Logo GenDocs.ru


Поиск по сайту:  


Лекции - Годівля сільськогосподарських тварин - файл n1.doc


Лекции - Годівля сільськогосподарських тварин
скачать (3253 kb.)

Доступные файлы (1):

n1.doc3253kb.01.01.2013 11:32скачать


n1.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19
Реклама MarketGid:

Небілкові азотисті добавки

В раціонах жуйних тварин дефіцитних за протеїном частина його може бути доповнена небілковими азотистими сполуками. Ефективність використання азотистих небілкових домішок може бути досягнута в умовах, коли раціони збалансовані за енергією, мінеральними речовинами і вітамінами. Обов’язкова умова при згодовуванні цих сполук – наявність в раціоні достатнього рівня легкозасвоюваних вуглеводів – цукру і крохмалю.

Привчання тварин до споживання небілкових азотистих сполук (НАС) починають з малих доз. В годівлі жуйних тварин використовують різні (НАД) (табл.4).

Табл.4 Основні джерела небілкового азоту для жуйних

Домішка

Формула

Вміст азоту, %

Протеїновий еквівалент (6,25), г/кг

Сечовина чиста

(NH2)2CO

46,5

292

Сечовина кормова

(NH2)2CO + присадки роти злежування

42-45

262-281

Біурет

NH2*NH*CO*NH2*H2O

35

219

Діціанодіамід

NH2C(NH)NHCH

67

419

Карбамат амонію

NH2CO2NH4

36

225

Оцтовокислий амоній

CH3CONH4

18

112

Бікарбонат амонію

NH4HCO3

18

112

Сірчанокислий амоній

(NH4)2SO4

21,2

132

Аміачна вода

NH4OH

20-25% аміаку

103-128

Сечовина (ДОСТ 2081-63) в гранульованому вигляді не злежується і може добре зберігатися протягом 8-10 міс. Якщо ж вона злежалась, то її подрібнюють. Не можна згодовувати тваринам сечовину, яку виготовили на коксохімічних заводах, вона йде на міндобрива. Забороняється згодовувати сечовину тільним сухостійним коровам, і вівцематкам з другої половини після запліднення, тому що це може призвести до народження слабкого, нежиттєздатного потомства.

В раціон лактуючих корів сечовину можна включати за кількістю 15-20% від потреби в перетравному протеїні, але не більше 150 г на одну голову за добу: молодняку ВРХ – 20-25%, бичкам на відгодівлі – 25-30%. Дорослим вівцематкам – 30-35%, молодняку старше 6 місяців – 20-25%

Бікарбонат амонію використовують в годівлі тварин в основному в зимовий період, тому що в літній час він швидко розпадається і дає сильний аміачний запах.

Сульфат амонію, який поряд з азотом містить біля 26% сірки, рекомендується згодовувати в суміші з сечовиною в пропорції 2-3:1.

Аміачну воду як лужний продукт використовують для обробки соломи, яку розмішують під поліетиленовою плівкою, а також для розкислення кукурудзяного силосу. Аміаком безводним обробляють солому і силос, або амонізують кислий бурячний жом.

Техніка згодовування небілкових азотистих сполук і регулювання процесів біологічного синтезу білка в рубці в жуйних весь час удосконалюється.

Розроблена нова технологія одержання карбамідного концентрату, яка полягає в тому, що подрібнене зерно кукурудзи або ячменю (70-80%) змішують з карбамідом (15-25%) та бентонітом натрію (5%). Цю суміш загружають в прес-екструдер, де під дією тертя і високого тиску температура підвищується до 150-180 0С. В таких умовах частина крохмалю декстринізується, а частинки карбаміду міцно з’єднуються з частково зруйнованими зернами крохмалю. Застосування екструдерного карбамідного концентрату значно полегшило техніку дозування карбаміду і підвищило ефективність використання аміаку мікроорганізмами рубця в результаті більш повільного його звільнення із зерен крохмалю під дією ферменту уреази. Використання цього методу виключає отруєння аміаком карбаміду.

Карбамідний концентрат в такому вигляді додають на заводах при виготовленні комбікормів для ВРХ, овець і інших жуйних. Комбікорми і суміші з екструдерним концентратом не можна перед згодовуванням замочувати, запарювати, осолоджувати, дріжджувати і змішувати із силосом і коренеклубнеплодами. В іншому випадку зв’язок карбаміду і крохмальних зерен порушується і може наступити отруєння тварин.

Високопродуктивним коровам, які за добу одержують 10-12 кг зернових концентратів, лише половину цієї кількості можна давати у вигляді екструдованої карбамідної домішки. Забороняється молочним тваринам згодовувати комбікорми з карбамідом, який призначений для відгодівлі ВРХ (в ньому більше екструдованого концентрату).

Влітку, при використанні пасовищ, молочним тваринам достатньо натурального протеїну, тому додаткова даванка карбаміду недоцільна і може бути шкідливою для здоров’я тварин. Карбамід можна використовувати для виготовлення гранульованого амідо-мінерального жому, склад його наведений в табл.5.

Табл.5. Рецепти амідо-мінерального жому

Складові рецепту




1

2

3

Жом буряковий сухий

79,9

77,0

80,4

Меляса

10,0

8,5

4,0

Сечовина

4,0

6,0

8,0

Діамонійфосфат

5,0

-

-

Монокальційфосфат

-

6,0

6,0

Сульфат натрію

2,0

1,5

1,6

В 1 кг гранульованого амідо-мінерального жому міститься 0,71-0,76 корм.од. і 224-273 г сирого протеїну. Коровам згодовують такого корму 1,5-2 кг за добу, а молодняку ВРХ 1-1,5 кг. До поїдання амідного жому тварин привчають поступово протягом 5-7 днів.

При порушенні правил згодовування НАР в тварин з’являються симптоми отруєння: пригнічений стан, мускульне дрижання, порушення координації руху, а в більш тяжких випадках – велике виділення пінистої слини. При отруєнні аміаком глибокотільних корів плід гине протягом 30-40 хв. після появи ознак отруєння.

Тваринам з ознаками отруєння необхідно забезпечити нейтралізацію лишку аміаку в передшлунках. Для цього коровам рекомендується за один прийом ввести 4-5 л кислого молока або сироватки, або 0,5-2 л 0,5% столової оцтової кислоти або молочної. Додатково до кислот слід ввести 1-1,5 л 20-30% розчину цукру або меляси. Хороший результат при отруєннях дає суміш 10% розчинів (1:1) оцтовокислого натрію і глюкози. Для молодняку ті ж самі розчини тільки в менших дозах згідно ваги.

Синтетичні амінокислоти. Найбільше поширення мають застосування синтетичних амінокислот лізину і метіоніну у вигляді домішок до комбікормі і кормових сумішок. Препарати лізину є в різному вигляді РКЛ – різкий кормовий лізин, який має 60% сухої речовини з вмістом в 1 кг 20-40 г лізину і ККЛ – кормовий концентрат лізину, який має 94-95% сухої речовини і 90-180 г лізину в 1 кг. Ці препарати містять в своєму складі і інші амінокислоти (10-14%), золні елементи 20-25%, рибофлавін 120-130 мг/кг, бетаїн (10-13 мг/кг), пікотінову кислоту до 50 мг/кг, фолневу кислоту до 20 мг/кг і інші біологічно активні речовни.

Крім мікробіологічного способу виробництва лізину існує синтетичний, хімічним шляхом із циклогексану.

Використання синтетичних амінокислот дає змогу підвищити продуктивність тварин на 15-20%.

Лекція 4

Характеристика і фізіологічне значення вуглеводів для тварин

  1. Хімічний склад і значення вуглеводів в живленні і обміні речовин. Вміст в кормах.

  2. Перетравлення вуглеводів. Форми проявлення їх недостачі.

  3. Основні шляхи забезпечення тварин вуглеводами.


Ключові слова: моносахариди, дисахариди, полісахариди, глюкоза, фруктоза, галактоза, сахароза, мальтоза, лактоза, крохмаль, глікоген, інулін, клітковина, перетравність кормів, тварини, фази вегетації, глюкозидоподібні зв’язки.
Вуглеводи створюють основну масу рослинних кормів. Вони у вигляді цукрів знаходяться в солодких плодах, у вигляді крохмалю відкладаються як запасні поживні речовини, або у вигляді целюлози являються структурною речовиною рослинних клітин. В тваринних організмах вуглеводи являються джерелом легко використовуємої енергії.

В склад вуглеводів входять вуглець, кисень, водень. Емпірична формула їх Сn(H2O)m, тобто відношення кисню і водню в них відповідає відношенню останніх до води. Звідси і назва вуглеводи. В залежності від будови молекул відрізняють прості вуглеводи, або моносахариди, дисахариди і полісахариди.

Моносахариди С6Н6О6; Дисахариди – С12Н22О11; Полісахариди – (С6Н10О5)n

3743 Глюкоза Сахароза-3945 Крохмаль-4182

Фруктоза Мальтоза-3949 Глікоген

Галактоза Лактоза-3948 Інулін-4190

Манноза Целлобіоза Целюлоза-4185

Найбільш важливими моносахаридами являються гексози, вони широко розповсюджені в природі, являються транспортною формою вуглеводів в організмі рослин і тварин, при їх окисленні організм отримує енергію, необхідну для всіх життєвих функцій.

В формі гексоз вуглеводи можуть бродить в залежності від зовнішніх умов бродіння може бути різним.

С6Н6О6 ? 2С2Н5ОН + 2СО2 – спиртове бродіння

С6Н6О6 ? 2С3Н6О3 – молочнокисле бродіння

С6Н6О6 ? СН3 — СН2 *СН2 — СООН + 2СО2 + 2Н2 – маслянокисле бродіння

В природі найбільш розповсюджені d-глюкоза, d-галактоза і d-маноза, але найбільше значення має d-глюкоза, або виноградний цукор. Вона міститься в плодах і являється складовою частиною більшості дисахаридів. Більшість високомолекулярних полісахаридів побудовано із глюкоз.

Тваринний організм бідний на глюкозу, але загальний обмін вуглеводів проходить через стадію глюкози, тому значення її найбільш важливе. d-глюкоза має таку структуру:


С — Н СН2ОН

| |

Н — С — ОН С ═ О

| |

НО — С — Н ОН — С — Н

| |

Н — С — ОН Н — С — ОН

| |

Н — С — ОН Н — С — ОН

| |

СН2ОН СН2ОН

d-глюкоза d-фруктоза

d-манноза і d-галактоза являються складовими частинами вуглеводів: манноза-маннанів, а галактоза – лактози (молочного цукру). d-фруктоза міститься в багатьох плодах, разом із глюкозою створює сахарозу – буряковий цукор. Структурна формула її слідуючи: d-фруктоза є складовою інуліну.

Мальтоза – (солодовий цукор) створюється як проміжний продукт при гідролізі крохмалю і глікогену. Побудована вона із двох неповних молекул глюкози.

Целлобіоза створюється при розщепленні целюлози, вона є її будівним матеріалом, як і мальтоза складається із двох молекул глюкози.

Сахароза (буряковий цукор, тростниковий цукор), в господарському відношенні найбільш важливий цукор. Складається із молекули глюкози і фруктози. Процес гідролізу цукру називається інверсією, а одержана суміш – інвертірованим цукром. Інвертірований цукор міститься в бджолиному меді.

Лактоза (молочний цукор) міститься в молоці і може бути виділений із нього.

Із трисахаридів (С18Н32О16) інтерес представляє рафіноза, міститься в мелясі, складається із молекули глюкози, фруктози і галактози.

Полісахариди складаються із великої кількості моносахаридів, які об’єднані один із одним глюкозидними зв’язками. Це запасні вуглеводи – крохмаль (в рослин), глікоген (в тварин) в печінці і в м’язах, оболонка клітин в рослин (целюлоза), інулін (в топінамбурі).

Крохмаль – найбільш важлива резервна речовина рослин, найбільше його в зерні і картоплі.

Вміст вуглеводів в деяких кормах, % від СР (Даниленко І.А.)

Корм

Сума легкогідролізуємих вуглеводів

в тому числі

цукор

крохмаль

Зерно: кукурудзи

71,75

2,77

61,21

овес

52,16

2,71

39,98

пшениця

75,54

5,23

51,74

жито

55,67

6,08

41,61

ячмінь

69,85

3,59

51,03

горох

58,07

5,12

36,75

Трава пшениці

30,55

14,15

2,47

люцерни

19,10

4,68

3,19

Силос кукурудзяний

33,83

1,34

8,48

Буряк кормовий

-

56,29

2,94

Картопля

72,70

7,25

53,23

Глікоген в печінці може досягати 20%, а в працюючому мускулі – 0,5%.

Крохмаль не є однорідною речовиною і складається із двох фракцій: амілози і амілопектину. Амілоза складається із 200-300 остатків глюкози і є лінійним полімером, амілопектин – розгалужена цепочка із 12 остатків глюкози в кожній гілочці. Крохмаль у вигляді амілози і амілопектину в різних співвідношеннях відкладається у вигляді зерен неоднакової форми розміром від 0,002 до 0,15 мм. Співвідношення між амілозою і амілопектином залежить від сорту рослин, виду, ази вегетації, умов вирощування і т.д.

Глікоген також побудований із розгалужених ланцюгів, тому його колоїдні молекули мають шарообразну форму. Як і крохмаль, він має в своєму складі фосфорну кислоту, але в більшій концентрації.

Клітковина (целюлоза) найбільш важлива речовина стінки рослинної клітини, ому по кількості переважає іноді інші вуглеводи. Травною системою тварин не розщеплюється, а розщеплюється ферментами бактерій, які знаходяться на рослинах. В хімічному відношенні стійка речовина.

Крім клітковини в рослинах присутні геміцелюлоза – проміжна форма між запасними і опорними речовинами. Із полісахаридів в складі геміцелюлоз знаходяться пентоза і гексоза (переважно пентозани і гексозани) пентозани містяться в соломі, висівках, а також в деревині листочкових порід, гексозани – в деревині хвойних порід.

До полісахаридів відносяться також пектини, хітин, лігнін. Поживної цінності вони не мають для тварин.

Клітковина – це частина корму, яка залишається після кип’ятіння наважки корму спочатку в розведеній кислоті, потім у лузі.

Це по суті суміш різних речовин, але одної природи, тобто полісахаридів: власне клітковини (целюлози), пентозанів, гексозанів, інкрустуючи речовин – лігніну, кутіну, суберину.

Вміст і хімічний склад сирої клітковини залежить від виду рослин, фази вегетації. В оболонці клітин молодих рослин більше целюлози, по мірі дозрівання збільшується вміст лігніну, пентозанів.

Вміст окремих фракцій сирої клітковини в сіні конюшини в залежності від фази вегетації

Фази

В сухій речовині, %

целюлози

лігніну

пентозанів

сира клітковина

Кущіння

12,4

5,6

5,3

23,3

Початок цвітіння

18,0

7,5

8,3

33,8

Утворення насіння

23,4

10,0

13,0

46,4

Найбільша кількість сирої клітковини міститься в соломі озимих зернових злаків- 40-45%, менше в соломі ярових злаків і сіна – 20-35%, ще менше в зерні ячменя і вівса – 5 і 10%, в зерні кукурудзи і пшениці до 5%, в коренеплодах – 0,4-2%.

Чим більший вміст сирої клітковини, тим нижча перетравність її в тварин і особливо низька перетравність клітковини у свиней, порівнюючи із іншими видами тварин.

Перетравність трави високогорного вівцями за даними І.С.Попова

Вміст клітковини в СР, %

25,1

28,4

29,8

30,0

Перетравність органічної речовини, %

75

67

61

54


Коефіцієнти перетравності кормів свинями і вівцями за І.С.Поповим

Тварини

Полова пшенична

Конюшина зелена

Зерно ячменю

Буряк

органічна речовина

клітковина

органічна речовина

клітковина

органічна речовина

клітковина

органічна речовина

клітковина

Свині

23

10

40

16

82

6

90

-

Вівці

38

39

68

53

86

50

87

-

А птиця взагалі погано перетравлює клітковину. На основі багатьох дослідів вдалося вивести рівняння регресії щодо впливу рівня клітковини на перетравність органічних речовин (r = -0,9) у різних видів тварин. ВРХ у = 90,1-0,88х; свині у = 92,1-1,68х; коні у = 97,0-1,26х; кури у = 88,1-2,33х, де

у – коефіцієнт перетравності органічної речовини;

х – вміст клітковини в СР корму, в %.

Клітковина має велике фізіологічне значення. Надмірна кількість її обмежує споживання достатньої кількості кормів за поживністю, погіршує травлення і апетит у тварин. Недостатня кількість також погіршує травлення, пригнічує перистальтику кишечника, викликає розлад травлення (запори) кератінизацію слизової оболонки кишечника, спричиняє язви.

В організмі тварин вуглеводи використовуються для одержання енергії з виділенням СО2 і Н2О, а також для синтезу жиру і глікогену. Як структурна речовина в клітинах тварин вуглеводи майже не використовуються, хоча зараз відомо, що частково вони використовуються в імунних системах.

Для одержання продуктивності на нормальному рівні необхідно, щоб корови одержували в раціоні легкорозчинні вуглеводи на рівні до 4 г/кг живої маси, в тому числі коренеплодів – 2 г/кг, а свині – 5-8 г/кг живої маси. Вважається також, що при вмісті глюкози в крові на рівні 40-60 мг% для ВРХ і овець, у свиней, коней і птиці 80-140 мг% може говорити про нормальне (достатнє) забезпечення тварин вуглеводами.

Лекція 5

Характеристика і фізіологічне значення жирів для тварин


  1. Класифікація і склад жирів, вплив кормових жирів на продуктивність, якість продукції і здоров’я тварин.

  2. Вміст в кормах, перетравлення жирів, форми проявлення недостачі.

  3. Основні шляхи забезпечення тварин жирами. Виробництво рослиних жирів та їх призначення.


Ключові слова: гліцерин, жирні кислоти, масляна кислот, капронова, олеїнова, лінолева, ліноленова, стеаринова, пальмітинова, незамінні жирні кислоти, стерини, фосфоліпіди, гліколіпіди, масояні культури, продукти, товари.
Жири і олії є важливим джерелом енергії для тварин, оскільки в 1 г міститься в 2,25 разів більше енергії, ніж в 1 г вуглеводів. Жири є обов’язковим компонентом клітинних мембран, у вигляді фосфатидів разом з іншими білковими комплексами створюють периферійний шар клітини, її ліпідну оболонку, регулюють проходження в клітини і окремі її частини необхідних поживних речовин та видалення кінцевих продуктів обміну.

За своєю хімічною природою жири, або ліпіди є складними ефірами трьохатомного спирту – гліцерину (1 молекула) з 3 молекулами жирних кислот

СН2ОН НООС — R СН2О — СО — R

| |

СНОН + НООС — R ? СНО — СО — R

| |

СН2ОН НООС — R СН2О — СО — R
Ця форма жирів найбільш розповсюджена в природі. Ця реакція може проходити, як з однаковими жирними кислотами, так і з різними. Вважаючи те, що кількість жирних кислот досить велика, то і кількість жирів теж велика. Відомо, що описано 437 жирних кислот, які містяться в молоці, а яка кількість в інших жирах – це робота в майбутньому. Велике біологічне значення має те, що в жири входять жирні кислоти, які мають парну кількість і не розгалужений ланцюг атомів вуглецю. Жирні кислоти з непарною кількістю атомів вуглецю фізіологічно менш активні. Але в побудові жирів беруть участь як насичені, так і ненасичені жирні кислоти. Ненасичені – це ті, що можуть в свою структуру приймати атоми водню.

Приклад насичених жирних кислот з парною кількістю атомів вуглецю:

С3Н7 · СООН – масляна кислота – молочний жир (походження);

С5Н11 · СООН – капронова кислота – молочний жир, кокосова і пальмова олія.

При маслянокислому бродінні вуглеводів може створюватися масляна кислота С6Н12О6 ═ СН3 · СН2 — СН2 · СООН + 2СО2 + 2Н2

Дякуючи високому вмісту ненасичених жирних кислот: олеїнової, льняної, лінолевої, ліноленової

олеїнова – С17Н33 · СООН (9-18:1)

?-лінолева – С17Н31 · СООН (9-12-18:2)

?-ліноленова – С17Н28 · СООН (6-9-12-18:3)

Рослинні масла або олії мають низьку температуру плавлення і при кімнатній температурі вони рідкі, застигають при температурі мінус -10-250С. В зв’язку з тим, що ці кислоти ненасичені, то ці олії характеризуються високим йодним числом >100. По мірі насичення воднем, ненасичені жирі кислоти стають насиченими, тому рослинні олії являються висихаючи ми з часом і температурою.

В тваринних жирах переважають насичені жирні кислоти: стеаринова (С17Н35 · СООН – 18:0), пальмітинова – С15Н29 · СООН (16:0). Тому при кімнатній температурі і температурі тіла тварин вони тверді. З тваринних жирів найбільш легкоплавкі: молочний жир, хінське сало і жир птиці.

Жирні кислоти з 18 і 20 атомами вуглецю дуже важливі для тваринного організму, організм неспроможний їх синтезувати, тому вони повинні поступати з кормом. Їх називають незамінні жирні кислоти (НЖК). Одним із найбільш доступних критеріїв кількісного визначення активності НЖК у тварин з’являється споживання води. Цей показник залежить від зміни проникності шкіри і втрати води, викликаний дефіцитом НЖК. У свиней, наприклад, характерними ознаками дефіциту НЖК являються дерматити, крихкість капілярів, порушення відтворювальної функції, підвищенню падіжу новонароджених поросят. Всі ці негативні ознаки можна ліквідувати шляхом регулювання рівня лінолевої жирної кислоти в раціонах особливо супоросних свиноматок і рановідлучених поросят, оскільки ці дві групи тварин найбільш чутливі до рівня жирних кислот сімейства лінолевої кислоти. Це стосується і молодняка великої і малої рогатої худоби. Вважається, що рівень цієї жирної кислоти повинна бути не нижче 1% від загального вмісту енергії. Якщо говорити про суху речовину раціону, то кількість жиру повинна складати не менше 2-3%, в тому числі 0,22% лінолевої кислоти.

Фізико-хімічні характеристики деяких жирів, %

Показники

Олія

Жир

соєва

кукурудзяна

соняшникова

гов’яжий

свинний

Жирні кислоти: пальмітинова

6-8

8-11

4-6

27-29

25-32

стеаринова

3-5

2-4

1-5

24-29

8-16

олеїнова

25-36

37-40

25-42

43-44

34-44

лінолева

52-65

43-47

46-60

2-5

3-8

ліноленова

2-3

1-2

-

0,2-0,6

до 0,8

Температура застигання, 0С

-18

-10-20

-16-18

30-38

28-32

плавлення

-7-8







40-50

40-50

Йодне число

120-140

111-133

119-144

31-46

48-66

Тривале згодовування кормів з низьким вмістом жиру може викликати у тварин дерматити, сухість шкіри і слизових оболонок, втрату волосяного покриву, патологію щитовидної і статевих залоз, затримку охоти і яловість, зменшення резистентності і загибель молодняку.

Вміст жиру в кормах коливається в широких межах. Насіння і зерно містить більше жиру, ніж стебла і листя. В коренях і клубнях жиру майже немає (0,1%); зерно пшениці і жита містить жиру від 1 до 2%, а кукурудзи і вівса – 5-6%, дуже багато жиру в насінні масляних культур: льон, соняшник, ріпак (30-40%). В зелених кормах теж мало жиру 0,5-1%, в сіні – 2-3%.

Утворення жиру в тваринному організмі із органічних речовин кормів має свою характерну особливість. Із білків і вуглеводів корму в тілі тварин синтезується жир з хімічними і фізичними властивостями, характерними для даного виду тварин. Але при утворенні тваринного жиру із рослинної олії і особливо із жирів риби, жир тварин втрачає свою специфіку і придбає властивості цих кормових жирів. При певних умовах годівлі такі корми, як зерно кукурудзи і вівса, макуха, рибні відходи можуть негативно вплинути на якість масла корів, сала свиней і м’ясо птиці. Ці корми зменшують температуру плавлення тваринних жирів, підвищують здатність їх до окислення і тим самим збільшують йодне число. Тривала годівля рибними відходами, особливо в кінці відгодівлі, надає м’ясу і салу свиней жовто-лимонний колір і специфічний рибний запах, внаслідок чого така продукція бракується. Це ж відноситься і до птиці.

За даними американських дослідників добавка ліпідів молочним коровам може бути доцільною з метою збільшення енергетичної поживності раціону та зменшення розщеплення концентрованих кормів, але ж збільшення жиру до 8% від СР раціону може привести до зниження жиру і білку молока і викликати послаблення в кишечнику, але саме головне, що вільний жир в шлунку зменшує перетравність волокнистих кормів і обмежує поїдання корму.

В тілі тварин в залежності від виду, віку і вгодованості вміст жиру може складати від 3-4 до 40-50%; в тілі телят при народженні вміст жиру становить 3-4%, а в відгодованого вола – біля 40%, в худої вівці жиру біля 19%, а в жирної до 45%.

Згідно зоотехнічному аналізу кормів “сирий жир” визначається як сума жироподібних речовин та речовин, які екстрагуються органічними розчинниками (бензин, бензол, ефір). Тому слід розглянути класифікацію тих речовин, що в даному випадку були розчиненими ефіром в апараті Сохслета і видаленими із наважки корму. Тому ефірна витяжка може бути умовно розділена на ліпіди, стерини і красячі речовини та ефірні масла. Ліпіди в свою чергу можуть бути розділені на прості жири і воски, і складні жири, до яких входять: гліколіпіди і фосфоліпіди. Основні представники фосфоліпідів: лецетини і цефаліни.

Воски – це ефіри жирних кислот: високомолекулярних одноатомних спиртів. В рослин вони захищають їх від втрати вологи в спеку, а в тварин забезпечують воскове покриття шерсті та пір’я в птиці, чим запобігають намоканню. Кормової цінності не мають.

Стерини: розрізняють зоостерини (холестерин) і фітостерини (ергостерин). Холестерин відіграє важливу роль в синтезі стероїдних статевих гормонів, регуляції проникнення клітинних мембран, ергостерини при певних умовах освітлення легко переходять в вітамін Д. Стерини тісно пов’язані з жовчними кислотами.

Фосфоліпіди дуже важливі у фізіологічному відношенні речовини. Вони входять в склад всіх живих організмів. У своєму складі мають крім гліцерину і жирних кислот фосфорну кислоту і азотисті сполуки. Вони не тільки відіграють важливу роль в енергетичному живленні, але й видаляють із організму шлаки. Найбільша кількість лецетину в яйцях птиці, а із рослин – в соняшнику і сої.

Гліколіпіди – в їх склад входять глюкоза або галактоза. Як і фосфоліпіди відіграють важливу роль в обміні речовин.

Ефірні масла типу ментола, Геракла, пинена застосовуються як у лікувальні і пряні речовини, мають певне значення для збудження апетиту у тварин.

При одержанні рослинної олії із насіння переходять хлорофіл, каротиноїди, вітаміни А, Д, К і Е, госсінол. Симетрично побудований ?-каротин – при розщепленні в тваринному організмі дає дві молекули віт.А, тоді як асиметричні каротиноїди дають тільки одну молекулу вітаміну А.

Основні масляні культури, які мають промислове значення

Рослина

Вміст олії в насінні, %

Головні жирні кислоти

Світове виробництво, тис. т 1982 р.

Продукти і товари із них

Соя

13-20

9,12 = 18:2

14700

Маргарин, харчове масло, салатне, морозиво, краски, мило

Арахіс

45

9,12 = 18:2

2900

Маргарин, харчове, салатне масло, морозиво

Кокосовий горіх

63

12:0

3200

Маргарин, харчове масло, мило, мастила

Соняшник

40

9,12 = 18:2

5800

Маргарин, харчове і салатне масло, мило, краски

Пальмове масло

Пальмоядрове масло

50
50

16:0,9 = 18:1
12:0

5000
900

Маргарин, харчові і кондитерські жири, морозиво, мило

Ріпак (сорти, які не містять срукову кислоту)

35-40

13 = 22:1

9,18:1

4600

Маргарин, харчові і салатні масла, мастила

Бавовняник

15-23

9,12 = 18:2

9 = 18:1

3300

Маргарин, харчові і салатні масла

Олива

15

9 = 18:1

2000

Салатне і консервне масло, мило

Льняне насіння

30-40

9,12, 15 = 18:3

760

Краски, лаки, оліфа

Кунжут

50

9 = 18:1

9,12 = 18:2

660

Столові сорти масла

Кліщевина

45

ОН = 18:1

370

Краски, мастила, пластмаси

Тунг




9,11t

13t =- 18:3

100

Краски, лаки

9,12 = 18:2 ненасичена d-лінолева

12:0 насичена лауринова

16:0,9 = 18:1 ненасичена пальмітинова і стеаринова

13 = 22:1, 9 = 18:1 ненасичена ерукова і олеїнова

9, 12, 15 = 18:3 ненасичена d-ліноленова

VI. Мінеральні речовини і їх значення в живленні тварин.

  1. Роль макро- (Са, Р, К, Na, cl, Mg, j) і мікроелементів (Fe, cu, Zn, Co, Mn, j, Se та інші) в процесах обміну речовин в організмі.

  2. Реакція золи, співвідношення кислих і лужних елементів.

  3. Форми проявлення недостачі мінеральних елементів.

Ключові слова: Вміст, мінеральні елементи, кислотні, лужні елементи, кальцій, фосфор, калій, натрій, магній, хлор, сірка, залізо, мідь, цинк, кобальт, марганець, йод, взаємозв’язок, стимуляція, ферменти.

Поряд з органічними речовинами, складаючими, не враховуючи воду, основну частину тіла тварин, організм містить також певну кількість, хоча і невелику мінеральних речовин. Згідно даних Гілберта і Лоза вміст мінеральних речовин у різних видів тварин слідуючий.

Вміст мінеральних речовин в організмі тварин

Вид тварин

Кожні 100 кг містять

води, кг

чистої золи, кг

К (г)

Na (г)

Ca (г)

Mg (г)

Р (г)

сl (г)

Жирне теля

63,0

3,78

171

109

1176

44

670

63

Напівжирний віл

51,5

4,61

170

108

1509

52

830

59

Доросла вівця

57,3

3,06

144

89

945

35

518

72

Доросла свиня

55,1

2,65

163

82

772

33

465

57

В складі мінеральних речовин в окремих видів тварин наявні значні відмінності. Найбільш високий вміст мінеральних речовин спостерігається у ВРХ, в якої сильно розвинений кістяк, у свиней їх майже на половину менше. В добре вгодованих тварин відносна кількість мінеральних речовин менша. Особливо велика різниця по вмісту мінеральних речовин в різних тканинах, про що говорять слідуючи дані.

Вміст мінеральних речовин в тканинах ВРХ (г на кг)

Тканини

Вода

Na

K

Ca

Mg

Fe

P

cl

CO2

Кров

809

2,69

0,34

0,05

0,02

0,38

0,18

3,08

-

Кістки (1 кг золи)

-

8,06

1,50

366,0

6,52

-

163,0

0,4

50,6

М’язи

758

0,65

3,66

0,02

0,24

-

2,70

0,57

-

Молоко

904

0,69

1,54

1,24

0,11

-

0,92

0,91

-

Кістки найбільш багаті на мінеральні речовини, в яких вони представлені фосфорнокислим кальцієм. В крові переважає натрій і хлор, або інакше кухонна сіль, досить високий вміст заліза, що пов’язано з гемоглобіном. В м’язах відносно багато калію і мало кальцію. Молоко містить поряд із значною кількістю хлору і калію досить багато Са і Р.

Порівняно недавно була вивчена і доказана абсолютна необхідність мінеральних речовин в складі кормових раціонів. (1880 рік) Тварин годували кормами,які не містить мінеральних речовин. Тварини лишились апетиту і в кінці-кінців загинули. Таким чином було доказано, що тваринам, як і рослинам необхідні мінеральні речовини.

Роль мінеральних речовин в організмі досить різноманітна. В протилежність органічним речовинам, вони не відіграють помітної ролі в енергетичному обміні, оскільки кількість енергії, яка виділяється при перетворенні мінеральних речовин така незначна, що її можна не враховувати, незначна їх роль і в накопиченні м'язових тканин, не рахуючи кісток і зубів, але органи і тканини відмирають при відсутності мінералів. Не може нормально іти процес перетравлення і всмоктування поживних речовин без їх наявності. В складі більше 700 ферментів знаходяться мінеральні речовини, які активують їх дію. Без наявності фосфорної кислоти не може іти процес згорання вуглеводів, особлива роль мінеральних речовин в підтримці осмотичного тиску тканинних рідин. В більшості випадків осмотичний тиск регулюється нирками, які створюють рівновагу, виводячи із організму в сечу речовини з більш високим, чи з більш низьким осмотичним тиском. Дякуючи наявності бікарбонатів кров постійно зберігає слаболужну реакцію. Величезне значення для організму має співвідношення між кислотними і лужними речовинами, регулювання яких також здійснюється нирками. При годівлі тварин рослинними кормами переважає лужна реакція, але при використанні кормів багатих на білок, або при голодуванні, коли тварини вимушені використовувати білок організму, переважає кислотна реакція, що може привести до ацидозу і пов’язані з ним негативні явища для організму.

Мінеральне живлення тварин балансується за абсолютним вмістом окремих елементів в кормах і в цілому в раціоні, а також по співвідношенню деяких елементів між собою. Враховують перш за все відношення Са до Р і натрію до К. Важлива також характеристика реакції золи в кормах. Визначають її в грам-еквівалентах по відношенню кислотних і лужних елементів.

Що таке грам-еквівалент – це така кількість грам-молекули, яка здатна замінити один грам-атом водню при дані реакції.

При вирахуванні кислотних (S, P, cl) і лужних (Ca, Na, K, Mg) елементів користуються переводними коефіцієнтами

Елемент

Грам-еквівалент

Коефіцієнт переводу

Натрій – Na

23,0

0,044

Калій – K

39,1

0,0256

Магній –Mg

12,16

0,082

Кальцій – Ca

20,035

0,050

Хлор - cl

35,46

0,028

Сірка – S

16,035

0,062

Фосфор (2-х валентний) – P

15,52

0,064

Фосфор (3-х валентний)

10,347

0,097

При вирахуванні кислотно-лужного співвідношення користуються слідуючою формулою

cl*0,028 + S*0,062 + P*0,097/Na*0,044 + K*0,0256 + Mg*0,082 + Ca*0,050, де cl, S, P, K, Na, Mg і Са – кількість відповідних елементів в кормах раціону. В раціоні це співвідношення не повинне виходити за межі 0,8-1,0.

Мінеральні речовини впливають на колоїдний стан органічних речовин, який проявляється в зміні властивості останніх набухать. Під дією мінеральних речовин білки або скипаються, або як глобуліни, під дією солей, переходять в розчин. Відомо також отруюючи дія мінеральних речовин. Наприклад, чистий розчин кухонної солі високої концентрації може викликати захворювання або отруєння, яке може зняти наявність інших іонів: калію або кальцію. Сукупність нормування мінеральних речовин пов’язана не тільки із встановленням необхідної кількості того чи іншого елементу на певний рівень продуктивності, чи підтримку нормального стану здоров’я тварин, але і взаємодія між окремими мінеральними речовинами. Наприклад, на сьогоднішній день експериментально встановлена взаємодія слідуючи елементів у годівлі свиней:

К ? Na, cl, Mg, P

P ? K, Ca, Mg, Cu, Mn, Zn, Fe, Mo

Ca ? P, Mg, Mn, Zn, I

Co ? Cu, Fe, Mo

Cu ? Co, P, Fe, Mn, Zn, Mo, S

Mn ? Ca, P, Mg, Cu

Na ? K, cl

S ? Cu, Mo, Se

I ? Ca

Zn ? Ca, P, Cu

F ? Mg

Mo ? Cu, Co, P, S

Se ? S

Fe ? Cu, Co, P

Mg ? F, Mn, CA, P, K

cl ? K, Na

Продовжуючи цю взаємодію можна відзначити, що якщо рівень Са в раціоні досягне 1%, необхідно збільшити рівень цинку, щоб попередити проявлення клітинних ознак перакератозу. Високий вміст в раціоні Са може вплинути на потребу тварин в йоді, Fe, Mg, Mn і особливо Р. Таку ж дію викликає збільшення Mn, відповідне збільшення потрібне заліза, а використання заліза для синтезу гемоглобіна проходить тільки при взаємодії з міддю.

Більше 60 мінеральних елементів знайдені в тілі тварин, але роль багатьох із них ще не встановлена, або визначена не повністю. Найважливішу роль із них відіграють слідуючі:

Кальцій його найбільше в тваринному організмі. 99% всього елементу знаходиться в кістках і зубах. Зола кісток містить 38% Са, 17% Р і 1% Mg. Мінеральний склад кісток не постійний і залежить від надходження його в організм, а також від рівня Р і інших елементів в раціоні і особливо від забезпечення вітаміном Д. При нормальному забезпеченню тварин цими елементами в сироватці крові, рівень кальцію складає 8-12 мг%, а в курей в період яйцекладки цей рівень значно вищий.

При недостатньому забезпеченні молодих тварин Са, Р і віт.Д порушується закостеніння хрящової тканини скелету, виникає рахіт. При цьому захворюванні викривляються кістки, збільшуються суглоби, тварини кульгають і обмежені в рухливості. В дорослих тварин виникає остеомаляція – розм’ягчення кісток. При остеомаляції організм мобілізує Са і Р із кісток, кістки слабшають і легко ламаються. Найбільш чутливими до нестачі Са являються високопродуктивні корови, в яких порушується функція пара щитовидної залози, гормони якої мобілізують Са і Р із кісток. Часто після отелу в таких тварин спостерігається родильний перез, він характеризується пониженим вмістом Са в сироватці крові, мускульними судорогами, а в тяжких випадках – паралічі. Перша допомога – ін’єкції глюконату Са. При порушенні кальцієвого обміну у курей розм’якшуються кістки, викривляється дзьоб, яйця мають тонку шкаралупу, знижується яйценосткість.

Хорошим джерелом кальцію є зелені корми, особливо бобові трави, тваринні корми: рибне, м’ясо-кісткове борошно, молоко. В зерні злакових і коренеплодах кальцію мало.

В практиці годівлі широко використовуються мінеральні підкорми у вигляді крейди, молотого вапняку, дикальційфосфату. При використанні мінеральних кормів важливо дотримуватися співвідношення Са до Р, яке не повинне бути в залежності від віку і фізіологічного стану 1,2-2 до 1. У курей воно значно вище і крім включення в раціон, молотий вапняк повинен згодовуватися птиці досхочу.

Фосфор. Біля 80% цього елементу знаходиться в кістках і зубах. Останній фосфор знаходиться в фосфопротеїнах, нуклеїнових кислотах, фосфоліпідах. Цей елемент відіграє дуже важливу роль в обміні вуглеводів і в енергетичному живленні, він є компонентом при синтезі гексозофосфатів і аденозинфосфатів. Обмін фосфору в організмі тісно пов’язаний з обміном Са. При недостачі фосфору молоді тварини хворіють на рахіт, а дорослі – остеомаляцію. При хронічній нестачі фосфору спостерігається скрипіння в суглобах і послаблення мускулів, зниження плодючості, затримці в рості і зменшення надоїв. Ознаки фосфорної недостачі – викривлення апетиту: тварини жують дерево, кістки, ганчірки і інші предмети. Фосфорна недостача може бути визначена по кількості фосфору в сироватці крові (неорганічний фосфор в кормі – 4,5-4,6мг%).

Частіше всього фосфорна недостача спостерігається у ВРХ, які отримують раціони без концентратів. У овець це буває рідко тому, що вони здатні вибирати із травостою рослини або їх частини, більш багаті на фосфор.

Молоко, зерно злаків, рибне та м’ясо-кісткове борошно – хороші джерела фосфору. В сіні і соломі фосфору мало.

В зерні злаків фосфор знаходиться у фітінових сполуках, які в птиці використовуються лише на 10% порівняно з дінатрійфосфатом. Свині їх використовують значно краще завдяки ферменту фітами, а ВРХ взагалі добре в зв’язку з наявністю мікрофлори, що використовує фосфор із фітатів.

Калій знаходиться в протоплазмі клітин переважно у формі бікарбонатів, фосфатів і хлоридів. При недостачі калію в кормі тварини погано ростуть, у них спостерігається викривлення апетиту, дефіцит цього елементу призводить до підвищеної збудливості і розладу сердечної діяльності – аритмії, низькому кров’яному тиску, порушенню функції нирок, печінки, заплідненості яйцеклітин у самок.

Рослинний корм, особливо молода трава і коренеплоди, багаті на калій і в практичних умовах тварини бувають забезпечені цим елементом.

Високі дози калійних добрив на культурних пасівниках можуть викликати підвищений вміст калію в кормах і зниженню вмісту в них магнію. При такому порушеному співвідношенню може виникнути тяжке захворювання – гіпомагніемія, або її називають магнезіальна тетанія. Надлишок калію швидко видаляється із сечею.

Натрій – головний катіон, який нейтралізує кислоти в крові і лімфі. У жуйних тварин бікарбонат натрію являється головною складовою часиною слини. Він регулює до оптимального рівня (рН 6,5-7) активність хімуса в попередніх шлунках, хлористий натрій регулює осмотичний тиск, активізує фермент амілазу, яка розщеплює крохмаль, пришвидшує всмоктування глюкози в шлунку, використовується як матеріал для синтезу Нсl. Нестача натрію в годівлі тварин викликає втрату апетиту, посилює теплоутворення в організмі і знижує синтез жиру та білку в тканинах. Більшість кормів рослинного походження містить недостаток натрію. В м’ясному борошні морських риб міститься значна кількість натрію достатня для годівлі тварин. На практиці недостача натрію ліквідується добавкою в раціон кухонної солі, а останнім часом і бікарбонату натрію.

Хлор як і натрій в рослинних кормах міститься в незначній кількості, але на засолених грунтах корми містять підвищену його кількість. В організмі тварин він концентрується в рідинах: крові, шлунковому соці, лімфі кожі. Потреба в хлорі вивчена недостатньо. Сільськогосподарські тварини одержують хлор разом з кухонною сіллю.

Магній. В обміні речовин магній тісно пов’язаний з кальцієм, біля 70% концентрується він в скелеті тварин. В кістках кальцію більше, ніж магію, але в м’яких тканинах і рідинах навпаки більше магнію. Згодовування крисам очищених кормів викликала підвищену збудливість і судороги, а в телят магнієва недостача може викликати в молочний період, як правило, на 50-70 день життя, коли витрачаються запаси його в кістках і крові і може наступити магнієва тетанія і смерть. В дорослих тварин це спостерігається частіше всього весною і восени, коли тварини споживають багато молодої соковитої трави без добавки концентрованих кормів і добавок окисі магнію. У хворих тварин падає вміст магнію в сироватці крові до 0,5 мг% (норма 4-1,7 мг%). В корів спостерігається нервова збудливість, дрижання, сіпання лицевих м’язів, хитання під час руху і судороги. Хорошим джерелом магнію є пшеничні висівки, сухі дріжджі, макуха і шроти, бобові трави. Для профілактики молочним коровам згодовують по 50 г на голову за добу окисі магнію.

Сірка в організмі тварин знаходиться в зв’язаній формі у вигляді цистину, метіоніну. Багато сірки в шерсті (до 4%), яка містить багато цистину. Сірка входить в склад вітамінів біотину і тіаміну, а також в склад гормону інсуліну. Якщо раціони збалансовані за протеїном, кількість сірки в організмі достатня. При протеїновому голодуванні або згодовуванні великої кількості сечовини, коли стримується мікробний синтез цистину, цистеїну і метіоніну доцільна підгодівля сульфатами натрію і амонію в незначній кількості.

Контроль забезпеченості тварин мікроелементами здійснюється визначенням їх вмісту в сироватці крові, а також іншими біохімічними дослідженнями крові та сечі. Так, оптимальним рівнем Са в сироватці крові буде 9,5-12 мг%, неорганічного фосфору 4,5-4,6%. При зменшенні Са до рівня 5-7 мг% це вже говорить про середню гіпокальціємію, а зменшення до < 1ммоль/л говорить про молочну пропасницю.

Концентрація оскипротеїну в крові та сечі такж є важливим показником стану мінералізації скелету. В нормі 0,3-0.5 та 1,5-2,5 мг% відповідно, збільшення цих показників буде говорити про порушення мінерального обміну. Підвищення рівня лужної фосфатази в сироватці крові також буде говорити про порушення в обміні Са, Р, Zn.

Концентрація Mg в плазмі крові в нормі складає 2,5-3,5 мг%, при сильно вираженій гіпомагніємії менше 1%. Концентрація в сечі при нормі 200 мг/л, при нульовому балансі 100 мг/л.

Надійним показником збалансованості раціону за натрієм є рівень його в слині: 250 мг% при відношенні натрію до калію 20-25:1. при зниженні цього показника до 20 мг% і відношення Na:К = 10:1 можна говорити про недостаток Na.

Концентрація К в сироватці крові в межах 20-25:Na – 270-350 мг% говорить про нормальний обмін цих елементів.

Велика група мінеральних речовин, яка входить до складу вітамінів, гормонів, ферментів активізує їх діяльність, але міститься в організмі в мг і мкг відносять до мікроелементів або біологічно активних речовин. До них належить в першу чергу залізо. Більше 90% цього елементу в організмі з’єднано з різними білками, а більше половини зконцентровано в гемоглобіні крові. Резервується залізо в печінці, селезінці, нирках, кістяному мозку у вигляді білку ферретину (20% заліза). 35% резервного заліза знаходиться в організмі в білку гемосидерині. Залізо – обов’язковий компонент багатьох ферментів, клітинних пігментів (цитохромів і флавопротеїнів). Транспорт заліза здійснюється за рахунок білку сидереліну, який завжди присутній в крові. Залізо, яке міститься в гемоглобіні, при руйнуванні його, знову використовується в організмі, тому достатнє надходження лише 10% заліза від потреби і норма заліза в раціоні складає 50 мг на 1 кг сухої речовини корму. Рослинні корми, як правило, містять достатній рівень заліза. Мало його в молоці, особливо свиноматок, де вміст його не перевищує 1 мг за добу, тому необхідна підгодівля поросят препаратами заліза до рівня 6-7 мг. Двохвалентне залізо вільно віддає і з’єднує кисень і вуглекислий газ. Всмоктування нітрітів у кров переводить двохвалентне залізо в трьохвалентне, тобто в неактивну форму і таким чином призводить до отруєння організму тварин. Вміст гемоглобіну в крові є надійним показником забезпеченості організму залізом. У ВРХ його рівень в нормі 11-12%. Зниження його на20-25% говорить про розвиток анемії.

Мідь необхідна в організмі для синтезу гемоглобіну, хоча не входить до його складу, але є обов’язковим компонентом червоних кров’яних тілець, входить в склад багатьох ферментів, пігментів волосся і пір’я, багато міді у печінці, де вона резервується. Недостача міді в годівлі тварин викликає анемію, затримку в рості, розлад травлення, депігментацію. У корів відсутня охота при дефіциті міді, а в биків викликає переродження зародкового епітелію в сім’яниках. Нормальний вміст міді в крові 0,8-1 мкг/г, при зниженні цього показника до 0,3-0,6 мкг/г заплідненість корів зменшується майже в 2 рази. Надлишок Са і Mo може порушити обмін Cu.більше всього міді в зерні, насіння і макусі та шроті. В траві її значно менше (4-8 мг/кг) і зовсім мало в соломі і молоці. Поросятам-сисунам, як правило, дають підкормку препаратами 0,5% сульфати міді і 0,5%сульфата заліза. Мідь накопичується в організмі, тому при певних умовах вона може призвести до отруєння тварин, особливо в умовах дефіциту.

Кобальт входить до складу заліза і цинку вітаміну В12 (до 4-5% цього елементу).

Лекція 7
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

Реклама:





Скачать файл (3253 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru