Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  


Загрузка...

Розрахунково - графічна робота з Цивільної оборони - файл 1.doc


Розрахунково - графічна робота з Цивільної оборони
скачать (258 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc258kb.16.12.2011 05:55скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

Реклама MarketGid:
Загрузка...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Кафедра техногенно – екологічної безпеки




Розрахунково – графічна робота

з “ Цивільної оборони

Прогнозування і оцінка наслідків

аварій на хімічно-небезпечних об,єктах

та проведення захисних заходів

Варіант №4


Виконав:

Прийняв:

Качан С.І.

Львів 2011
Вступ
У відповідності з Міжнародним Регістром, у світі використовується в промисловості, сільському господарстві і побуті близько 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. з яких виробляються у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) - найбільш токсичних для людей.

Об`єкти господарювання, на яких використовуються СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це так звані хімічно небезпечні об`єкти (ХНО). При аваріях або зруйнуванні цих об`єктів можуть виникати масові ураження людей, тварин і сільськогосподарських рослин сильнодіючими отруйними речовинами.

Усього в Україні функціонує 1810 об`єктів господарювання, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності більше 283 тис. тонн сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), у тому числі - 9,8 тис. тонн хлору, 178,4 тис. тонн аміаку.

До хімічно небезпечних об’єктів (підприємств) відносяться:

  1. Заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки і агрегати, які виробляють або використовують СДОР.

  2. Заводи (або їх комплекси) по переробці нафтопродуктів.

  3. Виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДОР.

  4. Підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції і очисні споруди, які використовують хлор або аміак.

  5. Залізничні станції і порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали і склади на кінцевих пунктах переміщення СДОР.

  6. Транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні продукти.

  7. Склади і бази, на яких знаходяться запаси речовин для дезинфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки.

  8. Склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.

Основними причинами виробничих аварій на хімічно небезпечних об`єктах можуть бути:

  • поломки деталей, вузлів, устаткування, ємностей, трубопроводів;

  • несправності у системі контролю параметрів технологічних процесів;

  • неполадки у системі контрою і забезпечення безпеки виробництва;

  • порушення герметичності зварних швів і з`єднувальних фланців;

  • організаційні і людські помилки;

  • пошкодження в системі запуску і зупинки технологічного процесу, що може привести до виникнення вибухонебезпечної обстановки;

  • акти обману, саботажу або диверсій виробничого персоналу або сторонніх осіб;

  • зовнішня дія сил природи і техногенних систем на обладнання.

Існує можливість виникнення значних аварій, якщо має місце витік (викид) великої кількості хімічно небезпечних речовин. Це може бути наслідком таких обставин:

  • заповнення резервуарів для зберігання вище норми при помилках в роботі персоналу і відмови систем безпеки, що контролюють рівень;

  • пошкодження вагона - цистерни з хімічно небезпечними речовинами або ємностей для їх зберігання внаслідок відмови систем безпеки, що контролюють тиск;

  • розрив шлангових з`єднань у системі розвантаження;

  • полімеризація хімічно небезпечних речовин у резервуарах для їх зберігання;

  • витік хімічно небезпечних речовин із насосів;

  • витік хімічно небезпечних речовин із труб, виконаних з непридатних матеріалів;

  • руйнування обладнання внаслідок екзотермічних реакцій через відмову системи безпеки;

  • помилки при виготовленні деталей обладнання, втрата енергії, відмова у роботі машин та інше.

Головним фактором ураження при аваріях на хімічно небезпечних об`єктах є хімічне зараження місцевості і приземного шару повітря.

При попередньому прогнозуванні наслідків, за величину викиду речовини, приймається її вміст у найбільшій за об’ємом одиничній ємкості (технологічній, складській, транспортній чи іншій). Припускається, що при цьому ємкість руйнується повністю. Для сейсмонебезпечних районів завчасний розрахунок іде на загальний запас речовини, яка знаходиться в усіх ємкостях.

При розливі рідких або скраплених вибухо-пожежонебезпечних речовин на підстилаючу поверхню вільно, товщина шару рідини приймається за 0,05 м по усій площі розливу. При розливі у піддон чи на обваловану поверхню, товщина шару рідини приймається на 0,2 м нижче висоти стінки (обваловки).

^ Вихідні дані
Оцінити обстановку при аварії на хімічно небезпечному об`єкті (ХНО) і виробити пропозиції по захисту робітників і службовців об’єкту, що опинилися в зоні зараження сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР), для наступних вихідних даних:

  • кількість працюючих, що потребує захисту - 180 чол.;

  • тип викинутої СДОР на ХНО – Метиламін (CH3-NH2);

  • кількість викинутої СДОР в повітря - 35 т;

  • відстань від об`єкта до ХНО - 2,5 км;

  • азимут вітру - 120;

  • швидкість вітру - 0,5 м/с;

  • час після аварії - 4 год;

  • ступінь вертикальної стійкості повітря - інверсія;

  • температура повітря - -20 С;

  • Забезпечення працюючих ЗІЗ - 70%.



Оцінка хімічної обстановки



  1. Визначаємо глибину зони можливого зараження Г. Для цього:

    1. Визначаємо еквівалентну кількість СДОР у первинній хмарі:


, (т) (1.1)

де К1 - коефіцієнт, який залежить від умов зберігання СДОР (таблиця Д1) ;

К3 - коефіцієнт, рівний відношенню порогової токсодози хлору до порогової дози інших СДОР (таблиця Д1);

К5 - коефіцієнт, який враховує ступінь вертикальної стійкості повітря:

  • при інверсії К5=1,

  • при ізотермії К5=0,23,

  • при конвекції К5=0,08;

K7 - коефіцієнт, який враховує вплив температури (таблиця Д1);

Q0 - кількість викинутої СДОР, (т).
К1=0,13; К3=0,5; К5=1; К7=0; Q0=35 (т).

(т).


    1. За таблицею Д3 визначаємо глибину зони первинної хмари Г1:

(км) (1.2)

де Г1 - значення глибини зони первинної хмари при еквівалентній кількості речовини QE1;


    1. Визначаємо еквівалентну кількість речовини у вторинній хмарі.

, (т) (1.3)

де K2 - коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей СДОР (таблиця Д1);

K4 - коефіцієнт, який враховує швидкість вітру (таблиця Д2);

K6 - коефіцієнт, який залежить від часу, що минув після початку аварії і тривалості випаровування речовини;

d - густина СДОР, т/м3 (таблиця Д1);

h - товщина шару СДОР, м (при вільному розливі h=0.05 м, при виливі у обваловку або піддон h = H - 0,2, де Н – висота обваловки або піддону в м [8]);

K6=N 0.8 при N<Т і K60.8 при N>Т, (1.4)

де N - час після аварії, год.;

Т - тривалість випаровування речовини, год.

, (год) (1.5)

при Т<1, K6 приймається для Т=1 год.
К2=0,044; К4=2,34; К7=1; d=0,983 (т/м3); h=0,05 (м);

(год);

N=4 (год) > Т=1,468 (год); K6=1,4860.8=1,36.

(т).


    1. Для знайденої величини QE2 визначаємо глибину зони вторинної хмари Г2 (таблиця Д3), аналогічно як для Г1.


(т), (т), Г21 =19,2 (км); Г22=29,56 (км).

(км).

Отримані значення Г1=0 (км) і Г2=23,45 (км) - це максимальні значення зон зараження пер­винною або вторинною хмарою, що визначаються в залежності від еквівалентної кількості речовини і швидкості вітру.

    1. Повну глибину зони зараження Гп, що залежить від сумісної дії первинної і вторинної хмари СДОР, визначаємо за формулою:

Г = Г +0,5 Г, (км) (1.6)

де Г=max {Г1 , Г2 };

Г =min {Г1 , Г2 }.
Г=23,45 (км); Г=0 (км).

Г = 23,45+0=23,45 (км).


    1. Отримане значення повної глибини зараження Г порівнюємо з максимально можливим значенням глибини переносу повітряних мас Гп , що ви­значається за формулою:

, (км) (1.7)

де N - час від початку аварії, год;

U - швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря при даній швидкості і ступеню вертикальної стійкості повітря, км/год (таблиця Д4).

^ За істинну розрахункову глибину зони зараження (Гі) приймаємо менше значення з глибин Г і Гп і = min{ Г, Гп }).
U=5 (км/год); (км).

Гі =20(км).


  1. Визначаємо площу зони можливого зараження первинною (вторинною) хмарою СДОР:

, (км2) (1.8)

де  - кутові розміри зони можливого зараження, град. (таблиця Д5).
=360, (км2).


  1. Площу зони фактичного зараження Sф розраховуємо за формулою:

, (км2) (1.9)

де K8- коефіцієнт, що залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря (при інверсії - K8=0,081, при ізотермії – K8=0,133, при конвекції - K8=0,235, таблиця Д4).
(км2).


  1. Час підходу хмари СДОР до заданого об'єкту залежить від швидкості пере­носу хмари повітряним потоком:

, (год) (1.10)

де l - відстань від джерела зараження до заданого об'єкту (км).
l=2,5 (км); (год).


  1. Можливі втрати робітників і службовців на хімічно небезпечному об'єкті визначаємо з використанням таблиці Д11.


Забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту 70%, отже, можливі втрати робітників і службовців на ХНО на відкритій місцевості – 35 % (180∙0,35=63 чол.), у простих сховищах і будовах – 18 % (180∙0,18=33 чол.).


  1. Час перебу­вання людей у засобах індивідуального захисту (3І3) шкіри визначаємо за допомогою таблиці Д14.


Температура повітря становить -20 °С , отже, допустимий час перебування людей у засобах захисту шкіри становить 3 год.

Результати оцінки хімічної обстановки зведемо у таблицю 1.
Табл.1. Результати оцінки хімічної обстановки

Тип

СДОР

Кількість

СДОР, т

Глибина зони зараження, км

Площа зони можливого хімічного зараження, км2

Площа зони фактичного хімічного зараження, км2

Час підходу зараженого повітря до заданного об’єкту, год

Тривалість уражаючої дії СДОР, год

Можливі втрати від дії СДОР, чол.

CH3-NH2

35

20

1255,68

42,752

0,5

1,468

33



^ ГРАФІЧНИЙ ДОДАТОК

Зона можливого зараження хмарою СДОР на картах і схемах обмежена ко­лом, півколом або сектором, який має кутові розміри і радіус, рівний глибині зараження Гпі. Центр кола, півкола або сектора співпадає з джерелом зараження.

Зона фактичного зараження, що має форму еліпса включається у зону мож­ливого зараження. Через те, що можливі переміщення хмари СДОР під дією вітру, фіксоване зображення зони фактичного зараження на карти і схеми не наносить­ся.

На топографічних картах і схемах зона можливого зараження має вигляд (рис. 1):


Рис. 1 Зони можливого зараження СДОР
а) при швидкості вітру за прогнозом < 0.5 м/с зона зараження має вигляд кола:

- точка 0 відповідає джерелу зараження;

- =360°;

- радіус кола рівний Гпі.

Зображення еліпса відповідає зоні фактичного зараження на фіксований момент часу.

б) при швидкості за прогнозом від 0.6 до 1 м/с зона має вигляд півкола:

- точка 0 відповідає джерелу зараження;

-=180°;

- радіус півкола рівний Гпі;

- бісектриса кола співпадає з віссю сліду хмари і орієнтована за напря­мом вітру.

в) при швидкості вітру за прогнозом > 1м/с зона має вигляд сектора:

- точка 0 відповідає джерелу зараження;

г) =90° при швидкості вітру за прогнозом від 1.1 до 2 м/с (рис. 6.1), і =45 ° при швидкості вітру за прогнозом > 2 м/с;

- радіус сектора рівний Гпі;

- бісектриса сектора співпадає з віссю сліду хмари і орієнтована за на­прямом вітру.

Порядок нанесення зон зараження на карту або схему наступний (рис. 2):

1. Визначаємо площу розливу СДОР (Sp) а також радіус площі розливу (rp)

2. Знаючи площу зони фактичного зараження, визначаємо розміри еліпса. Довжина еліпса рівна величині Гпі, а максимальна ширина b

.
3. На координатах позначаємо центр аварії і наносимо площу розливу Sp (суцільною лінією).

4. Біля кола робимо пояснюючий напис ( у чисельнику - вид СДОР і кількість, а у знаменнику - час, дата розливу).

5. Від центру аварії в орієнтованому напрямку вітру проводимо вісь прогнозованих зон зараження.

6. Наносимо глибину зон первинної і вторинної хмари Г1 і Г2, повну глиби­ну зони зараження Гпі (пунктирними лініями).

7. Знаючи довжину і максимальну ширину (Гпі і b) еліпса зони фактичного зараження, будуємо його на карті або схемі (суцільною лінією) і заштриховуємо.

8. На отриманій карті або схемі робимо пояснюючі написи.

9. У верхній лівій частині карти чи схеми вказуємо метеоумови.
Г1 - глибина зони можливого зараження первинною хмарою;

Г2 – глибина зони можливого зараження вторинною хмарою;

Гі - повна глибина зони можливого зараження;

Sр - площа розливу СДОР;

Sф - площа зони фактичного зараження;

Sм - площа зони можливого зараження;
^ ОЦІНКА ІНЖЕНЕРНОГО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ
Надійність інженерного захисту забезпечується при наявності таких умов:

- загальна вмістимість захисних споруд на ОГД - дозволяє укрити найбільшу працюючу зміну;

- захисні властивості споруд відповідають вимогам, тобто забезпечують захист від іонізуючих випромінювань;

- система життєзабезпечення захисних споруд забезпечує неперервне перебування в них не менше двох діб;

  • система повідомлень діє оперативно і надійно.


^ Оцінка захисної споруди за вмістимістю
Вмістимість захисної споруди повинна забезпечувати укриття найбільшої зміни працівників і визначається сумою місць для сидіння і лежання.

Норми об’ємно-планувальних рішень сховищ :

а) площа підлоги:

- 0.5 м2/людину при двоярусному розміщені ліжок (2 м2 на одного працюючого на ПУ);

- 0.4 м2/людину при триярусному розміщені ліжок;

б) внутрішній об’єм приміщень- не менше 1.5 м3/людину;

в) висота приміщень не більше 3.5 м:

- при висоті від 2.15 до 2.9 м встановлюються двоярусні ліжка;

- при висоті 2.9 м і більше встановлюються триярусні;

г) кількість місць для лежання становить 20% при двоярусному і 30% при триярусному розміщені;

д) в екстремальних ситуаціях, коли терміново необхідно сховати виробничий персонал, дозволяється переущільнення захисних споруд на 20%.
Розрахунок сховища.
1. Визначають площу основних і допоміжних приміщень.

Загальна площа основних приміщень:
(4.1)
де: N - кількість основних приміщень;

Si - площа і-того приміщення.

Загальна площа всіх приміщень в зоні герметизації (крім приміщень для дизельної електростанції, тамбурів і розширювальних камер):



де: М - кількість допоміжних приміщень;

Sj - площа j-того допоміжного приміщення в зоні герметизації.
2. Визначають вмістимість сховища за площею:

- при двоярусному розміщені ліжок

(Чол) (4.3)


  • при триярусному розміщені ліжок


(Чол) (4.4)
де: 0.5 і 0.4 - площа підлоги на людину відповідно при дво- і триярусному розміщені ліжок, м2.

3. Визначають вмістимість сховища за об’ємом всіх приміщень в зоні герметизації
(Чол) (4.5)
де: h - висота приміщення, м;

1.5 - норма об’єму на людину, м3.

Порівнюючи дані вмістимості за площею Мs та за об’ємом Мv , визначають фактичну (розрахункову) вмістимість Мф . За фактичну вмістимість (кількість місць) приймається менше значення із цих двох величин.

Мф=230 при триярусному розміщені ліжок.

4. Визначають показник, що характеризує вмістимість захисних споруд (коефіцієнт вмістимості)
(4.6)
де: N - чисельність виробничого персоналу, який підлягає укриттю (найбільша працююча зміна).

Якщо Км  1, захисна споруда забезпечує укриття працюючих у будь-яку зміну, якщо Км  1, кількості місць для розміщення людей недостатня і необхідно:

- вивчити можливість будівництва сховищ, які швидко зводяться (ШЗС);

-розшукати підвальні приміщення та інші заглиблені споруди ОГД, оцінити їх захисні властивості і можливість пристосування під захисні споруди.

^ Оцінка захисних властивостей сховища від можливого

радіоактивного ураження
a) Визначають ступінь захисту виробничого персоналу, тобто коефіцієнт послаблення дози опромінення сховищем Кпосл . Він залежить від матеріалу перекриття, його товщини і умов розміщення сховища (вбудоване, чи таке що стоїть окремо) і знаходиться за формулою:

де: hi - товщина і-того захисного шару сховища;

Кр - коефіцієнт що враховує умови розміщення сховища (табл. 8);

d - товщина шару половинного послаблення і-того захисного шару, (табл. 9).

Порівнюють розрахунковий коефіцієнт послаблення із нормативними вимогами до сховищ.

Якщо

< 1000

то необхідно розглянути можливість підсилення його перекриття до необхідних норм .
^ Оцінка захисної споруди за життєзабезпеченням
До систем життєзабезпечення належать: повітропостачання, водопостачання, теплопостачання, каналізація, електропостачання і зв’язок. Під час оцінки систем забезпечення сховищ визначається можливість всіх систем забезпечити неперервне перебування людей в сховищах не менше двох діб. В даній роботі розглядається оцінка тільки повітропостачання - однієї з основних систем життєзабезпечення людей.
Норми (W норм) зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду:

а) за режимом I - 8, 10, 11, 13 м3/год/людину - відповідно до 200 С (I кліматична зона), 20 - 250 С (II зона), 25 - 300 С (III зона), більше 300 С (IV зона).

б) за режимом II - 2 м3/год/людину і 5 м3/год/людину - що працює на пункті управління (ПУ).
В даний час промисловістю виготовляється фільтровентиляційні комплекси ФВК-I і ФВК-II.

У сховищах великої вмістимості, крім цих комплексів встановлюють електроручні вентилятори типу ЕРВ-72-2, ЕРВ-72-3 , які працюють тільки в режимі I.
Продуктивність (W заг) фільтровентиляційних комплексів ФВК-I і ФВК-II в режимі I - 1200 м3/год, в режимі II - 300 м3/год; ЕРВ-72-2 і ЕРВ-72-3 відповідно 900-1300 та 1300 –1800 м3/год. ( ФВК-II, крім цього, забезпечує роботу в режимі III.).

За режимом III регенерація повітря забезпечується регенеративною установкою типу РУ-150/6 з фільтрами ФГ-70(для 150 чол. регенерація можлива 6 годин).
^ Послідовність оцінки :
Визначають необхідну кількість людей, яких система може забезпечити чистим повітрям у режимі I і II ( окремо ! ):

(Чол) (4.8)
де: Wзаг - загальна кількість повітря, що подається системами повітропо-

стачання, м3/год;

Wнорм - норми зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду,

м3/год/людину.

Режим I

Режим II

Визначають показник, що характеризує життєзабезпечення в режимі I і II(окремо ! ):
(4.9)

де: Мф - кількість людей, що підлягає укриттю, приймається фактична

вмістимість сховища.

Режим I

Режим II

Якщо Кж  1, то система повітропостачання сховища забезпечує виробничий персонал чистим повітрям, якщо Кж  1, то кількість фільтровентиляційних комплексів недостатня для забезпечення чистим повітрям згідно з нормами. Необхідно вжити заходів для збільшення кількості фільтровентиляційних комплексів до конкретної величини.

Необхідно забезпечити режим III, режим повної ізоляції. За режимом III регенерація повітря забезпечується регенеративною установкою типу РУ-150/6 з фільтрами ФГ-70(для 150 чол. регенерація можлива 6 годин).
Т=21,24год



шт
Так як 2 установки ФВК-I містить в собі 2 РУ-150/6, то нам необхідно доставити ще 4 РУ-150/6.

Заходи позахисту персоналу на ОГД
Заходи по захисту працівників і службовців

Повинні застосовуватися основні заходи по попередженню викидів СДОР на хімічно небезпечних підприємствах, до яких входять:

        1. Організаційні

    1. Установка локальних (місцевих) автоматизованих систем виявлення зараження небезпечними речовинами навколишнього середовища і оповіщення про виникнення надзвичайної ситуації (НС) виробничого персоналу і населення, яке проживає в зонах можливого хімічного зараження й доведення до них інформації про порядок дій по сигналах оповіщення.

    2. Завчасне прогнозування зон заражень, руйнувань, пожеж при можливих метеоумовах і створення запасів по матеріально-технічному забезпеченню заходів по захисту й евакуації населення на випадок аварії.

    3. Постійно діючий контроль за викидами СДОР в атмосферу, скидами у водойми отруйних відходів, за концентрацією парів небезпечних речовин у повітрі робочих приміщень.

    4. Забезпечення виробничого персоналу засобами індивідуального захисту й зберігання їх на робочих місцях співробітників у постійній готовності до використання.

    5. Навчання виробничого персоналу правилам, засобам і прийомам захисту, само- і взаємодопомоги при можливих ураженнях і його періодичне тренування.

    6. Розробка інструкцій керівництву, черговим і командам ліквідаторів з викладенням їх обов`язків при НС, а також плану дій при НС.

  1. Інженерно-технічні:

    1. Обладнання ємностей, комунікацій і виробничих установок із СДОР автоматичними та ручними пристроями, які запобігають витіканню СДОР у випадку аварії (запобіжні клапани, клапани-відсікачі, терморегулятори, перепускні або скидаючі пристрої, тощо).

    2. Підсилення конструкцій ємностей і комунікацій із СДОР або влаштування над ними огорожі для захисту від пошкоджень уламками будівельних конструкцій при аварії (особливо на пожежо- і вибухонебезпечних об’єктах).

    3. Розміщення (будівництво) під сховищами із СДОР аварійних резервуарів, чаш, пасток і направлених стоків.

    4. Будівництво під сховищами з особливо небезпечними СДОР підземних резервуарів з водою для розчинення (зменшення концентрації) при аварійних витоках.

    5. Розосередження запасів СДОР, будівництво для них заглиблених або напівзаглиблених сховищ.

    6. Виготовлення розчинів СДОР за межами основних цехів;

    7. Створення запасів нейтралізуючих речовин в цехах де використовуються СДОР;

    8. Обладнання приміщень і промислових майданчиків системами виявлення аварій, засобами метеоспостереження і аварійною сигналізацією.

    9. Майданчики для перевалки СДОР, причали, залізничні колії повинні бути віддалені від житлових будівель та інших об’єктів не менш ніж на 250 м, а також обладнані пристроями для встановлення водяних завіс та системою локального оповіщення.


Крім заходів загальнодержавного масштабу на об’єктах господарської діяльності також проводяться заходи, які дозволяють зменшити наслідки від НС, як природного, так і техногенного характеру, особливо дію вторинних факторів ураження.

На першому місці повинні бути питання захисту працівників та службовців, який можна забезпечити виконанням таких заходів:

  1. створення і підтримання у готовності системи оповіщення;

  2. накопичення фонду захисних споруд і підтримання їх у готовності до використання;

  3. планування заходів по евакуації;

  4. накопичення засобів індивідуального захисту та організація їх зберігання;

  5. підготовка до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;

  6. морально-психологічна підготовка робітників та службовців.


Дії начальників служб ЦО на ОГД

Дії людини, яка отримала інформацію про загрозу та виникнення НС:

— інформування керівництва об'єкта;

— оповіщення керівного складу ЦО та персоналу об'єкта;

  • порядок та форма доповіді вищій інстанції.


Дії начальника ЦО з отриманням інформації про загрозу та виникнення НС:

— віддача розпорядження на збір КС ЦО об'єкта;

— доповідь начальника ЦО району (міста) про обстановку, яка склалася, прийняті рішення та вжиті заходи;

— прийняття і доведення рішення до підлеглих на запобігання (ліквідацію) НС;

— практичне керівництво проведенням робіт щодо запобігання або ліквідації наслідків НС і ходом евакуації персоналу (при необхідності);

  • щодобове підведення підсумків щодо ліквідації наслідків НС та інформація вищої інстанції.


Дії НШ ІДО об'єкта з отриманням інформації про загрозу та виникнення НС:

— постановка завдання старшому оперативному групи, яка виїжджає в район (місце) НС, порядок зв'язку, взаємного інформування;

— інформування начальника ЦО про НС, організація роботи комісії з НС;

— уточнення обстановки в районі НС, визначення потреби в силах і засобах;

— проведення аналізу та оцінки обстановки, уточнення завдань опергрупі;

— підготовка пропозицій щодо першочергових робіт;

— уточнення питань взаємодії;

— при необхідності виїзд в район НС для організації керівництва.
Проведення дегазації території, техніки, одягу, ЗІЗ

Спеціальна обробка містить у собі проведення дезактивації, дегазації і дезінфекції об'єктів: транспорту, техніки, одягу, взуття, засобів захисту , а при необхідності і санітарної обробки особового складу сил ЦЗ та населення.

Дегазація - знезаражування об'єктів шляхом руйнації (нейтралізації) або віддалення ОР, НХР.

Дегазація може здійснюватися хімічним, фізико-хімічним або механічним способом.

^ Хімічний спосіб полягає в руйнації OP, HXP і перетворення їх у нетоксичні продукти в наслідок хімічної реакції.

Фізико-хімічний спосіб дегазації полягає у видаленні OP, HXP із заражених об'єктів шляхом розчинення, випаровування або сорбції; при цьому OP, HXP переходять у розчин, пар або стан сорбції, цілком зберігаючи свої токсичні властивості.

^ Механічний спосіб дегазації полягає у видаленні OP, HXP із об'єкта наприклад сухими тампонами, в ізоляції його на об'єктах шляхом устрою настилів або в зрізанні зараженого шару.

Дезінфекція здійснюється хімічним, фізичним або механічним способом. Хімічний спосіб засновується на застосуванні розчинів для дезінфекції і дегазації, що володіють властивістю знищувати хвороботворні мікроби і руйнувати токсини. Фізичний спосіб дезінфекції засновується на руйнації хвороботворних мікробів під дією високої температури, наприклад кип'ятінням або застосуванням пару. Механічний спосіб полягає у видаленні біологічних засобів із заражених об'єктів замітанням, витрушуванням, змиванням або зрізанням (ізоляцією) зараженого шару.

Дегазація території може проводитися хімічним або механічним способом. Хімічний спосіб здійснюється поливанням дегазаційними розчинами чи розсипанням сухих дегазуючих речовин за допомогою шляхових машин.

Механічний спосіб — зрізання та видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7—8 см, а снігу до 20 см, або нейтралізації забрудненої поверхні з використанням покриття із соломи, очерету, дошок тощо.

Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірно-наривними і нервово-паралітичними ОР, проводиться обробкою розчином хлорного вапна.

Після виходу із зони зараження потрібно пройти санітарну обробку. Потерпілим, у тому числі і незначно ( у яких з‘явилися кашель, нудота і т.п.) повинні звернутися в медичні установи для визначення ступеня ураження і проведення профілактичних та лікувальних заходів.

Про усунення небезпеки хімічного ураження і про порядок подальших дій населення оповіщається штабами ЦО чи органами міліції. В усіх випадках вхід у житлові й інші приміщення, підвали і виробничі будівлі дозволяється тільки після контрольної перевірки вмісту НХР у повітрі цих приміщень.

На даному підприємстві отруйною речовиною є метиламін. Розглянемо способи та засоби захисту від нього.

Метиламін (CH3-NH2) - безбарвний газ із запахом аміаку, tкип - 6,32 ° C. Застосовується для синтезу пестицидів, ліків, барвників.

Під час вдихання метиламін викликає ураження нервової системи. Пари
сильно подразнюють слизові оболонки та шкіру. Першими признаками ураження є
утруднене дихання, слабкість, нудота, прискорене серцебиття, порушення
частоти пульсу, кашель, нежить, різь у очах, сльозовиділення. При вдиханні
цих газів, при високій їх концентрації (протягом 2 годин) - запаморочення,
стан сп’яніння, синюшність шкіри, судороги, втрата свідомості, смерть.
Захист органів дихання і очей від CH3-NH2 забезпечують промислові
фільтруючі протигази марок А і Г, цивільні та дитячі протигази ГП5 ГП5м ПФД
– Ш ПФД – Д з додатковими патронами ДПГ – 3, ізолюючі апарати АСВ – 2, КІП
– 8, ІП – 4М(К), а також респіратори марки А.При отруєнні (CH3)2NH потерпілого в першу чергу необхідно винести на
свіже повітря і забезпечити йому тепло та спокій. Слизові оболонки та шкіру
промити водою або 2%-ним розчином борної кислоти не менш ніж на протязі 15
хв. У очі – 2-3 краплі 30%-ного розчину альбуциду.

Висновок
При виконанні даної розрахункової роботи я навчився давати оцінку хімічної обстановки при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах.

В ході роботи було визначено масштаби зони зараження , а саме: площу зони можливого хімічного зараження км2, площу зони фактичного хімічного зараження км2, глибину зони зараження Гі =20 км. Було також визначено тривалість уражаючої дії НХР год, час підходу хмари зараженого повітря до об`єкту , можливі втрати населення в осередку ураження: на відкритій місцевості – 35 % (180∙0,35=63 чол.), у простих сховищах і будовах – 18 % (180∙0,18=33 чол.), допустимий час перебування у ЗІЗ шкіри 3 год.

Також були зробленні розрахунки для оцінки інженерного захисту працівників, а саме: розраховано площу основних і допоміжних приміщень та визначено фактичну вмістимість сховища (чол). Було розраховано коефіцієнт вмістимості , який показує, що захисна споруда забезпечує укриття працюючих у будь-яку зміну; визначено коефіцієнт послаблення дози опромінення сховища ; розраховано показник, що характеризує життєзабезпечення в режимі I і II , отже система повітропостачання сховища забезпечує виробничий персонал чистим повітрям.


Скачать файл (258 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru