Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  


Загрузка...

Контрольна робота - Види конституцій в зарубіжних країнах - файл Види конституцій.doc


Контрольна робота - Види конституцій в зарубіжних країнах
скачать (21.8 kb.)

Доступные файлы (1):

Види конституцій.doc102kb.10.06.2010 01:19скачать

содержание
Загрузка...

Види конституцій.doc

Реклама MarketGid:
Загрузка...

План контрольної роботи

на тему:

Види конституцій в зарубіжних країнах ”

  1. Вступ………………………………………………….……………………..………..…3

  2. Поняття та сутність конституцій …………………………………...………………3

  3. Основні риси конституцій.………………………………………………………...…5

  4. Класифікація і порядок прийняття конституцій ……………………………....7

  5. Поняття конституційного нагляду………………………………………………....11

  6. Висновки……………………………………...………………………………………..12

  7. Список використаної літератури…………………………………………...………13

ВСТУП

Конституційне право зарубіжних країн сформувалось як самостійна галузь національного права на рубежі 18 і 19 століть. Це пов’язано зі специфікою і соціальним призначенням конституційного права, яке призване захистити інтереси людини від ймовірних неправомірних посягань з боку держави, її органів і посадових осіб. Для цього необхідне обмеження публічної влади суворими рамками права і унеможливлення зловживань і сваволі з її боку.

Вивчення конституційного права зарубіжних країн – важливий напрям юридичної та політологічної освіти. Воно пов’язане з постійною необхідністю в порівняльному аналізі вітчизняних і зарубіжних інститутів конституційного права. Будь-яка держава, стаючи на шлях демократичного розвитку, має враховувати світовий досвід і постійно вдосконалювати свою політичну і правову систему відповідно до змін міжнародно-правових умов.

Вивчення поняття, сутності, видів, рис і порядку прийняття конституцій є обов’язковою умовою для створення ідеальної конституції. Перш за все, ці знання мають застосовуватися законодавцями при прийнятті нової конституції чи при зміні існуючої.

Нині в світі налічується понад 190 незалежних держав, кожна з яких має свою особливу історію створення основного закону, на яку впливають особливості національного характеру, релігія тощо.

^

Проте в Україні вивчається лише конституційне право найбільш розвинених держав світу, конституції яких мають відносно сталий характер.


Поняття та сутність конституцій.

Конституція (від лат. constitutio – організація, устрій, настанова) – основний закон держави, який закріплює її суспільний і державний устрій, основні права, свободи і обов’язки громадян, організацію державної влади і місцевого самоврядування, територіальний устрій, символіку держави тощо.

Переважна більшість зарубіжних юристів-державознавців обмежуються приблизно таким формально-юридичним визначенням конституції, але з врахуванням її змісту у відповідній державі. Це відноситься до юристів як старого, так і нового поколінь. З даного питання англійські державознавці Е.Уейд та Г.Філіпс писали: “Під конституцією зазвичай розуміють документ, що має особливе правове значення, і в якому визначаються основи організації, а також функції органів управління держави і формуються принципи діяльності таких органів”.

Але такий підхід до цього документа не дає змоги зрозуміти, чому приймається та чи інша конкретна конституція, чому вона отримує саме такий зміст, відмінний від інших основних законів, які причини викликають необхідність внесення в неї певних змін і доповнень в межах одного і того ж устрою, що існує в даній країні.

Відповідь на вказані питання може дати визначення сутності конституції. Цьому питанню велику увагу приділив Ф.Лассаль в своїй лекції “Сутність конституції”, в якій він вказує, що “дійсна конституція держави – це фактичне співвідношення сил, що існують в державі. Писана конституція тільки тоді є міцною і має значення, коли вона є точним вираженням реальних співвідношень суспільних сил”.

Дж. Ст. Мілль з даного питання писав: “В будь-якій конституції є одна сильна сторона, і якби звичайні конституційні угоди перестали існувати і окремі елементи вступили в боротьбу, то вона постійно одержувала б перемогу. Конституційні правила застосовуються на практиці лише до тих пір, доки вони дають перевагу в управлінні тій з сторін, яка володіє найбільш діяльною силою поза стінами парламента”.

В працях основоположників марксизма підкреслюється, що конституція є результатом політичних форм класової боротьби, що вона встановлюється пануючим класом після виграної битви, що вона відображає співвідношення сил в класовій боротьбі.

Від звичайних правових норм конституційні норми відрізняються тим, що вони закріплюють методи і форми здійснення державної влади. Предмет правового регулювання конституційних норм стосується самих основних умов політичного існування всього суспільства.

В науці конституційного права поняття “конституція” застосовується в двох значеннях. У формальному значенні – це юридична конституція, тобто основний закон держави, який закріплює суспільно-економічний устрій, форму правління і форму державного устрою, правовий статус особи. Але на практиці може скластися такий порядок здійснення державної влади, який може істотно відрізнятися від порядку, який приписує конституція. Цей реальний порядок здійснення державної влади називається фактичною конституцією.

Найбільше розходження між конституцією в формальному (юридичному) сенсі і в матеріальному (фактичному) спостерігаються в державах, в яких встановлений тоталітарний політичний режим, де основний закон держави призваний прикривати істинний характер режиму. Але і в державах демократичних певні розбіжності також мають місце. Так, у Великобританії в 2000 році найважливішою частиною державного механізму став Кабінет, в той час як його існування не було передбачено конституційними нормами.

Сказане вище про сутність основного закону зовсім не означає, що сучасні конституції відображають інтереси лише певних соціальних груп. Вони можуть в більшій мірі їх враховувати і забезпечувати. Але в той же час для того щоб основний закон держави підтримувався всіма верствами населення, він має служити цілям досягнення соціального компромісу в суспільстві, встановлювати такий порядок, який би визнавався справедливою більшістю населення.

^

Основні риси конституцій.

Кожна із діючих конституцій має специфічні індивідуальні риси. В той же час конституціям властиві загальні ознаки.

Всі конституції в тій чи іншій формі проголошують лозунг народного суверенітету (Конституція Бельгії 1831 р.: “Всі влади походять від народу. Вони здійснюються встановленим Конституцією порядком” (ст. 25).

Всі конституції в тій чи іншій формі закріплюють інститут приватної власності. Перша французька Конституція проголосила свободу підприємницької діяльності, порушив тим самим цехову організацію в місті, що сприяло розвитку промисловості і торгівлі. Вона встановила також, що приватна власність громадян є “священною і недоторканною” і охороняється державою, що було спрямовано на закріплення нового суспільного ладу.

Однак, в більшості європейських держав в цілях досягнення згоди між торговою і промисловою буржуазією, що набирала політичну силу і дворянством, яке ще зберігало досить значний вплив на суспільне життя, а також під впливом революційних подій у Франції, Нідерландах, Італії, Іспанії.

Ці конституції, як правило, приймались монархами. В якості прикладів таких документів можна привести Форму правління Швеції 1809 року, Конституції Данії 1849 року, Японії 1889 року, Статус Королівства Італії 1848 року, конституційні документи деяких незалежних німецьких князівств.

Необхідно відмітити, що в деяких країнах після прийняття конституцій самі економічні перетворення стали активно підтримуватися королівською владою, що зрозуміла їх прогресивний характер.

В конституціях звичайно визначаються і закріплюються основні принципи теорії поділу влад ( в Японській Конституції міститься такий припис – “Парламент являється вищим органом державної влади і єдиним законодавчим органом держави” (ст.41).

Всі конституції встановлюють і закріплюють форму правління відповідної держави – республіку або монархію (Конституція США нічого не говорить про форму правління всієї держави, але закріплює республіканську форму правління для штатів: “Сполучені Штати гарантують кожному штату в даному союзі республіканську форму правління” (ст. IV, розділ 4). Конституції встановлюють і закріплюють форму державного устрою – унітаризм або федерацію, хоча в самому тексті можуть бути відсутні прямі припис (конституції США та Індії говорять про Союз).

Конституції в тій чи іншій формі проголошують і встановлюють демократичні свободи громадян та підданих, визначають принципи організації системи вищих органів державної влади і порядок діяльності підсистем, які її складають. В їх число входять глава держави, уряд, парламент. В конституціях також встановлюються основи регулювання таких важливих політичних процесів як вибори, референдум, законодавство.

Деякі конституції містять норми, які регулюють зовнішню політику держави. Наприклад, відмова від завойовницьких війн включена у преамбулу Конституції Франції 1946 року.

^

Класифікація і порядок прийняття конституцій.

Конституції різних країн, навіть прийняті в межах одного устрою, істотно відрізняються одна від одної як по характеру їх прийняття, формі, так і по змісту.

По характеру прийняття і оформлення конституції поділяються на писані і неписані. До писаних відносяться ті конституції, які визнаються основними законами, володіють вищою юридичною силою і приймаються в особливому, більш складному, ніж звичайні закони, порядку. Такі акти існують в переважній більшості держав і можуть складатися з одного, двох чи декількох документів. В більшості зарубіжних країн основний закон представлений одним цілісним документом, в Данії – два документа, в Швеції і Фінляндії – чотири. При наявності декількох актів, що є складовою частиною конституції, один з них, як правило, визнається основоположним, а інші ніби доповнюють його. Такими актами в Швеції і Фінляндії є документ, що називається “Форма правління”.

До неписаних конституцій відносяться ті нормативні документи конституційного характеру, які приймаються в тому ж порядку, що й інші закони. Зазвичай таких актів буває декілька, як у Великобританії і Новій Зеландії. Для неписаних конституцій характерно і те, що прийняті парламентами цих країн акти конституційного характеру доповнюються конституційними угодами, тобто звичаями, що регулюють найважливіші питання пов’язані зі здійсненням державної влади. До таких звичаїв відноситься в Новій Зеландії існування в рамках уряду Кабінета як більш вузького його ядра, взаємовідношення парламента з урядом і генерал-губернатором і ряд інших. В Великобританії окрім кількох біллей конституційного характеру (статутне право) і конституційних угод в текст конституції включені такі джерела як прецеденти (прецедент не право), які основані на загальних принципах справедливості. До них відносяться, наприклад, судові рішення в сфері прав і свобод громадян.

За способом зміни, внесення поправок і доповнень конституції поділяються на жорсткі – змінюються і доповнюються в більш складному порядку, ніж той, який прийнятий для звичайної законодавчої процедури; гнучкі – змінюються і доповнюються в тому ж порядку, що і звичайні парламентські закони.

Конституції різних держав відрізняються одна від одної по формі, об’єктам конституційного регулювання та змістом правових норм. Вказані відмінності залежать передусім від співвідношення політичних сил в суспільстві, домінуючих поглядів на природу влади та призначення різного роду державно-правових інститутів в тих політичних силах, що зайняли лідируюче положення в суспільстві на момент прийняття відповідної конституції. Але ці відмінності залежать від інших факторів об’єктивного і суб’єктивного характеру. До них можна віднести історичні традиції, рівень суспільної свідомості, конкретні умови, що існують в державі, необхідність розширення меж конституційного регулювання, суб’єктивні побажання законодавця тощо.

Деякі конституції містять преамбулу. Найчастіше це пов’язано з тим, що вони приймаються в особливі, переломні моменти в історії держави. Так, конституції Іспанії, Португалії, Німеччини, Японії в своїх преамбулах відображають стремління до побудови вільної демократичної мирної держави після ліквідації фашизму. Преамбула до Конституції Ірландії та Індії відображає створення незалежної держави, до Конституції США – створення федерації.

Помітний відбиток на зміст основних законів накладають історичні традиції. Так, в Швеції традиційно, починаючи з XVIII ст., до числа конституційних актів відноситься Акт про свободу друку. Він свідчить про те значення, яке приділяється в державі цій важливій демократичній свободі і свободі інформації громадян.

Конституції можуть складатися із розділів, частин і глав, поділених на окремі параграфи чи статті. В той же час Конституція США поділена на статті, які включають в себе розділи. Такі відмінності найчастіше залежать від суб’єктивної волі законодавця.

Відмінності в змістах конституцій обумовлені різними чинниками: часом їх прийняття, рівнем демократичності держави, державним устроєм, суб’єктивними факторами. Так, в старих конституціях глави, присвячені правам громадян, або взагалі були відсутні або складалися лише з кількох статей, що найчастіше закріплювали особисті права і свободи. Більшість сучасних конституцій містять розділи (глави), що регламентують основні права і свободи, державний устрій держави, систему і порядок формування державних органів, а частина з них визначає також і основи організації місцевого самоврядування.

В державах з федеративною формою державного устрою зміст конституцій може залежати від більшої чи меншої сили централізаторських тенденцій. Так, в деяких конституціях федерацій є розділи, що регламентують систему не тільки федеральних органів, але і органів влади суб’єктів федерації, а також форми контролю за діяльністю останніх з боку федеральної влади (Австрія, Бельгія, Індія), чого немає, наприклад, в Конституціях США і ФРН.

Основні закони держав, що входять в різні наднаціональні співдружності, відображають умови входження цих держав у вказані об’єднання, наприклад в Європейський Союз. І все ж багато особливостей конституцій випливає з суб’єктивної волі законодавця, що виявляється в закріпленні певного кола предметів правового регулювання і найбільше в рівні деталізації правових норм. Деякі з основних законів містять настільки загальні норми тих чи інших інститутів, що вони не можуть мати прямої дії і їх застосування потребує прийняття спеціальних законів.

Прикладом надмірної деталізації є Конституція Індії, що складається з 395 статей і кількох Додатків. В ній містяться, наприклад, норми, що доволі детально визначають структуру і порядок діяльності державних органів, питання щодо їх формування, і ряд інших, які зазвичай регулюються звичайними законами і регламентами.

Конституції відрізняються одна від одної і по часу їх дії. Даний критерій дозволяє говорити про постійні і тимчасові конституції. Тимчасовий характер зазвичай мають основні закони, прийняті в переломні для історії держави моменти, як це було в Португалії після ліквідації фашизму, де в 1974 році були введені Тимчасові конституційні положення. В якості тимчасового був прийнятий Основний закон ФРН, хоча фактично він діє постійно.

Державна практика виробила ряд способів прийняття конституцій. Право на прийняття першої або нової писаної конституції, яке в літературі називається установчою владою, здійснюється або представницьким органом, або виборчим корпусом, або виконавчою владою.

В новітній політичній практиці прийняття конституцій представницькими органами широко розповсюджене. Вся процедура прийняття нової конституції – від розробки проекту до його остаточного затвердження – здійснюється самим представницьким органом і створюваними ним допоміжними органами. Тільки Установчими зборами були прийняті конституції Італії 1947 р., Індії 1950 р., Болівії 1967 р., Бангладеш 1972 р. Парламентами були прийняті конституції Пакистану 1973 р., Таїланду 1947 р., Греції 1975 р. В деяких випадках установчі збори тільки розробляють і затверджують проекти конституцій, а остаточне рішення про його прийняття приймає виборчий корпус.

Прийняття конституції виборчим корпусом складається з двох етапів – розробка проекту конституції і остаточне його затвердження, після чого конституція вступає в законну силу. Сам виборчий корпус не може розробляти проект конституції. Це робить або спеціальний конституційний комітет, або установчі збори.

Прийняття конституції одностороннім актом виконавчої влади (глави держави) – октроїрувавння. Октроїруваними є конституції Бахрейну, Йорданії, Кувейту, Марокко та деяких інших держав, де глави держав – монархи – зберігають значні владні повноваження.


^

Поняття конституційного нагляду.

Правова норма, видана будь-яким державним органом, набуває юридичної сили тільки в тому випадку, якщо правила, які в ній містяться, не суперечать конституції. Це завдання покладається на інститут конституційного нагляду, який у встановленій формі здійснює перевірку звичайних законів на відповідність їх конституції. Функція конституційного нагляду полягає у підтримці і забезпеченні конституційної законності.

Доктрина конституційного нагляду була вперше сформульована і застосована Верховним судом США під головуванням Джона Маршалла в 1803 р. у рішенні по справі Мербюрі проти Медісона. Верховний суд визнав розділ 13 Закону про судоустрій 1789 р. таким, що суперечить статті ІІІ Конституції, і який не підлягає примусовому застосуванню через суд.

В зарубіжних країнах конституційний нагляд може застосовуватися в двох основних видах. Перший – здійснення конституційного нагляду всіма судами загальної юрисдикції (США, Аргентина, Мексика, Данія, Норвегія, Канада, Австралія, Індія, Японія). Цю систему називають децентралізованою або американською. Другий – централізований (європейський) нагляд. Застосовується в тих країнах, де для цієї мети створюються спеціальні квазісудові органи, які не входять в систему судів загальної юрисдикції. Для цих органів наглядова діяльність є головною або єдиною функцією (ФРН, Австрія, Італія, Франція).

Об’єктами конституційного нагляду можуть бути звичайні, конституційні, органічні закони, поправки до конституцій, міжнародні договори, парламентські регламенти, нормативні акти виконавчих органів.

Суб’єктами конституційного нагляду можуть бути фізичні і юридичні особи, державні органи, наділені правом конституційного запиту про конституційність того чи іншого акта.

Орган, яких здійснює конституційний нагляд може визнавати суперечливим конституції або весь закон, або окремі його положення. За загальним правилом рішення органу конституційного нагляду є остаточним і може бути переглянуте тільки ним самим.

Правовим наслідком визнання закону або іншого акту неконституційним є те, що відповідний нормативний акт повністю або частково втрачає юридичну силу. В країнах, де конституційний контроль прямо не передбачений писаною конституцією, визнання закону неконституційним не тягне за собою його формальної відміни. Це може зробити тільки парламент. Такий закон формально міститься в корпусі діючого законодавства, але не застосовується судами.

Висновки

Таким чином, вивчення конституцій зарубіжних країн дає змогу зрозуміти історичний шлях розвитку конституційного права в іноземних державах, вплив тих чи інших конкретних історичних умов на форму, зміст та порядок прийняття конституцій.

Всі конституції зарубіжних країн мають як загальні риси, так і певні особливості, що зумовлені історичними чинниками, особливостями національного розвитку, ступенем демократичності суспільства тощо. Будова конституцій зарубіжних країн має багато спільних рис і складаються із розділів, частин і глав, поділених на окремі параграфи чи статті, проте в деяких державах існують відмінні від інших способи побудови конституцій. Це передусім залежить від суб’єктивної волі законодавця.

Конституції зарубіжних країн визначають форми державного правління, систему органів влади, закріплюють основні права і свободи громадян та, як правило, мають пряму дію.

^

Література:

Державне право зарубіжних країн” Бостан С.К., Тимченко С.М. К., 2005;

Конституционное (государственное право) зарубежных стран” Мишин А.А. М., 2006;

^

Конституційне право зарубіжних країн” Шаповал В.М., К., 2001;

Конституционное право зарубежных стран” Алебастрова И.А., М. 2001.





Скачать файл (21.8 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru