Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Конспект лекцій - Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні відносини - файл 1.doc


Загрузка...
Конспект лекцій - Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні відносини
скачать (1446 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc1446kb.04.12.2011 07:20скачать

1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9
Реклама MarketGid:
Загрузка...




Тема 1.1. Валютний курс і конвертованість валюти

    1. Національна та світова валютні системи.

    2. Поняття, види та чинники формування валютного курсу.

    3. Режими валютних курсів.

    4. Паритет купівельної спроможності.

    5. Конвертованість валюти.

    6. Крос-курс.

1. Національна та світова валютні системи. Найважливі­шою складовою міжнародних валютних відносин виступає валютна система. Розрізняють національну та світову валютні системи. Світова валютна система розвивається на регіональному та глобально-світовому рівнях. У свою чергу регіональні, світові та національні валютні системи активно взаємодіють між собою, утворюючи єдину цілісну систему міжнародних валютних відносин.

Валютні відносини тісно пов'язані з внутрішніми грошо­вими відносинами. Тому еволюція міжнародних валютних відносин у специфічному вигляді повторює, як ми побачимо нижче, розвиток внутрішнього грошового обігу країн.

Перетворюючись на валюту, гроші беруть на себе додатко­ву функцію — стають товаром, продаються і купляються, мають ціну в грошових одиницях іншої країни. Звідси ви­пливає, що валюта як грошовий товар повинна мати не тільки внутрішнє, а й міжнародне визнання. В світовому співтова­ристві має бути довіра до валюти того чи іншого учасника міжнародних зв'язків, тобто переконаність у тому, що її можна обміняти на інші валюти. На практиці валюти вільно пере­тинають кордони і повертаються назад.

По суті справи тут криється сутність здібності національних платіжних засобів бути обміняними на іноземні гроші, властивість, яка гарантується, як правило, центральним бан­ком країни походження грошей.

Оскільки ізольованих національних еко­номік не існує, а національні господарства пов'язані між со­бою ланцюгом взаємних зобов'язань, ва­лютні відносини постають перед нами як ключова форма міжнародних економічних зв'язків. Товарообіг і рух факторів виробництва, науково-технічне і гуманітарне співробітницт­во, культурний обмін і туризм обслуговуються через валютні операції.

Найбільш простим визначенням валюти є визнання такою банкнот, чеків, монет іноземних держав, між тим як вітчиз­няні гроші можуть стати валютою на зовнішніх ринках.

Отже, валюта, в широкому розумінні, означає грошову одиницю будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів, марка, франк тощо). Поняття валюта використовують в таких значеннях:

  • національна валюта — грошова одиниця певної краї­ни або той чи інший її тип (золота, срібна, паперова);

  • іноземна валюта — грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, виражені в іноземних грошо­вих одиницях і які використовуються в міжнародних розрахунках;

  • міжнародна (регіональна) валюта — міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, засіб платежу: СДР1, ЕКЮ2.

Історично спочатку виникли національні валютні систе­ми, які були закріплені національним законодавством з ура­хуванням норм міжнародного права. Національна валютна система є складовою грошової системи країни, хоча відносно самостійною, оскільки виходить за національні рамки. її особ­ливості визначаються ступенем розвитку і станом економі­ки та зовнішньоекономічних зв'язків країни.

Національна валютна система — це форма організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійсню­ються міжнародні розрахунки, утворюються та використову­ються валютні кошти держави. Основні елементи національ­ної валютної системи визначаються національним законо­давством.

її структурними елементами є:

  • національна валюта — грошова одиниця країни;

  • валютний паритет як основа валютного курсу;

  • режим курсу національної валюти;

  • організація валютного ринку;

  • національні органи, що обслуговують та регулюють ва­
    лютні відносини країни;

  • умови обміну національної валюти на золото та інші
    валюти — конвертованість валюти.

Світова валютна система — це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це су­купність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахун­ковий оборот у рамках світового господарства.

Головне завдання світової валютної системи полягає в ефективному опосередкуванні платежів за експорт і імпорт товарів, капіталу, послуг та інших видів міждержавної госпо­дарської діяльності, створенні сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці, забезпечення без­перебійного функціонування економічної системи вільного підприємництва. Через світову валютну систему здійснюється перелив економічних ресурсів з однієї країни в іншу або блокується цей процес, розширюється чи звужується ступінь національної самостійності країни, а також переміщуються економічні труднощі (інфляція, безробіття) із одних країн до інших.

  1. ^ Поняття, види та чинники формування валютного курсу


Валютний курс (exchange rate) - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях іншої країни.

Фіксування курсу національної грошової одиниці стосовно іноземних грошових називається валютним котируванням. Повне котирування передбачає встановлення курсу покупця (сторона bid) і продавця (сторона offer). Наприклад, курс гривні до долара США записують так: USDUAH = 5,0310 — 5,0330. Різниця між котируваннями на покупку і продаж називається спред (spread) або маржа.

Остання цифра написання валютного курсу називається піп (pip) або „пункт” (point). Валютні дилери зазвичай котують один одному лише дві останні цифри, до десятків пунктів(с.26). Маржа у даному прикладі становить 20 пунктів.

Рівень ліквідності курсового співвідношення обернено пропорційний його маржі. Курсовими співвідношеннями, для яких характерні мінімальні спреди (від 1 до 5 пунктів залежно від обсягу угоди), є співвідношення між найбільш ліквідними курсовими співвідношеннями: EURUSD, USDCHF,GBPUSD, USDJPY i EURJPY. Більш значні спреди характерні для крос-курсів (від 3 до 10 пунктів), тобто курсових співвідношень, де базовою валютою не є долар США: EURCHF, EURGBP, GBPJPY (с.26)

При котируванні валютних курсів розрізняють ва­люту котирування і базу котирування. Валютою котиру­вання є та іноземна валюта, курс якої визначають, а базою — валюта, з якою порівнюють дану грошову одиницю.

Виокремлюють два види котирування: пряме і зворотне (непряме).

Пряме котирування – це ціна одиниці іноземної валюти, виражена у одиницях національної валюти.

Зворотне або непряме котируванняці ціна одиниці національної валюти в одиницях іноземної валюти.

Валютний курс залежить від багатьох чинників як структурного, так і кон’юнктурного характеру. Перші відображають стан економіки країни-емітента, чинять довготерміновий вплив і становлять основу валютного курсу. Другі мають короткостроковий і спекулятивний характер.

Серед структурних чинників виділяють: показники економічного розвитку; обсяг грошової маси в обігу; рівень інфляції; рівень облікової ставки; стан і струк­тура платіжного балансу країни; обсяги дефіциту держав­ного бюджету; платоспроможність країни; об­сяги внутрішніх та зовнішніх запозичень, місце країни на світовому ринку товарів та послуг та ін.

До кон'юнктурних чинників відносять: спекулятивні валютні операції; формування інфляційних очі­кувань; зміни на політичній арені країни; рівень розвитку інших секторів фінансового ринку тощо.

Валютний курс слугує основою для реалізації операцій з купівлі-продажу валюти.
^ 3. Режими валютних курсів

У міжнародній практиці використовують фіксовані та пла­ваючі (гнучкі) режими валютних курсів, а також їх певне по­єднання.

Фіксований валютний курс передбачає наявність певного зареєстрованого (офіційного) паритету, який підтримують орга­ни державного валютного контролю. Режим вільно плаваю­чих курсів називають флоатингом. Під плаваючими обмінни­ми (валютними) курсами (floating exchange rate) розумі­ють такі курси, рівні яких визначаються на ринку під впли­вом попиту та пропозиції, що, в свою чергу, залежить від ста­ну платіжного балансу країни, співвідношення відсоткових ставок і темпів інфляції, очікувань учасників ринку, офіцій­них валютних інтервенцій тощо.

За умови введення обмежень режим вільно плаваючих курсів називають брудним флоатингом, або керованим плаванням. Більшість країн світу в політиці курсоутворення орієн­тується саме на кероване плавання валютних курсів.

Таблиця 8. Характеристика режимів валютних курсів

Режим валют­ного курсу

Характеристика

Примітки

Вільно

Повна свобода для

Теоретично можливий, однак

плаваючий

ринкових сил

на практиці в довгостроковому







плані застосовується рідко. Як







правило, центральний банк







намагається проводити інтер-







венції

Керований

Центральний банк

Часто застосовується. Проблема

плаваючий

проводить інтер

полягає в тому, що центральний




венції, але тільки з

банк може не знати, чи є зміна




метою підтримки

курсу короткостроковим коли-




рівноваги

ванням, чи довгостроковою







тенденцією

"Повзуча

Центральний банк

Використовується досить часто,

прив'язка"

проводить інтервенції

але дає позитивний результат

(crawling peg")

для досягнення пев-

тільки тоді, коли дії ринку від-




них цілей у сфері

повідають прогнозам централь-




контрольованого

ного банку щодо динаміки руху




коригування курсу

валютного курсу

Фіксований

Можливі коливання

Застосовувався в Європейській

курс у рамках

в рамках допустимих

валютній системі: валютний

валютного

меж. Центральний

курс міг коливатися в межах

коридору

банк проводить

від 2,5 до 15%. Якщо курс




інтервенції для того,

наближається до верхньої або




щоб не дати змоги

нижньої межі, то перед цен-




курсу вийти за

тральним банком постають такі




встановлені межі

самі можливості та проблеми,







як і при системі фіксованого







курсу

Фіксований

Фіксується (у разі

Характерний для Бреттон-Вуд-

курс з можли-

потреби з участю

ської валютної системи (допус-

вими відхи-

центрального банку)

тимі межі коливання становили

леннями

на довгостроковий

1% в будь-який бік від встанов-




термін із урахуван-

леного паритету відносно до-




ням можливості не-

лара). Широко використовував-




значних відхилень,

ся в 1945—1972 роках, коли




але може значно змі-

МВФ повинен був визначати




нитися, якщо пору-

випадки фундаментального від-




шується рівновага

хилення від рівноваги. Якщо




або спостерігається

курс вчасно не коригується, то




значний вплив на

для проведення інтервенцій




курс з боку ринку

такий режим може бути надто







дорогим




Курс,

Більш жорсткий

Метою є фіксація на невизначе-







фіксований

порівняно з фіксова-

ний термін, проте вона не гаран-







центральним

ним курсом з можли-

тована: валютний курс може







банком

вими відхиленнями

змінюватися без попереднього













обумовлення. В іншому випадку













буде потрібно проводити значні













інтервенції. Сьогодні практично













не застосовується. Фіксація на













довгостроковий період викорис-













товувалася тоді, коли капітал













був об'єктом контролю і не був













надто рухомим (англійський та













ірландський фунти до 1979 р.)







Курс,

Грошова маса

Жорстка дисципліна, що







фіксований

(готівка плюс кошти

забезпечує конвертованість







валютною

на рахунках в

грошової маси за фіксованим







радою, або

банках) має бути

курсом, який відповідно через







золотий

повністю покрита

арбітраж наближається до







стандарт

іноземною валютою

ринкового значення курсу.










(або золотом) за

Однак запровадження такого










фіксованим курсом

курсу може впливати на













економіку, наприклад на банки,













виробництво або ціни, що може













зумовити політичний тиск,













направлений на зміну курсу або













на повну відмову від системи













валютної ради







Єдина валюта

Відмова від націо-

При цьому може виникнути пи-










нальної незалежної

тання, чи грошово-кредитна по-










валюти та введення

літика країни буде частково не-










нової єдиної валюти

залежною, чи повністю підпаде










для групи країн

під вплив інших країн. 3 січня













1999 р. введена єдина європей-













ська валюта — євро. Політика













передбачає прийняття спільних













рішень у сфері грошово-кредит-













ного регулювання





Змішані режими валютних курсів запроваджуються з метою стимулювання або стримування певних видів чи напрямів зовнішньоекономічної діяльності чи фінансово-кредит­ної політики держави.
^ 4. Паритет купівельної спроможності

Основою визначення та порівняння валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності окремих інозем­них валют. Купівельна спроможність валюти визначаєть­ся вартістю певного набору товарів та послуг, які можна при­дбати за відповідну грошову одиницю у порівнянні з базовим періодом.

Співвідношення купівельної спроможності окремих валют до певної групи товарів та послуг у двох країнах визначає паритет купівельної спроможності РРР (purchasing power parity). Згідно з теорією РРР валютний курс змінюється настільки, наскільки це потрібно для того, щоб компенсувати різницю в динаміці рівня цін у різних країнах. Інакше кажучи, ціна одиниці одного й того самого товару в одній країні має відповідати ціні на цей товар в іншій країні, перерахованій на поточний валютний курс.

Наприклад, при заниженні курсу японської єни відносно американського долара японські товари в США будуть кош­тувати дорожче, а американські в Японії — дешевше. З відто­ком доларів за кордон відбувається падіння цін на товари на внутрішньому ринку країни та підвищення цін за кордоном разом з одночасним збільшенням попиту на товари на внут­рішньому ринку. Це, в свою чергу, буде сприяти підвищенню цін або підвищенню курсу валюти. Такий процес може відбу­ватися доти, доки обидві валюти не досягнуть певної пропорції, яка б відображала збалансованість цін на один і той самий товар у різних країнах.

Отже, у спрощеному вигляді паритет купівельної спромож­ності можна відобразити формулою



де Дв — ціна за одиницю певного товару на внутрішньому

ринку;

Кп — поточний валютний курс грошових одиниць двох країн,

товари яких порівнюються;

Цз — ціна за одиницю того самого товару на зовнішньому

ринку.

Залежно від номенклатури товарів, які беруть для розра­хунку, ^ РРР може бути частковим (за обмеженим переліком товарів або товарних груп) та загальним (за валовим націо­нальним продуктом).

Загальний РРР можна розрахувати індексним ме­тодом:



де Іррр — індекс паритету купівельної спроможності;

Івф — індекс фізичного обсягу внутрішнього валового про­дукту за певний проміжок часу в країні В;

Івц — індекс цін в країні В;

Іаф — індекс фізичного обсягу ВВП в країні А;

Іац— індекс цін в країні А.

Визначення паритету купівельної спроможності дає змогу зробити висновок, що валютний курс визначається від­носною вартістю грошей в двох країнах, яка, в свою чергу, зале­жить від рівня цін, а останній від кількості грошей у обігу.

У зв'язку з тим, що процес формування валютного курсу належить до сфери міжнародного грошового обігу, можна вва­жати, що він є одним із елементів кількісної теорії грошей, яка встановлює пряму залежність між грошовою масою і ціна­ми. Ця залежність відображається рівнянням обміну, запро­понованим І. Фішером у 1912 p.:



де М — грошова маса; V — швидкість обігу грошей; Р — рівень цін; Q — фізичний обсяг виробництва. І Виразивши рівень цін як



та підставивши його в рівняння ^ РРР, яке характеризує спів­відношення цін на окремі товари в різних країнах, одержимо залежність показника РРР від обсягів грошової маси в обігу, швидкості обігу грошей та обсягів виробництва:



За таких умов валютний курс має бути прямо пропорційним до обсягу грошової маси та швидкості обігу грошей і оберне­но пропорційним до обсягів виробництва, що дає змогу вважати його показником стану рівноваги національної економіки.

Однак у зв'язку з відмінністю рівнів економічного та полі­тичного розвитку різних країн, кліматичними, соціально-куль­турними особливостями тощо оцінка і прогнозування валют­них курсів на основі теорії РРР має обмежене практичне за­стосування, а тому цей показник слід розглядати як одну із складових частин загального процесу курсоутворення.
^ 5. Конвертованість валюти

Під конвертованістю валюти слід розуміти її здатність вільно обмінюватися на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби. Розрізняють повну та часткову конверто­ваність.

В умовах повної конвертованості здійснюється вільне ви­користання національної грошової одиниці та її обмін на іно­земні валюти без будь-яких обмежень як для резидентів, так і для нерезидентів. Часткова конвертованість свідчить, що на деякі обмінні операції існують певні обмеження (за видами операцій, термінами, категоріями суб'єктів валютного ринку тощо). Запровадження часткової конвертованості означає, що вона існує лише для поточних операцій, за яких вільний обмін національної грошової одиниці на іноземну валюту здійснюєть­ся з метою проведення платежів за поточними статтями пла­тіжного балансу.

У 1976 р. МВФ ввів поняття "вільно використовувана валю­та" (вільно конвертована валюта), під яким розуміють валюту, що широко використовується в міжнародних розрахунках і операціях головних валютних ринків світу. Головний прин­цип віднесення валют до даної категорії — відсутність валют­них обмежень у законодавстві країн — емітентів цих валют.

Залежно від рівня конвертованості іноземних валют На­ціональний банк України запровадив Класифікатор інозем­них валют, згідно з яким валюти поділено на три групи:

  • вільно конвертовані валюти, які без обмежень обміню­
    ються на інші валюти;

  • валюти з обмеженою конвертованістю;

  • неконвертовані валюти, які не обмінюються на інші ва­
    люти і курси яких НБУ не визначаються.

У межах умов діючої валютної системи конвертованою вважається та валюта, країна походження якої взяла на себе зобов'язання, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. VIII Угоди про Міжнародний валютний фонд.

Члени Міжнародного валютного фонду, що приєднуються до ст. VIII Статуту МВФ зобо­в'язуються усунути будь-які обмеження на платежі та пере­кази за поточними міжнародними валютними операціями, а також не брати участі в дискримінаційних валютних угодах та не вдаватися до практики численних обмінних курсів.

6. Крос-курси

Крос-курс (cross-rates) — це співвідношення між двома іноземними валютами, яке визначають на основі курсу цих валют щодо якоїсь третьої валюти. Найчастіше як третя ва­люта використовується долар США. Практично всі курси, за якими не встановлюються котировки до долара, називають крос-курсами.

Особливістю розрахунків крос-курсів є те, що їх котируван­ня може здійснюватися по-різному залежно від того, хто про­водить котирування. Так, якщо український банк здійснює котировку української гривні до долара США, то він установить пряму котировку гривні до долара USD/UAH = 5.0315. Американський банк також може встановити пряму ко­тировку, проте долара до гривні: UAH/USD =0.2.

Найчастіше на практиці використовують три методи роз­рахунку крос-курсів:

1) з прямим котируванням до долара США (долар є базою котирування для обох валют).

2) з прямим та зворотним котируванням до долара США, якщо долар є базою котирування лише для однієї з валют.

3) зі зворотним котируванням до долара США, якщо до­лар є валютою котирування для обох валют.

Розглянуті методи використовуються для розрахунку се­реднього крос-курсу. Однак на практиці вони застосовуються рідко, оскільки як клієнтів, так і банки цікавлять конкретні курси купівлі та продажу.

На міжбанківському ринку крос-курси купівлі та продажу валюти визначаються за такими правилами:

1. Крос-курси купівлі та продажу для валют з прямим котируванням до долара США.

  1. Для визначення крос-курсу купівлі потрібно розділи­
    ти доларовий курс купівлі валюти, яка в крос-курсі є валютою
    котирування, на доларовий курс продажу валюти, яка в крос-
    курсі є базою котирування.

  2. Для визначення крос-курсу продажу слід розділити
    доларовий курс продажу валюти, яка в крос-курсі є валютою
    котирування, на доларовий курс купівлі валюти — бази коти­
    рування.

2. Крос-курси купівлі та продажу для валют з прямим і зворотним котируванням до долара.

  1. Для визначення крос-курсу купівлі треба доларові
    курси купівлі цих валют перемножити.

  2. Для визначення крос-курсу продажу необхідно пере­множити доларові курси продажу цих валют



  1   2   3   4   5   6   7   8   9



Скачать файл (1446 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru