Logo GenDocs.ru


Поиск по сайту:  


Лекции - Годівля сільськогосподарських тварин - файл n1.doc


Лекции - Годівля сільськогосподарських тварин
скачать (3253 kb.)

Доступные файлы (1):

n1.doc3253kb.01.01.2013 11:32скачать


n1.doc

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   19
Реклама MarketGid:
XVIII Особливості годівлі великої рогатої худоби

  1. Діяльність шлунково-кишкового тракту і вимоги до хімічного складу кормів та комплексу елементів живлення.

  2. Вплив рівня і повноцінності годівлі в період сухостою на життєдіяльність телят, здоров’я корів і молочну продуктивність в наступну лактацію.

  3. Норми годівлі, корми, раціони, контроль повноцінності годівлі.

Ключові слова: Споживання, подрібнення кормів, рот, зуби, слина, бактерії, рубець, бродіння, гази, кислоти, слабо лужна реакція кормової маси, використання амідів, синтез вітамінів групи В, інфузорії, розклад клітинних стінок, сичуг, кисла реакція, шлунковий сік, ферменти, пепсин, хімозин, розщеплення білків, трипсин, хімотрипсин, всмоктування в тощій кишці, амілази підшлункової залози, тонкий відділ, жовч і ліпази підшлункового соку, товстий кишечник.

Періоди тільності, розвиток ембріону, запуск корів, корми, поживні речовини, норми годівлі.

Споживання корму являє собою складний фізіологічний процес, яким керує ЦНС і регламентується двома факторами – голодом і насиченням.

На ступінь насичення великий вплив має апетит. Він тісно пов’язаний з дією травного центру, точніше з його відділами в гіпоталамусі і в корі головного мозку. Збудження апетиту залежить від вмісту в крові продуктів проміжного обміну, рівня засвоєння їх клітинами, кількістю в тканинах води, станом, а також від багатьох зовнішніх факторів.

Травлення у тварин відбувається в трьох органах: в ротовій порожнині, в шлунку і кишечнику.

Корм з допомогою губ, язика і зубів потрапляє в рот тварин. Тут починається його подрібнення з допомогою жуйного апарату. Подрібнення корму набагато збільшує поверхню корму, що в свою чергу покращує умови змочування травними соками, доступу до поживних речовин різних ферментів. Разом з тим подрібнена маса корму вільно проходить через глотку і стравохід. Процес жування збуджує діяльність слинних і частково травних залоз. Під дією слини і починається процес травлення. Хоча вона складається на 99-99,5% із води, але невелика кількість хлоридів, фосфатів, бікарбонатів трохи пом’якшує корм, забезпечує йому слаболужну реакцію. А за рахунок слизистих речовин і муцинів корм формується в грудки, які легко проковтуються тваринами. Слаболужна реакція такого корму створює сприятливі умови для бактеріальних процесів бродіння, які потім розвиваються в попередніх шлунках. Під дією ферменту птиалину в ротовій порожнині іде часткове засвоєння легкорозчинних вуглеводів соковитих і зелених кормів. Кількість рідини, яка виділяється щоденно у вигляді слини досить велика і складає в травоїдних до 10% маси тіла їх за добу, в дорослої ВРХ вона досягає 50-60 кг.

Після ковтання корм через стравохід потрапляє в передні частини шлунку, стравохідний жолоб, сітку і рубець (у жуйних), які з точки зору функціонального їх значення для процесу травлення складають одне ціле і залишається в кожному із них певний час. Дякуючи періодично повторюваним скороченням (м’язів) попередніх шлунків їх вміст проштовхується із одного відділу в інший, причому одночасно іде інтенсивне перемішування при незатухаючому розтиранні і подрібненні кормової маси об стінки кишечника. В перетравленні корму в рубці ферменти не беруть участь. В цьому відношенні рубець корінним чином відрізняється від інших травних відділів шлунку.

В умовах слаболужного середовища, створеного слиною в рубці під дією бактерій, які поступають з водою і кормом, в ньому виникають інтенсивні бродільні процеси і в ньому руйнуються такі стійкі до хімічної дії групи кормів, як клітковина. В попередніх шлунках у вигляді кінцевих продуктів бродіння створюються різні кислоти (уксусна, пропіонова і масляна). Всмоктування їх проходить в рубці, і таким чином вони можуть бути використані в енергетичному обміні.

Бродіння в рубці

Корм

Перероблено вуглеводів

Із 1 кг корму утворилося

целюлози

пентозанів

Оцтової кислоти

пропіонової кислоти

масляної кислоти

всього

%

%

грамів

Пшенична солома

39,1

39,5

96

101

39

236

Люцернове сіно

36,1

52,6

136

76

48

260

В процесі бродіння утворюються гази, в першу чергу вуглекислий газ і метан, кількість яких в кінці процесу збільшується.

Склад газів у рубці: СО2 – 65,8%; СН4 – 30,6%; О2 – 0,2%; Н2 – 0,2%; N2 – 4%.

В результаті бактеріального розпаду сирої клітковини, вірніше – інкрустуючих речовин, стінки клітин останніх стають поступово тоншими, рихлішими і нарешті розпадаються, дякуючи чому вміст їх звільняється і без перешкод піддається дії травних ферментів.

Жири, білкові речовини і легкорозчинні вуглеводи в протилежність целюлози лише в незначній мірі піддаються бродінню з утворенням метану. Але при згодовуванні великих кількостей легкорозчинних вуглеводів таких, наприклад, як картопля, або цукровий буряк, збудники бродіння використовують в першу чергу легкорозчинні вуглеводи, тоді будуть менше працювати збудники бродіння целюлози, внаслідок чого погіршиться використання інших поживних речовин. Тобто наступить депресія процесу травлення. Необхідною умовою безперервного процесу бродіння є слаболужна реакція кормової маси, що знаходиться в рубці. Хоча, як уже було сказано, в рубці створюються кислоти, але все нові і нові порції слини, що надходять під час жуйки, підтримують слаболужну реакцію. Поряд з розщепленням вуглеводів в рубці під дією бактерій відбувається часткове розщеплення білків. Про це говорить поява сірководню і вільного азоту, джерелом яких може бути тільки білок. Характерним для рубця є також наявність ферментів, які розщеплюють білок, причому оптимальна дія їх відбувається при такому рН, яке свідчить про бактеріальне походження цих ферментів.

Найбільш суттєве значення для тварин має однак здатність бактерій рубця, як нижчих рослин з таким же обміном як у рослин, безпосередньо будувати білок свого тіла, використовуючи для цієї цілі азотовмісні сполуки небілкової природи (аміди). Таким шляхом вони сприяють перетворенню тваринами азотистих сполук в білок свого тіла.

Жуйні тварини дістають із цієї властивості бактерій істотну для себе вигоду і безперервно створювані в рубці бактерії, по мірі їх надходження разом з кормовою масою в сичуг, перетравлюються разом з усім вмістом рубця. Жуйні таким чином одержують можливість використати білок, синтезований мікроорганізмами із нижчих, вміщуючи азот сполук – амідів. Між тим самі тварини переробить і використати ці сполуки неспроможні так як і інші нежуйні тварини, які здатні забезпечити свою потребу в азоті виключно за рахунок істинно білкових сполук.

Ця “бактеріальна” теорія була вперше створена Гегеманом і Цунцом, а потім підтверджена багатьма експериментальними дослідженнями.

Крім білку, бактерії синтезують різні вітаміни, особливо вітаміни групи В, які теж використовуються тваринами.

Домінуючі процеси бактеріального характеру в рубці доповнюються одночасно роботою різних інфузорій. Значення інфузорій вперше відзначив Мангольд. Інфузорії належать до нижчих тварин. Вони пристосувались до особливих умов в рубці у жуйних і зустрічають в них виключно в цьому відділі шлунку, де знаходяться в симбіозі з хазяїном-твариною. Інфузорна фауна створюється в рубці з переходом тварин на рослинні корми. При утриманні тварин на одному молоці інфузорії із рубця зникають. Інфузорії переважно переробляють крохмаль, розщеплюючи його за допомогою діастазв цукор. Цей цукор як і цукор, утворений бактеріями із целюлози, інфузорії перетворюють в тваринний цукор, глікоген. Целюлозу вони не можуть розщеплять. Вони не здатні, як бактерії використовувати азот амідів, але вони можуть рослинний білок перетворювати в білок свого тіла, тобто в тваринний білок. В ході травлення, при переході головним чином в інший відділ шлунку – книжку, інфузорії буквально розтираються, а в подальшому перетравлюються, а окремі продукти, в основному амінокислоти, всмоктуються і засвоюються тваринним організмом. Таким чином, інфузорії перетворюють рослинний білок в тваринний і віддають його в розпорядження тварин. В цьому, згідно Мангольду, і полягає значення інфузорій в білковому обміні тварин. Хоча ця роль інфузорій і не є життєво необхідною для тварин. Тварини можуть і самі нормально виконувати свої функції по перетворенню рослинного булку.

Найбільш суттєвим явищем в рубці слід признати процеси бродіння завдяки яким розкладаються складові частини клітинних стінок, особливо грубих кормів, які багаті на сиру клітковину. Такого бродіння кормів у тварин з однокамерним шлунком немає, тому корми із значним вмістом клітковини у них значно гірше перетравлюються.

Добре перемішаний корм у жуйних із рубця не поступає в інші відділи шлунку, а повертається при відригуванні знову в ротову порожнину, яке починається через 30-60 хвилин після прийняття корму.

Тут корм знову пережовується, подрібнюється, насичується слиною, після чого ковтається і повторно поступає в рубець або сітку. Перемішавшись з кормовою масою в рубці корм може знову відригуватись в ротову порожнину. Тільки після того як корм буде в достатній мірі подрібнений і зволожений, він може перейти в слідуючий відділ – книжку. Внутрішня поверхня книжки розділена то великими, то малими листами – складками, які покриті сосками. Дякуючи двохсторонньому перетиранню між листами книжки корм знову механічно розтирається і одночасно далі переміщується аж доти, доки не попаде в істинний шлунок – сичуг. В сичузі кормова маса поступово насичується шлунковим соком, причому спочатку розположені шарами порції корму не представляють однорідну масу.

Шлунковий сік виділяється залозами, розміщеними в слизистій шлунку. Він є рідиною без кольору, кислої реакції, без запаху, кислою на смак. Така реакція обумовлена наявністю вільної соляної кислоти (Нcl). Концентрація HСl і в зв’язку з цим величина рН у різних видів тварин неоднакова.

Кислотність шлункового соку




Hcl

РН

Бик

0,05-1,12

2,1-4,4

Вівця

0,04-0,21

1,9-5,6

Теля

1,13-0,36

1,4-3,9

Свиня

0,46

1,1-2,0

Собака

0,5-0,6

0,8-1,0

Людина

0,4-0,6

0,9-1,5

Таким чином, концентрація вільної НСl найнижча в шлунковому соці жуйних, що й обумовлює слабо кислу реакцію соку. Кисла реакція тормозить діяльність бактерій, які надходять з кормовою масою в шлунок і попереджує виникнення процесів загнивання. В цих умовах починають свою діяльність ферменти. Найбільш важливим із них являється пепсин, який оптимально діє тільки при кислій реакції.

Пепсин впливає на білкові складові кормової маси і розщеплює їх спочатку до альбумоз і далі до пептонів. Це є кінцева дія пепсину на білок. Пептони мають меншу молекулу від білків і добре розчиняються у воді і мають властивість до значної дифузії. Тобто пепсин спричиняє глибоке розщеплення білку.

Майже всі білки піддаються дії пепсину. Нуклеоальбуміни і протеїди розпадаються при цьому не тільки на пептони, але і на нуклеїни і нуклеїнові кислоти; у глюкопротеїдів відщеплюються вуглеводи.

Поряд з пепсином в процесі білкового розпаду приймає участь і сичужний фермент, або хімозин, який перетворює молоко на сирову масу і при цьому осаджується казеїн. Це один із етапів розщеплення білків молока під дією пепсину і хімозину. Під їх дією білки молока розщеплюються повністю за виключенням казеїнового молока (коров, кіз і буйволиць), яке дає нерозчинний у воді псевдо нуклеїн.

Із білкових сполук не піддаються дії пепсину еластин і кератин, а також білки клітинних ядер – нуклеїни.

Вуглеводи не піддаються дії шлункових ферментів, оскільки ферменти, які їх розщеплюють не діють в кислому середовищі. Жиророзщеплюючі ферменти в певній мірі починають свою дію в сичу зі і викликають розпад жирів до гліцерину і жирних кислот. Слід сказати, що в сичу зі в деякій мірі проходить всмоктування розщеплених поживних речовин і особливо продуктів білкового розпаду.

У телят молоко поступає безпосередньо в сичуг. Ліпаз і амілаз в сичужному соку немає. Загальна кількість, яку виділяє доросла ВРХ сичужного соку складав у ВРХ – 100 л, у дорослих овець і кіз – 5-6 л.

Тонкий відділ жуйних має різну довжину. У овець і кіз – 17-34 м, у дорослих ВРХ – 40-50 м. Морфологічно тонкий відділ розділяється на дванадцятипалу, тонку і підвздошну кишки.

Головну роль в процесах травлення в тонкому відділі виконують ферменти кишечного і підшлункового соку, а також складові частини жовчі.

Перетравлення білків продовжується спочатку з участю трипсина і хімотрипсина підшлункового соку, а потім дія карбоксипептіраз підшлункового соку та амінополіпептіраз і діпептираз шлункового соку. Білок розщеплений до амінокислот всмоктується в тощій кишці. Вуглеводи розщеплюються під дією амілази підшлункової залози.

Кінцевий продукт гідролізу вуглеводів в кишечнику – моносахариди, які здатні до всмоктування.

В перетравленні жирів в тонкому відділі кишечника приймають участь жовч і ліпази підшлункового і кишечного соків.

Всмоктування насичених і ненасичених жирних кислот відбувається в нижньому відділі тонкого кшечника. Тут же всмоктуються і залишкові мінеральні речовини і вітаміни, які не всмокталися в рубці. Остаточне перетравлення поживних речовин, що залишилися, проходить в товстому відділі під дією ферментів, які виділяють бактерії. Частина перетравних речовин засвоюється, а частина виділяється з калом.

Годівля тільних сухостійних корів

В період тільності у корів підвищується обмін речовин в зв’язку з розвитком плаценти і ембріону. Ембріональний період у них продовжується з 1 по 34-й день, перед плідний – з 15 по 60 день і плідний з 61-го по 285-й. Збільшення маси плоду проходить нерівномірно. До кінця першої третини тільності маса плоду складає 20-30 г. В цей період енергетичний обмін збільшується всього на 5% і звичайний рівень годівлі корів забезпечує потребу плоду в енергії і поживних речовинах. В перші місяці тільності значення має повноцінна годівля корів, тому що неповноцінна по протеїну, мінеральними речовинами і вітамінам може бути причиною розсмоктування плоду і аборту.

До кінця другої третини тільності маса плоду досягає 5-7 кг, що складає 15-20% від маси теляти при народженні. Потреба кормів в енергії та поживних речовинах збільшується приблизно на 15%.

В останню третину тільності приріст плоду теляти складає 75% від живої маси при народженні. Особливо інтенсивно розвиток плоду проходить в останні два місяці тільності. В зв’язку з чим оптимальний строк сухостійного періоду у корів повинен складати 60 днів.

При низькому рівні годівлі тільних корів в слідуючій лактації часто спостерігається передчасний, самовільний запуск, лактація скорочується, а сухостійний період збільшується, в такому випадку від корів недоодержують значну кількість молока.

Скорочення оптимального строку сухостійного періоду також небажане, особливо у високопродуктивних корів, які в скорочений сухостійний період не можуть відкласти необхідну кількість резервних речовин в тілі, що веде до зниження молочної продуктивності в слідуючий за цим періодом лактації.

Сухостійному періоду передує запуск корів, тобто закінчення лактації. Основний прийом (захід), який застосовується при запуску корів – зменшення кратності доїння і зміна раціону годівлі. Спочатку корів переводять з трьохкратного (на двократне) або з двохкратного (на однократне), далі на двократне, або доїння через день. Все це необхідно робити поступово при індивідуальному підходу до корів, слідкуючи за їх молокопродуктивністю. Після закінчення доїння доїння контролюють стан молочної залози. Одночасно із зміною кратності доїння в зимовий період із раціонів виключають соковиті і концентровані корми, в літній період – зелену масу заміняють на грубй корм. У високопродуктивних корів дуже часто необхідно в цей період зменшити і кількість питної води.

В першу декаду сухостійного періоду коровам згодовують в середньому 80% поживних речовин від норми, на початку другої декади раціон доводять до норми, а в третю і четверту декаду норми годівлі збільшують на 20%. За дві неділі до розтелу потреба в енергії в корів збільшується, а споживання об’ємистих кормів з наближенням розтелу зменшується. В цей період рекомендується частину силосу замінити на високоякісне сіно і концентрати.

Жива маса корів середньої вгодованості за період сухостою повинна збільшитися на 10-15%, а нижчесередньої і худих приріст живої маси повинен бути значно більший.

Не можна допускати ожиріння корів, яке часто відбувається за рахунок односторонньої годівлі такими кормами як барда, жом, картопляна мязга, пивна дробина. Взагалі норми годівлі тільних сухостійних корів розраховані на повновікових тварин середньої вгодованості. Коровам, які не закінчили свій ріст необхідно додатково згодовувати 5 корм.од. і 500 г перетравного протеїну на 1 кг приросту живої маси.

Тільні сухостійні корови живою масою 600-700 кг і плановою продуктивністю 7-8 тис. кг молока за лактацію повинні одержувати за добу 13,5-15 к.од. або 150-170 МДж обмінної енергії. На кожні 100 кг живої маси в залежності від рівня продуктивності вони повинні одержувати 2,1-2,4 кг СР.

В зв’язку з інтенсивним ростом плоду в раціонах тільних сухостійних корів на 1 корм.од. повинно міститися не менше 110 г перетравного протеїну. Джерелом протеїну повинні бути натуральні корми. Тільним коровам забороняється згодовувати сечовину або інші азотовмісні сполуки небілкового походження.

Перетравність і використання поживних речовин раціону у тільних сухостійних корів багато залежить від вмісту вуглеводів і їх співвідношення з протеїном. Вміст клітковини в СР їх раціонів повинен бути на рівні 24-28%. При недостачі клітковини в корів порушуються процеси травлення.

Показники

Плановий надій, кг

3000

4000

5000

6000

7000

8000

Жива маса, кг

500

400

500

500

600

500

600

600

700

600

700

Кормові одиниці

7,7

7,9

8,8

9,9

10,7

11,5

12,3

13,5

14,1

14,2

14,9

Обмінна енергія, МДж

89

92

105

116

125

132

142

153

159

162

170

Суха речовина, кг

11

9,6

11

11,6

12,6

12,1

12,9

14,2

14,8

14,6

15,3

Сирий протеїн, г

1310

1310

1490

1675

1810

1945

2085

2285

2385

2470

2590

Перетравний протеїн, г

850

850

970

1090

1175

1265

1355

1485

1550

1605

1685

Сира клітковина, г

2750

2305

2640

2670

2900

2660

2840

2980

3110

2920

3060

Крохмаль, г

750

850

850

1175

1270

1370

1465

1930

2015

2085

2190

Цукор, г

680

680

775

980

1060

1140

1220

1485

1550

1605

1685

Сирий жир, г

230

245

280

335

365

415

445

515

535

585

610

Сіль кухонна, г

50

45

55

60

70

65

75

80

90

85

95

Са, г

80

70

90

95

110

105

120

130

140

135

150

Р, г

45

40

50

55

65

60

70

75

85

80

90

Mg, г

18,5

17,3

19,8

20,9

22,7

21,6

23,2

24

25,1

25,9

27,2

К, г

62

58

66

70

76

81

87

90

94

97

102

S, г

21

19

22

23

25

27

29

30

31

32

34

Fe, мг

540

540

615

695

750

805

860

945

985

1020

1070

Cu, мг

75

75

90

100

105

115

125

135

140

145

155

Zn, мг

385

385

440

495

535

575

615

675

705

730

765

Со, мг

5,4

5,4

6,2

6,9

7,5

8,1

8,6

9,5

9,9

10,2

10,7

Mn, мг

385

385

440

495

535

575

615

657

705

730

765

J, мг

5,4

5,4

6,2

6,9

7,5

8,1

8,6

9,5

9,9

10,2

10,7

Каротин, мг

345

385

440

495

535

635

675

810

845

875

920

Віт.Д, тис.МО

7,7

7,7

8,8

10,9

11,8

12,7

13,5

16,2

16,9

17,5

18,4

Е, мг

310

310

350

395

430

460

490

540

565

585

610

Цукрово-протеїнове відношення в раціонах тільних сухостійних корів повинне бути на рівні 0,8-1, а відношення цукор+крохмаль до перетравного протеїну 1,7-2,3, вміст сирого жиру – не менше 30-40 г на 1 корм.од.

Кормова сіль обов’язкова в зимових і літніх раціонах корів, причому не менше 6 г на 1 к.од. Сіль-лизунець не завжди може забезпечити потребу тварин в Nacl. Тому, крім солі-лизунець, яка повинна завжди бути в кормушках, необхідно додавати розсипну сіль до раціону.

Нестачу мінеральних речовин в раціонах необхідно забезпечувати за рахунок мінеральних підкормом або преміксів.

Головним джерелом віт.А для корів є корми раціону. Включення до раціону якісного сіна, силосу, сінажу або трав’яного борошна зазвичай забезпечує сухостійних корів у вітаміні А, але коли неякісні корми, необхідно додавати до раціонів препарати віт.А.

Потребу у вітаміні Д у тільних сухостійних корів забезпечують згодовуванням сіна сонячного сушіння, сінажу, частково силосу. При дефіциті – додають до раціону опромінені дріжджі або препарат віт.Д.

При згодовуванні коровам якісного сіна, силосу, сінажу, трав’яного борошна або зеленої трави потреба їх у віт.Е забезпечується повністю.

Обов’язковим компонентом зимових раціонів тільних сухостійних корів повинне бути якісне злако-бобове сіно – джерело енергії, протеїну, вуглеводів, мінеральних речовин і вітамінів.

Частина грубого корму (20-30%) можна згодовувати у вигляді соломи ярих зернових культур (вівса, ячменю, пшениці). Повна заміна сіна соломою або силосом недопустима. В такому випадку раціон стає дефіцитним за протеїном, мінеральними речовинами і вітамінами. Не допускається і повна заміна грубих кормів у раціонах тільних сухостійних корів. Телята від таких корів хворіють на важкі шлунково-кишкові захворювання.

В середньому тільним сухостійним коровам необхідно згодовувати на 100 кг живої маси до 2-2,5 кг сіна і соломи. Мінімальна кількість 1 кг у вигляді сіна.

Додатково до сіна згодовують 1-1,5 кг сінажу, 2-2,5 кг силосу, по 1 кг коренеплодів на 100 кг живої маси. Кількість концкормів складає 1,5-2 кг на голову за добу. Кращими концентратами в цей період вважаються пшеничні висівки, вівсяна дерть, макуха або шрот із соняшнику чи льону. Не можна використовувати макуху чи шрот із бавовнику, який може містити госинол, ядовиту речовину, яка може викликати аборти, народження мертвих або слабких телят. Такі ж явища можуть спостерігатися і при згодовуванні сечовини.

Необхідно згодовувати тільним сухостійним коровам тільки якісні корми. Не допускається згодовування їм силосу або коренеплодів мерзлих чи розморожених, а також запліснявілих чи гнилих кормів.

Годівля в зимовий період 2-3 разова при вільному доступі до автопоїлок. Температура води і в приміщенні не повинна бути нижче 8-10 0С.

При переході від зимового до літнього утримання тільних корів і нетелів необхідно дотримуватися поступового переходу від годівлі кормами, які багаті на клітковину, до молодої зеленої маси. Тому перед виходом на пастівник їм обов’язково згодовують в певній кількості силос, сінаж або сіно. Влітку при достатній кількості зеленої маси дача концкорму може бути обмежена, крім високопродуктивних корів.

Зразковий раціон сухостійної корови в зимовий час з плановим надоєм 5000кг може бути такий: 5 кг сіна, 7 кг злако-бобового сінажу, 12 кг силосу, 1 кг трав’яної різки, 5 кг коренеплодів, 2-2,5 кг концентратів, 70 г кухонної солі, 130 г кормового фосфату, 120 мг CuSO4, 800 мг ZnSO4, 8 мг Cocl2, 3 мг Kj.

Умови утримання тільних сухостійних корів можуть мати не менший вплив на послідуючу молочну продуктивність, ніж повноцінна годівля. Тому тільних сухостійних корів і нетелів необхідно утримувати окремими групами, вони повинні щоденно користуватися 2-3 годинними прогулянками на свіжому повітрі. Активний моціон сприяє апетиту, який в кінці тільності погіршується із-за росту плоду і зменшення об’єму шлунку і кишок, а також із-за інтенсивного виділення в цей час естрогенів. Корови, які користуються моціоном менше хворіють на парези і мастити, у них легше проходить розтел.

Годівля нетелів повинна бути організована таким чином, щоб забезпечити ріст самих тварин і нормальний розвиток плоду. Годують їх за нормами згідно живої маси і планового рівня молокопродукції. За період тільності їх приріст повинен складати 500-600 г. Корми використовують ті ж, що і для тільних сухостійних корів.

Згідно американських рекомендацій по годівлі тільних сухостійних корів, де молочна продуктивність сягає 10 і більше тисяч кг молока на корову слід відмітити слідуючи:

а) Тільним за 15 днів до очікуваного розтелу коровам згодовують раціони з розрахунком майбутньої лактації, а протягом тільності раціон розраховується так, щоб підтримати життя організму і ріст плоду.

б) Грубі корми високої чи низької якості повинні містити 12% сирого протеїну.

в) Для покращення споживання СР після отелення, необхідно адаптувати популяцію мікроорганізмів рубця до перетравлення великої кількості концентратів, що і робиться за 2 неділі до розтелу.

г) Споживання від 50 до 80 г Са і від 30 до 40 г фосфору являється найбільш сприятливим для більшості корів. Щоб не передозувати рівень кальцію, в раціоні зменшують кількість бобових в СР раціону корів. Встановлено, що раціон сухостійної корови, який містить 0,6% Са і більше 0,4% Р приводе до частішого захворювання на молочну (лихорадку) пропасницю.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   19

Реклама:





Скачать файл (3253 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru