Logo GenDocs.ru


Поиск по сайту:  


Лекции - Годівля сільськогосподарських тварин - файл n1.doc


Лекции - Годівля сільськогосподарських тварин
скачать (3253 kb.)

Доступные файлы (1):

n1.doc3253kb.01.01.2013 11:32скачать


n1.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19
Реклама MarketGid:

Вітаміни та їх значення для організму тварин.

  1. Класифікація вітамінів і їх значення в живленні тварин.

  2. Засвоєння, депонування, форми проявлення недостачі.

  3. Методи контролю вітамінного живлення, шляхи забезпечення тварин вітамінами.

Ключові слова: жиророзчинні, водорозчинні вітаміни, ксерофталмія, рахіт, остеомаляція, антиокислювач, антиневричний, антианемічний, обмін, переродження статевих органів, загибель, дерматити, вітаміни А, Д, Е і К, вітаміни групи В і В12, вітамін С, контроль, плазма крові, препарати, корми.

Вчення про вітаміни виникло задовго до їх відкриття в чистому вигляді. Іще античні лікарі знали про захворювання, пов’язані з недостатнім живленням і знали як можна з ними боротися за рахунок різних настоїв та відварів. Але пріоритет у відкритті вітамінів належить російському вченому М.І.Лукіну, який іще в 1880 р. в дослідах на мишах встановив, що їм крім основних органічних речовин, потрібні іще інші в незначній кількості, але без них життя не можливе. Такі роботи були повторені іншими вченими, але аж в 1912 р. польський вчений Функ виділив із рису кристалічну речовину, яка містила амінну групу, без якої виникло захворювання у людей бері-бері. Він назвав цю речовину вітаміном (віта – життя, + амінна група), а захворювання авітамінозом, або відсутністю цих речовин. І хоча потім стало відомо, що не обов’язково повинна бути амінна група в інших вітамінах, але назва залишилась.

За хімічною будовою вітаміни є ациклічними вуглеводнями із кількістю вуглеводних атомів 18 і 20. майже всі вітаміни в своїй молекулі містять гідроксильну і карбоксильну групу і тільки в небагатьох є аміногрупи.

Значення вітамінів для тварин полягає в тому, що вони впливають на біохімічні процеси, які протікають в різних органах і тканинах, нормалізують обмін речовин, підвищують захисні властивості організму. Являючись основною частиною багатьох ферментів вони беруть участь в розщепленні вуглеводнів і таким чином звільняють енергію, регулюють обмін білків, розщеплюють жири і утворюють стероїдні гормони. Через різні біохімічні реакції вітаміни впливають на ріст і розвиток тварин, кровотворні процеси, функції статевої системи, імунні процеси. Вони мають тісний зв’язок з мінеральними речовинами. Зараз відомо, що вітамін Д регулює фосфорно-кальцієвий обмін, а недостача вітаміну А призводить до накопичення в тканинах Р, Са і К.

В даний час відкрито більше 30 вітамінів необхідних для життя. Спочатку їх позначали латинськими літерами: А, В, С, Д, Е, Н, К і т.д., а їх різновидності А1А2, В2, Д1, Д2. в 1956 році комісія по номенклатурі міжнародного Союзу по чистій і прикладній хімії прийняла єдину класифікацію вітамінів, яка більше відповідає їх хімічній структурі. Вітаміни розділяють на дві великі групи: жиророзчинні і водорозчинні, хоча і такий розподіл умовний, оскільки вітаміни А і К розчиняються у воді, а нікотинова і параамінобензойна кислота – в жирах.

Класифікація вітамінів

Нова номенклатура

Попередня назва

Назва вітаміну за специфічною дією

Жиророзчинні

Каротиноїди

Група віт.А

Антиксерофтальмічний

Ретинол

Віт.А1, аксерофтол

Дегідроретинол

Віт.А2

Кальціфероли

Група віт.Д

Антирахітичний

Ергокальциферол

Віт.Д2, кальциферол

Холекальціферол

Віт.Д3

?, ?, ?-токоферол

Віт.Е

Антиокислювачі

Філохінони

Група віт.К

Антигеморагічні

Філлохінон

Віт.К1

Фарнохінон

Віт.К2

Ненасичені жирні кислоти

Група віт.F

Беруть участь в обміні речовин

Водорозчинні

Тіамін

Віт.В1, аневрин

Антиневричний

Рибофлавін

Віт.В2, лактофлавін

Попереджує арибофлавіноз

Пантотенова кислота

Віт.В3, біос П

Антидерматичний

Нікотинова кислота і її амід

Віт.В5, або РР

Антипеллагричний

Пірідоксин

Віт.В6

Антидермативний, регулює білковий обмін

Кориноїди

Група віт.В12

Антианемічні

Ціанкобаламін

Віт.В12

Оксикобаламін

В12А і В12В

Нітрокобаламін

В13 (діерон)

Бере участь в синтезі нуклеїнових кислот

Фолієва кислота (фалоцин)

Віт.М, Вс

Антианемічний

Пангамова кислота

Віт.В15

Сприяє засвоєнню кисню тканинами

Біотин

Віт.Н

Антисеборейний

n-амінобензойна кислота

Віт.Н1, ПАБК

Вітамін пігментації (в шкірі і волоссі)

Холін

Холін (В4)

Ліпотропний

Мезоінозит

Інозит, біос 1

-

Ліпоєва кислота

Віт.N, тіоктова кислота

Ліпотропний

Карнитин

Віт.ТВт

-

Метилметіонін-сульфат хлорид

Віт.”И”

Противиразковий фактор

Аскорбінова кислота

Віт.С

Антицинготний

Біофлавіноїди (рутин, гастредин, катехін)

Віт.Р

Регулює проникненість судин

Біологічну активність вітамінів і стандартизацію вітамінних препаратів встановлюють на лабораторних тваринах хімічними і мікробіологічними методами. Оцінка активності визначається у вісових одиницях: мг, мкг і гаммах (?) і мг%, а також в міжнародних (МО) та інтернаціональних (ІО). Для переводу міжнародних (інтернаціональних) одиниць у вісові користуються слідуючими співвідношеннями: 1 М.О. віт.А відповідає 0,33 мкг, або 0,00033 мг кристалічного віт.А, або 0,6 мкг ?-краотину, або 1 мкг сумарного каротину для птиці.

1 М.О. віт.Д2 і Д3 відповідає 0,025 мкг, або 0,000025 мкг кристалічного віт.Д

1 М.О. віт.Е відповідає 1 мг ?-токоферолу, розчиненого в 0,1 г оливкової олії

1 М.О. віт.В1 відповідає 0,3 мкг, або 0,0003 мг кристалічного хімічно чистого тіамін-хлориду

1 М.О. віт.В2 відповідає 3 мкг, або 0,003 мг кристалічного віт.В2 (рибофлавін)

1 М.О. віт.С відповідає 0,05 мг чистої аскорбінової кислоти.

Назва

Норма в 1 кг СР

Фізіологічне значення

Захворювання при недостачі

А (ретинол)

3-15 тис. МО

Забезпечує ріст, розвиток, розмноження, діяльність епітелію і слизових оболонок

Карликовість, безплідність, “куряча сліпота”

Д2, Д3 – ергокальціферол та холікальціферол

0,4-2 тис. МО

Активізує вуглеводневий обмін, білковий і мінеральний

Рахіт, остеомеляція, деформація копит, переломи

Віт.Е (токоферол)

30-40 мг/кг СР

Сприяє засвоєнню віт.А, і каротину, сприяє нормальній статевій діяльності

Переродження статевих органів, азоспермія, аборти

Віт.К (філохінон)

1-2 мг

Регулює утворення протромбіну, процеси дихання і фосфорування

Геморагія, незвертання крові (геммо-фагія)

В1 (тіамін)

3 мг

Входить в склад декарбоксилаз, нормалізує обмін води і органічних сполук

Погіршується ріст, слабкість і параліч ніг

В2 (рибофлавін)

3-5

Входячи у фермент, забезпечує окислення і відновлення проміжних продуктів обміну

Погіршується ріст, підвищена ембріональна смертність

В3 (пантотенова кислота)

10-20 мг

Регулює жировий обмін

Дерматити

В4 (холін)

1-1,5 г

Сприяє утворенню в печінці мол. фосфоліпідів, синтез метіоніну

Погіршується жировий обмін і вуглеводневий

В5 (нікотинова кислота)

40-80 мг

Регулювання білкового і жирового обміну

У свиней пелагара

В6 (пірідоксин)

2-4 мг

В складі ферментів регулює жировий і білковий обмін, сприяє утворенню гемоглобіну

Анемія, дерматити

В7 (біотин), Н

0,1 мг

В складі транскарбо регулює білкових органічних сполук

У птиці дерматити ніг і дзьобу

В12 (ціанкобаламін)

20-30 мкг

Обмін органічних речовин, кровотворний

Злоякісна анемія

В15 (пангамова кислота)

1-2 мг

Дона метильних груп, активатор кисневого дихання, антиоксидант

Погіршення кровообігу, серцева недостатність

Вс (фолієва кислота)

0,5-15 мг

Стимулює розвиток і формування форменних елементів крові, ріст і продуктивність

Анемія

С (аскорбінова кислота)

30-50 мг

Забезпечує обмін речовин, синтез стероїдних гормонів циклічних амінокислот

Цинга

ВРХ, вівці і кози потребують надходження з кормом головним чином каротина і вітаміну Д. Вітамінами групи В вони забезпечуються за рахунок мікробіального синтезу. Але телята і ягнята потребують в перший місяць життя віт.А (тому, що погано використовують каротин) і вітаміни групи В.

Раціони свиней необхідно забезпечити каротином, віт.А, Д і групи В. Особливе значення мають рибофлавін, (В2) нікотинова кислота (РР), віт.В12, пантотенова кислота і холін. Але потреба дуже залежить від поросності, лактації, віку і напрямку вирощування.

У птиці дуже інтенсивний обмін речовин, тому їх раціон необхідно забезпечити віт.А, Д, Е, К і групи В.

Для коней теж необхідно забезпечити раціони всіма необхідними вітамінами і особливо А, Д, Е, К і групи В.

Для хутрових звірів, якщо в раціонах достатньо кормів тваринного походження, то, як правило, дефіцит вітамінів групи В.

Ознаки недостачі віт.А: послаблення апетиту, в’ялість, зниження продуктивності, сухість шкіри, кератинізація епітелію, кон’юктивіти, світобоязливість, у самців порушення спермогенезу, у самок – аборти, мастити і т.д. Зменшення в сироватці крові каротину до 0,015 мг%, а вітаміну А до 0,025мг% говорить про авітаміноз.

Для молодняку ефективні препарати на риб’ячому жирі, або концентрати віт.А, краще із віт.Д і Е, для дорослих тварин корми з високим вмістом каротину: морква, зелена трава, сіно.

Вміст вітамінів у плазмі крові




ВРХ

вівці

свині

коні

кури

кролі

Каротин в плазмі (мкг%)

500

10,0

7,0

100

50,0

1,0

Віт.А (мг%)

50

35,0

20,0

12

45

0,5

Віт.С (мг%)

0,5

0,5

0,4

0,5

-

-

Лекція 8

Перетравність поживних речовин


  1. Перетравність поживних речовин, коефіцієнти перетравності.

  2. Фактори, які впливають на перетравність поживних речовин.

  3. Баланс енергії, вуглецю, азоту, Са і Р.

  4. Протеїнове відношення, біологічна цінність протеїну.


Ключові слова: перетравність поживних речовин, коефіцієнт перетравності, енергія, протеїн, вуглець, азот, Са, Р, протеїнове відношення, біологічна цінність протеїну.
За анатомічною будовою травних органів сільськогосподарських тварин ділять на дві великі групи. До першої відносяться жуйні тварини: ВРХ, вівці, кози, верблюди, північний олень, буйволи, яки, зебу. Головна їх риса – наявність двохкамерного шлунку: три попередні шлунки: рубець, книжка, сітка і власне шлунок – або сичуг.

До другої групи відносяться тварини з простим шлунком: свині, собаки, коні, пушні звірі. Зерноїдна птиця: качки, гуси, кури, індійки, цесарки, перепели, голуби, хоча і мають двохкамерний шлунок, теж відносять до цієї групи.

Перетравні можливості у них різні. Жуйні можуть безперебійно з допомогою ферментів, який виробляється окремими мікробами, перетравлювати рослинну клітковину, перетворювати аміачний азот в мікробний білок і синтезувати весь комплекс водорозчинних вітамінів. У другої групи тварин такої можливості немає. Вони повинні за рахунок власних ферментів перетравлювати поживні речовини кормів. Фізіологія і біохімія розглядають перетравність поживних речовин ферментативний процес та хімічне перетворення в окремих частинах шлунку. А для зоотехнії важлива кількісна сторона, тобто кількість поживних речовин,що затрималось в організмі або поживні речовини корму мінус поживні речовини калу, а лишок – перетравлені поживні речовини.Таким показником є коефіцієнт перетравності

Коефіцієнт перетравності – це відношення частини корму,що перетравилася в організмі тварин до спожитої, виражений у %.

Коефіцієнт перетравності = кількість переварених поживних речовин,г/ до прийнятих поживних речовин, г100%

Наведемо приклад за даними І.С.Попова: баран за добу отримував 800 г сіна, за 10 днів він з’їв 8000 г сіна і виділив за цей час 7000 г калу. Аналіз корму і калу дав слідуючі дані:

Показники

Протеїн

Жир

БЕР

Клітковина

Сіно, в %

7,39

0,40

33,69

32,29

Кал, в %

4,09

0,75

15,70

17,47

Всього одержано з кормом, г

591,2

112,0

2695,2

2583,2

Виділено з калом, г

286,3

52,5

1099,0

1222,9

Перетравлено, г

304,9

59,5

1596,2

1360,3

Коефіцієнт перетравності, %

52

53

59

52

Для визначення перетравності кормів відбирають 3-4 здорові тварини, однакового віку і маси, у свиней і птиці проводять дегільментизацію, а у птиці ще й роблять хірургічну операцію, яка дозволяє окремо збирати кал і сечу.

Для звільнення травного каналу від старих порцій корму і заповнення його досліджуваним кормом тварин годують цим кормом протягом підготовчого періоду. Підготовчий період в дослідах із жуйними тваринами і кіньми продовжується 10-15 днів, а в дослідах із свинями та птицею 7-10 днів. За підготовчим періодом слідує обліковий період протягом 5-10 днів в залежності від виду тварин. В цей період строго ведуть облік спожитого корму, лишків корму, кількість виділеного калу, від всіх відбирають 5-10%, консервують для послідуючих хіманалізів. Великих тварин розміщують в спеціальних станках з кормушкою і поїлкою, на них одягають калозбірні сумки, постійно їх звільняють від калу.

Якщо вивчається якийсь корм на фоні суміші кормів, то обліковий період проводять в два етапи: в першому згодовують суміш кормів і невелику порцію корму, що вивчається, в другому – 80% попереднього раціону і 20% складає корм, що вивчається, а потім після аналізів іде розрахунок, який дозволяє визначити перетравність корму, що вивчається.

Щоб уникнути дорогостоячих дослідів, інколи проводять вивчення перетравності за інертними речовинами (наприклад окись хрому).

Міжвидова різниця в перетравленні кормів дуже чітка, особливо у жуйних і тварин із простим шлунком в першу чергу в перетравленні кормів багатих на клітковину. Погано перетравлюють клітковину свині і особливо птиця.

Коефіцієнти перетравності кормів свинями та вівцями (за І.С.Поповим)

Тварини

Полова пшенична

Конюшина червона

Зерно ячменю

Буряки

орг.реч.

клітк.

орг.реч.

клітк.

орг.реч.

клітк.

орг.реч

Свині

23

10

40

16

82

6

90

Вівці

38

39

68

53

86

50

87

Узагальнення дослідів дало можливість вивести рівняння регресії для взаємодії рівня клітковини в раціоні і перетравність органічної речовини. Кореляція дуже висока між цими показниками (r = -0,9)

ВРХ у = 90,1-0,88х; свині у = 92,1-1,68х; коні у = 97,0-1,26х; кури у = 88,1-2,33х, де

у – коефіцієнт перетравлення органічної речовини;

х – вміст клітковини у СР корму.

Якщо між вікова та міжвидова різниця в перетравності кормів досить висока, то про міжпородні особливості цього сказати не можливо. Установлено, що індивідуальні відхилення у перетравленні органічної речовини грубих кормів можуть досягати 14% у тварин однієї породи, а на змішаних раціонах, де є значна частина концентратів, коренеплодів і картоплі це не спостерігається.

Перетравність кормів тварин різного віку різко відрізняється. В зв’язку з розвитком травної системи в зв’язку з віком у телят, ягнят, поросят СР молока перетравлюється на 96-98%, а при переході на живлення рослинними кормами перетравність його знижується до 40-50%. І перетравність рослинних кормів спочатку низька, а потім по мірі дозрівання травної системи, яка відбувається в 4-6 місяців у різних видів тварин вона досягає максимума.

Найбільший вплив на перетравність кормів у одного і того ж виду тварин має хімічний склад кормів і особливо рівень клітковини і протеїну. Чим більше клітковини в раціоні, яка закриває доступ ферментів і мікроорганізмів до поживних речовин корму, тим нижча перетравність всіх його поживних речовин. За даними Попова перетравність високогірного сіна у овець знижується по мірі збільшення клітковини в ньому:

Вміст клітковини в сіні в СР, в %

25,1

28,4

29,8

30,0

Перетравність органічної речовини, в %

75

67

61

54

Багатьма дослідженнями доказано, що у жуйних тварин нормальна перетравність можлива, якщо на 8-10 частин перетравних БЕР, включаючи і жир, помножений на 2,25, припадає не менше 1 частини протеїну. Співвідношення між БЕР і азотистими речовинами називають протеїновим відношенням:

Протеїнове відношення = перетравна клітковина, г + перетравний жир*2,25,г + перетравні БЕР, г/перетравний протеїн, г

Більш широке, ніж 10:1 протеїнове відношення у жуйних веде до зниження перетравності вуглеводів і протеїну, у свиней це спостерігається при більш широкому відношенні 12:1.

У молодих тварин всіх видів це співвідношення повинне бути вузьким 5:1-6:1. протеїнове відношення менше 6 вважають вузьким, 6-8 – середнім і більше 8 – широким.

На перетравність кормів великий вплив має певне співвідношення між кормами в раціоні, тому кормосуміші краще перетравлюються, ніж окремо взятий корм. Німецькі вчені відзначають, що для високопродуктивних корів має особливе значення добре подрібнена і рівномірно змішана суміш силосу, грубого корму і концкорму, що дає змогу мікрофлорі працювати найбільш ефективно.

Великий вплив на перетравність кормів мають білково-вітамінно-мінеральні добавки, які теж повинні бути в кормосуміші, вони створюють певну реакцію в кишешковому сокові.

Фізична форма корму (подрібнення, екструзія, плющення, гранули, брикети, зволоження) теж мають значний вплив на перетравність кормів.

З розвитком хімічної і мікробіологічної промисловості стало можливим додавання до кормосумішей ферментних препаратів.

Особливе значення має обробка кислотами і лугами, термообробка кормів, багатих на клітковину і особливо лігнін, щоб підвищити перетравність таких кормів.

І звичайно зернофураж повинен бути подрібнений чи екструдований, змішаний з БВМД чи мікронізований, щоб одержати від нього найбільшу віддачу.

Для розробки певних рецептів кормосумішей чи комбікормів має важливе значення визначення біологічної цінності кормів і особливо їх протеїнової цінності.

Тваринам для нормального росту, розвитку, репродукції і збереження здоров’я необхідно постійно з кормами доставлять певну кількість рослинних, тваринних і мікробних білків.

Кормові білки засвоюються тваринами тільки у вигляді амінокислот. 98% азотистих речовин (при нормальному живленні), які поступають в кров припадають на амінокислоти і тільки незначна частина на дипептиди (з’єднані в пари амінокислот) аміак, нітрати і нітріти. Тобто під протеїновою поживністю кормів слід розуміти здатність корму задовольняти потребу тварин в амінокислотах.

Основний метод оцінки якості протеїну кормових засобів – біологічний, який полягає в тому, що за приростами у молодих тварин визначають на фоні стандартного раціону, якість того чи іншого корму (його амінокислотний склад). Синтез білків в тілі, тобто приріст, і є показником біологічної цінності протеїну.

Для визначення біологічної цінності протеїну з 1951 р. застосовують формулу акад.М.І.Д’якова, яка заснована на балансі N в організмі ростучих тварин:

Коефіцієнт використання азоту = Nкорму – Nкалу – Nсечі/Nкорму – Nкалу100

Чим вище використання перетравленого азоту, тим повноцінніший протеїн корму.

Про порівняльну біологічну цінність протеїну можна дізнатися і по клінічним ознакам і по вмісту сечовини, як кінцевого продукту обміну амінокислот, в молоці і крові тварин. Надлишкове згодовування тваринам перетравного протеїну або недостатнє за амінокислотним складом, викликає збільшення сечовини в крові. При оптимальному забезпеченню амінокислотами у ростучих тварин вміст сечовини в крові не повинен перевищувати 15-16 мг%.

На відміну від вуглеводів і жирів білки кормових засобів і організму тварин містять, крім С, Н і О. Біля 16% N, білки, які утворюють ферменти і гормони додатково включають фосфор, залізо (гемоглобін), магній (хлорофіл), а також мікроелементи і вітаміни, окремі амінокислоти (метіонін, цистин і цистеїн) містять сірку.

За новою системою оцінки енергетичну поживність визначають за обмінною енергією, яка представляє частину енергії корму, яка використовується твариною для підтримки життя і утворення продукції і виражають її в МДж.

Для жуйних і коней обмінну енергію(Мдж) визначають за формулою:

ОЕ = Евалова – (Екалу + Есечі + Егазів)

Для свиней і птиці:

ОЕ = ВЕ – (Екалу + Есечі)

Втрати з газами у жуйних і коней в сукупності складають для концкормів і корнеклубнеплодів 5% від валової, для силосу і зелених – 10%, для грубих – 15%.

Основний метод визначення обміну енергії є респіраційні досліди, в яких можна визначити баланс вуглецю і інших поживних речовин. В фізіологічних дослідах або обмінних, можна визначити баланс азоту, Са і Р та інших мінеральних речовин, а також коефіцієнти перетравності поживних речовин.

В середньому поправка на гази в ШКТ ВРХ і коней складає для концкормів і корнеклубнеплодів 5% від валової, для зелених кормів і силосу – 10%, для грубих – 15%.

Складовими обміну речовин (головними) є азот і вуглець, оскільки вони входять в склад білку і жиру. Якщо обміни азоту, кальцію і фосфору, їх баланс можна визначити на основі обліку їх кількості в кормі, калі і сечі (тобто на основі дослідів по перетравності), то для обліку вуглецю необхідні респіраційні камери, які дають змогу ще й визначити його втрати з кишечними газами, з теплопродукцією і кількість СО2, виділеного твариною. Як приклад наведено балансовий дослід на коровію

Середньодобовий баланс N, C і енергії у корови

Показники

Азот, г

Вуглець, г

Енергія, МДж

Прийнято з кормом

266,5

4413,9

219,6

Виділено із організму: з калом

79,4

1433,0

69,4

в метані кишковими газів

-

182,4

15,4

з вуглекислим газом

-

1661,0

-

з сечею

121,2

194,9

7,9

3 молоком

55,0

725,0

41,5

теплопродукція

-

-

74,3

відкладено в тілі тварини

10,9

217,6

11,1

Баланс

266,5

4413,9

219,6

Азот в тілі тварин входить в склад білку. Сухий обезжирений і обезвожений мускульний білок містить 16,67% N, тобто в тілі корови відклалося:

10,9100/16,67 = 65,4 г білку, але ж білок містить і вуглець. Вуглецю в білку 52,54%. Тобто в білку відклалося 65,452,54 = 34,4 г вуглецю. Відклалося всього вуглецю 217,6 г-34,4 в білку = 183,2 міг піти в жир. В жирі міститься 76,5% вуглецю, тобто 183,2100/76,5 = 239 г жиру. Все це в СР приросту.

Лекція 9

Поживність кормів і методи її визначення


  1. Сінні еквіваленти, СППР, крохмальні еквіваленти, терми Амебі, вівсяна кормова одиниця.

  2. Методи визначення поживності кормів в обмінній енергії.

  3. Комплексна оцінка поживності кормів – основа сучасної повноцінної годівлі.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

Реклама:





Скачать файл (3253 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru