Logo GenDocs.ru


Поиск по сайту:  


Лекции - Годівля сільськогосподарських тварин - файл n1.doc


Лекции - Годівля сільськогосподарських тварин
скачать (3253 kb.)

Доступные файлы (1):

n1.doc3253kb.01.01.2013 11:32скачать


n1.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19
Реклама MarketGid:

Ключові слова: еквівалент, корм, крохмаль, калорія, джоуль, мегаджоуль, поправки, формули, коефіцієнти, регресійні рівняння.
Під енергетичною поживністю кормів розуміють властивість корму забезпечувати потребу тварин в органічній речовині, яка містить доступну для нього енергію.

Спочатку А.Теєр (1810 р.) запропонував систему взаємозаміни кормів для ВРХ, яка пізніше отримала назву “сінні еквіваленти”. При цьому порівнювали вміст в даному кормі поживних речовин розчинних у гарячій воді, в розбавленій кислоті і розбавленому лузі з кількістю поживних речовин виділених тим же методом із проб лугового сіна середньої якості. Наприклад, 100 фунтів лугового сіна відповідали за поживністю 90 кг сіна із конюшини або люцерни, 200 картоплі, 400 фунтів кормового буряка, 266 фунтів моркви, 600 фунтам кормової капусти і т.д.

Але “сінні еквіваленти” протрималися досить недовго. Еміль Вольф (1818-1836) в дослідах на коровах доказав невідповідність оцінки кормів за хімічним складом і в сінних еквівалентах. В 1874 році він запропонував потребу корів в поживних речовинах визначати за сумою перетравних білків, жирів і вуглеводів. Але і ця система протрималась недовго. Починаючи з 1893 року Оскар Кельнер провів за 18 років біля 100 балансових дослідів на волах і доказав, що перетравні поживні речовини непогано відображають дійсну поживність корму. Він запропонував оцінювати поживність кормів за їх продуктивною дією.

На основі дослідів Чирвинського та інших вчених в кінці ХІХ ст.. було встановлено, що у тварин жир може відкладатися із різних поживних речовин – вуглеводів, білків і жирів.

Цей принцип О.Кельнер використав при вивченні відкладення жиру у волів із чистих поживних речовин. Таким чином були встановлені константи жировідкладення, які склали

для 100 г перетравного білку – 23,5 г жиру відклалося

100 г перетравного крохмалю – 24,8 г жиру відклалося

100 г перетравної клітковини – 24,8 г жиру відклалося

100 г перетравного жиру із грубих кормів – 47,4 г жиру відклалося

100 г перетравного жиру із насіння олійних культур – 59,8 г жиру відклалося

100 г перетравного жиру із зернових – 52,6 г жиру відклалося

Відкладення білку в тілі волів переводилось у відкладення жиру за калорійністю: 1 г жиру містить 9,5 ккал, 1 г білку – 5,7 ккал. Але порівняння чистих поживних речовин із натуральними кормами в іншій серіїї балансових дослідів не дали 100% співпадіння за кількістю жиру. Особливо значні розходження були встановлені для грубих кормів – сіна – 37%, соломи – 80%. Низьке жировідкладення в цих кормах Кельнер пояснив високим вмістом клітковини, яка вимагає значних затрат енергії при перетравленні. Тому він ввів поправку на перетравлення клітковини: 100 г спожитої клітковини твариною знижує відкладення жиру на 14,3 г.

Для інших кормів Кельнер ввів поправки, які назвав коефіцієнтами відносної цінності, які показали різницю між жировідкладенням очікуваним (вирахуваним) і одержаним фактично виражених в процентах. Для зерна кукурудзи ці коефіцієнти склали – 100%, зерно ячменю – 99%, макуха із льону – 97%, висівки пшеничні – 78%.

Дослідження Кельнера і Армбі, які базувалися на відкладенні жиру за рахунок перетравних поживних речовин дали можливість в різних країнах розробити кормові одиниці.

Як це робиться практично можна пояснити на такому прикладі.

Визначення жировідкладення із 100 кг лугового сіна




Протеїн

Жир

Клітковина

БЕР

Міститься в кормі, кг

9,3

2,6

25,6

39,7

Коефіцієнт перетравності, %

53

46

50

60

Міститься перетравних поживних речовин, кг

4,9

1,2

12,8

23,8

Константи жировідкладення, кг

0,235

0,474

0,248

0,248

Очікуване жировідкладення, кг

1,15+

0,57+

3,17+

5,90 = 10,79

Скидка на перетравлення клітковини, кг жиру













Фактичне жировідкладення, кг













В практичних таблицях, складених Кельнером, він дав оцінку кормів не в жировідкладенні, а в кількості крохмалю, яке рівне за жировідкладенням 100 кг корму. Відомо, що 1 кг перетравного крохмалю дає 0,248 кг жиру, тобто для нашого прикладу

7,13 кг жиру

= 28,8 крохмальний еквівалент

0,248 кг

Терм Армсбі містить 1000 ккал. чистої енергії, тобто

7130 г жиру9,5

= 67,7 терми в 100 кг сіна

1000

Вівсяна корм.од. – це поживність 1 кг вівса середньої якості, яка при згодовуванні ВРХ дає 0,15 кг жиру, тому

7,130 кг жиру

= 47,5 кг вівсяна корм.од.

0,15

1 терм = 1000 ккал., або 4186 КДж

1 гр.екв. = 2356 ккал., або 9857 КДж

За новою системою оцінки енергетичну поживність визначають за обмінною енергією, яка представляє частину енергії корму, яка використовується твариною для підтримки життя і утворення продукції і виражають її в МДж.

Перш за все, що таке калорія. Одиниця виміру тепла, яка може бути використана для виміру кількості енергії в кормі або раціоні. Вона відповідає кількості енергії, яка необхідна для того, щоб підігріти 1 г води з температурою 14,5 0С до t – 15,5 0С.

1 кал. = 4,1868 джоуля

1 ккал. = 1000 кал. – 4,1868 КДж

1 Мкал. = 1000000 кал. – 4,1868 МДж

У тварин прийнято вимірювати в раціонах або в продукції вміст енергії в обмінній енергії в ккал чи Мкал., або в КДж чи МДж. В експериментах на свинях було встановлено, що

1 г перетравного жиру = 9,3 ккал (38,9 КДж) обм.ен.

1 г перетравного протеїну = 4,5 ккал (18,8 КДж) обм.ен.

1 г перетравного вуглеводу = 4,2 ккал (17,6 КДж) обм.ен.

1 г суми перетравних органічних речовин = 4,4 ккал (18,4 КДж) обм.ен.

Обмін енергії в організмі тварин визначається або на контрольних тваринах, яких забивають на початку досліду і в кінці. Далі по матеріальних змінах (кількість жиру і білку) та згодованих кормів визначають продуктивну дію корму, або по балансових і респіраційних дослідах, де по обміну азоту і вуглецю і спожитому кисню і згодованих кормах визначають теж відкладення жиру і білку і таким чином визначають продуктивну дію корму.

Для жуйних і коней обмінну енергію визначають за формулою:

ОЕ = Евалова – (Екалу + Есечі + Егазів)

для свиней ОЕ = Евалова – (Екалу + Есечі), або за рівнянням

для свиней ОЕсв. = 20,85 пП + 39,78 пЖ + 17,71 пК + 17,71 пБЕР (1), де

пп. – перетравний протеїн; пЖ – перетравний жир; ПК – перетравна клітковина; пБЕР – перетравні БЕР в кг.

Приклад: зерно ячменю

Хімічний склад

Протеїн

Жир

Клітковина

БЕР

1 кг %

9,9

1,8

5,2

66,5

в натурі

99

18

52

665

Коефіцієнт перетравності ВРХ

81

55

48

88

свині

76

45

26

88

Перетравні поживні речовини ВРХ

80,19

9,9

24,96

585,2

свині

75,24

8,64

13,52

585,2

Використовуючи рівняння (1 ) та коефіцієнти перетравності

ОЕВРХ = 17,4680,19 + 31,239,9 + 13,6524,96 + 14,78585,2 = 1400,1 + 309,2 + 340,7 + 8649,3 = 10699,3 КДж = 10,7 МДж.

ОЕс = 20,8575,24 + 36,38,64 + 14,2713,52 + 585,216,95 = 1568,8 + 313,6 + 192,9 + 9919,1 = 11994,4 КДж = 12,0 МДж.

Вміст обмінної енергії можна вирахувати і наближеним методом, згідно вмісту енергії в 1 г перетравних поживних речовин.




Протеїн

1 г зернових кормів

Жир

Клітковина

БЕР

Для ВРХ

4,5 ккал.

8,3

2,9

3,70

для свиней

4,5 ккал.

9,3

4,2

4,2

Розрахунок для нашого прикладу з 1 кг ячменю:

ОЕВРХ = (80,194,5) + (9,98,3) + (24,962,9) + (585,23,70) = 360,8 + 82,2 + 72,4 + 2165,2 = 2680,64,1868 = 11,22 МДж

ОЕс = (75,244,5) + (8,649,3) + (4,213,52) + (585,24,2) = 338,58 + 80,35 + 56,78 + 2457,84 = 2933,554,1868 = 12,28 МДж

Проведення фізіологічних чи балансових дослідів дає змогу визначити коефіцієнт перетравлення протеїну, а це в свою чергу дає змогу визначити кількість перетравного протеїну. Визначають його в грамах, або в процентах від СР чи в 1 кг корму. Хімічний аналіз кормів дозволяє визначати поживність кормів в мінеральних речовинах та вітамінах. Мікроелементи визначають, як правило, в процентах, при необхідності ведуть перерахунок на грами, мікроелементи теж в процентах або в мг на кг корму. Жиророзчинні вітаміни А і Д визначають в І.О., останні в мг на кг корму.

Тільки комплексна оцінка кормів за всіма поживними речовинами дає можливість точно дозувати корм, забезпечити нормовану годівлю, найефективніше використати всі поживні речовини.

Лекція 10

Класифікація і стандартизація кормів


  1. Поняття про корм. Фактори, які впливають на склад і поживність кормів.

  2. Класифікація кормів. Зоотехнічна оцінка якості кормів.

  3. Зелені корми, значення їх в годівлі тварин.


Ключові слова: корм, грунти, агротехніка, кліматичні умови, добрива, фаза вегетації, зберігання, підготовки до згодовування, групи кормів.
Кормами називають продукти рослинного, тваринного, мікробного та іншогопоходження, які містять поживні речовини в засвоюваній формі, не спричиняють шкідливу дію на здоров’я тварин і забезпечують одержання певного рівня продуктивності.

Деякі продукти стають кормами тільки після спеціальної обробки, коли руйнуються ядовиті речовини або інгібітори травних соків (наприклад, в сої інгібітор трипсину, в картоплі соланін).

При виборі різних продуктів, які можуть бути використані в якості кормів обов’язково враховують не тільки їх поживність, а і те, як тварини поїдають цей корм, його собівартість та здатність до збереження чи консервування.

Основні вимоги, як пред’являються до кормових засобів, викладені в державних стандартах, де враховується в першу чергу якість даного корму. За вмістом вологи, протеїну, каротину, клітковини, органічних кислот, механічних домішок корм відносять до певного класу чи сорту.

В процесі травлення корми розщеплюються до простих сполук і використовуються для підтримки життя тварин, регуляції обмінних процесів, побудови органів і тканин, утворення продукції.

Найбільша питома вага в раціонах тварин належить кормам рослинного походження. На якість кормів рослинного походження мають вплив різні фактори, які можуть в деякій мірі бути регулюємі людиною, а в деякій і не регулюємі. На якість корму в першу чергу впливає склад грунту. Від того, на яких грунтах вирощується один і той же корм, він буде мати різний хімічний склад. Практика показує, що на добре окультурених, багатих гумусом грунтах, в яких інтенсивно протікають мікробіологічні процеси, врожай і поживність кормів значно вища, ніж на безструктурних. В зв’язку з цим в різних зонах країни складені біогеохімічні карти, навіть в окремих господарствах, щоб можна було впливати на склад грунтів за рахунок добрив

Хімічний склад рослин в значній мірі залежить від кліматичних умов. В залежності від кількості опадів, суми ефективних температур, інсоляції рівень, наприклад, протеїну може коливатися в одного і того ж сорту рослин на 2-2,5%. Врожай і хімічний склад кормових рослин може бути змінений за рахунок внесення органічних і мінеральних добрив. Вапнування кислих грунтів є одним із радикальних агротехнічних методів збільшити врожайність кормових рослин, особливо бобових. Бобові і злакові кормові культури неоднаково реагують на внесення добрив. Так, у злакових культур потреба в азоті у вигляді небілкового азоту більша, ніж у бобових культурах. В рослинах азот із грунту поступає у вигляді нітратів, нітритів і аміачних сполук. А інтенсивність процесу відновлення нітратів до аміаку залежить від вологи, температури і кислотності грунту. Тому накопичення нітратів, особливо калію, збільшується при засухах, зниженій температурі, заморозках. А у тварин, особливо у жуйних, відновлення нітратів до аміаку протікає тільки при наявності достатньої кількості вуглеводів і рН 6,5-6,7.

При однакових грунтових умовах однорічні і багаторічні бобові кормові культури накопичують менше нітратів, ніж злакові. При вмісті в СР раціону більше 0,5% нітрату калія може наступити отруєння навіть жуйних тварин.

При оцінці кормів необхідно враховувати сортові і видові особливості кормових культур. Зерно бобових має більшу протеїнову і кальцієву поживність, ніж зерно злакових. А сорт кукурудзи Опак-2 має значно більший вміст протеїну і лізину, ніж звичайні сорти. Так ж велика різниця по вмісту СР в різних сортах буряків, алкалоїдів в різних сортах люпину, по вмісту жиру в різних сортах соняшнику.

Агротехніка має досить сильний вплив на поживність кормів. Особливо це пов’язано з комулятивною можливістю рослин. В зв’язку із застосуванням пестицидів у тварин може бути токсикоз. Згідно санітарних норм в грубих і концентрованих кормах кількість їх не повинна перевищувати 1 мг/кг, а в соковитих 0,5 мг/кг СР раціону тварин на відгодівлі причому за 1,5-2 міс. До забою.

Фаза вегетації має суттєвий вплив на поживність і поїдання кормів. В більш пізній фазі вегетації у рослин більше клітковини і менше протеїну і води. Тому для злакових трав оптимальна фаза для заготівлі на корм – фаза колосіння, а для бобових – фаза бутонізації і початок цвітіння.

Способи заготівлі кормів теж впливають на поживність кормів. Наприклад, гранулювання трав’яного борошна, або заготівля сіна різними способами має значний вплив на вміст каротину.

Способи зберігання. Корнеклубнеплоди. Особливе значення має оптимальний вміст вологи: для грубих кормів – 15-17%, зерно і борошномельні відходи 12-14%, макуха і шроти 10-12%, трав’яне борошно 9-12%.

Технологія підготовки кормів до згодовування. Подрібнення, варка, тостірування, дріжджування.

За вмістом енергії корми розділяють на об’ємні (до 0,6 к.од. в 1 кг корму) і концентровані (більше 0,6 к.од.). За джерелом отримання: рослинні, тваринні, мінеральні, мікробіологічного і хімічного синтезу.

В тваринництві корми розділяють на слідуючи групи:

а) грубі корми: сіно, солома, полова, гіллячковий корм. Ці корми мають малий вміст енергії, високий – клітковини, являються основним наповнювачем для жуйних і при певних умовах підготовки можуть складати в раціонах до 30% за поживністю.

б) соковиті – всі зелені корми, силосовані, корнеклубнеплоди, баштанні, продукти переробки корнеклубнеплодів.

в) концентровані – зернові, макухи, шроти, відходи борошномельної промисловості, комбікорми.

г) тваринні корми – молоко і продукти переробки, рибне і м’ясо-кісткове борошно.

д) корми мікробіологічного походження: дріжджі, амінокислоти.

е) мінеральні корми – кормова сіль, крейда, фосфати, солі мікроелементів.

є) вітаміни

і) премікси.

В соковитих кормах можна виділити “водянисті корми”. Це свіжий і кислий жом, барда, пивна дробина, картопляна м’язга.

В концентрованих: білкові (зерно бобових, макуха, шрот, висівки, кормові дріжджі, трав’яне борошно), вуглеводисті (зерно злаків, суха стружка буряків, картопля, сухий жом, меляса).

Всі види кормів стандартизуються за якістю. Тобто в кожному кормі повинна бути певна кількість поживних речовин: сирого протеїну, сирої клітковини, каротину, мінеральних речовин, для таких рослинних кормів, як силос і сінаж особливе значення мають вміст сухої речовини, цукру, рівень і співвідношення органічних кислот (масляної, оцтової і молочної) та концентрація водневих іонів (рН).

Зелені корми відрізняються високим вмістом води 75-90%, особливо в ранні фази вегетації. На вміст води в зелених кормах має вплив, крім фази вегетації, температура, кількість опадів, зрошення. За енергетичною цінністю вони наближаються до зернових (0,7-0,8 к.од. в 1 кг) по мірі дозрівання поживність їх знижується. Вміст протеїну в СР залежить від виду рослин, фази розвитку, умов живлення азотом і коливається від 3 до 25%. Основний компонент протеїну – вільні амінокислоти, аміди, нітріти і нітрати. Злакові здатні більше накопичувати нітріти і нітрати, ніж бобові. Ознаки отруєння у тварин можуть спостерігатися при вмісті 0,02% нітритів і нітратів в СР трави, а при 0,22% можливі випадки смерті.

Вміст жиру не перевищує 4% від СР. Жири представлені в основному ненасиченими жирними кислотами.

Клітковина може складати від 14 до 32%. При вмісті в молодій траві менше 20% клітковини жуйні хворіють на розлад травлення, тому тваринам влітку дають сіно або солому, щоб збільшити рівень клітковини до 22-27%.

БЕР складають до 40-50%.

Вміст мінеральних речовин значно коливається в залежності від грунтів та добрив. В бобових більше Са, а в злакових Na. Вітаміни майже всі.

Лекція 11

Силос і сінаж


  1. Наукові основи і технологія заготівлі високоякісних кормів.

  2. Основні культури, які використовуються для заготівлі.

  3. Хімічний склад, поживність, норми згодовування.

  4. Вимоги стандарту, зберігання, підготовка до згодовування.


Ключові слова: Цукор, бродіння, молочна і оцтова кислота, консервування, цукровий мінімум, СР (суха речовина), волога, хімічні консерванти, піросульфіт натрію, НМЖК, силос, сінаж, плющення, фізіологічна сухість корму, коренеклубнеплоди, відходи переробки сировини на цукор, пивної промисловості.
Силос – це консервований, як правило, зелений свіжескошений інколи пров’ялений корм. Силосують такі види кормів: зелені рослини, вологе зерно, відходи овочівництва, коренеклубнеплоди, баштанні культури, буряковий жом, барду і інші. В основі силосування лежить молочно-кисле бродіння. Тобто для хорошої консервації готового силосу необхідно, щоб в сировині була певна кількість цукру, яка під дією молочнокислих бактерій перетворюється (зброджується) до молочної та оцтової кислот. Стан сировини, що силосується, коли активна кислотність середовища досягає рН-4,2 названа цукровим мінімумом. Визначення цукрового мінімуму проводять титруванням наважки маси, що силосується, 1 N розчином молочної кислоти до рН-4,2.

Розрахунок ведеться за формулою

х =

КН100

М

де х – кількість витраченої молочної кислоти, %;

К – вміст молочної кислоти в 1 мл розчину;

Н – кількість розчину молочної кислоти, витраченої на титрування, мл;

М – наважка сировини, г.

Вирахуваний % безводної молочної кислоти показує величину цукрового мінімуму для даної сировини при умові, що весь цукор перетворюється молочнокислими бактеріями в молочну кислоту. Але в процесі силосування цукор використовується частково на дихання клітин, спиртове та оцтово-кисле бродіння. Тому вихід молочної та оцтової кислот приблизно дорівнює 60% від загальної кількості цукру. При визначенні цукрового мінімуму фактично поступають так: обчислена теоретична витрата молочної кислоти (х) перемножуєть на коефіцієнт 1,7 (100:60).

За вмістом фактичного цукрового мінімуму всі кормові рослини ділять на три основні групи: легкосилосуємі, важкосилосуємі і несилосуємі. До першої групи належать: кукурудза, сорго, суданська трава, соняшник, топінамбур, отава злакових трав, віко-вівсяна суміш, ріпак озимий.

До другої групи відносяться донник, буркун, конюшина червона до цвітіння, могар.

Несилосуємі: кропива до цвітіння, люцерна в період бутонізації, гичка картоплі, кавуни, гарбузи.

В практичних умовах об’єктивним показником силосуємості рослин є відношення вмісту протеїну до цукру. Якщо вміст цукру перевищує вміст сирого протеїну, то сировина добре силосується і якщо вміст протеїну до цукру більше 0,6, то така маса важко силосується.

Відношення сирого протеїну до цукру у деяких рослин та їх силосуємість (за Шмідтом, Веттерну)

Рослини

Вміст в СР, г/кг

Відношення СП до цукру

Силосуємість

Спр.Ппр.

цукор

Кукурудза в м/в стиглості

100

135

1:1,35

Добра

Гичка цукрового буряка з верхівкою

130

170

1:1,30

Добра

Вівсяниця лугова

130

130

1:1

Добра

Овес на з/к

110

100

1:0,91

Середня

Трава лугова

135

80

1:0,60

Середня

Жито на з/к

140

70

1:0,50

Погана

Пелюшка, вика

200

60

1:0,30

Погана

Червона конюшина

190

50

1:0,26

Дуже погана

Люцерна

240

40

1:0,17

Дуже погана

Соняшник х

130

100

1,3:1

Середня

х – на силосуємість великий вплив має висока лужність золи.

Ділення рослин на легкосилосуємі і несилосуємі на практиці досить умовне. Все обумовлено певною вологістю рослин (вміст сухої речовини менше 25%). Якщо в рослині вміст СР 30-45%, то навіть сировина багата на білок добре силосується. На цьому базується технологія силосування із пров’ялених трав. Для практики необхідно знати критичний вміст СР, г/кг для різних рослин.

Люцерна:

до цвітіння 420

цвітіння 380

Конюшина:

до цвітіння 390

цвітіння 350

Конюшино-злакова

суміш:

до цвітіння 360

цвітіння 330

Суміш бобових:

цвітіння 320

м/в стиглість 250

Злакова трава:

до цвітіння 330

цвітіння 290

Жито і пшениця на з/к:

вихід в трубку 340

колосіння 270

Овес на з/к:

вихід в трубку 280

колосіння 250

в мол. стиглість 200

На рослинах є велика кількість різних мікроорганізмів, які інтенсивно розвиваються за певних умов: вологість, температура, кислотність, енергетичне та протеїнове живлення.

Академік Е.Н.Мітусін розвиток мікробіологічних процесів в період силосування ділить на три фази:

Перша – змішане бродіння починається з початку заповнення силосних споруд і закінчується при створенні анаеробних умов і початком закислення. В цій фазі іде розвиток змішаної мікрофлори, яка поступає із сировиною. Тут іде розвиток молочнокислих бактерій і дріжджів, а разом з ними і гнилісних та пліснявих форм. При підвищенні температури більше 40 0С білки і амінокислоти вступають в реакції з цукрами, в результаті чого утворюються меланоїди, які не перетравлюються тваринами. Крім того утворюються також ароматичні речовини типу фурфуролу і ізовалеріанового альдегіду, які надають силосу запах меду, яблук чи житнього хліба. Перегрітий силос має коричневий колір. Поїдається тваринами добре, але перетравність, особливо протеїну, може знижуватись до 0. Тому скорочення першої фази є необхідна умова для отримання високоякісного силосу.

Друга фаза – характеризується бурхливим розвитком молочнокислого бродіння, в результаті чого корм підкислюється, розвиток небажаної мікрофлори припиняється, в цей час іде розвиток дріжджового бродіння, частина цукрів перетворюється в спирт.

Третя фаза – пов’язана із закінченням процесів бродіння, накопиченням в силосі органічних кислот і зниження рН до 4-4,2, відмирають молочнокислі бактерії. В хорошому силосі молочна кислота переважає оцтову у співвідношенні 3-4 до 1. Якщо силосується волога маса багата на протеїн і бідна на цукор, процеси закислення ідуть повільно і може розвиватися маслянокисле бродіння, що дуже небажано.

При визначенні різних культур на силосування важливо дотримуватись оптимальних строків дозрівання тієї чи іншої культури, щоб одержати максимальні врожаї з необхідною кількістю вологи і поживності.

Оптимальні строки збирання окремих культур на силос

Культура

Фаза вегетації при скошуванні на силос

Кукурудза

Молочно-воскова, воскова стиглість зерна

Соняшник

Від початку до повного цвітіння

Суданська трава

Викидання волоті

Сорго

Воскова спілість зерна

Віко-овес, горох-овес

Воскова спілість бобів 1-2 нижніх рядів

Кормовий люпин

Блискучі бобики зерна в нижніх ярусах

Соя

Побуріння нижніх бобів

Кормові боби

Воскова спілість зерна в 4-5 нижніх ярусах

Багаторічні злакові трави

Початок колосіння

Багаторічні бобові трави

Бутонізація

Гичка (зелена) картоплі

До початку постійних заморозків

Гичка корнеплодів

Звичайні строки уборки (збирання)

Технологія силосування включає слідуючи операції:

а) скошування (з пров’ялюванням або без нього) і подрібнення рослин;

б) транспортировку зеленої маси до місця силосування і облік маси;

в) закладку, розрівнювання і трамбування маси в сховищах;

г) ізоляція засилосованої маси від повітря і промерзання.

При силосуванні рослин вологістю менше 75% їх можна подрібнювати до 2-3 см, при вологості 75-80% до 5-6 см, при більш високій – до 8-10 см, якщо рослина має не дуже грубе стебло.

Чим менша вологість зеленої маси, тим більше треба трамбування її. Якщо добре трамбувати зелену масу вологістю більше 85%, із неї може виділитися 250-450 кг соку, 80-85% - 140-230 кг, 75-80 – 20-140 кг, а при силосуванні маси вологістю 70% виділення соків практично відсутнє.

Найбільш розповсюджений тип споруд для закладки і зберігання силосу – траншеї, оптимальна ширина 12 м, висота стін 3,5 м. Довжина – в залежності від потреби в силосі. Необхідно знати, що обов’язково щоденна закладка маси повинна становити в трамбованому стані 0,7-1 м, а тривалість закладки 3-4 дні.

Найкраще зберігається силос в заглиблених і напівзаглиблених траншеях.

Втрати поживних речовин залежать від різних способів закладки:

герметичні силосні башти – 12-15%

напівзаглиблені і заглиблені траншеї – 20-25%

наземні траншеї – 25-30%

бурти і кургани – 40 % і більше

Краще вкривати силос поліетиленовою плівкою, при відсутності – 10-15 см подрібнена, волога солома, а потім шар землі.

Найбільш розповсюджена культура для силосування – кукурудза, яка дає врожайність 350-600 ц з га, а на зрошуванні до 1000 ц/га. У фазі викидання волоті 1 кг маси має поживність 0,15-0,18 к.од., а в молочно-восковій стиглості зерна 0,31 к.од., хоча кількість каротину зменшується з 50 мг/кг до 15-20 мг/кг. При скошуванні зеленої маси до молочно-воскової стиглості, коли вологість більша 80%, до неї додають солому і полову злакових і бобових культур. При цьому на дно траншеї кладуть шар різки соломи до 80 см, потім шар 30-40 см зеленої маси кукурудзи, знову шар солом’яної різки 10-20 см, потім зелена маса 30-40 см і т.д. Солома повинна бути якісною.

При збиранні кукурудзи на зерно, листя та стебло кукурудзи силосують додаючи гичку цукрових буряків, баштанні культури, жом. Надійний спосіб зберігання качанів з вологістю 58-60% - силосування, можна у вигляді комбісилосів (таблиця комбісилосів).

Соняшник дає хороший силос від початку до кінця цвітіння при врожайності зеленої маси 300-500 ц з га. Поживність силосу із соняшника 0,18 к.од. (2,1 МДж) і 15 г перетравного протеїну. Для підвищення протеїнової цінності інколи до маси додають бобові: віка, пелюшка, горох, соя, конюшина. При цьому вміст протеїну можна збільшити до 23 г в 1 кг. Соняшник добре силосується в різних співвідношеннях з кукурудзою. Особливу увагу заслуговує використання суміші із трьох культур: соняшник, кукурудза і соя. Силос із соняшника добре поїдають ВРХ і вівці.

Силос із бобових і злако-бобових сумішок. Бобові погано силосуються в чистому вигляді в залежності від вмісту в них цукру. Наприклад, люцерна в чистому вигляді дає гіркий силос, який погано поїдають тварини. Тому її додають або до комбісилосів або силосують із високо вуглеводистими кормами: кукурудза, сорго, буряками, мелясою. Всі бобові можна висівати з кукурудзою або соняшником для одержання хорошої маси для силосування. При цьому необхідно масу добре перемішувати.

Хороші культури для силосування люпин і горох. Для жуйних люпин на силос краще збирати у фазі сизих бобів, а для свиней і птиці – на початку цвітіння. В більш пізніх фазах краще силосувати разом з кукурудзою. Поживність люпинового силосу 0,17-0,18 к.од. (1,98 МДж) і 29-30 г перетравного протеїну в 1 кг. Коровам згодовують 14-20 кг, свиням – 1,5-2 кг.

Горох на силос краще збирати у фазі наливу зерна в нижніх ярусах.

Поживність силосу із люпину в межах 0,17-0,18 к.од. (1,98 МДж) і 29-30 г перетравного протеїну. Корови можуть його споживати 14-20 кг, дорослі свині 1,5-2 кг.

Силосуємість гороху залежить від фази вегетації. Якщо в чистому вигляді, то в фазі наливу зерна в нижніх ярусах.

Вимоги до силосу, виготовленого із різної сировини

Показники

І клас

ІІ клас

ІІІ клас

Запах

приємний, квашені овочі

фруктовий

допускається слабий запах меду, свіжого житнього хліб, оцтової кислоти

Суха речовина, % не <










із соняшника, топінамбура

18

15

12

із однорічних, свіжескошених трав

25

20

15

із підв’ялених трав

30

30

30

Сирий протеїн, % не <










із бобових трав

14

12

10

із бобових трав, злакових

12

10

8

із суміші сорго, соняшника

10

8

8

Каротин в сухій речовині, мг/кг не <

60

40

30

Сира зола із соняшника, топінамбура

13

15

17

із інших

11

13

15

Концентрація водневих іонів, рН

3,9-4,3

3,9-4,3

3,8-4,5

Молочна кислота, % не менше

50

40

20

Масляна кислота, % не >

0,1

0,2

0,3

Використання хімічних консервантів пов’язане з ліквідацією втрат в процесі мікробіологічних перетворень. Вперше застосував суміш мінеральних кислот (соляна і сірчана) фінський вчений Віртамен, він запатентував препарат AIV, аналогічні препарати були розроблені Зублриліним (ААЗ), С-2 (Шмансиновим) і ін. Техніка хімічної консервації полягає в тому, що закладується шар в 20-30 см силосної маси, і з допомогою розпилювача в певній концентрації вносяться такі препарати. Вони зупиняють розвиток маслянокислого і дріжджового бродіння. Основна вимога рівномірна обробка силосної маси. Складне їх транспортування і збереження.

Більш просте використання сухих препаратів: піросульфіту натрію, бісульфіту натрію, сульфат натрія. До високоефективних препаратів належать препарати органічних кислот і їх солей: мурашина, бензойна кислота, а також суміш низькомолекулярних жирних кислот (оцтової, пропіонової, масляної (КНМК). Існують інструкції як їх вносити і дозування. Необхідно чітко їх виконувати.

Сінаж слід розглядати як консервований корм, виготовлений виключно із тонкостебельних, трав’янистих рослин, зібраних в ранній фазі вегетації, коли вони містять максимум поживних речовин. Тому багаторічні бобові збирають у фазі бутонізації, однорічні бобові – у фазі трубкування, але не пізніше колосіння.

Консервуючи дія не концентрація водневих іонів, і фізіологічна сухість (необхідно пров’ялювати до вологості 45-55%). Якісний сінаж готувати і просто, і складно. Необхідно рано вранці скосити масу, бажано з плющенням, швидко пров’ялити краще у валках (все залежить від погоди), подрібнити до розміру 30 мм, швидко закласти при хорошій трамбовці і добре вкрити. Бажано всі процеси виконати швидко і якісно. Укривають найчастіше легкосилосуємою масою, щоб до сінажу зупинити доступ кисню. Поживність залежить від сировини, строків збирання, технології заготівлі. В 1 кг може міститися 0,30-0,45 к.од. (3,44-4,54 МДж) 23-70 г перетравного протеїну і 25-40 мг каротину.

До класного сінажу відносять корм з вологістю 40-55% для бобових і 40-60% - для злакових, мати ароматний або фруктовий запах, сіро-зеленого або жовто-зеленого кольору, для конюшини допускається світло-коричневий, в сухій речовині 13-15% протеїну для бобових і 10-12% - для злакових і 40-55 мг каротину.

Сінажом якісним можна повністю замінити силос і значно з економити концентрати в раціонах тварин.

Коренеклубнеплоди (кормовий і цукровий буряк, морква, брюква, турнепс, топінамбур, картопля) містять 70-90% води, 1-2% протеїну, 1-1,5% клітковини. Поживні речовини на 70% складаються із крохмалю і вуглеводів. Поживність від 0,09 до 0,3 к.од. в 1 кг (1,13-2,84 МДж). Хороший дієтичний корм для всіх сільськогосподарських тварин. Але в зв’язку з низьким вмістом протеїну їх використовують тільки в кормосумішах.

Картопля порівнюючи із зерновими культурами із одиниці площі може забезпечити однакову кількість протеїну, але вдвічі більшу кількість енергії. Ця універсальна культура може бути їжею для людей, сировиною для промисловості і кормом для тварин. Поживність залежить від сорту, погоди, грунту, добрив. Для ВРХ, коней може бути використана як в сирому так і у вареному вигляді: дійним коровам 10-12 кг, на відгодівлі до 10-15 кг, вівцям 1-2 кг, робочим коням 5-6 кг, а вареної до 10-15 кг.
Вимоги до якості сінажу

Показники

Клас

І

ІІ

ІІІ

Запах

ароматний, фруктовий

ароматний, фруктовий

допускається слабкий запах меду, свіжого житнього хліба

Колір

сірувато-зелений, жовто-зелений, для конюшини – світло-коричневий

сірувато-жовтий, жовто-зелений, для конюшини допускається світло-бурий

Вміст сухої речовини, % бобовий

40-55

40-55

40-55

злаковий і бобово-злаковий

50-60

40-60

40-60

В СР, % сирого протеїну не менше:










бобовий

12

13

11

бобово-злаковий

13

11

9

злаковий

12

10

8

В СР легкорозчинних вуглеводів, % не менше

2

-

-

В СР каротин, не менше

55

40

30

Масляна кислота, %, не більше

не допускається

0,1

0,2

При достатньому забезпеченні протеїном свиням можна згодовувати до 6-8 кг картоплі на 100 кг живої маси, але краще у вареному вигляді.

Варена картопля швидко закисає, тому її слід згодовувати зразу після варіння. Зберігають картоплю в буртах, сховищах або силосують. Найбільш доцільно силосувати в облицьованих траншеях, якщо передбачається використовувати його довгий час. Для свиней готують силос із пропареної картоплі, куди додають до 10% цукрового або кормового буряку і 5-10% сухого корму для зменшення вологості до 70-75%.

Кормовий буряк. За вмістом сухої речовини (7-16%) значно відрізняється від картоплі. Суха речовина складається із цукрів і пектинових речовин. Один із головних вуглеводистих кормів в раціонах ВРХ. Дійним коровам згодовують до 20-30 кг, 4-5кг вівцям і 4-6 кг свиням, особливо лактуючим свиноматкам. Добре зберігається у буртах. Якщо буряк приморожений, то краще його силосувати в складі комбісилосів.

Цукровий буряк. В основному ця технічна культура, багатша на СР до 25%, які представлені на 70% цукром. При включенні його в раціон необхідно пам’ятати, що він має багато цукру і мало протеїну, тому щоб не порушити цукрово-протеїнове відношення молочним тваринам згодовують 1-1,5 кг на 100 кг живої маси. Згодовують, як правило, в свіжому вигляді, хороший компонент для комбісилосів.

Морква. Вітамінний корм – 700-1400 мг каротину/корм.од. Багата на солі Са, Р, Fe, Cu. При зберіганні 5-6 міс. кількість каротину зменшується вдвічі. Згодовують в свіжому, силосованому, висушеному вигляді.

Топінамбур хороший корм для всіх видів сільськогосподарських тварин. В 1кг містить 0,2-0,25 к.од. (2,76-3 МДж обмінної енергії). Багатий цукром і крохмалем, за рівнем протеїну (15 г) перевищує інші коренеплоди (6-11 г).

Турнепс – соковитий водянистий корм, сухої речовини 9%, поживність 0,09-0,1 к.од. (1,07-1,13 МДж). Згодовують в основному коровам до 40 кг на добу.

Бруква багатша на суху речовину до 12%, поживність 0,12 к.од. (1,51-2,07МДж). Максимальна норма згодовування коровам – 30 кг.

Баштанні культури (кавуни, гарбузи) дієтичні корми, погано зберігаються, особливо кавуни, їх необхідно згодовувати зразу після збирання. Гарбузи можуть зберігатися, особливо товстокожі сорти, містять багато каротину і інших біологічно активних речовин. Дуже корисний сік для молодняку і свиноматок. В спеціальних приміщеннях може зберігатися довгий строк або в складі комбісилосу.

Водянисті корми: буряковий жом використовують в свіжому, силосованому, сухому вигляді. В ньому міститься 90,1% води, 2,1% протеїну, 0,6% жиру, 2,9% клітковини і 3% БЕР. Жом віджатий до 80-85% містить більше поживності 0,14-0,16 к.од. (1,51-2,01 МДж). Дешевше транспортирувати. Жом в свіжому вигляді не зберігають. При закладанні в ями іде його силосування. В ями закладають великими партіями, товщиною не менше 0,8 м, потім трамбують гусеничним трактором. Але при такому способі силосування втрачається до 15% поживних речовин. Якщо силосують з добавкою піросульфіту натрія 0,5%, або 0,35% бензойної кислоти чи 0,2% препарату КНМК втрати сухої речовини можна зменшити до 4,4; 5,5 і 0,7%.

Мезга (залишок крохмального виробництва). Хімічний склад і поживність залежать від сировини, яка використовувалась в крохмальному виробництві. Якщо картопля, то картопляна мезга, кукурудза – кукурудзяна мезга, пшениця – пшенична мезга. Мезга картопляна містить 86% води, 10-12% БЕР, мало протеїну. Поживність 0,11 к.од. (1 МДж обмінної енергії). В спеціальних ямах, де є дренаж, мезга віддає воду і кількість сухої речовини в ній підвищується до 20-40%, інколи її пресують і сушать. Згодовують ВРХ на відгодівлі до 30 кг на голову. Молочному поголів’ю згодовують не більше 15 кг, щоб не вплинути на якість молока. Кукурудзяна мезга має більшу поживність, в 1 кг 0,2 к.од. (2 МДж обмінної енергії). Її, як правило, висушують і одержують корм під назвою “глютен”, в якому міститься 22% перетравного протеїну. Використовується для виготовлення преміксів, комбікормів.

Барда . Найбільше значення має зерново-картопляна барда, яку одержують, як побічний продукт при виробництві спирту. Вона містить до 94% води і 0,5-1,1% перетравного протеїну. Використовується в свіжому вигляді при відгодівлі ВРХ, дає можливість ефективно використати грубі корми, у висушеному вигляді цінний концентрований корм.

Солодові ростки і пивна дробина (пивна гуща). Солодові ростки містять біля 89% СР, в тому числі 24% протеїну і 44% БЕР, але протеїн складається головним чином із небілкових азотистих сполук, які утворилися при пророщенні зерна. Тому використовується головним чином для відгодівлі ВРХ.

Пивна дробина складається в основному із оболонок і частинок зародку зерна. Містить багато БЕР, майже весь жир і білок зерна. Свіжу дробину згодовують до 12-16 кг молочним коровам. При зберіганні швидко псується, тому краще несвіжу не згодовувати, щоб не викликати порушення травлення. Висушена дробина за поживністю близька до пшеничних висівок і використовується для виготовлення комбікормів. При виробництві пива одержують також залишкові дріжджі, які використовують тільки в свіжому вигляді коровам (10-20 кг на голову за добу) і свиням (1-6 кг).

ХІІ. Грубі корми

  1. Технологія заготівлі високоякісного сіна. Види і класи сіна.

  2. Технологія виготовлення трав’яного борошна і різки. Вимоги стандарту.

  3. Солома, полова та інші грубі корми. Хімічний склад, поживність. Способи підготовки до згодовування.

Ключові слова: Сіно, консервування, використання вуглеводів, каротин, руйнування, фітостерин, вітамін Д2, механічні втрати, види сіна, класи, сирий протеїн, клітковина, поживність СР, МДж/кг не <, природні сінокоси, плющення, трав’яне борошно, різка, подрібнення, висушування, затарювання, гранулювання, вміст клітковини, протеїну, каротину, солома ярових злаків, бобових, запарювання, застосовують ферменти.

Сіно – це консервований зелений корм методом природнього висушування в поєднанні або без нього активного вентилювання. При фізіологічній вологості 16-17% сіно зберігається тривалий час без зниження своїх поживних якостей. Але повністю уникнути втрат поживних речовин не можливо. Уже при скошуванні іде все-рівно процес обміну речовин, клітини продовжують жити, а тому в умовах “голодного мінімуму” іде використання в першу чергу вуглеводів, зелена маса розігрівається, особливо при підвищеній вологості і втрати поживних речовин можуть скласти до 7-10%.

В період висушування трави при хороших умовах руйнується каротин і його втрати можуть становити до 70-90% від початкового вмісту.

При висушуванні трави під дією ультрафіолетових променів фітостерини рослин перетворюються на віт.Д2, вміст якого може скласти до 400 МО. При штучному висушуванні цього вітаміну немає.

Механічні втрати виникають при скошуванні, перекиданні, згрібанні, транспортуванні і т.д. Особливо втрачаються листя і суцвіття у пересушеного сіна.

Взагалі якість і поживність сіна залежить від багатьох факторів: вихідної сировини (ботанічний склад, фаза вегетації, умови агротехніки), погодні умови, тривалість заготівлі сіна, умови висушування (природне, з досушуванням активним вентилюванням), спосібу заготівлі (розсипне, подрібнене, не подрібнене, тюкування, в рулонах, брикетування),умов зберігання (в сіносховищах, баштах, скиртах, стігах, під навісами).

Вимоги до якості сіна

Вміст в сіні

Сіяне бобове

Сіяне злакове

Сіяне бобово-злакове

Природні сінокоси

Класи

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

Бобових рослин, % не <

90

75

60

-

-

-

50

35

20

-

-

-

Злакових і бобових, % не <

-

-

-

90

75

60

-

-

-

80

60

40

Каротину, мг/кг не <

30

20

15

20

15

10

25

20

15

20

15

10

Сирого протеїну, % не <

14

10

8

10

8

6

11

9

7

9

7

5

Клітковини, % не >

27

29

31

28

30

33

27

29

32

28

30

33

Мінеральних домішок, % не більше

0,3

0,5

1,0

0,3

0,5

1,0

0,3

0,5

1,0

0,3

0,5

1,0

Поживність 1 кг СР, не < Мдж/кг

9,2

8,8

8,2

8,9

8,5

8,2

9,1

8,6

8,2

8,9

8,5

7,9

К.од.

0,68

0,62

0,54

0,64

0,58

0,54

0,67

0,60

0,54

0,64

0,58

0,50

Для заготівлі сіна використовують посіви однорічних і багаторічних бобових і злакових трав, їх сумішки та природні сінокоси.

Бобове сіно із однорічних і багаторічних бобових трав (конюшини, люцерни, еспарцету, віки, гороху, доннику), якщо вони зібрані у фазу бутонізації і при хороших погодних умовах містить 0,5-0,6 к.од. в 1 кг стандартної вологи (6,8-7,6 Мдж обмінної енергії) і на 1 к.од. припадає 150-220г перетравного протеїну, бобове сіно хороше джерело мінеральних речовин і вітамінів.

Для одержання сіна злакового використовують посіви вівса, суданки, могару, тимофіївки, житняку, вівсяниці. В 1 кг його міститься 0,45-0,55 к.од. (6,8-7,4 Мдж обмінної енергії і 40-50 г перетравного протеїну. Частіше всього використовують бобово-злакові або злако-бобові сумішки, які за своєю поживністю перевищують злакові. Майже половину сіна одержують із природних сінокосів. Це трави, які ростуть в горах: тимофіївка лугова і альпійська, райграс високий, пирій, чемериця, конюшина, лезвенець рогатий і т.д.

Сіно суходільних лугів (злаки – польовиця, вівсяниця овеча, тимофіївка, біловус, тонконіг, пирій, полин, бобові – конюшина, люцерна, різнотрав’я, осоки, хвощі).

Поживність 0,45-0,5 к.од. і 40-48 г перетравного протеїну.

Сіно заливних лугів: пирій, тимофіївка, м’ятлик, конюшина, еспарцет, люцерна, тисячелистник, мотик повзучий: 0,4-0,45 к.од. і 35-40 г перетравного протеїну.

Є сіно лісне і болотне. За поживністю воно близьке до сіна заливних лугів. Сіно природних сінокосів не повинне містити шкідливих і ядовитих трав: для І класу не більше 0,5% і для ІІ та ІІІ класу не більше 1%. Сіно всіх класів не повинне мати плісені або гнилі, металодомішки не більше50 мг/кг, мінеральні домішки– 1%.

Збирати бобові трави на сіно не пізніше стадії бутонізації, або початоку цвітіння, злакові – вихід в трубку і початок колосіння.

Плющіння при скошуванні на сіно прискорює висихання в 1,5 разів, але це справедливо для бобових, а для злакових такого ефекту не спостерігається.

Сучасні технологічні схеми заготівлі сіна передбачають: скошування в прокоси або валки, плющіння, яке проводиться одночасно із скошуванням, ворушіння і перекидання валків, для рівномірного просушування підбір валків при вологості 35-40%, якщо використовується метод активного вентилювання, або до 16-17%, якщо складають на зберігання, транспортування до місця зберігання і закладка на зберігання.

Якість сіна визначають, як правило, лабораторними методами, щоб віднести до певного класу. Цю операцію необхідно проводити не пізніше 30 днів після закладки на зберігання. Яке значення має класність сіна говорять такі дані. При згодовуванні коровам сіна бобових в кількості 100 кг І-го класу можна отримати 55-60 кг молока, а ІІІ-го – тільки 45.

Якість сіна визначають ще і органолептичним методом, де визначають колір, запах і ботанічний склад. При цьому застосовують бальну оцінку. З цим методом ми познайомимось на лабораторних заняттях.

Вміст (% за поживністю) грубих кормів у раціонах тварин і птиці

ВРХ

Солома/сіно

Свині

Сінне борошно

Коні

Солома/сіно

Вівці

Солома/сіно

Корови тільні сухостійні

10-20/

15

Свиноматки

5-10%

Робочі коні

10-30/

20-25

Вівцематки

10-30/

15-30

Корови дійні

5-20/

8-14

Кнури-плідники

5-10

Кобили

15-20/

20-40

Барани-плідники

-/30-40

Бугаї-плідники

-/20-25

Відлучені поросята

3-5

Жеребці

-/40-50

Ярки

до 20/

до 30

Ремонтні телиці

15-20/

10-15

Відгодівельні

5-7%







Плембаран чики

до 10/

до 40

Відгодівельний молодняк 800 г приросту

6-12/6



















1200 г

-/12-13



















Птиця. Тільки для дорослої птиці в залежності від несучості сінне борошно.

Кури-яєчні – 3-4%

м’ясні – 4-5%

індики – 4-5%

качки – 5-6%

гуси – 6-7%

Трав’яне борошно і різка

При штучному висушуванні зеленої маси одержують трав’яне борошно і різку. Швидке обезвожування зеленої маси дає можливість до мінімуму звести втрати поживних речовин. З одиниці площі можна одержати за рахунок висушування в 1,5-2 рази більше протеїну, в 3-3,5 рази більше розчинених вуглеводів і в 7-9 раз більше каротину, ніж при заготівлі сіна. Для виробництва трав’яного борошна зелену масу подрібнюють до 3 см, для виготовлення різки – до 10 см.

Технологія заготівлі трав’яного борошна і різки включає слідуючи процеси:

а) скошування з одночасним подрібненням і погрузкою в транспортерні засоби;

б) перевозка до місця заготівлі і подача в сушильний агрегат;

в) висушування до кондиційної вологості борошна - 9-12%, різки – 10-15%;

г) гранулювання або брикетування, хоча цю операцію можна не проводити, а можна замінити затарюванням в мішки;

д) охолодження до температури навколишнього середовища;

є) закладка на зберігання.

Доцільно в польових умовах зелену масу пров’ялювати не більше 3-4 год., так як в цей час іде інтенсивний розпад каротину 2-3% за годину. Зниження вмісту води в зеленій асі з 85% до 65% дає можливість зменшити витрату дизельного томлива на 1 т борошна з 470 кг до 160 кг, а вихід борошна з 1 т зеленої маси з 52 до 160 кг. Найкраща сировина для виготовлення трав’яного борошна зелена маса люцерни у фазі бутонізації. Трав’яне борошно є високобілковий і вітамінний корм. При дотриманні технології виготовлення втрати поживних речовин можна знизити до 6-8% проти 20-25% в сіні в оптимальних умовах.

Фактори, які впливають на якість трав’яного борошна і його поживність: початкова сировина, фаза вегетації, вологість, температурний режим, гранулювання або брикетування, застосування консервантів (сантонін – 0,015%, бутілоксітолуол – 0,05%, бутілоксіанізол – 0,05%, технічний жир), зберігання в середовищі інертних газів N2 від 60 до 99% (в 5 разів збереження каротину), СО2 від 18 до 98%, від 43% каротину до 9%.

Якість трав’яного борошна

Показники

І кл.

ІІ кл.

ІІІ кл.

IV кл.

V кл.

Вологість (%)

8-12

8-12

8-12

8-12

8-12

Вміст каротину (мг 1 кг)

230

180

150

120

80

Вміст протеїну (%) не <

20

16

15

14

12

Вміст сирої клітковини (%) не >

22

24

27

30

35

Залишок на ситі 5 мм, %

5

5

5

5

5

3 мм, %

не допускається

Масова доля металомагнітних домішок

2 мм


не допускається

до 2 мм, мг/кг

50

50

50

50

50

Пісок 0,7%

Діаметр гранул 4,7-12,7 мм.

Довжина не більше двох діаметрів.

В зв’язку з великими площами посіву зернових тваринам використовують значну кількість соломи, яка по вмісту клітковини (30-36%) і протеїну (3,7-6,1%) наближається до сіна низької якості. В 100 кг соломи ярових культур кормових одиниць значно більше, ніж озимих: в просяній – 41, ячмінній – 36, кукурудзяній – 35, овіяній – 31, пшеничній – 22.

Хімічний склад (%) і поживність окремих видів соломи

Показники

Солома

пшенична (озима)

вівсяна

просяна

ячмінна

горохова

Вода

15,4

15,0

16,1

20,0

23,5

Сирий протеїн

3,7

4,0

5,7

3,8

6,1

Сирий жир

1,3

1,9

2,6

1,4

1,7

Сира клітковина

36,4

34,3

31,8

35,0

34,4

БЕР

36,8

39,0

34,7

33,7

29,4

В 1 кг міститься обмінної енергії
















КРС, Мдж

0,20

0,31

0,41

0,36

0,22

Перетравного протеїну

5

13

24

12

29

Тобто солома ярових культур більш поживна, а бобових – наближається до сіна, але вона погано зберігається, частіше вражається різними грибками, що може викликати захворювання тварин. Солома ріпака і гречки схожа за своїми якостями до соломи бобових, а за поживністю – до ярових культур.

Раціональне використання соломи як корму вимагає певних умов збирання, зберігання і технології підготовки до згодовування. Підготовка до згодовування полягає в застосуванні різних способів, які включають фізичні, хімічні, біологічні і комбіновані. Фізичні – це подрібнення, змішування, здобрювання. Найбільш простий – подрібнення не повинне перевищувати 2,5-3,5 см для ВРХ і 1,5-2,5 для коней. Дуже дрібна різка може викликати коліки у коней, а у ВРХ зупинення жуйки. Солому перед згодовуванням необхідно зволожувати теплою просоленою водою, перемішувати із силосом або жомом, здобрювати мелясою чи бовтушкою із концкормів, бардою, пивною дробиною. В умовах кормоцехів застосовують пропарювання соломи перед біологічною обробкою.

Але більш ефективна обробка соломи каустичною содою, яка краща, ніж обробка вапном. Для цього вносять на 1 т соломи 40-50 кг каустичної соди. Через добу вона повністю з’єднується із соломою. рН знижується із 9,5-10,5 до 5,5-6,5, що створює оптимальні умови для діяльності мікрофлори рубця. Технологія полягає в тому, що розчином соди обприскують солому, перемішують, закладають в ємність і пропарюють. Уже при 40 0С вуглекислий натрій розпадається на СО2 і луг NаОН і таким чином іде відділення кутикул клітковини, набухають мікрофібріли і вона стає більш доступною для використання.

Біологічний метод підготовки соломи полягає в застосуванні ферментів целловередина і пектофоетидина, які гідролізують клітковину, а потім іде дріжджування із мінімальними втратами концкормів.

Полова злакових містить менше клітковини, ніж солома, але більше золи. Вона може містити землю, пилюгу, насіння бур’яну. Вона більш поживна, ніж солома, але перетравність органічної речовини її не перевищує 40%. Частіше всього використовується при силосуванні. Стрижні кукурудзяних качанів добре поїдають корови до 6 кг на голову і молодняк на відгодівлі старше 6 місяців до 4 кг, якщо вони подрібнені до не більше 4 мм і здобрені мелясою і сечовиною.

Можуть використовуватись і корзинки соняшнику у вигляді борошна, як домішка до основного корму в кількості 10-15% за поживністю. Гіллячковий корм для овець.


Лекція 13
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

Реклама:





Скачать файл (3253 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru