Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  


Загрузка...

Реферат - Самостійна та індивідуальна робота студентів в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу - файл 1.docx


Реферат - Самостійна та індивідуальна робота студентів в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу
скачать (57.4 kb.)

Доступные файлы (1):

1.docx58kb.20.12.2011 10:44скачать

содержание
Загрузка...

1.docx

Реклама MarketGid:
Загрузка...
План

  1. Самостійна та індивідуальна робота студентів в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу

  2. Самостійна робота: види та форми, функції, особливості впровадження.

  3. Індивідуальна робота: види та форми, особливості організації.

  4. Вдосконалення організації самостійної та індивідуальної роботи студентів

  5. Актуальні проблеми педагогічного забезпечення індивідуальної та самостійної роботи студентів в системі вищої освіти

  6. Активізація самостійної та індивідуальної роботи студентів

у контексті Болонського процесу

  1. Загальні висновки

Список використаних джерел.


  1. 

  2. Самостійна та індивідуальна робота студентів в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу

Традиційно вчені-педагоги вищої школи трактують сутність самостійної роботи студентів (П. І. Підкасистий) як «засіб організації та виконання учнями визначеної пізнавальної діяльності». Такий підхід дає можливість поділити самостійну роботу студентів на аудиторну і позааудиторну.

Під час аудиторних занять студенти слухають лекції, конспектують їх, виконують практичні та лабораторні ро

боти, беруть участь у дискусіях або просто в обговоренні питань під час семінарських занять та ін. Позааудиторна робота менш регламентована, ніж аудиторна, внаслідок чого її організація, керівництво і контроль пов'язані з певними труднощами.

В умовах реформування вищої освіти і входження України до європейського освітнього простору через так званий Болонський процес і розуміння самостійної роботи студентів є іншим. Всю кількість годин відведених навчальним планом на вивчення певної дисципліни поділяють на аудиторну роботу (або роботу з викладачем) і самостійну роботу студентів.

В історії розвитку педагогіки дослідники та педагоги-практики наголошували на значенні самостійної роботи як в процесі формального здобуття освіти у навчальних закладах, так і самоосвіти людей. Так, Я. А. Каменський наголошував: «...Альфою та омегою нашої дидактики нехай буде пошук і відкриття спо

собу, за якого б учителі менше навчали, а учні більше б училися».

Самостійна робота є не лише одним з видів роботи студентів над здобуттям знань, але й способом виховання особистості. Тому в даному випадку ми маємо справу не лише з навчальним процесом, але й з процесом виховання особистості. Гегель писав із цього приводу: щоб навчитися плавати, треба увійти у воду. Це стосується й виховання самостійності як риси особистості. Мають рацію ті, хто стверджує, що цього навчитися 

неможливо. Самостійність у здобутті знань прояв

ляється лише завдяки власній діяльності, з появою внутрішньої потреби у знаннях, пізнавальних інтересів, захопленості. У цьому розумінні самостійності справді неможливо навчитися. Таку самостійність можна лише формувати у процесі виховання.

Самостійність у здобутті знань передбачає оволодіння складними вміннями і навичками бачити зміст та мету роботи, організовувати власну самоосвіту, вміння по-новому підходити до вирішуваних питань, пізнавальну і розумову активність і самостійність, здатність до творчості. Досвід переконує, що далеко не всі студенти виявляють свідомість і волю, вкрай необхідні для організації власної самостійної роботи. У цій галузі існують ще значні недоліки. Самостійну роботу студентів денної та заочної, вечірньої форм навчання потрібно розглядати під різним кутом зору, оскільки в кожній з них робиться різний акцент на цей вид діяльності.

Система фахової підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах періодично зазнає змін відповідно до соціально-економічних перетворень. Метою вищої освіти сьогодні є "підготовка фахівців, здатних забезпечити перехід від індустріального до інформаційно-технологічного суспільства через новаторство в навчанні, вихованні і науково-методичній роботі"[1].

Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах забезпечується професійними освітніми програмами, на основі яких розробляються навчальні плани. Навчальний план містить різні форми організації навчального процесу: аудиторні заняття - лекції, семінари, практичні або лабораторні заняття, контрольні заходи, а також позааудиторні заняття, до яких належить самостійна робота студентів. В існуючих навчальних планах ці форми навчання, як правило, подані в рівній пропорції: половина навчальних годин відводиться для роботи в аудиторії, друга половина -на самостійну. В той же час, в навчально-методичній літературі помітна тенденція до скорочення в навчальних планах аудиторних годин і збільшення годин, відведених на самостійну роботу (до 60% навчального часу)[2].



Оскільки в плані підготовки на самостійне засвоєння навчального матеріалу відводиться половина і більше половини загального обсягу навчальних годин, то ця значна частина навчального навантаження повинна мати чітку визначеність відносно свого змісту і організації.

Проблеми в організації позааудиторної роботи студентів:

1. Складність рівномірного розподілу протягом семестру навантаження студентів для виконання індивідуальних завдань, беручи до уваги логіку змісту навчальних дисциплін та чітке дотримання графіку навчального процесу.

2. Відсутність рекомендацій щодо переліку, змісту, часу для виконання студентами, критеріїв оцінювання різних форм індивідуальної роботи.

3. Відсутність єдиних підходів до виконання індивідуальних робіт, їх оцінювання що створює проблеми для роботи студента.

Пропозиції для їх вирішення:

З метою нормалізації навчального навантаження студентів підготувати вказівки, в яких визначено приблизний перелік видів індивідуальних робіт, їх характеристика, орієнтовний час для їх виконання, вироблення єдиних критеріїв щодо їх оформлення та оцінювання.

Навчальний час, відведений для самостійної та індивідуальної роботи студента, визначається навчальним планом і становить 50% загального обсягу навчального часу, відведеного для вивчення конкретної дисципліни. Співвідношення обсягів аудиторних занять, самостійної й індивідуальної роботи студентів визначається з урахуванням специфіки та змісту конкретної навчальної дисципліни, її місця, значення і дидактичної мети в реалізації освітньо-професійної програми.


  1. 

  2. Самостійна робота: види та форми, функції, особливості впровадження


Традиційно самостійна робота визначається як:

  • "основний спосіб освоєння студентами навчального матеріалу без участі викладача, а також час, вільний від обов'язкових навчальних занять"[3];

  • "...форма навчання, в якій студент засвоює необхідні знання, опановує уміннями і навиками, научується планомірно і систематично працювати, мислити, формує свій стиль розумової діяльності"[4];

Зміст самостійної роботи над конкретною навчальною дисципліною визначається робочою навчальною програмою дисципліни та методичними рекомендаціями викладача. Самостійна робота над навчальною дисципліною може включати:

  • опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу;

  • вивчення окремих тем або питань, що передбачені для самостійного опрацювання;

  • поглиблене вивчення літератури на задану тему та пошук додаткової інформації;

  • підготовка до виступу на семінарських заняттях та підготовка до практичних ( лабораторних)занять;

  • систематизацію вивченого матеріалу перед іспитом;

  • опрацювання та підготовку огляду опублікованих у фахових та інших виданнях статей;

  • переклад іноземних джерел встановленої тематики;

  • підготовка та оформлення схем, таблиць, графіків, діаграм тощо;

  • інструктивно-методичні матеріали до роботи у фоно- та відео-лабораторіях, комп'ютерних класах.



Самостійна робота студентів у вищому навчальному закладі традиційно включає такі види навчальної діяльності:

  • вивчення навчальної літератури за темами, пошук додаткової літератури;

  • конспектування, складання планів, тез;

  • кодування інформації (складання схем, таблиць, графіків);

  • написання рефератів, доповідей, оглядів, звітів;

  • підготовка повідомлень до семінарських занять;

  • виконання вправ, розв'язування задач;

  • виконання письмових контрольних, лабораторних робіт;

  • виконання завдань за допомогою комп'ютера, та ін.[5];

Самостійна робота є основним способом оволодіння учнем матеріалом у вільний від обов'язкових навчальних занять час, але її зміст визначається робочою програмою, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача.

Основні функції самостійної роботи студентів:

1. Реалізація активного сприйняття учбового матеріалу під час навчальних занять.

2. Самостійне вивчення навчальної літератури.

3. Аналіз і систематизація причин труднощів засвоєння дисципліни у вигляді запитань, звернення до викладача за порадами та консультацією.

Ефективність впровадження самостійної роботи студентів у навчальний процес передбачає:

  1. Надання консультацій студентам І курсу з питань самостійної роботи з літературою та організації навчальної роботи.

  2. Заохочення студентів до наукової роботи.

  3. 

  4. Ретельне планування (нормування) і управління самостійною роботою студентів, зокрема визначення цілей та методів їх досягнення.

  5. Наявність навчально-методичного забезпечення.

  6. Коригування, контроль і оцінювання результатів виконання самостійної роботи (тестові завдання, реферати тощо).

Методичне забезпечення самостійної роботи студентів повинне передбачати засоби самоконтролю (тести, пакети контрольних завдань, питання та завдання для самоконтролю).


  1. Індивідуальна робота: види та форми, особливості організації.


До індивідуальної роботи відносяться творчі й індивідуальні навчально-дослідні завдання:

  • виконання розрахунково-аналітичних робіт, курсових та дипломних проектів;

  • дослідження практичних ситуацій;

  • підготовка реферативних матеріалів на актуальні теми з елементами наукового дослідження та його презентація;

  • власних досліджень до олімпіад, конференцій;

  • написання есе;

  • складання і розв' язування задач;

  • розробка моделей, явищ і процесів;

  • анотація опрацьованої додаткової літератури;

  • розробка і розв' язування тестових завдань;

  • розробка поурочних планів і конспектів уроків;

  • порівняльна характеристика вивчених явищ, процесів тощо;

  • 

  • написання творів, газетних статей, складання віршів, розробка сценаріїв, літературні переклади;

  • виконання в індивідуальному порядку вправ різного рівня складності;

  • анотація прочитаної літератури з елементами науково-дослідної роботи;

  • пошук в комп' ютерних мережах додаткового навчального матеріалу до запропонованих викладачем тем;

  • анотації до відеофільмів, переглянутих у відео-лабораторіях; аналіз шкільних підручників;

  • збір інформації та ознайомлення із зарубіжним досвідом, що стосується певної навчальної проблеми;

Самостійна та індивідуальна робота студентів забезпечується всіма навчально-методичними засобами, необхідними для вивчення конкретної навчальної дисципліни чи окремої теми: підручниками, навчальними та навчально-методичними посібниками, методичними рекомендаціями (вказівками), практикумами, конспектами лекцій, навчально-лабораторним обладнанням, електронно-обчислювальною технікою, науковою літературою та періодичними виданнями.

Проблеми в організації індивідуальної роботи:

1. Перевантаження викладачів у позааудиторний час через необхідність враховувати результати виконання студентами індивідуальних робіт у загальну суму балів за заліковий кредит. До того ж ці години не плануються у навчальне навантаження викладача.

2. Відсутність належних умов (аудиторного фонду) для проведення індивідуальних занять.

Пропозиції для їх вирішення

1. Виробити загальні підходи до визначення оптимальної кількості контактних годин викладачам і обов’язково планувати їх у навчальне 

навантаження.

2. При розподілі сумарної кількості балів залікового кредиту не дотримуватися процентного співвідношення годин кредиту: 50% аудиторна робота – 25% індивідуальна робота – 25% самостійна робота.

3. Терміново вирішувати проблему аудиторного фонду, можливо, шляхом орендування інших приміщень міста.

Вимоги до організації індивідуальної роботи студентів :

1. Креативність – для формування у студента умінь проведення наукових досліджень.

2. Варіативність запропонованих для виконання завдань за рівнем складності та характеру їх виконання.

3. Створення ситуації успіху і свободи вибору навчальних завдань.

4. Створення певних стимулів для творчої активності студента.

5. Систематичний контроль за виконанням завдань.

6. Вчасне надання допомоги.


  1. Вдосконалення організації самостійної та індивідуальної роботи студентів


Модернізація та гармонізація освітньої діяльності в Україні відбуваються під впливом європейських ініціатив, закріплених Болонською декларацією. У часи приєднання України до Болонського процесу відбуваються системні та глобальні зміни в системі вищої освіти: запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу та європейської системи (БСТБ), оцінювання успішності студентів, зміна функцій суб'єктів навчальної діяльності, суб'єктивно-суб'єктивна модель освіти тощо.



Одним із напрямків гармонізації навчальної діяльності з європейськими освітніми вимогами є індивідуалізація освіти на підставі вдосконалення структури навчальних планів, оптимізації навчального навантаження, упровадження цілісної системи підготовки спеціалістів за індивідуальними навчальними планами та вдосконалення організації самостійної та індивідуальної роботи студентів.

Для підвищення якості фахової підготовки спеціалістів необхідна раціональна та ефективна організація самостійної роботи студентів у вищих навчальних закладах. Самостійна робота є основою будь-якої освіти, формою організації навчання та засобом оволодіння глибокими знаннями та навичками. У сучасних умовах актуальною залишається необхідність удосконалення технології організації самостійної роботи, надання їй більш системного та конкретного характеру, нормування та нормативності її змісту.

Складність організації самостійної роботи полягає в розмаїтті та неоднозначності її сутності. Відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах „самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов'язкових навчальних занять", до яких належать лекції, практичні, семінарські, індивідуальні заняття та консультації. У той же час багато науковців стверджують, що основним критерієм самостійної роботи є її виконання без посередньої участі викладача на навчальних заняттях або вдома.

^ САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

          • Форма організації навчального процесу у ВНЗ




          • Критерій оцінки розвитку інтелектуальних умінь студента




          • Основа для самооцінки рівня знань




          • Характеризує риси характеру особистості


  1. 

  2. Актуальні проблеми педагогічного забезпечення індивідуальної та самостійної роботи студентів в системі вищої освіти


Від розуміння сутності самостійної роботи залежить ефективність усього навчального процесу у ВНЗ, та в першу чергу робота викладача, який її планує, контролює та оцінює. В умовах аудиторної роботи дуже важко організувати самостійне виконання того чи іншого завдання кожним студентом. Тому ми вважаємо, що доцільно визначити самостійну роботу як роботу студента над оволодінням дисципліни в позааудиторний час.

Самостійна робота студентів - дуже складний процес, у ході якого повинні бути вирішені такі питання, які важливі для кожного учасника навчального процесу -викладачів, студентів та допоміжного персоналу:

  • нормативне та методичне забезпечення СРС;

  • форми самостійної роботи студентів;

  • строки та форми подання результатів СРС;

  • форми контролю кожного виду СРС;

  • критерії оцінювання результатів СРС.

Перше питання вирішується за допомогою розробки внутрішнього університетського стандарту - Положення про організацію самостійної та індивідуально-консультативної роботи, яке „не означає уніфікацію підходів до її проведення, а надає цьому виду навчальної роботи внутрішню легітимність, дозволяє розробити її загальноуніверситетську концепцію та підвищити відповідальність ВНЗ за якість підготовки фахівців" [6].

Методичне забезпечення СРС проводиться на основі комплексного, цілеспрямованого підходу, утіленням якого є створення навчально-методичних комплексів дисциплін. Внутрішній аудит готовності НМКД по кафедрах ХНТУ виявив, що майже 80%, а в деяких випадках майже 95%, дисциплін забезпечені НМКД. У той же час, студенти страждають від 

відсутності методичного забезпечення самостійної роботи. Відповідно до Методичних рекомендацій з розробки НМКД „методичні рекомендації доводяться до студентів у вигляді окремих видань або на електронних носіях, які повинні бути на кафедрі чи в бібліотеці в достатній кількості" [7]. Тому вважаємо доцільним підвищити відповідальність допоміжного персоналу кафедр та бібліотек в організації розповсюдження методичних матеріалів серед студентів.

При організації самостійної роботи необхідно враховувати розмаїття її видів та форм. Вибір форми самостійної роботи залежить від багатьох чинників і покладений на викладача. У будь-якому разі на вибір форм самостійної роботи впливає, по-перше, співвідношення між аудиторною та позааудиторною самостійною роботою, по-друге, наявність відповідних методичних рекомендацій, досвіду та педагогічної майстерності викладача. При виборі форм самостійної роботи необхідно пам'ятати, що головна її мета полягає в здобутті глибоких знань з дисципліни. Удосконалення організації навчального процесу у ВНЗ неможливе без розуміння сутності самостійної роботи студентів як форми організації навчання, що потребує відповідного нормативного забезпечення - розробки Положення про організацію самостійної та індивідуально-консультативної роботи.

Інтенсифікація навчального процесу відбувається шляхом наповнення якісно новим змістом самостійної роботи студентів, контактної роботи студентів з викладачем та підвищенням рівня поінформованості студентів з питань освітньої діяльності.

Реалізація запропонованих рекомендацій до організації самостійної роботи дозволить підвищити її ефективність завдяки ініціативі та відповідальності учасників навчального процесу.


  1. 

  2. Активізація самостійної та індивідуальної роботи студентів

у контексті Болонського процесу
Вже кілька років передбачаються і проведення консультативних та індивідуальних занять, що мають особливе значення для організації саме самостійної роботи студентів. Адже вони далеко не завжди можуть самостійно опанувати потрібний навчальний матеріал. Це зумовлюється різними чинниками: пере

вантаженістю міського транспорту, значною віддаленістю студентських гуртожитків від навчальних корпусів вузів, не

стачею навчальної та навчально-методичної літератури для студентів, відсутністю або недостатньою кількістю читальних кімнат для самостійної роботи у гуртожитках, браком місць у читальних залах студентських бібліотек, несформованістю умінь та навичок самостійної роботи в деяких студентів, а то й відсутністю в них бажання систематично працювати, несформованістю пізнавальних інтересів у частини студентів, перевантаженістю їх обов'язковими аудиторними заняттями і браком вільного часу для індивідуальної самостійної роботи тощо. Завдання викладача під час проведення таких занять не лише перевірити та оцінити вивчене студентом, але й скерувати його у вірному напрямку, допомогти організувати процес самостійного оволодіння знаннями. Тому посилення індивідуалізації навчання під час Болонського процесу є позитивним фактором.

Проте кількість годин, відведених на консультації та індивідуальні заняття, обраховується пропорційно до кількості аудиторних занять. Таким чином, збільшуючи кількість матеріалу, відведеного на самостійне вивчення, зменшуємо кількість годин на консультації та індивідуальну роботу зі студентом. Розглянемо на такому прикладі:



Навчальним планом передбачено вивчення дисципліни в 2 кредити, тобто 72 год. З них маємо 30% аудиторних (≈ 22 год.) і 70% самостійних(≈ 50 год.). (див. Мал. 1).
Тепер вирахуємо кількість годин відведених на консультації (протягом семестру) та індивідуальну роботу. Для студентів денної форми навчання застосовуємо формули:

К=А*0,06; де К – кількість годин, відведених на консультацію, А – кількість аудиторних годин.

Оскільки консультативні години складають 6% від аудиторних.

І=А*0,1; де І – кількість годин, відведених на індивідуальну роботу зі студентами, А – кількість аудиторних годин.

Оскільки години індивідуальної роботи складають 10% від аудиторних.

Таким чином, для даного прикладу отримуємо:

К=1,32год.; І=2,2 год.

Всього на ці види роботи відводиться 3,52год. І це проти 50 годин самостійної роботи (див. мал. 2)

Якщо ж врахувати, що цей час ще потрібно поділити на кількість 

студентів у групі (граничною є кількість більше 45 чоловік), то зрозуміло з якими складнощами стикається як студент, так і викладач.

Таким чином, на нашу думку було б логічніше вираховувати час, відведений на консультації (протягом семестру) та індивідуальну роботу, пропорційно до часу, відведеного на самостійну роботу.

Важливим фактором активізації самостійної роботи студентів є введення навчально-наукового стажування. Воно передбачає організацію різних її форм: роботу над підручниками, навчальними посібниками, першоджерелами в позалекційний час (конспектування, реферування, складан

ня тез); над конспектами лекцій (до і після них); над докумен

тами; розв'язання задач, виконання вправ, самостійні спостереження, напи

сання творів та переказів, підготовка доповідей, наукових повідомлень, переклад спеціальної літератури, виконання різного роду індивідуальних завдань, залучення студентів усіх курсів до активної науково-дослідної роботи різного рівня складності тощо.

Усі види самостійної роботи студентів можна поділити на роботи репродуктивного типу, творчі і комбіновані, тобто такі, що включають елементи творчості і репродукції.

Деякі педагоги вищої школи пропонують з метою орга

нізації управління позааудиторною самостійною роботою студентів виділяти дві взаємопов'язані підсистеми — систе

матичну і так звану акордну самостійну працю. При цьому під систематичною працею розуміють працю, розподілену по днях невеликими порціями, а під акордною — компактну і довготривалу за часом. Поділ позааудиторної самостійної роботи студентів на систематичну повсякденну й акордну досить точно відображає ритм роботи вищої школи і може слугувати певною основою для її планування, організації й управління нею. Такий розподіл доцільно роз

глядати в нерозривній єдності з репродуктивним, творчим і комбінованим варіантами самостійних робіт студентів. На базі кількісного нагромадження навичок самостійної роботи до певного рівня виникає необхідність в акордній праці. Остання має нову мету 

— перетворення набутих навичок у нову якісну структуру (підготовка виступу, доповіді на науковій студентській конференції й т. ін.). Після цього формування навичок продовжується до якісно нового етапу узагальнення і т. п. Для цілеспрямованого й оптимального управління процесуальною стороною пізнавальної діяльності студентів інколи розробляються технологічні карти для різ

них видів самостійних робіт, зокрема: процесу складання тез; складання бібліографічних карток за книгою; складання кар

ток за статтею; складання виписок; роботи з книгою; читання наукової літератури; процесу конспектування першоджерел; роботи з пресою; процесу реферування; підготовки доповідей, повідомлень, виступів.

В рамках Болонського процесу важливе значення для організації самостійної роботи студентів також відіграє складання індивідуального плану студента, який є одночасно засобом інформування студента про необхідний обсяг самостійного засвоєння дисципліни. Подібна система вже використовувалась свого часу в Московському фізико-технічному інституті (МФТІ), де кожний студент отримував графік завдань на се

местр. Це забезпечувало організацію систематичної само

стійної роботи студентів протягом семестру. Студент зобов'язу

вався дотримуватися графіка і час від часу звітувати перед викладачем про його виконання. Аналогічний досвід існував також у Московському енергетичному інституті (МЕІ).

Відобразилось на організації самостійної роботи студентів і введення модульної системи навчання. Щоправда в межах експерименту в Україні існують і різні підходи до відображення самостійної роботи в модулях: від виокремлення окремого модуля самостійної роботи з окремою оцінкою, до виділення окремих тем на самостійне вивчення в межах одного модуля.

За задумом отримання оцінки студентом з усіх модулів дисципліни позбавляє його підсумкової форми контролю (іспиту чи заліку). Для отримання ж оцінки із модулю необхідно, щоб студент отримав оцінки з 90-100% тем даного модулю. На практиці ж маємо ситуацію, коли студент отримавши оцінки з 20-45% тем отримує позитивну оцінку за модуль. А до великої 

кількості тем, винесених на самостійний розгляд навіть не торкається. Це трапляється в тому числі і через недостатню кількість годин, відведених на перевірку його самостійної роботи.


  1. ^ Загальні висновки


1. У сучасних умовах слід значно збільшити обсяг кон

сультативної роботи викладачів та індивідуальної роботи зі студентами, насамперед доцентів і про

фесорів, розглядаючи її як важливу складову викладацького навантаження. Нині така робота ведеться, але її рівень ще недостатній.

2. Необхідно узагальнити позитивний досвід передових вузів, професорів і доцентів щодо посилення методологічної ролі лекцій в організації самостійної роботи студентів.

3. Слід активно створювати у вузах умови, за яких сту

денти цілком усвідомлюватимуть необхідність самоосвіти, самостійної роботи.

4. Чинні навчальні плани вузів досі є недостатньо ак

тивним важелем інтенсифікації самостійної роботи студентів. Не можна вважати оптимальною і кількість дисциплін, що вивчаються.




Список використаних джерел:

Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / Курлянд З.Н., Хмелюк Р.І., Семенова А.В. та ін.; За ред. Курлянд З.Н. - К.: Вища школа, 2005. - С. 241

^ Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією Кременя В.Г. Авторський колектив: Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубіянко В.В., Бабін І.І. - Тернопіль: ВЕЖА , 2004. - С. 243].

Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Підручник за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. - К.: Вища школа, 2006.-С.376.

Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / Курлянд З.Н., Хмелюк Р.І., Семенова А.В. та ін.; За ред. Курлянд З.Н. - К.: Вища школа, 2005. - С.156

Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах: Затверджене Наказом МОН України від 2.06.93 № 161.

Чебан Т.М. Комплексний та системний підхід до організації самостійної роботи студентів як шлях підвищення її ефективності: Вестник ХНТУ № 3 (23), 2005г.

Методичні рекомендації з розробки навчально-методичного забезпечення спеціальності. Укладачі: Примак Т.М., Рогальський Ф.Б. - Херсон, 2007 - 52 с.

Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. - Видавництво «Либідь» при Київському університеті, 1998, 560с.

Головко Л. Активізація самостійної роботи студента під час лекційних занять// Освіта і управління, 2002, №1, С.147-150.

Демченко О. Дидактична система організації самостійної роботи студентів// Рідна школа, 2006, №5, С. 68-70.

Лейфура В.М., Воробйова А.І. Навчальні модулі як ефективний засіб організації самостійної роботи студентів в умовах рейтингової системи// Наукові праці: науково-методичний журнал. Педагогічні науки. – Миколаїв: Вид-во МДПУ ім. П.Могили – 2002. – Вип..7 – С.81-83.

Солдатенко М. Самостійна пізнавальна діяльність у контексті Болонського процесу// Рідна школа, 2005, №1, С.49-51.





Скачать файл (57.4 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru