Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Контрольная работа по конституционному праву Украины - файл 1.doc


Контрольная работа по конституционному праву Украины
скачать (106 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc106kb.20.12.2011 21:18скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

Реклама MarketGid:
Загрузка...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЭКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

по курсу:
«КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ»
СТУДЕНТКИ IΙ КУРСА

СПЕЦІАЛЬНОСТЬ «ПРАВОЗНАВСТВО»

ГРУПА «Г»
Варіант №2

ИЛЬЄНКО ТЕТЯНИ ОЛЕКСІЇВНИ

ДОНЕЦЬК -2009

1. Раскройте содержание правового статуса народного депутата Украины. Охарактеризуйте отличительные признаки свободного и императивного мандата. Что подразумевает термин «депутатский индемнитет»?
У системі державних органів особливе місце займає парламент - Верховна Рада України, що є єдиним органом законодавчої влади. Верховна Рада України обирається по пропорційній системі на основі загального, рівного і прямого виборчого права, шляхом таємного голосування строком на п’ять років .
Парламент – невід’ємний атрибут кожної демократичної держави. Він є загальнонаціональним представницьким органом державної влади, який обирається корпусом виборців або населенням. В якості державно-правового інституту парламент має багатовікову історію. Прообразом сучасних парламентів були станово-представницькі установи ХІІ–ХІІІ ст., зокрема англійський парламент та іспанські кортеси. Парламент завжди був найважливішою формою представницького народовладдя. Його головне призначення – законодавче регулювання суспільних відносин, прийняття законів, які б виражали волю народу.

^ Статус народного депутата України (від лат. status - стан, положення) - це правове положення народного депутата як повноважного і відповідального представника народу України в суспільстві і державі, обумовлена сукупністю правових норм, що регулюють суспільні відносини, зв'язані з політико-правовою природою депутатського мандата, його виникненням, припиненням і терміном дії, повноваженнями депутатів, гарантіями їхньої діяльності, а також відповідальністю депутатів .

Правовий статус народного депутата України визначається Конституцією України, регламентом Верховної Ради України та Законами України, зокрема Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про статус народного депутата України” від 22 березня 2001 року. Цей Закон визначає права, обов'язки, відповідальність народного депутата України у Верховній Раді України та за її межами, встановлює правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень.

Основними принципами, що стосуються статусу парламентаря, є принципи вільного або імперативного мандата, парламентського імдемнітету, парламентського імунітету, несумісності мандата парламентаря з іншими видами діяльності.

Сучасне конституційне право виділяє два типи депутатського мандату: імперативний мандат та вільний мандат.

Під імперативним мандатом прийнято розуміти систему відносин, в якій депутат розглядається лише як уповноважений своїх виборців. Найбільш поширеним в юридичній літературі є поняття імперативного мандату як обов‘язок депутата слідувати інструкціям (наказам) виборців, якими депутат зв‘язує себе перед виборцями та несе відповідальність за невиконання своїх зобов‘язань, зміст яких полягає у відмові виборців підтримувати депутата на чергових виборах і навіть у відкликанні (достроковому припиненні повноважень) парламентаря, що не виправдав виказаної йому довіри. Відповідно, імперативний мандат складається з трьох елементів: наказів виборців, права відклику депутата виборцями та підзвітністю депутата перед виборцями.

Розвиток парламентської демократії, закріплення ідеї розподілу влади та проведення вільних виборів сприяли появі та становленню альтернативного типу мандату, що гарантує особливе становище депутатів, а також їх незалежність і непідзвітність перед виборцями – вільний мандат. При вільному мандаті не передбачається можливість відкликання депутата, а відповідальність за свою діяльність він несе не перед виборцями свого округу, а перед народом в цілому Законодавче закріплення вільного типу мандату, як наслідок, відкриває більше можливостей для професіоналізації депутатів порівняно з імперативним мандатом. Депутат, який впевнений у тому, що буде продовжуватиме свою професійну діяльність без погрози відкликання, має змогу відкрито і незалежно виражати свою думку. Одночасно вільний мандат суттєво зменшує вплив регіонального лобізму. Однак вільний мандат не означає повної свободи дій парламентаря, хоча і на відміну від імперативного дає значно більше можливостей для самостійної роботи. Навіть при відсутності відкликання та обов‘язковості наказів виборців депутат залишається представником народу і не може не підтримувати зв‘язки з виборцями та не здійснювати взаємодію з ними. Якщо б така ситуація мала місце, це призвело б до грубого порушення принципу народовладдя, а саме одного з його інститутів – представницької демократії. Депутати парламенту повинні виражати загальну волю народу, яка втілюється в законах, а без підтримання зв‘язків з виборцями це неможливо.

Після розпаду СРСР в процесі правонаступництва Україна як молода держава отримала у спадок імперативний тип мандата. В Україні перехід від імперативного типу мандата до вільного пов‘язано з прийняттям 28 червня 1996 року Конституції України. Положення чинної Конституції України не містять прямого закріплення певного типу депутатського мандата, але принцип вільного мандата знаходить своє відображення в частині 2 статті 79 Конституції України і виражений в змісті присяги, яку депутати приймають перед Верховною Радою України: депутати присягають на вірність Україні, дотриманню Конституції і законів України, виконуванню своїх обов‘язків в інтересах всіх співвітчизників. Зміст цієї статті свідчить, що народний депутат України є повноважним представником народу в Верховній Раді України. Він покликаний своїми діями захищати суверенітет та незалежність України, піклуватись про добробут Вітчизни та українського народу. Водночас в переліку підстав для дострокового припинення повноважень народного депутата України (стаття 81 чинної Конституції України) не містить положень про можливість відкликання парламентаря виборцями.

Закріплення того чи іншого типу депутатського мандату не пов‘язане з обсягом передбачених законодавством представницьких повноважень парламентаря, але прямо пропорційно впливає на можливості самостійного прийняття ним рішень в сфері реалізації отриманих повноважень.

Парламентський імдемнітет та парламентський імунітет – від латинських indemnitas (indemnitatis) — захист від шкоди, забезпечення збереження; immunitas (immunitatis) — звільнення від повинності, недоторканність.

Парламентська (депутатська) недоторканність — один з основних елементів конституційно - правового статусу члена парламенту, його привілей. Поняття «парламентський (депутатський) індемнітет» означає, що депутати не несуть відповідальності за результати голосування або висловлювання в парламенті та його органах (за винятком відповідальності за образу чи наклеп) як у період здійснення депутатських повноважень, так і після закінчення їх терміну (ч. 2 ст. 80 Конституції України). Депутатський індемнітет визнається в усіх країнах.

Парламентський (депутатський) імунітет – це юридична недоторканість парламентарія. Принцип парламентського імунітету означає, що парламентарій не може бути притягнений до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований без згоди парламенту. Цей принцип має на меті забезпечення незалежності парламентарія, унеможливлення тиску на нього шляхом порушення кримінальної справи, затримання чи арешту.

.        Принцип несумісності мандата парламентарія з іншими видами діяльності є одним з основних принципів, що стосуються статусу народного депутата:  депутати є професійними парламентаріями, робота в парламенті для обраного депутата є основний і постійний на весь період його повноважень. У силу цього депутатський мандат несумісний ні з якою державною чи іншою посадою, депутати здійснюють свої повноваження на постійній основі. Вони також не можуть мати інший представницький мандат (ст. 78 Конституції України). У ст. 5 Закону України “Про статус народного депутата України” вказуються ті посади, з якими депутатський мандат не сумісний. Крім цього депутат не може: залучатися як експерт попереднього слідства, прокуратури, суду; входити до складу керівництва, чи правління ради юридичної особи, що має на меті одержання прибутку; одержувати від іноземних урядів які-небудь виплати, пенсії, подарунки і винагороди; використовувати свій депутатських мандат з метою, не повязаною з депутатською діяльністю. Адвокати-депутати не можуть брати участь у справах проти держави, а також бути захисником осіб, обвинувачуваних у державній зраді. При вирішенні питання сумісності депутатського мандата парламентаріям забороняється займатися будь-якою діяльністю, крім наукової, викладацької, літературної, художньої і творчої, а поєднання депутатських повноважень і посад у структурах виконавчої влади принципово не допускається. У випадку невиконання вимог у відношенні несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, тобто коли, після обрання у Верховну Раду, особа не відмовилася від інших чи мандатів продовжує знаходиться на державній службі, повноваження народного депутата припиняються достроково за рішенням суду.

^ 2. Решите тестовые задания

2.1 В ответе под какой буквой неправильно названо одно из оснований приобретения гражданства Украины?

а) по рождению; б) непрерывное проживание на территории Украины в течений 5 лет; в) вследствие восстановления в гражданстве; г) вследствие усыновления; д) по территориальному происхождению.

Відповідь: Згідно ст..6 Закону України „Про громадянство України” 18.01.2001  № 2235-III громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи
обох батьків дитини;9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Безперервне проживання на території України протягом 5 років як підстава для набуття громадянства не зазначена.

Неправильна відповідь - Б


    1. При производстве по конституционному представлению, признанному Консти-туционным Судом Украины неотложным, срок рассмотрения такого представления не должен превышать „_____” (в месяцах).


а) 1; б) 2 ; в) 3; г) 5 ; д) 6.
Відповідь: а) 1 місяць . У Статті 57. Закону України” Про Конституційний Суд України” вiд 16.10.1996  № 422/96-ВР чітко зазначено, що „У разі провадження за конституційним поданням, яке визнано Конституційним Судом України невідкладним, строк розгляду такого подання не повинен перевищувати одного місяця.”



    1. Новоизбранный Президент Украины вступает на пост не позднее чем через ______ дней после официального объявления результатов виборов, с момента принесения присяги народу на торжественном заседании Верховной Рады Украины.


а) 10 ; б) 20; в) 30 ; г)15; д) 35.
Відповідь: в) 30 днів . Конституція України, стаття 104.” Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на
урочистому засіданні Верховної Ради України.”

2.4. Определение основ внутренней и внешней политики относится к полномочиям:

а) Президента Украины;

б) Министерства иностранных дел Украины;

в) Верховной Рады Украины;

г) Кабинета Министров Украины;

д) Министерства внутренних дел Украины.
Відповідь: в) Верховної Ради України . Згідно до п.5 ст.85 Конституції України визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики належить до повноважень Верховної Ради України .
2.5. определите последовательность действий при образовании политической партии согласно Закону Украины «О политических партиях в Украине».

а) принятие решение о регистрации политической партии;

б) принятие решение об образовании политической партии на учредительном съезде политической партии;

в) подача заявления о регистрации политической партии в Министерство юстиции Украины;

г) утверждение Устава и программы партии, избрания контрольно -ревизионных и руководящих органов партии.
Відповідь: б, г, а, в. Алгоритм дій при створенні політичної партії має бути таким:
після прийняття рішення про створення політичної партії (б), затверджується статут та програма партії, обираються контрольно-ревізійні та керівні органи партії (г) та приймається рішення про реєстрацію політичної партії (а) , для чого подається заява про реєстрацію політичної партії в Міністерстві юстиції України (в). Такий порядок дій буде відповідати ст.. 10 Закону  вiд 05.04.2001  № 2365-III „Про політичні партії в Україні”.

3.Задача

Президент Украины не подписал Закон Украины «О государственном бюджете» и возвратил его в 15–ти дневный срок в Верховную Раду со своими мотивированными и сформулированными предложениями для его повторного рассмотрения. Верховная Рада повторно рассмотрела указанный Закон и приняла его первоначальной редакции более чем двумя третями конституционного состава , тем самым оставив предложения Президента Украины без рассмотрения. Президент Украины закон не подписал и направил представление в Конституционный Суд Украины с просьбой признать неконституционными отдельные статьи указанного закона.

^ Дайте правовую оценку ситуации и ответьте на следующие вопросы:

  1. Соответствуют ли действия Президента Конституции Украины?

  2. Назовите субъектов законодательной инициативы в Верховной Раде Украины.

  3. Охарактеризуйте порядок рассмотрения и принятия законов в Верховной Раде согласно Конституции Украины и Регламента Верховной Рады Украины.

  4. ^ Объясните сущность и значение института контрасигнатуры и права «вето», исходя из принципа разделения властей, закрепленного в Конституции Украины.


Згідно з конституцією Президенту надається певний строк, протягом якого він повинен або підписати закон, або повернути його зі своїми зауваженнями і пропозиціями до парламенту для повторного розгляду (накласти вето).

„Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.(ч.1 ст.94)Конституції України

Верховна Рада України може подолати вето Президента України на Закон, повторно розглянувши його і прийнявши кваліфікованою більшістю у дві третини голосів.

До внесення змін в конституцію у грудні 2004 року Президент був зобов΄язаний підписати закон і офіційно оприлюднити його протягом 10 днів.

Після внесення змін до Конституції у грудні 2004 року порядок підписання та оприлюднення законів такий:

„Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий
Верховною Радою України не менш як двома третинами від її
конституційного складу, Президент України зобов'язаний його
підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі
якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно
офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і
опубліковується за його підписом. { Частина четверта статті 94 в
редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 }

Таким чином, дії Президента відповідають Конституції України, але якщо б така ситуація склалася до 08 грудня 2004 року, дії Президента не відповідали б Конституції України.
2.Згідно статті 93 Конституції України в редакції Закону N 2222-IV

( 2222-15 ) від 08.12.2004 право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України. До внесення змін в Конституцію України від 08.12.2004 право законодавчої ініціативи також належало Національному банку України.


Згідно ч.3 Статті 85 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. На підставі постанови Верховної Ради України від 16 березня 2006 року, підписаної головою Верховної Ради України 3 квітня 2006 року , був прийнятий Регламент Верховної Ради України. Згідно розділу IV Регламенту „Законодавча процедура” проект закону проходить певні стадії, які в сукупності становлять законодавчу процедуру. Виділяють наступні ії стадії:

  • внесення і відкликання законопроектів;

  • розгляд законопроектів у першому читанні;

  • розгляд законопроектів у другому читанні;

  • розгляд законопроектів у третьому читанні;

  • підготовка прийнятих законів до направлення їх Президенту України;

  • повторний розгляд Верховною Радою України законів, повернутих Президентом України;

  • прийняття постанов Верховної Ради України;

  • зберігання та опублікування законів та інших актів, прийнятих Верховною Радою України.

Початковою стадією законодавчого процесу є законодавча ініціатива – офіційне внесення законопроекту до парламенту з метою його розгляду і прийняття як закону. Офіційність внесення законопроекту означає, що це робить уповноважений суб΄єкт. Внесений до парламенту законопроект реєструється в парламенті і з часом виноситься на його пленарне засідання. Черговість розгляду законопроектів залежить від часу їх надходження, характеру законопроектів, суб΄єктів внесення. Обговорення законопроекту на пленарному засіданні парламенту називається читанням. Зазвичай законопроект розглядається у трьох читаннях. Сенс першого читання полягає в тому, щоб вирішити , потрібен такий закон взагалі. Друге читання передбачає докладне обговорення змісту законопроекту. Обговорюються і голосуються кожна стаття законопроекту. Якщо парламент схвалює законопроект у другому читанні, то він повертається до комітету для редакційного опрацювання.

При третьому читанні законопроект ще раз обговорюється і голосується постатейно без принципових змін. По закінченні обговорення і голосування у третьому читанні він виноситься на голосування в цілому. Якщо при голосуванні законопроект підтримає конституційно визначена більшість парламентарів, він вважається прийнятим. Після прийняття законопроекту він підписується головою Верховної Ради і передається Президенту для підписання та оприлюднення. В Україні засади законодавчого процесу визначаються Конституцією України, докладно законодавчий процес – від вимог щодо оформлення законопроекту і до опублікування прийнятого закону – регулюється Регламентом Верховної Ради.

Контрасигнація ((від лат. contra - проти і signo - підписую, засвідчую) - попереднє скріплення акта глави держави підписами прем'єр-міністра і міністра, відповідального за цей акт та його виконання, внаслідок чого вони приймають на себе юридичну і політичну відповідальність за акт глави держави. Конституція України (ст. 106) передбачає необхідність К. актів Президента України, що видаються з питань, пов'язаних зі здійсненням представництва держави в міжнародних відносинах, керівництвом зовнішньополітичною діяльністю держави, веденням переговорів та укладанням міжнародних договорів України; прийняттям рішення про визнання іноземних держав; призначенням і звільненням глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; припиненням повноважень Верховної Ради України; призначенням членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиненням їхніх повноважень на цих посадах; призначенням на посади та звільненням із посад Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України; утворенням, реорганізацією та ліквідацією міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; призначенням на посади та звільненням із посад вищого командування Збройних сил України, інших військових формувань; здійсненням керівництва у сферах національної безпеки та оборони держави; керівництвом роботою Ради національної безпеки та оборони України; прийняттям у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану.

Вето (від лат. Veto – забороняю) – заборона або призупинення верховним органом державної влади чи главою держави введення в дію постанови законодавчого органу (парламенту або однієї з його палат).“Розрізняють абсолютне (резолютивне) і відносне (умовно-обмежене) вето. Відома й інша класифікація вето – на загальне і часткове (вибіркове). Перше означає відхилення акта в цілому, а друге – окремих частин.Право вето глави держави є елементом системи стримувань і противаг, забезпечує демократичний характер функціонування системи державної влади .В Україні процедура повторного розгляду повернених Президентом законів є досить жорсткою. Однією з об’єктивних причин застосування права вето Главою Української держави є невисокий рівень якості законів, прийнятих Верховною Радою України. Тому відповідне повноваження Президента України можна розглядати як важіль удосконалення результатів законотворення, а наявність у Конституції України норми, що вимагає відхилення президентського вето лише кваліфікованою більшістю голосів, озброює Главу держави дієвим засобом впливу на зміст закону на етапі його підготовки.


ЛІтература:

1. Конституція Украини

2. Закон України   „Про політичні партії в Україні” вiд 05.04.2001  № 2365-III.

3. Закон України „Про громадянство України” від 18.01.2001  № 2235-III

4. Закон України” Про Конституційний Суд України” вiд 16.10.1996  №

422/96-ВР

5.Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про статус

народного депутата України” від 22 березня 2001 року.

6. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних

закладів/ За ред академіка АпрН України Ю.М Тодики – К.: ”ІнЮре”,2002 р.

7. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком

Інтер, 2006р.

8. Шляхтун П.П. Конституційне право України: Підручник. – К.: „Освіта

України”, КНТ, 2008 р.

9. www.lawbook.by.ru

10. www.lawyer.org.ua


Скачать файл (106 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru