Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  


Загрузка...

Коломієць В.Ф. Міжнародні інформаційні системи - файл Міжнародні інформаційні системи.doc


Коломієць В.Ф. Міжнародні інформаційні системи
скачать (360.1 kb.)

Доступные файлы (1):

Міжнародні інформаційні системи.doc2070kb.21.03.2004 15:32скачать

содержание
Загрузка...

Міжнародні інформаційні системи.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23
Реклама MarketGid:
Загрузка...

Міжнародні інформаційні системи

Коломієць В.Ф.




Вступ

Частина перша
Загальні основи міжнародних інформаційних систем


Розділ 1. Розвиток цивілізації та інформатизація суспільства
Розділ 2. Сучасні міжнародні інформаційні системи
Розділ 3. Основи теорії міжнародної інформації
Розділ 4. Технологія передачі інформації
Розділ 5. Комп'ютер - головна технологічна та технічна база інформаційних систем
Розділ 6. Інформаційний аспект алгоритмічних та програмних засобів розв'язку завдань на комп'ютері
Розділ 7. Типові пакети прикладних програм - засіб системного процесу переробки інформації інформаційними системами
Розділ 8. Захист інформації міжнародних комунікацій і інформаційних систем
Розділ 9. Вірусні та антивірусні програми інформаційних систем
Розділ 10. Правовий аспект міжнародних інформаційних систем
Розділ 11. Класифікація та архітектура міжнародних інформаційних систем
^

Частина друга
Паперові та електронні міжнародні інформаційні системи


Розділ 1. Видавничі міжнародні інформаційні системи
Розділ 2. Аналогові міжнародні інформаційні системи
Розділ 3. Міжнародні інформаційні агенства
Розділ 4. Універсальні гібридні інформаційні системи
Розділ 5. Спеціалізовані гібридні міжнародні інформаційні смстеми
Розділ 6. Мережеві міжнародні інформаційні смстеми
Розділ 7. Локальні обчислювальні системи
Розділ 8. Інформаційна супермагістраль Internet
Розділ 9. Мережеві з'єднання Internet
Розділ 10. Основні принципи роботи та функціонування Internet
Розділ 11. Основні особливості користування смстемою Internet
Розділ 12. Електронна пошта та система телеконференцій
Розділ 13. Глобальна система WWW мережі Internet
Розділ 14. Технології пошуку в індексованих базах даних мережі Internet
^

Частина третя
Функціональні міжнародні інформаційні системи


Розділ 1. Культурологічні міжнародні інформаційні системи
Розділ 2. Владні міжнародні інформаційні системи
Розділ 3. Науково-технічні міжнародні інформаційні системи
Розділ 4. Соціальні міжнародні інформаційні системи
Розділ 5. Фінансово-економічні міжнародні інформаційні системи
Розділ 6. Інформаційні системи міжнародних організацій


Розділ 1

Розвиток цивілізації та інформатизація суспільства

1.1. Об'єктивна необхідність, місце та роль інформатизації суспільства

Спілкування, комунікації, обмін інформацією властиві усім живим істотам, але в особливому випадку - людині. Одержання інформації з навколишнього світу, її аналіз і генерування складають одну з головних функцій, що відрізняє людину від іншого живого світу. Інформація дозволяє людині орієнтуватися в навколишньому оточенні, стимулює його діяльність, визначає його поводження в конкурентній боротьбі, забезпечує його життєдіяльність.

Головним засобом приборкання інформаційних потоків служило залучення до інформаційної сфери додаткової кількості людей. З розвитком продуктивних сил, ускладненням виробництва, його спеціалізацією і кооперацією спостерігалося прискорення цього процесу. Це пов'язано з тим, що обсяги інформації постійно збільшувалися, а складність її обробки зростала. У США, наприклад, частка людей, що займаються збором, обробкою і аналізом інформації, у загальній кількості працюючих зросла за останні п'ятдесят років багаторазово і в даний час перевищила 50 відсотків, при цьому вартість документообігу склала 100 мільярдів доларів на рік. І це явище характерно для усіх промисловорозвинених країн. Таке зростання багато в чому визначається і тим, що продуктивність праці людей, зайнятих в інформаційній сфері зростає набагато повільніше, ніж у тих, що безпосередньо створюють матеріальні цінності.

Принципові зміни у відношенні людини до інформації відбулися в зв'язку з новою можливістю перейти від ручних способів збору й обробки інформації до автоматизованого. Комп'ютер, що відкрив для людини майже необмежені можливості в питаннях оперування інформацією, дозволив перетворити її в ресурс, від стану якого залежить розвиток економіки будь-якої країни. Поряд із енерго- і фондоресурсом необхідний і інформаційний ресурс, що визначає ступінь застосування прогресивних технологій.

Інформаційні ресурси - це сукупність інформації, що використовується в усіх сферах людської діяльності: виробництві, науці та техніці, керуванні суспільством і т.д., яка організована та обробляється спеціальним чином. В даний час це поняття широко застосовується поряд із такими поняттями як матеріальні, енергетичні і трудові ресурси.

Майже півсторіччя тому американський математик, батько кібернетики, Норберт Вінер сказав про інформацію: “Інформація є інформація, не матерія і не енергія”, бажаючи підкреслити її особливу, нематеріальну сутність. Людству знадобилося 30-40 років (мить у житті цивілізацій), щоб перетворити інформацію з категорії наукової в категорію комерційну, у такий же принциповий чинник розвитку, як сировина й енергія. Тепер, щоб заповнити запаси сировини й енергії, що зменшуються, людство гостро потребує інформації, що відчиняє нові шляхи більш раціонального й ощадливого одержання засобів для підтримки своєї життєдіяльності (мал. 1).



^ Мал. 1. Графік розподілу ресурсів

У наш час загальновизнаною стала теза про те, що без накопичення і умілого використання інформації немислимий науково-технічний і соціальний прогрес. Інформація служить визначальним чинником розвитку міжнародної, економічної, технічної і наукової сфер людської діяльності. У сучасному складному і багатоликому світі ні одну значну міжнародну проблему не можна вирішити без переробки величезних обсягів інформації і налагодження міжнародних комунікаційних процесів.

Звертає на себе увагу одна чудова властивість інформації: будучи акумульованою і обробленою з визначених позицій, інформація дає нові відомості, приводить до нових знань.

Інформаційні ресурси, що є продуктом інтелектуальної діяльності найбільш кваліфікованої і творчо активної частини працездатного населення, в останні роки зростають особливо швидко. Це зростання в останній чверті ХХ ст. досягло таких рекордних розмірів, що багато фахівців почали говорити про “інформаційний вибух” та “інформаційну революцію”.

Дійсно, із початку ХХ ст. інформаційний потік збільшився приблизно в 30 разів. Щорічно у світі публікується біля 100 тис. журналів 60 мовами; 5 млн. наукових статей, книг, брошур; 2250 тис. дисертацій і звітів.

Про темпи зростання науково-технічної інформації говорять такі цифри: кожної хвилини у світі публікується приблизно 222 тис. друкарських сторінок наукових текстів, кожні 1,5-2 хв. пропонується нове технічне рішення, щогодини реєструється 15-20 винаходів або відкриттів. Усе це означає, що сучасному фахівцю необхідно було б щодня прочитувати приблизно 1,5 тис. сторінок тексту, щоб не відставати від рівня сьогоднішнього дня (мал. 2).

У результаті у світі склалася ситуація, коли потік інформації, що генерується, почав випереджати можливості людства по його переробці та ефективному використанню. Пояснюється це насамперед тим, що єдиним інструментом переробки інформації був і залишається людський мозок.

У промисловості розвинутих країн в процес обробки інформації включені значні людські ресурси. Адже з інформаційної маси необхідно витягти насамперед потрібну інформацію. Крім того, інформація повинна бути суттєвою, точною, своєчасною. Статистика говорить про те, що розроблювач або дослідник витрачає приблизно половину свого робочого часу на пошук необхідної інформації. За даними Міністерства праці США в 1985 р. приблизно 50% робітників та службовців країни були зайняті в галузях, що виробляють, організують зберігання, обробляють і поширюють інформацію.



Мал. 2. Таблиця інформаційного потоку (1990 р.)

Інформація забезпечує радикальну інтенсифікацію суспільного виробництва на базі використання інформаційних технологій, вихід суспільства на передові рубежі по продуктивності праці, широке впровадження безлюдних виробництв, облагороджування праці, підвищення в ній творчого елемента, перехід до сучасних моделей діяльності людей і способові життя, що відрізняється, насамперед, високим рівнем інформаційно-організаційного комфорту, доступністю й ефективністю застосування величезних інформаційних багатств. Мова йде про повне використання “глибинних” чинників соціально-економічного прогресу - резервів інформатики.

Соціальну інформатизацію не можна змішувати з комп'ютеризацією. Це різні поняття. Комп'ютеризація - насичення ринку комп'ютерною і телекомунікаційною технікою та засобами її алгоритмічного і програмного забезпечення. Чим ширше впроваджуються ЕОМ і складніші комплекси, що застосовуються, тим більше “опір середовища”. Історично сформовані соціальні середовища (у виробництві, керуванні, науці, освіті, сфері послуг, медицині і т.д.), пристосовані для “паперової” інформатики - рутинні процеси збору, обробки, передачі, використання інформації. Заміна їх машинними технологіями, заснованими на сучасній мікропроцесорній і телекомунікаційній техніці, а в недалекому майбутньому - на штучному інтелекті, потребує радикальної перебудови усієї системи чинників і умов роботи підприємств, установ, галузей, усього господарського комплексу, особливо його керуючих підсистем.

Інформатизація припускає більш широкий підхід до комп'ютеризації, що включає перетворення усього комплексу засобів і умов розгортання інформаційних процесів - як створення відповідної технічної бази, так і модернізацію організаційно-економічних, юридичних і “людських” чинників. Іншими словами, це - цілісний процес формування нового автоматизованого інформаційного середовища як необхідної умови ефективного застосування ЕОМ, їхніх мереж, робототехнічних комплексів, банків даних і т.д.

Поняття інформаційного середовища містить у собі усі чинники, що впливають на інформаційні процеси протягом усього їх життєвого циклу - від проектування до закінчення використання. Це - апаратні засоби, банки даних, програмне забезпечення, телекомунікації, рівень підготовки фахівців і користувачів, форми стимулювання, контролю, методи і засоби керування, відповідні документопотоки, процедури, регламенти, юридичні норми, штатні розклади, організаційно-економічні структури і т.п. Мова йде про програмовану зміну інформаційної основи функціонування різноманітних суспільних підсистем, заміну (у припустимих межах) “паперової” інформатики людиномашинними (діалоговими) системами, створення нових, незрівнянно більш ефективних моделей діяльності людей.

По мірі зростання масштабів комп'ютеризації й ускладнення ЕОМ головним стає не технічний елемент, а соціальний і гуманітарний. Без цього комп'ютеризація не дає належного соціально-економічного ефекту, тому що історично сформоване “паперове” середовище з його архаїчними структурами і “книжкова” письменність користувачів не дозволяють створити цілісні інформаційні технології, а ЕОМ у такому середовищі функціонують як надарифмометри (обчислювальні системи). Звідси і народилося ключове поняття інформатики: інформаційне (точніше, машинно-інформаційне) середовище.

Програмоване створення машинно-інформаційних середовищ у різних сферах суспільної практики (виробництві, керуванні, науці, медицині, сфері послуг, оборонній сфері і т.д.) замість історично сформованих “паперових середовищ” (формування машинної інформатики замість “паперової” інформатики) - це і є інформатизація.

Концепція інформатизації протистоїть пануючій дотепер системотехнічній концепції, відповідно до якої майже вся увага звертається на розвиток ЕОМ (включаючи програмне забезпечення), тоді як перетворення соціально-економічних середовищ, у які впроваджуються ЕОМ, здійснюється емпірично, несистемно, поверхово. Це не просто позбавляє сенсу процес комп'ютеризації, багато в чому нівелює значення самих перспективних її напрямків, але і веде до величезної втрати матеріальних ресурсів і часу.

^ 1.2. Соціально-економічні та науково-технічні наслідки інформатизації суспільства

В даний час стало ясно: щоб та або інша країна могла зайняти гідне місце у світі до 2000 р. і на рівних брати участь в економічному змаганні з іншими країнами, вона повинна перебудовувати і пристосовувати свої структури, пріоритети, цінності, інститути до вимог індустріальної інформаційної технології. Інформатика - саме “каталізатор” прискорення прогресу.

Відомо, що економічні позиції тієї або іншої країни в 2000 р. будуть визначатися новаторськими технологіями, такими як термоядерний синтез, біотехнологія, плазменні процеси, космічний і інший зв'язок. Але їх розвиток, у свою чергу, залежить від інформатики. Не можна уявити собі ефективне і надійне функціонування, наприклад, космічного зв'язку або атомних електростанцій без високотехнологічного, тобто комп'ютерного інформаційно-організаційного забезпечення.

Найважливішою ціллю інформатизації є застосування інформаційних технологій у різноманітних галузях соціальної практики. Інформаційні технології, засновані на сучасних телекомунікаційних системах, створюють принципово нові моделі діяльності в науці, керуванні, проектній справі, медицині, грошово- касових операціях, стають вирішальним чинником економії часу, різкого зростання частки корисної, творчої праці в життєдіяльності членів суспільства (мал. 3).



^ Мал. 3. Схема інформатизації суспільства

Основні п'ять етапів інформатизації суспільства такі: формування і розвиток індустрії інформатики, модернізація управлінських структур, перебудова соціальних структур, комплексування інформаційних зв'язків і формування людського потенціалу.

Досягнення цих цілей інформатизації здійснюється трьома підсистемами: соціально-економічне забезпечення, теоретичне забезпечення і технічне забезпечення інформатизації.

Потребується інформатизація суспільних інститутів, створення таких систем, як телемагазин, телебанк, телетеатр, телефото, телебібліотека, підготування самих людей і зміна форм їх взаємодії. Більш того, підводиться питання про сучасне “надомництво”, коли різко зменшується необхідний час “присутності” людей на робочих місцях, у навчальних закладах і т.д. Це, очевидно, потребує радикальної перебудови організації виробничого і навчального процесів, значного підвищення культури і свідомості людей, а також виробітки нового контрольно-оціночного апарата. Усе це - елементи інформатизації.

Інформатизація стає найважливішим чинником поліпшення життя людей. Кінцевою метою розвитку суспільства є людина, підвищення її життєвого рівня (поліпшення якості життя). У сучасних умовах важливу роль починають грати не просто матеріальні чинники (блага) самі по собі, а організаційно- інформаційні чинники - “порядки”. Рівень (і спосіб) життя починає залежати не стільки від кількості отриманого хліба, м'яса, одягу, скільки від рівня послуг, культури, освіти, від організації роботи і побуту.

При зростанні матеріального достатку життя може стати нестерпним через негативні явища , що накопичилися, “обурливих” порядків, процедур, часом безглуздих (штучно створених) дефіцитів, черг і т.д. І якщо активно не боротися з виродливими явищами життя, вони стають звичними і як би “нормою життя”. Значить, головна задача - боротьба за інформаційно-організаційний комфорт, як важливу ціль сучасного соціального розвитку. Інформація, таким чином, багато в чому зводиться до того, щоб бачити інформаційну сторону життя в усій її зростаючій значимості.

Проблема людського чинника, - в основному, інформаційна проблема, точніше, проблема мобілізації творчого потенціалу людей і його ефективного застосування. Від кожної людини потрібна активізація не стільки фізичних, скільки інтелектуальних зусиль, а це, в свою чергу, потребує переходу до більш осмисленого способу праці і життя. Наукову основу такого переходу створює інформатика.

Винятково прогресивний розвиток засобів обчислювальної техніки, засобів зв'язку, збереження й представлення інформації дозволяє здійснити перехід до “безпаперової” технології і “безпаперового суспільства”, у якому інформаційний обмін між людьми буде здійснюватися за допомогою електронних засобів (відеотелефона, факсимільної передачі документів, відеотекстових систем, електронної пошти, телеконференцій, мережі передачі даних), а збереження і обробка інформації - за допомогою засобів обчислювальної техніки.

Перехід від традиційних методів збереження, пошуку і поширення інформації (бібліотек, ручних методів пошуку й аналізу, пошти, телеграфу) до нових безпаперових (баз даних, інформаційно-пошукових систем, комп'ютерних мереж, супутникового зв'язку, волоконно-оптичним кабелям, системам обробки текстів, локальним обчислювальним мережам, автоматизованим робочим місцям) приведе до кращої орієнтації в міжнародних подіях, явищах, економічних процесах, торгових операціях, нових технічних вирішеннях.

Методами безпаперової технології можна так обробляти інформаційний потік, щоб на основі вивчення міжнародної, науково-технічної й економічної інформації одержувати аналітичні дані, що характеризують стан і тенденції розвитку тієї або іншої галузі знань, перспективні напрямки науки і техніки. Ця інформація може послужити основою для виробітку розумної й ефективної стратегії керування.

Паралельно з розвитком інформаційної індустрії почала розвиватися інформаційна економіка, пов'язана із продажем інформації, програмного забезпечення, наданням обчислювальних послуг і передачі інформації. Розглядаючи інформацію як ресурс, виникла проблема економічної оцінки інформації, визначення способів її використання й обміну. Виникають служба керування інформаційними ресурсами.

Інформатизація містить у собі не тільки комп'ютеризацію, але і моделювання інформаційних процесів, перебудову організаційних структур, документопотоків, юридичних норм, а також відповідну підготовку і перепідготовку кадрів. Це - запрограмована перебудова соціального інформаційного середовища, створення принципово нових автоматизованих способів і умов виробітку, поповнення, обробки, передачі і використання знань, ефективних методів інтелектуальної діяльності. Вона означає радикальний крок людства у вирішенні колосальної по своєму значенню проблеми ефективного використання можливостей людського розуму і електронно-обчислювальної техніки.

Зміст інформатизації - забезпечення соціальних, економічних, правових, культурних і технологічних умов зберігання й активізації нових ідей, створення можливостей кожній людині зафіксувати свої ідеї, зробивши їх доступними широким масам, а також створення умов для їхнього використання.

Головне - своєчасно об'єднати матеріальні та людські ресурси для вирішення проблеми інформатизації власними підходами.

^ 1.3. Світовий досвід інформатизації

Без сучасної електронної і комп'ютерної промисловості мріяти про гідне входження у світову економіку не припадає. Практично жодний сучасний виріб або технологія не обходиться без вказаних компонент. Починаючи від ефективного керування усією державою, підприємствами і до вирішення оборонних задач. Починаючи від вбудованих контролерів супер-ЕОМ, освіти, наукових досліджень, робочих місць і закінчуючи телекомунікаціями. У світі склалася ситуація, коли без обчислювальної техніки прогрес немислимий.

Японія стала потужною державою не тому, що вивозить нафту, вугілля; сталь або сало. Навпаки, вона усе це ввозить, а вивозить готову продукцію, у якій превалює наукомістка продукція електроніки. Порівняйте: за те, щоб ввезти один Реntium, потрібно вивезти п'ять тонн нафти, за одну ПЕОМ на його основі - двадцять. Або, приблизно стільки ж сталі, хліба або вугілля. А свердловини і шахти? А сталеварні виробництва? А екологія і забруднення навколишнього середовища? Загалом, істини банальні.

Світовий досвід свідчить про різноманітні шляхи вирішення проблеми інформатизації. Більше 40 років США рухалися до досягнення цієї цілі, створивши гігантську інформатизаційну індустрію. Понад 30 років створювали інформатизаційну структуру країни Західної Європи. Японія за рахунок державної науково-технічної політики ліцензування вирішила цю проблему менше, ніж за 20 років. Країни Південно-Східної Азії (Південна Корея, Бірма, Таїланд, Сінгапур), використавши досвід інформатизації інших країн і при жорсткій регламентуючій ролі держави, за допомогою національних програм інформатизації вчинили “прорив в майбутнє” менше чим за 10 років.

При цьому важливо відзначити, що вирішення проблем інформатизації супроводжувалося потужним розвитком організаційних механізмів по реалізації загальнонаціональних проектів інформатизації. Детально враховуються усі дрібниці: керування постачаннями устаткування; система контролю і звітності; призначення радників, експертів і консультантів проектів і напрямків; створення компетентних керуючих команд; система їхнього фінансування й обміну інформацією між ними, а також реклама, торги, укладення договорів і встановлення часу виконання для кожного етапу і кожного керуючої дії.

Державна політика інформатизації неможлива без чіткого і професійного керування цим процесом. Тому майже кожна держава, що реалізує плани інформатизації, утворює Ради на рівні державного керування. Тут найбільше цікавий досвід країн, що почали інформатизацію порівняно нещодавно. Наприклад, Південна Корея має Національний Технологічний Конгрес під головуванням Президента країни, що включає членів Кабінету і представників по інформаційній технології.

Тайвань створив Інститут Інформаційної Індустрії для безпосередньої підтримки цієї індустрії, що, крім того, бере плату за навчання програмістів.

Сінгапур створив Національний Комітет по торгівлі обчислювальною технікою, що координує підтримку інформаційної індустрії, надаючи особливе значення міжнародному ринку ПЗ.

Інші країни, такі як Австралія, Канада й Ізраїль, теж розробляють свої загальнонаціональні плани інформатизації. В усіх випадках майже усі ці країни повторили погляди Японії і Франції по підтримці розвитку інформаційної індустрії і спробі одержання для себе привілейовані сектори міжнародної обчислювальної торгівлі.



^ Мал. 4. Державний механізм вирішення проблем інформатизації (із досвіду Сінгапуру)

Наприклад, Бразилія, що створила законодавство по інформатиці в 1985 р., заснувала Секретаріат по інформатиці і Національну раду по інформатиці (СОNIN) під головуванням Президента Бразилії, у котрих також беруть участь члени Кабінету і представники інформаційної технології.

Процес розвитку товариства не може відбуватися без потужного соціального замовлення, без ємного ринку інформаційних послуг. Повинні бути встановлені податкові пільги й інші економічні стимули для продажу населенню засобів інформатизації по доступних цінах або їхнє надання через мережу прокатних пунктів.

Кінцевою метою цієї політики повинний стати такий же попит на засоби інформатизації, що існує на телефонні послуги. Нове інформаційне середовище повинне бути природним середовищем мешкання громадян.

Таким чином, державна підтримка процесу інформатизації (як відзначалося у висловленнях провідних фахівців в області інформатизації) повинна бути забезпечена відповідною національною політикою, прийнятою на рівні державного законодавчого акта. Цим актом (законом, декретом) повинно бути виражене не тільки принципове відношення держави до проблеми , що існує, але і конкретизовані дії і наміри уряду по досягненню поставлених цілей і ідеалів. У той же час, самий процес виробітки такої політики потребує правової, матеріальної, організаційної і виробничої основ.

Це має бути комплекс документів, що визначали б відношення відповідного уряду до процесу інформатизації, створюючи для нього режим найбільшого сприяння. Природно, що необхідна не тільки моральна підтримка уряду, а й пряме фінансування з бюджету, яким би він ні був мізерним. Сьогодні ні великі, ні, тим більше, дрібні підприємства і фірми не в змозі в скільки-небудь значному масштабі виконати за свій рахунок фундаментальні і пошукові дослідження, розробляти за рахунок користувача значні проекти загальнодержавного значення.

Тобто, як відзначено в концепції державної політики інформатизації, у перехідний період уряд повинен контролювати й активізувати інформаційні технології не як галузь, а як засіб, що підтримує і прискорює економічні реформи.

Це означає пріоритетне впровадження сучасних інформаційних технологій у банківські, податкові і статистичні структури, правоохоронну діяльність, в органи державного керування, медицину, навчання, у систему масового інформування населення.

Приблизно така стратегія реалізується в розвинутих країнах і країнах, що розвиваються. Схема державного механізму вирішення проблем інформатизації приведена на мал.4. Реалізація виробленої стратегії покладається на національну раду по обчислювальній техніці, до складу якої входять повноважні представники уряду, організацій і підприємств інформаційної індустрії.

Структура Національної ради по ОТ і функції його підрозділів приведені на мал.5.



Мал. 5. Структура національної Ради з ОТ ( з досвіду Сінгапуру)

^ 1.4. Інформатизація в Україні

В Україні національна інфраструктура знаходиться ще в зародковому стані, але, як показує міжнародний досвід, буде розвиватися подібно акселерату. Зараз є розрізнені мережі, які не являють собою загальну систему, що утрудняє входження України в європейські інформаційні та економічні структури.

Абонентом мереж Internet на Заході може бути кожний громадянин. Для цього йому необхідно зареєструватися в "Internet-провайдерс" (фірма, що надає послуги по виходу в Internet за певну абонентну плату).

Користувачеві доведеться також оплачувати послуги телефонних мереж, по яких він буде зв'язуватися з провайдером. Наші телефонні канали за своїми технічними характеристиками відстали на десятиріччя і не дають повноцінних можливостей по використанню всього спектра послуг Internet. Тому найбільш прийнятним варіантом для сучасної України є створення багатофункціональних систем кабельного телебачення, за допомогою яких кожний може за прийнятну плату стати абонентом Internet.

У даний час у всьому світі з подачі віце-президента США А. Гора (ініціатива Гора по Глобальній інформаційній структурі) розгортаються роботи по ідеологічному, інформаційному та технічному оформленню Глобальної інформаційної структури. Європейське співтовариство включилося в цю роботу, розвиваючи концепцію європейської інформаційної інфраструктури.

Фрагментами такої інфраструктури і складовими її є національна інформаційна інфраструктура. Для того, щоб національна інформаційна інфраструктура могла стати повноцінним фрагментом, вона повинна задовольняти певним вимогам. Нам при побудові Національної інформаційної інфраструктури потрібне залучення інвестицій приватного сектора і розробка стратегії створення сучасної Національної інформаційної інфраструктури. Необхідно привести у відповідність з міжнародними нормами державне законодавство і нормативно-правові акти, що стосується залучення приватних інвестицій при створенні і розвитку Національної інформаційної інфраструктури. Потрібна приватизація телекомунікаційних структур і надання користувачам сучасних телекомунікаційний послуг на прийнятних загальнодоступних умовах.

Важливим сегментом Національної інформаційної інфраструктури є кабельні мережі, які частіше називають "мережі кабельного телебачення", єдині мережі, які приходять в будинок кожного жителя нашої країни. Вони є капілярною системою Національної інформаційної інфраструктури. По мережах можна передавати не тільки телебачення, а і електронну пошту, Internet і т.п. Проте для цього важливого сегмента інформаційного простору України законодавство ще не розроблене.

Будівництво мереж багатоканального телебачення в Україні ведеться із застосуванням застарілих технологій і на застарілому обладнанні, що вже приводить до засмічення інформаційної структури держави реліктами колишніх часів технічного відставання. Велика частина обладнання, яка в даний час в Києві закладається в проекти і використовується при будівництві телемереж, заздалегідь обумовлює відставання не менш ніж на десять років.

Приблизно 40% жителів Києва користуються послугами досить розвиненої мережі кабельного телебачення. У них не тільки невелика пропускна здатність (17-18 каналів телебачення), а і недостатня висока якість зображення. Це позбавляє абонентів кабельних мереж на багато років уперед не тільки можливості, а і перспектив реального використання нових систем телебачення, в тому числі, інтерактивного, послуг, що надаються сучасним ринком телекомунікацій, надовго позбавляє Україну можливості реального приєднання до європейських і світових структур.

Сьогодні вже на стадії розробки проектів необхідно передбачити можливість використання обладнання, проведення монтажних робіт по будівництву кабельних мереж (телебачення) з урахуванням найбільш сучасних технологій і обладнання.

Практика високорозвинених в інформаційному плані країн свідчить, що кабельні мережі, які створювалися раніше лише для передачі програм телебачення і радіомовлення, сьогодні все частіше використовуються для надання інших інформаційних послуг: інтерактивне телебачення, телефонія (супутникова), Internet, електронна пошта. Так, згідно з даними Дослідницького центра консорціуму операторів кабельних мереж, які об'єднують 85% передплатників послуг мереж в США і 75% в Канаді, в об'ємі всього прибутку від експлуатації мережі, багатоканальне телебачення (40 і більше каналів) дає менше за 50% прибутку, тобто велику частину прибутку дають інші інформаційні послуги. У даний час в Україні при видачі ліцензії на створення кабельних мереж вимога їх багатофункціонального використання відсутня.

Ми зустрічаємося не просто з технічною стороною проблеми, а і з соціальними, правовими питаннями, питаннями безпеки держави. Масовість і подальший обхват багатофункціональними мережами кабельного телебачення якісно змінять ситуацію в інформаційному просторі України з точки зору інформаційної безпеки держави. У пресі є приклади інформаційної інтервенції з боку російських фірм, які з метою конкурентної боротьби здійснили дії, що привели до блокування телекомунікаційний каналів українських фірм, яким, зокрема, користуються владні структури нашої держави. Відомі випадки поширення через мережу Internet інструкції по виготовленню в домашніх умовах вибухівки, поширення порнографії і т.д. Гостро стоять питання по інформаційній безпеці, оскільки сьогодні при зв'язку по Internet з двома організаціями в Україні, інформація передається через зарубіжні країни, в тому числі і США (через супутник). Це не дивно, оскільки вітчизняні провайдери зацікавлені мати виходи в Internet через ведучі зарубіжні фірми.

На цьому фоні досить тривожно представляється ситуація відсутності правового урегулювання багатьох питань в інформаційному просторі України, недостатньої нормативно-правової бази та органу з функціями контролю і відповідних повноважень в сфері формування цієї області інформаційної структури держави. Існує гостра необхідність у введенні національних пріоритетів у вказаній сфері, які потрібно контролювати. Інакше держава, його інформаційний простір стануть незахищеною ареною інформаційних воєн. Потрібна розробка і затвердження ряду нормативних документів, які забезпечили б розвиток якісно нових інформаційних мереж України, здатних витримати співпрацю з найбільш сучасними європейськими системами і прискорити входження України в європейську і світову інформаційну інфраструктуру (GII і EII).

Своїм указом Президент України зобов'язав відповідні міністерства і відомства в найкоротші терміни розробити блок законів, регулюючих інформаційний простір України, що знову формується. Серед них закони "Про супутникове і кабельне телебачення", "Про міжнародний інформаційний обмін" і інше.

У проекті закону потрібно більш чітко визначити сферу, яку регулює цей закон. Надзвичайно чітко необхідно визначити суб’єктне регулювання цього закону, оператора кабельних або інформаційних мереж. Під оператором кабельної мережі розуміється організація, уповноважена використати кабельну мережу для подачі кінцевому користувачеві (споживачеві) якої-небудь інформації. Для нього встановлюються пріоритети трансляції програм і надаються відповідні права. На перехідному етапі розвитку України подібні закони необхідні, оскільки унікальність ситуації і в тому, що не ми розробляємо ті технічні засоби, які є основою даного етапу розвитку сучасного високорозвиненого суспільства.

Разом з тим, як такого "кабельного" або "супутникового" телебачення не існує так само, як немає в даний час дискетного або модемного комп'ютера. Не має особливого значення, як переданий сигнал: його можна передати через супутник, кабель, ефір. Необхідний закон, регулюючий діяльність оператора кабельної мережі з урахуванням того, що передається не тільки телесигнал, а і ряд інших інформаційних блоків. Така постановка питання дає можливість чітко визначити суб'єкт, який регулюється цим законом.

Провайдери це і є оператори інформаційної мережі (мереж). Їх діяльність необхідно регулювати, так як активність в цій сфері надзвичайно велика. Назріла гостра необхідність введення оператора інформаційної мережі. В даний час відсутнє законодавче положення про регулювання провайдерів Internetу в Україні. За допомогою закону про оператор інформаційних мереж ми зможемо регулювати і теле-, і кабельні мережі. Ця проблема може викликати необхідність розробки не одного, а двох законів: "Про оператор інформаційних мереж" і "Про кабельні мережі".

Для урегулювання цього процесу Національне агентство з питань інформатизації при Президентові України пропонує в грудні наступного року провести загальні збори провайдерів Internetу під егідою агентства.

Internet додав світу нову якість, усунувши поняття "відстань" і стиснувши "час" в сфері комунікації. Масове підключення до Internetу викличе вибух в психології нашого народу, яка у нас має свою специфіку. У нас зруйнована релігійно-етнічна структура в суспільстві, немає "гальм" і єдиної об'єднуючої ідеї. Зіткнення нерозвиненого, нестійкого суспільства (з "картинами", що склалися, баченням світу) з цими реаліями приведе до непередбачуваних результатів. Все це складає соціальну специфіку підключення Internet, і ключовим суб'єктом тут виступає вказаний оператор.

Вирішити ці питання у нас сьогодні може тільки держава. Не випадково подібні держструктури є не тільки в пострадянських державах (Росії, Естонії і інше), а і у Франції, Великобританії. Тому необхідно захистити суспільство, інформаційний ринок України на державному рівні, надати державну підтримку підприємствам, які впроваджують нові технології в галузі інформаційного обслуговування і діяльність яких направлена на розвиток інформаційних мереж на рівні стандартів високорозвинених країн.

Тому доцільно здійснення наступних заходів під керівництвом авторитетної державної інстанції, що має відповідні повноваження, наприклад, Національного агентства з питань інформатизації при Президентові України спільно з Госкомзв'язку України:

  • проведення експертизи проектів багатофункціональних систем кабельного телебачення, баз і банків даних, контроль сумісності їх використання в єдиній інформаційній системі України;

  • організація робіт по сертифікації і стандартизації, захист вітчизняних виробників в сфері будівництва сучасних багатофункціональних кабельних мереж;

  • координація використання кредитів, інвестицій і технічного сприяння мережевої інформаційної інфраструктури масового рівня, а також організація і контроль за проведенням конкурсів, тендерів інвестиційних проектів для підприємств-претендентів;

  • сприяння розвитку здорової конкуренції, організація державної підтримки підприємствам, які впроваджують нові інформаційні технології;

  • при розробці закону про кабельне телебачення врахувати питання розвитку інформаційних аспектів, багатофункціонального використання мереж кабельного телебачення.



Розділ 2

Сучасні міжнародні інформаційні системи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23



Скачать файл (360.1 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru