Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  


Загрузка...

Лекции - Вулично-дорожна мережа - файл 1.doc


Загрузка...
Лекции - Вулично-дорожна мережа
скачать (15780.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc15781kb.16.11.2011 14:41скачать

1.doc

1   2   3   4   5
Реклама MarketGid:
Загрузка...
Проектування траси дороги в плані. Визначення елементів плану.


1. Вихідні дані для розробки проекту дороги.

При проектуванні автомобільної дороги, крім розрахункової інтенсивності руху транспортних засобів, об’єму вантажних перевезень, технічних норм проектування, необхідно мати:

1) докладні дані про район прокладання траси (область, край) та до якої дорожньо-кліматичної зони він належить (Рис В.1 ДБН В.2.3.-4-2000), що дасть змогу раціонально запроектувати земляне полотно і дорожній одяг з урахуванням видів ґрунту, гідрогеології та інші умови;

2) режим сніготанення та зливового стоку (за спеціальними додатками до ДБН В.2.3.-4-2000) для визначення розмірів водопропускних споруд (труб і мостів).

2. Нормативні вимоги ДБН В.2.3.-4-2000 при розробці плану та повздовжнього профілю дороги.

Проектування плану та повздовжнього профілю доріг необхідно виконувати із умови найменшого обмеження та зміни швидкості, забезпечення безпеки та зручності руху.

При призначенні елементів плану та повздовжнього профілю за основні параметри необхідно приймати наступні:

  1. повздовжні ухили – не більше 30 ‰;

  2. відстань видимості для зупинки автомобіля – не менше 450 м;

  3. радіуси кривих в плані – не менше 3000 м ;

  4. радіуси кривих в повздовжньому профілі:

випуклих – не менше 70000 м;

ввігнутих – не менше 8000 м;

  1. довжини кривих в повздовжньому профілі:

випуклих – не менше 300 м;

ввігнутих – не менше 100 м.

3. Основні дані про дорогу в плані, розрахунок прямих і кривих ділянок траси.

Повздовжню вісь автомобільної дороги, прокладеної на поверхні землі, називають трасою. Проекція траси на горизонтальну площину є планом траси. Трасу при проектуванні задають двома (початковим і кінцевим), а також проміжними пунктами (основні опорні точки), через які повинна пройти дорога. Найменшою відстанню між двома заданими точками є пряма (у плані – повітряна) лінія.

Природні та штучні перепони (контурні – озера, болота тощо; лінійні – залізниці, канали, ріки, трубопроводи тощо; висотні – гори, горби, яри), які виникають під час прокладання траси на місцевості, спонукають відхиляти трасу від повітряної лінії, збільшувати довжину дороги.

Нерідко план траси складається з відрізків простих ліній, з’єднаних між собою кривими, які проектують для забезпечення плавного безпечного переходу автомобіля з однієї прямої на іншу, суміжну з нею пряму, а також для кращого поєднання дороги з місцевим ландшафтом.

Для доріг загального користування при R ≥ 2000 м, а для доріг внутрішньогосподарських при R ≥ 1500 м беруть кругові криві ( рис. 4 і табл. 8).



Рис. 4 Основні елементи кругової кривої:

К – довжина кривої; Т – тангенс-відстань від вершини кута до початку або кінця кривої; Б – бісектриса; ВКП – вершина кута повороту; ПКК – початок колової кривої; СКК – середина колової кривої; ККК – кінець колової кривої; α – кут повороту; R – радіус повороту.

При R < 2000 м (R< 1500 м) заокруглення вписують разом із коловою кривою і двома перехідними кривими – клотоїдами із змінним радіусом від ρ = ∞ на початку заокруглення (ПЗ) до ρ = R в кінці перехідної кривої (КПК).

Найменшу довжину перехідної кривої вибирають з урахуванням умов забезпечення нормативного значення центробіжного прискорення автомобіля, при якому забезпечується комфортабельний і безпечний рух на дорозі:

,

де V – розрахункова швидкість руху, км/год;

J=0.3…0.8 м/с2 – нормативне зростання центробіжного прискорення (менше значення – для магістральних доріг);

R – радіус кругової кривої, м.

Згідно із СНиП 2.05.02-85 найменша довжина перехідної кривої L залежить від радіуса R, м:

R

30

50

100

200

400

500

600-1000

1000-2000

L

30

35

50

70

100

110

120

100

Прямі відрізки траси П (див. табл. 8) – це відстань від початку траси ПТ до початку першої кривої ПКК, а також відстань між кривими, відстань від останньої кривої до кінця траси КТ. Прямі відрізки траси характеризуються довжиною і напрямком.

Довжину відрізків траси вимірюють на карті масштабною лінійкою, а на місцевості – вимірювальною стрічкою, рулеткою, далекоміром тощо.

Азимут А першого прямого відрізка траси вимірюють на топографічній карті транспортиром як кут між північним напрямком меридіана до згаданого напрямку траси по ходу годинникової стрілки з точністю до 0,5° = 30′, а на місцевості – теодолітом з бусоллю з точністю до 0,5′ = 30″. Азимут наступного відрізка траси визначають розрахунком (азимут попереднього відрізка ± кут повороту: + при повороті праворуч, - ліворуч).

Румб Р – гострий кут від найближчого північного або південного меридіана до даної лінії – відрізка траси (див табл. 8). При А=0....90° румб Р знаходиться в першій чверті (ПнСх) і дорівнює азимуту (Р=А); при А=90...180° – у другій чверті (ПдСх) і дорівнює 180°- А; при А=180....270° – у третій чверті (ПдЗх) і дорівнює А – 180°; при А=270...360° – у четвертій чверті (ПнЗх) і дорівнює 360° – А.

^ Таблиця 8

Відомість кутів поворотів прямих і кривих ділянок траси


Точка

Кут повороту

Кут повороту

Прямі




Місцезнаходження вершини ПК+

Вправо
a1

Вліво
a1

Радіус R,
м

Тангенс Т1,
м

Крива К1,
м

Бісектриса Б1,
м

Домір Д1,
м

Початок кривої (ПКК) ПК+

Кінець кривої (ККК) ПК+

Довжина прямих ділянок П1

Відстань між вершинами кутів S1. м

Азимут А

Румб Р

Перший варіант

ПТ1

0+00,0









































































661,34

1005

17°00′

ПнСх 17°00′

ВКП1-1

10+05,0

-

19°30′

2000

343,66

680,68

29,31

6,64

6+61,34

13+43,02














































891,34

1235

337°30′

ПнЗх 2°30′

КТ1

22+33,6













SК= =680,68




SД= =6,64




















































SП= =1552,68

SS= =2240







Перевірка: КТ1=SП+SК=1552,68+680,68=2233,36 м; КТ1=SS-SД=2240,00-6,64=2233,36 м

Другий варіант




Перевірка: КТ2=SП+SК=1194,48+1064,65=2259,13 м; КТ2=SS-SД=2285,00-25,87=2259,13 м







^ Вихідні дані для визначення основних елементів і точок горизонтальних кривих: кут повороту α; радіус кругової кривої в плані R, м; відстань від початку траси до вершини кута повороту S1 ; відстань між кутами повороту S2 , S3 ...Sn-1 і відстань між останнім кутом повороту Sn та кінцем траси, м.

Основі елементи і точки кругової кривої визначають за вихідними даними за допомогою спеціальних таблиць або за формулами:

    • довжина кривої К=АВС=ΠRα /180 ;

    • тангенс-відстань від вершини кута до початку або кінця кривої ;

    • бісектриса ;

    • домір Д = 2Т - К ;

    • початок кривої (прямий відрізок першої дільниці траси);

    • середина кривої ;

    • кінець кривої ККК = ПКК+К ;

    • прямі відрізки ділянок траси між кривими ; ; ;

    • прямий відрізок останньої ділянки траси .

Основні принципи прокладання повздовжньої осі внутрігосподарських доріг на поверхні землі (трасування дороги):

  1. трасу дороги прокладають за коротшим напрямком між заданими опорними пунктами, обходячи перепони, особливо цінні угіддя, по межах землекористування, полів;

  2. лінійні перепони (залізницю, ріки, трубопроводи тощо) перетинають під прямим кутом з відхиленням до 30°, а контурні – у найвужчому місці;

  3. радіуси кривих слід вибирати R≥ 1500 м ( R≥ 2000 м). При радіусах R< 2000 м влаштовують перехідні криві та віражі, а при R≤ 1000 м – влаштовують перехідні криві і віражі, а також розширюють проїзну частину дороги.

4. Порівняння варіантів плану траси.

Для вибору оптимального варіанту траси необхідно порівняти не менше двох її варіантів.

Виділяють три групи показників, які враховують при порівнянні конкуруючих варіантів дороги: техніко-експлуатаційні; економічні; показники, що характеризують умови будівництва.

До техніко-експлуатаційних показників належать:

    • загальна довжина траси L та коефіцієнт подовження траси ,

де L – фактична довжина траси, км;

Lпов – довжина повітряної траси, км;

    • плавність траси, яка характеризується кількістю кутів повороту n і середнім значенням кута повороту , а також мінімальним і середнім його радіусом: , де ΣК – сума довжини кривих; Σα – сума кутів повороту;

    • пологість траси визначають значенням прийнятих під час проектування максимальних повздовжніх ухилів імах і загальної довжини ділянки, на яких ці ухили прийняті. При курсовому проектуванні опрацьовують повздовжній профіль основного варіанта дороги; характер пологості визначають посереднім шляхом – за характером рельєфу місцевості (чим менше пересічений рельєф, тим менші повздовжні ухили);

    • безпека руху характеризується забезпеченням видимості дороги у плані і в повздовжньому профілі, кількістю перетинів інших автомобільних доріг, а також залізниць в одному рівні;

    • безперебійність руху, яка залежить від наявності або відсутності перетинів доріг в одному рівні, кількості переправ через ріки, обходів населених пунктів або проїздів через них;

    • стійкість траси характеризується протяжністю ділянок траси по болотах, нестійких ділянок з осипами, зсувами, схильних до пучиноутворення тощо;

    • кількість ліній водостоків, які перетинає траса дороги: лощин і рік.

До економічних показників належать основні обсяги робіт, пов’язаних з влаштуванням земляного полотна, штучних споруд, дорожнього одягу, а також зведені затрати на будівництво та дорожньо-транспортні витрати з урахуванням періоду окупності.

Показники, що характеризують умови будівництва, включають дані про трудомісткість робіт, потреби робочої сили, транспортних засобів і дорожніх машин.

Варіанти оцінюють за сукупністю перерахованих показників за табл. 9

Таблиця 9


Показник


Варіанти




І

ІІ

І

ІІ

Довжина траси L, км

2,233

2,259

+

-

Коефіцієнт подовження траси Кn

1,02

1,03

+

-

Кількість кутів повороту П

1

1

-

-

Середній кут повороту αсер

19°30’

30°30’

+

-

Мінімальний радіус повороту Rmin , м

2000

2000

-

-

Середній радіус повороту Rсер , м

2000

2000

-

-

Рельєф місцевості

більш пересічений

менше

пересічений

-

+

Кількість перетинів водотоків: лощин

(ліній водорозливу), рік

3

3

-

-

Протяжність ділянок дороги:













- нестійких для зем. полотна (болота, зсуви)

-

-

-

-

- прокладених у межах населених пунктів

-

-

-

-

Разом плюсів







3

1

[2] с. 10-11; [8] с. 44-63; [9] с. 65-97

Лекція № 6 ()

^ Проектування повздовжнього профілю дороги


1. Вихідні дані для проектування повздовжнього профілю, його елементи та оформлення.

Повздовжнім профілем дороги називають розріз земельного полотна вертикальною площиною, проведеною через вісь дороги.

Вихідними даними для накреслення повздовжнього профілю при реальному проектуванні є матеріали технічних вишукувань – журнали: кутової зйомки прокладання траси на місцевості; пікетажний – розбивання траси на пікети, характерні точки між пікетами і зарисовки на смузі (по 50 м у кожний бік від осі дороги); повздовжнього нівелювання і нівелювання поперечників, геологічного обстеження ґрунтів.

При курсовому проектуванні вихідними даними для накреслення повздовжнього профілю є: план траси на географічній карті з прямими і кривими ділянками дороги; відмітки поверхні землі на пікетах і плюсових характерних точках, які визначають на горизонталях методом інтерполяції та екстраполяції.





На поздовжній профіль наносять: поверхню землі по осі дороги (чорну) лінію та висотні відмітки пікетів і характерних точок і проектну (червону) лінію – лінію бровок земляного полотна, її уклони та висотні відмітки; розріз ґрунту по осі дороги з зазначенням місць закладення шурфів і свердловин, характеру і товщини ґрунтових нашарувань, рівня ґрунтових вод; тип місцевості за зволоженням; тощо.

Повздовжній профіль доріг оформляють за ГОСТ 21.511-83 у різних масштабах:

  • для міських доріг (проїзна частина вулиці), розміщених на території міст, селищ, сільських населених пунктів та в межах підприємств: по горизонталі М 1:2000, по вертикалі М 1:200, ґрунтів по вертикалі М 1:100;

  • для інших доріг загального користування та відомчих за межами населених пунктів та виробничих підприємств: по горизонталі М 1:5000, по вертикалі М 1:500, ґрунтів по вертикалі М 1:50.

^ Визначення висотних відміток по топографічній карті. Для відображення на повздовжньому профілі характерних змін рельєфу місцевості, крім пікетів (по 100 м) визначають плюсові точки. Плюсові точки потрібні в місцях зміни крутості схилу, які характеризують різку зміну густоти горизонталей, а також перетину річкових долин (дна русла), ярів, вододілів, автомобільних доріг, залізниць.

Приклади визначення висотних відміток:

  1. методом інтерполяції (дивись рисунки 6.3, 6.6);

  2. методом екстраполяції (дивись рисунки 6.4, 6,5)





Точка лежить в межах замкнутої горизонталі:







Поздовжній профіль оформляють на міліметровому папері в рамці завширшки 28 см, завдовжки 80-120 см так, щоб вертикальна лінія штампа сітки профілю праворуч і верхня горизонтальна лінія співпадали з жирною лінією сітки міліметрівки. Умовний рівень (УР) для накреслення профілю лінії землі поєднують з верхньою лінією штампа сітки повздовжнього профілю. Значення УР приймають кратним 5м, причому таким, щоб лінія землі на повздовжньому профілі була на відстані 6-9 см від верхньої лінії сітки, що з урахуванням вертикального масштабу 1:500 становить 30-45 см, тобто перевищення між найвищою відміткою землі Hmax і найнижчою Hmin може дорівнювати 15 м.

Погодження УР з верхньою лінією сітки профілю – відмітками землі забезпечить його оптимальну висоту (на 2см нижче лінії поверхні землі наносять геологічний розріз). Якщо Hmax-Hmin= 15 м. Тоді другий рівень УР2=УР1±15 м (“+” - при підйомі, “-” - при пониженні місцевості).

2. Принципи нанесення проектної лінії на повздовжній профіль і вертикальні криві.

При проектуванні повздовжнього профілю потрібно дотримуватись таких основних вимог під час нанесення на нього проектної лінії:

  1. Проектну лінію погоджують з відмітками контрольних точок (відмітками початку і кінця траси і мінімальними відмітками бровки земляного полотна біля мостів, труб, шляхопроводів тощо).

  2. Ухил проектної лінії не повинен перевищувати нормативного повздовжнього ухилу, а у виїмці вона не повинна мати ухил менше 5‰, щоб забезпечити раціональне відведення поверхневих вод від дороги.

  3. На рівнині та слабо пересіченій місцевості проектну лінію прокладають у насипі з дотриманням певних вимог (див. табл. 21 СНиП) та врахування товщини снігового покриття.

  4. Радіуси кривих у повздовжньому профілі не повинні бути меншими від нормативних для відповідної категорії дороги. Якщо є можливість і це економічно доцільно, то радіуси вибирають такими, м: випуклі ≥70000 м, увігнуті ≥8000 м; а довжину кривих у повздовжньому профілі: випуклих ≥300 м, увігнуті ≥100 м.

  5. При алгебраїчній різниці ухилів суміжних прямих менш як 5‰ для доріг І та ІІ категорій, 10‰ – для доріг ІІІ категорії, 15‰ – для доріг І-с і ІІ-с категорій, 20‰ – для ІІІ-с, ІV i V категорій у зламі проектної лінії криві не вписують. Якщо ця різниця дорівнює вищенаведеним значенням або більша за них, то для забезпечення видимості і плавності руху на зламі вписують вертикальні криві.




Розгорнутий план дороги




20

175

Тип місцевості по зволоженню




5




Проектні дані

Тип поперечного профілю




5







Лівий
кювет

Укріплення




5










Ухил, ‰

Довжина, м




10










Відмітка дна, м




15







Правий кювет

Укріплення




15










Ухил, ‰

Довжина, м
















Відмітка дна, м




15







Ухил і вертикальна крива




10







Відмітка бровки земляного полотна, м




15




Фактичні дані

Відмітка землі, м




15







Відстань, м




10




Пікет




5




Пряма та крива в плані




10




Позначки кілометрів




20




10

25

40




75







[2] с. 10-11; [8] с. 63-72; [9] с. 97-105

Лекція № 7 ()

1   2   3   4   5



Скачать файл (15780.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru