Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Контрольна робота - Боротьба скіфських племен проти перської навали - файл 1.doc


Контрольна робота - Боротьба скіфських племен проти перської навали
скачать (432 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc432kb.08.12.2011 17:00скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

Реклама MarketGid:
Загрузка...
Вищий державний навчальний заклад

національний університет

Кафедра всесвітньої історії та міжнародних відносин


Контрольна робота

з історії Стародавнього Сходу за темою:


Прийняла: викладач

Виконала: ст. гр.


2007 рік

ЗМІСТ


ВСТУП 3

ПОДІЇ ПЕРЕД ПОХОДОМ ДО СКІФІЇ 4

ПРИЧИНИ ПОХОДУ ПЕРСЬКОГО ВІЙСЬКА 5

ВІЙСЬКОВИЙ СКЛАД ЧАСТИН 6

Рівень організації військових частин 7

Військове мистецтво 8

^ ХІД ТА ПОДІЙ СКІФО-ПЕРСЬКОЇ ВІЙНИ 10

НЕВДАЧА ПЕРСІВ 12

ВИСНОВОК 14

Література та джерела 14



ВСТУП


«… Самая важная особенность скифов состоит в том, что никакой враг, напавший на них, не может ни спастись от них бегством, ни захватить их, если они не захотят быть открытыми: ведь народу, у которого нет ни городов, ни укреплений, который свои жилища переносит с собой, где каждый конный стрелок, где средства к жизни добываются не земледелием, а скотоводством, и жилища устраиваются на повозках, таком народу как не быть непобедимым и неприступным?»

Геродот, IV, 96

Іраномовні кочові племена Північного Причорномор'я VII ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е. У V ст. до н.е. утворили степову державу – Велику Скіфію, яка обіймала і Лісостеп, зокрема територію сучасного Києва. Після вторгнення у причорноморські степи сарматів (III ст. до н.е.) скіфи утримували за собою невелику територію у степовому Криму та прилеглих до нього районах − Малу Скіфію, яка проіснувала до другої половини III ст. н.е. і була знищена готами. Скіфи були творцями розвинутої кочової цивілізації, яка справляла величезний вплив на культуру сусідніх народів, зокрема, на осілі племена Лісостепу та Полісся. Якісь з цих племен згадуються в античних авторів під іменами скіфів-орачів та неврів.

На початку VII століття до н.е. слідом за кіммерійцями, з Північного Причорномор’я, до Передньої Азії вторгнулися також скіфські племена, частина яких осіла у області Сакасена навколо озера Урмії і звідти стала скоювати набіги на Урату і Ассирію.

Перси називали всі скіфські племена саками. Греки ж називали кочові племена Північно-східної Європи і середньої Азії скіфами. У сучасній науковій літературі найменування «скіфи» звичайно застосуються до стародавніх жителів Північного Причорномор’я, а скіфи Середньої Азії називаються саками.

Найважливішим джерелом, що містить безцінні відомості про подробиці цієї події, є розповідь «батька історії» Геродота.

Практично нема жодної праці з історії Скіфії, в який би в тому або іншому ступені не зачіпалися б події, які відбувалися під час походу персів царя Дарія на Скіфію.


Битва Скіфів


^

ПОДІЇ ПЕРЕД ПОХОДОМ ДО СКІФІЇ


Безпосередньо перед походом на Скіфію перси провели «морську розвідку». Одному із сатрапів Дарій наказав прийти до Скіфії та узяти у полон чоловіків та жінок. Скіфські полонені повинні були надати розвідці персів важливу інформацію. Коли сатрап прибув до Скіфської землі він узяв полонених, а разом із ними і брата скіфського царя – Марсагета. У відповідь розлючений скіфський цар Скіфарб (Іданфірс) написав Дарію зухвалого листа. Дарій І дав у відповідь такого ж листа.

Мабуть, інформація полонених задовольнила Дарія. Взяття скіфських полонених та обмін такими «листами» могли бути приводом для початку війни. Тому перський цар розпочав збирати військо для походу на скіфів.

Звістка про підготовку вторгнення до Скіфії швидко облетіла усе Північне Причорномор’я. Царі сусідніх народів зібрались на нараду, де їх погляди розділилися навпіл. Царі гелонів, будінов і савроматів були згодні допомоги Скіфії. Але інші на це погодилися, лише при умові що Перси на них теж нападуть, тільки тоді вони примкнуть до союзу з Скіфами. Цар Скіфарб зібрав скіфів на раду, де було розроблено стратегічний план ведення війни. Як з’ясувалося план виявився дуже вдалим і мав на меті тактику вимотування сил супротивника. Таким чином, як повідомляють дослідники, скіфи стали одними з перших хто застосував стратегічний відступ для зміни співвідношення сил в свою сторону.
^

ПРИЧИНИ ПОХОДУ ПЕРСЬКОГО ВІЙСЬКА


Античні автори та сучасні дослідники висувають декілька різних версій походу персів на Скіфію серед яких:

  • покарати скіфів, які більш 100 років тому напали і заподіяли образу своїм вторгненням в Мідію, де завдали поразки в битві мідійцам (Геродот);

  • розповсюдити царство Персидської імперії на культурний світ, підпорядкувати чорноморські колонії, захопивши контроль над торговими шляхами (М.И. Артамонов);

  • забезпечити захопленням скіфської території зручне географічне положення для нападу на інші сусідні держави (И.Б. Брашинській; Б.А. Рибаков);

  • спроба узяти під контроль скіфо-магессагетський степ, який був серйозною загрозою північно-східної половини імперії. Тут не була поставлена на меті завойовницька ціль (С.П. Толстов);

  • скоріш за все не загальним, а особисті причини − не була дана згода на заручення дочки царя Іантира. (Помпей Трог);

  • захоплення золота, цінностей та скарбів (Дж. Камерон; Д.М. Балсер);

  • скіфський цар Іданфірс послав зухвалий лист Дарію, який і зробив з цього привід для війни.

Ще на початку VI ст. до н.е. Скіфія стала об'єктом агресії з боку перського царя Дарія.

Скіфи з області Сакасени стали робити грабіжницькі походи на країни Передньої Азії і між 630 і 620 рр. до н.е. доходили навіть до меж Єгипту, спустошивши Сірію і Палестину.

Персія, встановивши своє панування над всією Передньою Азією, не могла не спробувати ввести до кола своїх інтересів Скіфію. Переказ, збережений грецькою літературною традицією, перш за все Геродотом, говорить, що в основу прагнення Дарія Гистаспа завоювати Скіфію лягло його бажання помститися за похід 614 р. і за спустошення Мідії.
^

ВІЙСЬКОВИЙ СКЛАД ЧАСТИН


Велике зацікавлення представляють дані про чисельність військ з обох сторін та характер їхньої зброї. Як не дивно, з цього питання між істориками теж виникають суперечки.

Ц
Персидські воїни

(зображання на Бехистунській скелі)
ифри персидських військ, що повідомляються грецькими письменниками, звичайно, надмірні.
Геродот у своїй праці сповіщає, що Дарій спорудив два величезні стовпи на котрих біло вирізано «…перечисление всех народов, которые он вёл с собой, а вел он все подвластные ему народы. В его войске с включением всадников, но без флота, насчитывалось 700000, кораблей было собрано 600». [] Військо Ксеркса мало чисельність у 4200000 чоловік, включаючи обози. Але, як свідчать інші автори, Геродот мав симпатії до скіфів тому перебільшив чисельність військ. У довгому оповіданні Геродота багато легендарних подробиць. Частина сусідніх племен — гелони, будіни і савромати — обіцяли скіфам підтримку. Агафірси, неври, меланхлени і андрофаги в цій допомозі відмовили. Більшість сучасних дослідників визначають чисельність війська Ксеркса в 50 – 75 тисяч чоловік. Перське військо складалось основним чином з піхоти, кіннота відігравала підлеглу роль. Військо також супроводжував величезний обоз.

Нажаль, навіть приблизно, важко визначити остаточну чисельність скіфського війська. Але з упевненістю можна сказати, що майже все боєздатне населення Скіфії приймало активну участь у боротьбі з Персами. Відіславши жінок, дітей і основну частину стад на північ, скіфи активно вели боротьбу з ворогом. Є цікавим той факт, що скіфське військо знаходилось під керівництвом трьох царів та складалося з трьох частин. Піхота мабуть була, малочисельною і прийняла участь у битві наприкінці війни.
^

Рівень організації військових частин


При обстеженні складових частин забезпечення військових частин зброєю виявляється, що по цьому питанні ми маємо для не рівноцінний матеріал. Для виявлення характеру скіфського озброєння – маємо надійні історичні факти. Для виявлення характеру перського оружжя були використані різні джерела: письмові, археологічні та образотворчі дані. Але на жаль більшість цих матеріалів не відображають дійсності: вони мають розбіжності у часі з цими подіями.

С
Скіфська зброя
кіфська кіннота, що складалася з чудово навчених вершників, які стріляли з лука на всьому льоту, представляла чималу загрозу для давньосхідних держав.

Скіфи перемогли завдяки тому що мали військову воєнну хитрість, виучку та хоробрість, зуміли протистояти перському війську, яке перебільшувало їх у складі.

Скіфське військо справді у ті часи було одним з найсильніших. Цьому сприяли майже ідеально пристосована для війни структура суспільства (роди і племена під час воєнних походів ставали військовими підрозділами) та найдосконаліше для тієї доби озброєння (більша частина арсеналу їхньої зброї — мечі, кинджали, бойові сокири тощо були виготовлені із заліза, а скіфський лук за далекобійністю, прицільністю і вбивчою силою не мав на той час собі рівних). []

Слід зауважити, що в основі перського війська була багатоетнічна маса народу, різних по віку, витривалості, досвіду. Вони пересувалися однією або кількома колонами котрі включали до себе піхотинців, кінноту, бойові колісниці, великий обоз, царський двір. Тому не могли швидко долати відстані, орієнтовано усі рівнялись на швидкість обозів.

Персидська зброя того часу була доволі досконала, та відповідала усім вимогам воєнної техніки того часу. Вона включало до себе: мідні або залізні шоломи, панцирні пластини, стріли, сокири-клевці, списи, ножі, мечі, великий та менший лук, камишові стріли, колчани та горити тощо. Комплект захисної збруї забезпечував більш менш надійний захист воїна у бою. Але та незначна частка знахідок зразків зброї свідчить про мале її розповсюдження серед перського війська.

Н
Персидське озброєння із Персеполя:

1 – меч; 2 – панцирні пластини; 3 –кінцівки стріл;

4 – клевець; 5, 6 – рукояті мечів: 7 – кінцівка копій.
аступальна зброя персів характеризується невеликою кількість знахідок та в основному по пам’яткам
образотворчого мистецтва, повідомленням Геродота і небагатьом речовинним знахідкам.
^

Військове мистецтво


Практично усі дорослі перси були воїнами. Підкорені народи теж несли військову повинність, тому були повинні направляти для служби своїх людей. Такій неоднорідний склад військ негативно позначався на дисципліні та послаблював боєздатність. Перське військо складалося із піших та кінних воїнів, до якого приймали мідійців, бактрійців та саків. Гарною боєздатністю, виучкою та стійкістю у війську Дарія відрізнялись, мабуть, тільки самі перси. Більшість людей із числа підкорених народів неохоче ішла у бій. Провідна роль персів у війську, участь практично усіх дорослих громадян Персії знайшла своє відображення і в тексті Бехистунського надпису.

Знаряддя та провіант до війська постачались, мабуть, централізовано. Як сповіщаються персидські надписи, лучник отримував 2 л муки кожного дня, воїн озброєний сокирою, отримував кожного дня під час походу окрім муки ще 2 л вина. []

В похід до Скіфії готувався Дарієм I з великою ретельністю, він особисто керував цім далеким та відповідальним походом.

Такому чисельному війську та худобі необхідна була велика кількість харчів. Прокормити перське військо складало неабияких зусиль та труднощів. На їхньому шліху чинилися скіфами різні перешкоди: знищувалася рослинність, отруювались джерела питної води.

Як зазначалося вище, скіфське військо складалося з трьох частин. Частини військ знаходились порізно, лише для виконання бойових дій сходилися разом. Фактично на протязі усього період війни діяли не три, а дві групи скіфів: менша, більш мобільна, була під керівництвом Скопасісу, а більша – Іданфірсу, разом з якою біли й війська Таксакису. Загальне командування над скіфським військом та союзниками здійснював «головний цар Скіфії» – Іданфірс.

Н
Скіфське озброєння
е останню роль у забезпеченні високої боєздатності скіфського війська та вихованні його воїнів у дусі ненависті до ворога відігравали жорстокі варварські традиції; скіфський воїн пив кров першого вбитого ним ворога, знімав скальпи; кожен сотий полонений приносився в жертву богові війни; того, хто на полі бою власноручно не вбив жодного ворога, не допускали до святкового столу.
[]
^

ХІД ТА ПОДІЙ СКІФО-ПЕРСЬКОЇ ВІЙНИ


У 514 р. до н.е. Дарій І через Боспор Фракийській і Дунай вторгнувся із заходу в Скіфію з великою армією. Дарій І визначив термін у 60 діб для перемоги у війні. Персами були прийняті заходи по забезпеченню тилу.

Дарій І збудував понтонний міст через Дунай, який потім хотів зруйнувати, але його відмовили. Біля мосту залишили чималу кількість охорони та перських човнів. Цей міст зайняв особливе місце у воєнних планах сторін та у ходів усієї війни. Від відданості охорони залежала загибель чи врятування усього перського війська.

З
Похід Дарія до Скіфії (по Б.А. Рибакову)
приводу дальності проникнення персів на територію Скіфів існує дві основні точки зору. Одна з яких джерело – опис Геродота – каже про дуже глибоке проникнення персів у Скіфію. Інші історики кажуть що Дарій зайшов у Скіфії тільки на 100–150 км. На цей час визначений максимальний пункт пересування персів у Приазов’ї – район Бердянська. Слід також зауважити, маршрут персів йшов по несприятливій місцевості з сильно перетнутим рельєфом та значними водними перешкодами. Звісно, що дальність денного походу залежала від багатьох факторів: характеру місцевості, наявності перешкод, лісів, доріг та їх стану, а також від пори року, способу пересування, постачання військ, їх чисельності, обізнаності місцевості, протистояння супротивника тощо. У даному випадку перси просувались у Скіфію улітку чи на початку восени по степовій дуже перетнутій місцевості ярами та річковими проймами, які були у великій кількості. Скіфські загони йдучи попереду практично не залишали можливості для повноцінного харчування такої величезної армії: знищували траву, отруювали воду, розполохували усю живність для полювання.

Скіфи пересувались у кінному строю, їх не обтяжували обози. Добути харчі для скіфського війська не складало великих перешкод – було вдосталь трави, яку було потрібно знищувати, щоб вона не дісталась ворогу, була вода, невелика кількість худоби для прожитку, допомагало також і мисливство. Їхня військова мобільність була значно вища ніж у персів, це давало їм фору.

С
Скіфській воїни
кіфи заручилися підтримкою союзників – народів, через землі яких йшов торговий шлях скіфів на північний схід і які, очевидно, мали загальні з скіфами інтереси. Вони постійно відступали перед персидським військом, держачись на відстані денного походу – це десь приблизно у 27 – 31 км. Персидські війська ніби то перетинали вслід за ними Дон і увійшли до землі савроматів. Дарій нібито зробив там будівництво якихось величезних стін проти скіфів. Але скіфи, скориставшись цим, повернули назад і пішли в Скіфію. Нічні вилазки скіфів завдавали чи мало клопоту для персів заморених денним переходом. Дарій знов рушив в Скіфію, де наткнувся на основні сили, тоді як раніше він переслідував тільки передові війська. Скіфи продовжували свою тактику і через землі сусідів знов вивели Дарія до своїх західних меж. Дарій запропонував Іданфірсу або вступити в битву, або дійти його з виявленням покірності. Іданфірс відповів, що він веде свій звичний кочовий спосіб життя і битиметься тільки у випадку, якщо Дарій знайде і поруйнує могили його предків. Проте скіфи постійно турбували персів при фуражировках. Помітивши, нарешті, скрутне положення персів, Іданфірс послав Дарію птаха, мишу, жабу і п'ять стріл. Значення дарів полягало в загрозі: «Якщо ви, перси, не відлетите в небеса, перетворившись на птахів, або не сховаєтеся в землю, подібно мишам, або не стрибнете в озеро, перетворившись на жаб, то не повернетеся назад, будучи уражені цими стрілами». З цього моменту ініціатива ведення дій переходить до рук Скіфів. Скіфи в той же час спробували умовити іонійських греків, що охороняли міст через Дунай для зворотної переправи персидських військ, піти на батьківщину після 60-денного терміну, призначеного для очікування самим Дарієм. Скіфи зібралися тим часом дати Дарію битву і вже вишикувалися для бою, але, побачивши зайця, захопилися полюванням на нього. Дарій скористався цим і відступив до моста на Дунай, віроломно залишивши слабких людей з війська в Скіфії. Скіфи стали його переслідувати. Завдяки тому що греки зберегли вірність умові, Дарій встиг врятуватися.

Ретельно розроблений план ведення бойових дій спрацював. Скіфи не тільки вистояли, а й змусили ворога рятуватися втечею. Вдавшись до тактики виснаження ворога, скіфам удалось перемогти величезну армію перського володаря Дарія і заслужити славу непереможних воїнів.
^

НЕВДАЧА ПЕРСІВ


З самого початку брат Дарія не радив йти походом до Скіфії: «…на людей, у которых вовсе нет городов. А он не послушался и в надежде покорить скифов, которые всё-таки были кочевниками, и выступил в поход. Однако ему пришлось возвращаться назад, потеряв много храбрых воинов из своего войска». Окрім втрати воїнів персам було нанесено морального збитку.

Дарій І був впевнений у тому, що він великий та непереможний цар. По-перш за все для перського війська були створені несприятливі умови: обмеження в їжі (знищення рослинності та питної води), виснаження воїнів денними переходами, набіги скіфів, які були скоєні зненацька. Також мало значення те, що була незнайома місцевість, перетнута перешкодами. По-друге, Дарій прийняв негласні умови ведення бою скіфами, йшов у них поводі. По-третє, військо персів частково складалося з підвладних йому різноманітних народів, котрим не була непотрібна війна. Крім того чисельне військо було змішане: кіннота, піхота, обози – це значно перешкоджало мобільності та маневреності.

Військо Дарію одержало багато перемог, але так і не змогло завоювати скіфів. Не була досягнута основна мета походу. Північним кордонами держави Дарія загрожували непереможні народи Скіфії та Савроматії.

Втім, ця невдача на завадила Дарію I включити причорноморських скіфів до офіційного реєстру підвладних йому народів. []

Після вторгнення Дарія викликало у скіфів відповідний удар. Скіфські війська вторгнулися у Фракію і дійшли до Херсонеса Фракійського (Боспорській півострів), звідки від них біг тиран Мільтіад, майбутній марафонський переможець. У прямий зв'язок з цим ставиться і спроба скіфів зав'язати стосунки із спартанцями при царі Клеомені I. Ця подія відбулася в дев'яностих роках V в. до н.е. і, звичайно, стояло в прямому зв'язку з прагненням скіфів забезпечити себе від нових персидських посягань. Ці стосунки — відгомін у той же час розвивалися міжнародних подій, що привели до греко-персидських воєн. Як би там не було, союз цей не увінчався успіхом, а між фракійськими племенами і скіфами почалися зіткнення.

Скіфія надійно укріпила своє положення. Було розроблено та удосконалено абсолютно нову стратегію ведення бою з ворогом, який чисельно значно перевищував.

ВИСНОВОК


^ Здесь был особой жизни опыт,

Особый дух, особый тон.

Здесь речь была как конский топот,

Как стук мечей, как копий звон.

Н. Заболоцкий

У розповідях на цю історичну істину нашарувалося, звичайно, немало фантастичного. Але історичність факту в цілому безперечна.

Скіфо-перська війна стала одним з значущих та яскравих подій в історії Скіфії. Слава о Скіфах як непереможному народу воїнів набагато довше пережила їх самих.

Менш ніж за сто років, що пройшли від вторгнення Дарія до Геродота, події обросли безліччю деталей і встигли спотворитися.

У цій контрольній роботі ми розглянули тему «Боротьба скіфських племен проти перської навали». Було особливу увагу приділено протистоянню варварських племен великій перській імперії. Були стисло розкрити причини походу персів на Скіфію, склад та чисельність військ, хід та події самої війни тощо.

У ході виконання роботи можна зробити висновок, що скіфи були дійсно народом-воїном. Вони змогли перемогти таку чисельну армію, котра до походу на них не знала поразки.
^

Література та джерела


  1. Геродот. История в девяти книгах. – М., 1972, кн. IV

  2. Граков Б.Н. «Скифы», научно-популярный очерк, издательство Московского университета, 1971.

  3. Дандамаев М.А., Луконин В.Г. культура и экономика древнего Ирана. – М., 1977.

  4. Дьяконов М.А. Иран при первых Ахменидах. – М., 1963

  5. Е.В. Черненко. Скифо-Персидская война. К.: – Наукова думка, 1984.

  6. История Древнего Востока. Под ред. В.И. Кузищина. – 2-е изд. – М.: Выс. шк., 1988.

  7. История Ирана. М., 1977

  8. Источниковедение. История Древнего Востока. – М., 1984

  9. Мазетти. Война Дария I со скифами. – ВДИ. 1982. № 3.

  10. О.Д. Бойко, Історія України, Київ, 1999

  11. О.П. Крижанівський, Історія Стародавнього Сходу, 2-е вид., К.: Либідь, 2002.

  12. Разин Е.А. История военного искусства. – М, 1955. т 1

  13. Фрай Р. Наследие Ирана. – М., 1972



Скачать файл (432 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации