Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  


Загрузка...

Андрущенко В.П., Астахова В.І., Бех В.П. Соціальна робота: навчальний посібник. Книга 2 - файл 1.doc


Андрущенко В.П., Астахова В.І., Бех В.П. Соціальна робота: навчальний посібник. Книга 2
скачать (3168 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc3168kb.04.12.2011 18:03скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   52
Реклама MarketGid:
Загрузка...
^

4.2. Сутність соціальної роботи


Під сутністю соціальної роботи треба розуміти її внутрішній зміст, що виявляє себе в єдності всіх багатоманітних і суперечливих форм її існування або буття. При цьому соціальна робота – це те або інше вираження соціального явища – родового життя людини, - зовнішні, безпосередньо дані форми його існування. У попередньому підрозділі ми навели її різноманітні визначення, які свідчать, з одного боку, про складність явища, а з другого, – про відносно низький рівень теоретичного вивчення його сутності, змісту та форми.

При цьому зазначимо, що у мисленні людини категорії сутності і явища висловлюють перехід від розмаїття наявних форм соціального явища до його внутрішнього змісту і єдності, до поняття. Оскільки соціальна робота являє собою тотальність планетарного масштабу, то осягнення її сутності становить специфічну проблему, яку треба розглянути окремо. Смисл її, проблеми, полягає в уточненні ознаки “соціальне”, який має, на нашу думку, вирішальний вплив на визначення сутності, змісту, структури, форми виявлення, механізму і умов здійснення соціальної роботи. Пояснимо це більш детально.

Сучасна філософська думка довела, що "соціальне" не є синонімом "суспільного". Це вже достатньо строго зафіксовано в науковій літературі140. Для відтворення процесів даного походження у практику введено термін “соцієтальне”. Даний факт слід визнати позитивним. Однак на практиці, на жаль, дуже часто названі поняття все ще неправомірно ототожнюються, а це закономірно породжує логічні помилки і непорозуміння.

Аналіз наукової літератури свідчить про те, що існує, як мінімум, два підходи до визначення суті “соціального” – широкий та вузький.

Широкий підхід до визначення сутності соціального полягає у тому, що соціальними вважаються відносини, у яких бере участь особистість. Так, наприклад, Ф.Гіддінс з цього питання пише: "Професор Людвіг Гумпилович зробив спробу довести, що істинні елементарні соціальні явища є конфлікти, змішування і асиміляції різнорідних етнічних груп. Новіков, продовжуючи узагальнення, йде далі, стверджуючи, що соціальна еволюція є, за своєю суттю, прогресивне видозмінення конфлікту спільнотою, внаслідок чого сам конфлікт перетворюється з боротьби фізичної в боротьбу інтелектуальну. Професор де Грі, дивлячись на проблему зовсім по-іншому, знаходить специфічну ознаку соціального явища в договорі і відповідно вимірює соціальний прогрес заміщенням примусової влади свідомою угодою. Габріель Тард у своїх оригінальних і цікавих дослідженнях, що залишили помітний слід у царині психологічних і соціологічних ідей, доводить, що первинний соціальний факт полягає в наслідуванні явищ, які передують всілякій взаємодопомозі, розподілу праці і договору. Професор Еміль Дюркгейм, не погоджуючись з висновками Тарда, намагається довести, що істотний соціальний прогрес, а тому і первісне соціальне явище полягають у підпорядкуванні кожного індивідуального розуму зовнішнім по відношенню до нього видам дії, мислення і почуттів”141.

Немає ясності з даного питання і серед сучасних авторів, що намагаються його розглянути через призму предмету соціології. Так, наприклад, У.Аутвейду соціальне вбачається в понятті "суспільна реальність", Н.Смелзеру у феномені "суспільства і суспільних відносин", В.Іванов його пов'язує з поняттям "соціальні відносини", В.Ядов з категорією "соціальні спільності", Ж.Тощенко і В.Бойков вважають головним об'єктом соціології "громадянське суспільство", а М.Комаров взагалі абстрагується від об'єктивного змісту соціальних зв'язків і вважає, що вихідними соціальними елементами виступають "тривкі форми цих відносин, точніше – типізовані чи стандартизовані аспекти соціальних відносин, у яких немовби усталюється плинна та змінювана соціальна реальність”142.

Нарешті, є численні спроби дослідників дефініціювати дане поняття. До такої спроби вдалися автори колективної монографії "Соціологія", виданої 1990 року російськими вченими під загальною редакцією Г.Осипова. Тут стверджується, що "соціальне" - це “сукупність тих або інших властивостей і особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами чи спільнотою в процесі спільної діяльності (взаємодії) в конкретних умовах і яка виявляється в їхніх відношеннях між собою, до свого положення в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя”143. Ця типова розпливчата формула "соціального" також нічого істотного не дає для з'ясування сутності соціальної роботи.

Певний вклад у виявлення окремих рис «соціального» внесли сучасні дослідження. Серед них слід назвати: монографії і статті Є. Ануфрієва, Г. Арефьєвої, В. Андрущенка, В. Беха, А. Бичко, І. Бичка, П. Гнатенко, Г. Заї­ченка, Е. Ільєнкова, М. Мамардашвілі, С. Франка, Н. Михальченка, В. Шинка­рука, В. Пазенка, М. Мокляка, І. Попової, М. Руткевича, Л. Соханя, М. Лукаше­вича, А. Городецького, А. Горака, О. Гугніна, В. Куценка, Л. Малишка, І. Мо­ро­за, Ф. Прокофьєва, І. Цехмістро, Л. Чинакової, В. Давидовича, Є. Тихонової та ін; дисертації І. Бакштейна, С. Асаєва, А. Байдельгінова, В. Ладейщикова, В. Грехнєва, В. Муляви, О. Плаксіної; публікації Б. Грушина, Є. Головахи, Н. Паніної, І. Кона, В. Несвітовського, Л. Абалкіна, К. Буслова, І. Бекешкиної, В. Бахарєва, Л. Бондаренко, Є. Бистрицького, Є. Донченко, Т. Титаренка, О. Ки­­се­льової, О. Крутової, С. Вовканича, Ю. Волкова, В. Воловича, В. Воло­вика, В. Воронкової, К. Грищека, А. Ручки, Т. Дорохової, Т. Заславської, В. Ро­го­віна, В. Хижняка, А. Шохіна та ін.

Парадоксально, але фактом є те, що у “Філософській енциклопедії” назване поняття відсутнє взагалі, а серед 150 термінів з прикметником “соціальний”, таких як: “соціальна патологія”, “соціальна норма патології”, “соціальна патологія знаків”, “соціальна фізика”, “соціальна фізіологія”, “соціальне відхилення”, “соціальне розчленування”, “соціальні хвороби”, “соціальний інстинкт”, “соціальні реакції у тварин” та інших відсутні поняття “соціальний рух”, “соціальна форма руху” і т. ін. Щоправда, один раз зустрічається поняття “соціальні рухи”, але в смислі “народні рухи”.

У короткому енциклопедичному словнику “Соціологія”, який вийшов у 1998 році під загальною редакцією В.І.Воловича, зафіксовано, що “категорія “соціальне” відображає особливу об’єктивну і суб’єктивну реальність, яка створюється людьми безпосередньо через буття в спільнотах. Ця реальність поєднує в собі риси, дії, вчинки людей, взаємини між ними, речі, норми, цінності, знаки, символи, смисли та їх значення”144.

Отже, у філософсько-соціологічний літературі досі немає усталеної точки зору на природу “соціального”. Її пов'язують із способом життєдіяльності, діяльністю, дією, суспільними відносинами, суспільною і індивідуальною свідомістю, ноосферою, знанням, божественною субстанцією і т. ін. Але жодна з цих позицій не може нас влаштувати з тієї простої причини, що немає вказівки на специфіку субстанції підстави, тобто ми не можемо її відрізнити від інших. Як пише К.Маркс, "пояснення, в якому немає вказівки на differentia spezifica (специфічну відмінність – В. Б.), не є пояснення»145. Ми явно потрапили в семантичний тупик.

Тож, вихід з цього тупика ми вбачаємо у тлумаченні “соціального” у вузькому сенсі слова. З філософсько-економічної спадщини К.Маркса і Ф.Енгельса ясно випливає, що причиною виникнення "соціального" є суспільний розподіл праці, в якому вони спочатку знайшли ключ до розуміння всієї історії суспільного розвитку, а після цього і пояснення походження соціальних або "особистих відносин". Саме у їхніх працях "соціальне" постає як, перш за все, "людське відношення людини до людини”146.

У роботі "Німецька ідеологія" класики марксизму цілком певно висловили ідею про можливість виділення діяльності індивідів по відношенню до "їхньої власної тілесної організації", поряд з їхнім відношенням до природи і один до одного”147.

Специфіку соціальних відносин вони бачили в тому, що процес праці припускає наявність особливих відносин, пов'язаних з умовами існування і розширеного відтворення сукупного індивіда як робочої сили і особистості, що в цих зв'язках люди виступають як особистості, суб'єкти, індивіди, виражаючи певні відношення людини до людини, "особистісні відношення" особистості до групи, колективу, до суспільства і т. ін.148. В.Ленін теж зробив важливий висновок про практичну тотожність людини з людиною, яка використовується "для позначення суспільного або людського відношення людини до людини”149.

Таким чином, соціальна робота явно тяжіє до вузького визначення терміну “соціальне”. Його коректно було б, на думку деяких дослідників, замінити на термін “антропогенне”, тобто розглядати як процес творення та відтворення людини150.

Тож, за таких обставин сутність соціальної роботи у будь-якому суспільстві має загальну рису, завдяки якій вона відрізняється від економічної, політичної та ідеологічної складової у соціальному організмі країни, - це творення і відтворення людини як єдиного джерела соціального світу і головного суб’єкта соціального життя. Як слушно писав з цього приводу К.Маркс, у суспільстві “необхідна ще особлива праця, що безпосередньо модифікує саму робочу силу, яка розвиває її до здатності займатись якою-небудь певною професією … вона представляє собою затрачену безпосередньо на робітника, витрачену на його виробництво працю”151.

При цьому, ту частину робочого дня, впродовж якої відбувається відтворення сутнісних сил людини, К.Маркс називав “необхідним робочим часом, а праця, що відбувається впродовж цього часу, - необхідною працею. Необхідною для робітників тому, що вона не залежить від суспільної форми їх праці. Необхідною для капіталу та капіталістичного світу тому, що постійне існування робітника є їх базисом”152.

Звісно, що існують у науковій літературі й інші думки та визначення з цього приводу. Так, наприклад, за визначенням авторів російського підручника “Технологии социальной работы»153 (Москва, 2001р.), сутність соціальної роботи визначається як ”надання допомоги інвалідам та іншим різним групам у здійсненні ними соціальних прав”154.

Однак таке визначення сутності соціальної роботи є надто звуженим, що визнають навіть самі автори цього підручника. Бо вони далі слушно пишуть про те, що “оскільки соціальні права надто багатогранні і забезпечують соціальне функціонування особистості (виділено нами – В.Б.), проблеми, які прагне вирішити соціальна робота, надто обширні і різноманітні; більш того, у конкретній соціальній ситуації пересікаються різні види і типи соціальних проблем”155.

Отже, соціальна робота є необхідною працею для творення особистості у загальному контексті аналізу, а відтворення робітника в аналізі виробничого процесу має далекосяжні теоретичні та практичні наслідки.

По-перше, тому, що соціальна робота у такому випадку теоретично визнається частиною загальнолюдської діяльності.

По-друге, вона повинна співвідноситись з енергією, яку витрачає робітник під час виробництва і яку йому треба поновити під час відпочинку.

По-третє, вона повинна стати предметом державної уваги, в першу чергу нормативного регулювання, фінансової підтримки, кадрового забезпечення і не стільки з етичних причин, скільки з причин суспільної необхідності творення та відтворення цілісності соціального організму країни.

По-четверте, вона забезпечує такий рівень розвитку особистості людини або пересічного громадянина країни, який здатен не тільки підтримувати процес відтворення сукупності суспільних відносин, що є однією з базових вимог до існування механізму самовідтворення родового життя, але й виступати ініціатором, атрактором інновацій, що рухають соціальний прогрес уперед.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   52



Скачать файл (3168 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru