу, внутрішньокишечникова нервова система, яка характеризується особливими властивостями: - вона функціонує незалежно і навіть за відсутності імпульсів від спинного мозку і стовбура мозку. Такою автономією володіють також інтрамуральні системи інших органів.

Така функцірнальна автономія зумовлена насамперед наявністю в стінках цих органів гангліозноої системи з власною автоматією і елементами рефлекторної діяльності - чутливих, вставних, ефекторних нейронів та медіаторів для забезпечення синаптичної передачі інформації.
Симпатична нервова система.

Симпатична нервова система інервує всі органи і частини організму. Вона забезпечує звуження кровоносних судин (крім коронарних), збільшення частоти серцевих скорочень, зниження секреції залоз (слинних, шлункових і т.д.), підвищення тонусу поперечно-смугастих м`язів, трофіки тканин, розширення зіниць і ін.

Симпатична нервова система ділиться на центральну і периферійну частини.

Центральна частина розташована в бічних рогах спинного мозку від VIII шийного до ІІІ (ІІ) поперекових сегментів і утворює латеральне симпатичне ядро бічних рогів спинного мозку. Аксони клітин ядра через міжхребцеві отвори виходять із спинного мозку в складі вентральних корінців і вступають у вузли симпатичного стовбура.

Периферійна частина утворена чутливими і ефекторними нейронами симпатичних гангліїв, розташованих по обидва боки від хребта від основи черепа до крижового відділу у вигляді ланцюжків - правого і лівого симпатичного стобурів. Гаглії сполучені між собою комісурами, а з спинно-мозковими нервами - білими і сірими нервовими гілками. Від симпатичних стовбурів відходять тонші безмієлінові постгангліонарні нейрони, які або направляються до периферійних органів в складі сірих сполучаючих гілок або утворюють нерви, які інервують голову, органи черевної та тазової порожнини. В гангліях симпатичного стовбура закінчується тільки частина прегангліонарних волокон, а решта синаптично переключається на ефекторний нейрон тільки в превертебральних гангліях.

Превертебральні ганглії розташовані на значній відстані від інервованих органів, тому від них йдуть довгі постгангліонарні волокна, які об`єднуються у нерви. Найбільшими превертебральними гангліями є черевний, краніальний і каудальний вузли брижівки. Черевний і краніальний вузли утворюють утворюють найбільше автономне плетиво організму - сонячне плетиво . Від нього відходять постгангліонарні волокна до всіх органів черевної порожнини, які біля стінок цих органів утворюють відповідно печінкове, селезінкове, шлункове і ін. плетива.

Ефекторами постгангліонарних симпатичних волокон є гладенькі м`язи судин, зіниць, волосяних цибулин, легень, органів травлення, виділення, залоз, клітин печінки та жирової клітковини.

Разом з тим, симпатична нервова система має і власні чутливі шляхи, серед яких виділяють 2 групи. Перша група периферійних аферентних нейронів це клітини, тіла яких локалізовані у передхребцевих симпатичних гангліях, один з довгих відростків йде на периферію, а інший в бік спинного мозку, куди входить у складі дорзальних корінців. Друга група характеризується тим, що довгий аксон цих клітин йде до робочого органа, а короткі розміщені в самому ганглії та синаптично контактують з вставними і ефекторними нейронами, утворюючи місцеву рефлекторну дугу.
Парасимпатична нервова система

Основна функція парасимпатичної нервової системи полягає у сповільненні скорочень серця, розширення деяких кровоносних судин (звуження коронарних судин), посилення секреції залоз, посилення перистальтики кишківника, звуження зіниць.

В парасимпатичній нервовій системі також виділяють центральні та периферійні відділи, передача збудження до ефекторнго органу здійснюється в основному по двонейронному шляху: прегангліонарний нейрон розташований у сірій речовині мозку, постгангліонарний винесений далек на периферію.

Виділяють ряд відмінностей між симпатичною та парасимпатичною нервовою системам:

- центральні структури парасимпатичної нервової системи розміщені у трьох віддалених ділянках мозку, які до того ж розташвані далеко від симпатичного центра;

- парасимпатичні волокна інервують тільки певні ділянки тіла, які містять, крім того, волокна симпатичнї та інтрамуральної нервової систем;

- прегангліонарні волокна парасимпатичної нервової системи є значно довшими ніж симпатичної нервової системи, а постгангліонарні нейрони розташовані поблизу або ж у товщі ефекторних органів.

Центральні відділи парасимпатичної нервової ситеми розташовані у середньому, довгастому мозку і у куприковому відділі спинного мозку. У середньому мозку центром парсимпатичної нервової ситеми є ядро, розташоване поблизу передніх горбів чоторигорбикового тіла на дні сильвієвого водопроводу.

Необхідно підкреслити, що найголовнішою ланкою чутливих шляхів парасимпатичної нервової системи є блукаючий нерв.

Отже, симпатична нервова система - це система тревоги або “захисту”, система мобілізації резервів, необхідна для взаємодії організму з середовищем, що забезпечується швидким включенням у реакцію багатьох органів і систем. Саме тому симпатичні ганглії розташовані далеко від інервуємих органів і характеризуються здатністю до мультиплікації імпульсів, що забезпечує швидку і поширену реалізацію впливу. Симпатичні імпульси активують діяльність мозку, мобілізують захисні реакції і процеси терморегуляції, механізми згортання крові, імунні реакції. Збудження сипатичної нервової системи - обов`язкова умова емоційного стану і напруження, вона також є початковим ланцюгом гормональних реакцій стресу.

На відміну від цього парасимпатична і метасимпатична нервова система забезпечують гомеостатичний стан організму.

Регуляція і кординація діяльності вегетативної нервової системи здійснюється за участю кори великих півкуль головного мозку. У гіпоталамусі розташовані ядра, які по-різному впливають на діяльність вегетативної нервової системи. Так велика кількість досліджень показала, що стимуляція задніх ядер гіпоталамуса супроводжується ефектами аналогічними подразненню симпатичної нервової системи. Стимуляція групи передніх ядер гіпоталамуса - до подразнення парасимпатичної нервової системи.

^ В симпатичній нервовій системі передача збудження з прегангліонарних на постгангліонарні нейрони здійснюється в основному за допомогою медіатора ацетилхоліну, а на ефекторний орган - за допомогою норадреналіну. В парасимпатичній нервовій системі в обох ланцюгах передача збудження здійснюється за участю ацетилхоліна. В метасимпатичній нервовій системі взаємодіють обидва ці медіатори, а також в ефекторній частині ланцюга збудження може передаватись за участю сератоніна або й АТФ.
Спинний мозок

Спинний мозок (Medulla oblongata) - це важливий відділ центральної нервової системи, який сприймає різноманітну соматичну інформацію із зовнішнього та внутрішнього середовища та передає її у висхідному напрямку до вищих центрів переднього мозку. Спинний мозок філогенетично є старішим за головний мозок (encephalon). Проте ці відділи центральної нервової системи знаходять у тісному генетичному, функціональному та морфологічному зв`язку. Спинний мозок розташований всередині кісткового канала, вкритий твердою, павутинною та м`якою оболонками. До його складу входять рухові (ефекторні) ланцюги, які регулюють рефлекторну діяльність поперечносмугастих м`язів тулуба і кінцівок та асоціативні центри симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи.

Спинний мозок розташований у хребетному каналі і має вигляд сплющеного тяжа. Розрізнють шийну, грудну і поперекову частини спинного мозку. Анатомічно спинний мозок розділений на відділи, кількість сегментів у яких рівна кількості хребців у представників певної групи тварин. Зокрема у приматів і людини виділяють 8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 2-3 куприкових сегментів. Зверху, на рівні І шийного хребця (atlant) у місці великого потиличного отвору спинний мозок плавно переходить у довгастий мозок. У цій ділянці виходять перші пари спинно-мозкових корінців. Спинний мозок закінчується на рівні І-ІІ поперекових хребців конічним загостренням - мозковим конусом (conus medullaris), який переходить у довгу фіброзну кінцеву нитку (filum terminale), що є продовженням м`якої мозкової оболонки. Простір, який оточує нервові корінці кінського хвоста, утворює безпечне місце для введення пункційної голки при поперековому проколі, який проводять для взяття спинно-мозкової рідини і при введенні деяких препаратів з діагностичною метою, або ж для обезболення.

В спинному мозку наявні шийне і попереково-крижове потовщення, які є центрами інервації верхніх і нижніх кінцівок. По серединній площині вздовж спинного мозку проходить передня серединна щілина, а позаду задня серединна борозна, які розділяють спинний мозок на дві половини.

Спинний мозок складається з білої речовини, розміщеної на периферії і утвореної мієліновими нервовими волокнами, і внутрішньої сірої речовини (оточує центральний спинномозковий канал), утвореної тілами нейронів.

^ Біла речовина спинного мозку розділена сірою речовиною з кожного боку на передній, бічний і задній канатики, які належать до провідних шляхів і забезпечують двобічний зв`язок центрів спинного мозку з головним мозком. Таким чином, біла речовина спинного мозку складається із відростків нервових клітин сукупність яких в канатиках спинного мозку утворює три системи пучків (провідних шляхів) спинного мозку:

1) короткі пучки асоціативних волокон, які об`єднують сегменти спинного мозку розташовані на різних рівнях;

2) висхідні (аферентні) пучки, які направляються до центрів великого мозку і мозочка;

3) низхідні (еферентні) шляхи, які йдуть від головного мозку до клітин передніх рогів спинного мозку.

У білій речовині передніх канатиків знаходять переважно низхідні провідні шляхи, в бічних - і висхідні і низхідні. а у задніх - тільки висхідні шляхи.

Коротко розглянемо основні провідні шляхи канатиків білої речовини спинного мозку:

^ Тонкий пучок (Голля) і клиноподібний пучок (Бурдаха) формують задні стовпи спинного мозку. По латеральному спинно-таламічному тракту проводяться імпульси больової та температурної чутливісті, по вентральному спинно-таламічному тракту - тактильна чутливість.

Основними висхідними провідними шляхами спинного мозку є тонкий пучок, клиноподібний пучок, латеральний і вентральний спинно-таламічні тракти, дорзальний (пучок Флексіга) і вентральний спинно-мозочкові тракти.
І Передній канатик включає:

1) передній кортико-спинномозковий (пірамідний) шлях - передає імпульси від кори великих півкуль до передніх рогів спинного мозку. Починається від гіганто-пірамідних клітинах кори.

2) передній ретикулярно-спинномозковий шлях - проводить імпульси від ретикулярної формації головного мозку до рухових ядер передніх рогів спинного мозку.

3) передній спинно-таламічний шлях - продить імпульси тактильної чутливості (відчуття і тиску).

4) покришково-спинномозковий шлях - зв`язує підкоркові центри зору (верхні горби покришки середнього мозку) і слуху (нижні горби) з руховими ядрами передніх рогів спинного мозку. Наявність такого тракту забезпечує рефлекторні захисні рухи при зорових та слухових подразненнях.

5) задній поздовжній пучок - проводить імпульси для координації роботи м`язів очного яблука і шиї.

6) вестибуло-спинномозковий шлях - проводить імпульси від вестибулярних ядер VIII пари черепних нервів, розташованих у довгастому мозку до рухових клітин передніх рогів спинного мозку.

ІІ Бічний канатик включає:

1) задній спинно-мозочковий шлях - проводить пропріорецептивну чутливість у мозочок.

2) передній спинно-мозочковий шлях (пучок Говерса) - також несе пропріорецептивні імпульси у мозочок і відрізняється від попереднього розміщенням.

3) латеральний спинно-таламічний шлях - проводить імпульси больової і температурної чутливості.

4) латеральний корково-спинномозковий (пірамідний шлях) - проводить рухові імпульси від кори великих півкуль до передніх рогів спинного мозку. Починається від великих пірамідних клітин кори великих півкуль.

5) червоноядерно-спинномозковий шлях - проводить імпульси підсвідомого керування рухами і тонусом скелетних м`язів до передніх рогів спинного мозку.

ІІІ Задній канатик на рівні шийних і верхніх грудних сегментів спинного мозку ділиться на два пучка:

1) тоненький пучок або пучок Голля;

2) клиновидний пучок або пучок Бурдаха.

Тоненький і клиновидний пучки - це провідники пропріоцептивної чутливості, які доставляють в кору великих півкуль мозку імпульси про положення тіла і його частин у просторі.

Сіра речовина спинного мозку розташована навколо центрального канала, який проходить вздовж усього спинного мозку, заповнений спинномозковою рідиною і є залишком порожнини первинної мозкової трубки. На поперечних зрізах сіра речовина спинного мозку має вигляд букви Н, в ній розрізняють передні і задні роги, а також проміжну сполучаючу їх (комісуральну) частину. По довжині спинного мозку вони утворюють сірі стовпи (columnae griseae) - передній стовп (сolumna anterior), задній стовп (columna posterior) і латеральний стовп (columna lateralis).

Передні роги спинного мозку складаються з великих мультиполярних мотонейронів, які утворюють найбільші рухові спинномозкові ядра - ядра вентрального рогу.

^ Задні роги спинного мозку формуються дрібними нейронами, які сприймають чутливі імпульси від шкіри і м`язів, в них розташована желатинна субстанція Роланда та сомато-чутливі ядра.

У проміжній зоні сірої речовини розташовані дрібні нейрони з короткими аксонами, які утворюють проміжне ядро Кахаля. В проміжній зоні спинного мозку знаходяться клітини, які об`єднують його чутливий та руховий відділи. На рівні VIII шийного і ІІ-ІІІ поперекових сегментів проміжна речовина утворює вип`ячування, яке називається бічним рогом.

^ Бічні роги сірої речовини складаються з рухових нейронів автономної нервової системи, які інервують залози, м`язи піднімаючі волосся, гладенькі м`язи судин і внутрішніх органів. В бічних рогах розташовані проміжне медіальне і проміжне латеральне ядра.

Спинний мозок містить 31 сегмент. На рівні кожного з них з обох боків із спинного мозку виходить пара спинномозкових корінців: задній (дорзальний) і передній (вентральний). У міжхребцевих отворах спинномозкові корінці зливаються. Передні корінці спинномозкових нервів є рухові, вони несуть імпульси до скелетної мускулатури. Задні корінці є чутливі. Задні корінці спинномозкових нервів це відростки чутливих нейронів, розташованих у спинномозкових вузлах (ganglion spinale). У спинному мозку знаходиться 31 пара спинномозкових вузлів, які розташовані у міжхребцевих отворах і утворюють потовщення на дорзальному корінці. Ці вузли складаються із аферентних нейронів псевдоуніполярної форми, відростки яких утворюють аферентні волонка, що входять у спинний мозок.

Сегментарне утворення спинномозкових нервів відображає сегментарну будову сірої речовини спинного мозку та властиве для усіх відділів центральної нервової системи нижчих хордових.
Реклама:





Скачать файл (43 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru
Разработка сайта — Веб студия Адаманов