Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  


Загрузка...

Реферат - Болонський процес - структурна реформа вищої освіти на європейському просторі - файл 1.doc


Реферат - Болонський процес - структурна реформа вищої освіти на європейському просторі
скачать (112.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc113kb.09.12.2011 00:41скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

Реклама MarketGid:
Загрузка...
Тема Болонський процес – структурна реформа вищої освіти на європейському просторі

Зміст

Вступ

1. Зміст і головні складові Болонського процесу 2. Напрямки структурного реформування вищої освіти України з огляду на Болонський процес

3. Порівняння особливостей Болонської системи в ВНЗ країн Європи
Висновок. 20
Список використаних джерел. 21
Процес об'єднання Європи, його поширення на схід і на прибалтійські країни супроводжується формуванням спільного освітнього і наукового простору та розробкою єдиних критеріїв і стандартів у цій сфері в масштабах усього континенту. Цей процес дістав назву Болонського від назви університету в італійському місті Болонья, де були започатковані такі ініціативи.

Розглянемо головні принципи Болонського процесу та відповідність вищої освіти України його вимогам з огляду на перспективу інтеграції нашої системи в європейський освітній і науковий простір.

^ Зміст і головні складові Болонського процесу

Інтеграційний процес у науці й освіті має дві складові: формування співдружності провідних європейських університетів під егідою документа, названого Великою хартією університетів (Magna Charta Universitatum), та об'єднання національних систем освіти і науки в європейський простір з єдиними вимогами, критеріями і стандартами. Головна мета цього процесу – консолідація зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів країн Європи для істотного підвищення конкурентоспроможності європейської системи науки і вищої освіти у світовому вимірі (наприклад, протягом останніх 15–20 років вона значно поступається американській системі), а також для підвищення ролі цієї системи в суспільних перетвореннях. Болонський процес мав свою передісторію, що полягає в розробленні та підписанні представниками країн Європи Лісабонської конвенції (1997 р.) про визнання кваліфікацій для системи вищої освіти європейського регіону та Сорбоннської декларації (Париж, Сорбонна, 1998 р.) щодо узгодження структури системи вищої освіти в Європі. Сам же Болонський процес на рівні держав було започатковано 19 червня 1999 року в Болоньї (Італія) підписанням 29 міністрами освіти від імені своїх урядів документа, який назвали «Болонська декларація». Цим актом країни-учасниці узгодили спільні вимоги, критерії та стандарти національних систем вищої освіти і домовилися про створення єдиного європейського освітнього та наукового простору до 2010 року. У межах цього простору мають діяти єдині вимоги до визнання дипломів про освіту, працевлаштування та мобільності громадян, що істотно підвищить конкурентоспроможність європейського ринку праці й освітніх послуг. Власне, цим документом було задекларовано прийняття загальної системи порівняльних освітньо-кваліфікаційних рівнів, зокрема через затвердження додатка до диплома; запровадження в усіх країнах двох циклів навчання за формулою 3 + 2, при цьому перший, бакалаврський цикл має тривати не менше трьох років, а другий, магістерський – не менше двох років, і вони мають сприйматися на європейському ринку праці якраз як освітні і кваліфікаційні рівні; створення систем кредитів відповідно до європейської системи трансферу оцінок, включно з постійним навчанням; сприяння європейській співпраці щодо забезпечення якості освіти, розробка порівняльних критеріїв і методів оцінки якості; усунення перешкод на шляху мобільності студентів і викладачів у межах визначеного простору.

Наступний етап Болонського процесу відбувся у Празі 19 травня 2001 року, де представники 33 країн Європи підписали Празьке комюніке. Головні рішення цього саміту такі: країни знову підтвердили свою позицію щодо цілей, визначених Болонською декларацією; учасники високо оцінили активну участь у процесі Європейської асоціації університетів (EUA) та національних студентських спілок Європи (ESIB); вони відзначили конструктивну допомогу з боку Європейської комісії та висловили свої зауваження щодо подальшого процесу, беручи до уваги різні цілі Болонської декларації.

На саміті було виділено важливі елементи Європейського простору вищої освіти, а саме: постійне навчання протягом усього життя; мотивоване залучення студентів до навчання; сприяння підвищенню привабливості та конкурентоспроможності європейського простору вищої освіти для інших регіонів світу (зокрема, аспекти транснаціональної освіти).

Третій етап Болонського процесу відбувся в Берліні 18–19 вересня 2003 року, де було підписано відповідне комюніке. Принципово нове рішення Берлінського саміту – поширення загальноєвропейських вимог і стандартів уже й на докторські ступені. Установлено, що в країнах – учасницях Болонського процесу – має бути один докторський ступінь – «доктор філософії» у відповідних сферах знань (природничі науки, соціогуманітарні, економічні та ін.). Була запропонована формула триступеневої освіти (3-5-8), згідно з якою не менше трьох років відводиться для отримання рівня “бакалавр”, не менше 5 років – для отримання рівня “магістр” і не менше 8 років для отримання вченого ступеня “доктор філософії”. Важливо, що освітньо-кваліфікаційні рівні і вчений ступінь розглядаються як складові цілісної системи освіти людини. Акцентовано увагу на потребі сприяти європейському простору вищої освіти. Було приділено особливу увагу важливості контролю і дотримання європейських стандартів якості освіти на усьому просторі. Ці стандарти в Європі розробляє і підтримує відома міжнародна організація, що має назву “Європейська мережа з гарантування якості (European Network Quality Assurance - ENQA)”. Розроблено додаткові модулі, курси та навчальні плани з європейським змістом, відповідною орієнтацією й організацією. Наголошено на важливій ролі, яку мають відігравати вищі навчальні заклади, щоб зробити реальністю навчання протягом усього життя. Зазначено, що європейський простір вищої освіти та європейський простір дослідницької діяльності – дві взаємопов'язані частини спільноти знань. Важливо, що з урахуванням цих нових рішень до Болонської співдружності разом з іншими шістьма країнами було прийнято і Росію (отже, до Болонського процесу сьогодні входять 40 країн Європи). Зрозуміло, що з огляду на глибокі традиції російської освіти і науки Російській Федерації буде непросто відмовитися від багатьох переваг своєї системи, наприклад від двох вчених ступенів, в перспективі – від Вищої атестаційної комісії як державного органу контролю за стандартом наукових ступенів та ін.

Четвертий саміт Болонського процесу заплановано провести 19–20 травня 2005 року в Бергені (Норвегія).

Отже, Болонський процес – це процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах Європи. Його метою є створення до 2010 року європейського наукового та освітнього простору задля підвищення спроможності випускників, підвищення мобільності громадян на європейському ринку праці, підняття конкурентоспроможності європейської вищої школи. Для досягнення цієї мети було запропоновано прийняти зручні та зрозумілі градації дипломів, ступенів і кваліфікацій; увести в своїй основі двоступеневу структуру вищої освіти; увести взаємовизнаний на європейському просторі вчений ступінь доктора філософії; використати єдину систему кредитних одиниць (систему ECTS – European Community Course Credit Transfer System), яку ще називають системою кредитних одиниць, системою кредитних заліків, системою кредитних рівнів, системою залікових одиниць, кредитною системою взаємовизнання тощо; увести уніфіковані і взаємно визнані на європейському просторі додатки до диплома; напрацьовувати, підтримувати і розвивати європейські стандарти якості із застосуванням порівняльних критеріїв, механізмів і методів їх оцінки відповідно до вимог ENQA; усунути наявні перепони для розширення мобільності студентів, викладачів, дослідників і управлінців вищої школи.

На всіх етапах Болонського процесу було проголошено, що цей процес добровільний; полісуб'єктний; такий, що ґрунтується на цінностях європейської освіти і культури; такий, що не нівелює національні особливості освітніх систем різних країн Європи; багатоваріантний; гнучкий; відкритий; поступовий.

Але не слід ідеалізувати Болонський процес. Він нерівномірний, суперечливий, складний. Його цілі ще дуже гіпотетичні. Як приєднання до цього процесу, так і неприєднання мають свої переваги та ризики. Втім, з урахуванням усіх «за» і «проти» для країн, які прагнуть до економічного і суспільного розвитку і, зрештою, вступ до Європейського Союзу (ЄС), альтернативи Болонському процесові немає. Ми вже значно спізнюємося щодо цього.

І чим більше зволікатимемо з рішучими кроками, тим важчим для нас буде вступ до Болонської співдружності. Якщо на установчій конференції в Болоньї 1999 року до перших 29 країн майже не висували суттєвих вимог, то вже на Празькому саміті 2001 року до наступних чотирьох кандидатів вони були досить серйозними, а сім країн, які входили до Болонської співдружності на Берлінському саміті 2003 pоку, змушені були витримати справжній іспит. Безперечно, вступ до цієї співдружності наступних країн на Бергенському саміті 2005 року буде дуже складним.

Для того, щоб вступити до Болонської співдружності і, головне, стати її повноправним членом, Україні треба буде піти на суттєві перетворення в системі вищої освіти і науки. Найважливіше при цьому провести ґрунтовний порівняльний аналіз вітчизняної системи науки й освіти з європейською (за болонською моделлю). За результатами цього аналізу визначити, що потрібно буде змінити в нашій системі, і започаткувати відповідні реформи.

Ці реформи вже не зможуть бути «косметичними». Вони мають стосуватися глибинних основ нашої освіти й науки. Здійснюючи їх, ми повинні будемо відповісти на запитання: чого і як слід навчати в сучасному світі гострої конкуренції? Ми не зможемо уникнути реальної інтеграції вітчизняної науки й освіти. Через складності з розпізнаванням освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» виникне потреба започаткувати еквівалентну систему другого рівня. Особливо це важливо для підготовки і кваліфікації інженерів в умовах креативної практики, що має закінчуватися обов'язковим винахідництвом і створенням нової техніки. Доведеться приймати нелегкі рішення стосовно системи наукових ступенів кандидатів і докторів наук та принципів їх присудження.

На шляху цих реформ виникне ще багато складних проблем. Але особливість найближчого періоду в тому, що уникнути зазначених перетворень уже неможливо, бо, не проводячи реформ або зволікаючи з ними, наша країна підсилюватиме ізоляційні явища як з боку Європи, так і з боку Росії, дедалі більше поглиблюючи власну суспільну й економічну кризу.

^ Напрямки структурного реформування вищої освіти України з огляду на Болонський процес

Враховуючи незворотність Болонського процесу, ми маємо усвідомлювати, що для нашої системи вищої освіти він є дуже непростим. Нам важче, ніж будь-якій іншій країні, яка не має таких глибинних традицій у галузі фундаментальної природничої й інженерної освіти, приєднатися до багатьох загальноєвропейських рішень, нівелюючи власні багатовікові наробки у цій галузі. Якраз наша вища освіта, лише в інженерії, виховала винахідника вертольотів Ігоря Сікорського, відкривачів космосу Сергія Корольова і Володимира Челомея, конструктора неперевершених авіаційних двигунів Архипа Люльку, фундатора твердотільної електроніки Бенціона Вула, вона дала світові п'єзодвигун і високошвидкісний транспорт на магнітній подушці. І цей перелік можна довго продовжувати.

Тому нові виклики ми повинні прийняти не тільки переносячи на наше підґрунтя досвід інших держав, але й пропонуючи європейському співтовариству свої доробки, досягнення, пропозиції, своє бачення проблем. Тобто потрібно досягти гармонійного поєднання європейських нововведень і кращих вітчизняних традицій. Але ми повинні відверто визнати, що за останні роки у сфері вищої освіти України, особливо технічної, накопичилися складні проблеми, вирішення яких залишається на порядку денному, навіть незважаючи на наявність чи відсутність таких факторів, як Болонський процес.

Ці проблеми становлять так би мовити деякий мартиролог нашої вищої освіти. Надлишкова кількість навчальних напрямів і спеціальностей, відповідно 76 та 584. Кращі ж світові системи вищої освіти мають у 5 разів менше.

Недостатнє визнання у суспільстві рівня “бакалавр” як кваліфікаційного рівня, його незатребуваність вітчизняною економікою. Як правило, прийом до вузу ми здійснюємо не на бакалаврат, а на спеціальність.

Загрозлива у масовому вимірі тенденція до погіршення якості вищої освіти, що наростає з часом.

Збільшення розриву зв'язків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці.

Невиправдана плутанина у розумінні рівнів спеціаліста і магістра. З одного боку, має місце близькість програм підготовки спеціаліста і магістра, їхня еквівалентність за освітньо-кваліфікаційним статусом, а з іншого – вони акредитуються за різними рівнями, відповідно за III і IV.

Ми змирилися з нехтуванням передовими науковими дослідженнями у закладах освіти, які є основою університетської підготовки. Наша система наукових ступенів складна у порівнянні з загальноєвропейською, що ускладнює мобільність викладачів і науковців в Європі.

Неадекватно до потреб суспільства і ринку праці вирішується доля такої розповсюдженої ланки освіти, як технікуми і коледжі, це при тому, що їхня чисельність в державі у чотири рази більша, ніж ВНЗ III та IV рівнів акредитації разом узятих.

Відійшла в минуле колись добре організована для централізованої економіки система підвищення кваліфікації та перепідготовки. Нової системи, що задовольняла б потреби ринкової економіки, в Україні не створено. Тому дуже важливий загальноєвропейський принцип “освіта через усе життя” поки що в умовах нашої держави не може бути в повній мірі реалізований.

Університети України не беруть на себе роль методологічних центрів, новаторів, піонерів суспільних перетворень, за якими має йти країна. Рівень автономії ВНЗ у цих питаннях значно нижчий від середньоєвропейського. Не виконують роль методологічних керманичів заклади освіти, що мають статус національних, у той час, коли їхня кількість досягла близько 40% від загальної кількості ВНЗ III та IV рівнів акредитації.

Ці та інші перешкоди погіршують розпізнавання нашої системи вищої освіти зовнішнім світом, підсилюють ізоляціоністські тенденції, погіршують мобільність наших студентів, викладачів і науковців в межах європейського освітнього простору і ринку праці.

Зменшити ці перешкоди – означає для нас опинитися, образно кажучи, на першому поверсі величезної будівлі, яка має назву “Європа знань”.

“На другому поверсі” на нас чекають дуже серйозні структурні перетворення. Це – модернізація системи контролю якості освіти, узгодження дворівневої системи з європейською моделлю, введення загальноєвропейських кредитних заліків і термінів навчання, уведення вченого ступеня доктора філософії.

Як визначено у “Саламанському зверненні” (2001 р.), якість – це основоположна умова для визнання, для довіри, сумісності та привабливості в європейському просторі. Берлінське комюніке (2003 р.) визначає якість освіти як основу створення європейського простору.

Для нас важливими, зважаючи на сказане, є декілька положень: моніторинг якості освіти має бути повним, постійним, прозорим, об'єктивним; якість і акредитація, які міцно пов'язані між собою, висувають перед непогано розвиненою нашою системою ліцензування й акредитації нові завдання щодо використання європейських стандартів якості, і тому наша участь в європейській мережі з гарантування якості у вищій освіті (система ENQA) обов'язкова вже в найближчий час; контроль якості повинен зосередитися не тільки на контролі навчального процесу, кадрів, науково-методичного забезпечення, матеріальної бази тощо, а, в першу чергу, на контролі знань студентів і особливо випускників, визначаючи їхню компетентність і спроможність задовольняти вимоги ринку праці; акредитуватися мають не тільки навчальні заклади і спеціальності, але й окремі освітні програми, це те, з чим поки що ми не стикалися; окрім внутрішньої оцінки якості неминуча зовнішня оцінка, яку підтримує ENQA і яка надає можливість оцінювати навчальні програми за межами своєї країни за загальними критеріями.

Щодо узгодження дворівневої системи, то ця проблема не була б занадто складною, якби перед нашою системою освіти не постала в повному обсязі проблема вирішення долі технікумів і коледжів.

Вердикт громадськості та держави з цього питання може визначитись на перетині декількох рішень, наприклад, повністю інтегрувати кращі технікуми і коледжі в заклади III, IV рівнів акредитації, створивши їм умови для надання освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”, решту ж трансформувати в заклади середньої професійної освіти для надання випускникам рівня висококваліфікованих робітників.

Відповідальне рішення ми маємо прийняти стосовно освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст”. Очевидно, поки спеціалісти затребувані нашою економікою, цей рівень варто зберігати. Доцільніше паралельно вводити за формулою 4+2 освітньо-кваліфікаційний рівень “магістр” відповідної галузі. Магістр інженерії, магістр права, магістр з бізнес адміністрування та інші. Реальна ж доля рівнів “спеціаліст” і “магістр” в нашій країні вирішиться з часом у відповідності до їхньої затребуваності на ринку праці, який також поступово буде інтегруватися у загальноєвропейський.

Аналогічний підхід можна було б застосувати до системи наукових ступенів в Україні. Згідно з Берлінським комюніке 2003 року нам було б вигідно додатково до наявної системи “кандидата та доктора наук” ввести науковий ступінь “доктора філософії” у відповідності до міжнародних стандартів. Для багатьох науковців були б зняті перешкоди у мобільності на європейському науковому й освітянському просторі. Традиційна ж система наукових ступенів була б, як і раніше, затребувана на внутрішньому ринку праці до того часу, поки доля як першої, так і другої систем остаточно не вирішиться у майбутньому.

Вже багато було написано і сказано про впровадження європейської системи взаємовизнання кредитних одиниць. Міністерство освіти і науки України започаткувало експеримент з визначення особливостей кредитно-модульної системи, подібної до ECTS. У листопаді 2003 року у м. Львові відбулася науково-практична конференція, присвячена цим питанням. Не торкаючись суті цієї системи зазначимо, що альтернативи її впровадженню в Україні немає. Зробивши це, ми знімемо суттєву перешкоду в розпізнаванні нашої системи вищої освіти зовнішнім світом.

При здійсненні вказаних структурних перетворень важливо надати широкі права ВНЗ у прийнятті європейських стандартів – повністю чи частково і в певні терміни. Це тим паче важливо, що самі ВНЗ добре розуміються на тому, що врешті-решт привабливість їхніх закладів у абітурієнтів та студентів прямо залежить від того, який вибір зробили ці ВНЗ я як швидко вони цей вибір втілюють в життя.

Усі документи Болонського процесу та пов'язані з ними задачі, в першу чергу, пов'язані із студентами. Вони є центром, навколо якого вибудовується вся система.

Лісабонська конвенція та Сорбонська і Болонська декларації визнали, що основною метою підписаних документів є полегшення доступу мешканцям кожної держави Європи і студентам навчальних закладів до освітніх ресурсів та ринків праці інших країн.

Але ж яким практичним чином дати можливість молоді використати ці права?

Тут формулюють три необхідні та достатні принципи, які, на жаль, є найважчими для виконання в нашій державі. Це – мобільність членів освітянського простору, в першу чергу студентів; привабливість освітянських послуг та можливість працевлаштування.

Об'єднує ці три принципи те, що вони, по суті, виходять за рамки суто системи освіти, вони – прерогатива держави, і в наших вітчизняних умовах вони можуть бути виконані в процесі соціоекономічного інтегрування нашої країни в європейський простір.

Мобільність – важлива якісна особливість європейського простору, вона передбачає мобільність людей між вищими навчальними закладами та між державами.

В Україні їй заважають системні невідповідності, візовий режим, економічні характеристики нашої країни, зрештою різниця між рівнем життя в Україні та країнах ЄС. Але, коли йдеться про інтернаціоналізацію освіти, що є освітянським крилом глобалізації, зусилля держави мають бути ексклюзивними.

Привабливість ВНЗ для студентів – це великої ваги комплексна компонента, яка включає перспективу для кар'єри, що надає університет, якість та вартість навчання, вартість проживання, доступність побутових послуг, наявність стипендіальних програм, повага до європейських та світових цінностей, відсутність міжнаціональних та релігійних конфліктів, відповідність європейським освітянським стандартам тощо.

Працевлаштування – це третій принцип, що лежить в основі забезпечення прав молодої людини на транснаціональну освіту.

Болонська декларація підтвердила, що можливість влаштування на роботу – це основне питання для вищих закладів у всій Європі; це стратегічна мета, яка не має альтернативи. Працевлаштування – це індикатор успіхів всього Болонського процесу в цілому. Він настільки важливий, що в дискусіях про доцільний термін навчання на будь-якому рівні учасники дійшли висновку, що навчатися, використовуючи принцип “навчання через усе життя”, треба доти, поки не знайдеш роботу.

Таким чином, вищий освітянський поверх європейського простору можуть займати держави, які повністю сприяють студентському самовиявленню, що головним чином забезпечується золотою тріадою – мобільністю, привабливістю, працевлаштуванням.

Це прерогатива, компетенція і обов'язок держави перед молоддю України, системою української освіти та перед європейською співдружністю.
^ Порівняння особливостей Болонської системи в ВНЗ

Празький Економічний університет

Празький Економічний університет був заснований 1 вересня 1953 року. В даний час на шести факультетах університету навчається понад 16000 осіб, 7% з них - іноземці.

Сьогодні Празький Економічний університет - безперечний лідер серед економічних вузів Чехії. Він є членом престижного Союзу європейських шкіл менеджменту (Community of European Management Schools - CEMS), в який приймається тільки по одному провідному вузу, обучающему економістів і менеджерів з кожної європейської країни. Серед членів CEMS знаходяться такі відомі школи менеджменту, як London School of Economics, Universitat St. Gallen, Universitat zu Koln, Erasmus Universiteit Rotterdam, Copenhagen Business School, Wirtschaftsuniversitat Wien, Stockholm School of Economics, ESADE Barcelona та інші. Дипломи випускників ШЕУ офіційно визнаються у всіх країнах Європейського Союзу!

Празький Економічний університет здійснює активне і багаторічна співпраця з багатьма зарубіжними вузами в рамках міжнародної кооперації. В даний час університет налічує майже 100 партнерів у різних країнах світу, серед них: Кембриджський університет; Гарвардський університет; Прінстонський університет; Паризький університет (Сорбонна); Стенфордський університет; каліфорнійські університети Берклі і Сан-Дієго, Нью-Йоркський університет; Бостонський університет; Мічиганський університ; Університет Пітсбурга та Університет Ессекса.

З 2005/2006 академічного року в університеті була введена балова система ECTS, яка використовується в більшості європейських і американських вузів. У зв'язку з цим у студентів університету є реальна можливість переводитися в інші університети працюють в рамках системи, з швидким заліком пройдених раніше предметів.
На даний момент Празький економічний університет успішно співпрацює з низкою великих чеських і міжнародних організацій і підприємств. У минулому році генеральним партнером університету став один з найбільших чеських банків: Чеська ощадна каса (Česká spořitelná, as.) Серед спонсорів і головних партнерів вузу числяться три фірми з Великої четвірки аудиторів (PricewaterhouseCoopers, Deloitte, KPMG), банки Комерційний банк і HVB банк, найбільше чеське медіа-агентство OMD Czech, великі фірми, серед яких: Škoda Auto, Konrad Adenauer Stiftung , Instaplast Praha, Linde Gas, L'OREAL Česká Republika.

В якості спонсорів діяльності університету виступають такі всесвітньо відомі організації, як Світовий банк; Програми "TEMPUS" і "PHARE / ACE" Європейського Союзу; Фонд Сороса; IBM; Сіменс; Корпорація Боїнг; Дженерал Електрик; Філіп Морріс; Сітібанк; Кока-Кола; Манхеттен Банк та Американська наукова асоціація.

Річні витрати університету на основну діяльність складають близько 43 мільйонів доларів!

Основні корпуси університету розташовані в центрі Праги в районі Жижков. Тут знаходяться деканати, займаються студенти старших курсів, тут же складаються вступні іспити. Комплекс будівель тут складається з «Старого» будівлі (Stará budova), «Нового» будівлі (Nová budova) і недавно побудованого «Райського» будівлі (Rajská budova). Другий блок будівель університету розташований в празькому мікрорайоні Південне Місце і складається з двох будівель, з'єднаних переходами. Тут займаються студенти першого та другого курсів.

Навчання в Празькому Економічному університеті проводиться на чеською мовою. До викладацького складу входить близько 690 кваліфікованих працівників академічних і ряд позаштатних співробітників, як правило, менеджерів великих фірм, які проводять орієнтовані на практику семінари. Високий рівень викладацького складу університету яскраво характеризує той факт, що деякі його професора читають лекції в престижних американських і європейських університетах, наприклад - у Сорбонні.

Університет відрізняється високою якістю навчання студентів, про що свідчить і сучасна науково-технічна база. Аудиторії «Райського» будівлі оснащені новітнім обладнанням, у бібліотеці налічується понад 460 тисяч книг і 550 тисяч найменувань періодики. У ареалах Університету студенти можуть користуватися комп'ютерами в декількох навчальних кімнатах, а також в бібліотеці. Крім цього, у всіх будівлях можна приєднатися в бездротової мережі через Wi-Fi.

У 2001 році підписано та успішно виконується договір про співробітництво університету з всесвітньо відомою фірмою IBM з навчання студентів у галузі електронної комерції. Суттю проекту є спільне створення курсів е-бізнесу для студентів університету. Для проведення цих курсів IBM безкоштовно надало вузу своє програмне забезпечення.

Завдяки високому рівню підготовки, отриманої в університеті, більшість його випускників забезпечує собі відмінну професійну та ділову кар'єру. У зв'язку з цим в останні роки спостерігається великий наплив бажаючих вступити в Празький Економічний університет. Так в 2006 році середній конкурс серед вступників склав понад 4 осіб на одне місце.

Основний напрямок працевлаштування випускників університету - середні і верхні керівні посади в приватному і державному секторі. В уряді Чехії велика частина міністрів закінчувала саме цей вуз. Випускником Празького Економічного університету є і голова Чеського центрального банку. А нинішній президент Чехії Вацлав Клаус, до відходу в політику, був професором цього університету.

Вчитися в Економічному університеті досить складно. Завдяки жорсткому відбору на вступних іспитах у цей престижний вуз зараховуються найбільш сильні та добре підготовлені абітурієнти. На студентів лягає велика навчальне навантаження, яку при самостійному складанні навчального розкладу потрібно раціонально дозувати з урахуванням індивідуальних здібностей кожного студента. Від студентів у процесі навчання потрібна максимальна концентрація їх зусиль на навчанні.

Навчання забирає велику частину часу студента, особливо якщо він буде вдалим метою закінчити університет у прискорені терміни. Більшість нинішніх студентів університету відзначають, що самим важким і напруженим є перший рік навчання. Надалі ж, напружений графік занять на факультетах стають звичною справою. Такий темп навчання корисний не тільки для придбання необхідного обсягу знань, але і для формування у майбутніх фахівців професійної дисциплінованості, ділової хватки й працездатності.
Кембриджський університет

Кембриджский університет в м. Кембриджі в Англії, має цілком своєрідний характер, мало чим відрізняючись від одного лише Оксфордського. Університет в К. - Незалежна самоврядна корпорація, що складається з ряду установ (коледжі і університет в тісному смислі), не одержує від уряду ніяких допомог і не підлягає ніякому нагляду; вона посилає до парламенту двох депутатів. К. унів. виник на початку XIII стіл., за зразком Паризького унів., І, мабуть, розвинувся з тієї системи викладання, яку вже в XII стіл. ввело тут духовенство єпархії Елі (Ely). В даний час К. університет управляється на підставі universities of Oxford and Cambrige Act (1877), в 1882 р. затвердженого королевою. Істота реформи полягало в знищенні виняткового права осіб англіканської церкви на отримання посад, стипендій тощо в університеті і коледжах, у відміні обмежень щодо осіб різних національностей і станів, у перетворенні інституту fellows (см. нижче), які нині можуть вступати в шлюб і свій Fellowship отримують звичайно тільки на 6-7 років, у залученні коледжів до участі у витратах по університету, в перетворенні колишніх і введенні нових галузей викладання, в допущенні жінок до вищої освіти.

Законодавчим органом К. унів. є сенат, до складу якого входить канцлер, віце-канцлер, всі доктори, а також магістри (Masters), що продовжують складатися членами університету, тобто платити щорічний внесок. У 1892 р. сенат складався з 6774 осіб, тоді як усіх членів унів. (Студенти також назив. "Членами університету") вважалося 13044. З середовища сенату утворюється більш тісний комітет, приблизно в 500 чол., Більшою частиною професорів, викладачів і fellows коледжів; вони іменуються Graduates on the Electoral Roll і служать контингентом, з якого сенат обирає членів різних комісій (boards) або синдикатів. У зовнішніх зносинах представниками університету служать канцлер, High Steward і Deputy High Steward, якими звичайно обираються заслужені представники знаті, що не беруть, втім, участі в звичайному перебігу університетського життя. Фактичним головою університету і головою різних синдикатів є віце-канцлер, який обирається на 2 роки з числа директорів коледжів, Найважливіші питання сходять на розгляд ради (Council) з 16 уповноважених, періодично змінних. Дисциплінарним судом є Sex Viri для Graduates і Court of Discipline, теж з 6 членів, для Undergraduates (тобто. студентів, власне "осіб, ще не отримали вчених ступенів"). Вища спостереження за ходом викладання належить General Board of Studies, в якому кожна галузь наук має свого представника. У межах окремих галузей наук навчальною частиною керують - Special Boards of Studies, числом 12. Джерела доходів університету (у тісному сенсі слова): Віддача в оренду нерухомого майна, в даний час сильно знецінених, встановлені законом внески коледжів, які в 1891. р. становили 17414 фунтів стерлінгів; плата за матрікуляцію, іспити і наукові ступені; внески членів сенату; випадкові пожертви. Загальна сума доходів університету в 1890 р. становила 45899 фн. стерл., Тоді як два найбільш значних коледжу - Трініті і Сен-Джонс - мали в тому ж році доходів: перший - 103863, а другий - 50161 фн. стерл. Коледжі (Colleges) - особливі вчені встановлення, визнані університетом і мають інтернати, в яких студенти живуть на повному утриманні. Кожен коледж має свій власний статут і свій комплект професорів і викладачів, іноді з усіх предметів, іноді тільки по одній галузі наук. Вступивши до коледжу, студент визначається до одного з тюторов (tutor - вихователь) коледжу, який стежить за тим, щоб його учень був добре підготовлений до університетських іспитів, а також за поведінкою студента. На чолі кожного коледжу стоїть директор (Head, Master, іноді Provost або President), що обирається довічно, обов'язково з духовних осіб, що мають ступінь доктора. Члени коледжу складаються з Graduates, тобто осіб, які отримали вчені ступені і платять відомий щорічний внесок на користь коледжу, і Fellows (старші та молодші). Останні живуть в самому коледжі, отримують платню і звичайно займаються викладанням; для отримання цього звання необхідно здати особливий конкурсний іспит. Студенти коледжу поділяються на 4 категорії: 1) співтрапезники начальства (Fellow-commoners), тобто. студенти, які, вносячи збільшену плату, під час обідів сидять за професорським столом, 2) пансіонер (pensioners), що утворюють більшість, 3) стипендіати (scholars), які отримують з конкурсного іспиту одну з численних стипендій, заснованих приватними особами, і 4) сайзари (sizars), тобто бідні студенти, які користуються безкоштовним приміщенням в коледжі. У коледжі живуть ще закінчили курс, так звані. бакалаври. Всі коледжі засновані на кошти, пожертвувані яких-небудь королем, королевою, лордом і т. п. Всього в Кембриджі 17 коледжів (Colleges). Найдавніший - St. Peter's College, заснований в 1257 р. по зразком Merton College в Оксфорді і визнаний у 1284 р.; інші коледжі засновані між 1326 і 1800 рр.. У новітній час засновані два гуртожитки (Hostels): строго церковний дешевий Selwyn College (1882) і Ayerst Hall (1884), для недостатніх студентів. У Ridley Hall (1881) закінчили курс підготовляють до звання пасторів. Є ще два жіночих коледжу, розташовані поза Кембриджа: Girton College (основ. в 1873 р.; близько 110 студенток) і Newnham College (основ. в 1875 р., 140 студенток). Жінки, незважаючи на неодноразові блискучі результати іспитів, не отримують, однак, вчених ступенів. Перш всякий студент обов'язково повинен був надійти в якій-небудь коледж, але з 1869 р. допущені і неколегіально студенти (Non-Collegiate students in licensed lodgings). Окрім лекцій в окремих коледжах, в Кембриджі читаються ще лекції междуколлегіальние (inter-collegiate), для всіх студентів, до якої б колегії він не належав, і, нарешті, лекції університетські. Останні носять характер спеціальних курсів. У самому університеті існує 41 кафедра, засновані на кошти жертводавців і тому різному оплачувані (від 15000 до 8, 4, 3 тис. руб. В рік). Крім професорів, в університеті читають ще (1892) лекції 6 Readers і 33 University Lecturers; цей розряд викладачів існує лише з 1884 р. і для таких галузей наук, за якими університет не має коштів до установи ординарних професури. Таким чином, постійний викладацький персонал самого університету складається з 80 осіб, значна частина яких належить до числа Fellows різних коледжів; до них повинні бути приєднані близько 50 Teachers і Superintendents. Лекції читаються також численними викладачами і тюторамі коледжів. При К. університеті хімічна лабораторія і фізичний кабінет з так зв. лабораторією Кавендіша, музеї геологічний, мінералогічний, ботанічний і зоологічний (з музеєм порівняльної анатомії), ботанічний сад і астрономічна обсерваторія; крім того, в місті Фіц-Вілльямов музей старожитностей, картин і скульптурних творів. Крім університетської бібліотеки (з багатющою колекцією рукописів), що користується правом отримання примірника всіх книг, друкованих в Англії, кожен коледж має свою бібліотеку.

Загальна кількість студентів в 1891 р. досягало 3029 чол. (У тому числі 156 неколегіально студентів); крім того, 250 слухачок. Всі студенти без вилучення на лекціях, на обідах і в церкві, а одно ввечері, коли запалені ліхтарі, носять особливий одяг (academical dress, по-студентськи - cap and gown) - чорну або синю мантію з пелеринка і квадратну шапку з пензликом. Всі особи, які перебувають на становищі учнів (persons in statu pupilari), тобто. студенти і бакалаври, зобов'язані дотримуватися постанови університету, досить докладно регламентують їхнє життя, особливо у зносинах з торговцями і т. п. особами. Порушення цих постанов, а одно невідвідування лекцій і церкви (останнє є обов'язковим лише для англікан) тягне за собою грошові штрафи, домашній арешт, незалік терма і навіть позбавлення наукового ступеня. Навчальний рік ділиться на 3 терма (term, близько 13-16 тижнів). Щоб мати право складати іспит на перший вчений ступінь - бакалавра, необхідно пробути в Кембриджі 3 роки. Для вступу до університету не потрібно ніякого освітнього цензу, університет не дбає і про те, щоб студент слухав певний курс. Свої вимоги він пред'являє тільки на іспитах, які майже виключно письмові і передбачають підготовку за певними підручниками та посібниками. Бакалавр мистецтв, який закінчив Кембріджський унів., За обсягом обов'язкових для нього відомостей далеко поступається витримав державної реєстрацiї. іспит у нашому унів.; Але програми "трайпоса" (tripos), тобто іспиту на звання бакалавра "з пошаною" (with honours), перевершують навіть ті вимоги, які пред'являються у нас при іспитах на ступінь магістра. Трохи більше половини студентів задовольняються звичайної ступенем бакалавра. При вступі на державну чи приватну службу особам, які отримали ступінь бакалавра "з пошаною", дається перевага перед простими бакалаврами; навіть місце в списку бакалаврів, опублікованому університетом, має істотне значення. Особи, що пробули в Кембриджі три роки після отримання ступеня бакалавра "з пошаною", удостоюються ступеня магістра (Master) без додаткових випробувань або дисертацій. Ступінь доктора надається тільки за особливі заслуги.

Література


  1. Болонський процес у фактах і документах / Упорядники: Степко М.Ф., Болюбаш Я. Я., Шинкарук В. Д., Грубінко В. В., Бабин І. І. - Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2008. - 52 с.

  2. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти" - В. С. Журавський, М. З. Згуровський, Київ 2009, "Політехніка"

  3. Вища освіта України і Болонський процес// Навчальна програма. - київ -Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В.Гнатюка, 2009. - 18 с.

  4. Довженко О. В. Сорбонская и Болонская декладация. Информация к размышлению… // Вестник высшей школы: Alma mater. – 2007. – № 6.

  5. Європейська та євроатлантична інтеграція України у сфері вищої освіти : Бібліографічний покажчик / Укладач А.В Тюменцева. - Запоріжжя : ЗНТУ, 2009. - 14 с.

  6. Кремень В. Г. Болонский процесс: сближение, а не унификация // Зеркало недели. – №48 (473). – 19 декабря 2003.

  7. Лукичев Г. А. Интеграция и эффективность – цели реформ в высшем  образовании стран Европы // Научный вестник Московского государственного технического университета гражданской авиации. – 2000. – № 26. – С. 13-18.

  8. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес: Матеріали до першої лекції / Уклад. М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, К.М.Левківський, Ю.В.Сухарніков; відп. ред.М.Ф.Степко. - К.: Изд. , 2009. - 24 с.

  9. Товажнянський Л.Л., Сокол Є.І., Клименко Б.В. Болонський процес: цикли, ступені, кредити, - Харків: Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2007, - 143 с.



Скачать файл (112.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru