Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  


Загрузка...

Бичкова С.С. Цивільне право України - файл 1.doc


Бичкова С.С. Цивільне право України
скачать (2263.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc2264kb.20.12.2011 10:32скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23
Реклама MarketGid:
Загрузка...
ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

ДОГОВІРНІ ТА НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Підручник

За загальною редакцією кандидата юридичних наук С.С. Бичкової

Затверджено Міністерством освіти та науки України

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА.................................................................................... 8

РОЗДІЛ 1. ДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

ГЛАВА 1. ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ................................ 10

§ 1. Загальні положення про договір купівлі-продажу........10

§ 2. Договір роздрібної купівлі-продажу................................24

§ 3. Договір поставки............................................................... 45

§ 4. Договір контрактації сільськогосподарської продукції 56 § 5. Договір постачання енергетичними та іншими

ресурсами через приєднану мережу..............................60

§ 6. Договір міни....................................................................... 65

ГЛАВА 2. ДОГОВІР ДАРУВАННЯ ............................................. 73

§ 1. Загальні положення про договір дарування..................73

§ 2. Характеристика окремих видів договору дарування.... 78

ГЛАВА 3. ДОГОВІР РЕНТИ..........................................................82

^ ГЛАВА 4. ДОГОВІР ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ (ДОГЛЯДУ) 89

ГЛАВА 5. ДОГОВІР НАЙМУ (ОРЕНДИ).....................................97

§ 1. Загальні положення про договір найму (оренди)..........97

§ 2. Договір прокату................................................................109

§ 3. Договір найму (оренди) земельної ділянки..................114

§ 4. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди 121

§ 5. Договір найму (оренди) транспортного засобу.............125

§ 6. Договір лізингу................................................................ 130

§ 7. Договір найму (оренди) житла...................................... 141

ГЛАВА 6. ДОГОВІР ПОЗИЧКИ................................................. 158

ГЛАВА 7. ДОГОВІР ПІДРЯДУ.................................................. 167

§ 1. Загальні положення про договір підряду.....................167

§ 2. Договір побутового підряду............................................ 179

Й Н. Договір будівельного підряду..................................183

§ -1. Договір підряду на проведення проектних та пошукових

робіт................................................................ 189

§ б. Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технолоґічних робіт...................192

ГЛАВА 8. ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ ПОСЛУГ......................196

ГЛАВА 9. ТРАНСПОРТНІ ДОГОВОРИ................................202

§ 1. Загальні положення про транспортні договори.............202

§ 2. Договір перевезення вантажу.................................. 205

§ 3. Договір перевезення пасажира та багажу....................216

§ 4. Договір чартеру (фрахтування)................................221

§ 5. Договір транспортного експедирування......................224

ГЛАВА 10. ДОГОВІР ЗБЕРІГАННЯ...................................233

§ 1. Загальні положення про договір зберігання.................233

§ 2. Спеціальні види зберігання....................................244

ГЛАВА 11. ДОГОВІР ОХОРОНИ.........................................271

§ 1. Загальні положення про договір охорони...................271

§ 2. Договір про охорону об'єктів...................................275

§ 3. Договір охорони квартир........................................281

ГЛАВА 12. ДОГОВІР СТРАХУВАННЯ ...............................286

ГЛАВА 13. ДОГОВІР ДОРУЧЕННЯ....................................297

ГЛАВА 14. ДОГОВІР КОМІСІЇ .......................................... 305

ГЛАВА 15. ДОГОВІР УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ.....................315

ГЛАВА 16. ДОГОВІР ПОЗИКИ ........................................ 324

ГЛАВА 17. КРЕДИТНИЙ ДОГОВІР...................................330

ГЛАВА 18. ДОГОВІР БАНКІВСЬКОГО ВКЛАДУ....................334

ГЛАВА 19. ДОГОВІР БАНКІВСЬКОГО РАХУНКА..................341

ГЛАВА 20. ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ.................................348

^ ГЛАВА 21. ДОГОВОРИ ЩОДО РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОВИМИ ПРАВАМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ

ВЛАСНОСТІ............................................................ 357

§ 1. Загальна характеристика договорів щодо

розпорядження майновими правами інтелектуальної

власності............................................................. 357

§ 2. Окремі види договорів щодо розпорядження

майновими правами інтелектуальної власності.............359

ГЛАВА 2 2. ДОГОВІР КОМЕРЦІЙНОЇ КОНЦЕСІЇ...................369

ГЛАВА 23. ДОГОВІР ПРО СПІЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ................378

§ 1. Загальна характеристика договору про спільну

діяльність ........................................................... 378

§ 2. Договір простого товариства...................................380

^ РОЗДІЛ 2. НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

ГЛАВА 24. ПУБЛІЧНА ОБІЦЯНКА ВИНАГОРОДИ...............388

§ 1. Загальна характеристика публічної обіцянки

винагороди.......................................................... 388

§ 2. Зобов'язання, які виникають із публічної обіцянки

винагороди без оголошення конкурсу.........................389

§ 3. Публічна обіцянка нагороди за результатами

конкурсу ............................................................. 392

^ ГЛАВА 25. ВЧИНЕННЯ ДІЙ У МАЙНОВИХ ІНТЕРЕСАХ

ІНШОЇ ОСОБИ БЕЗ її ДОРУЧЕННЯ............................400

ГЛАВА 26. РЯТУВАННЯ ЗДОРОВ'Я ТА ЖИТТЯ ФІЗИЧНОЇ

ОСОБИ, МАЙНА ФІЗИЧНОЇ АБО ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ.. 406 ГЛАВА 27. СТВОРЕННЯ ЗАГРОЗИ ЖИТТЮ, ЗДОРОВ'Ю,

^ МАЙНУ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ АБО МАЙНУ ЮРИДИЧНОЇ

ОСОБИ ............................................................... 412

ГЛАВА 28. НАБУТТЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙНА БЕЗ

ДОСТАТНЬОЇ ПРАВОВОЇ ПІДСТАВИ.........................417

ГЛАВА 29. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ З ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ.... 422 § 1. Загальні положення про зобов'язання з відшкодування

шкоди............................................................... 422

§ 2. Відшкодування моральної шкоди............................434

§ 3. Відшкодування шкоди, завданої прийняттям закону про

припинення права власності на певне майно................441

§ 4. Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди,

завданої їх працівником чи іншою особою .................. 443

§ 5. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або їх посадовими

особами .............................................................. 445

§ 6. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду........................................,..................... 447

§ 7. Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка

потерпіла від злочину.............................................455

§ 8. Відшкодування шкоди, завданої малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, особами, цивільна дієздатність яких обмежена, та особами, які не усвідомлювали значення своїх дій та (або) не могли керувати ними......................................................45

§ 9. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки ............................................................

§ 10. Відшкодування ядерної шкоди...............................479

§11. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим

ушкодженням здоров'я або смертю............................. 482

§ 12. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків

товарів, робіт (послуг) ...........................................493

ПЕРЕДМОВА

У період активного становлення правової держави та пошуку механізмів належного забезпечення прав, свобод та інтересів фізич­них і юридичних осіб, інтересів держави все більшої актуалізації набуває проблема удосконалення механізму їх цивільно-правового захисту. Однак цивільне законодавство містить багато нерозв'яза­них питань, у зв'язку з чим розробка теоретичних засад основних цивільно-правових інститутів є безперечно актуальним напрямом наукового пошуку. Особливої актуальності та гостроти вона набуває внаслідок прийняття 16 січня 2003 р. Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), який є ґрунтовною спробою законодавця врегу­лювати суспільні відносини приватноправового характеру.

Оновлення концепції цивільного права України і обумовило по­яву цього підручника, який певною мірою покликаний сприяти за­повненню існуючих прогалин як у забезпеченні навчального про­цесу, так і в розвитку науки цивільного права.

Підручник базується на новому законодавстві України, практи­ці його застосування та наукових здобутках учених-цивілістів. Він складається з двох розділів: "Договірні зобов'язання" та "Недого-вірні зобов'язання", в яких послідовно і ґрунтовно висвітлюються основні цивільно-правові інститути, сталі та загальновизнані пог­ляди і концепції, а також власні позиції авторів щодо окремих складних, проблемних і суперечливих питань науки цивільного права.

Головна мета запропонованого читачеві підручника - у доступній формі допомогти набути правові знання з питань цивільного права. Теоретичний матеріал, приклади з судової практики, рекомендо­вана література сприятимуть, на погляд авторів, повному та глибо­кому засвоєнню основних інституцій цієї галузі права.

Підручник розрахований на студентів і викладачів вищих нав­чальних закладів юридичного профілю, вчених, юристів-практиків та інших читачів, яких цікавлять проблеми цивільного права.

Автори будуть вдячні читачам за зауваження і пропозиції, спря­мовані на удосконалення підручника, і намагатимуться їх враху­вати в процесі подальшої роботи.

^ РОЗДІЛ 1. ДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

ГЛАВА 1. ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ

§ 1. Загальні положення про договір купівлі-продажу

Поняття та загальна характеристика договору купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу посідає центральне місце в системі договір­них відносин. Особливе значення даного правочину полягає в тому, що він є найпоширенішою підставою переходу права власності. Так, даним договором опосередковується придбання продуктів харчуван­ня та одягу, житла та автотранспортних засобів тощо; за допомогою нього здійснюється багато видів підприємницької діяльності, зокре­ма торговельна.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність дру­гій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Різноманітність договорів купівлі-продажу є надзвичайно вели­кою, оскільки потреби суб'єктів цивільного права постійно зроста­ють і диференціюються.

З урахуванням особливостей організаційно-правових форм тор­гівлі, відчужуваних об'єктів, способу укладення та виконання дого­вору можна виділити такі види договорів купівлі-продажу:

- договори купівлі-продажу в оптовій і роздрібній торгівлі;

- договори купівлі-продажу, які укладаються на біржах і аук-

ціонах;

— договори купівлі-продажу, що укладаються у внутрішньому і

в зовнішньоекономічному обігу;

— договори купівлі-продажу земельних ділянок, валютних цін-

ностей, жилих будинків, квартир, автотранспортних засобів тощо;

— договори купівлі-продажу на умовах комісії та консигнації;

— договори купівлі-продажу об'єктів приватизації;

— деривативи (форвардні, ф'ючерсні та опціонні договори купів-

лі-продажу) та ін.

Крім того, специфічними різновидами договору купівлі-продажу, відповідно до ЦК України, слід вважати договори поставки, конт­рактації сільськогосподарської продукції, постачання енергетични­ми та іншими ресурсами через приєднану мережу та договір міни.

Кожен з даних видів має певні особливості щодо порядку укла­дення й виконання, визначення прав та обов'язків сторін, правових наслідків невиконання (неналежного виконання) договору тощо.

Необхідно враховувати, що до договору купівлі-продажу на бір­жах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються за­гальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їх суті (ч. 4 ст. 656 ЦК України).

Договір купівлі-продажу може бути реальним (є укладеним з мо­менту передачі продавцем товару покупцеві) або нонсенсуальним (права та обов'язки сторін виникають у момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов), двостороннім (права та обов'язки виникають як у продавця, так і в покупця) та відплатним (поку­пець сплачує за товар певну грошову суму).

Сторонами договору купівлі-продажу виступають продавець і покупець. Ними можуть бути будь-які суб'єкти цивільних право­відносин: фізичні та юридичні особи, держава. Однак можливості кожного з цих суб'єктів виступати сторонами договору купівлі-продажу не завжди рівні, що залежить від обсягу їх право- та діє­здатності, форми власності товару, який є предметом даного дого­вору, його правового режиму тощо.

Продавцем є власник майна або уповноважена ним особа, ос­кільки, згідно зі ст. 658 ЦК України, тільки йому належить право

продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших ви­падків, встановлених законом. Інакше кажучи, приймати рішення про відчуження майна (визначати його правову долю) має право ли­ше його власник, адже за договором купівлі-продажу продавець зо­бов'язаний передати покупцеві не лише саме майно, а й право влас­ності на нього.

Іншими випадками продажу майна без згоди не це власника, крім примусового, можна вважати встановлений окремими норма­тивно-правовими актами особливий порядок реалізації невитре-буваних речей, відправлених через органи зв'язку, виготовлених підрядником за договором побутового підряду, невитребуваних ван­тажів і багажу на транспорті тощо.

Якщо продавцем майна може бути лише певна особа, тобто, як правило, власник, то покупцем може бути будь-яка особа.

До істотних умов договору купівлі-продажу належать умови про його предмет та ціну.

Відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути: товар, який є у продавця на момент укла­дення договору або буде створений (придбаний, набутий) продав­цем у майбутньому, майнові права та право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Отже, предметом договору купівлі-продажу можуть бути: окрема індивідуально визначена річ (квартира, будинок, земля, меблі то­що), родові речі (мука, овочі, папір, бензин тощо), а також певна сукупність прав і обов'язків (частка у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю, підприємство, знак для товарів і послуг тощо). Тобто предметом договору купівлі-продажу можуть бути всі об'єкти, що відповідно до Закону України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. можуть належати юридичним або фізичним особам на праві власності.

Кожна держава вправі визначати об'єкти, які з міркувань дер­жавної безпеки або з інших підстав не повинні бути у власності тих чи інших суб'єктів або мають набуватися з дотриманням спеціаль­них правил. Тому Постановою Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна" від 17 червня 1992 р. № 2471-ХП було затверджено Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних органі-

зацій та юридичних осіб інших держав на території України (далі — Перелік) та Спеціальний порядок набуття права власності грома­дянами на окремі види майна (далі - Порядок).

До Переліку, зокрема, включені: зброя, боєприпаси (крім мис­ливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку № 2 до вказаної Постанови, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєпри­пасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з доз­волу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова тех­ніка, ракетно-космічні комплекси; вибухові речовини і засоби вибуху, всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва; бойові отруйні речовини; наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря); протиградові установки; державні еталони одиниць фізичних вели­чин; спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації (зазначені засоби не можуть також перебувати у власності юридич­них осіб недержавних форм власності); електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заря­джених речовинами сльозоточивої та дратівної дії.

Право власності на окремі види майна, згідно з Порядком, грома­дяни набувають з відповідного дозволу, що надається:

1) на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю особам, які досягли 21-річного віку; вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами) особам, які досягли 25-річного віку; га­зові пістолети, револьвери і патрони до них, заряджені речо­винами сльозоточивої та дратівної дії, особам, які досягли 18-річного віку; холодну зброю та пневматичну зброю калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м/с особам, які досягли 18-річного віку — органами внутрішніх справ за місцем проживання цих осіб;

2) на об'єкти, що перебувають на державному обліку як пам'ят­ки історії та культури, — спеціально уповноваженими держав­ними органами охорони пам'яток історії та культури (Мін-культури, Мінінвестбудом і Головархівом України);

3) на радіоактивні речовини - Державним комітетом України з ядерної та радіаційної безпеки у разі наявності висновку

органів територіальної санітарно-епідеміологічної служби про можливість використання цих речовин майбутнім власником в існуючих у нього умовах.

Важливим при визначенні предмета договору є не лише вид майна, а й інші його характеристики, такі як кількість, асорти­мент, якість, комплектність, тара та упаковка тощо.

Відповідно до ст. 669 ЦК України кількість товару, що прода­ється, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі ку­півлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольо­рами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами (ч. 1 ст. 671 ЦК України). Погодження асортименту товарів може бути проведено як у самому тексті договору купівлі-продажу, так і в спе­цифікаціях чи інших документах, що є невід'ємними частинами договору купівлі-продажу1.

У разі, коли договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, вста­новленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або від­мовитися від договору.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого від­повідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в дого­ворі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'я­заний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укла­денні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, він повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ст. 673

ЦК України). Мета договору може бути повідомлена продавцю у ході переговорів чи іншим шляхом, однак у будь-якому разі до підпи­сання договору.

У разі продажу товару за зразком та (або) описом продавець пови­нен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опи­су. Зразок товару - це виріб, споживчі характеристики якості яко­го відповідають вимогам товару, що передається. Опи'сом товарів є перелік споживчих характеристик, які повинен мати товар.

Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Крім того, законом або іншими нормативно-правовими актами може бу­ти встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непри­датним для використання за призначенням (строк придатності). Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відпові­дає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності. Якщо до­говором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, комп­лектність якого визначається звичаями ділового обороту або інши­ми вимогами, що звичайно ставляться (ст. 682 ЦК України).

У разі, коли договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару в комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту. Продавець зо­бов'язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одно­часно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання (ст. 683 ЦК України).

Згідно зі ст. 685 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встанов­лено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'я­зання. Обов'язок передання товару в тарі та (або) в упаковці не по­ширюється на товари, які за своїм характером не потребують застосування тари та (або) упакування.

Товар має бути переданий у тарі та (або) упакований звичайним для нього способом в упаковку, а за їх відсутності - способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов збері­гання і транспортування, якщо договором купівлі-продажу не вста­новлено вимог щодо тари та (або) упаковки. Продавець, який

здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати покуп­цеві товар у тарі та (або) в упаковці, що відповідають вимогам, вста­новленим актами цивільного законодавства.

Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в поряд­ку, встановлених договором, актами цивільного законодавства, а якщо такий порядок не встановлений - відповідно до звичаїв діло­вого обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортимен­ту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам (ст. 687 ЦК України).

У зв'язку з тим, що продавець повинен забезпечити перехід пра­ва власності на проданий товар (предмет договору) до покупця, важ­ливого значення набуває питання про момент виникнення права власності в покупця, оскільки від цього багато в чому залежать можливість захисту прав сторін, а також перехід ризику випадко­вого знищення або випадкового пошкодження товару. Дане питан­ня має вирішуватися на підставі положень ст. 334 ЦК України, від­повідно до якої право власності в набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено до­говором або законом.

Договором може бути встановлено, що право власності на пере­даний покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, як­що інше не встановлено договором, законом або не випливає із приз­начення та властивостей товару (ч. 1 ст. 697 ЦК України).

Іншою істотною умовою договору купівлі-продажу є ціна — певна грошова сума, що сплачується покупцем за отриману від продавця річ.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена в дого­ворі й не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 ЦК України, а також здійснити

за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного за­конодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визнача­ється за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. У разі, коли договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визна­чено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідно­шення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару (ст. 691 ЦК України)..

Продаж майна провадиться за цінами, що визначаються сторо­нами, якщо інше не передбачено законодавчими актами. Так, Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 3 грудня 1990 р. визначає основні принципи встановлення й застосування цін і тарифів та ор­ганізацію контролю за їх дотриманням на території України.

За загальним правилом, покупець зобов'язаний сплатити про­давцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо догово­ром або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України). Проте договором ку-иівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України), продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ст. 694, 695 ЦК України), а також вста­новлено обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його переднімгя продавцем (ст. 693 ЦК України). Оплата прид­баного майна здійснюється у грошовому виразі (у готівковій або безготівковій форм і) ■ у національній валюті України, за винятком випадків, передбачених законом.

Важливе значення має питання зовнішнього оформлення домов­леності сторін. Отже, договір купівлі-продажу укладається в усній чи письмовій формі відповідно до загальних вимог ЦК України до форми правочинів (ст. 205-210 ЦК України).

Однак ЦК України містить спеціальні положення щодо форми договору купівліпродажу нерухомого майна, де зазначається, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого

майна укладається в письмовій формі й підлягає нотаріальному пос­відченню та державній реєстрації (ст. 657 ЦК України).

Реєстрація права власності на нерухоме майно в Україні здійс­нюється відповідно до Тимчасового положення про порядок держав­ної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого на­казом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5. Відповідно до п. 1.3 даного Положення державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро техніч­ної інвентаризації (БТІ) у межах визначених адміністративно-тери­торіальних одиниць. Здійснення державної реєстрації прав влас­ності на нерухоме майно в межах одного населеного пункту кількома БТІ не допускається.

Права та обов'язки сторін за договором купівлі-продажу. З укладенням договору купівлі-продажу у сторін виникають взаємні права та обов'язки. Тому аналіз змісту обов'язків однієї сторони дає одночасне уявлення і про відповідний зміст прав іншої сторони, що робить недоцільним детальний розгляд усіх прав продавця і покупця.

Так, продавець зобов'язаний:

1) передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-про­дажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України), тобто асортимент, якість, комплектність, тара і (або) упаковка якого відповідають умо­вам договору купівлі-продажу, у строк, встановлений дого­вором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України (ст. 663 ЦК України);

2) передати покупцеві товар, на який встановлено строк при­датності, з таким розрахунком, щоб він міг бути використа­ний за призначенням до спливу цього строку (ч. З ст. 677 ЦК України);

3) одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із това­ром відповідно до договору або актів цивільного законодав­ства (ч. 2 ст. 662 ЦК України);

4) попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо) (ст. 659 ЦК України);

5) зберігати товар, не допускаючи його погіршення, до передан-ня покупцеві, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару. Необхідні для цього витрати по­купець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором (ст. 667 ЦК України);

6) забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержу­вачем), або розпорядитися ним у розумний строк (ч. 2 ст. 690 ЦК України) тощо.

^ Покупець зобов'язаний:

1) прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Він також зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ст. 689 ЦК України);

2) оплатити товар, а також вчинити за свій рахунок дії, які від­повідно до договору, актів цивільного законодавства або ви­мог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення пла­тежу (ч. 1 ст. 691 ЦК України);

3) повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплект­ності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо та­кий строк не встановлений, — у розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару (ч. 1 ст. 688 ЦК України);

4) забезпечити схоронність переданого продавцем товару, від якого він відмовляється, негайно повідомивши про це про­давця (ч. 1 ст. 690 ЦК України) тощо.

Правові наслідки невиконання продавцем і покупцем покла­дених на них обов'язків. ^ У разі невиконання продавцем вимоги лшсону щодо попередження покупця про права третіх осіб на товар покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання дого-ііору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права тре­тіх осіб на товар (ст. 659 ЦК України).

У випадку, коли третя особа на підставах, що виникли до про­дажу товару, пред'явить до покупця позов про витребування товару,

покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотан­ня про залучення його до участі у справі. Продавець у цьому випадку зобов'язаний виступати у справі на стороні покупця.

Якщо покупець не повідомив продавця про пред'явлення тре­тьою особою позову про витребування товару та не подав клопотан­ня про залучення продавця до участі у справі, продавець не відпо­відає перед покупцем, якщо доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару в покупця.

Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем.

У разі вилучення за рішенням суду товару в покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, про­давець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо по­купець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару в покупця третьою особою є нікчемним (ч. 2 ст. 661 ЦК України).

У випадку відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо прода­вець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознака­ми, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до ст. 620 ЦК України (ст. 665 ЦК України).

^ Коли продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розум­ний строк для їх передання. Якщо у встановлений строк продавець їх не передасть, покупець має право відмовитися від договору купів­лі-продажу та повернути товар продавцеві (ст. 666 ЦК України).

^ Уразі передання продавцем покупцеві меншої кількості товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмо­витися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, — вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

^ Якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобо-

в'язаний повідомити про це продавця. Коли в розумний строк піс­ля одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться то­варом, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не вста­новлено договором.

У випадку прийняття покупцем більшої кількості товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний опла­тити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для това­ру, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встанов­лена за домовленістю сторін (ст. 670 ЦК України).

^ Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вима­гати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 672 ЦК України).

Коли продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір:

1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару;

2) відмовитися від усього товару;

3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асорти­менту, товаром в асортименті, який встановлено договором;

4) прийняти весь товар.

У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цьо­го товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за ньо­го грошової суми.

^ Покупець, якому переданий товар неналежної якості, відпо­відно до ст. 678 ЦК України, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлен­ня недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких

пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недо­ліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усу­нення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Згідно зі ст. 684 ЦК України, у разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) доукомплектування товару в розумний строк.

Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний;

2) відмовитися від договору й вимагати повернення сплаченої грошової суми.

^ Якщо продавець передав покупцеві товар без тари та (або) упаковки чи в неналежних тарі та (або) упаковці, покупець має право вимагати від продавця передання товару в належних тарі та (або) упаковці або заміни неналежних тари та (або) упаковки, якщо інше не випливає із суті зобов'язання чи характеру товару, або пред'явити до нього інші вимоги, що випливають із передання товару неналежної якості (ст. 686 ЦК України).

У разі невиконання покупцем обов'язку стосовно повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричи­нило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покуп­цеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покуп­цем цього обов'язку, встановлені ч. 1 ст. 688 ЦК України.

^ Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вима­гати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмови­тися від договору купівлі-продажу (ч. 4 ст. 690 ЦК України).

^ У разі прострочення оплати товару покупцем продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Коли покупець відмовляється прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або підмовитися від договору купівлі-продажу.

Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неопла-ченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо ін­ше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ст. 692 ЦК України).

^ Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати това­ру, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попе­редньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Проте договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої опла­ти від дня одержання цієї суми від покупця (ст. 693 ЦК України).

^ Уразі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення ст. 665 ЦК Ук­раїни.

Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. У випадку прострочення оплати товару покупцем нараховуються про­центи відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бу­ти оплачений, до дня його фактичної оплати. Хоча договором ку­півлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (ст. 694 ЦК України).

^ Коли покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і пере­даний йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару (ч. 2 ст. 695 ЦК України).

^ Якщо договором купівлі-продажу на одну сторону (продавця або покупця) було покладено обов'язок застрахувати товар і вона його не виконала, то друга сторона має право застрахувати товар і вимагати відшкодування витрат на страхування або відмовитися від договору (ст. 696 ЦК України).

Список рекомендованої літератури

1. Кучерук KJ. Договір купівлі-продажу земельної ділянки: Авто-реф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. - К., 2002. - 19 с

2. Негода Г. Продаж товарів у розстрочку // Вісн. податкової служби України. - 2004. - № 15. - С. 59-62.

3. Процьків Н.М. Особливості розірвання договору купівлі-про­дажу за законодавством України // Наук. вісн. Чернів. ун-ту. - Чер­нівці, 2002. - Вип. 147: Правознавство. - С. 45-49.

4. Сидорова В.Н. Договор купли-продажи. - СПб.: Питер, 2004. - 80 с.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23



Скачать файл (2263.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru