Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  


Загрузка...

Диплом - Облік та контроль наявності, стану та використання запасів в бюджетних установах - файл Диплом.doc


Диплом - Облік та контроль наявності, стану та використання запасів в бюджетних установах
скачать (520 kb.)

Доступные файлы (2):

Диплом.doc971kb.19.01.2010 06:30скачать
Додатки для диплому.doc543kb.17.01.2010 23:57скачать

содержание
Загрузка...

Диплом.doc

1   2   3   4   5
Реклама MarketGid:
Загрузка...

^ 2.1. Організація зовнішнього контролю запасів в бюджетних установах.
Запаси — це активи, які:

  1. утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

  2. перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

  3. утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

  4. Запаси визнаються активом за П(с)БО 9 за обов'язкового дотримання двох умов:

  5. якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням запасів, тобто якщо сировина (або інші запаси) не буде використана в процесі виробництва, наприклад, унаслідок втрати необхідних якостей, її слід вилучити зі складу активів і віднести до інших операційних витрат звітного періоду. До введення в дію П(с)БО 9 така сировина обліковувалась як запаси до моменту її списання або продажу;

  6. якщо вартість запасів може бути достовірно визначена. Це означає, що така вартість не повинна мати суттєвих помилок і упередження (необ'єктивності), і користувачі можуть покластися на неї в тій мірі, в якій вона відображає, або очікується, що буде відображати, дійсний стан справ.

До виробничих запасів відносять: сировину і матеріали, купівельні напівфабри­кати та комплектуючі, вироби, паливо, тару і тарні матеріали, будівельні матеріали, матеріали, передані на переробку, запасні частини, матеріали сільськогосподарсько­го призначення, інші матеріали.

Матеріальні затрати становлять 57-68% собівартості продукції. Від достовірності та об'єктивності відображення в бухгалтерському обліку й звітності операцій із ви­робничими запасами залежить правильність визначення основних показників, які характеризують результати господарської діяльності та реальний фінансовий стан підприємства (залишки оборотних коштів, темпи їх обігу, собівартість, прибуток, рентабельність, показники прибутковості акцій тощо). Тобто від достовірності, об'єктивності, правдивості та повноти відображення господарських фактів, пов'яза­них із рухом виробничих запасів, залежить правдивість і неупередженість усіх суттє­вих для користувачів показників.

Законами України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та "Про ревізорську діяльність" визначено, що і бухгалтерський облік, і ревізія забезпе­чують надання користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних рі­шень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, власний капітал, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Виходячи з вимог чинного законодавства, метою ревізії виробничих запасів є ви­словлення ревізором думки про те, чи відповідає фінансова інформація щодо руху і залишків виробничих запасів на підприємстві в усіх суттєвих аспектах норматив­ним документам, які регламентують порядок її підготовки і надання користувачам.

Згідно із Законом України "Про ревізорську діяльність" поняття ревізії розгля­дається як перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних докумен­тів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господа­рювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Для досягнення основної мети ревізії, а також задоволення потреб користувачів в отриманні повної, правдивої та неупередженої інформації щодо виробничих запа­сів ревізору необхідно виконати такі завдання:

  1. перевірити правильність визнання запасів активами суб'єкта господарювання;

  2. перевірити, чи відповідають чинному законодавству методи оцінки та обліку виробничих запасів в обліковій політиці підприємства, та встановити, на­ скільки вибір суб'єкта господарювання є оптимальним;

  3. встановити, чи дотримується підприємство прийнятих методів оцінки та обліку виробничих запасів;

  4. перевірити й оцінити стан внутрішнього контролю та системи обліку вироб­ничих запасів;

  5. перевірити, чи здійснюється контроль за збереженням виробничих запасів у місцях їх зберігання та на всіх етапах їх руху;

  6. встановити, чи здійснюється контроль за використанням виробничих запасів у виробництві;

  7. встановити, чи своєчасно виявляються залишки виробничих запасів, непот­рібні для підприємства, з метою їх реалізації чи обміну;

  8. перевірити, чи правильно та своєчасно здійснюється документальне відобра­ження операцій, і чи забезпечуються достовірною інформацією користувачі інформації із заготівлі, надходження, відпускання та використання виробни­чих запасів;

  9. перевірити, чи правильно та своєчасно здійснені господарські операції з ви­робничими запасами відображаються в бухгалтерському обліку та фінансо­вій звітності;

  10. встановити, чи немає на підприємстві протизаконних дій, пов'язаних із ру­хом виробничих запасів, суттєвих порушень і помилок у бухгалтерському обліку та звітності.

Загальне визначення завдання ревізії виробничих запасів полягає у встановлен­ні достовірності й повноти відображення в бухгалтерському обліку та звітності всіх господарських фактів відносно залишків і руху виробничих запасів.

Кількість нормативних документів, що регулюють господарські операції з вироб­ничими запасами, є досить значною, крім того, вони часто змінюються та є особли­вими для окремих суб'єктів господарювання залежно від галузі (Додаток 3).

Бухгалтерський облік виробничих запасів регулюється Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 01.07.99 р. № 996-ХІУ та По­ложенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.11.99 р. за № 751/4044.

Виходячи з правил визнання запасів активами, ревізору необхідно пам'ятати, що відповідно до п. 5 П(с)БО 9 запаси, які, ймовірно, в майбутньому не принесуть під­приємству економічної вигоди, не можуть визнаватися активами. Тому їх необхідно списати з балансу. Згідно з П(с)БО 16 зменшення активів підприємства належить до його витрат (стосується тільки бухгалтерського обліку) за умови, що ці витрати мо­жуть бути достовірно оцінені.

Отже, матеріальні цінності, які не потрібні підприємству й не можуть бути реалізо­вані за цінами можливої реалізації, в бухгалтерському обліку можуть бути списані на витрати. У бухгалтерському обліку таке списання буде відображатися по Д-т рах. 949 "Інші витрати операційної діяльності", К-т рах. 20 "Виробничі запаси" або 22 "МШП".

Виробничі запаси в бухгалтерському обліку відображають за класифікаційними групами. Згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зо­бов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим Нака­зом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291 та зареєстрованим у Міні­стерстві юстиції України 21.12.99 р. за № 882/4185, виділені такі рахунки для обліку виробничих запасів:

  1. — Сировина і матеріали

  2. — Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби

  3. - Паливо

  4. — Тара і тарні матеріали

  5. — Будівельні матеріали

  6. — Матеріали, передані в переробку

  7. — Запасні частини

  8. — Матеріали сільськогосподарського призначення

  9. — Інші матеріали

Оцінка запасів

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Отримані та вироблені запаси зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з суми фактичних витрат на їх придбання та виготовлен­ня. Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених П(с)БО 9.

Чиста вартість реалізації

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ці­на знизилася, або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісне очі­кувану економічну вигоду.

Чиста вартість реалізації — це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичай­ної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, яких не вистачає) запасів, спису­ється на витрати звітного періоду із відображенням указаної вартості на позабалан­сових рахунках.

Вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, яких бракує) запасів (незалеж­но від причин втрат) згідно з п. 27 П(с)БО 9 одночасно відображається на позаба­лансовому рахунку "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей".

Після встановлення винних осіб, які повинні відшкодувати втрати, сума, що підлягає відшкодуванню, входить до складу дебіторської заборгованості (або інших ак­тивів) і в дохід звітного періоду.

Якщо чиста вартість реалізації запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше від суми попереднього зменшення, сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів.

Методи оцінки запасів при їх списанні.

При відпусканні запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним із таких методів:

  1. Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

  2. Середньозваженої собівартості;

  3. Собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

  4. Нормативних затрат;

  5. Ціни продажу.

Метод визначення вартості вибуття запасів за ідентифікованою собівартістю від­повідної одиниці запасів застосовується при визначенні вартості відпущених запасів або наданих послуг, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, що не є взаємозамінними (п. 17 П(с)БО 9). Затрати за цим методом відпові­дають витрачанню одиниць запасів.

При використанні методу середньозваженої собівартості оцінка здійснюється по кожній одиниці запасів шляхом розподілу сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумар­ну кількість залишку запасів на початок звітного місяця та отриманих у звітному мі­сяці запасів (пп. 18, 19 П(с)БО 9).

Метод собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО) означає, що за­паси, придбані або виготовлені першими, витрачаються (продаються) також перши­ми (п. 20 П(с)БО 9).

Метод оцінки вибуття запасів за нормативними витратами (п. 21 П(с)БО 9) більш широко застосовується на підприємствах промисловості (машинобудівної, шинної, меблевої, швейної, шкіряної, харчової), які здійснюють масове і серійне ви­робництво різноманітної складної продукції з великою кількістю деталей і вузлів.

Суть такої оцінки згідно з п. 21 П(с)БО 9 полягає в застосуванні норм затрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених підприємством з урахуванням нор­мальних рівнів використання: запасів; праці; виробничих потужностей; цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактич­них необхідно регулярно перевіряти і переглядати як норми затрат (запасів і праці), так і норми цін.

Метод оцінки вибуття запасів за цінами продажу (п. 22 П(с)БО 9) застосовуєть­ся підприємствами роздрібної торгівлі при використанні ними середнього відсотка торговельної націнки товарів при значній і змінній номенклатурі товарів із приблиз­но однаковим рівнем торговельної націнки. Однак підприємства роздрібної торгівлі за своїм бажанням можуть використовувати й інші методи, прийняті для їх діяльності.

Для всіх найменувань запасів, що мають однакове призначення та однакові умо­ви використання, застосовується тільки один вказаних методів.

Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, переданих в експлуата­цію, вилучається зі складу активів (списується з балансу) із подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відпові­дальними особами протягом строку їх фактичного використання.

При вивченні правильності оподаткування операцій із виробничими запасами необхідно керуватися податковим законодавством.

До предмета ревізії виробничих запасів належать процеси та явища, відобра­жені документально, пов'язані з рухом виробничих запасів, їх залишками, оцін­кою тощо.

Об'єктами ревізії виробничих запасів є:

  1. Кількісне та якісне приймання запасів від постачальників, а також при вну­трішньому переміщенні між цехами, матеріально відповідальними особами, складами та виробництвом. При цьому досліджується: повнота оприбутку­вання запасів за даними бухгалтерського обліку; їх відповідність за кількістю та якістю за даними супровідних приймальних документів і складених мате­ріально відповідальними особами, а також повнота оприбуткування запасів, які надійшли без супровідних документів;

  2. Умови зберігання запасів і закріплення матеріальної відповідальності. Досліджується, чи відповідає стан складського приміщення вимогам зберігання запасів (наявність вагів та час їх клеймування, полиць, шаф, контейнерів, протипожежного обладнання). Закріплення матеріальної відповідальності перевіряється за даними договорів про матеріальну відпо­відальність, укладених між адміністрацією підприємства та конкретними працівниками;

  3. Норми витрат сировини і матеріалів на виробництво та їх дотримання — пере­віряється обґрунтованість затвердження норм та їх застосування в лімітно-за­бірних картках і відомостях на витрачання матеріалів;

  4. МШП, їх використання та цілісність — перевіряється оцінка придбаних МШП, списання їх вартості при передачі в експлуатацію, наявність контро­лю за їх використанням;

  5. Первинна документація з обліку запасів досліджується щодо достовірності ві­дображених у ній господарських операцій;

  6. Бухгалтерський облік та звітність вивчаються стосовно достовірності даних щодо залишків та руху виробничих запасів, відображених у них;

  7. Примітки до фінансової звітності. Досліджується інформація про методи оцінки запасів; балансову (облікову) вартість запасів за окремими кла­сифікаційними групами; балансову (облікову) вартість запасів, відображених за чистою вартістю реалізації; балансову (облікову) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу; суму збільшення чистої вар­тості реалізації, за якою проведена оцінка запасів відповідно до п. 28 П(с)БО 9;

  8. Брак та пошкодження запасів — досліджуються причини, які зумовили виник­нення негативних явищ, розмір невиробничих витрат, встановлюються осо­би, винні в завданні збитків;

  9. Нестача цінностей та збитки, виявлені при інвентаризації, їх обґрунтованість і відповідальні особи — узагальнюється дослідження інших об'єктів, де виявлено збитки, перевіряється, чи підтверджується її розмір даними бухгалтерського обліку та іншими зібраними доказами, на скільки правильно встановлено матеріальну відповідальність конкретних працівни­ків і розмір її відшкодування.

Джерела інформації ревізії виробничих запасів являють собою предметну об­ласть дослідження. Це нормативні документи, облікова політика підприємства та джерела, в яких зафіксована інформація, що ха­рактеризує залишки і рух виробничих запасів.

Для узагальнення інформації про наявність та рух належних суб'єкту господа­рювання предметів праці, призначених для обробки, переробки, використання у ви­робництві і для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство відносить до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів, призначені бух­галтерські рахунки класу 2 "Запаси", а для узагальнення інформації про наявність та рух належних підприємству виробничих запасів призначено рахунок 20 "Вироб­ничі запаси".

Здійснюючи ревізорське дослідження, ревізор вивчає документи, за допомогою яких відтворює ланцюг господарських фактів від придбання запасів, їх збері­гання і до списання. Дослідження не обмежується вивченням бухгалтерських доку­ментів. Ревізія виробничих запасів не може здійснюватися без досліджень оперативного обліку (наприклад, щоденні оперативні дані про рух дефіцитних основних і допоміжних матеріалів та інша оперативна інформація, визначена керів­ництвом суб'єкта господарювання залежно від його специфіки), інформації з діло­водства (накази про зміну матеріально відповідальних осіб; про проведення ревізій, інвентаризацій; про розгляд результатів ревізій та інвентаризацій тощо), висновків спеціалістів (щодо якості та придатності запасів, доцільності їх придбан­ня, списання).

У ході ревізії використовуються акти ревізій та перевірок запасів, складені відповідними контролюючими органами, а також інформація, одержана в ході попереднього ревізії. Ці джерела інформації мають допоміжний характер, проте їх дослідження дає можливість встановити місця підвищеного інформаційного ризику.

Предметна область дослідження виробничих запасів включає:

  1. Внутрішні нормативні та загальні документи клієнта.

  2. Політику клієнта щодо обліку виробничих запасів.

  3. Договори з матеріально відповідальними особами.

  4. Договори з контрагентами.

  5. Документацію суб'єктів внутрішнього контролю з питань контролю за раціональним використанням та збереженням виробничих запасів.

  6. Первинні документи та регістри обліку по рахунках, призначених для ведення бухгалтерського обліку виробничих запасів.

  7. Регістри зведеного синтетичного обліку (Головна книга), оперативну, статистичну та фінансову звітність.

  8. Інші документи, що відображають факти господарської діяльності, пов'язані з придбанням та списанням виробничих запасів;

  9. Місця зберігання виробничих запасів, включаючи ваговимірювальні пристрої.

  10. Технологічний процес виробництва, а саме інформаційні потоки щодо руху сировини і матеріалів від складу матеріалів до складу готової продукції, тоб­то проходження матеріалів від однієї стадії виробництва до іншої, їх перетво­рення на готову продукцію.

Вивчаючи внутрішні нормативні та загальні документи клієнта, можна одержати інформацію про підприємство; його діяльність; особливості технології; перелік ви­робничих запасів, їх потребу та наявність; кількість місць зберігання. Особлива ува­га приділяється вивченню наказів про призначення та просування по службі мате­ріально відповідальних осіб, а також наказів про проведення тих чи інших заходів внутрішнього контролю — ревізій та інвентаризацій. Це дасть змогу ревізору встано­вити обсяг інформації, що підлягає дослідженню, оцінити власні можливості, а та­кож час, необхідний для проведення перевірки.

При дослідженні внутрішніх нормативних та загальних документів ревізор виз­начає питання, на яких необхідно загострити свою увагу при подальшому вивченні інформації. Так, якщо в результаті дослідження ревізор дійшов висновку, що окре­мий вид сировини є дефіцитним, то виникає необхідність простежити за її рухом та встановити, чи не було випадків її недовкладення або підміни іншою зі зниженням якості виготовленої продукції. Аналіз інформації з наказів про призначення мате­ріально відповідальних осіб та їх характеристик за даними особової справи дає мо­жливість сконцентрувати увагу на ступені довіри до них. Наявність наказів про про­ведення контрольних заходів щодо збереження виробничих запасів, про одержані результати ревізій та інвентаризацій формує думку ревізора щодо довіри до систе­ми внутрішнього контролю.

Вивчення договорів (індивідуальних та колективних) із матеріально відповідаль­ними особами дає можливість ревізору скласти думку про дотримання вимог чин­ного законодавства клієнтом у роботі з цією категорією працівників.

Ревізор у процесі свого дослідження повинен чітко відстежувати інформаційні потоки, пов'язані з господарськими діями чи подіями, від прийняття рішення про здійснення господарської операції до відображення факту здійснення в первинних документах, зведених документах, регістрах обліку та звітності.

Основні первині документи, якими оформлюються операції з руху виробничих запасів, наведено в таблиці 2.1.

^ Таблиця 2.1.

Первинні документи щодо відображення операцій з руху виробничих запасів

з/п

Назва

^ Призначення документа

1

2

3

1

Журнал обліку надходження

вантажів

(Ф. М-1)

Застосовується для реєстрації транспортних документів,

пов'язаних з отриманням вантажів із залізниць, водних шляхів та оприбуткуванням їх на склад підприємства. Призначений для контролю за надходженням та оприбуткуванням запасів і запису даних про оплату рахунка, відмову від акцепту тощо

2

Довіреність (Ф. М-2)

Призначена для оформлення права окремої посадової особи бути довіреною особою підприємства при отри­манні запасів

3

Прибутковий ордер (Ф. М-3)

Призначений для оприбуткування матеріалів, які надій­шли на підприємство від постачальників або з перероб­ки. Заповнюється за відсутності якісних та кількісних розбіжностей із документами постачальника, а також при оприбуткуванні запасів із переробки. Використову­ється для оперативного обліку на складах, аналітичного та синтетичного обліку надходження запасів

4

Товарно-транспортна накладна (Ф. М-5, М-6)

Призначена для обліку поставок запасів та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Викори­стовується для кількісного та якісного обліку запасів

5

Акт про приймання мате­ріалів (Ф. М-7)

Застосовується для оформлення приймання запасів, що мають кількісні та якісні розбіжності з даними супрово­джуючих документів постачальника, а також при прий­манні запасів, що надійшли без документів

6

Акт-вимога на заміну (додат­кове відпускання) матеріалів

Заповнюється при разовому відпусканні запасів для ви­робничих потреб


Продовження таблиці 2.1.

7

Накладна на внутрішнє пере­міщення матеріалів (Ф. М-12)

Застосовується для обліку руху матеріалів усередині під­приємства. Використовується для оперативного обліку на складах, аналітичного і синтетичного обліку руху за­пасів у бухгалтерії

8

Реєстр приймання-здачі документів (Ф. М-13)

Оформлюється приймання-передача первинних доку­ментів. Складається в одному примірнику матеріально відповідальною особою і передається до бухгалтерії під­приємства разом із первинними документами і необхід­ними додатками

9

Відомість обліку залишків матеріалів на складі (Ф. М-14)

Складається на основі матеріальних звітів МВО і пока­зує рух матеріальних цінностей на складі за день

10

Лімітно-забірна картка (Ф. М-8, М-8а, М-9, М-9а)

Призначена для оформлення відпускання матеріалів, які систематично споживаються при виготовленні про­дукції, а також для поточного контролю за дотриман­ням встановлених лімітів відпускання запасів на вироб­ничі потреби. Використовується для оперативного облі­ку на складі, аналітичного і синтетичного обліку відпу­скання запасів у межах затвердженого ліміту

11

Вимога (Ф. М-10, М-Юа, М-11)

Заповнюється при разовому відпусканні запасів на ви­робничі та господарські потреби

12

Накладна на відпуск мате­ріалів на сторону (Ф. М-14, М-15)

Застосовується для оформлення відпускання матеріалів виробничим одиницям, об'єднанням чи стороннім орга­нізаціям


Аналіз облікової політики дає змогу встановити, яких методів дотримується під­приємство з питань первісної оцінки виробничих запасів, їх переоцінки та методу оцінки виробничих запасів. У таблиці 2.2 подано перелік основних складових облі­кової політики з питань обліку виробничих запасів.

Значна частина виробничих запасів споживається під час виробництва продук­ції, виконання робіт, надання послуг та управління суб'єктом господарювання. Тому ревізор, вивчаючи факти минулого, повинен чітко простежити інформаційні пото­ки з руху виробничих запасів. На Мал. 2.1 показані інформаційні потоки облікової інформації з руху виробничих запасів.

^ Таблиця 2.2.

Перелік основних складових облікової політики з питань обліку виробничих запасів

з/п

Складові облікової політики

Положення облікової політики

1

2

3

1

Первісна оцінка

Придбані (отримані) або виготовлені запаси врахову­ються за собівартістю.

Витрати, що входять до собівартості запасів (крім запа­сів, виготовлених власними силами), встановлені П(с)БО 9.

Перелік витрат, що не входять до собівартості таких за­пасів, а відносяться до складу витрат того періоду, в яко­му вони були здійснені, наведений у П(с)БО 9.

Витрати, що входять до собівартості запасів, виготовле­них власними силами, встановлені П(с)БО 16.

Перелік витрат, що не входять до собівартості таких за­пасів, а відносяться до складу витрат того періоду, у яко­му вони були здійснені, наведений у П(с)БО 16

2

Переоцінка запасів на дату балансу

У балансі записи відображаються за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (П(с)БО 9)

3

Метод оцінки вибуття запасів

Обирається метод, згідно з яким оцінюється вибуття запасів при відпусканні їх у виробництво, на продаж тощо: 1 ) ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

2) середньозваженої собівартості;

3) собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

4) нормативних затрат;

5) ціни продажу


Значна частина виробничих запасів споживається під час виробництва продук­ції, виконання робіт, надання послуг та управління суб'єктом господарювання. Тому ревізор, вивчаючи факти минулого, повинен чітко простежити інформаційні пото­ки з руху виробничих запасів. На Мал. 2.1 показані інформаційні потоки облікової інформації з руху виробничих запасів.

Залежно від мети ревізорського дослідження, завдань, передбачених договором, та власних можливостей ревізор на свій розсуд обирає методику проведення ревізії виробничих запасів. Основна мета обраної методики зводиться до встановлення об'єктивної істини про досліджуваний об'єкт.


Мал.2.1. Схема інформаційних потоків облікової інформації з руху виробничих запасів

Проводити суцільну перевірку недоцільно — це потребує великих матеріальних і трудових затрат. Тому бажано перевірити й оцінити систему внутрішнього контролю та обліку на підприємстві, і, залежно від отриманих результатів, розширювати коло досліджень чи навпаки, довіритися даним клієнта і провести лише деякі перевірочні процедури, щоб підтвердити довіру до інформації системи внутрішнього контролю.
^ 2.2. Внутрішній контролю ефективності використання запасів в бюджетній установі.
На цьому етапі доцільно провести тестування, в результаті якого з'ясувати:

  1. Чи необхідно проводити суцільну фактичну перевірку;

  2. Чи є необхідним проведення суцільної документальної перевірки окремих на­прямів надходження і використання (руху) запасів;

  3. Встановити необхідну кількість ревізорських процедур.

Тестування дає змогу вивчити слабкі та сильні сторони внутрішнього контролю і системи бухгалтерського обліку.

Шляхом тестування та інших методів внутрішнього контролю і системи бухгал­терського обліку необхідно вивчити такі питання:

Із внутрішнього контролю:

  1. Чи перевіряється правильність оцінки і обліку запасів службами внутрішньо­го контролю?

  2. Чи перевіряється законність і доцільність витрачання запасів?

  3. Чи порівнюються первинні дані про витрачання запасів із даними обліку про рух запасів із наданими звітами?

  4. Чи виявляються особи, винні в перевитрачанні сировини і матеріалів?

  5. Чи перевіряється використання запасів за різними напрямами діяльності?

  6. Чи проводиться перевірка повноти і своєчасності оприбуткування запасів?

  7. Чи виконує ревізійна комісія програму внутрішньогосподарського контролю?

  8. Чи проводиться інвентаризація запасів, коли і скільки разів?

  9. Чи є посадові інструкції або положення про роботу служб внутрішнього контролю?

  10. Чи є служба внутрішнього ревізії, ревізійна комісія, постійно діюча інвента­ризаційна комісія?

  11. Чи є програма внутрішньогосподарського контролю?

  12. Чи відповідає зберігання запасів вимогам щодо належного зберігання: охоро­на, страхування (технологічні умови, необхідні пристрої, запобігання псуванню) тощо?

  13. Чи закріплені запаси, що знаходяться на складі і в експлуатації, за особами, відповідальними за їх зберігання і використання?

  14. Наявність договорів про повну матеріальну відповідальність із працівниками, які безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпусканням), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому запасів, якщо вони обіймають посади, передбачені спеціальним переліком.

  15. Чи ведеться облік по кожній підзвітній особі?

  16. Працівників, безпосередньо пов'язаних зі збереженням та відпусканням за­пасів, зобов'язують брати відпустку, призначають на час відпустки інших осіб, здійснюють передачі, інвентаризації?

  17. Доступ до комп'ютеризованих записів про запаси є тільки у осіб, для яких це пов'язано з посадовими обов'язками?

  18. Чи використовуються попередньо пронумеровані документи, чи їх видача реєструється в журналі (книгах), пронумерованому, прошнурованому, скріпленому печаткою?

  19. Періодичність проведення інвентаризації: раз на рік; частіше?

  20. Чи відображається в обліку результат інвентаризації?

  21. Невикористані частини інвентаризаційних описів прокреслюються літерою (2)?

  22. Чи виявлені у звітному періоді факти крадіжки та псування запасів та на яку суму?

  23. Чи списувалися за нормами природний убуток запасів та їх сума?

  24. Чи ліквідовувалися у звітному періоді запаси та їх сума?

  25. Чи оприбутковували зайві матеріальні цінності, виявлені в результаті інвентаризації, та на яку суму?

  26. Чи списувалися неліквідні й залежані ТМЦ та на яку суму?

  27. Чи проводяться на підприємстві незаплановані (раптові) інвентаризації окремих видів запасів, груп, в окремих місцях зберігання та в підзвіті?

  28. Чи проводиться звірка даних регістрів бухгалтерського обліку запасів із дани­ми Головної книги?

  29. Чи здійснюється звірка за відпусканням запасів на підставі лімітно-забірних карт із документами на витрачання?

  30. Чи проводиться контроль за фактами списань від псування та знищення запасів?

  31. Чи здійснюється контроль за своєчасністю пред'явлення претензій щодо якості та кількості одержаних записів?

  32. Чи проводиться контроль за списанням запасів від браку у виробництві?

  33. Чи звіряються корінці книжки довіреностей із журналом реєстрації довірено­стей ф. М-3?

  34. Чи проводиться контроль за точністю підрахунку первинних документів?

  35. Ціни, підрахунки в інвентаризаційних описах перевіряються третьою особою?

  36. Регістри бухгалтерського обліку ведуться особами, обов'язки яких не за­лежать від обов'язків за вибуття, рух та зберігання запасів?

  37. Посадові особи періодично виявляють зіпсовані, морально застарілі та ін. запаси?

  38. Наявні запаси, право власності на які належить іншим, вилучаються із підра­хунків?

З організації обліку:

  1. Чи систематично звіряються дані аналітичного і синтетичного обліку?

  2. Чи складаються акти про списання МШП, які стали непридатними?

  3. Чи виділяється ПДВ окремим рядком у розрахункових, товарних і платіжних документах?

  4. Чи здаються в бухгалтерію звіти про рух запасів згідно з документообігом?

  5. Чи організований аналітичний облік запасів на необхідному рівні, чи ведуть­ся картки складського обліку?

  6. Чи використовується розрахунок середнього процента для списання відхи­лень від вартості матеріалів?

  7. Чи розроблений наказ про облікову політику в частині рахунків щодо вироб­ничих запасів?

  8. Чи відображені в обліковій політиці методи оцінки і обліку на рахунках запасів?

  9. Чи проведена класифікація запасів на відповідні групи для їх обліку?

  10. Хто веде бухгалтерський облік руху запасів (освіта, бухгалтерський стаж, ро­динні зв'язки з МВО та розпорядниками)?

  11. Якими нормативними документами користується бухгалтер даної ділянки?

  12. Яким чином здійснюється внутрішній контроль виробничих запасів?

  13. Чи є на підприємстві план (графік) схем документообігу й альбом із перелі­ком і зразками заповнених типових первинних документів?

  14. Чи обґрунтовано, оптимально і доцільно здійснено вибір організаційних, ме­тодичних і технічних аспектів в обліковій політиці?

  15. Чи є на підприємстві схема постановки обліку руху виробничих запасів на ра­хунках бухгалтерського обліку?

  16. Які методи внутрішнього контролю застосовуються для перевірки відхилень фак­тичного витрачання виробничих запасів від норм (інвентаризація; попартійний розкрій; нормативний облік; контрольний запуск; контрольний обмір тощо)?

  17. Чи дотримуються терміни проведення інвентаризації запасів і порядок офор­млення результатів інвентаризації?

  18. Чи наявні правильно оформлені договори про матеріальну відповідальність матеріально відповідальних осіб?

  19. Чи наявні журнали реєстрації первинних документів, включаючи доручення?

  20. Чи наявні накази про постійно діючі інвентаризаційні комісії, склад комісій тощо?

Результати тестування перевірки стану внутрішнього контролю та системи бух­галтерського обліку виробничих запасів дають можливість вибрати спосіб організа­ції ревізії: суцільний, вибірковий чи комбінований.

Ревізори, як правило, проводять вибіркову перевірку виробничих запасів, яка є більш ефективною в порівнянні з суцільною.

Програма ревізії виробничих запасів

Незалежно від обраного способу організації перевірки ревізор складає програму перевірки, де встановлює перелік ревізорських процедур, які б дали змогу:

  1. Встановити достовірність первинних даних бухгалтерського обліку щодо фактичної наявності та руху виробничих запасів.

  2. Перевірити повноту і своєчасність відображення первинних даних з обліку запасів у зведених документах та облікових регістрах.

  3. Перевірити правильність ведення обліку запасів відповідно до чинних законодавчих та нормативних актів, облікової політики суб'єкта господарювання.

  4. Перевірити достовірність відображення залишку запасів у звітності суб'єкта господарювання.

  5. Перевірити стан забезпечення збереження запасів у суб'єкта господарювання.

  6. Підтвердити або спростувати показники фінансової звітності суб'єкта господарювання, які залежать від достовірності, повноти й своєчасності відображення господарських операцій, пов'язаних із рухом виробничих запасів.

Незалежно від обраного методу організації перевірки в першу чергу необхідно перевірити відповідність залишків та оборотів Головної книги та регістрів синтетич­ного й аналітичного обліку виробничих запасів.

У разі встановлення відхилень результати такого зіставлення необхідно зафіксу­вати в робочому документі, зразок якого подано нижче, з'ясувати причини таких від­хилень та їх вплив на подальші дії ревізора. Якщо ж відхилень не виявлено, то про це складають довідку довільного зразка.

При встановленні розбіжностей ревізор повинен з'ясувати, який із показників є достовірним, відповідає дійсності. Для встановлення об'єктивної істини ревізор проводить опитування відповідальних осіб, проводить глибинні тести, використо­вуючи дедуктивний та індуктивний методи. При першому інформація вивчається від загального до конкретного (Головна книга — регістри синтетичного обліку — ре­гістри аналітичного обліку — зведені документи — первинні документи); при іншому інформація вивчається у зворотному напрямі.

За необхідності встановлення об'єктивної істини щодо залишків запасів та їх оборотів виникає потреба у проведенні інвентаризації запасів та застосування при­йому сканування, який полягає в безперервному, заелементному перегляді інформа­ції про рух запасів.

Якщо в процесі сканування виявляється, що не всі господарські операції знай­шли відображення в бухгалтерському обліку, то необхідно призупинити роботу над проведенням ревізорського дослідження й запропонувати клієнту відновити бухгал­терський облік.

Перевірка стану збереження запасів

Збереження запасів залежить від умов їх зберігання, тому наступним етапом кон­тролю є перевірка стану складського господарства клієнта. Ревізор установлює кількість і дислокацію складських приміщень, сховищ (буртів, траншей, веж тощо), в тому числі типових і пристосованих, їх місткість, умови зберігання запасів, забез­печеність ваговимірювальними приладами.

Якщо тестування внутрішнього контролю свідчить про низький рівень фактич­ного контролю, це викликає необхідність у проведенні інвентаризації.

До початку інвентаризації ревізор повинен:

  1. скласти перелік цінностей, які підлягають інвентаризації;

  2. домовитись із керівником суб'єкта господарювання про створення комісії (до складу комісії за наказом керівника залучити представників організації, спеціалістів, працівників бухгалтерії);

  3. вимагати від матеріально відповідальної особи звіт про оприбуткування і від­пускання (витрачання) цінностей на дату початку інвентаризації (один примірник здається до бухгалтерії, а другий звіт із прикладеними первинни­ми документами візується членами інвентаризаційної комісії);

  4. отримати розписку від матеріально відповідальної особи про те, що всі докумен­ти, які належать до оприбуткування або витрачання цінностей, здано до бухгалте­рії, і що не оприбуткованих або не списаних на витрачання запасів не залишилося;

  5. отримати аналогічні розписки від осіб, які мають підзвітні суми на придбан­ня запасів або доручення на їх отримання.

Під час інвентаризації ревізор повинен установити:

  1. чи використовуються складські приміщення за призначенням;

  2. чи правильно розташовуються запаси на складі;

  3. чи відповідають складські приміщення вимогам умов зберігання цінностей;

  4. як охороняються складські приміщення;

  5. чи не зберігаються цінності просто неба або в непристосованих приміщен­нях і чи не піддаються вони внаслідок цього псуванню;

  6. переконатись в акуратності проведення всіх процедур інвентаризаційною комісією

  7. вимагати перерахунку, вимірювання запасів, якщо це необхідно;

  8. фіксувати результати інвентаризації за кожним видом запасів в інвентариза­ційних описах, які складаються за місцем знаходження (зберігання) і за ма­теріально відповідальними особами, в одиницях виміру, прийнятих в обліку;

  9. скласти окремий опис на цінності, які належать іншим підприємствам, а потім зустрічною перевіркою з'ясувати, кому вони належать і чому зберігаються на складі іншої фірми;

  10. звернути особливу увагу на номери, марки, найменування матеріальних цінно­стей, відповідність їх номерам, маркам, зазначеним у паспортах і прибуткових документах (особливо це стосується запасних частин до автотранспорту, но­мери і марки яких повинні бути ідентичні паспорту і прибутковому докумен­ту); по деяких запасах (продукти, корми, насіння тощо), за необхідності, про­вести відбір проб для лабораторного аналізу якості (проби необхідно відбирати в двох екземплярах і опечатувати. Один екземпляр проби у відповід­ному посуді передають до лабораторії для аналізу, другий залишають на підприємстві під розписку, яка передається ревізору. На відібрані для аналізу проби складають акт, де зазначають назву підприємства, вагу, обсяг, місце від­бору проби, температуру повітря в місці зберігання, вологість тощо. Акт відбо­ру підписують члени комісії, ревізори і матеріально відповідальні особи);

  11. перевірити правильність складання порівняльних відомостей у бухгалтерії по запасах, щодо яких виявлені відхилення від облікових даних (їх підписують головний бухгалтер і матеріально відповідальна особа);

  12. отримати від матеріально відповідальних осіб письмове пояснення причин виявлених недостач та залишків запасів;

  13. перевірити правильність відображення в обліку виявлених нестач та залиш­ків запасів. Необхідно пам'ятати, що списання природного убутку в межах встановлених норм може бути проведено лише за виявленими нестачами;

  14. зберегти копії зазначених (робочих) документів, які будуть використовува­тись у подальшому при проведенні перевірки.

Перевірка повноти оприбуткування, правильності списання, оцінки та обліку запасів

Під час перевірки ревізор повинен:

  1. перевірити правильність ведення складського обліку, обґрунтованість запи­сів завідуючим складом (комірником) у картках;

  2. перевірити повноту оприбуткування, правильність списання матеріалів, які на­дійшли зі сторони. Порушення порядку оприбуткування і списання цінностей

  3. призводить до їх крадіжок, а також створення залишків сировини, з яких потім виготовляють не оприбутковану продукцію, яку реалізують без відображення операцій в обліку з метою приховування доходів від оподаткування і при­власнення отриманих коштів.

На цьому етапі ревізор за допомогою ревізорських процедур вивчає достовір­ність, об'єктивність та законність відображених господарських операцій із виробни­чими запасами.

Методичні прийоми ревізії операцій із запасами здійснюються за допомогою певних ревізорських процедур. Розрахунково-аналітичні прийоми складаються з економічно­го аналізу, аналітичних і статистичних розрахунків та економіко-математичних методів. Економічний аналіз застосовується при встановленні ритмічності поставок сиро­вини на підприємстві, виявленні відхилень від норм при витрачанні матеріалів і вста­новленні факторів, що зумовлюють перевитрачання сировини тощо.

Аналітичні та синтетичні розрахунки передбачають застосування обчислюваль­но-розрахункових і логічних процедур. Такі процедури включають складання порів­няльних відомостей, таблиць порівняння витрат матеріалів та їх накопичення за певні періоди, виявлення фактів порушення технології тощо.

Економіко-математичні методи допомагають виявити факти перевитрачання си­ровини та матеріалів і передбачають:

  1. Аналіз розрахунково-платіжних документів, які підтверджують надходження матеріальних цінностей від постачальників: платіжні вимоги-доручення, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні з різного роду додатками (специфікаціями, сертифікатами, засвідченнями якості тощо).

  2. Зіставлення даних документів з оплати постачальникам і даних документів на оприбуткування матеріальних цінностей, а також перевірку наявності правильно оформлених договорів за цими угодами.

  3. Зіставлення даних первинних документів про надходження цінностей із даними складського обліку та регістрів бухгалтерського обліку.

  4. Перевірку правильності оцінки (згідно з обліковою політикою) запасів при надходженні (заготівлі), придбанні; оцінки за фактичною вартістю (собівар­тістю) придбання (заготівлі); за обліковими цінами (за плановою або норма­тивною собівартістю придбання, купівельними цінами). Залежно від обраного варіанта обліку затрат на виробництво, відпускання та оприбуткування готової продукції можна відображати в оцінці за одним із ва­ріантів, обраним в обліковій політиці: за фактичною повною виробничою со­бівартістю; за плановою (нормативною) повною виробничою собівартістю. Товари, придбані для реалізації та збуту, в організаціях можуть обліковува­тися за купівельною вартістю або за продажною вартістю.

  5. Проведення письмових запитів, усних опитувань (працівників, спеціалістів, третіх осіб), зустрічних перевірок із метою встановлення істини щодо кількості, якості та вартості придбаних запасів.

  6. Перевірку правильності обліку ПДВ.

  7. Перевірку правильності кореспонденції рахунків з оприбуткування запасів — чи немає випадків, коли матеріальні цінності, що надійшли, не оприбутковані, а віднесені на інші рахунки (обліку затрат, розрахунків, фондів).

  8. Зіставлення (порівняння) даних документів на списання цінностей та відповідних регістрів бухгалтерського обліку. Особливу увагу необхідно звернути на списання запасів на реалізацію, а також на операції, пов'язані з видачею виробничих запасів за рахунок оплати праці (натуроплата). Часто зустрічаються помилки, пов'язані з не відображенням в обліку виручки від реалізації, наслідком чого є застосування податковою інспекцією фінансових санкцій до підприємства.

  9. Перевірку правильності оцінки запасів, списаних на витрати виробництва, обігу та реалізованих запасів.

  10. Перевірку правильності кореспонденції рахунків із списання запасів зі складу, витрачання у виробничій та невиробничій діяльності, реалізації тощо. Тут часто допускають помилки та пропуски, особливо при списанні відхилень від облікових цін.

Важливим є вивчення питань дотримання правил видачі довіреностей на одержання цінностей. Ревізор повинен упевнитися, чи не списують матеріальні цінності на витрати виробництва без попереднього їх оприбуткування (відміток завскладу) та без оформлення на них видаткових документів.

Списання виробничих запасів

Списання запасів із балансу згідно з П(с)БО 9 може відбуватись у таких випад­ках: відпускання у виробництво; реалізація за грошові кошти; передача до статутно­го капіталу іншого підприємства; безоплатна передача; списання у зв'язку з невідпо­відністю критерію активу; списання через втрати від стихійного лиха; списання нестач у межах норм і понад норми природного убутку.

При списанні матеріалів у виробництво необхідно провести документальну пере­вірку, яка допоможе встановити:

  1. відповідність норм у документах на списання нормативним даним (аналітичні тести);

  2. відповідність кількості фактично списаної сировини витрачанню цієї сировини за нормами.

Результати такого зіставлення можуть бути трьох варіантів:

  • фактична кількість списаної сировини та матеріалів відповідає нормам;

  • фактична кількість списаної сировини більша від норми;

  • фактична кількість списаної сировини менша від норми.

Якщо списано більше, ніж передбачено нормами, то необхідно визначити при­чини, отримавши пояснення від технологів, начальника цеху.

Причинами перевитрат можуть бути:

  1. погана якість сировини (тоді необхідно встановити, від кого вона надійшла, хто укладав договір від клієнта, за якою ціною була закуплена сировина, вста­новити, чи можна було закупити подібну сировину в іншого постачальника і за якою ціною. Запропонувати заходи щодо покращання стану клієнта);

  2. значна кількість сировини йде у відходи через недосконалість технології та обладнання.

  3. В обох випадках документальний контроль бажано підтвердити результатами фактичної перевірки:

  4. експертною оцінкою сировини, якщо така є в наявності;

  5. контрольним запуском сировини у виробництво (за участю спеціалістів, тех­нологів, експертів).

  6. Крім того, широко застосовуються такі прийоми, як опитування та підтвердження, якщо списано сировини менше, ніж передбачено нормами. Причини можуть бути такі:

    1. використання нового обладнання і норм на списання сировини (передбаче­них для обладнання, яке використовувалося раніше і було менш ефективним);

    2. недостатня кількість сировини для випуску тієї кількості продукції, яка була

    3. оприбуткована (можливі приписки, що мотивуються отриманням премій);

    4. випуск низькоякісної продукції через недовкладення відповідної сировини (прийоми: документальна перевірка; тести узгодженості, зустрічні перевірки документів);

  7. перевірити відповідність відображеної в документах сировини тій, що фак­тично використана у виробництві на предмет підміни (прийоми: опитування, спостереження).

Окремо виділяється ревізія малоцінних та швидкозношуваних предметів. При пере­вірці даного об'єкта контролю ревізор повинен звернути увагу на порядок списання або погашення вартості МШП. У ході перевірки необхідно визначити склад, кількість та вартість МШП на підприємстві за допомогою перевірки оборотних відомостей та інших облікових регістрів, у яких відображається назва, кількість та вартість МШП; пе­ревірити правильність розмежування в обліку малоцінних оборотних активів.

Планом рахунків для обліку МШП, які знаходяться у класі запасів, передбачений рахунок 22 "Малоцінні і швидкозношувані предмети".

Інструкцією № 291 уточнено, що на рахунку 22 відображаються такі МШП, як ін­струменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо. Існують певні особливості в обліку МШП:

  1. на рахунку 22 обліковуються тільки МШП на складі (тому рахунок 22 не має субрахунків);

  2. при відпусканні МШП зі складу в експлуатацію їх вартість списується з ра­хунка 22 на рахунки обліку витрат, (рахунки класу 9 "Витрати діяльності"). Таке списання, в свою чергу, передбачає тільки кількісний облік МШП, які знаходяться в експлуатації;

  3. на МШП, які обліковуються на рахунку 22, не нараховується знос.

  4. Малоцінні та швидкозношувані предмети, термін експлуатації яких перевищує один рік або операційний цикл, відображаються у складі необоротних активів на субрахунку 112 "Малоцінні матеріальні активи" з нарахуванням амортизації.

Особливу увагу необхідно приділити визначенню складу необоротних малоцін­них активів, які служать понад один рік.

Ревізор повинен встановити правильність обліку вартості оборотних та необоротних малоцінних предметів, а також можливостей контрольної функції бухгалтерського обліку за збереженістю та ефективністю використання даних видів активів підприємства.

Необхідно також окремо перевірити правильність відображення в обліку опера­цій зі списання вартості МШП. Тут часто допускають помилки, які призводять до викривлення фінансової звітності.

Зворотні відходи, лом, одержані від вибуття предметів з експлуатації, оцінюються за ціною можливого використання та оприбутковуються на рахунок 20 "Виробничі запаси" субрахунок 209 "Інші матеріали". У зв'язку з цим необхідно перевірити наяв­ність актів списання МШП, накладних, прибуткових ордерів на оприбуткування зво­ротних відходів та обґрунтованість їх оцінки.

Перевірка дотримання податкового законодавства

Як і будь-який інший господарський факт, який відбувається на підприємстві, операції з придбання та використання виробничих запасів знаходять своє відобра­ження в податковому обліку.

Придбання виробничих запасів може здійснюватись як за готівковим, так і за безготівковим розрахунком, як у платника ПДВ, так і у неплатника ПДВ.

У підприємства-платника ПДВ при придбанні виробничих запасів, які викори­стовують у господарській діяльності, у постачальника, який також є платником ПДВ, крім валових витрат, виникає податковий кредит.

Згідно з Указом Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні", що наб­рав чинності з 01.10.98 р., право на податковий кредит (у даному разі у зв'язку з придбанням запасів, які планується використати в господарській діяльності) у платни­ка податку виникає за фактом настання першої з подій: одержання виробничих запа­сів або здійснення передоплати постачальнику за запаси, які раніше не були оплачені.

У разі придбання запасів, що використовуються в господарській діяльності, суб'єктом господарювання-неплатником ПДВ у продавця, який зареєстрований як платник податку на додану вартість, сума сплаченого продавцю ПДВ входить до ва­лових витрат покупця.

Якщо продавцем запасів є суб'єкт господарювання, який не зареєстрований як платник ПДВ, то у підприємства-покупця податкового кредиту не виникає (вартість запасів у повному розмірі оприбутковується на рахунки запасів).

При придбанні запасів, які не використовуються в господарській діяльності, у підприємства не виникає валових витрат, а також податкового кредиту з податку на додану вартість, який сплачується в ціні придбання, оскільки згідно з пп. 7.4.1 Зако­ну України "Про податок на додану вартість" у разі придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшко­довуються за рахунок відповідних джерел.

Операції з придбання запасів знаходять відображення в Книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), декларації з податку на додану вартість та декларації з подат­ку на прибуток.

Відображення руху запасів у податковій звітності регулюють такі нормативні акти: Порядок складання декларації про прибуток підприємства, затверджений наказом ДПА України від 21.01.98 р. № 37, зі змінами та доповненнями, та Порядок № 124.

Згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Порядком № 124 підприємство самостійно веде облік приросту (зменшення) ба­лансової вартості запасів на складах і на підставі даних такого обліку заповнює до­даток № 2 до Порядку № 124 та подає його до Державної податкової адміністрації (інспекції) разом із декларацією про прибуток підприємств.

Існує ряд типових помилок та порушень, що виявляються при про­веденні ревізії виробничих запасів (Додаток 4), перелік типових помилок у методиці ревізії за­гострює увагу ревізора на подібних фактах при проведенні ревізорських перевірок.

Документальне оформлення ревізії виробничих запасів

Ревізор, який здійснює ревізію виробничих запасів протягом усієї перевірки, фор­мує робочу документацію, необхідну для:

  1. розробки планів;

  2. підтвердження виконання плану перевірки;

  3. систематизації інформації;

  4. створення основи для визначення ефективності виконаної ревізором роботи.

Нижче наведений приблизний перелік робочої документації ревізора (табл. 2.3).
^ Таблиця 2.3.

Приблизний перелік робочої документації Ревізора

з/п

Назва документа або розділу, за яким оформлюються документи

Джерело інформації

1

2

3

1

Особливі питання, на які клієнт просив звернути увагу

Клієнт

2

Аналіз активів і довідок попередніх перевірок та попереднього ревізії з питань перевірки достовірності, повноти й законності облі­ку виробничих запасів

Ревізор (на підставі актів (довідок) пере­вірки)

3

Таблиця проблемних питань

Ревізор

4

Програма ревізії виробничих запасів

Ревізор

5

Тести встановлення рівня внутрішнього контролю та системи бухгалтерського обліку виробничих запасів

Ревізор

6

Витяг із наказу про облікову політику в частині обліку виробни­чих запасів

Клієнт

7

Схема розміщення складських приміщень

Ревізор, клієнт

8

Перелік осіб, які мають право підпису документів на відпускання виробничих запасів

Клієнт

9

Перелік матеріально відповідальних осіб

Клієнт

10

Матеріали інвентаризації, проведеної за участю Ревізора

Ревізор, клієнт

11

Розрахунки витрат виробничих запасів у межах природного убутку

Ревізор

12

Пояснення персоналу щодо встановлених порушень

Персонал клієнта

13

Акти зустрічних перевірок розрахунків

Ревізор, клієнт, треті особи

14

Копії первинних документів та регістрів, які підтверджують ті чи інші відхилення

Клієнт, треті особи

15

Документи з формування та здійснення вибіркового дослідження

Ревізор

16

Довідка про результати перевірки правильності оцінки виробни­чих запасів при їх надходженні та списанні

Ревізор

17

Аналіз договорів на поставку виробничих запасів та їх виконання

Ревізор

18

Результати зіставлення даних документів з оплати постачальни­кам і документів на оприбуткування матеріальних цінностей

Ревізор

19

Зіставлення щомісячних залишків виробничих запасів із норма­тивами

Ревізор

20

Акти (довідки) результатів контрольних аналізів, контрольних за­пусків, контрольних обмірів та інших Ревізорських процедур

Ревізор, члени комісій


Продовження таблиці 2.3.

21

Акти (довідки) результатів роботи інших Ревізорів, експертів, внутрішніх Ревізорів

Інші Ревізори, екс­перти, внутрішні Ревізори

22

Довідка про результати перевірки списання запасів: відповідність норм, проставлених у документах на списання, нормативним да­ним; відповідність кількості фактично списаної сировини витра­чанню цієї сировини за нормами

Ревізор

23

Інші записи Ревізора щодо проведених Ревізорських процедур та встановлених відхилень

Ревізор

24

Довідка про результати перевірки правильності обліку ПДВ щодо операцій із виробничими запасами

Ревізор

25

Інші (залежно від специфіки клієнта і самої перевірки)

Ревізор


Наведений перелік свідчить про складання ревізором значної кількості робочих документів, які дають можливість у кінці перевірки систематизувати її результати, оцінити одержану інформацію з метою встановлення об'єктивної істини, достовірно­сті, повноти і законності інформації, яка підтверджується в підсумкових документах.

Вибірковий спосіб організації ревізії виробничих запасів

Вибіркова перевірка передбачає застосування ревізорських процедур менше, ніж до 100% масивів інформації, які дають змогу ревізору отримати ревізорські докази і, оцінивши окремі характеристики вибраних даних, поширити дієвість цих доказів на всю сукупність даних.

Ревізор повинен уважно формувати вибірку з урахуванням мети ревізії, сукупно­сті даних (генеральної сукупності) і обсягу вибірки, оскільки застосування вибірково­го способу тісно пов'язане з виникненням ризику не виявлення помилок в обліку та звітності клієнта. Ризик не виявлення збільшується, тому що за межами вибірки мо­жуть залишитися факти порушень та помилок.

Вибірка повинна бути репрезентативною, тобто відображати всі основні власти­вості генеральної сукупності.

Розмір вибірки залежить від різних факторів. Так, від оцінки ревізором стану обліку і внутрішнього контролю на підприємстві будуть залежати й усі його подаль­ші дії, тобто якщо в результаті вивчення звітності клієнта і бесід із персоналом ревізор впевниться в тому, що звітність складена правильно на основі достовірних вихід­них даних, то він може взагалі обмежитись оглядовою перевіркою.

Якщо ж такої впевненості немає, проводиться ревізорська перевірка. Але жод­на з ревізорських перевірок не може і не повинна охоплювати всіх господарських операцій, здійснених протягом періоду, що аналізується.

Вибірковий метод перевірки дає змогу ревізору з найменшими втратами отри­мати результат щодо довіри до системи внутрішнього контролю суб'єкта господарю­вання та скласти думку про достовірність, доцільність і законність господарських операцій, відображених у бухгалтерському обліку і звітності.

Якщо при вибірковому дослідженні встановлені серйозні порушення або помил­ки, то відповідна сукупність інформації повинна бути перевірена суцільним методом.

Нижче наведена загальна схема проведення вибіркового дослідження (мал. 2.2).

Розглянемо поетапно порядок проведення вибіркового дослідження виробни­чих запасів.

  1. Формулювання мети. Мета вибіркової перевірки обліку запасів полягає у встановленні правильності оформлення і реєстрації прибуткових і видаткових документів, правильності їх відображення в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.

  2. Формування генеральної сукупності. Підбір документів, стосовно яких буде здійснюватися вибірка:

    • первинні документи з надходження запасів: (накладна, прибутковий ор­дер (М-3), товарно-транспортна накладна (М-5, М-6), акт про приймання матеріалів (М-7), накладна на внутрішнє переміщення матеріалів (М-12));

    • первинні документи з вибуття запасів: (лімітно-забірна картка (М-8, М-8а, М-9, М-9а), вимога (М-10, М-10а, М-11), накладна на відпускання матеріалів на сторону (М-14, М-15)).




Мал. 2.2. Послідовність вибіркового дослідження


  1. Формування вибірки. Вибір окремих документів із підсукупностей прибуткових і видаткових первинних документів шляхом застосування статистичних чи нестатистичних методів відбору (Мал. 2.3).

Існує ризик неефективності вибіркової перевірки. Його вплив на ефективність ревізії показаний на Мал. 2.4.

  1. Аналіз помилок у вибірці. Ревізор вивчає характер виявлених помилок, які мотиви викликали їх виникнення, який вплив виявлених помилок на досто­вірність облікових і звітних даних підприємства.

  2. Порівняння з генеральною сукупністю. Екстраполяція результатів вибіркової перевірки на всю сукупність одноякісних даних. Ревізор порівнює помилки, виявлені у вибірці, з генеральною сукупністю, узагальнює результати і встановлює репрезентативність вибірки.



Мал. 2.3. Основні методи відбору

Мал. 2.4. Вплив неефективної вибірки на ефективність ревізії

  1. Перегляд величини ризику вибіркової перевірки. Ревізор додатково порівнює отримані факти помилок, ураховуючи результати інших процедур перевірки, які стосуються обліку запасів.

Ревізор може зробити висновок про необхідність розширення процедур пере­вірки або здійснення альтернативних процедур ревізії запасів.

За результатами проведеного ревізії формують відповідні висновки для підсум­кових документів.
^ 2.3. Методичні процедури удосконалення ефективної системи контролю виробничих запасів на «ЛНУ ім. Тараса Шевченка»
Контроль виконує свої функції за допомогою власного методу, який є системою методичних прийомів і конкретних методик. Реалізація будь-якого методу управління, в тому числі і фінансово-господарського контролю і ревізії, здійснюється за допомогою певних процедур.

Процедури - поняття, яке встановлює виконання певних дій засобами праці над предметами праці з метою пізнання, перетворення або удосконалення їх для досягнення оптимуму. Контрольні функції в господарському механізмі здійснюються за допомогою контрольно-ревізійних процедур, вироблених наукою і практикою.

Контрольно-ревізійні процедури реалізують методичні прийоми контролю і ревізії, тому їх характеризують за тими функціями, які вони виконують у контрольно-ревізійному процесі.

Так, можна виділити наступні методичні прийоми контролю і ревізії: органолептичні методичні прийоми, вибіркові і суцільні спостереження у внутрішньому контролі та ревізії, розрахунково-аналітичні методичні прийоми, документальні методичні прийоми та контрольно-ревізійні процедури [41].

Органолептичні методичні прийоми фінансово-господарського контролю на «ЛНУ ім. Тараса Шевченка» використовують при перевірці фактичного стану об’єктів контролю. Найважливішим з них є інвентаризація. Методичний прийом інвентаризації використовується для контролю достовірності даних бухгалтерського обліку, звітності і балансу підприємства, зокрема, наявності і вартості товарно-матеріальних цінностей, коштів у касах, на розрахунковому та інших рахунках.

Для ЛНУ ім. Тараса Шевченка прикладом вибіркових спостережень може бути контрольна перевірка якості інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, яка здійснюється членами постійно діючих інвентаризаційних комісій за участю членів робочих інвентаризаційних комісій і матеріально відповідальних осіб після закінчення інвентаризації, але обов’язково до відкриття складу, де проводилась інвентаризація.

Завдання контролю є проведення статистичних розрахунків та елімінування впливу зовнішніх факторів на виконання планових завдань підприємством, яке контролюють, тобто витрат минулої матеріалізованої праці, зміни індексу цін на товарно-матеріальні цінності. Результати застосування розрахунково-аналітичних методичних прийомів у процесі контролю оформлюють у вигляді відомостей, які додаються до акта комплексної ревізії діяльності підприємства.

Методичні прийоми фінансово-господарського контролю і ревізії на «ЛНУ ім. Тараса Шевченка» пов’язані з використанням документальних методичних прийомів і контрольно-ревізійних процедур. У процесі контролю господарських операцій перевіряють достовірність, законність і господарську необхідність їх на основі документів, у яких вони знайшли відображення. Контроль здійснюють за формою і змістом, зустрічною перевіркою операцій, взаємним контролем операцій і документів, аналітичними і логічними прийомами.

Недотримання встановленого порядку оформлення і погашення первинних документів часто призводить до скорочення зловживань та розкрадання цінностей. Так, необґрунтовані виправлення кількості виданих зі складу на виробництво виробничих запасів зменшує відповідальність винуватців у скоєні незаконних операцій [46].

При виправленні помилок у кожному випадку на виправленому документі має бути зроблена спеціальна позначка, засвідчена підписами всіх осіб, які брали участь у його складанні. Помилки у первинних документах виправляють так: закреслюють неправильний запис тексту або суми і над закресленим надписують привільно текст або суму. Закреслювати треба однією лінією, щоб можна було прочитати виправлене. Після виправлення помилки у первинному документі роблять надпис «Виправлено», що підтверджують підписами осіб, які підписали документ, а також проставляють дату виправлення. Недодержання встановленого порядку оформлюють і погашення первинних документів часто призводить до приховування зловживань і крадіжок цінностей. Також на підприємстві дуже важлива зустрічна перевірка, вона дає можливість виявити факти часткового або повного не оприбуткування матеріальних цінностей (виробничих запасів), одержаних від постачальників або з оптових баз. Для виявлення подібних випадків потрібна письмова відповідь на запитання ревізора про кількість і дату відпущених або відвантажених матеріалів, їхню вартість. Письмова відповідь підлягає зустрічній перевірці з документами підконтрольного підприємства.

У системі заходів по вдосконаленню господарського механізму пошук шляхів найбільш раціонального використання виробничих запасів посідає важливе місце. У цьому зв’язку неодноразово відзначалося, що в умовах переходу «ЛНУ ім. Тараса Шевченка» на нові принципи господарювання і управління особливого значення набуває економія матеріалів, оскільки ефективність їх використання вирішальним чином позначається на кінцевих результатах виробництва.

Як відомо, завдання по забезпеченню економії матеріалів багатопланове й охоплює ряд складних проблем. Одна з них – це посилення ролі контролю за відпуском виробничих запасів і раціональним використанням їх у виробничому циклі.

У ході дослідження системи контролю за порядком відпуску матеріалів зі складів і їх використанням встановлено що на «ЛНУ ім. Тараса Шевченка» окремим питанням контролю приділяється незначна увага. Свідченням упущень і недоробок в організації контрольного процесу є факти перевищення ліміту при відпуску запасів, не раціональне їх витрачання, відсутність зацікавленості працівників у застосуванні більш досконалих форм контролю.

Таким чином, незважаючи на те, що в цілому питанням ефективного використання сировини і матеріалів приділяється певна увага на всіх рівнях управління, наявність фактів, що вказують на відсутність дієвих матеріальних і моральних стимулів економії, недостатня відповідальність за перевитрату ресурсів відносно до поставлених норм, а також безгосподарність і марнотратство, не дозволяють отримати належних результатів. Тому назріла необхідність у вдосконаленні діючої методики внутрішнього контролю за рухом і використанням матеріальних ресурсів. Крім того, розробка і застосування на підприємствах більш раціональних систем преміювання за економію і санкціонування за перевитрату ресурсів сприятимуть якісному використанню матеріалів, палива, запасних частин на всіх дільницях.

На ЛНУ ім. Тараса Шевченка під контролем використання виробничих запасів слід розуміти організовану систему нагляду і перевірок, спрямовану на виявлення фактів неправильного і несвоєчасного оформлення первинної документації на відпуск матеріалів, необґрунтованого їх відпуску і витрачання у процесі виробництва. Контроль включає і перевірку порядку дотримання встановлених норм витрачання матеріалів. При цьому методі контролю є не тільки перевірка законності, обґрунтованості і доцільності здійснюваних господарських операцій, а й визначення раціональних шляхів і способів подолання відхилень, усунення перепон у забезпеченні економії матеріальних цінностей.

У зв’язку з тим, що в усій сукупності контрольних операцій, здійснюваних працівниками бухгалтерії найбільш важливим є контроль за витратами і, зокрема, за використанням, необхідно виділити основні завдання контролю.

На мій погляд, найбільш істотними завданнями на «ЛНУ ім. Тараса Шевченка» є такі:

  1. контроль обґрунтованості відпуску матеріалів відповідно до встановлених лімітів;

  2. перевірка ефективності використання запасів структурними підрозділами підприємства;

  3. встановлення осіб, які розпоряджаються відпуском матеріалів, і осіб, відповідальних за витрачення цінностей у процесі функціонування ЛНУ (Додаток 5).

Напрямки вирішення вказаних завдань викладені в економічній літературі, однак на практиці ефективність їх вирішення залежить від ряду причин. Найчастіше недоліки в організації контролю даної ділянки облікових робіт виникають через невизначеність у виборі об’єктів контролю, відсутність планів тематичних перевірок, а також недбайливе виконання працівниками, що здійснюють контроль, своїх функцій.

З метою підвищення якості проведення контролю доцільно чітко визначити його об’єкти. Так, стосовно до процесу використання запасів, увага повинна бути спрямована на дотримання норм витрат, раціональність використання матеріалів.

В економічній літературі багатьма авторами підкреслюється, що найважливішим завданням організації обліку і контролю за використанням матеріальних цінностей у виробництві є визначення, систематизація і аналіз відхилень фактичних витрат від встановлених норм. Розв’язанню вказаного завдання сприятиме застосування досконалішої системи документування і витрачання матеріалів у виробництві, яка б забезпечувала всі види, форми і методи контролю необхідною інформацією.

На «ЛНУ ім. Тараса Шевченка» контроль витрачання запасів здійснюється шляхом перевірки запасів у таких документах: лімітно-забірних картках, вимогах, відомостях та інших.

Принцип побудови цих документів (як комбінованих, так і комплексних, й застосування їх у практичній діяльності) дозволив не тільки скоротити потік первинної документації, а й посилити контроль за технологічною дисципліною, забезпечити відповідність обліку виробітку обсягу виконуваних операцій.

Узагальнення первинної інформації щодо використання матеріальних цінностей залежить від застосовуваного порядку документування і прийнятого для галузі методу контролю за витрачанням матеріалів на виробництво.

Важливо підкреслити, що на «ЛНУ ім. Тараса Шевченка» вдосконалення господарського механізму в умовах ринку формує і нові вимоги до організації внутрішнього контролю на підприємстві.

У зв’язку із впровадженням у практичну діяльність прогресивних інформаційних технологій, особливої актуальності, як уже відзначалося, набуває проблема ефективного використання і розширення сфери їх застосування за рахунок автоматизації нових ділянок управлінських робіт. До останніх відносяться роботи, що виникають у процесі здійснення контролю: тут застосування засобів обчислювальної техніки поки не одержало істотного і помітного поширення. При цьому однією з причин такого становища є недостатнє дослідження питань, присвячених контролю в умовах копм’ютерізації обліку.

Як відомо, в процесі діяльності підприємства найбільша кількість порушень пов’язана з матеріальними цінностями. Не винятком є їх крадіжки. У зв’язку з цим актуальності набувають питання вдосконалення методики контролю за збереженням виробничих запасів в умовах автоматизованого опрацювання інформації.

Детально розглянемо основні аспекти діючої методики контролю за збереженням матеріальних цінностей з метою визначення шляхів її вдосконалення.

На підприємстві На «ЛНУ ім. Тараса Шевченка» раціональне і ефективне використання запасів неможливо забезпечити без правильної організації бухгалтерського обліку і контролю за її рухом і збереженістю.

На мій погляд, контроль, здійснюваний на підприємстві, повинен охоплювати такі основні стадії руху виробничих запасів: надходження, формування матеріальних запасів і найголовніше використання у виробничому циклі.

Зокрема, контроль за використанням запасів на «ЛНУ ім. Тараса Шевченка» доцільно здійснювати по таких напрямках:

  1. контроль документального оформлення відпуску запасів;

  2. перевірка відповідності фактичного відпуску матеріалів згідно встановленого ліміту;

  3. контроль відповідності витрачання матеріалів затвердженим нормам і нормативам;

  4. контроль за відходами і поверненням невикористаних матеріалів;

  5. контроль правильності віднесення матеріальних витрат на собівартість продукції.

Я вважаю, що ретельного дослідження потребує методика контролю за відпуском виробничих запасів зі складів, оскільки застосування ЕОМ розкриває нові можливості, котрі доцільно використати при проведенні контролю.

Можна запропонувати один із варіантів вдосконалення методики контролю відпуску матеріалів зі складу на «ЛНУ ім. Тараса Шевченка» в умовах автоматизації облікового процесу. При функціонуванні АРМ у пам’ять ПЕОМ заноситься створена нормативна база використання матеріалів у виробничому процесі. Вона містить норми витрат матеріалів на виробництво, а також вартісні нормативи використання матеріальних цінностей підрозділами бюджетної установи. Крім того, нормативна база включає план виробництва, для якого встановлені певні норми витрат. За наявності вказаних відомостей з’являється можливість виписки первинних документів для відпуску матеріалів здійснювати за допомогою ПЕОМ на робочому місці матеріально відповідальної особи з одночасним машинним контролем процесу відпуску матеріальних цінностей у виробництво. Практичне використання даних нормативної бази полягає ось в чому: при запиті споживачем певного матеріалу в ПЕОМ вводиться код матеріалу, запитана його кількість і код споживача. Комп’ютер автоматично перевіряє, чи є такий матеріал на складі і в якій кількості. Потім встановлюється величина використання даного матеріалу у відповідності з нормами або нормативами стосовно до вказаного споживача. Доцільно зазначити також, що застосування комп’ютерних програм бухгалтерського обліку на «ЛНУ ім. Тараса Шевченка» вимагає методики контролю та розробки програм ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств. Для цього сучасна комп’ютерна техніка має великі можливості, за її допомогою, насамперед можна виконувати розрахунки та інші логічні процедури за тривалі періоди часу і без помилок.

  1. ^ Аналіз наявності та ефективності використання запасів ЛНУ ім. Тараса Шевченка

1   2   3   4   5



Скачать файл (520 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru