Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  


Загрузка...

Контрольна робота - Організація бухгалтерського обліку у банках України - файл 1.doc


Контрольна робота - Організація бухгалтерського обліку у банках України
скачать (134 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc134kb.16.12.2011 06:57скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

Реклама MarketGid:
Загрузка...
МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ ім. Академіка В.А.Лазаряна

Кафедра «Облік, аудит та

інтелектуальна власність»

Контрольна робота

з дисципліни: “Судова бухгалтерія”

Варіант №1

Роботу виконала: студентка гр.6-БО-4

Дехтяр Майя Миколаївна

учбовий шифр 08-БО-671к

Перевірив : доцент

Бобиль Володимир Володимирович

Дніпропетровськ 2012 р.



Зміст.
Вступ………………………………………………………………………………….

Теоретичні питання:

1. Організація бухгалтерського обліку у банках України…………………………

2. Облікова політика банку………………………………………………………….

3. Операційна діяльність банків……………………………………………………..

Висновки………………………………………………………………………………

Список використаної літератури…………………………………………………….


Вступ.
Сучасний етап економічного розвитку України характеризується створенням власної економіки ринкового спрямування. Певна річ, успішним ринковим перетворенням мають відповідати економічні важелі управління, адекватні механізмам ринкових перетворень. Серед них визначальним є банківська система, яка забезпечує проведення комплексних грошових операцій через системи платежів та розрахунків, поза якими не може функціонувати сучасна економіка.

Банківська система України як незалежної держави, що прагне до створення розвиненої ринкової економіки, є дворівневою. До першого рівня належить Національний банк, що являє собою "банк банків", центральний банк країни, а до другого - система комерційних банків.

Нині банки набули ознак складної організації з багатоцільовим характером діяльності та високим ризиком її здійснення.

Нові умови господарювання, породжені ринковими відносинами, спонукають банки до оперативного реагування на інформацію, що надходить із зовнішніх джерел і внутрішніх аналітичних підрозділів. Потреба в розширенні обсягу та змісту інформації значно зростає. Це ставить підвищені вимоги до бухгалтерського обліку в банках.

Бухгалтерський облік банку можна визначити як систему реєстрування та підбиття підсумків операцій, виконуваних у банківському бізнесі, з дальшим аналізом та перевіркою результатів і складанням відповідних звітів.

На сучасному етапі розвитку банківської системи України постає завдання створення системи внутрішнього контролю банку, яка б охоплювала політику та процедури кожної банківської установи, сприяючи її успішній діяльності.

Зауважимо, що бухгалтерський облік є важливим елементом структури внутрішнього контролю. Так, на управлінські рішення істотно впливає бухгалтерська інформація щодо готівки, стану розрахунків, цінних паперів, які є у власності банку, депозитних операцій, валютних коштів, кредитних ресурсів та кредитного портфеля.


Теоретичні питання.

^ 1. Організація бухгалтерського обліку у банках України.
Бухгалтерський облік у банківській системі України організується Національним банком з урахуванням діючих у міжнародній практиці принципів та стандартів бухгалтерського обліку та чинного національного законодавства. Найбільш жорстко регулює Національний банк України фінансовий облік. Управлінський облік, як зазначалося, банки організують самостійно, залежно від особливостей діяльності, структури, потреб управління. Бухгалтерський облік у банках має грунтуватися на єдиних методологічних засадах. Методологія відображення в обліку окремих банківських операцій, використання визначених у межах чинного законодавства принципів, способів, прийомів та процедур ведення бухгалтерського обліку фіксуються у відповідному документі банку (наприклад у наказі), котрим визначається облікова політика банку. Зміни положень облікової політики та їхні причини викладаються окремо у пояснювальній записці до річного звіту банку.

Господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах здійснюються на підставі первинних документів, тобто письмових свідоцтв, що фіксують, підтверджують господарські операції та надають юридичної сили даним бухгалтерського обліку.

Первинні документи складаються у момент проведення кожної господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передавання їх для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність наведених у документах даних несуть особи, які склали і підписали ці документи. Банківські документи підписуються особисто, а у разі їх складання на обчислювальних машинах - у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію. У документах забороняються виправлення і підчищення.

Банківські документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких, залежно від виду документів, може визначатися законами України, нормативними документами Національного банку України, інших міністерств та відомств (у межах їхньої компетенції), а також самим банком. Залежно від характеру операції, технології оброблення даних до документів можуть включатися додаткові реквізити.

Інформація, що міститься у взятих до обліку первинних документах і необхідна для відображення у бухгалтерському обліку, нагромаджується та систематизується в облікових регістрах. Облікові регістри - носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді машинограм, ордерів, журналів, особових рахунків тощо - призначені для нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, взятих до обліку. Форми облікових регістрів рекомендуються Національним банком України або розробляються банками самостійно з дотриманням загальних методологічних засад. Банки, що складають облікові регістри на машинозчитувальних носіях, повинні забезпечити технічні засоби для їх відтворення у зручному для читання вигляді. На вимогу контрольних або судових органів та своїх клієнтів банк зобов'язаний зробити копії таких регістрів на паперовому носії.

Інформація про господарські операції банку за звітний період з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до фінансових (бухгалтерських) звітів.

З метою упорядкування руху та своєчасного відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку банки встановлюють графіки документообігу. Документообіг за банківськими операціями - послідовне переміщення розрахунково-грошових документів з часу їх виписування або надходження ззовні до закінчення операцій за робочий день і здавання в поточний архів. Графік документообігу встановлює чітко визначений рух (переміщення) документів між банком і клієнтами, між різними установами банків, кількість підрозділів банку та виконавців, через які проходить кожен первинний документ, визначає максимальний термін його перебування в підрозділі, терміни для відображення в обліку.

Документообіг залежить від специфіки виконання тих або інших банківських операцій, структури обліково-операційного апарату банку, автоматизації обліку тощо. Тому порядок проходження документів усередині банку визначається ним самостійно з урахуванням вимог, які встановлює Національний банк України до окремих операцій. При цьому мають дотримуватися основні правила документообігу:

- кожний документ підлягає попередньому контролю;

- документи за безготівковими розрахунками спочатку відображаються за дебетом рахунків платників, а лише потім - за кредитом рахунків одержувачів;

- прибуткові касові документи відображаються в обліку після прийняття грошей касою, а видаткові направляються в касу для оплати тільки після відображення їх за рахунками бухгалтерського обліку.

Графіки документообігу за різними операціями банку можуть набувати різної форми. Вони можуть оформлятися у вигляді схеми або переліку робіт зі створення, перевірки та оброблення документів, що виконуються кожним підрозділом банку, а також усіма виконавцями із зазначенням їхнього взаємозв'язку і термінів виконання робіт. Наголосимо, що однією з умов надання Національним банком України комерційним банкам ліцензії на здійснення банківських операцій є наявність у них відповідних внутрішніх документів, які регламентують здійснення комерційним банком діяльності, що згідно з чинним законодавством підлягає ліцензуванню.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності банки проводять інвентаризацію коштів, грошових зобов'язань та майна. Інвентаризація - це спосіб бухгалтерського обліку, що забезпечує відповідність облікових даних про наявність коштів, грошових зобов 'язань та майна їхній фактичній наявності. Залежно від повноти охоплення коштів (зобов'язань, майна) інвентаризації бувають повні й часткові. Повна інвентаризація охоплює всі кошти, грошові зобов'язання та майно установи банку, а часткова - лише один або кілька видів господарських об'єктів. Окремо можна виділити вибіркову інвентаризацію, однак за характером охоплення вона належить до часткової.

Кількість та вид інвентаризацій у звітному році, дати їх проведення, перелік майна, коштів та грошових зобов'язань, що підлягають інвентаризації під час кожної з них, визначаються банком, крім випадків, коли проведення інвентаризації згідно з чинним законодавством є обов'язковим.

Розходження фактичної наявності матеріальних цінностей та коштів з даними бухгалтерського обліку, встановленими під час інвентаризації, регулюються установою банку у такому порядку:

- виявлений надлишок підлягає оприбуткуванню та зарахуванню на результати фінансово-господарської діяльності як прибуток банку;

- нестача цінностей і коштів відшкодовується за рахунок винних осіб або зараховується на збитки банку відповідно до чинного законодавства.

Для групування, відображення руху засобів, коштів, їхніх джерел і господарських процесів у бухгалтерському обліку призначені рахунки. За своєю формою бухгалтерський рахунок - це таблиця, що має дві протилежні за своїм призначенням сторони - дебет і кредит. Підсумки записів за дебетом та кредитом рахунків називають оборотами, а різницю між ними (з урахуванням залишку на початок періоду, за котрий беруться обороти) - сальдо.

Господарські операції відображаються на рахунках бухгалтерського обліку з допомогою подвійного запису, тобто одночасної реєстрації кожної операції в однаковій сумі в дебеті одного рахунку та кредиті іншого. Внаслідок цього між рахунками виникає взаємозв'язок, що називається кореспонденцією рахунків. Вона відображається відповідним записом - проводкою, тобто формулою, котра показує, за дебетом та кредитом яких рахунків і в якій сумі записується та чи інша операція.

За допомогою подвійного запису господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку забезпечується контроль, тому що кожна операція в однаковій сумі відображається на дебеті одного і на кредиті іншого бухгалтерського рахунків, чим досягається рівність підсумків оборотів за дебетом і кредитом усіх рахунків. Відсутність такої рівності свідчить про те, що під час записів операцій на рахунках допущено помилку. Крім цього, на основі подвійного запису контролюється економічний зміст проведених господарських операцій. Він допомагає з'ясувати, в результаті яких операцій відбулися зміни даного виду засобів, їхніх джерел утворення чи господарських процесів, звідки ці засоби надійшли і куди вони вибули.

Рахунки бухгалтерського обліку поділяють на балансові і позабалансові. В основу розмежування відображення господарських фактів на балансових чи позабалансових рахунках у банках покладено такі критерії:

1) ймовірність того, що банк отримає або втратить будь-яку майбутню економічну вигоду, пов'язану з конкретним видом активу або пасиву;

2) конкретний вид активу або пасиву має вартість, яка може бути" точно оцінена.

Якщо господарські засоби, кошти і цінності не відповідають зазначеним вище двом критеріям, то вони обліковуються на позабалансових рахунках. На цих рахунках банків обліковуються:

- вимоги та зобов'язання банку, які можуть виникнути у майбутні періоди та за якими він несе ризики;

-- документи і цінності;

- операції з приватизації.

Зауважимо, що бухгалтерський облік за позабалансовими рахунками банки ведуть методом подвійного запису. Для цього вони використовують рахунки групи 991 "Контррахунки".

Залежно від обліку засобів або джерел їх утворення рахунки поділяють на активні, пасивні та активно-пасивні. Активні рахунки призначені для обліку розміщення коштів і господарських засобів, а пасивні - для обліку джерел утворення господарських засобів і коштів. Певна частина рахунків має змішаний характер, і тому їх називають активно-пасивними рахунками. Якщо на активно-пасивному рахунку сальдо дебетове, то він є активним рахунком, якщо кредитове - пасивним.

Позабалансовий банківський рахунок є активним, якщо при переведенні його на балансовий рахунок останній дебетується; якщо ж при переведенні балансовий рахунок кредитується, то позабалансовий рахунок вважається пасивним.

За своїм призначенням та структурою банківські рахунки поділяються на основні, регулюючі й операційні. Взято за основу те, як вони відображають ті чи інші об'єкти бухгалтерського обліку, що обліковується за дебетом та кредитом і показує залишок кожного рахунка. Так, основними є рахунки, що призначені для обліку господарських засобів і джерел їх утворення.

Регулюючі рахунки використовуються в обліку для регулювання (уточнення) оцінки господарських засобів та їхніх джерел, показаних на основних рахунках. Вони, у свою чергу, поділяються на контрактивні, контрпасивні, контрарно-доповнювальні.

Контрактивні рахунки призначені для регулювання оцінки окремих основних активних рахунків, а тому самі є пасивними. За кредитом цих рахунків показується збільшення сум, які підлягають вирахуванню з основного активного рахунку, а за дебетом - зменшення цих сум. Сальдо показує остаточну суму, яка підлягає вирахуванню із залишку основного активного рахунку. До таких рахунків належать, наприклад, такі: "Знос операційних основних засобів", "Знос нематеріальних активів", "Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на інвестиції" тощо.

Контрпасивні рахунки призначені для регулювання основних пасивних рахунків, а самі є активними. Вони слугують для зменшення сум джерел засобів, які обліковуються на основних пасивних рахунках. Дебет контрпасивного рахунку показує збільшення сум, що підлягають вирахуванню із сальдо основного пасивного рахунку. Прикладами такого рахунку є: "Технічний рахунок для розподілу доходів бюджетів України", "Технічний рахунок для перерахування коштів Державного бюджету України", "Неамортизований дисконт за цінними паперами власного боргу, емітованими банком" тощо.

До контрарно-доповнювальних рахунків належать такі, які можуть мати дебетове або кредитове сальдо. При цьому уточнення оцінки на регульованих рахунках здійснюється в бік збільшення або зменшення. До таких рахунків, наприклад, належать рахунки "Результати переоцінки вартості господарських матеріалів", "Результати переоцінки іноземної валюти та банківських металів" тощо.

Операційні рахунки використовуються для відображення та контролю витрат, фінансових результатів. Вони неоднорідні за своїм складом. До них можна віднести такі рахунки: "Витрати майбутніх періодів", "Результат поточного року" тощо.

За способом групування та узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяють на синтетичні й аналітичні. Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації про склад і рух господарських засобів, коштів, джерел їх утворення і господарських процесів в узагальненому вигляді і в грошовому вимірнику. Облік, що ведеться на таких рахунках, називається синтетичним. У банках синтетичний облік здійснюється на рівні балансових рахунків II, III та IV порядків.

Для детальної характеристики об'єктів бухгалтерського обліку використовують аналітичні рахунки, які деталізують зміст синтетичних рахунків. Облік, що ведеться на аналітичних рахунках, називається аналітичним.

Національним банком України розроблені і доведені до банків методичні вказівки про ведення параметрів аналітичного обліку.

Згідно з ними банкам рекомендується поділяти параметри на такі, що належать до клієнтів (контрагентів), та на параметри безпосередньо аналітичних рахунків. При цьому вважається, що всі аналітичні рахунки можна розподілити між контрагентами у такий спосіб, щоб кожен контрагент був зв'язаний з одним або кількома аналітичними рахунками.

Усі параметри Національним банком України поділені на дві групи: обов'язкові й необов'язкові. У свою чергу, обов'язкові параметри бувають загальні та спеціальні.

Обов'язкові параметри вводяться із урахуванням вимог Національного банку України щодо звітності банків. Вони є обов'язковими для заповнення під час занесення у комп'ютерну систему нового контрагента або під час відкриття аналітичного рахунку.

Необов 'язкові параметри мають рекомендаційний характер для заповнення. Вони можуть використовуватися під час організації управлінського обліку та звітності.

Спеціальні параметри застосовуються до окремих груп аналітичних рахунків залежно від їхнього економічного змісту. Такі параметри використовуються для автоматизованого ведення окремих банківських операцій та надання спеціальної звітності Національному банку України.

Рекомендований Національним банком України формат параметрів аналітичного обліку узгоджений із форматом кодування відповідних параметрів у класифікаторах Державного комітету статистики України та Держстандарту України. Довжина номера аналітичного рахунку не є фіксованою, мінімальна довжина становить 5 цифр, а максимальна - 14 цифр.

Між аналітичними й синтетичними рахунками існує нерозривний зв'язок. На аналітичних рахунках відображаються ті самі зміни, що й на синтетичних, але детальніше. Залишки й обороти всіх аналітичних рахунків мають дорівнювати один одному за сумою і відповідати за сумою залишкам і оборотам синтетичного рахунку, в розвиток якого їх ведуть.

Для відображення у бухгалтерському обліку та звітності майно та господарські операції оцінюються в національній грошовій одиниці України. Записи за валютними рахунками в синтетичному обліку здійснюються в гривні, а в аналітичному обліку - у подвійному виразі: в іноземній валюті - за її номіналом і в гривні - за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на час здійснення операції.

Активи та зобов'язання в іноземній валюті мають переоцінюватися на звітну дату. Але в банках така переоцінка проводиться, як правило, в кожну дату зміни курсу валюти.

Облік активів та пасивів здійснюється за фактичними витратами на їх придбання або виникнення.

Під час здійснення операцій необхідно розрізняти дату операції та дату валютування. Дата операції - це дата відображення у бухгалтерському обліку операції в день її здійснення, тобто в день виникнення прав (активів) або зобов'язань (пасивів), незалежно від того, коли фактично були отримані чи сплачені грошові кошти за цією операцією. Дата валютування - це дата реального (фактичного) зарахування або списання коштів за операцією.

Здійснюючи бухгалтерський облік, банки повинні зважати на заборону взаємного заліку активів та зобов'язань, доходів та витрат як у бухгалтерських записах, так і в фінансовій звітності, а саме:

- кредитів, депозитів, іншої дебіторської та кредиторської заборгованості різних юридичних і фізичних осіб;

- кредитів, депозитів, іншої кредиторської та дебіторської заборгованості одних і тих самих юридичних чи фізичних осіб, що враховуються в різній валюті та з різними строками погашення;

- депозитів та кредитів, що надані під заставу депозиту, якщо інше не передбачено чинним законодавством;

- витрат на виплату процентів та доходів у вигляді процентів тій самій особі.

На підставі даних бухгалтерського обліку банками складається бухгалтерська {фінансова) звітність, тобто система взаємозв'язаних узагальнювальних показників, що відображають фінансовий стан банку та результати його діяльності за звітний період. При цьому важливою рисою бухгалтерського обліку в банках є щоденне завершення усіх процесів обліку та складання щоденних балансів.


^ 2. Облікова політика банку.
Облікова політика банку — це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються установою для ведення бух­галтерського обліку, складання і подання фінансової звітності.

Банки самостійно розробляють і затверджують облікову політику на кожний звітний рік. Облікова політика банку містить правила ведення бухгалтерського обліку, дотримання яких протягом року є обов’язковим. Вона повинна базуватись на чинному законодавстві України, Плані рахунків бухгалтерського обліку, нор­мативних актах НБУ, стандартах бухгалтерського обліку. Облікова політика, яка передбачається у банку на рік, затверджується спеціально виданим наказом керівника. За цим документом зат­верджується методологія відображення окремих банківських опе­рацій, у ньому повинні бути охоплені усі особливості організації бухгалтерського обліку установи.

Обов’язковому затвердженню керівником банку підлягають:

  • внутрішній план рахунків, побудований на базі затвердженого НБУ плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України;

  • додаткові регістри аналітичного обліку та форми первинних документів, на підставі яких здійснюються операції, включаючи форми документів для внутрішньої звітності;

  • правила документообігу і технології обробки облікової інфор­мації;

  • перелік операцій, що потребують додаткового контролю;

  • порядок контролю за внутрішньобанківськими операціями;

  • методи оцінки майна і зобов’язань;

  • порядок внутрішньобанківських розрахунків (між філіями);

  • правила застосування в обліку принципу нарахування доходів і витрат (включаючи порядок нарахування амортизації та ство­рення резервів);

  • політика банку щодо роботи з цінними паперами;

  • процедури вивірки та контролю;

  • організація податкового обліку;

  • порядок проведення інвентаризації;

  • інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

Внесення змін в облікову політику протягом року не допускається, за винятком випадків змін у чинному законодавстві. Зміни положень облікової політики на наступний рік та причини цих змін мають бути відображені у пояснювальній записці до річного звіту банку. Не вважаються змінами в обліковій політиці:

  • нова облікова політика щодо операцій, які не є суттєвими;

  • нова облікова політика щодо операцій, які відрізняються по суті від попередніх і не здійснювались раніше.

Облікова політика банків базується на таких концептуальних складових міжнародних стандартів бухгалтерського обліку: безперервності діяльності, постійності правил бухгалтерського обліку, обачливості, нарахування, окремого відображення активів і паси­вів, прийнятності вхідного балансу, перевагах змісту над формою, оцінюванні, відкритості, консолідації, суттєвості, конфіденційності.

Організація бухгалтерського обліку в банку повинна забезпечити:

  • своєчасне обслуговування клієнтів;

  • своєчасне відображення банківських операцій у бухгалтерському обліку та надання достовірної звітності;

  • попередження виникнення крадіжок і зловживань, нестач, незаконного витрачання коштів і цінностей;

  • скорочення часу і коштів на здійснення банківських операцій на основі оптимізації документообігу та застосування засобів автоматизації;

  • захист бухгалтерської інформації;

  • контроль за належним оформленням документів.

3. Операційна діяльність банків.
Організація операційної діяльності передбачає наявність документованих операційних процедур (правил) за всіма операціями, що їх здійснюють банки відповідно до законодавства України.

Операційна діяльність банків регулюється Положенням «Про організацію операційної діяльності в банках України» від 08.07.2003 року №559/7880.

Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій, методи внутрішнього контролю та положення про операційну роботу відповідно до вимог Національного банку України.

Операційна робота в банку може бути організована централізовано або децентралізовано. Організація операційної роботи передбачає наявність документованих процедур обліку та контролю за всіма видами операцій.

Операційна робота банку має бути організована в такий спосіб, щоб забезпечити:

  • розподіл обов’язків та повноважень щодо здійснення банківських операцій;

  • документування — своєчасне, повне та достовірне відображення всіх банківських операцій;

  • нагромадження та подання детальної інформації про кожну операцію з обов’язковим відображенням даних про учасників операції, визначенням балансових і позабалансових вимог та зобов’язань, можливих змін за цими операціями, сум нарахованих, отриманих або сплачених доходів/витрат;

  • захист активів банку від потенційних збитків та контроль за їх якістю;

  • визначення існуючих та можливих ризиків і управління ними;

  • адекватну систему внутрішнього контролю;

  • отримання необхідних дозволів на здійснення операцій;

  • надання інструкцій щодо платежів та здійснення необхідних бухгалтерських проведень;

  • зберігання інформації про всі операції банку;

  • установлення лімітів на здійснення операцій;

  • конфіденційність кожної операції;

  • можливість прогнозувати ситуації у банківській діяльності.

Банківські операції виконують відповідні працівники незалежно від того, в якому структурному підрозділі вони працюють.

В основу організації операційної роботи покладено принцип надання працівникам прав відповідального виконавця.

Відповідальним виконавцем вважається:

— працівник банку, якому одноосібно доручено оформлювати та підписувати документи, що стосуються певного кола операцій;

— працівник, який контролює правильність оформлення документів та відображення їх змісту в обліку;

— працівник, що технологічно виконує певні процедури.

Внутрішніми документами банку має бути визначена відповідальність посадових осіб за здійснення функцій, що підлягають розподілу, а саме: санкціонування операцій, їх виконання, облік, звіряння, зберігання та розроблення автоматизованих систем бух­галтерського обліку та їх експлуатація.

Кожний працівник повинен отримати посадову інструкцію, в якій визначені його посадові обов’язки і обсяги робіт до виконання. Конкретні зобов’язання працівників різних підрозділів, доручення на здійснення операцій, а також зміни в них мають бути визначені письмово.

Право підписання документів, що надається відповідним працівникам, оформлюється розпорядженням керівника банку. Право контрольного підпису без обмеження суми операцій, що підлягають додатковому контролю, мають за посадою керівники, головні бухгалтери або з їх доручення довірені особи.

Перелік операцій, що підлягають додатковому контролю, а також зразки підписів працівників, що виконують контрольні функції, знаходяться в працівників, що здійснюють додатковий контроль.

Надання права контрольного підпису тій чи іншій особі не виключає можливість здійснення цією особою (крім головного бухгалтера) функцій відповідального виконавця за певним колом операцій за умови, що виконання операцій від початку до кінця не покладатиметься на одну особу.

Операційний процес з відображення операції в бухгалтерському обліку складається з трьох основних етапів:

1. Дозвіл на операцію.

2. Здійснення операції (укладання угоди, складання первинних документів, уведення їх в облікову систему, обробка, платіж).

3. Контроль за операцією (здійснюється протягом усього процесу).

Ініціатором операції є так званий фронт-офіс, котрий відповідає за укладання угод, ідентифікацію операцій з оцінкою ризиків і підрахунком прибутків та збитків.

Метою діяльності фронт-офісу є отримання прибутку, мінімізація впливу ризиків фінансового ринку, протидія конкурентному середовищу, підтримання ліквідної позиції та розширення спектра банківських послуг і банківських продуктів. Суб’єктами діяльності фронт-офісу є клієнти (юридичні та фізичні особи), установи банків, небанківські установи, уряд.

Фронт-офіс належить до центру прибутку, несе відповідальність за розвиток банківських продуктів, ліквідність та виконання нормативів.

Отримані від фронт-офісу документи працівники так званого бек-офісу перевіряють, реєструють, уводять всю необхідну інформацію в автоматизовану систему обробки даних та здійснюють наступний контроль за виконанням операції. Суб’єктами діяльності бек-офісу є підрозділи фронт-офісу, установи банків, податкові, судові та правоохоронні органи, уряд, контрагенти, статистичні органи тощо.

Бек-офіс належить до центру витрат, забезпечує дотримання прийнятих стандартів, виконання відповідних процедур обліку та контролю.

Ідентифікація операції передбачає наявність достатньої інформації щодо природи кожної операції і її реєстрації з визначенням кінцевого результату.

До основних елементів ідентифікації операції належать:

  • організація операції у фронт-офісі;

  • класифікація операції за відповідним типом (міжбанківська, господарська тощо);

  • надання унікального номера угоди;

  • визначення конкретних строків згідно з договорами;

  • уведення інформації про контрагента;

  • доповнення інформації про операцію (кредит, депозит, тип процентної ставки тощо);

  • формування первинних документів (із зазначенням дати розрахунку);

  • оформлення підписами відповідальних осіб (відповідальний за операцію — представник фронт-офісу, відповідальний за перевірку — представник бек-офісу).

Функціональні обов’язки підрозділів банку (фронт-офісу та бек-офісу) мають бути чітко визначені згідно з процедурами здійснення операцій.

Усі банківські операції оформлюються відповідними документами, що містять інформацію про характер операції та підтверджують її законність.

Первинні документи поділяються:

за місцем складання:

  • на зовнішні (одержані від клієнтів та інших банків);

  • внутрішні (оформлені в банку);

за змістом:

  • на касові;

  • меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків за господарськими та адміністративними операціями банку);

  • позабалансові та інші (для обліку цінностей, майбутніх вимог, зобов’язань банку тощо);

за призначенням:

  • на розпорядчі;

  • виконавчі.

Операції, що здійснюються без участі клієнтів, оформлюються внутрішніми документами банку відповідно до процедур бухгалтерського обліку, зокрема:

— для здійснення операцій з готівкою — прибутковими та видатковими касовими ордерами;

— для безготівкових операцій — меморіальними ордерами, позабалансовими ордерами;

— розпорядженнями та наказами.

Меморіальні ордери використовуються для оформлення внутрішньобанківських операцій: видача та погашення кредитів, нарахування та погашення процентів, придбання та вибуття основних засобів, нарахування амортизації, заробітної плати і різних нарахувань на неї, обліку доходів та витрат, формування і використання прибутку тощо. Меморіальні ордери складаються на ти­пових бланках або програмним способом і оформлюються в установленому банком порядку.

Для скорочення записів за однотипними операціями можуть складатися зведені меморіальні ордери. Зведений меморіальний ордер містить кілька номерів рахунків за дебетом чи кредитом. У разі виключення зі зведеного меморіального документа окремої суми, яка не може бути зарахована або списана з рахунка з будь-якої причини, ця сума викреслюється з виправленням загальної суми за документом. Кожне таке виправлення оформлюється підписом виконавця та засвідчується контрольним підписом уповноваженої особи.

Операції, що обліковуються на рахунках класу 9 «Позабалансові рахунки», оформлюються так:

— вимоги та зобов’язання банку, які можуть виникнути в майбутні періоди та за якими банк наражається на ризик — меморіальними ордерами;

— документи й цінності, які зберігаються у сховищі банку, — позабалансовими прибутковими та видатковими ордерами;

— розрахунки за операціями з приватизації — меморіальними ордерами тощо.

Електронні розрахункові документи повинні містити всі обов’язкові реквізити розрахункових документів. Паперові копії електронних розрахункових документів призначено для зберігання як підтвердження здійсненої операції. За передавання документів у електронному вигляді має бути забезпечене використання аналогів власноручного підпису, кодів, паролів або інших засобів, які підтверджують, що розпорядження складене вповноваженою особою.

Первинні документи з виправленням таких реквізитів, як сума, назва та номер рахунка клієнта є недійсними та не підлягають прийманню банком. За приймання документів у електронному вигляді, а також за здійснення міжбанківських розрахунків внесення будь-яких виправлень також не дозволяється.

Помилки, допущені клієнтами під час заповнення тексту документів (крім реквізитів, названих вище), можуть бути виправлені за умови, якщо це виправлення засвідчене тими самими особами, якими цей документ підписано.

Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться у формі спеціальних книг (журналів), відомостей тощо, у вигляді електронних баз даних (файлів), а також на магнітних носіях.

Обов’язковими регістрами синтетичного та аналітичного обліку в комерційних банках є:

  • оборотно-сальдовий баланс;

  • оборотна відомість (бухгалтерський журнал);

  • відомість залишків на особових рахунках (перевірочна відомість);

  • особові рахунки клієнтів та виписки з них;

  • особові рахунки з обліку банківських операцій;

  • касовий журнал;

  • книги реєстрації відкритих рахунків тощо.

Особові рахунки клієнтів є регістрами аналітичного обліку, що містять записи операцій, які здійснено протягом операційного дня. Особові рахунки та виписки з них мають такі обов’язкові реквізити:

  • номер особового рахунка;

  • дата здійснення останньої (попередньої) операції;

  • дата здійснення поточної операції;

  • код МФО банку, в якому відкрито рахунок;

  • код валюти;

  • сума вхідного залишку за рахунком;

  • код МФО банку-кореспондента;

  • номер рахунка кореспондента;

  • умовне позначення документа;

  • номер документа;

  • сума операції;

  • сума оборотів за дебетом та кредитом рахунка;

  • сума вихідного залишку.

Порядок відкриття (закриття) та використання рахунків клієнтів регламентується нормативно-правовими актами Національного банку України про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті.

Порядок відкриття особових (аналітичних) рахунків для накопичення інформації з обліку господарської діяльності банку, доходів, витрат, формування капіталу, результату діяльності тощо визначається банком самостійно. Відкриття всіх рахунків реєструється в книзі реєстрації відкритих рахунків.

Виписка з особового рахунка клієнта передбачається для видачі або відсилання клієнту. Виписки з особових рахунків, що роздруковуються з використанням обчислювальної техніки, надаються клієнтам без штампів і підписів працівників банку. Якщо з будь-яких причин ведення рахунка здійснювалося вручну або на машині, крім ЕОМ, виписка, що видається клієнту, оформлюється підписом та штампом відповідальної особи.

Порядок надання виписок із особових рахунків клієнтів обумовлюється договором на розрахунково-касове обслуговування, що укладається між банком і клієнтом за відкриття рахунка, але не рідше одного разу на місяць станом на перше число місяця, наступного за звітним.

У разі втрати клієнтом виписки з особового рахунка дублікат виписки видається клієнту тільки з письмового дозволу керівника банку або вповноваженої особи за наявності заяви клієнта, де вказано причину втрати. Заява клієнта має бути підписана керівником та головним бухгалтером суб’єкта господарської діяльності та засвідчена відбитком печатки. Дублікат виписки видається представникам суб’єктів господарської діяльності, що мають право першого або другого підпису, чи іншій довіреній особі під розписку на заяві. Заява зберігається в банку.

На титульній частині дубліката виписки має бути зазначено: «Дублікат виписки за «___» ________20__р.».

Оборотна відомість (бухгалтерський журнал) є регістром синтетичного обліку, відображає накопичені дебетові та кредитові обороти за певний період. Її складають за балансовими та позабалансовими рахунками в розрізі рахунків четвертого порядку з проміжними підсумками щодо рахунків третього і другого порядку. Відомість (журнал) перевіряють і підписують керівник і головний бухгалтер або особи, ними вповноважені.

Вимоги щодо формування щоденного оборотно-сальдового балансу визначені «Положенням про бухгалтерський облік та звітність у банківських установах України», затвердженим постановою Правління Національного банку України від 30.12.98 за № 566.

Суми, що відображені на рахунках аналітичного обліку, мають відповідати сумам, що відображені за рахунками синтетичного обліку.

Аналітичний облік ведеться на підставі первинних документів.

Отже, банки мають змогу контролювати операції як за змістом, так і за формою. Крім того, дані аналітичного обліку станов­лять базу економічного аналізу та використовуються для складання фінансової звітності.


Висновки.
Процес переходу України до якісно нової форми економічних відносин, що грунтуються на ринкових принципах ведення госпо­дарства, зумовив необхідність внесення кардинальних змін до фі­нансово-кредитної сфери економіки. Основною ланкою цієї сфери є банківська система.

Банківська система України нині вважається одним із найрозви­нутіших елементів господарського механізму, оскільки її реформу­вання розпочалося раніше за інші сектори економіки, що визнача­лось ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку. Нинішні показники діяльності в банківському секторі країни значно кращі за ті, які спостерігалися в минулі роки. Розвиток бан­ківської системи як головного складника фінансового сектора по­кликаний прискорити трансформацію суспільства загалом і розви­ток бізнесу зокрема.

Для активізації ринкових економічних відносин в Україні потрібна серйозна робота щодо вдосконалення методологічних засад функціонування системи бухгалтерського обліку як важливого за­собу реалізації ефективних управлінських рішень.

Процес створення сучасної банківської системи, яка відповідала б умовам ринкової економіки, в Україні ще триває і триватиме довго. Це пов'язано з тим, що в українській економіці ще не відбулася необхідна трансформація, вона не стала по-справжньому ринковою.


Список використаної літератури.


  1. Волкова І. А. Бухгалтерський облік у банках: навч. посів, [для студ. В 67 вищ. навч. закл.] /1. А. Волкова, О. Ю. Калініна; — К.: Центр учбової літератури, 2009. - 520 с.

  2. Облік і аудит у банках: Підручник / А. М. Герасимович, Л. М. Кіндрацька, Т. В. Кривов’яз та ін.; За заг. ред. проф. А. М. Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2004. — 000 с.

  3. Кіндрацька Л. М.Бухгалтерський облік у банках України: Підручник. — Вид. 2-ге, доп. і перероб. — К.: КНЕУ, 2001. — 636 с.

  4. Кіндрацька Л. М.Бухгалтерський облік у комерційних банках України: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999. — 432 с.

  5. Кузьмінська О. Е., Кириленко В. Б. Організація обліку в банках: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2002. — 282 с.

  6. Положення «Про організацію операційної діяльності в банках України» N 559/7880 від 08.07.2003р.

  7. Закон України «Про банки і банківську діяльність» №2121-111 від 07.12.2000р.

  8. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах, затверджене постановою Правління НБУ від 30.12.1998р. №566.

  9. Банковское дело: Учебник/ Под ред. О.И.Лаврушина.-М.: Финансы и статистика,2000р.



Скачать файл (134 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru