Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  


Загрузка...

Бутинець Ф.Ф., Горецька П.П. Бухгалтерский облік у зарубіжних країнах - файл but_bu_zarub.doc


Бутинець Ф.Ф., Горецька П.П. Бухгалтерский облік у зарубіжних країнах
скачать (10505.2 kb.)

Доступные файлы (1):

but_bu_zarub.doc16235kb.18.02.2010 20:49скачать

содержание
Загрузка...

but_bu_zarub.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18
Реклама MarketGid:
Загрузка...

-342-

Розділ 7. Особливості обліку зарасів

Дані таблиці 7.1 свідчать про те, що найпоширенішими методами обліку запасів є методи ФІФО, ЛІФО, середньої вартості та інші.

Особливостями методів оцінки запасів в деяких країнах є:

■* в Португалії в деяких галузях (сільському господарстві, лісовій промисловості, рибальстві) запаси можуть оцінюватись наступним чином: облікова ціна визначається як продажна за винятком деякої норми прибутку. Також цей метод може використовуватись при обліку запасів в оптовій торгівлі;

=> в Іспанії запаси оцінюються за загальною фіксованою ставкою, якщо вони постійно оновлюються, а їх загальна вартість та структура змінюється несуттєво. Як виняток їх можуть оцінити за загальною фіксованою ставкою, якщо вони постійно оновлюються, а їх загальна вартість та структура змінюється несуттєво;

Ф в Швейцарії в консолідованій звітності запаси можна оцінювати на основі фактичних поточних витрат, відновлювальної вартості або на основі аналогічних витрат;

■=> в Італії для довгострокових контрактів незавершені вироби обліковуються або після завершення контракту, або за процентним виконанням робіт;

=> у Великобританії заборонено використовувати методи ФІФО та базового запасу. Довгострокові контракти за незавершеними проектами обліковуються за методами "частки виконання", "завершення контракту";

=> у США при використанні методу ЛІФО в обліковій політиці обов'язково потрібно визначити суму поточної відтворювальної вартості (вартості руху) запасів, а також вплив на результати діяльності зменшення партії запасів.

В США використовується метод ЛІФО-долар, за яким вартість запасів обліковується, виходячи з індивідуальних ^цін одиниці запасів. При використанні методу оцінки запасів базового року вони перераховуються в долари, а ті запаси, які надходять у наступні періоди, для них використовуються цінові індекси. При цьому базовий рік приймається за 100.

Положеннями ЗПБО визначено 4 методи обліку запасів:

=> метод ідентифікації (вітчизняний аналог - метод ідентифікованої вартості);

<=> метод середньої вартості;

■=> метод оцінки запасів за цінами перших закупок (метод ФІФО);

<=> метод оцінки запасів за цінами останніх закупок (метод ЛІФО).

- 343 -

^ Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах

Метод ідентифікації застосовується, якщо одиниці продукції у складі запасів на кінець періоду чітко визначені як придбані внаслідок тих чи інших операцій. Цей метод на практиці використовується в компаніях, які торгують дорогими штучними товарами, або в дрібних фірмах, оскільки в інших випадках його використання ускладнює можливість визначення того, які саме товари продані. Крім того, застосовуючи цей метод, компанія з серійними товарами може маніпулювати своїм прибутком, продаючи в разі необхідності більш дорогі чи' більш дешеві одиниці запасів.

^ Метод середньої вартості грунтується на припущенні, що кожна одиниця запасів даного періоду має однакову середню вартість, яка розраховується за певний період.

^ Метод ФІФО є найпоширенішим методом обліку запасів. При застосуванні цього методу рух вартості запасів, хоч і не співпадає з їх рухом у натуральному виразі, але наближається до нього, причому, чим більша частота закупівлі і витрачання запасів, тим більше це наближення. Цей метод є систематичним і об'єктивним, що відповідає вимогам ЗПБО, а також перешкоджає маніпулюванню даними в бік штучного завищення або заниження вартості запасів.

В основу методу ЛІФО покладений принцип, за яким при використанні або продажу запасів з їх загальної вартості повинна вираховуватися вартість тих запасів, які хронологічно надійшли останніми! пізніше за всі інші. При використанні методу ЛІФО запаси за видами, як і при застосуванні ФІФО, поділяються на рівні, або групи, залежно від вартості одиниці даного запасу. -МСБО 2 дозволяє поєднання різних методів оцінки вибуття запасів, що звичайно є взаємозамінюваними або не є виробленими і призначаються для конкретних проектів.

Крім широкого вибору методів оцінки запасів передбачено також можливість використання двох систем їх обліку - періодичної та постійної.

^ Постійна система забезпечує користувачів інформацією, що дозволяє більш оперативно вести управління запасами. Ця система передбачає ведення докладних записів про купівлю та продаж запасів.

При постійному обліку за методом ЛІФО визначається собівартість продажу запасів та їх залишку на поточній основі.

При витрачанні запасів спочатку повністю вибираються ті, які надійшли пізніше інших, а потім частково вибираються ті, які надійшли раніше. Собівартість реалізованої продукції визначається шляхом сумування

-344-

Розділ 7. Особливості обліку запасів

вартостей, використаних при її збуті (виробництві) запасів. Вартість запасів дорівнює вартості тих, які залишилися після реалізації запасів.

При використанні системи постійного обліку запасів використовується метод "ковзаючої" середньої собівартості. В цьому випадку нова середня вартість (фактично - середньозважена) одиниці розраховується кожного разу при купівлі запасів.

При постійному обліку при методі ФІФО собівартість реалізованої продукції визначається шляхом сумування вартЬстей, які використовуються при її виробництві (збуті) запасів. Вартість запасів дорівнює сумі вартостей, що залишилися після їх реалізації.

^ Періодична система дозволяє не вести детальний облік відпуску запасів протягом звітного періоду, розрахунок собівартості відбувається за формулою:

Собівартість проданих запасів = початковий залишок запасів + закупки протягом звітного періоду - кінцевий залишок запасів

При застосуванні методу ФІФО при періодичному обліку розрахунок собівартості реалізованої продукції та сальдо запасів на кінець періоду додається вартість усіх зроблених за період закупок даного запасу. Одержується загальна сума запасів, придатних до продажу протягом періоду. За допомогою інвентаризації визначається вартість запасів на кінець періоду. Якщо кількість запасів у натуральному виразі не перевищує кількість запасів, придбаних в ході їх останнього придбання, то вона множиться на ціну (при придбанні запасів) або собівартість (при їх самостійному виготовленні) одиниці запасів із останньої його партії, що надійшла.

Собівартість реалізованої продукції визначається шляхом віднімання сальдо запасів на кінець періоду із вартості запасів, готових до продажу протягом періоду.

Періодичний облік методом ЛІФО передбачає розрахунок вартості товарів, готових до реалізації протягом звітного періоду шляхом сумування їх балансової вартості на початок періоду та вартості закуплених (виготовлених) у його ході запасів. З метою отримання показника собівартості реалізованої продукції з вартості придатних до реалізації товарів за період вираховується сальдо запасів на кінець року. Останнє отримують за допомогою інвентаризації та фізичного перерахунку одиниць запасів та множенням кількості запасу у натуральному виразі на вартість всіх одиниць, що знаходяться у складі запасів.

- 345 -

^ Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах

Якщо кількість запасів у натуральному вираженні на кінець періоду перевищує сальдо запасів на початок періоду, то кількість їх одиниць, що дорівнює сальдо запасів на початок періоду, множиться на вартість їх одиниць на початок, а кількість запасів на кінець періоду, яка перевищує кількість одиниць запасу на початок періоду, множиться на вартість одиниць даних запасів з першої закупки, зробленої протягом періоду закупки. Якщо кількість одиниць запасів на кінець періоду перевищує їх кількість на початок періоду, отриману в ході першої закупки, то надлишкова кількість одиниць запасу множиться на вартість його одиниці у третій закупці.

Отримані в результаті такої багаторівневої системи розрахунку вартості одиниць запаси сумуються, що дає загальну вартість даного запасу на кінець періоду. При використанні декількох видів запасів їх загальна вартість отримується шляхом сумування вартостей окремих видів.

На відміну від методу ФІФО постійний облік та періодичний облік за методом ЛІФО не дають однакового значення вартості запасів (наприклад, в умовах інфляційної економіки) періодичний облік з використанням методу ЛІФО призведе до меншого рівня доходу до оподаткування, ніж постійний, оскільки до собівартості реалізованої продукції, яка вираховується з валового доходу, увійдуть останні з придбаних, найдорожчі одиниці. Тому при інфляції застосування ЛІФО дає меншу суму оподатковуваного доходу, ніж використання ФІФО.

^ Метод середньозваженої собівартості використовується при застосуванні системи періодичного обліку запасів.

З метою збереження об'єктивності оцінки запасів в умовах інфляції в Україні запаси в бухгалтерському обліку та звітності відображаються за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Іноді виникають ситуації, коли первісна вартість вища або нижча порівняно з чистою вартістю реалізації. В таких випадках в Україні, як і в більшості країн, проводять переоцінку.

Наприклад, в Німеччині при переоцінці для сировини та матеріалів в якості ринкової ціни зазвичай береться ціна придбання (заміщення), л для готової продукції - ціна можливої реалізації. Особливістю німецької облікової практики є те, що, якщо ціна заміщення нижче собівартості придбання, запаси повинні відображатись за ціною заміщення, навіть якщо чиста ціна можливої реалізації перевищує історичну (фактичну) собівартість, що випливає з принципу консерватизму (обачності). Крім того, німецькі компанії мають можливість створювати резерви під очікуване зростання цін.

-346-

Розділ 7. Особливості обліку запасів

^ 7.3 Відображення запасів

у фінансовій звітності

В Україні вартість сировини, основних та допоміжних матеріалів, палива, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, запчастин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, які призначені для споживання в ході нормального операційного циклу відображається в балансі.

В балансі та звіті про фінансові результати також відображається уцінка (дооцінка) вартості запасів.

В ряді країн в балансі запаси відображаються відповідно до правила нижчої оцінки, сутність якого полягає в тому, що за принципом обачності запаси оцінюються і відображаються за найменшою з можливих вартостей: ринкової ціни чи собівартості.

Різниця між собівартістю запасів та їх ринковою ціною списується
двома методами: прямим і непрямим. У першому випадку ринкова вартість
запасів просто заміщує їх собівартість, і різниця прямо списується на
собівартість реалізованої продукції; у другому - складається контрактивний
коригуючий рахунок "Знижки в результаті зниження ринкової вартості
запасів" до рахунку запасів і рахунок, який відображає цей збиток у звіті про
прибутки і збитки, - "Збиток в результаті зниження ринкової вартості
запасів". Використання прямого методу являє собою нормальну практику,
непрямий зазвичай використовується при суттєвій величині збитку.
Списання на собівартість різниці між ринковою вартістю і собівартістю є
безповоротним. *

При складанні фінансової звітності важливу роль відіграють методи, які використовуються на підприємстві при вибутті запасів. В Україні, якщо для оцінки запасів використовується метод ЛІФО, то в примітках наводиться різниця між вартістю запасів, відображеної на дату балансу в обліку і звітності, та найменшою з вартостей, обчисленок із застосуванням методу середньозваженої собівартості, ФІФО та чистої вартості реалізації.

Слід відмітити, що в Росії підготовка звітності підприємств відповідно до міжнародних стандартів часто має за мету надання інформації зарубіжним партнерам та інвесторам, у той час, як розрахунок податку здійснюється відповідно до чинних нормативних документів, які не дають підприємству можливості вибору між ФІФО та ЛІФО. Тому використання ЛІФО призводить лише до заниження чистого доходу і не дозволяє при цьому економити на

-347-

^ Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах

податках. Між тим підприємству, особливо тому, яке шукає інвестора або партнера, вигідно надати результати своєї господарської діяльності в якомога вигіднішому світлі, тобто показати у звітності, орієнтованій на зовнішнього приватного користувача, якомога вищий показник чистого доходу. У подібній ситуації підприємством може надаватися перевага використанню ФІФО або інших методів розрахунку вартості запасів (наприклад, як середньозваженої за період).

У Великобританії при підготовці фінансових звітів, що публікуються, метод оцінки вартості запасів регулюється насамперед положеннями Закону про компанії 1985 р. В межах цих офіційних правил виділяються детальніші директиви, що обумовлюються стандартом ПСОП 9 "Виробничі запаси та незавершене виробництво".

При стабільній економіці достатньо характерною є тенденція до зниження ринкової вартості запасів під впливом НТП і фактору морального старіння, що передбачає відмінності між вартістю придбання та їх вартістю на даний момент, визначеною за методом LCM. Різниця між первісною вартістю, що визначена, за фактичними витратам на придбання запасів, і вартістю, визначеною методом LCM, називається збитком від одержання запасів. Цей збиток може бути безпосередньо включений до собівартості реалізованої продукції і відображатися окремим рядком у фінансовій звітності. Відповідно використовуються два методи обліку запасів:

=> метод безпосереднього зниження вартості запасів передбачає використання методу LCM від періоду до періоду і реєстрації та відображення в звітності вартості запасів, отриманої цим методом. При цьому збиток від отримання запасів автоматично включається до собівартості реалізованої продукції;

<=> метод відрахувань на знецінення запасів передбачає відображення збитку від отримання запасів окремою проводкою і рядком у звіті про прибутки та збитки.

Резюме

Запаси є найбільш значною частиною активів підприємства. Вони займають домінуючу позицію у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, їх облік і оцінка впливає на результати господарської діяльності підприємства та на розкриття інформації про його фінансовий стан,- Визначення терміну "запаси" в різних країнах відрізняється. Оцінка запасів впливає на точність фінансового результату підприємства. Щоб зберегти об'єктивність оцінки запасів в

-348-

Розділ 7. Особливості обліку запасів

умовах цінової нестабільності, вони оцінюються за правилом найнижчої оцінки (поштучний метод, метод основних категорій, метод загальної величини запасів). При оцінці товарів в США використовують два методи: чистий і валовий. Облікова практика західних компаній базується на припущенні, що .надходження і продаж (відпуск у виробництво) запасів трактуються як потік вартостей, а не як потік фізичних одиниць. В ряді країн в балансі запаси відображаються відповідно до правила нижчої оцінки, сутність якого полягає в тому, що за принципом обачності запаси оцінюються і відображаються за найменшою з можливих вартостей: ринкової ціни чи собівартості. Різниця між собівартістю запасів та їх ринковою ціною списується двома методами: прямим і непрямим. При складанні фінансової звітності важливу роль відіграють методи, які використовуються на підприємстві при вибутті запасів. При* стабільній економіці достатньо характерною є тенденція до зниження ринкової вартості запасів під впливом НТП і фактору морального старіння.

Jg^ Ключові терміни та поняття

Валовий метод оцінки товарів, метод ФІФО, запаси, метод загальної величини запасів, метод ідентифікації, метод ЛІФО, метод основних категорій запасів, метод середньої вартості, періодичний метод обліку запасів, постійний метод обліку запасів, поштучний метод найнижчої оцінки, чиста вартість реалізації, чистий метод оцінки товарів, чиста реалізаційна вартість одиниці запасів

S\ Г Контрольні питання ч

j

  1. Яке тлумачення терміну "запаси" наводиться в різних країнах? Дати власне визначення терміну "запаси".

  2. Які витрати формують первісну вартість запасів у різних країнах?

  3. Які витрати включаються до оцінки незавершеного виробництва у Польщі та Німеччині?

  4. В чому полягає відмінність між чистим і валовим методами оцінки товарів?

  5. Які особливості застосування методів оцінки вибуття запасів у різних країнах?

  6. Які методи оцінки вибуття запасів визначені у ЗПБО США, МСБО 2 та П(С)БО 9?

  7. Навести відмінності між методами ФІФО і ЛІФО.

  8. Як у різних країнах запаси відображаються у фінансовій звітності?

-349-

Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах







Мета PpSfpt?4' ' " ґ ^ Вивчивши цей розділ Ви зможете: '

■=> порівняти особливості віднесення активів до грошових і не грошових систем

^ дослідити загальні правила відображення в звітності обліку
грошових коштів, розрахунків та інших активів ^

*$ проаналізувати відображення операцій в іноземній валюті та діяльності закордонних господарських одиниць у фінансовій звітності підприємств різних країн

О обговорити різні підходи до управління дебіторською заборгованістю в зарубіжних країнах

<=> розглянути види дебіторської заборгованості, порядок її визначення та оцінки, а також можливості її ліквідації в зарубіжній практиці Структура розділу

8.1. Облік грошових коштів та операцій в іноземній валюті

  • Облік грошових коштів

  • Операції в іноземній валюті та фінансові звіти закордонних господарських одиниць відповідно до МСБО

  • Облік операцій в іноземній валюті в інших країнах

8.2. Облік дебіторської заборгованості

  • Визначення дебіторської заборгованості

  • Класифікація дебіторської заборгованості

  • Оцінка дебіторської заборгованості і списання безнадійних боргів

8.3. Вимоги до розкриття інформації щодо обліку коштів, розрахунків
та інших активів

^ 8.1. Облік грошових коштів

та операцій в іноземній валюті


Облік грошових коштів
Грошові кошти та їх еквіваленти у всіх країнах

jJ складають основну частину ліквідних активів підприємства.

Відповідно до ЗПБО США ліквідні активи включають грошові кошти,

короткострокові інвестиції, рахунки та векселі до отримання. Стандарти США

передбачають включення до складу грошових коштів підприємства готівки,

коштів на поточних рахунках підприємств, простих та банківських чеків, а також

-350-

Розділ 8. Особливості обліку коштів, розрахунків та інших активів

сум компенсаційного залишку, які не можна вільно використовувати. Сума компенсаційного залишку є мінімальною сумою, яка зберігається підприємством на його рахунку як забезпечення кредитного договору, тобто ця сума не має такої ліквідності, як всі інші грошові активи, і тому повинна відображатись в примітках до річного звіту.

Грошові документи, такі як поштові марки, оплачені білети, що включаються в Україні до складу грошових коштів, за стандартами США вважаються авансами. Кошти, що відображаються в українському балансі як "Грошові кошти в дорозі", за ЗПБО США включаються до складу дебіторської заборгованості банку.

У вітчизняній практиці розрахунки з банком відображаються в обліку на підставі виписки банку з поточного рахунку. В США отримання коштів відображається в момент депозиту чека, а виплата - в момент видачі чека.

Відповідно до загальноприйнятої як в Україні, так і за кордоном практики обліку, грошові кошти підприємства можна поділити на дві категорії: грошові кошти в касі та грошові кошти в банку. В балансі компанії, складеному відповідно до міжнародних правил, всі грошові кошти, як правило, відображаються в одному рядку. Така практика відображення тепер використовується і в Україні після впровадження нових П(С)БО. Частково це пов'язано з тим, що компанії віддають перевагу чекам чи пластиковим карткам. Готівка, яку тримають в сейфі, використовується в основному для дрібних платежів та називається (в США) "дрібна каса".

На відміну від економічно розвинутих країн Західної Європи та Південної Америки, де розрахунки готівкою проводяться рідко та в невеликих розмірах внаслідок розвинутих форм безготівкових розрахунків (чеки, векселі, пластикові картки, широке використання систем електронних платежів та новітніх засобів телекомунікацій), в Україні та більшості країн СНД розрахунки готівкою під час початкового розвитку ринкових відносин отримали широке розповсюдження.

Відповідно до МСБО до грошових коштів належить готівка в касі монети, банкноти, валюта і депозити до запитання, поточні і депозитні рахунки в банках, на використання яких немає обмежень.

Крім того, до грошових коштів належать:

*> банківські переказні векселі - переказні векселі, видані банком іншому банку;

=> грошові перекази - чеки, виписані банком отримувачу платежу за отримані від підприємств, організацій, установ грошові кошти;

=> чеки, виписані касиром банку, - відображають зобов'язання даного банку;

-351-

О чеки, посвідчені банком, - з підписом банку про гарантію платежу;

■=> персональні чеки - видані фізичним особам;

=> ощадні рахунки.

До еквівалентів грошових коштів належать короткострокові високоліквїдні інвестиції, які вільно конвертуються у відповідні суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості.

-Надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів відбувається внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності (рис 8.1).



Рис. 8.1. Класифікація діяльності підприємства

Оцінка грошових коштів та відображення їх в звітності відповідно до ЗПБО США, а також інших облікових систем, здійснюється за оголошеною або фактичною номінальною вартістю.

Основні проблеми, пов'язані з грошовими коштами, - це проблеми не облікові, а управлінські: організація контролю за збереженням та використанням грошових коштів.

Серед облікових проблем можна виділити проблему класифікації грошових коштів (табл. 8.1), процес перевірки виписок з банківського рахунку та облік дрібної каси підприємства.

^ Таблиця 8.1. Класифікація грошових коштів, еквівалентів грошових коштів та негрошових статей

Активи

Класифікація

Коментарі

1

2

3

Грошові кошти

грошові кошти

не повинно бути ніяких обмежень на використання; якщо такі обмеження існують, то відображаються як інші активи

Грошові еквіваленти


короткострокові свідоцтва

лише для тих цінних паперів, термін погашення яких менше 3 місяців

короткострокові інвестиції

для тих цінних паперів, термін погашення яких 3-12 місяців

-352-

Розділ 8. Особливості обліку коштів, розрахунків та інших активів

/

2

3

Дебіторська заборгованість



відстрочені чеки

передбачається, що гроші будуть оплачені

боргові розписки

передбачається, що гроші будуть оплачені

аванси на транспортні витрати

передбачається, що гроші будуть повернені працівниками

Передплачені витрати

поштові марки

можуть бути класифіковані як запаси

Компенсаційний залишок

включається до грошових коштів чи відображається окремо

розкривається в примітках; у випадку юридичної регламентації відображаються як інші активи

Поточні

(короткострокові)

зобов'язання

банківський овердрафт

якщо існують інші рахунки в цьому ж банку, на яких достатньо коштів -для покриття овердрафту, то у компанії є право на зменшення величини грошових коштів в активі

Перевірка виписок з банківського рахунку в більшості країн зазвичай проводиться один раз на місяць. Така процедура необхідна тому, що залишок по рахунку "Грошові кошти", в бухгалтерських записах часто не співпадає із залишком в банківській виписці. Причини такої різниці полягають в наступному:

О деякі операції, що відображені у звітних записах компанії, не містяться в облікових записах банку, наприклад, видані чеки (чеки видані і відображені в облікових регістрах компанії, але не представлені до сплати в банк), депозити в дорозі (відправлені до банку, але не отримані вчасно, чи прийняті банком, але не відображені в записах банку при підготовці виписки з рахунку);

=> деякі банківські операції ще не знайшли відображення в бухгалтерських записах компанії, наприклад, збір за обслуговування в банку, чеки, по яких не можуть бути отримані гроші (чеки інших підприємств чи фізичних осіб, що передані компанією до банку, та оплата по яких не отримана), зароблені відсотки, які банк нарахував на середній залишок рахунку компанії, інші грошові банківські збори та надходження на рахунок.

Процес перевірки складається з двох етапів. Перший включає в себе
коригування залишку грошових коштів згідно з банківською випискою. До
нього додаються депозити в дорозі (одночасно проводиться перевірка
коригувань минулого місяця) та вираховуються видані, але не пред'явлені до
оплати чеки (одночасно проводиться перевірка виданих чеків, які були
виплачені банком). Отримана сума є скоригованим залишком грошових
коштів. Другий етап - це коригування залишку згідно з обліковими записами
і відображення в обліку відповідних проводок. Із сальдо рахунку грошових
коштів (згідно з обліковими записами) вираховуються всі дебетові
меморандуми та додаються всі кредитові меморандуми з наступним
відображенням на рахунках в Журналі операцій.
121-192 -353-

^ Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах

Цікава система ведення дрібної каси за ЗПБО США. В компанії, як правило, існують регулярні витрати, сума яких незначна, тому виписувати чеки досить незручно (купівля поштових марок, оплата таксі, дрібні збори тощо). З цією метою безпосередньо на підприємстві зберігається певна сума готівки, за яку відповідає матеріально відповідальна особа, тобто встановлюється фіксований розмір "фонду дрібної каси", який періодично поповнюється (наприклад, один раз на тиждень). При видачі готівки виписується ваучер, на якому вказується дата, сума та призначення витрат. Залишок готівки та загальна вартість ваучерів повинні в сумі складати фіксовану величину фонду дрібної каси. Якщо при поповненні дрібної каси виявляються невеликі розбіжності, то вони відображаються на рахунку "Недостача / лишок грошових коштів". В кінці звітного періоду дебетове сальдо цього рахунку включається до складу загальних операційних витрат, кредитове - до інших доходів.

У Великобританії операції з дрібною касою обліковуються по-іншому. В момент видачі готівки з дрібної каси проводяться записи по дебету рахунків відповідних видатків і кредиту рахунку дрібної каси, а при поповненні дрібної" каси (на суму здійснених видатків), відповідно, дебетується рахунок дрібної каси грошових коштів.

Аналогічна практика обліку каси дрібних витрат у Єгипті. В цьому випадку попередньо визначається сума дрібних витрат на певний період і виписується чек на всю суму. Касир витрачає кошти по квитанціях та рахунках і фіксує їх у журналі каси дрібних витрат.

Onepaufie іноземній

валюті та фінансові

звіти закордонних

господарських

одиниць відповідно

до МСБО

Ринкова економіка обумовлена розвитком міжнародної торгівлі, експортно-імпортних операцій, збільшенням обсягів позик на міжнародному ринку капіталів. Наслідком всіх цих явищ є облік операцій в іноземній валюті, а також зміни її курсів внаслідок інфляційних процесів в економіці. Положення МСБО 21. З міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, що регулюють облік операцій в іноземній валюті та перерахунок фінансової звітності зарубіжних компаній, основним є МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів", переглянутий у 1993 р. Він визначає обмінний курс, який слід використовувати для ведення обліку операцій в іноземній валюті та перерахунку фінансової звітності зарубіжних компаній, порядок визначення та відображення в обліку курсових різниць, розкриття інформації в обліковій політиці та фінансовій звітності.

-354-

Розділ 8. Особливості обліку коштів, розрахунків та інших активів

Операції в іноземній валюті при первісному визнанні відображаються у валюті звітності, перераховуючи суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18



Скачать файл (10505.2 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru