Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  


Загрузка...

Контрольна робота - Планування діяльності підприємства (укр. мова) - файл 1.doc


Контрольна робота - Планування діяльності підприємства (укр. мова)
скачать (161 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc161kb.18.12.2011 19:21скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

Реклама MarketGid:
Загрузка...
Зміст

Вступ

  1. План виробництва продукції, його значення і показники..............................5

  2. Склад та методика розрахунку витрат підприємства на оплату праці.......13

Висновок……………………………………………………………………........21

Задача № 1, № 2.....................................................................................................23

Тест.........................................................................................................................24

Список використаної літератури.........................................................................25
ВСТУП
В умовах ринкових відносин підприємства самостійно приймають господарські рішення з достатньо великого кола питань, пов’язаних з плануванням, стимулюванням, фінансуванням, технічним та соціальним розвитком підприємства. Несе повну економічну відповідальність за результати своєї виробничо-господарської діяльності, підприємства зацікавлені в прийнятті аргументованих і компетентних господарських рішень, направлених на повне і ефективне використання всього виробничого потенціалу, ресурсозбереження, зниження всіх видів витрат, підвищення конкурентноздатності продукції, що випускається, на зовнішніх і внутрішніх ринках.

Важливим інструментом піднесення вітчизняної економіки є навчання українських студентів, спеціалістів та менеджерів по підручникам написаними не в описово-інформаційному, а в конкретному економічному стилі.

Значення планування господарської діяльності розкривається тим, що в його процесі накреслюються напрями, темпи і пропорції розвитку виробничої системи будь-якого рівня, основні показники її функціонування у встановленому періоді, а також збалансована забезпеченість управлінських рішень поставлених завдань необхідними ресурсами. Підвищення ефективності суспільного виробництва в сучасних умовах становлення ринкової економіки України, структурної перебудови на цих засадах промисловості зумовлює нові підходи до планування господарської діяльності підприємств як основної функції управління підприємствами.

Формальне планування сприяє пошуку найбільш ефективних напрямів дій, обґрунтуванню й систематизації запланованих рішень, зменшенню ризиків прийняття неправильних управлінських рішень з причин помилкової або недостатньої інформації про можливості організації чи навколишнє ринкове середовище, а також служить для формування встановлених цілей та розробки шляхів їх реалізації, допома­гає створити єдність загальної мети організації, являючись організуючою силою в діяльності підприємства. Цим самим планування виступає як вихідний регулюючий процес забезпечення ефективного розвитку народного господарства України та реалізації її економічної політики.


  1. План виробництва продукції, його значення і показники.

Основними завданнями аналізу виробництва та реалізації продукції є: оцінка ступеня виконання плану реалізації продукції та виробничої програми; оцінка динаміки.

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає товарній номенклатурі, якості, вимогам плану продажу. Вона обґрунтовує завдання по введенню нових виробничих

потужностей, потребу в матеріальних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті.

Основним завданням плану виробництва та реалізації продукції є максимальне задоволення потреб споживачів i народного господарства в цілому у високоякісній, конкурентноздатній продукції при найкращому використанні ресурсів з метою отримання прибутку. Для вирішення цього завдання в процесі планування необхідно дотримуватись таких вимог:

  • обґрунтування обсягів виробництва замовленнями споживачів та

достовірний облік попиту продукції;

  • повна узгодженість натуральних i вартісних обсягів виробництва,

постачання та реалізації продукції;

  • забезпечення плану виробництва можливостями підприємства i, в

першу чергу, його виробничою потужністю.

В основу планування виробничої програми покладено систему показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральному вимірі по номенклатурі і асортименту.

Номенклатура – це перелік назв окремих видів продукції, а асортимент – це різновид виробів в межах даної номенклатури. Звичайно натуральні показники представляються у фізичних одиницях виміру або у натуральних одиницях.

Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою і децентралізованою.

Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних контрактів (фінансується за рахунок держбюджету) і державних замовлень (фінансується за рахунок власних коштів підприємства та кредитних ресурсів).

Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів із споживачами.1

При складаннях виробничої програми слід орієнтуватися на вибір таких товарів, робіт та послуг, які принесуть виробникам найбільші прибутки.

Тому, в загальному вигляді, річна виробнича програма визначається за формулою:

(1)

де ^ П - виробнича програма, нормо-год.;

п - номенклатура продукції;

Тшт, - трудомісткість одиниці продукції;

N— річний обсяг випуску (попиту) продукції, шт.;
Обсяг виробництва продукції і натуральному вимірі встановлюють на основі обсягу поставок.
(2)
де

^ ОВ – обсяг виробництва продукції в натуральних одиницях;

ОП – обсяг поставок в натуральних одиницях;
При аналізі виконання підприємством плану по номенклатурі і асортименту дається кількісна оцінка виконання плану шляхом обчислення фактичного випуску продукції в межах встановленого плану і порівняння його з плановими показниками. Значення натуральних показників обсягу і асортименту продукції в умовах ринку зростає, оскільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів в певних товарах і врахувати якісні характеристики товарів.

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості, валового і внутрішнього обороту, обсяг незавершеного виробництва. Динаміку цих показників характеризують кількісний і якісний розвиток виробництва, адекватність реагування виробничих структур на зміни умов оточуючого середовища.

До валової продукції (ВП) включають вартість всієї промислової продукції, виготовленої підприємством незалежно від міри її готовності та визначають за формулою:

ВП = ТП ±НВ , (3)

де НВ – зміна залишків незавершеного виробництва у вартісному виразі відповідно на кінець i початок планового періоду, грн.

Внутрішньозаводський оборот (ВЗО) – це кількість продукції, що використовується всередині підприємства для подальшої переробки (підраховується безпосередньо).

Валовий оборот підприємства (ВО) - це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана - в межах підприємства чи поза ним. Валовий оборот можна обчислити за формулою:

ВО = ВП + ВЗО, (4)

Реалізована продукція(РП) – це продукція, яка відвантажена споживачеві, за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємствапостачальника або мають надійти у зазначений термін. Обсяг реа­лізованої продукції обчислюють за формулою:

РП = ТП + ЗГП + ЗВП , (5)

деЗГП — зміна залишків готової нереалізованої продукції відповідно на початок i кінець планового періоду, грн.;

ЗВП - зміна залишків відвантаженої продукції, за яку термін оплати ще не настав, відповідно на початок i кінець планового періоду, грн.

Реалізованою вважають продукцію, яка оплачена покупцем або збутовою організацією.

До обсягу товарної продукції (ТП) включають готову продукцію, яка повністю виготовлена, відповідає державним стандартам i технічним умовам, прийнята службами технічного контролю i здана на склад готової продукції чи відвантажена споживачам; послуги, ремонтні роботи, капітальний ремонт обладнання підприємства, напівфабрикати i запчастини на сторону, капітальне будівництво для непромислових господарств підприємства, роботи пов'язані з освоєнням нової техніки; тара, що не входить до оптової ціни виробу.

Обсяг товарної продукції визначають за формулою:

ТП = (6 )

де Ni — випуск продукції i-го виду в натуральних одиницях;

^ Ці - оптова ціна підприємства одиниці виробу i-го виду, грн.;

n - кількість видів продукції, що виготовляється на підприємстві;

ВР - вартість po6iт i послуг на сторону, грн.
Виробництво продукції контролюється й оцінюється за такими показниками: загальний обсяг продукції, виконання плану виробництва з номенклатури (комплектності), ритмічність виробництва, якість продукції.

У підрозділах з тривалим виробничим циклом виготовлення продукції замість кінцевої береться обсяг валової продукції (Вс). Перевиконання плану з цього показника не завжди є доцільним, тому тут потрібний глибший аналіз. Збільшення фактичного випуску певних виробів (комплектів, агрегатів, деталей) порівняно з планом має сенс тоді, коли в цьому є внутрішня потреба (поповнення запасів до нормативного рівня) або можливість додаткового продажу на ринку. В інших випадках це може призвести до необґрунтованого збільшення незавершеного виробництва, його некомплектності.

Виконання плану виробництва з номенклатури продукції обчислюється у такому порядку: на плановий обсяг продукції ділиться фактична його величина, але без урахування перевиконання плану за окремими номенклатурними позиціями або, що те ж саме, - плановий обсяг, зменшується на суму невиконання плану за окремими виробами. 2

У першому варіанті обчислення формула його виглядає так:

(7)

де, Рпл.н – виконання плану виробництва з номенклатури продукції, %

n – кількість найменувань продукції;

Вкф – фактичний випуск кінцевої продукції і-го найменування у встановленому вимірі, але не більший за плановий обсяг.

Згідно з другим варіантом, Рпл.н обчислюється за формулою:

, (8)

де, Вк.н – обсяг невиконаних завдань за всіма видами продукції.

Узагальнюючим показником ритмічності роботи певного підрозділу є коефіцієнт ритмічності, який характеризує календарну відповідність фактично виконаної роботи встановленому плановому завданню. Він обчислюється за формулою:



(9)
де, Кр – коефіцієнт ритмічності виробництва за певний розрахунковий період (здебільшого за місяць);

Т – кількість календарних відтинків часу, на яку поділену розрахунковий період (днів, декад);

Вк.ф – фактичний обсяг продукції, виготовлений за t-й відтинок часу (день, декаду) у встановленому вимірі, у межах запланованого (перевиконання не враховується);

Вк.пл – обсяг продукції, передбачений планом на розрахунковий період.

При обчисленні ритмічності за елементарний календарний відтинок часу береться здебільшого робочий день (доба). Досить часто, особливо в одиничному й дрібносерійному виробництві, розрахунковий період (місяць) поділяється на декади (Т=3). За цих умов у розрахунку може братися не кінцева, а валова продукція.

Важливою складовою частиною формування планів виробництва є планування незавершеного виробництва.

До складу незавершеного виробництва входять матеріали, заготовки, деталі, комплекти, вузли, які знаходяться на різних етапах виробничого процесу і підлягають наступній обробці, складанню, виробничим випробуванням до наступного оформлення їх на склад готової продукції чи відвантаження.

Обсяги незавершеного виробництва суттєво впливають на ефективність роботи підприємства. З одного боку, створення запасів потребує значної

частки ресурсів, а з іншого — забезпечує безперебійний хід виробничого процесу.

У планових розрахунках обсяги незавершеного виробництва визначаються по-різному. Найбільш точно - прямим розрахунком. У цьому випадку на кожній дільниці, лінії, робочому місці розраховується норма запасу деталей та вузлів, яка підсумовується i перемножується на планову собівартість. Більш простим i не менш точним є розрахунок незавершеного виробництва за формулою:

НВ = N і дн С і Т ці К нві , (10)

де N і дн - середньоденний випуск продукції і-гo виду, н.о.;

С і - собівартість одного виробу і-го виду, грн.;

Т ці - тривалість виробничого циклу виготовлення одного виробу і -го виду, робочих днів;

К нві - коефіцієнт наростання витрат під час виготовлення виробу.

Для оцінки обсягів незавершеного виробництва в оптових цінах підприємництва обсяг незавершеного виробництва, розрахований по собівартості, перемножується на коефіцієнт перерахунку, який розраховується за формулою:

К перерах = , (11)

де ТПф – товарна продукція за останній квартал базового року, грн.;

Сф – собівартість продукції за останній квартал базового року, грн..

Розглянуті показники визначаються в оптових цінах підприємства, які включають в себе перенесену вартість засобів виробництва (матеріали, комплектуючі, амортизацію), і тому недостатньо характеризують ефективність роботи підприємства, його внесок у національний дохід країни.3

Чиста продукція підприємства може бути також обчислена як сума заробітної плати з відрахуваннями на соціальні заходи і прибутку.

Обсяг умовно-чистої продукції (УЧП), який обчислюється за формулою

УЧП = ЧП + А (12)

У матеріаломістких галузях використовується показник нор­мативної вартості обробки (НВО):

НВО= І НВО, х М. (13)



  1. Склад та методика розрахунку витрат підприємства на оплату праці

. Оплата праці - це будь-який заробіток, обчислений, як правило, в грошовому виразі, який за трудовим договором власник виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги. Розміри оплати праці визначаються за результатами його праці з врахуванням наслідків господарської діяльності підприємства. Заробітна плата являє собою суттєвий елемент собівартості.

Розрахунки фонду оплати праці ґрунтуються на підставі законодавчих та інших нормативних актів, що регулюють питання оплати праці в Україні. Серед них найголовнішими є:

  • Закон України "Про оплату праці";

  • Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств";

  • Кодекс законів про працю України;

  • Генеральна угода на державному рівні, галузеві та регіональні угоди;

  • Колективні та трудові договори підприємств і трудових колективів.

Для розрахунків фонду оплати праці застосовують, в основному, два методи: укрупнений (по нормативах) і прямого розрахунку (диференційований).

Суть нормативного методу полягає в тому, що фонд оплати праці на плановий період (ФОПпл) утворюється з двох частин: базового фон­ду оплати праці (ФОПб) \ суми його збільшення або зменшення (ФОП), який визначається за нормативом збільшення за кожен відсоток зростання (зменшення) обсягів виробництва продукції, за форму­лою:

ФОП=НФОПФоб, (14)

де, НФОП - норматив зростання ФОП при збільшенні обсягів виробництва на 1 %;

ТП - абсолютне зростання обсягів виробництва;

ТПб - фактичний обсяг виробництва у базовому році.

Крім цього, планова потреба підприємства в коштах на оплату праці може визначатись і за середнім рівнем заробітної плати (Рзп.сер) за різні періоди часу (середньогодинний, середньоденний, середньомісячний) виходячи із відповідного фонду оплати праці (ФОПі - ФОПгод, ФОПдн, ФОПм), який визначається за формулою:

Рзп.сер=, (15)

де ^ Чсп - спискова чисельність працюючих;

Fд - дійсний фонд робочого часу одного робітника.

Основою розрахунків служить передбачена законодавством тари­фна система, яка включає: тарифні сітки і ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики.

Витрати на оплату праці складаються із:

1. Фонду основної заробітної плати.

2. Фонду додаткової зар.плати.

3. Інші заохочення та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно встановлених норм (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді ставок (окладів) в відпускних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. Додаткова зар.плата – це винагорода за працю понад встановлену норму, за трудові успіхи й винахідливість. Вона включає доплати, надбавки, гарантовані компенсаційні виплати, передбачені діючим законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати.4 До них відносяться виплати у формі винагород по наслідкам роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які передбачені актами діючого законодавства або ті, що проводяться понад встановлені затверджені акти норм.Під час складання статистичної звітності про праці показуються грошові суми, нараховані до виплати у зв`язку з платіжними документами, за якими з робітниками були проведені розрахунки по зароб.платі. Вказані суми приводяться «брутто», тобто включаючи податки й інші утримання у відповідності з законодавством («нетто» – грошові суми, нараховані до оплати без податку на прибуток і обов`язкових внесків робітника у фонд соціального страхування і пенсійний фонд).До складу витрат на оплату праці включаються всі витрати підприємств на оплату праці незалежно від джерела фінансування цих (витрат) виплат.Суми коштів, нарахорваних за щорічні й додаткові відпустки, включаються у фонд оплати праці звітного місяця тільки в сумі, що припадає на дні відпустки в звітному місяці. Суми, що випадають на дні відпустки в наступному місяці – у фонд оплати праці наступного місяця.При натуральній формі оплати праці і забезпеченні соціальної допомоги вказані виплати включаються в звіт праці в сумі, обрахованій виходячи з середньої ціни реалізації за звітний період. Якщо продукція видається безкоштовно, то розмір зароб. плати в цьому випадку буде дорівнювати повній вартості цієї продукції; якщо вона видається за зниженими цінами - то різниці між вартістю проданої за зниженими цінами продукції і її повною вартістю. Всі види нарахувань в іноземній валюті включаються в фонд оплати праці в національній валюті України в сумі, яка виходить шляхом переоцінки іноземної валюти по курсу Національного банку України на дату їх нарахування. Дані про фонд оплати за відповідний період минулого року при складанні звітів по праці показуються відповідно до методології, яка прийнята в звітному періоді поточного року.Фонд оплати праці.

До фонду основної зароботної плати відносяться:

1. Зар. плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки) за відпускними розцінками, тарифними ставками (окладами) робітників і посадовими окладами, незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві.2. Суми процентних чи компенсаційних нарахувань в залежності від об`єму доходів (прибутків), одержаних від реалізації продукції (робіт, послуг) у випадках, коли вони є основною зар.платою.3. Суми авторського гонорару робітникам мистецтва, редакцій газет і журналів, телеграфного агенства, видавницвта, радіо, телебачення і інших підприємств та (чи) оплата їх праці, яка відбувається за ставками (розцінками) авторської винагороди, нарахованої на даному підприємстві.

Фонд додаткової заробітної плати включає:

1. Надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених діючим законодавством:- кваліфікованим робітникам, що зайняті на особливо відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майтерність;

2. Премії робітникам, керівникам, спеціалістам і іншим службовцям за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів.- Винагороди (процентні надбавки) за вислугу років, стаж роботи.- Оплата праці робітників, які не входять до штату підприємства, за виконання робіт згідно договору громоадсько-правового характеру, включаючи договір-підряд.- Оплата праці у вихідні і святкові (неробочі) дні.- Вартість бузкоштовно виданих предметів (включаючи форменну одежу, обмундирування), які залишаються в особистому постійному користуванні.- Оплата щорічних і додаткових відпусток згідно законодавства, грошових компенсацій за невикористану відпустку.- Суми зар.плати по основному місцю роботи робітникам, керівникам і спеціалістам підприємств під час їх навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів.- Оплата учбових відпусток, передбачених робітникам, які навчаються у вечірніх та заочних вищих і середніх навчальних закладах, а також навчаються без відриву від виробництва у вечірніх, заочних загальноосвітніх школах.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться:

1. Оплата простоїв не з вини роб-ка;

2. Суми, які виплачуються роб-кам, які знаходяться у відпустці за ініціативою адміністрації з частковим збереженням зар.плати.

3. Суми, які виплачуються роб-кам, що приймають участь у страйках.

4. Матеріальна допомога (оздоровлення, екологічні й інші виплати).

5. Сума наданої підприємством трудової й соціальної допомоги робітникам:

- оплата додаткових відпусток, в т.ч. жінкам, що виховують дітей;

- одноразова допомога роб-кам, що виходять на пенсію;

- вартість путівок на лікування й відпочинок або суми компенсації, виданої замість путівок;

- подешевіння вартості харчування роб-ів;

- витрати на погашення ссуд, виданих роб-кам для покращення житлових умов;

- інші виплати.

Форми і методи оплати праці.5

В даний час підприємство встановлює форми і методи оплати праці, умови преміювання робітників, штатний розклад. Найбільш поширеними формами оплати праці є почасова і відрядна. Кожна з них має свої системи: звичайна почасова, почасово-преміальна, пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, побічно-відрядна.Почасова оплата широко використовується в бригадах і для розрахунків з окремими роб-ми в тих випадках, коли оплату праці за певну кількість переробленого часу здійснюють незалежно від кількості виконаних робіт. Вона складається з оплати за тарифом, доплат за умови праці і професійну майстерність. При почасовій формі оплати в розрахунок приймаються кількість відпрацьованих днів і годин. Можна виділити звичайну почасову (погодинну, помісячну) і почасово-преміальну системи оплати праці. Для підвищення продуктивності праці робочі-почасовики преміюються за певні показники. Пряма відрядна зар.плата передбачає оплату праці робочих по числу одиниць виготовленої ними продукції і виконаних робіт, виходячи з твердих відрядних розцінок, встановлених з урахуванням необхідної кваліфікації. Ця форма оплати праці може бути індивідуальною або бригадною. Відрядно-преміальна система оплати праці робочих включає преміювання за перевиконання норм виробітку, досягнення певних якісних показників: здачу робіт з першого пред`явлення, відсутність браку та ін. При відрядно-прогресивній системі оплати – підвищується за виробіток понад норму. Аналітичний облік зар.платиДля з`ясування загальної суми зар.плати, яка належить до виплати за місяць, необхідно згрупувати первинні документи, підсумувати заробіток за вироблену продукцію і зробити утримання. Первинними документами, на основі яких здійснюється розрахунок зар.плати є табеля обліку робочого часу, карти обліку виробітку, наряди, договори, контракти і інші документи. Табель є первинним документом, в якому щоденно відмічається відроблений час кожним робітником.

На невеликих підприємствах табель веде керівник, на великих – спеціальний робітник (табельщик). Табель підписує той, хто його складає, затверджує керівник організації (підприємства), і тоді він здається в бухгалтерію. Для робочих-відрядчиків окрім табеля для бухгалтерії здаються наряди. Наряди бувають індивідуальні й бригадні. У наряді вказують найменування роботи, планове завдання, тобто норми виробки, розцінку за одиницю роботи, фактичне виконання об`єму робіт. Шляхом помноження розцінки за одиницю часу на фактичну виробку визначається зарплата робочого. Якщо це підряд на бригаду, то загальну суму розподіляють між членами бригади пропорційно до розряду робітника і фактично відробленому часу. На сьогодні застосовують розподіл загального заробітку між членами бригади з урахуванням коефіцієнту трудової участі (КТУ), визначається радою бригади. Наряд складає керівник.Документ, що узагальнює дані про належну до виплат зар.плату, називається розрахунковою (розрахунково-платіжною) відомістю. Належний заробіток показується у цій відомості розчленовано по цехам і відділам підприємства, категоріям робітників, видам виплат, тобто в розрізі, необхідному для контролю за використанням фонду зар.плати і складанням звітності. Таким чином, розрахункова або розрахунково-платіжна відомість виконує подвійну функцію:по-перше, за ними здійснюють розрахунок з робочими та службовцями; по-друге, вони є формою аналітичного обліку до рахунку 70 «Розрахунки по оплаті праці», показники якого використовуються також для складання звіту по праці».На підприємствах часто необхідно виявити середній заробіток окремих робітників для визначення суми допомоги за час хвороби по листам тимчасової непрацездатності, за час відрядження. Виявляти ці дані по декількох розрахункових відомостях незручно. Тому на підприємствах ведуться лицеві рахунки, які відкриваються на кожного робочого та службовця. В них відображаються необхідні відомості про стаж роботи, час вступу на підприємство, тривалість відпустки, нарахування за кожний місяць зар.плати і утримання за їх видами. Видачу зар.плати здійснюють із каси під розписку в розрахунково-платіжній відомості, а при децентралізації виплат (безпосередньо в цехах виділеними для цього робітниками, підзвітними касиру) – за платіжними відомостями у відповідності до діючого законодавства про працю і зар.плату робітникам і службовцям, а кінцевий розрахунок здійснюється при виплаті зар.плати за другу половину місяця.Сьогодні розвинута форма отримання зарплати через ощадні каси, в яких на кожного робітника відкрито лицевий рахунок для зарахування зар.плати. В таких випадках в розрахунково-платіжній відомості відсутні розписи в отриманні грошей. Виплата зар.плати відбувається в дні, встановлені банком.Синтетичний облік зар.плати.Як елемент витрат виробництва зар.плата повинна бути віднесена на відповідні рахунки витрат в залежності від характеру і призначення використаної на підприємстві праці.


Висновок

№1. Загальним чи підсумковим результатом планової діяльності на підприємстві є його плани. Виявлення виробничих потужностей, які будуть функціонувати в плановому періоді, є найважливішим моментом техніко-економічного обґрунтування плану випуску продукції.

Норми та нормативи, які використовуються в плануванні можуть бути натуральними, вартісними та часовими.

Натуральні показники плану (номенклатура, кількість) є основними і дають можливість контролювати завдання в перспективних та поточних планах на запланований рік. Вони є базою для формування вартісних показників, які дозволяють звести всю продукцію, що випускається в єдиний узагальнюючий показник, встановити баланс витрат та надходжень, запланувати грошові потоки, а також виробничі якісні показники, що характеризують ефективність роботи підприємства (підрозділу).

№2. Зміни в економіці України за останні роки потребують критичного аналізу стану господарського механізму, особливо одного з найболючіших для кожної людини ключових моментів – оплати праці. За останні декілька років зарплата втратила практично своє справжнє соціально-економічне призначення і не виконує кожну з своїх функцій – відтворювальну, стимулюючу і регулюючу. По-перше, на стан оплати праці суттєво впливає загальне критичне становище економіки. Міжнародна практика організації оплати праці базується на вимогах, які передбачають виплату працюючим зар.плати, що дозволяє зберегти прийнятий спосіб життя в тому розумінні і на такому рівні, як це прийнято в дійсний час і в даній країні. У зв`язку з цим досягнення високого рівня реальної зароб.плати можливе лише при умові досягнення відповідного рівня економічного розвитку. Як свідчать результати роботи всіх ланок народного господарства за останні п`ять років, об`єм виробництва і продуктивність праці безперервно знижуються. По-друге, наявне деформоване відношення до оплати праці в залежності від кваліфікації, складу, відповідальності за виконану роботу, між фізичною і розумовою працею, між виробничою і бюджетною сферами. Вирішення питань зароб.плати, підвищення рівня життя і соціальний захист населення можливі лише в умовах виходу держави з економічної кризи. Вона пов`язана з фінансовою, кредитною, податковою політикою держави, цінами і потребує термінового розв`язку.
Задача № 1

На підприємстві за рахунок поліпшення технології продуктивність праці планується підвищити на 10%, а заробітну плату — на 3%.

Питома вага заробітної плати в структурі собівартості продукції становить 30%. Визначити вплив зростання продуктивності праці на собівартість продукції.

Рішення:

Спл = ( 1 -1 зп /1 пп) Пзп = ( 1- 3% / 10%) х 30% = 0,7 х 30% = 0,21% Відповідь: Зростання продуктивності праці на собівартість продукції дорівнює 0,21 %.

Задача № 2

Підприємство виготовляє виріб В із металів X. Норма витрати матеріалу на одиницю виробу — 10 кг. У II кварталі обсяг виготовлення виробу В 8880 одиниць. Залишки матеріалу X на складі на 1 квітня - 850 кг, крім цього, у березні постачальнику замовили 1000 кг. Потрібно розрахувати обсяг закупок матеріалів на II квартал.

Рішення:

  1. Розрахуємо потрібну кількість матеріалу для виготовлення

8 880 x10 кг = 88 800 кг

  1. Скільки в наявності

1 1000 + 850=1 850 кг

  1. Розрахуємо обсяг закупок матеріалів на II квартал

88 800-1 850 = 86 950 кг

Відповідь: Обсяг закупок матеріалів на ІІ квартал становитиме 86 950 кг.

Тест

Прогнозування на основі індикаторів - це...

  1. метод визначення напряму та щільності зв'язку між незалежними та залежними змінними величинами;

  2. прогнозування за однією або кількома передумовами;

3) метод прогнозування, що ґрунтується на досвіді, знаннях та інтуїції спеціалістів;

4) метод прогнозування, за яким обчислюється значення рівнів за межами наявних фактичних даних, виходячи із припущення, що виявлена тенденція зберігатиметься й надалі.



^ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Хопчан М. І., Харів П. С, Бойчик І. М, Латиш О. Я. Організація і планування виробництва: Теорія і практика. Навч. посібник. — Тернопіль: Марком, «Нова генерація», 1996. — 194 с

  2. Зінь Е.А., Турченюк М.О. Планування діяльності підприємства: Підручник. — К.: Видавничий Дім ПРОФЕСІОНАЛ, 2004.

  3. Ойхман Е.Г., Попов Э.В. Реинжиниринг бизнеса: ренжиниринг организаций и информационные технологии. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 333 с.

  4. Судов Е.В., Серов А.А. Обобщенная многуровневая модель процессов транспортирования и складирования в компьютеризированном интегрированном производстве // СТИН. 1996.—№2, с.17-21.

  5. Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Планування діяльності підприємств: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 298 с.

  6. Онищенко В.О., Редкін О.В., та ін. Організація виробництва: Навчальний посібник. — К.: Лібра, 2003.— 336 с

  7. Потехин И.П. Логистика и компьютеризированные интегрированные производства // Автоматизация и современные технологии. — 1995. — №2. — С.34-36.



  1. 1 Зінь Е.А., Турченюк М.О. Планування діяльності підприємства: Підручник. — К.: Видавничий Дім ПРОФЕСІОНАЛ, 2004.




2 Хопчан М. І., Харів П. С, Бойчик І. М, Латиш О. Я. Організація і планування виробництва: Теорія і практика. Навч. посібник. — Тернопіль: Марком, «Нова генерація», 1996. — 194 с


3 Онищенко В.О., Редкін О.В., та ін. Організація виробництва: Навчальний посібник. — К.: Лібра, 2003.— 336 с


4 Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Планування діяльності підприємств: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 298 с.


5 Судов Е.В., Серов А.А. Обобщенная многуровневая модель процессов транспортирования и складирования в компьютеризированном интегрированном производстве // СТИН. 1996.—№2, с.17-21.




Скачать файл (161 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru