Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  


Загрузка...

Магістерська робота - Облік і аудит з товарними запасами на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю Альфа - файл Магістерська робота зі спеціальності Облік і аудит (кафедра аудиту).doc


Магістерська робота - Облік і аудит з товарними запасами на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю Альфа
скачать (154.1 kb.)

Доступные файлы (1):

Магістерська робота зі спеціальності Облік і аудит (кафедра аудиту).doc1423kb.10.07.2006 13:39скачать

содержание
Загрузка...

Магістерська робота зі спеціальності Облік і аудит (кафедра аудиту).doc

  1   2   3   4   5   6   7
Реклама MarketGid:
Загрузка...


Міністерство освіти і науки України

Кіровоградський національний технічний університет

Факультет обліку і фінансів

Кафедра аудиту та оподаткування

Магістерська робота


на тему:
Облік та аудит операцій з товарними запасами

на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа”


Робота допущена до захисту

Зав. кафедри „Аудит та оподаткування”

_________________________

„____”_____________2004 р.
Виконав:

Керівник:

Кіровоград-200_

Зміст




Вступ...............................................................................................................................



Розділ 1 Торговельна діяльність: основні засади організації та здійснення ...............................................................................

1.1. Сутність та класифікація товарних запасів.............................................................

1.2. Форми, умови та державне регулювання здійснення торгової діяльності на Україні ................................................................................................................................

Висновки до розділу 1......................................................................................................


РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ОБЛІКУ ТА АУДИТУ ОПЕРАЦІЙ З ТОВАРНИМИ ЗАПАСАМИ......................................................................................

1.2. Організація обліку операцій з товарними запасами................................................

2.2. Організація і методика аудиту операцій з товарними запасами...........................

Висновки до розділу 2......................................................................................................
РОЗДІЛ 3 ОБЛІК ТА АУДИТ операцій з товарними запасами на ТОВ „АЛЬФА”.................................................................................................................

3.1. Організаційно-економічна характеристика ТОВ „Альфа”....................................

3.2. Підготовчий етап при проведенні аудиту операцій з товарними запасами на ТОВ „Альфа”.....................................................................................................................

3.4. Облік та аудит наявності товарних запасів на ТОВ „Альфа”................................

3.4. Облік та аудит наявності товарних запасів на ТОВ „Альфа”................................

3.5. Облік та аудит вибуття товарних запасів на ТОВ „Альфа”...................................

Висновки до розділу 3......................................................................................................
РОЗДІЛ 4 НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ операцій з товарними запасами ............................................................

4.1. Пропозиції по удосконаленню організації обліку операцій з товарними запасами на ТОВ „Альфа” ..............................................................................................

4.2. Стратегія управління товарними запасами підприємства: цілі, вихідні передумови та порядок розробки....................................................................................

Висновки до розділу 4...................................................................................

Висновки.....................................................................................................................

Список використаних джерел.....................................................................

Додатки..........................................................................................................................






ВСТУП
^ Актуальність теми, необхідність її наукової та прикладної розробки. Запаси є найбільш значною складовою активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, при визначенні результатів господарської діяльності підприємств та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Операції з товарними запасами на торгівельних підприємствах впливають на характеристики господарської діяльності більше, ніж будь-який інший вид активів, оскільки він складає значну питому вагу всіх активів. Помилки при обліку операцій з товарними запасами призводять до помилок у відображенні оборотних активів, собівартості продаж, валового та чистого прибутку. Надмірне утворення товарних запасів призводить до збільшення грошових ресурсів в обороті та уповільнення їх оборотності, до зниження доходу на вкладені оборотні кошти.

Важливого значення набуває ефективна та відповідна чинному законодавству України організація обліку торгових операцій із зерно продуктами, яка повинна забезпечувати: правильність оцінки товарів при розрахунках за них із постачальниками, при обліку їх в місцях зберігання; дотримання правил документального оформлення всіх господарських операцій; формування інформації про рух і стан товарних запасів, їх схоронності (за місцями зберігання і матеріально – відповідальними особами, а також, за найменуваннями, сортами, кількістю, ціною і собівартістю); виконання договірних зобов’язань; формування інформації про реалізаційні обсяги.

З метою встановлення достовірності первинних даних щодо наявності та руху товарних запасів, повноти та своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку товарів відповідно до прийнятої облікової політики підприємства проводиться аудиторська перевірка у відповідності із розробленою програмою аудиту товарних операцій.

Питання обліку в торгових організаціях розглядали такі провідні вчені України як: Білуха М., Гуцайлюк З., Добровський В., Кужельний М., Пархоменко В., Сопко В., Бутинець Ф. та інші. Достатньо багато ґрунтовних досліджень з питань організації і методики проведення аудиту операцій з товарними запасами і провідних вчених України, зокрема Білухи М.Т., Валуєва Б.І., Голова С.Ф., Гуцайлюка З.В., Давидова Г.М., Дорош Н.І., Завгороднього С.Я., Зубілевича С.Я., Кужельного М.В., Кузьмінського А.М., Петрик О.А., Редченка К.І., Редька О.Ю., Рудницького В.С., Савченка В.Я., Усача Б.Ф. та інших. Проте, залишається багато проблем при побудові ефективної системи обліку торгових операцій з урахуванням специфіки діяльності окремого торгівельного підприємства (форм та методів закупки та реалізації товарів, організації роботи з покупцями та постачальниками, організації складського господарства, важелів державного регулювання окремих елементів здійснення торговельної діяльності тощо).

Отже, метою написання даної магістерської роботи є вивчення теоретико-методологічних засад організації обліку та аудиту операцій з товарними запасами та розробка пропозицій щодо їх удосконалення.

Досягнення поставленої мети зумовили необхідність постановки наступних задач:

  • дослідження сутності соціально-економічних категорій „запаси” та „товарні запаси”, їх класифікації, основних форм та методів ефективного управління товарними запасами на оптових торгових підприємствах;

  • вивчення нормативних та законодавчих документів з питань державного регулювання торговельної діяльності, особливостей її оподаткування;

  • вивчення та узагальнення основних вимог щодо організації обліку торгових операцій із застосуванням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, розробка напрямків щодо їх удосконалення;

  • розробка та обгрунтування методологічних підходів до процесу проведення аудиторської перевірки операцій з товарними запасами..

^ Об’єктом дослідження обрано оптові торговельні підприємства. Предметом дослідження є організація бухгалтерського обліку та організація і методика аудиту на підприємствах оптової торгівлі. Дослідження поставлених задач здійснюється з використанням даних фінансової, податкової, статистичної звітності, первинних документів, аналітичних та синтетичних регістрів обліку товариства з обмеженою відповідальністю „ „Альфа”, основною діяльністю якого є оптова торгівля продовольчими та непродовольчими товарами.

^ Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети дипломної роботи застосовувалася система загальнонаукових методів аналізу, зокрема положення діалектичного методу пізнання процесів і явищ у їх взаємозв`язку та розвитку, методи порівняння, систематизації та узагальнення, методи та прийоми економічного аналізу (горизонтальний аналіз вертикальний аналіз, аналіз коефіцієнтів (відносних показників), порівняльний аналіз тощо).

В результаті написання роботи були отримані результати, які містять елементи теоретичної та практичної значимості. Сутність результатів дослідження полягає в наступному:

  • здійснено системний аналіз важелів державного регулювання діяльності торговельних підприємств, їх переваг, недоліків та окреслено основні напрямки їх подальшого удосконалення;

  • висвітлено сутність, класифікацію товарних запасів торговельного підприємства, досліджено основні методи здійснення стратегічного управління товарними запасами та оперативного контролю, які дозволять підвищити ефективність ділової активності торговельного підприємства;

  • в результаті дослідження умов діяльності та постановки бухгалтерського обліку на ТОВ „ „Альфа” виділені елементи організації бухгалтерського обліку (організація бухгалтерського обліку, посадові інструкції, інвентаризація тощо) запровадження яких дозволяє підвищити ефективність внутрішнього контролю на підприємстві;

  • досліджено організацію і методику аудиторської перевірки операцій з товарними запасами, запропоновано план, програму аудиту, робочі документи та тести системи контролю, які дозволять підвищити ефективність аудит;

  • запропоновано зміни щодо порядку відображення в обліку втрат від нестач та псування запасів, які дозволяють більш достовірно відображати в обліку інформацію про витрати підприємства.

Практична цінність одержаних результатів полягає в тому, що впровадження запропонованих рекомендацій дозволяє підвищити ефективність бухгалтерського обліку, внутрішньогосподарського контролю. Пропозиції є корисними для всіх підприємств сфери обігу.

Магістерська робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

В першому розділі “Торговельна діяльність: основні засади організації та здійснення” викладено аналіз сутності категорій „запаси” та „товарні запаси”, наведено їх класифікацію за різними ознаками та передумови формування ефективної системи управління ними; наведено основні механізми регулювання торговельної діяльності на Україні.

В другому розділі “Організація і методика обліку та аудиту операцій з товарними запасами” викладено основні елементи організації первинного, аналітичного та синтетичного обліку товарних запасів, порядку формування їх первісної вартості, оцінки на дату балансу та при вибутті; досліджено основні принципи проведення аудиторської перевірки операцій з товарними запасами, проаналізовано типові порушення, які виникають в практиці документального оформлення та відображення в обліку даних операцій.

В третьому розділі “Облік та аудит операцій з товарними запасами на ТОВ „Альфа” викладено організаційно-економічну характеристику, результати діяльності за 2001-2003 роки та основні положення облікової політики товариства з обмеженої відповідальністю „Альфа”, досліджено стан обліку та проведено аудиту операцій з товарними запасами на даному підприємстві за такими напрямками: наявність товарних запасів, надходження та вибуття товарних запасів.

Четвертий розділ “Напрямки удосконалення обліку та аудиту операцій з товарними запасами” містить пропозиції по удосконаленню організації обліку та внутрішньогосподарського контролю операцій з товарними запасами на ТОВ „Альфа”, які можуть бути корисними в практиці діяльності і інших підприємств, пропозиції щодо зміни порядку відображення в обліку втрат від нестач та псування цінностей, а також рекомендації щодо створення ефективної системи стратегічного управління та оперативного контролю операцій з товарними запасами на торговельних підприємствах.

Обсяг магістерської роботи становить _____ сторінки, її положення проілюстровані 30 таблицями, 22 рисунками. Список використаних джерел налічує 87 найменувань.

РОЗДІЛ 1

Торговельна діяльність: основні засади організації та здійснення

^ 1.1. Сутність та класифікація товарних запасів
Запаси є необхідним елементом здійснення будь-якої господарської діяльності незалежно від галузевої приналежності підприємства. Загальна класифікація запасів представлена на рис. 1.1.


Види запасів за місцем знаходження



Сировина, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, готові вироби, деталі, запасні частини


Формуються в організаціях – споживачах, призначені для виробничого споживання. Вони повинні забезпечувати безперервність виробничого процесу. Виробничі запаси обліковуються в натуральних, умовно-натуральних і вартісних вимірниках. До них відносять предмети праці, що надійшли до споживача різного рівня, але ще не використані та не віддані в переробку



Запаси в сфері обігу поділяються на запаси в дорозі й на підприємствах торгівлі. Запаси в дорозі знаходяться на момент обліку в процесі транспортування від постачальника до споживача. Необхідні для безперервного забезпечення споживача матеріальними ресурсами. Це запаси продукції на складі підприємства – виробника, запаси в сфері обігу, запаси в дорозі, запаси на торгівельних підприємствах.






Рис. 1.1 Види запасів за місцем знаходження
Всі запаси в залежності від функціонального призначення поділяються на декілька груп (рис.1.2). Крім того, існує складна класифікація запасів за різними ознаками, узагальнення основних підходів якої наведено в таблиці 1.1.

Види запасів за функціями




Забезпечують безперервність постачання виробничого процесу між двома поставками, а також організацій торгівлі і споживачів. Поточні запаси складають основну частину виробничих і товарних запасів, їх величина постійно змінюється









Виділяються з виробничих запасів при необхідності додаткової їх підготовки перед використанням у виробництві. Формуються у випадку необхідності підготувати матеріальні ресурси до відпуску споживачам








Призначені для безперервного постачання споживачам у випадку непередбачених обставин: відхилення в періодичності і в величині партій поставок, зміни інтенсивності споживання затримки поставок в дорозі. На відміну від поточних запасів, розмір гарантійних запасів – величина стала.






Утворюються за сезонного характеру виробництва продуктів їх споживання і транспортування. Сезонні запаси мають забезпечити нормальну роботу організації підчас сезонної перерви у виробництві, споживанні або транспортуванні продукції.





Залишки матеріальних ресурсів на кінець звітного періоду. Вони призначені для забезпечення безперервності виробництва і споживання в звітному періоді до чергової поставки.




Рис. 1.2 Види запасів за функцією

^ Таблиця 1.1

Характеристика основних видів запасів




^ Ознака класифікації

Вид запасів

Характеристика

1.

^ За призначенням і причинами утворення

Постійні

Частина виробничих і товарних запасів, що забезпечують безперервність виробничого процесу або процесу обігу

Сезонні

Виробничі запаси, що утворюються при сезонному виробництві продукту чи при сезонному транспортуванні

2.

^ За місцем знаходження

Запаси складські

Запаси, що знаходяться на складах підприємства

Запаси у виробництві (переробці, доробці)

Запаси, що знаходяться в процесі обробки

^ Запаси в дорозі

Продукція, що відвантажена покупцю, ще ним не отримана і знаходиться в дорозі

3.

^ За рівнем наявності на підприємстві

Нормативні

Запаси, що відповідають запланованим обсягам діяльності, необхідним для забезпечення договірних взаємовідносин та процесу виробництва

Наднормативні

Запаси, які перевищують їх нормативну кількість

4.

^ За наявністю на початок і кінець

Початкові

Величина запасів на початок звітного періоду

Кінцеві

Величина запасів на кінець звітного періоду

5.

^ По відношенню до балансу

Балансові

Запаси, які є власністю підприємства, та відображаються в балансі

Позабалансові

Запаси, які не належать підприємству, але знаходяться під його контролем в силу певних обставин (відповідальне зберігання, комісійні операції тощо)

6.

^ За ступенем ліквідності

Ліквідні

Запаси, які швидко і легко перетворюються в грошові кошти без значних втрат первісної вартості

Неліквідні

Запаси, які неможливо легко перетворити в грошові кошти в короткий термін і без значних втрат первісної вартості

7.

^ За походженням

Первинні

Запаси, які надійшли на підприємство зовні від інших підприємств і не підлягали обробці на даному підприємстві

Вторинні

Запаси, які після первинного використання можуть застосовуватися вдруге у виробництві (відходи, супутня продукція тощо)

8.

^ За обсягом

Вільні

Запаси, які в надлишку знаходяться на підприємстві

Обмежені

Виробничі запаси, які знаходяться на підприємстві в обмеженій кількості

9.

^ За сферою використання

У сфері обігу

Запаси, які знаходяться в сфері обігу

У невиробничій сфері

Запаси, які не використовуються у виробництві

^ У сфері виробництва



Запаси, які використовуються у виробництві

10.

За складом і структурою

Запаси виробничі

Запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів власного виробництва, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, запасних частин, тари і тарних матеріалів, МШП

^ Запаси незавершеного виробництва

Продукція, яка не пройшла всіх стадій обробки і не прийнята відділом технічного контролю

^ Запаси готової продукції

Продукція завершеного виробництва, яка прийнята ВТК і знаходиться на складі

Товарні запаси

Товари, що знаходяться в сфері обігу, та продукція, що знаходиться в дорозі


В умовах ринкової економіки формування товарного забезпечення товарообороту торговельного підприємства здійснюється на ринку товарних ресурсів шляхом вільного вибору постачальників необхідним товарів та укладання договорів (угод), щодо поставки на торговельні підприємство.

Пропозиція ринку товарних ресурсів формується за рахунок на ступних джерел надходження товарів:

1. Продукція галузей народного господарства України, які виробляють товари народного споживання - сільське господарство, підприємства агропромислового комплексу, легкої, харчової, м'ясо-молочної промисловостей, рибного господарства, важкої промисловості, машинобудування та інші.

2. Продукція неорганізованого ринку України, яка виробляється населенням на присадибних ділянках, в результаті здійснення індивідуальної трудової діяльності або підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

3. Продукція, що надходить із-за меж України за зовнішньоекономічними договорами та контрактами (за імпортом).

Носієм прав на окремі види товарних ресурсів є конкретні підприємства - постачальники товарів, з якими укладаються комерцій: угоди на закупівлю товарів. Оскільки постачальниками товарних ресурсів, необхідних торговельному підприємству, можуть бути різ суб'єкти господарювання, для їх всебічної характеристики використовується наступна класифікація (рис. 1.3).


















































Рис. 1.3. Класифікація постачальників товарних ресурсів торговельного підприємства
1. За характером (статусом) виділяють постачальників- виробників товарів та постачальників-посередників, які закуповую продукцію у її виробників та реалізують її гуртовим чи роздрібні торговим підприємствам або іншим посередникам.

Постачальниками-посередниками можуть бути оптові підприємства загальнодержавного та регіонального рівня, різної спеціалізації, гуртові посередники (дистриб'ютори, підприємства-брокери, підприємства-агенти, ділери), а також організатори гуртового оборе (гуртові ярмарки, аукціони, товарні біржі, оптові та дрібнооптові ринки, магазини - склади та інше).

2. Залежно від місцезнаходження комерційним партнером торговельного підприємства можуть бути господарюючі суб'єкти (резиденти) України та господарюючі суб'єкти інших країн (нерезиденти України).

За територіальною ознакою місцезнаходження постачальники резиденти можуть бути місцевими (внутрішньообласними) та позаобласними; постачальники – нерезиденти – з країн0членів СНД (близького зарубіжжя), та з-за його меж (дальнього зарубіжжя).

3. По відношенню до конкретної господарської системи постачальники товарів можуть бути внутрішньосистемними або позасистемними.

Господарська система, в яку входять торговельне підприємство та його постачальник, може бути оформлена організаційно (у формі різних об'єднань підприємств - асоціацій, концернів, холдінгів тощо) або економічно (спільний власник, дочірнє підприємство тощо).

4. Залежно від форми власності та організаційно-правової форми
господарювання постачальником торговельного підприємства може
бути підприємство будь-якої форми власності та форми господарю­вання (без будь-яких обмежень).

За аналітичною метою постачальники підприємства, як прави­ло, поділяються на наступні групи: державні підприємства, комер­ційні структури, індивідуальні підприємці.

5. Залежно від тривалості встановлення комерційних зв'язків
підприємства-постачальники діляться на постійних та разових.

Забезпечення безперервності процесу реалізації товарів та обслу­говування покупців потребує створення на торговельному підприємст­ві певного обсягу товарних запасів.

^ Товарний запас - являє собою масу товарів, призначену для наступ­ного продажу, що знаходиться в сфері обігу в процесі переміщення від виробництва до споживача. В процесі переміщення товарні запаси сфери обігу набувають різних форм, що наочно відображено на рис. 1.4.



Рис. 1.4. Форми товарних запасів сфери обігу
Необхідність утворення товарних запасів обумовлена такими причинами:

1. Невідповідністю ритму споживання (реалізації) та виробництва товарів.

2. Сезонністю виробництва та споживання окремих видів товарів.

3. Нерівномірністю розміщення виробництва і районів споживан­ня товарів.

4. Необхідністю перетворення виробничого асортименту в торго­вий.

5. Необхідністю утворення страхових резервів для згладжування можливих непередбачених коливань в попиті та пропозиції товарів, обумовлених різними факторами.

Для характеристики стану, процесів утворення та розробки стра­тегії управління товарні запаси торговельних підприємств класифі­кують за наступними ознаками.

/. ^ За призначенням запасів.

Залежно від призначення виділяють 4 групи товарних запасів: за­паси поточного зберігання, сезонного зберігання, дострокового завозу та цільового призначення.

Товарні запаси поточного зберігання складають головну частину всіх товарних запасів (приблизно 80-85 % всієї суми запасів) і при­значені для забезпечення безперервного продажу товарів, їх розмір обумовлюється обсягом реалізації товарів та інтервалом поставки. В процесі реалізації ця частина товарних запасів використовується, а отже, потребує систематичного поновлення.

Товарні запаси сезонного зберігання необхідні для формування торгової пропозиції в періоди сезонних змін попиту чи пропозиції (виробництва) товарів. Вони створюються за такими товарами, які в силу особливостей їх виробництва, попиту чи з інших причин мають розрив у часі виробництва та реалізації (овочі, шкільна форма, ялин­кові прикраси, гумове взуття та інше).

Товарні запаси дострокового завозу мають забезпечувати нор­мальний рівень торгівлі протягом періоду між завозами товарів у ра­йонах Крайньої Півночі, віддалених та високогірних районах, зв'язок з якими підтримується лише певний період (період навігації, чи тіль­ки у зимовий період). На території України ця група товарних запа­сів, як правило, не формується.

Товарні запаси цільового призначення створюються за розпоря­дженням органів влади для виконання певних цілей, не пов'язаних із поточною господарською діяльністю підприємств (для стимулювання закупівлі сільськогосподарських продуктів, для забезпечення мережі дитячих закладів, об'єктів охорони здоров'я, інвалідів, діабетиків та для видачі товарних виграшів по лотереях тощо).

//. Залежно від місця формування.

Залежно від місця формування виділяють товарні запаси роздріб­ної торгівлі, оптових підприємств та запаси товарів у дорозі. Наяв­ність запасів у дорозі обумовлена діючими умовами і формами розра­хунків між виробниками, підприємствами оптової та роздрібної тор­гівлі. До складу товарних запасів роздрібної торгівлі відносяться запаси всіх товарів, які належать торговельному підприємству, перебувають на його балансі і призначені для роздрібної торгівлі та громадського харчування.

^ III. Залежно від асортиментної структури запасів (споживчого призначення

Класифікація запасів за товарними групами дозволяє охарактери­зувати їх склад та служить основою для оцінки забезпечення ними товарообороту підприємства, як за загальним обсягом, так і за асор­тиментною структурою.

В статистичній звітності торговельних підприємств товарні запаси групуються відповідно до номенклатури звіту ф. №3 - торг "Звіт про формування, реалізацію та залишки товарів", в якому виділяється 35 груп продовольчих товарів та 57 непродовольчих товарів.

IV. Залежно від регулярності поповнення (надходжень та ви­
трат) товарних запасів.

Різниця між окремими групами товарів обумовлюється часом на­копичення (формування) та часом споживання (використання) товар­них запасів. Такий підхід до оцінки товарних запасів обумовлює необхідність виділення:

  • запасів товарів регулярного поновлення (надходжень) та витрат;

  • запасів товарів регулярного поповнення, але сезонного викорис­тання;

  • запасів сезонного формування та регулярного використання;

  • запасів періодичного поновлення (як правило, цільового при­
    значення).

Використовуючи більш загальне групування за цією ознакою мо­жна виділити товарні запаси регулярного та нерегулярного поповнен­ня, регулярного та нерегулярного використання.

V. Залежно від попиту на споживчі товари.

Товарні запаси залежно від відповідності попиту поділяють на за­паси, що відповідають чи не відповідають попитові. До останніх від­носяться неходові, залежані та завезені понад норму товари.

Неходові - це товари, які не відповідають якісним параметрам споживчого попиту в даному місці та в даний час.

До залежалих відносяться товари, які довгий час знаходяться без руху на складах підприємства, які частково втратили свою якість та мо­рально застаріли. Формування цих запасів, як правило, обумовлено за­возом товарів без врахування обсягу та структури споживчого попиту.

Понадзавезені товари - це товари, що не відповідають кількісним параметрам споживчого попиту на певному територіальному сегменті споживчого ринку. Реалізація цієї групи товарних запасів можливе при умові регіональної диверсифікації діяльності або в наступні часові періоди та за активної рекламної кампанії (якщо це можливо, ви ходячи з встановлених термінів реалізації товарів).

VI. Залежно від чутливості до зміни товарообороту підприємства.

Залежно від чутливості до зміни товарообороту підприємства то­варні запаси можуть з певною мірою умовності бути представлені двома частинами:

умовно-змінна, розмір якої обумовлюється розміром та динамі­кою товарообороту підприємства;

умовно-постійна, розмір якої не залежить від зміни товарообороту підприємства.

До другої частини відносяться товарні запаси в межах асортимен­тного представницького набору товарів, що мають постійно знаходи­тись в торговельній мережі підприємства, їх розмір обумовлюється встановленим асортиментним переліком товарів, розмірами торгове­льної площі підприємства, формою торговельного обслуговування.

До товарних запасів, розмір яких не залежить від обсягів товаро­обороту підприємства, відносяться також товарні запаси цільового призначення.

Відсутня також пропорційність між поточною зміною товарообо­роту та зміною обсягу товарних запасів сезонного зберігання, хоча при більшому часовому інтервалі дослідження залежність між їх роз­мірами має місце.

^ VII. Залежно від моменту та характеру оцінки.

В залежності від цієї класифікаційної ознаки виділяють:

початкові (вхідні) товарні залишки, що характеризують розміри запасів, які фактично склалися на початок певного періоду
(звітного або планового);

вихідні, які характеризують розміри товарних запасів, що фактично склалися на кінець певного періоду (звітного або планового);

середні товарні запаси, які характеризують середній обсяг на­
явних товарних запасів протягом певного періоду та розраховуються
по середній арифметичній чи середній хронологічній;

планові (прогнозні) товарні запаси, які підприємство планує або
очікує забезпечити на певну дату.

^ VIII. Залежно від відповідності нормативу.

Щодо встановленого нормативу виділяють запаси в межах норма­тиву та понаднормативні. Необхідність нормування як однієї з функцій управління запаса­ми обумовлена тим, що недостатній обсяг товарних запасів (менший за нормативну величину) призводить до порушення ритму продажу, неотримання належного обсягу товарообороту та прибутку підприємс­тва, формування незадоволеного попиту населення.

Наявність запасів у розмірах, що перевищують норматив, призво­дить до "заморожування" оборотних коштів підприємства, зростання втрат та витрат обігу, зниження ефективності використання матері­альних ресурсів.

Динаміка товарних запасів та час обертання товарів складаються під впливом великої кількості факторів (рис. 1.5.).

Вивчення характеру факторів та механізму їхнього впливу є необ­хідною передумовою для обгрунтованої оцінки стану запасів, плану­вання їх розміру, розробки та прийняття конкретних заходів щодо їх регулювання.

Найважливішими зовнішніми факторами, що визначають розмір товарних запасів торговельного підприємства, наступні:



































































Рис. 1.5 Фактори, що визначають розмір товарних запасів



  1. Співвідношення між попитом та пропозицією

В умовах, коли попит населення на окремі товари перевищує його пропозицію, товарооборот здійснюється з найменшими запасами. В міру збільшення пропозиції товарів, насиченості ринку спостерігаєть­ся деяке уповільнення швидкості обертання товарів.

2. ^ Рівномірність та стійкість споживання окремих товарів.
Чим стабільнішим та сталішим є попит споживачів на окремі товари, тим меншою є потреба в створенні товарних запасів на випадок непередбачених коливань попиту.

Зовнішньою ознакою рівномірності споживання окремих товарів є показники середньоквадратичного відхилення та коефіцієнта варіації одноденного товарообороту від його середнього значення.

Великий розмір коливальності обсягів реалізації свідчить про ім­пульсивне, ажіотажне споживання або періодичний попит, що потре­бує відносно великих товарних запасів для продовження нормальної реалізації товарів і в критичні періоди підвищеного попиту.

3. ^ Ритмічність виробництва окремих товарів.

Виробництво та закупівля окремих споживчих товарів має сезон­ний характер. Це відноситься до овочів, цукру, круп, плодоовочевих консервів тощо.

В періоди сезону виробництва торговельні підприємства мають можливість придбання товарів у безпосередніх виробників за міні­мальними цінами. Після завершення сезону основним постачаль­ником є різні торговельні посередники, чиї ціни значно вищі за ціни виробників. Закупка окремих дефіцитних товарів після сезону може бути взагалі неможливою, що негативно впливатиме на асортимент товарів підприємства.

Наявність цього фактора (за наявності відповідної матеріально-технічної бази та грошових коштів) обумовлює потребу та економічну зацікавленість торговельних підприємств в створенні товарних запа­сів сезонного зберігання.

4. ^ Стан конкуренції на ринку товарних ресурсів.

Чим вищий ступінь конкуренції на ринку товарних ресурсів, тим більшу свободу у виборі постачальників та умов поставки має підприємство. Узгоджені умови поставки: періодич­ність, обсяги партій поставки, що оновлює асортимент, можливість повернення недоброякісних або нереалізованих товарів суттєво впли­вають на розмір товарних запасів торговельного підприємства.

5. ^ Добросовісність постачальників щодо виконання договорів поставки товарних ресурсів, стан дисципліни поставок.

Загальний менталітет постачальників, їх обов'язковість та добро­совісність щодо виконання договорів поставки визначає потребу тор­говельного підприємства в створенні страхових товарних запасів. Чим добросовіснішими є постачальники підприємства, чим більш ритмічно та безперервно організоване їх власне виробництво, тим нижча ймо­вірність невиконання графіка завозу товарів, а відповідно, і потреба в створенні товарних запасів.

Вартим уваги щодо цього є досвід Японії, прийнята в цій країні система товарозабезпечення "точно в час", яка дозволяє обмежити розмір товарних запасів торговельних підприємств представницьким асортиментним набором товарів.

Мінімізація розміру товарних запасів характерна для підприємств фірмової торгівлі, торговельних підприємств, що входять до складу об'єднань із власною гуртовою ланкою (базою). Передумовою цього є висока надійність постачальників, гарантованість своєчасної поставки товарів.

6. ^ Рівень інфляційних очікувань.

В умовах інфляційної економіки одним з рушійних мотивів створення запасів матеріальних резервів є захист обігових коштів під­приємств від інфляційного знецінення. Чим вищі темпи інфляції, тим більша й зацікавленість підприємств у максимальному підвищенні розміру запасів з метою захисту грошей від інфляції та для отриман­ня додаткового доходу від випереджаючого росту цін на окремі товари порівняно із загальним темпом інфляції.

Розмір та обіговість товарних запасів визначається також внутрі­шніми факторами, які залежать від діяльності самого торговельного підприємства та визначаються стратегією й тактикою його діяльності.

До таких факторів належать:

1. ^ Місцезнаходження торговельного підприємства.

Даний фактор визначає інтенсивність споживчих потоків в районі діяльності підприємства, а відповідно — і розмір одноденного товаро­обороту, а також швидкість реалізації товарних запасів. Чим "вигідніше" місцезнаходження торговельного підприємства, тим вища швидкість реалізації товарних запасів та менша потреба в їх створенні.

2. ^ Обсяг товарообороту торгового підприємства.

Відносно великі за розміром товарообороту підприємства, як пра­вило, здійснюють торговельну діяльність з меншим рівнем товарних запасів. Це обумовлено тим, що вони мають можливість частіше ро­бити завіз товарів, минаючи гуртову ланку.

Велике за розмірами торговельне підприємство, особливо те, що має досвід роботи на відповідному сегменті ринку, більш привабливе для постачальників та посередників. Це визначає кращі можливості умов поставки, що також має вплив на розмір товар­них запасів.

3. ^ Спеціалізація підприємства та структура товарообороту.

Товари залежно від їхньої якості, особливостей призначення та інших ознак мають різний час обертання. Це залежить від властивос­тей деяких предметів споживання, кількості різновидів, що входять до товарної групи, особливостей приймання та комплектування виро­бів. Так, товари, що швидко псуються, швидко втрачають свої влас­тивості, наприклад: м'ясо, хліб, молоко, масло — через їхні фізико-хімічні властивості мають бути реалізовані протягом короткого періоду. Задоволення попиту на товари складного асортименту, таких, як одяг, тканини, взуття, галантерея та інше, потребує наявності в магазині широкого вибору різновидів цих виробів за артикулами, ко­льорами, розмірами, фасонами. Оскільки такого роду товари є пред­метами періодичного попиту, їхні запаси, виражені в днях до обігу, відносно вищі, ніж запаси з інших товарів.

Отже, збільшення в роздрібному товарообороті частки непродово­льчих товарів, товарів складного асортименту за інших умов є факто­ром росту загального рівня товарних запасів. В той же час збільшен­ня питомої ваги продовольчих товарів, особливо стійкого попиту, є фактором зниження розміру товарних запасів.

4. ^ Організація та частота завозу товарів.

Чим частіше завозяться товари до магазинів, тим з меншими за­пасами можна забезпечити виконання плану товарообороту, і навпа­ки. В свою чергу, частота завозу залежить від місцезнаходження роз­дрібних та гуртових організацій, розміщення їх основних постачаль­ників, транспортних умов.

Чим ближче розташовані постачальники, гуртові бази до районів споживання, тим частіше відбувається завіз товарів в роздрібні торго­вельні підприємства і менше часу витрачається на їх доставку.

Таким чином, розмір утворення товарних запасів визначається політикою підприємства щодо вибору постачальників товарів, зале­жить від ефективності організації господарських зв'язків з ними та оптимальності розробленого графіка завозу товарів.

5. ^ Площа торговельного залу та форма торговельного обслуговування.

Розмір товарних запасів, що знаходяться в торговому залі під­приємства, повинен забезпечити представницьку викладку всього асортименту товарів, що є у наявності; свободу покупців у вивченні властивостей, характеристик товару та їх вибору; естетичний дизайн торговельного залу та його привабливість для покупців.

Чим більша площа торговельного залу, тим більший розмір товар­них запасів має знаходитись безпосередньо в торговельному залі.

Суттєвий вплив створює і форма торговельного обслуговування. При самообслуговуванні потреба в товарних запасах, що знаходяться в торговельному залі, вища, ніж при обслуговуванні через прилавок.

6. ^ Стан складського господарства.

Даний фактор носить обмежувальний характер та визначає мак­симально можливий розмір запасів товарів. Чим більша площа (ємкість) складських приміщень, тим в більших розмірах можуть створюватися (при потребі) товарні запаси. Окремі торговельні під­приємства вимушені формувати товарні запаси на недостатньому рів­ні, власне з причини відсутності необхідних складських приміщень.

Суттєве значення має і наявність спеціалізованого складського об­ладнання (холодильних камер), можливість створення спеціальних умов для зберігання окремих товарів (овочі, бакалія, ювелірні вироби, хутро, синтетичні миючі засоби), дотримання товарного сусідства та інших правил зберігання.

7. ^ Організація комерційної роботи.

Важливе значення для правильного визначення потреби в ство­ренні товарних запасів та оперативного регулювання їхнього розміру мають кваліфікація й компетентність кадрів та рівень керівництва торговельним процесом, стан роботи з вивчення попиту населення, організація оперативного та дійового контролю за надходженням, ре­алізацією та залишками товарів, маневрування товарними ресурсами та інше.

Добре налагоджена робота в даному напрямку сприяє мінімізації розміру запасів неходових, залежалих товарів, понаднормативних за­пасів. Це дозволяє скоротити витрати підприємства з формування та зберігання товарних запасів, знизити товарні втрати.

8. Фінансове становище підприємства.

Формування товарних запасів може здійснюватися у різний спосіб:

  • шляхом оплати товарів, що надходять, грошовими коштами
    підприємства;

  • шляхом отримання комерційного кредиту від постачальників
    (отримання товарів з відстрочкою платні);

  • шляхом прийому товарів під реалізацію або на комісію.

Можливості застосування кожного способу формування товарних запасів та співвідношення між ними безпосередньо залежать від фі­нансового становища торговельного підприємства, його платоспромо­жності та фінансової стійкості, ступеня довіри до нього.

Чим стійкіше фінансове становище підприємства, тим кращі можливості щодо формування товарних запасів воно має.

^ 1.2. Форми, умови та державне регулювання здійснення торгової діяльності на Україні
Торгова діяльність – є одним із видів підприємницької діяльності. Пунктом 2 “Порядку здійснення торгової діяльності і правил торгового обслуговування населення”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №108 (зі змінами), дано визначення торгової діяльності, як ініціативної самостійної діяльності юридичних осіб і громадян по здійсненню купівлі і продажу товарів народного споживання, з метою одержання прибутку.

Торгова діяльність може здійснюватися у двох формах:

  • оптова торгівля;

  • роздрібна торгівля, яка в свою чергу поділяється на продаж товарів через торгову мережу і продаж продукції через мережу громадського харчування.

В листі МВЕС торгу України від 17.03.1998 р. № 5-03/29-192 наводяться основні поняття, терміни і визначення, які використовуються в торговій діяльності. У відповідності із вказаним документом, під оптовою торгівлею розуміють сферу підприємницької діяльності із придбання і підготовки товарів для послідуючої їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам підприємницької діяльності.

Оптова торгівля здійснює продаж товарів іншим підприємствам для послідуючого їх продажу, переробки чи виробничого споживання.

Необхідність функціонування оптової торгівлі обумовлена тим, що в процесі обігу значних обсягів продукції виникає потреба в участі крупних оптових партнерів, здатних прийняти і розмістити певну кількість товарів. Отже, на оптову торгівлю покладено три досить важливі функції:

  1. закупити у виробників (постачальників) товари і включити їх у сферу обігу в умовах ринкових відносин;

  2. продати організаціям, підприємствам та іншим споживачам продукцію;

  3. організувати зберігання і поточні (сезонні) запаси товарної продукції, забезпечити комплектування торговельного асортименту тощо.

Основними функціями оптового торгового підприємства, які визначають задачі, організацію і методологію бухгалтерського обліку є :

- придбання товарів крупними партіями у підприємств – виробників

(постачальників), як на митній території України, так і за її межами: (партія зернових – це будь – яка кількість однорідного за якістю зерна (зернової маси), підтвердженого документально і призначеного для прийому, відвантаження або зберігання в одній ємкості. Розмір партії може бути різним - від одного або декілька мішків до ешелону, проте, однорідність партії за органолептичними ознаками зерна основної культури (форми, забарвлення, запаху) обов’язкова.

- зберігання товарних запасів і забезпечення їх схоронності;

- формування товарного асортименту на запити покупців – споживачів;

- реалізація товарів покупцям, як на митній території України, так і

за її межами.

Крім того, існують різні форми оптової та роздрібної торгівлі, а саме: торгівля в розстрочку, виїзна торгівля, торгівля на ринку, торгівля поштою, торгівля по замовленню та на дому, торгівля за зразками, віртуальні торгівля тощо. Така класифікація є важливою, оскільки для кожної з видів торгівлі існують певні нормативні та законодавчі документи, які регулюють загальний порядок її здійснення та окремі аспекти.

У відповідності з Порядком №108 для заняття оптовою торгівлею господарюючі суб’єкти можуть мати, зокрема:

- оптові бази – основні господарські підприємства оптової торгівлі, які здійснюють оптові закупки та поставки (продаж) товарів та надають торгівельні послуги підприємствам, організаціям роздрібної торгівлі, громадського харчування та іншим суб’єктам підприємницької діяльності;

- товарні склади, склади-холодильники – відокремлені або спеціально пристосовані приміщення для зберігання та переробки товарних запасів;

- склади-магазини, які мають функціональні площі, до яких відносяться торгівельні та складські площі закритих та напіввідкритих приміщень для зберігання та продажу крупногабаритних товарів (меблі, будівельні матеріали та інші).

Таким чином, вид приміщень, які будуть використовуватися суб’єктом господарювання для здійснення оптової торгівлі, безпосередньо залежить від характеристик товарів, які будуть виступати об’єктом торгівельних операцій.

Наприклад, враховуючи специфічність зернопродукції з точки зору її фізіологічних і біологічних властивостей, особливого значення набуває ефективна і раціональна організація місць зберігання зернових мас. Розрізняють тимчасові зернозберігаючі місця (бунти і траншеї) і основні типи зерносховищ (типові зерносклади і елеватори) (рис. 1.6.).


Місця зберігання зернової продукції


^

Тимчасові зерносховища

Основні зерносховища

Бунти

Траншеї

Зерносклади


Елеватори


Рис. 1.6 Місця для зберігання зернової продукції
Незалежно від виду торгівлі, що здійснюється, суб’єкт господарювання повинен забезпечити:

- відповідність виробничого приміщення (місця) або будівлі для здійснення торгівельної діяльності необхідними екологічними та санітарно-гігієнічним умовам, а технічний стан приміщення (міста), будівлі та обладнання, які будуть використовуватися для торгівельної (торгово-виробничої) діяльностей – вимогам нормативних документів відносно зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці;

- постійний та сталий розвиток матеріально-технічної бази підприємств, оснащення їх сучасною технікою та обладнанням;

- виконання інших вимог, передбачених Порядком №108.

Оскільки підприємства оптової торгівлі в більшості випадків пов’язують товаровиробників та кінцевих споживачів товарів, то виконання вказаних вимог особливо важливо при здійснення господарської діяльності такими підприємствами.

Торгова діяльність в деяких випадках підпадає під обов’язкове ліцензування та патентування. Так, у відповідності зі ст.9 Закону України від 01.06.2000 р. №1775-ІІІ „Про ліцензування окремих видів господарської діяльності” ліцензуванню підлягає торгівля наступними видами товарів:

  • вогнепальною зброєю та боєприпасами, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру більше 4.5 мм та швидкістю пулі більше 100м/сек.;

  • виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінних каменів, дорогоцінних каменів органогенного утворення, напівдорогоцінними каменями;

  • лікарськими засобами;

  • ветеринарними медикаментами;

  • пестицидами та агрохімікатами;

  • спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації;

  • криптосистемами та системами криптографічного захисту інформації;

  • сіменами (при оптовій торгівлі);

  • племінними (генетичними) ресурсами.

Крім того, наявності ліцензії потребує оптова та роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами на підставі ст.15 Закону України від 19.12.95 р. №481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва та обороту спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

Також необхідно мати на увазі, що торгівля певними групами товарів можлива лише у випадку, коли є в наявності документ, який підтверджує їх якість та відповідність діючим в Україні стандартам та іншим нормативним актам. Таким документом є сертифікат відповідності або ж сертифікат про визнання іноземного сертифікату.

Для того щоб здійснювати торгівельну діяльність в спеціально відведених для цього місцях, суб’єктам підприємницької діяльності (юридичним та фізичним особам) необхідно отримати дозвіл на розміщення об’єктів торгівлі та сплатити відповідний збір. Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі встановлений законодавчими актами – Законом України „Про систему оподаткування” від 25.06.91 р. №1251-ХІІ та Декретом КМУ „Про місцеві податки та збори” від 20.05.93 р. №56-93.

Платниками збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі є як юридичні, так і громадяни, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари в спеціально відведених для цього місцях. Об’єктом оподаткування є плата за оформлення та видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі. Встановлення ставок збору є виключної компетенцією місцевих органів самоврядування. Проте, незалежно від цього суми збору не повинні перевищувати:

    • одного неоподатковуваного мінімум доходів громадян в день при здійсненні одноразової торгівлі;

    • 20 неоподатковуваних мінімумів громадян для суб’єктів, які постійно здійснюють торгівлю.

Крім того, для торгівельної діяльності встановлені особливі правила патентування. Торговий патент – це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності або його структурного (відокремленого) підрозділу здійснювати певні види підприємницької діяльності. Отже, у відповідності із Законом України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.96 р.№98/96-ВР торговий патент необхідно придбавати такому суб’єкту підприємницької діяльності, який:

1) здійснює оптову та роздрібну торгівлю, діяльність в сфері громадського харчування;

2) здійснює торгівлю за готівку або ж за кошти, прирівняні до них (наприклад, платіжні картки);

3) здійснює продаж товарів в пунктах продажу товарів.

Законом про патентування (стаття 1) визначений певний перелік суб’єктів, на яких дія цього Закону не розповсюджується. Крім того, Закон про патентування передбачає декілька варіантів пільгового патентування.

По-перше, суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю такими товарами вітчизняного виробництва як хліб та хлібобулочні вироби, мука пшенична та ржана, соль, цукор, масло соняшникове та кукурудзяне, молоко та молочна продукція, продукти дитячого харчування, безалкогольні напої, морозиво, яловичина та свинина, домашня птиця, яйця, риба, ягоди, фрукти, картопля, плодоовочева продукція, мед та інші продукти бджолярництва, бджолярний інвентар та засоби захисту від бджіл, комбікорми для продажу населення можуть взагалі не придбавати торговий патент.

Для окремого переліку товарів вітчизняного виробництва запроваджений пільговий торговий патент, в якому обов’язково вказується повний перелік товарів, якими буде здійснюватися торгівля. Якщо здійснюється торгівля товаром, якого немає в переліку, то навіть наявність пільгового торгового патенту не звільнить торгівця від неприємностей, оскільки пільговий торговий патент не дозволяє здійснювати торгівлю товаром, який в ньому не вказаний.

При організації роздрібної торгівлі необхідно дотримуватись наступних умов. Зокрема, для організації торгівлі за готівковий рахунок необхідно:

  • отримати дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі (ст. 17 Декрету КМУ „Про місцеві податки та збори” від 20.05.93 р. №56-93);

  • придбати торговий патент (ст. 3 Закону України від 23.03.96 р. №98/96-ВР „Про патентування окремих видів підприємницької діяльності”);

  • зареєструвати в органах податкової служби реєстратор розрахункових операцій (електронний контрольно-касовий апарат) за винятком випадків, передбачених ст. 9 Закону України від 06.07.95 р. №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та постановою КМУ від 23.08.2000 р. №1336.

Для організацій роздрібної торгівлі окремими видами товарів (наприклад, алкогольними напоями, тютюновими виробами) слід також враховувати додаткові правила та умови здійснення такої діяльності.

Надходженню товарів на підприємство передує укладання договорів з постачальниками (продавцями) товарів. В них фіксуються конкретні умови поставки та приймання товарів, порядок розрахунків, відповідальність сторін, перелік доданої документації.

Згідно з ст. 153 Цивільного кодексу України (ЦКУ) „договір вважається укладеним, якщо між сторонами в необхідній у відповідних випадках формі досягнута угода по всім суттєвим умовам. Суттєвими є ті умови договору, які визнаються такими згідно законодавства або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

До умов, які повинні бути передбачені в договорів відносять:

    • назва договору, номер, дата та місце його укладання;

    • преамбула: вказуються повне найменування сторін – учасників операції, а також посади осіб, що підписують договір, їх прізвища, ім’я та по-батькові;

    • предмет договору: визначається точне найменування товару, що придбавається покупцем, його марка, сорт, а по технічно складним товарам – ще й додаткова характеристика товару. Якщо вона достатньо об’ємна, опис товару може міститься у додатках (специфікації) до договору, про що робиться відповідна відмітка в тексті самого договору;

    • кількість та якість товару, одиниця виміру, ціна та загальна вартість товару. Якщо поставляються товари різного сорту, якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного виду, а окремим пунктом вказується загальна вартість. Ця інформація також може бути розміщена в додатках (специфікації) до договору;

    • умови поставки товару: визначаються вид транспорту, строк та умови поставки товару, які визначають обов’язки сторін по поставці (хто і в якому розмірі несе трап сортні видатки). Особливу вагу слід звернути на момент переходу власності на товар;

    • умови платежів: визначається спосіб, порядок та строки розрахунків;

    • умови приймання-здачі товару: встановлюються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів;

    • форс-мажорні обставини: вказуються обставини, при яких умови договору можуть бути не виконані сторонами по незалежним від них причин (стихійні лиха, війна, втручання з боку держави та інше);

    • відповідальність сторін: визначаються права та обов’язки сторін, порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків у зв’язку з невиконанням (або неналежним виконанням) однієї з умов договору. Необхідно звернути увагу, що розміри штрафних санкцій (у відсотках або фіксованої суми) та строки їх виплати повинні бути чітко визначені. Відмітимо, що розмір пені за прострочення виконання грошових зобов’язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення. Дана вимога встановлена ст.3 Закону України від 22.11.96 р. №543/96-ВР „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. В цьому ж розділі також вказуються строки, протягом яких пред’являються претензії, а також способи їх врегулювання;

    • врегулювання спорів в судовому порядку: визначаються умови та порядок вирішення спорів в судовому порядку в частині тлумачення, невиконання (або неналежного виконання) умов договору однією зі сторін;

    • строки дії договору;

    • повні реквізити сторін: повні юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін.

Звичайно, що кожний договір індивідуале, а діюче законодавство не містить суворих правил щодо форми складання договорів, які укладаються між вітчизняними контрагентами. Проте, в будь-якому випадку всі обов’язкові умови повинні бути відображені в тексті договору. Необхідність їх відображення в договорі витікає зі змісту глав 20 „Купівля-продаж”, 21 „Міна”, 23 „Поставка” ЦКУ. Виключення складають лише зовнішньоекономічні договори, форма яких суворо регламентована та затверджена наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. №201.

По домовленості сторін в договорі (контракті) також можуть бути вказані додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови передачі технічної документації на товар, можливість та порядок внесення доповнень та змін в договір тощо. Крім того, угоди, які укладаються у письмовій формі повинні бути підписані повноваженими особами. Підписи, в свою чергу, необхідно завірити печаткою підприємства, від імені якого укладається договір.

Момент передачі ризиків і вигоди, пов’язані з правом власності на товарно – матеріальні цінності, які реалізуються (придбаються), визначаються базовими умовами поставки Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів “ІНКОТЕРМС”, застосування яких обумовлене Наказом Президента України, від 04.10.1994 р. № 567/94 “Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів”.

Порядок надходження і прийняття товарів регламентують умови договорів, що їх укладають, а також деякі законодавчі та нормативні акти. До таких документів належать:

  • Цивільний Кодекс України (гл. 54 „Купівля-продаж”) і Господарський кодекс України (гл.30 „Поставка”). Незважаючи на те, що концептуально зазначені положеня кодексів не зазнали значних змін порівняно з раніше чинним Цивільним кодексом, під час здійснення операцій поставки (купівлі-продажу) необхідно враховувати специфіку саме нового цивільного і господарського законодавства;

  • Положення про поставки товарів народного споживання і Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затверджені постановою РМ СРСР від 25.07.98 р. №888 в частині, яка не суперечить ЦКУ і ГКУ (частина четверта ст. 262 гл.29 ГКУ). Оскільки допіру КМУ не розробив і не затвердив нові Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів, як цього вимагає ст. 271 ГКУ, то до їх затвердження можна застосовувати документи, які залишились у спадщину від колишнього СРСР;

  • Інструкція №П-6 і Інструкція №П-7. Зауважимо, що згідно з постановою ВР України від 12.09.91 р. №1545-ХІІ „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” зазначені Інструкції можна застосовувати на території України в частині, що не суперечить Законам і Конституції України.

Крім того, у разі перевезення товарів за допомогою сторонніх організацій слід враховувати норми спеціальних документів, скажімо, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, Статутів або Кодексів відповідних видів транспорту та інших документів.

Загальні правила приймання товару за кількістю та якістю наступні. Порядок приймання товарів за кількістю та якістю залежить від того, надходить він у тарі чи без неї. За більшістю товарних груп застосовують такий порядок їх приймання за кількістю. Незатарені товари приймають за кількістю на момент їх отримання. Товари, які надходять у тарі, приймають за масою бруто і кількість місць, а за масою нетто і кількістю одиниць приймають одночасно з розкриттям тари, але не пізніше ніж 10 днів (за товарами, які швидко псуються – 24 години) з моменту отримання товару (п.9 інструкції №П-6).

Згідно з п.6 Інструкції №П-7 граничний строк приймання товарів за якістю від місцевих постачальників становить 10 днів від дня отримання товарів, від іногородніх – 20 днів від дня надходження продукції на склад одержувача. Товари, які швидко псуються, приймають за якістю одночасно з їх прийманням за кількістю, тобто протягом 24 годин з моменту отримання вантажів.

Товари, за якими встановлені гарантійні строки, приймають одночасно з розкриванням тари, але не пізніше ніж закінчуються строки гарантії. Якщо під час приймання товарів виявлено розбіжності з супровідними документами, то приймання припиняється, забезпечуючи при цьому збереження товарів і окреме їх зберігання. У разі поставок у межах одного населеного пункту подальше приймання товарів здійснюється лише з участю представника постачальника. Представник постачальника зобов’язаний з’явитися не пізніше наступного дня після отримання виклику, а щодо продукції, яка швидко псується – протягом 4 годин після отримання виклику (п.17 Інструкції №П-6).

Представник постачальника з іншого населеного пункту викликається у випадку, якщо це передбачено договором, але не пізніше ніж у 3-денний строк після отримання виклику. У разі нез’явлення представника постачальника в установлений строк або якщо виклик постачальника не є обов’язковим, приймання товарів проводить комісія, До комісії входять матеріально відповідальна особа, товарознавець, представник громадськості підприємства – одержувача чи іншої незацікавленої організації, яка має відповідні повноваження (довіреність) на право участі у прийманні товару.

У разі невідповідності якості товарів приймання здійснюють з участю експертів Бюро товарних експертиз або представника інспекції за якістю товарів.

Торгівельний маркетинг тісно пов’язаний з політикою ціноутворення. Цінова політика торгівельного підприємства дозволяє активно впливати на обсяг товарообороту та величну прибутку. Мінімальна ціна визначається витратами торгівельного підприємства, максимальна – наявністю певних унікальних властивостей та ознак товару. Ціни товарів конкурентів та товарів – замінників визначають середній рівень, якого підприємству слід дотримуватися при визначенні ціни.

Всі фактори, які впливають на ціноутворення, можна поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні.

Зовнішні фактори визначаються ринком, на якому працює підприємство. До них, зокрема, належать:

  • співвідношення між попитом та пропозицією;

  • споживчі якості (корисність товару);

  • покупна спроможність грошової одиниці;

  • характер та сила конкурентних відносин, пов’язаних з тим чи іншим товаром;

  • кон’юнктурна політика виробника;

  • місце розташування підприємства;

  • життєвий цикл товару;

  • мода, традиція та інше.

Серед внутрішніх факторів найбільш важливий – собівартість. Тому при формуванні ціни величину витрат порівнюють з можливістю їх покриття. Проте життєздатність підприємства залежить від ступеню покриття не лише поточних витрат, але і витрат, пов’язаних з капітальним вкладеннями (довгостроковими інвестиціями), розрахованими на тривалий період, а також фінансових витрат (сплати процентів за користування кредитними коштами) та від інших факторів.

На практиці при ціноутворенні торгівельні підприємства використовують інформацію як про ринок (зовнішній фактор), так і про витрати (внутрішній фактор). Внутрішні джерела інформації – це звіти відділу буту, опитування покупців. Зовнішні джерела – результати дослідження ринку, інформація спеціальних агентств та періодичних видань.

Статтею 23 Закону України від 27.03.91 р. №887-ХІІ „Про підприємства в Україні” визначено, що підприємство реалізує свою продукцію, майно по цінам та тарифам, які встановлюються самостійно або на договірних засадах, а у випадках, передбачених законодавством України – по державним цінам та тарифам. Згідно Закону України „Про ціни та ціноутворення” №507-ХІІ від 03.12.90 р. в економіці України застосовуються вільні, державні та контрактні ціни.

В складі вільних цін виділяють договірні та ціни, які підприємства встановлюють самостійно. Контрактні ціни застосовуються лише при здійсненні експортних та імпортних операцій при розрахунках з зарубіжними партнерами та формуються у відповідності з умовами світового ринку.

На практиці в господарській діяльності торгівельних підприємств застосовуються наступні види цін:

    • ціна виробника (продавця);

    • ціна покупця (покупна);

    • оптова;

    • роздрібна;

    • закупівельна;

    • звичайна ціна та інші.

Оптові ціни (складаються з ціни виробника та оптової надбавки) застосовуються при розрахунках між підприємствами – товаровиробниками та споживачами (покупцями) продукції та товарів. За роздрібними цінами (складаються з оптової ціни та роздрібної націнки) здійснюється продаж товарів в роздрібній торгівельній мережі, в основному кінцевим споживачам (громадянам – фізичним особам). Закупівельні ціни – це ціни, по яким придбавається сільськогосподарська продукція на ринках. Звичайні ціни застосовуються для цілей оподаткування.

Вільна ціна товару, який продається (як в оптовій торгівлі, так і в роздрібній мережі) складається з:

  • первісної вартості товару (формується в залежності від джерела походження товару;

  • торгівельної націнки (надбавки) (включає поточні витрати, витрати на капітальні вкладення, а також плановий прибуток);

  • податку на додану вартість ( в розмірі 20 процентів, нарахованих на суму первісної вартості товару з урахуванням торгівельної націнки).

Певні особливості має процедура формування первісної вартості імпортованого товару. По-перше, необхідно чітко розмежовувати фактурну та митну вартість, які вказані у вантажній митній декларації. Згідно Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 р. №307, застосовуються такі вартості як фактурна та митна вартість:

  • фактурна вартість – це вартість товару, яка фактично сплачена або підляже сплаті або ж повинна компенсуватися зустрічними поставками товарів у відповідності з умовами зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу;

  • митна вартість – використовується при нарахуванні мита, митних зборів та інших митних платежів; при встановленні вартості товару для інших митних цілей, включаючи стягнення штрафів або застосування інших санкцій за порушення митних правил, передбачених законодавством України; при веденні митної статистики. Митна вартість формується у відповідності з Порядком визначення митної вартості товарів та інших предметів при переміщенні через митний кордон України, затвердженим постановою КМУ від 05.10.98 р. №1598.

Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, які здійснюють певний вплив на загальний рівень та динаміку цін, на товари та послуги, які мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари та послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, які займають монопольне становище на ринку. Постановою КМУ „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів місцевих советів по регулювання цін (тарифів)” від 25.12.96 р. №1548 встановлені повноваження органів державного управління в сфері встановлення та застосування цін (тарифів).

У відповідності із Положенням про Державну інспекцію по контролю за цінами, затвердженим постановою КМУ від 13.12.2000 р. №1819 здійснення контрольно-спостережних функцій з питань виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади вимог по формуванню, встановленню та застосуванню цін та тарифів доручено Державній інспекції по контролю за цінами. Крім цього на даний орган покладено обов’язки щодо здійснення моніторингу цін та тарифів на товари та послуги споживчого ринку, а також по підготовці заходів щодо стабілізації цінової ситуації. Інспекція має право здійснювати перевірки виконання порядку формування, встановлення цін та тарифів, а також їх економічного обґрунтування. У зв’язку з цим їй дозволено обстежувати у встановленому порядку виробничі, складські, торгівельні та інші приміщення підприємств, установ та організацій, що використовуються для виготовлення, зберігання та реалізації товарів та сировини, організації та надання послуг.

Згідно статті 14 Закону України „Про ціни та ціноутворення” вся сума виручки, необґрунтовано отримана суб’єктом господарювання в результаті порушення державної дисципліни цін, підлягає вилученню до бюджету. Крім цього стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано отриманої виручки. Особи, винні у порушенні порядку встановлення та застосування цін та тарифів, притягуються до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Згідно з Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001 р. №258/519, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є отримання суб’єктом господарювання необґрунтовано отриманої виручки. Порушенням порядку встановлення та формування цін, зокрема, є:

  • застосування непередбачених законодавством націнок на регульовані ціни та тарифи;

  • застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (роботи, послуги) за умови обов’язкового застосування для них режиму державного регулювання;

  • застосування цін (тарифів) на продукцію (роботи, послуги) з рентабельністю, рівень якої перевищує граничний законодавчо встановлений рівень;

  • завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов’язкових зборів, які включаються до структури ціни, або, навпаки, за їх не включення в структуру регульованої ціни;

  • включення в структуру регульованої ціни непередбачених законом витрат або витрат понад встановлені норми;

  • застосування торгівельних та збутових надбавок (націнок) понад встановлений розмір;

  • порушення суб’єктами господарювання вимог спеціальних норм законодавства з питань ціноутворення, зокрема, щодо встановлення цін нижче затверджених мінімумів.

Прикладом такого регулювання є регулювання ринку цукру на Україні. Так, з метою стабілізації ринку цукру в Україні був прийнятий Закон України „Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру” від 17.06.99 р. №758-ХІV та Постанова КМУ від 02.06.2000 р. №868 „Про деякі питання державного регулювання виробництва та реалізації цукру”. Згідно з даними документами до суб’єкта підприємницької діяльності у випадку реалізації ним цукру за ціною, нижчою ніж встановленої мінімальної, застосовуються штрафні санкції в розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого була здійснена з порушенням встановленого порядку.

На закінчення відмітимо, що підприємницька діяльність в сфері оптової торгівлі, точно так як і в будь-якій іншій сфері, повинна здійснюватися з урахуванням вимог Закону України „Про захист прав споживачів” від 12.05.91 р. №1023-ХІІ.
^ Висновки до розділу 1
Торгова діяльність – є одним із видів підприємницької діяльності і здійснюється у двох формах: оптова торгівля та роздрібна торгівля. Крім того, існують різні форми оптової та роздрібної торгівлі, а саме: торгівля в розстрочку, виїзна торгівля, торгівля на ринку, торгівля поштою, торгівля по замовленню та на дому, торгівля за зразками, віртуальні торгівля тощо. Така класифікація є важливою, оскільки для кожної з видів торгівлі існують певні нормативні та законодавчі документи, які регулюють загальний порядок її здійснення та окремі аспекти.

В умовах ринкової економіки формування товарного забезпечення товарообороту торговельного підприємства здійснюється на ринку товарних ресурсів шляхом вільного вибору постачальників необхідним товарів та укладання договорів (угод), щодо поставки на торговельні підприємство.

Забезпечення безперервності процесу реалізації товарів та обслу­говування покупців потребує створення на торговельному підприємст­ві певного обсягу товарних запасів.

^ Товарний запас - являє собою масу товарів, призначену для наступ­ного продажу, що знаходиться в сфері обігу в процесі переміщення від виробництва до споживача. В процесі переміщення товарні запаси сфери обігу набувають різних форм Необхідність утворення товарних запасів обумовлена такими причинами: невідповідністю ритму споживання (реалізації) та виробництва товарів; сезонністю виробництва та споживання окремих видів товарів; нерівномірністю розміщення виробництва і районів споживан­ня товарів; необхідністю перетворення виробничого асортименту в торго­вий; необхідністю утворення страхових резервів для згладжування можливих непередбачених коливань в попиті та пропозиції товарів, обумовлених різними факторами.

Для характеристики стану, процесів утворення та розробки стра­тегії управління товарні запаси торговельних підприємств класифі­кують за різними ознаками.

Незалежно від виду торгівлі, що здійснюється, суб’єкт господарювання повинен забезпечити постійний та сталий розвиток матеріально-технічної бази підприємств, оснащення їх сучасною технікою та обладнанням у відповідності з вимогами нормативних документів відносно зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці. Для організацій роздрібної торгівлі окремими видами товарів (наприклад, алкогольними напоями, тютюновими виробами) слід також враховувати додаткові правила та умови здійснення такої діяльності.

Існує сувора державне регламентація здійснення торгової діяльності, яка включає наступні механізми: ліцензування, патентування, необхідність отримання дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сплатити відповідний збір, необхідність застосування зареєстрованих в органах податкової служби реєстраторів розрахункових операцій.

Надходженню товарів на підприємство передує укладання договорів з постачальниками (продавцями) товарів. В них фіксуються конкретні умови поставки та приймання товарів, порядок розрахунків, відповідальність сторін, перелік доданої документації. Порядок приймання товарів регламентується відповідними нормативним документами.

Цінова політика торгівельного підприємства дозволяє активно впливати на обсяг товарообороту та величну прибутку. Згідно Закону України „Про ціни та ціноутворення” №507-ХІІ від 03.12.90 р. в економіці України застосовуються вільні, державні та контрактні ціни. За порушення державної дисципліни цін застосовуються економічні санкції.

Крім того, підприємницька діяльність в сфері оптової торгівлі, равно як і в будь-якій іншій сфері, безумовно, повинна здійснюватися з урахуванням вимог Закону України „Про захист прав споживачів” від 12.05.91 р. №1023-ХІІ.

РОЗДІЛ 2

^ ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ОБЛІКУ ТА АУДИТУ ОПЕРАЦІЙ З ТОВАРНИМИ ЗАПАСАМИ

1.2. Організація обліку операцій з товарними запасами

Правильна організація бухгалтерського обліку товарів повинна забезпечувати:

  • правильність оцінки товарів при розрахунках за них із постачальниками,

при обміну їх в місцях зберігання, розрахунків із покупцями за відвантажені їм товари;

  • дотримання правил документального оформлення всіх господарських

операцій;

  • формування інформації про рух і стан товарних запасів, їх схоронності (за

місцями зберігання і матеріально-відповідальними особами, а також, за найменуваннями, сортами, кількості, ціні і вартості);

  • виконання договірних зобов’язань;

  • формування інформації про реалізаційні обсяги.

Бухгалтерський облік і звітність в торгівлі здійснюється з дотриманням єдиних методологічних принципів, визначених Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” № 996 – ХІV від 16.07.1999 р., прийнятих Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, законодавчих і нормативних актів, з урахуванням специфіки діяльності торгівельних підприємств.

Відповідно Положення (стандарту ) бухгалтерського обліку „Запаси” 9 затвердженого Наказом Мінфіну України від 20.10.1999 року №246 (далі П(С)БО 9), товари відносяться до складу запасів підприємства і визначаються його оборотними активами. Для того, щоб придбаний товар був визнаний активом, необхідно, щоб виконувались вимоги п.5 П(С)БО 9:

      • по-перше, підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням таких товарів;

      • по-друге, їх вартість має бути достовірно визначена (іншими словами, товар визнається активом, якщо існує вірогідність того, що його буде продано (реалізовано) у майбутньому).

Згідно П(С)БО 9 „Запаси” оцінку запасів слід розглядати на наступних етапах їх руху:

      • при надходженні запасів;

      • при вибутті запасів;

      • на дату складання звітності.

Основою достовірного визначення вартості запасів є вартість їх придбання або їх собівартість.

Головні напрями руху товарних запасів на підприємстві можна представити у вигляді схеми, зображеної на рис. 2.1.

Рух товарних запасів



Надходження

Вибуття







  • придбання за плату;

  • внесення до статутного капіталу;

  • безоплатне одержання;

  • обмін на подібні запаси;

  • обмін на неподібні запаси.

  • реалізація товарів на сторону;

  • безоплатна передача юридичним та фізичним особам;

  • внесення до статутного капіталу інших підприємств;

  • вибуття в результаті стихійного лиха;

  • вибуття при недостачі, псуванні і крадіжці.

Рис. 2.1 Напрями руху товарних запасів на торговельному підприємстві
Первісна вартість запасів визначається в залежності від способу їх надходження на підприємство (табл.2.1.).

^ Таблиця 2.1

Порядок формування первісної вартості запасів при їх надходженні


Джерела надходження запасів

Порядок формування первісної вартості запасів

Придбання

Собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат (п.9):

  • сум, сплачених згідно з договором постачальнику (за винятком) непрямих податків;

  • сум ввізного мита;

  • сум непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

  • транспортно-заготівельних витрат;

  • інших витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні до споживання в запланованих цілях.

Не включається до складу первісної вартості запасів:

  • наднормативні втрати та нестачі запасів;

  • проценти за користування позиками;

  • витрати на збут;

  • загальногосподарські та ніші подібні витрати, безпосередньо не пов’язані з придбанням та доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

^ Виготовлених власними силами

Собівартість їх виробництва, яка визначається за П(С)БО 16 „Витрати” (п.10)

Внесених до ста-тутного капіталу

Погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість (п.11)

^ Одержаних безоплатно

Справедлива вартість запасів (п.12)

Придбаних в результаті обміну на подібні товари

Балансова вартість переданих запасів, якщо ж вона перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою вартістю і справедливою переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду

^ Придбаних в результаті обміну на неподібні активи

Справедлива вартість переданих запасів, збільшена (зменшена) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (одержана) в процесі обміну



Підприємству важливо правильно вибрати метод оцінки вибуття запасів, оскільки він має вплив на розмір прибутку. П(С)БО №9 “Запаси” передбачено кілька методів вибуття запасів (табл. 2.2.):

  • ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

  • середньозваженої собівартості;

  • собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

  • нормативних затрат;

  • ціни продажу.

^ Таблиця 2.2

Оцінка запасів при їх вибутті


Метод оцінки

Застосування

Ідентифікована собівартість

Може застосовуватися у випадку виконання спец замовлень і проектів, а також при незначній номенклатурі товарів (на торгових підприємствах). Він передбачає облік фактичної собівартістю за кожною конкретною одиницею товарів. Даний метод доцільно застосовувати до запасів, які мають високу вартість

^ Середньозважена собівартість

Можна застосовувати для списання взаємозамінних запасів, коли для списання запасів не потрібно проводити їх ідентифікацію

ФІФО

Базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у продаж та інше вибуття, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

^ Нормативні затрати

Полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення фактичних норм затрати та ціни у нормативній базі повинні постійно переглядатися.

В торгівельній діяльності не застосовується

^ Ціни продаж

Заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торгівельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки


Не виключається одночасне застосування відразу декількох методів оцінки лише з одним обмеженням: для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів. Тобто допустима ситуація, коли в обліку підприємства різні запаси оцінюватимуться по-різному, якщо є можливість підтвердити різницю в умовах їх використання.

Враховуючи особливості діяльності оптових торгових підприємств для визначення фактичної собівартості вибувших товарних запасів використовуються чотири методи: метод ідентифікованої собівартості, ЛІФО, ФІФО, середньозваженої собівартості, характерні особливості яких наведені в таблиці 2.3.

^ Таблиця 2.3

Характеристики використання методів оцінки вибуття запасів


п/п

Методи


Сутність методу

Переваги застосування

Недоліки застосування

11.

Метод ідентифіко-ваної собівартості

Конкретна ідентифікація означає, що облік витрат і розрахунок собівартості за кожною відповідною одиницею запасів. Цей метод застосовується для визначення собівартості запасів, які не замінюють один одного

Рух вартості запасів повністю співпадає з їх фізичним рухом;

Створюються умови для свідомого керування прибутком від реалізації запасів

Трудомісткость обліку руху конкретних одиниць товарних запасів, особливо при широкій їх номенклатурі і великій кількості

22.

Метод середньозва-женої собівартості

Оцінка запасів проводиться розрахунково, із визначенням середньозваженої собівартості

Даний метод є найменш трудомістким із усіх методів, оскільки собівартість вибувших товарних запасів визначається один раз в кінці місяця. Полегшує роботу і не вимагає детального обліку руху за кожною одиницею товарів.

Собівартість вибувших товарних запасів залежить від коливання цін в кінці місяця і підприємство не може свідомо впливати на величину прибутку.

33.

Метод ФІФО

Базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображувались у бухгалтерському обліку), тобто запаси, що надійшли (придбані першими), відпускаються також першими

Створюються умови для свідомого регулювання розміру прибутку. В умовах інфляції оцінка товарних запасів максимально наближена до реальної вартості.

В умовах інфляції в собівартість вибувши товарних запасів закладені нижчі ціни. Балансовий прибуток необгрунтовано завищений.


Згідно П(С)БО 9 з метою збереження об’єктивності оцінки запасів в умовах цінової нестабільності запаси відображуються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Така вимога викликана необхідністю застосування принципу обачності, відповідно до якого активи або дохід не мають бути завищені, а зобов’язання або витрати – занижені. Чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на збут і доведення запасів до стану, в якому вони придатні для реалізації. При цьому можлива дві ситуації:

      • первісна вартість запасів перевищує чисту вартість реалізації;

      • первісна вартість запасів нижча за чисту вартість реалізації.

В першому випадку сума перевищення списується на витрати звітного періоду. Таким же чином списується вартість зіпсованих запасів або запасів, яких не вистачає. В другому випадку ніяких записів в бухгалтерському обліку робити не потрібно.

Отже, що стосується операцій по дооцінці товарів, то національними стандартами бухгалтерського обліку передбачений такий підхід. До оцінка може здійснюватися виключно по відношенню до раніше уцінених товарів та в сумі, яка не перевищує раніше проведену уцінку.

Для синтетичного обліку товарно – матеріальних цінностей (ТМЦ) призначені рахунки класу 2 “Запаси”. Для обліку товарів на підприємствах торгівлі Планом рахунків передбачено субрахунок 281 “Товари на складі”. На цьому рахунку ведеться облік наявності і руху товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих складах, базах, тощо.

При оприбуткуванні придбаних у постачальників товарів у бухгалтерському обліку оптових підприємств роблять типові облікові записи, наведені у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4
^

Облік операцій із придбання товарів









^ Назва операції

Бухгалтерський запис

Дт

Кт

Перша подія – надходження товарів

1

Оприбутковані товари, придбані у постачальника за грошові кошти, без ПДВ

281 “Товари на складі”

631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”

2

Відображено в складі податкового кредиту суму ПДВ по придбаному товару

641 “Розрахунки за податками”

631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”
^

Друга подія – передоплата постачальнику


1

Перераховано гроші постачальнику за ще не отриманий товар

631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”

311 “Поточні рахунки в національній валюті”

2

Виникнення податкового кредиту по ПДВ

641 “Розрахунки за податками”

644 “Податковий кредит”

3

Отримано товар від постачальника

281 “Товари на складі”

631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”

4

Відображено суму ПДВ, раніше віднесену до складу податкового кредиту

644 “Податковий кредит”

631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”
^

Відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних із реалізацією товарів, подано в табл.2.5.




Таблиця 2.5

Бухгалтерські записи по реалізації товарів








п/п


Найменування операції

Бухгалтерський запис

Дт

Кт

Варіант 1.Перша подія -відвантаження

1

Відображено в складі прибутку виручку від реалізації товарів за продажними цінами

361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”

702 “Дохід від реалізації товарів”

2

ПДВ, інші податки й обов’язкові платежі

702 “Дохід від реалізації товарів”

641 “Розрахунки за податками”

3

Списана купівельна вартість товарів, визначена одним з обраних методів (ФІФО, ЛІФО або середньозваженої собівартості)

902 “Собівартість реалізованих товарів”

281 “Товари на складі”

4

Віднесено суму доходу (виручки) від реалізації за мінусом ПДВ на збільшення фінансового результату від основної діяльності

702 “Дохід від реалізації товарів”

791 “Результат основної діяльності”

5

Списано собівартість реалізації на зменшення фінансового результату від основної діяльності

791 “Результат основної діяльності”

902 “Собівартість реалізованих товарів”

6

Надійшла на розрахунковий рахунок оплата від покупця

311 “Поточні рахунки в національній валюті”

361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”
^
Варіант 2. Перша подія – надходження передоплати від покупця

1

Надійшла на розрахунковий рахунок оплата від покупця товарів

311 “Поточні рахунки в національній валюті”

361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”

2

Відображено податкове зобов’язання по ПДВ

643 “Податкові зобов’язання”

641 “Розрахунки за податками”

3

Здійснено відвантаження товарів і визнано дохід від реалізації

361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”

702 “Дохід від реалізації товарів”

4

Відображено суму ПДВ, раніше включену до складу податкових зобов’язань

702 “Дохід від реалізації товарів”

643 “Податкові зобов’язання”

5

Списана покупна вартість товарів, визначена одним з обраних методів (ФІФО, ЛІФО або середньозваженої собівартості)

902 “Собівартість реалізованих товарів”

281 “Товари на складі”

6

Списана різниця між доходом (виручкою) від реалізації і сумою податків, що підлягають сплаті з виручки

702 “Дохід від реалізації товарів”

791 “Результат основної діяльності”

7

Списано собівартість реалізації на фінансово – результатний рахунок

791 “Результат основної діяльності”

902 “Собівартість реалізованих товарів”


Як вище зазначалося, товари придбані за плату, оприбутковуються за первинною вартістю до якої включаються покупна вартість товарів, транспортно – заготівельні витрати (ТЗВ) та інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням товарів.

До складу ТЗВ торгового підприємства, понесених у зв’язку з придбанням товарів, відносять:

- вартість транспортних послуг доставки товарів сторонніми організаціями;

- витрати підприємства на доставку товарів власними силами (власним чи орендованим транспортом).

Відповідно П(С)БО 9 “Запаси”, підприємство самостійно обирає один із методів обліку ТЗВ:

- віднесення ТЗВ до собівартості придбаних товарів за прямим методом;

- облік ТЗВ на окремому субрахунку з послідуючим розподілом по середньому проценту (табл.2.6).

^ Таблиця 2.6

Методи розподілу транспортно-заготівельних витрат


^ Назва методу

Сутність методу

Порядок відображення в обліку

Переваги методу

^ Недоліки методу

Прямий метод

Сума транспортних витрат розподіляється між кількістю одиниць придбаного товару в кількісному та питомому співвідношенні. Передбачає розподіл ТЗВ безпосередньо при отриманні товару.

На підставі довідки бухгалтерії про результати розподілу виконується запис

Дт281

Кт631, 372, 206 ...

Точний підрахунок первісної вартості запасів

Не завжди є зручним у застосуванні. Якщо підпри-ємство має великі обсяги надходження та вибуття товару, широкий асортимент, а також несе постійні витрати по доставці товару, то прямий роз-поділ транспортно-заготівель-них витрат може спровокувати значні витрати праці

Метод розподілу ТЗВ за середнім процентом

Визначається процентне співвідношення усіх транспорт-них витрат звітного періоду до вартості товару, який рахується в даному періоді. На підставі визначеного проценту розрахо-вується сума ТЗВ, яка відно-ситься до залишку товару на кінець місяця, та сума ТЗВ, яка підлягає списанню на собі вар-тість реалізованого товару.

Запроваджується окремий рахунок для обліку ТЗВ, наприклад 289.

Всі ТЗВ відображуються записом Дт289 Кт631, 372, 206...

Зручність у застосуванні

Первісна вартість товару не завжди точно підраховується, оскільки ТЗВ та вартість товару не ув’язуються прямо між собою.


Для синтетичного обліку товарних запасів у відповідності із Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356, призначені наступні Журнали – ордери та Відомості:

    1. Журнал 3 Розділ 1 та Відомість 3.3 аналітичного обліку розрахунків

з постачальниками та підрядчиками, в яких наводиться інформація про дебетовий оборот по рахунку 28 “Товари”;

    1. Журнал 3 та Відомість 3.1 аналітичного обліку розрахунків з

покупцями та замовниками, в яких наводиться інформація про обсяги реалізації товарних запасів;

    1. Журнал 5, 5а в яких наводяться дані про собівартість товарних

запасів, що вибули з різних причин. Крім того, в розділі ІV даних журналів наводяться аналітичні дані до рахунка 28 “Товари”;

    1. Відомість 5.1 аналітичного обліку запасів, в якій облік товарів

ведеться за центрами відповідальності (матеріально – відповідальними особами, місцями зберігання) за обліковими цінами і фактичною собівартістю з урахуванням транспортно – заготівельних витрат. Записи у Відомість 5.1 провадяться на підставі документів (звітів) матеріально відповідальних осіб, у яких узагальнені надходження і вибуття товарних запасів протягом звітного періоду.

Підсумкові записи з журналів після підписання їх головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку товарних запасів, переносяться до Головної книги за кожним рахунком окремо.

Основні підходи з раціональної організації бухгалтерського обліку і контролю товарних запасів на підприємстві повинні бути розкриті в Наказі про облікову політику. Основні положення з обліку запасів, що визначаються в наказі, можна представити у вигляді схеми, наведеної на рис. 2.2.


Перелік витрат, що не включаються до первісної вартості товарних запасів

Порядок відображення в обліку товарних запасів, що не принесуть підприємству економічної вигоди в майбутньому.

Одиниці бухгалтерського обліку товарних запасів, їх найменування або однорідна група (вид)







В Наказі про облікову політику необхідно передбачити

Методи оцінки і списання товарних запасів

Собівартість, яка буде обчислюватись за даними обліку








Порядок визначення первісної вартості товарних запасів.

Рис. 2.2 Основні положення з обліку товарних запасів, що наводяться в

наказі про облікову політику підприємства


Окрім того, для забезпечення своєчасного відображення бухгалтерського обліку на підприємстві повинні бути чітко визначені терміни подачі первинних документів до бухгалтерії для відповідного їх оформлення. Для цього на підприємстві має бути розроблений графік документообігу з обліку товарних запасів, як додаток до Наказу про облікову політику. В цьому документі окремими позиціями мають бути визначені: назва первинного документу і відповідальних за його своєчасне і якісне оформлення, строки передачі первинного документу на його обробку і використання даних, час приймання та операції із документом.

Для достовірності даних бухгалтерського обліку про рух товарних запасів необхідно мати правильно оформлені первинні документи, які повинні підтвердити надходження чи вибуття товарів.

Для оформлення товарів, які надходять на склад покупця, використовуються різні товаросупровідні документи. В залежності від умов поставки, порядку розрахунку та умов приймання-передачі товарів такими документами можуть бути:

  • накладна, товарний чек, фіскальний чек, закупівельний акт;

  • товарно-транспортна накладна;

  • залізнична накладна;

  • рахунок-фактура (в якості розрахунково-товарного документу);

  • специфікація тощо (рис. 2.3).



Надходження на склад




Документи постачальника




Сертифікати





Накладні

Первинні документи підприємства




Рахунки - фактури





Товарно – транспортні накладні



Рис. 2.3 Документальне оформлення надходження товарних запасів

Накладна є найбільш універсальним документом та в даний час достатньо широко застосовується та виписується за місцем відпуску товару. Зазвичай вона виписується, якщо при поставці товару немає необхідності застосовувати спеціальне транспортування (вантажне, авіа, залізничне, автомобільне тощо). В такому випадку покупець доставляє придбаний товар власними силами.

Крім того, при придбанні підзвітною особою товару підставою для оприбуткування таких цінностей може бути фіскальний чек (одночасно із поданням авансового звіту). При цьому дані фіскального чеку повинні ідентифікувати дату, найменування, кількість та вартість придбаних ТМЦ (лист Міністерства фінансів від 19.12.2002 року). Товари, придбані підзвітними особами за готівку, приймаються на склад за пред’явленням підтверджувальних документів (накладна, закупівельний акт, тощо). Завідуючий складом чи комірник підтверджує одержання товарів своїм підписом і повертає документи підзвітній особі, яка надає їх разом з авансовим звітом до бухгалтерії.

При відпуску товарів продавцем (вантажовідправником) залізницею, відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644 , продавець отримує від дороги квитанцію про приймання вантажу до перевезення. Ця квитанція “замінює” довіреність від покупця. Після повідомлення залізничної станції про доставлений вантаж, підприємство – отримувач повинен прийняти цей вантаж за правилами, діючими на транспорті. Видача вантажу підприємству – отримувачу здійснюється після оплати ним всіх необхідних платежів залізниці . При дотриманні всіх зазначених вимог представник отримувача (експедитор) отримує залізничну накладну, звертаючи увагу при цьому на правильність її оформлення (номер вагону, підйомна сила, маса, вид вантажу, час відправлення і т.п.). При одержанні вантажів із залізничної станції експедитор повинен перевірити стан вагону, наявність і цілісність пломб, запірно – пломбувальних пристроїв (ЗПП), відповідність на них відбитків даним вказаним в документах.

Якщо при прийманні вантажу буде встановлено розходження з даними зазначеними у транспортних документах або виникнуть питання щодо цілісності вантажу (зірвана, пошкоджена пломба ), складають комерційний акт. Цей акт є основою для подання претензій до залізниці про відшкодування збитків.

Доставка товару автомобільним транспортом може здійснюватися як постачальникам вантажу (відправником), так і покупцем (отримувачем) або автотранспортним підприємством (АТП) на замовлення постачальника чи покупця.

Взаємовідносини підприємства (як замовника) і автотранспортного підприємства (як виконавця - перевізника) регулюються чинним законодавством та умовами, визначеними в договорі на перевезення. Згідно із Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджені Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363 при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом крім дорожнього листа вантажного автомобіля оформлюється товарно – транспортна накладна (ТТН) і талон замовника, форми яких затверджені Наказом Мінтранспорту України і Мінстату України „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля” від 29.12.1995 р. № 488 (далі Наказ №488).

ТТН оформлює вантажовідправник ще до прибуття автомобіля. Заповнюється ТТН під копіювальний папір у чотирьох примірниках на кожну партію вантажу. Причому вантажовідправником згідно із визначенням, що дається в Інструкції “Про порядок виготовлення, зберігання, використання єдиної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом” № 288, дія якої призупинена і носить суто рекомендаційний характер, є юридична або фізична особа, яка пред’являє перевізникові вантаж для перевезення автомобільним транспортом. З визначення випливає, що залежно від умов договору на придбання товарних цінностей, вантажовідправником може бути будь – яка особа, що фактично надає вантаж перевізникові:

  • покупець, якщо товари придбаються ним на умовах франко – склад продавця. У цьому випадку, право розпорядження товаром передається покупцеві на складі продавця, тому пред’являти їх до перевезення буде покупець, тобто, він є вантажовідправником і оформлює ТТН ;

  • продавець, за умови доставки товарних цінностей за адресою, зазначеною покупцем;

  • експедиторська фірма, з якою укладений договір на приймання товарних цінностей від продавця і супроводження їх при перевезенні. Передавати вантаж перевізникові у цьому випадку буде представник експедиторської фірми, він же й оформлює ТТН.

На сьогоднішній день затверджено кілька форм товарно – транспортних накладних:

  • ТТН типової форми №1 – ТН є підставою для списання товарно – матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також, для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку;

  • ТТН типової форми № 1 (ТТН – с. г. зерно) – спеціалізована товарно – транспортна накладна, що застосовується при перевезенні хлібобулочних виробів, зернових культур в межах України;

  • Міжнародна ТТН – застосовується при міжнародних автомобільних перевезеннях вантажів.

Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомобільним транспортом, оприбутковуються на склад на підставі товарно – транспортної накладної, одержаної від вантажовідправника.

Рахунок-фактура виступає в якості „товарного документу”, наприклад, у випадку якщо по раніше оплаченому товару (на підставі рахунку-фактури) товару накладна не виписується.

Специфікація може застосовуватися в якості додаткового, уточнюючого документу, який додається до одного з вищенаведених документів. В певних випадках безпосередньо до товарних документів також додаються документи, які підтверджують якість наданих товарів – сертифікати якості, засвідчення якості та інші.

Повнота та своєчасність оприбуткування товарів забезпечується дотриманням правил приймання товарів, правильним документальним оформленням та точним відображенням в обліку операцій, пов’язаних з оприбуткуванням товарів, а також розрахунків по ним.

Товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям лише при наявності належним чином оформленої довіреності у відповідності з Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства України від 16.05.96 р. №99. Довіреності є бланками суворого обліку, що передбачає:

      • ведення обліку виданих, повернутих та використаних бланків довіреностей у спеціальному журналі;

      • покладення обов’язків по їх обліку на спеціальну особу;

      • облік бланків довіреностей на позабалансовому рахунку та на балансовому рахунку 209 „Інші матеріали”;

      • списання бланків довіреностей по акту.

Для отримання товарів визначається матеріально-відповідальна особа (комірник, експедитор), яким видаються довіреності. Довіреність видається в одному екземплярі під розписку цієї особи в журналі обліку виданих довіреностей. Вони видаються лише тим особам, з якими укладено договір про матеріальну відповідальність. Працівник, який отримав довіреність, повинен відзвітуватися перед бухгалтерією про виконане доручення та повернути невикористану довіреність.

Строк дії довіреності, як правило, не перевищує 10 днів. Проте, у випадку отримання цінностей, розрахунки за які здійснюють в порядку планових платежів або доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, довіреність може видаватися строком на один місяць.

У випадку, якщо під час приймання товару виявляється надлишок або нестача понад норм природного убутку, складають акт про встановлену розбіжність у кількості та якості під час приймання товарно-матеріальних цінностей або акт про приймання матеріалів (за типовою формою №М-7). Цей документ можна назвати універсальним, адже його застосовують у разі наявності розбіжностей у кількості та/або якості товару, який надходить, незалежно від того, з чиєї вини виникла розбіжність (постачальника чи транспортної організації), і вид виду транспортного перевезення вантажу.

У складному акті перелічують лише ті позиції товарних запасів, за якими встановлено розбіжності. Цінності, за якими розбіжності не встановлено за якістю та/або кількістю, в акті не перелічуються, про що роблять відмітку (в кінці акта) такого змісту: „За іншими товарно-матеріальними цінностями розбіжностей немає”.

Акт складають у трьох примірниках: перший примірник акта з додатком товаросупровідних документів передають до бухгалтерії для обліку руху товарних запасів; другий разом з претензійним листом надсилають постачальнику або транспортній організації, яка доставила вантаж; третій залишають у матеріально-відповідальної особи (завідуючим складом).

У випадку, якщо під час приймання товарів виявлено недоброякісні товари, складають акт про фактичну якість і комплектність товарів (дефектний акт).

Складські приміщення пристосовуються для зберігання цінностей певного виду. Облік товарів на складі здійснюється завідуючим складом (комірником), який є матеріально відповідальною особою. З комірником укладається письмовий договір про матеріальну відповідальність.

Облік товарних цінностей на складі ведеться у кількісному виразі по назвах, сортах і розмірах. Обліковує матеріальні цінності завідувач складом на картках складського обліку матеріалів за формою № М-12. На складах з невеликою номенклатурою товарних цінностей замість карток можна вести книгу складського обліку (форма № 40).

Бухгалтерія підприємства у встановлені строки здійснює приймання і обробку первинних документів на товари. Всі документи сортуються і перевіряються. Систему документальної організації обліку запасів на підприємстві можна представити у вигляді схеми , наведеної на рисунку 2.4.


Місце зберігання (склад, комори, майданчики та ін.)

Бухгалтерія



Кількісний (якісний )облік

Вартісний облік



Первинні документи

Відомості руху товарів в грошовому виразі





Картки складського обліку

По надходженню

По витрачанню


Реєстр здачі документів По надходженню / По витраченню


Книга (відомість) залишків запасів




Накопичу вальні відомості синтетичного обліку запасів
По надходженню / По витраченню


Відомості, журнали-ордери по надходженню(витрачанню) товарних запасів





Головна книга




Рис. 2.4 Схема організації обліку товарних запасів
Працівники бухгалтерії повинні систематично, але не рідше одного разу на десять днів здійснювати безпосередньо на складах перевірку своєчасності і правильності оформлення первинних документів по складських операціях. Контроль за правильністю ведення документації і складського обліку з боку облікових працівників можна вести не безпосередньо на складі, а в бухгалтерії.

Всі операції, пов’язані з надходженням, переміщенням і вибуттям матеріальних цінностей, повинні оформлятися відповідними первинними документами. Міністерство статистики України наказом від 26.06.1996 р.№ 193 затвердило типові форми первинних облікових документів з обліку сировини і матеріалів (табл. 2.7).

Проте, головний бухгалтер на свій розсуд повинен визначатися з тим, які документи доцільно використовувати саме на його підприємстві, враховуючи розміри та специфіку діяльності підприємства.

Таблиця 2.7
^

Первинні документи з обліку запасів





Типова форма

Назва документу

Примітки

М-1

Журнал обліку надходження вантажів

Застосовується для реєстрації транспортних документів, пов’язаних з отримання вантажів та оприбуткування їх на склад підприємства.

М-2

Довіреність

Призначена для підтвердження права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства при отриманні товарних цінностей.

М-3

Журнал реєстрації довіреностей

Призначений для реєстрації виданих довіреностей та розписки в їх отриманні.

М-4

Прибутковий ордер

Використовується на складі, заповнюється в день надходження запасів при відсутності розбіжностей з документами постачальника.

М-7

Акт про приймання матеріалів

Застосовується при прийнятті запасів, якщо є розбіжності з документами постачальника. Використовується для обліку матеріальних цінностей і направлення листа - претензії постачальнику.

М-11

Накладна – вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів

Використовується для обліку руху запасів в середині підприємства.

М-12

Картка № - складського обліку

Використовується для обліку запасів на складі.

М-13

Реєстр приймання передачі документів

Використовується для обліку супровідних документів на оприбутковані товарні цінності.

М-14

Відомість обліку залишків матеріалів на складі

Використовується для взаємозв’язку складського і бухгалтерського обліку

М-19

Матеріальний звіт

Складається МВО і передається до бухгалтерії, відображає рух запасів на складі за певний період.

М-21

Інвентаризаційний опис

Використовується для співставлення наявних запасів із даними бухгалтерського обліку.


Структура документообігу повинна бути такою, щоб забезпечити вчасне надходження інформації як для обліку, так і для контролю її оперативного управління рухом товарних запасів.

Важливою формою бухгалтерського контролю за схоронністю товарних запасів є проведення інвентаризації. При організації та проведенні інвентаризації слід керуватися Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно – матеріальних цінностей, грошових коштів, документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69 (зі змінами). Для проведення інвентаризації та при її проведенні складається ряд документів (рис. 2.5).

Наказ про створення постійно діючої (робочої) комісії






Д


О

К

У

М

Е

Н

Т

И



Наказ про проведення інвентаризації



Інвентаризаційні описи



Акти інвентаризації



Протокол засідання інвентаризаційної комісії




Наказ про затвердження протоколу засідання інвентаризаційної комісії




Рис. 2.5 Документальне забезпечення інвентаризації

^ 2.2. Організація і методика аудиту операцій з товарними запасами

Метою аудиту товарних операцій із запасами є встановлення достовірності первинних даних щодо наявності та руху товарних запасів, повноти та своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах; правильності ведення обліку товарних запасів відповідно до прийнятої облікової політики; достовірності відображення залишку запасів у звітності господарюючого суб’єкта.

Основними завданнями аудиту операцій із товарними запасами є:

  • встановлення правильності оформлення первинної документації з бухгалтерського обліку щодо фактичної наявності та руху товарних запасів;

  • перевірка організації складського господарства, стану збереження товарних запасів;

  • встановлення законності проведених операцій із товарними запасами;

  • перевірка правильності формування первісної вартості товарних запасів;

  • повнота та своєчасність відображення первинних даних з обліку товарних запасів у зведених документах та облікових регістрах;

  • оцінка повноти та правильності відображення господарських операцій із товарами в бухгалтерському обліку і звітності;

Виходячи із цілей, яких необхідно досягти при дослідженні операцій із товарними запасами, відомий вчений Бутинець Ф.Ф. наступним чином формує об’єкти аудиту (рис. 2.6).

Об’єкти аудиту операцій з товарними запасами







Елементи облікової політики

Інформація про порушення порядку ведення бухгалтерського обліку, недостачі, зловживання, які знайшли підтвердження у висновку аудиту

^ Операції з обліку товарних запасів

Записи в первинних документах, облікових регістрах та звітності



^ Перелік витрат, що не включаються до первісної вартості товарних запасів



Методи оцінки і вибуття товарних запасів




^ Порядок визначення первісної вартості



Рис. 2.6 Об’єкти аудиту операцій із товарними запасами


Російські вчені, зокрема Шеремет А.Д., Суйц В.П., Андреев В.Д. об’єкти аудиту розрізняють за циклами господарської діяльності, а отже при здійсненні аудиту товарних запасів виділяють два комплексних об’єкта: цикл придбання та заготівлі товарних запасів (рис. 2.7) та цикл фінансово-збутової діяльності (рис. 2.8).


Процедури циклу придбання товарних запасів

Процедури управління та контролю товарних запасів, які здійснюються бухгалтерією




1. Складання заказів та закупка товарних запасів


1. Ведення бухгалтерських рахунків товарних запасів




2. Приймання, отримання т перевірка товарних запасів

2. Оцінка товарних запасів


3. Облік витрат, пов’язаних з придбанням, зберіганням та використанням товарних запасів


3. Оплата товарних запасів


4. Планування, регулювання та контроль запасів


4. Витрати по доставці товарних запасів


5. Контроль та облік кредиторської заборгованості


6. Контроль та облік грошових виплат

Рис. 2.7 Процедури циклу придбання товарних запасів


Джерелами інформації для проведення аудиту операцій із товарними запасами є:

  • 1 – Наказ про облікову політику підприємства;

  • 2- первинні документи із обліку товарних запасів (картки складського обліку, накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні тощо );

  • 3- аналітичні регістри обліку товарних запасів (відомості, звіти матеріально-відповідальних осіб та ін.);

  • регістри синтетичного обліку товарних запасів (Головна книга, відомості руху запасів, журнали-ордери 5,5А);

  • звітність підприємства (Баланс Ф -№1)


1. Маркетинг, формування замовлень та укладення договорів поставки

2. Підготовка та відпуск товарних запасів

3. Реалізація та оплата товарних запасів

4. Комерційні витрати по відвантаженню та реалізації товарних запасів












8. Управління збутом



5. Визначення фінансових результатів та беззбитковості реалізації

6. Облік та контроль операцій зі збуту

7. Аналіз та планування фінансово-збутової діяльності


Рис. 2.8 Схема інформаційної взаємодії блоків фінансово-збутової діяльності

Кожна аудиторська перевірка складається із послідовних етапів і частин, які називаються стадіями.

На першій дослідницькій стадії діяльність аудитора направлена на:

  • з’ясування найважливіших характеристик підприємницької діяльності підприємства; перевірку факту його реєстрації, шляхом ознайомлення із статутними і засновницькими документами;

  • ознайомлення із специфікою діяльності підприємства та правомірністю зайняття торговою діяльністю у відповідності із засновницькими документами;

  • вивчення організації структури підприємства і доцільності такої структурної організації, зважаючи на специфіку його діяльності – торгівлю зерновими культурами; ознайомлення із номенклатурою зернопродукції підприємства;

  • оцінку фінансового стану підприємства, ефективності функціонування і можливостей його подальшого розвитку;

  • вивчення та оцінку методології та принципів бухгалтерського обліку, які застосовувалися бухгалтерією підприємства для відображення в обліку операцій із товарними запасами;

  • оцінку ефективності організації системи внутрішньогосподарського контролю підприємства за здійсненням операцій із товарними запасами;

  • визначення загального підходу до проведення аудиту операцій із товарними запасами, включаючи можливе використання внутрішнього контролю, проблемних напрямків аудиту;

  • оцінку ступеня ризику та визначення порогу суттєвості виявлених помилок для цілей аудиту торгової діяльності;

  • розробку попереднього варіанту програми аудиторської перевірки торгових операцій із зерновими культурами, визначення обсягів робіт та процедур виконання аудиту.

Підготовчо – узгоджувальна стадія передбачає з’ясування питань:

- узгодження плану перевірки, обсягів робіт, форми представлення результатів аудиту операцій із товарними запасами із замовником;

- закріплення досягнутих домовленостей із підприємством – замовником, шляхом підписання необхідних документів (договору, програми проведення аудиту тощо);

  • підготовки нормативно – правової бази необхідної для проведення перевірки товарних операцій із зерновими культурами.

Основна стадія аудиторської перевірки передбачає безпосередньо:

- проведення аудиторської перевірки торгових операцій;

- підготовки підсумкової аудиторської документації, у формі аудиторського висновку.

На останній заключній стадії:

- з’ясовується необхідність представлення додаткової документації, яка оформлюється як додаток до аудиторського висновку. Така інформація має конфіденційний характер і може бути представлена у вигляді аудиторського звіту, експрес – огляду чи листа – інформування клієнта;

- представлення підсумкової документації аудиту – аудиторського висновку.

Загальні питання, що підлягають розгляду в ході аудиторської перевірки товарних операцій у відповідності із вимогами законодавства представлені у таблиці 2.8.
^ Таблиця 2.8

Перелік питань, що підлягають розгляду при аудиторській перевірці торгових операцій


Перелік питань, що перевіряються

Нормативна база

Придбання

Товари оприбутковуються і відображуються в обліку за первинною вартістю

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку “Запаси” №9 (далі – П(С)БО №9 Запаси“)

До покупної (первинної) вартості товарів включають усі витрати, пов’язані з придбанням і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для продажу



П(С)БО №9 “Запаси”

До таких витрат належать:

  • вартість товарів, сплачена або така, що підлягає сплаті постачальнику;

  • вартість посередницьких, інформаційних послуг пов’язаних із пошуком і купівлею товарів, послуги товарних бірж;

  • вантажно – розвантажувальні роботи;

  • транспортні витрати;

  • страхування;

  • непрямі податки, що не відшкодовуються підприємству;

  • прямі матеріальні витрати;

  • інші витрати підприємства, пов’язані із придбанням, доопрацюванням і підвищенням якісно-технічних характеристик товарних запасів


П(С)БО №9 “Запаси”

Не включаються до первісної вартості товарів, а належать до витрат того періоду, в якому

вони були здійснені (встановлені):

  • понаднормові витрати на нестачі;

  • проценти за користування позиками;

  • загальногосподарські та інші витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою товарів та доведення їх до стану, в якому вони придатні до використання.





П(С)БО №9 “Запаси”

Критерії для визнання реалізації продукції (товарів), а саме:

  • покупцеві передаються ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар);

  • покупець здійснює надалі управління та контроль за товарами.





П(С)БО №9 “Запаси”

В операції купівлі – продажу головним критерієм є той, згідно з яким ризики і вигоди пов’язані з правом власності, передаються у момент, узгоджений у договорі сторонами, що беруть участь у цій операції

Базові умови поставки за Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів “ІНКОТЕРМС” затверджені Наказом Президента України від 04.10.1994 р. № 567/94

Відповідність укладення Договорів купівлі – продажу чинному законодавству

Цивільний кодекс УРСР від 18.07.1963 р. (зі змінами)

Для отримання товарів зі складу постачальника уповноваженій особі видається довіреність

Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей від 16.05.1996 р. № 99

Порядок використання і обліку довіреностей , як бланків суворої звітності




Прийом товарів від постачальників за кількістю здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції “Про порядок приймання продукції виробничо – технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю”


Постанова Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 р. № П-6

Прийом товарів від постачальників за якістю здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції “Про порядок приймання продукції виробничо – технічного призначення і товарів народного споживання за якістю”

Постанова Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 р. № П-7

Всі матеріальні цінності, які надходять на склади підприємства (організації), своєчасно оприбутковані

Наказ Мінфіну СРСР “Про основні положення щодо обліку матеріалів на підприємствах і будівництвах” від 30.04.1974 р. № 103

З метою збереження та схоронності матеріальних цінностей, підтвердження їх фактичної наявності обліковим даним необхідно проводити інвентаризацію

Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV

Обов’язкове проведення інвентаризації не рідше одного разу на рік, перед складанням фінансової звітності, а також в інших випадках передбачених законодавством

Інструкція “По інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно – матеріальних цінностей, грошових коштів і документів” від 11.08.1994 р. № 69

(зі змінами)

Для забезпечення достовірності даних обліку всі господарські операції повинні бути оформлені первинними документами.

Товари, що надходять на оптові склади і бази, приймаються на підставі накладних, товарно – транспортних накладних, закупівельних актів тощо, які мають містити в собі всі необхідні реквізити і характеризувати факт господарської операції в повній мірі


Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” від 16.07.1999 р. № 996- XIV

Операція із закупівлі сільськогосподарської продукції у населення оформлюється двостороннім Закупівельним актом складеним відповідно Інструкції

Інструкція “Про прибутковий податок з громадян” від 21.04.1993 р. № 12

Товари, придбані за плату, оприбутковуються за первинною вартістю, до якої включаються покупна вартість товарів, транспортно – заготівельні витрати (ТЗВ) та інші витрати, пов’язані з придбанням товарів



П(С)БО №9 “Запаси”

До складу ТЗВ відносять:

- вартість транспортних послуг доставки товарів сторонніми організаціями;

- витрати на доставку власними силами підприємства



П(С)БО №9 “Запаси”

ТЗВ відносять до собівартості придбаних товарів за:

  • прямим методом;

  • облік ТЗВ на окремому субрахунку з послідуючим розподілом по середньому відсотку





П(С)БО №9 “Запаси”

Норми природного убутку зерна повинні бути визначені відповідно “Норм природного убутку зерна, продуктів його переробки, насіння трав, кормів трав’яних, штучно висушених, і насіння масляних культур при зберіганні на підприємствах системи Міністерства хлібопродуктів СРСР”


Постанова Держкомстату СРСР по матеріально – технічному постачанню від 07.01.1986 р. № 4

Для обліку та узагальнення інформації про рух товарів на підприємстві призначено рахунок 28 „Товари” з використанням субрахунків

Інструкція „По використанню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій” від 30.11.1999 р. №291 (Інструкція № 291)

При оприбуткуванні товарів , придбаних у постачальника у бухгалтерському обліку оптових підприємств роблять записи: Дебет 28 „Товари” Кредит 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядчиками”; на суму податкового кредиту з податку на додану вартість: Дебет 641”Розрахунки за податками” Кредит 63„Розрахунки з постачальниками та підрядчиками”



Інструкція №291

При попередній оплаті за товар: Дебет 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядчиками” Кредит 31 “Рахунки в банках”, на суму сплаченого податку на додану вартість Дебет 641 “Розрахунки за податками” Кредит 644 “Податковий кредит”, на вартість одержаних від постачальника попередньо сплачених товарів Дебет 281 - Кредит 63, одночасно на суму податкового кредиту: Дебет 644 – Кредит 63




Інструкція № 291

Якщо під час приймання виявлена недостача товарів: Дебет 374 “Розрахунки за претензіями” – Кредит 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядчиками”



Інструкція № 291

Виявлені нестачі в межах норм природного убутку списуються на витрати підприємства за покупною вартістю: Дебет 947 “Нестачі і втрати від псування цінностей” – Кредит 631 “Розрахунки з постачальниками та підрядчиками”


Інструкція № 291

Реалізація

При вибутті товарів використовують один з методів:

  • ідентифікованої собівартості;

  • середньозваженої собівартості;

  • FIFO;

  • LIFO.



П(С)БО №9 “Запаси”

В балансі товарні запаси мають відображуватися за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації


П(С)БО №9 “Запаси”

Відповідно до Плану рахунків при відвантаженні товарів оптового підприємства робиться запис: Дебет 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” Кредит 702 “Дохід від реалізації товарів”, одночасно робиться запис на списання вартості відвантажених товарів: Дебет 902 “Собівартість реалізованих товарів” Кредит 281 “Товари на складі”, податкові зобов’язання з податку на додану вартість : Дебет 702 – Кредит 641


Інструкція № 291

Якщо за умовами Договору купівлі – продажу передбачена попередня оплата поставки товарів: на суму коштів одержаних від покупців: Дебет 31 “Рахунки в банках” – Кредит 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”




Інструкція № 291

Відвантажено товари і визнано дохід від реалізації товарів: Дебет 36 – Кредит 702, сума податкових зобов’язань: Дебет 643 “Податкові зобов’язання” – Кредит 641 “Розрахунки за податками”.

Списуються за собівартістю відвантажені покупцям попередньо оплачені товари: Дебет 902 – Кредит 281; відображується сума податкового зобов’язання: Дебет 702 „Дохід від реалізації товарів” – Кредит 643 „Податкові зобов’язання „




Інструкція № 291


Аудиторську перевірку операцій із товарними запасами слід розпочинати з інвентаризації. Це дає можливість виявити недостачі або лишки товарних запасів та правопорушення, якщо такі мають місце на підприємстві.

При перевірці аудитор встановлює, чи по всім матеріально – відповідальним особам та в який час проводилась інвентаризація. Під час проведення інвентаризації аудитор збирає докази про правильне здійснення всіх процедур, проводить контрольні перевірки збереження товарних запасів. Після здійснення інвентаризації, аудитор перевіряє інвентаризаційні описи та порівняльні відомості, в яких повинні знайти відображення лише дані про фактичну наявність товарів, і порівняльні відомості з даними про залишок облікованих товарів, фактичні залишки і результат інвентаризації (надлишок, нестача) окремо за кожним видом товарів.

Перевіряється правильність відображення в бухгалтерському обліку інвентаризаційних різниць, а також, своєчасність та ефективність заходів, які вживаються щодо стягнення заборгованості за визнаними нестачами цінностей, виявленими за минулі періоди.

Звертається увага на стан товарних запасів на базах та складах; організацію складського господарства; відповідності складських приміщень, де зберігається зернопродукція технічним, технологічним, експлуатаційним вимогам, які направлені на те, щоб в зерносховищі можна було забезпечити схоронність партій з найменшими втратами при зберіганні.

При перевірці повноти оприбуткування товарних запасів та наявності документів, які підтверджують їх придбання , аудитор перевіряє:

- чи дотримується підприємство порядку приймання та оформлення документації з приймання товарних запасів;

- чи повністю оприбутковані товари, зазначені в документах постачальника (за конкретними назвами і за визначений період);

- чи відповідає якість товарів, що зазначена в прибуткових документах, якості, що зазначена в сертифікатах постачальника.

При перевірці документів здійснюється взаємна звірка договорів куплі – продажу, рахунків – фактур, накладних та облікових регістрів на предмет ідентичності ряду показників: номенклатури, ціни, кількості, дат оприбуткування, тощо. Окрім того, для правильного кількісного оприбуткування зернових, вимагаються дані лабораторного аналізу, про вологість, сортність тощо, засвідчені сертифікатами якості.

При перевірці організації і контролю за зберіганням, використанням і погашенням довіреностей аудитор:

  • з’ясовує, чи не було випадків передачі довіреностей іншим особам, зміни назви постачальників, тощо;

  • перевіряє дані графи “Відмітка про використання довіреностей” журналу обліку довіреностей Ф М-3 з даними первинних документів по оприбуткуванню товарів на склад;

  • визначає, чи своєчасно здаються до бухгалтерії невикористані довіреності;

При проведені аудиту правильності відображення в обліку операцій відпуску (реалізації) товарів визначається, чи відповідають: дані первинних документів записам карток складського обліку, дані матеріального звіту – накладним та рахункам – фактурам.

Для досягнення поставлених цілей аудиторської перевірки аудитор використовує методи документального (формального) і фактичного (реального) контролю.

Основними способами документального контролю є:

  • формальна перевірка, в процесі якої визначаються доброякісні та недоброякісні документи з обліку товарних операцій;

  • арифметична перевірка, в ході якої перевіряється достовірність кількісних і вартісних вимірників товарних операцій;

  • юридична перевірка з’ясовує відповідність господарської операції чинному законодавству;

  • логічна перевірка встановлює відповідність змісту здійсненої операції проведеним бухгалтерським записам.

Основними способами фактичного контролю є:

  • візуальна перевірка;

  • фактична перевірка (інвентаризація) використовується для контролю достовірності даних бухгалтерського обліку, звітності і балансу підприємства, зокрема, наявності і вартості товарно – матеріальних цінностей, тощо.

На підставі узагальнення практичного досвіду здійснення аудиторської перевірки провідними аудиторами України та Росії, а також розробки вчених з проблем обліку та аудиту, розробляються так звані типові порушення при веденні обліку товарних запасів, а отже визначаються об’єкти, яким повинна бути приділена особлива увага (табл. 2.9., 2.10).

^ Таблиця 2.9

Типові порушення стану внутрішньогосподарського контролю при здійсненні операцій з товарними запасами


^ Можливі порушення

Характеристика порушень

Порушення організаційних питань з обліку товарних запасів

  • не укладено договори про матеріальну відповідальність з комірником;

  • не ведеться аналітичний облік руху запасів в бухгалтерії

Незаконне утворення лишків запасів

  • необґрунтоване складання комерційних та внутрішніх актів на нестачу, бій, псування запасів при прийманні транспортуванні і розвантаженні їх на складах, базах тощо;

  • завезення запасів від постачальників в більших кількостях, ніж це зазначено в супровідних документах, або завезення запасів без документального оформлення;

  • завищення маси тари при складанні актів на її зважування;

  • внесення до складу запасів сторонніх або однорідних речовин низької якості з метою збільшення їх кількості або маси;

^ Нерегулярне проведення перевірки даних про рух товарних запасів в бухгалтерії і на складах підприємства, не проведення щорічної інвентаризації

- зниження рівня внутрішнього контролю за збереженням запасів

^ Зберігання на складах великої кількості запасів, які не використовуються

- завантаження складів зайвими запасами, якщо вони швидко псуються або втрачають свої властивості, це призводить до збільшення витрат підприємства

^ Неповне відображення в обліку відвантажених товарних запасів

- створення не відображених в обліку товарних запасів з подальшим їх привласненням

^ Несвоєчасне відображення в обліку відвантаженої та реалізованої продукції

- порушення облікових принципів щодо відображення операцій в обліку в періоді, в якому вони виникла. Це призводить до перекручення облікових даних, невідповідності даних первинних документів даним облікових регістрів.

^ Відсутність налагодженого аналітичного обліку товарних запасів за місцями їх зберігання та окремими видами

- зниження рівня внутрішнього контролю за збереженням товарних запасів



^ Таблиця 2.10

Можливі порушення норм П(С)БО 9 „Запаси”


^ Питання, що досліджуються

Можливі порушення

Пункти П(С)БО 9 „Запаси”, що порушуються

^ Перевірка правильності визнання запасів активами підприємства

До складу запасів віднесено об’єкти, які не можуть бути визнані активами (завищення вартості активів, порушення принципу обачності); відсутність ймовірності того, що підприємство отримує в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням

Пп. 3.4.6

^ Перевірка правильності визначення первісної вартості запасів

Неправильне визначення первісної вартості запасів при їх придбанні, внаслідок того, що витрати, які включені до первісної вартості, документально не обґрунтовані або не передбачені П(С)БО 9 „Запаси”

Пп. 9.14

^ Перевірка правильності відображення в обліку операцій по списанню запасів

Використання декількох методів оцінки при відпуску запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, що призводить до перекручення фінансових результатів діяльності торгівельного підприємства

п.16




Арифметичні помилки при визначенні середньозваженої собівартості

П.18




Недотримання порядку використання методів ФІФО та ЛІФО

П.19,20




Застосування методу оцінки за цінами продажу при доцільності застосування інших методів оцінки (неточність обліку); неправильний розрахунок товарної надбавки на реалізовані товари; відсутність первинних документів, які б підтверджували нарахування надбавки та її розподіл . Такі порушення призводять до викривлення фінансового результату діяльності

П.22

^ Перевірка достовірності даних щодо залишків запасів у фінансовій звітності

Відображення запасів в балансі за первісною вартістю, коли чиста вартість їх реалізації є нижчою (завищення вартості активів, порушення принципу обачності)

П. 24, 25

Неправильно (безпідставно) визначена вартість реалізації (перекручення даних обліку, недостовірність даних звітності)

П. 26




Неналежна організація обліку сум уцінки, що підлягають відшкодуванню винним особам (або належать до відшкодування)

П. 27




Проведення дооцінки запасів після їх уцінки до чистої вартості реалізації на суму, що перевищує первісну вартість (завищення вартості активів, порушення принципу обачності)

П. 28

^ Перевірка достовірності інформації про запаси, що відображаються в Примітках до річної фінансової звітності

Відсутність інформації про методи оцінки вибуття запасів; неповнота інформації щодо балансової вартості запасів у розрізі окремих класифікаційних груп або її відсутність; неповнота інформації щодо запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації або її відсутність; неповнота інформації щодо запасів, які передані в переробку, на комісію, в заставу або її відсутність; неповнота інформації щодо збільшення чистої вартості реалізації або її відсутність

П.29




Відсутність інформації щодо порівняння оцінок запасів на дату балансу, обчислених із застосуванням методів середньозваженої собівартості, ФІФО

П. 29
  1   2   3   4   5   6   7



Скачать файл (154.1 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru