Logo GenDocs.ru


Поиск по сайту:  


Лекции - Годівля сільськогосподарських тварин - файл n1.doc


Лекции - Годівля сільськогосподарських тварин
скачать (3253 kb.)

Доступные файлы (1):

n1.doc3253kb.01.01.2013 11:32скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19
Реклама MarketGid:
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ
Факультет технології виробництва і переробки продукції тваринництва
Кафедра годівлі та зоогігієни с.-г. тварин

КУРС ЛЕКЦІЙ

з дисципліни „Годівля сільськогосподарських тварин”

для студентів 2-3 курсу факультету ТВППТ з спеціальності 6.130200„Технологія виробництва і переробки продуктів тваринництва”


Полтава 2011


Курс лекцій дисципліни “Годівля сільськогосподарських тварин” розроблені професорами, докторами с.-г. наук Трончуком І.С. , Поліщуком А.А.та доцентами,к. с.-г.наук ,Булавкіною Т.П.

Рекомендовані до видання кафедрою годівлі та зоогігієни с.-г. тварин (протокол № від „ ”------------2011р).
Зав. кафедрою проф. Поліщук А.А.

Схвалено науково-методичною радою

“____” __________ 2011р. (протокол № ___ )
Голова науково- методичної ради ____________Доц. Васильева О.О.

ЗМІСТ
Лекція1.Історія розвитку, предмет і задачі науки про годівлю сільськогосподарських тварин.......................................................................

Лекція2.Хімічний склад кормів і фізіологічне значення окремих поживних речовин у живленні тварин...........................................................................

Лекція3.Характеристика і фізіологічне значення протеїну............................

Лекція4. Характеристика і фізіологічне значення вуглеводів для тварин......

Лекція 5. Характеристика і фізіологічне значення жирів для тварин

Лекція 6. Мінеральні речовини і їх значення в живленні тварин.

Лекція 7. Вітаміни та їх значення для організму тварин.

Лекція 8. Перетравність поживних речовин

Лекція 9. Поживність кормів і методи її визначення

Лекція 10. Класифікація і стандартизація кормів

Лекція 11.Силос і сінаж.

Лекція 12.Грубі корми.

Лекція 13. Зернові корми

Лекція 14. Корми – відходи технічних виробництв (маслоекстракційного, борошномельного, цукрового, крохмального)

Лекція 15.Кормові добавки

Лекція 16. Комбікорми

Лекція 17. Потреба тварин в поживних речовинах

Лекція 18.Особливості годівлі великої рогатої худоби.

Лекція 19.Годівля дійних корів.

Лекція 20.Годівля телят до 6-місячного віку.

Лекція 21.Годівля молодняку ВРХ після 6-ти місячного віку.

Лекція 22.Відгодівля великої рогатої худоби.

Лекція 23.Особливості годівлі свиней

Лекція 24.Годівля лактуючих свиноматок та кнурів-виробників.

Лекція 25.Годівля підсисних та відлучених поросят.

Лекція 26.Відгодівля свиней.

Лекція 27.Годівля баранів-виробників та вівцематок.

Лекція 28.Годівля ягнят і ремонтного молодняку.

Лекція 29.Годівля коней.

Лекція30.Годівля птиці.

Лекція 31.Годівля пушних звірів.

Лекція 32.Кормові добавки до раціонів с.-г. тварин на сучасному етапі..

Лекція 33.Токсичні речомини в кормах для тварин.

Лекція 1

1.Історія розвитку, предмет і задачі науки про годівлю сільськогосподарських тварин.


  1. Вступ.

  2. Історія розвитку науки про годівлю сільськогосподарських тварин.

  3. Завдання по виробництву продуктів харчування для людей.

  4. Інтенсифікація – основний шлях збільшення тваринницької продукції.

  5. Предмет і задачі науки.

Ключові слова: рослина, тварина, людина, населення, історія, наука, годівля, поживність, поживні речовини, норми живлення, енергія, білок, інтенсифікація, витрата кормів, продуктивність, кормова база, предмет і задачі.

1. Вступ

Незамінна, а мабуть і вирішальна роль в еволюції життя на землі належить рослині. Вона і тільки вона накопичила основну органічну масу за рахунок фіксації сонячної енергії в зелених листях та розчинених в воді мінеральних речовин. Рослина є основою живлення тварин і людей. Тобто рослина є творець, а всі останні – споживачі. Не дивлячись на це, все живе складає єдиний ланцюг еволюції, кожному відведена своя особлива роль. На певному етапі домашні тварини і людина є наче конкурентами за рослинну їжу. Це стосується, в першу чергу, зерна злакових, бобових та масляних культур. Але декілька разів більша частина органічної маси цих культур не придатна для споживання людиною. Це солома, полова, стебла кукурудзи, гичка буряків, залишки переробки зерна – висівки, макуха, шроти. А якщо сюди добавити сіно, то тільки порівняно мала частина того, що створює рослина, придатне в незмінному вигляді для споживання людиною, а всі вище названі відходи – ця величезна маса продуктів є прекрасним кормом для домашніх тварин. За рахунок споживання цих кормів тварини дають кращі продукти для людини. Правда, ця робота домашніх тварин проходить із значними втратами у вигляді кала та сечі, але краще втратити частину при виробництві молока, м’яса і жиру, ніж втратити всю ту величезну масу рослинної продукції. Якщо подивитися ширше, то і втрата не відносна. Оскільки сеча і кал переробляються мікроорганізмами, поповнюють родючий пар землі і знову поступають до рослин.

На даному етапі розвитку цивілізації не можливо собі уявити існування людства, його здоров’я, без продуктів тваринництва. Завдяки збільшенню виробництва продукції сільського господарства і, особливо, продуктів тваринного походження стало можливим збільшення населення планети.
2. Історія розвитку науки про годівлю тварин

За даними американського вченого Л.Брауна одомашнення рослин і тварин почалося всього 10000 років тому, тоді ж і почалося накопичення досвіду в розведенні і годівлі тварин. Історія науки про годівлю тварин налічує зовсім малий проміжок – лише близько 200 років. В 1809 році Альбрехт Теєр – агроном і грунтознавець опублікував 1-й том “Основи раціональної годівлі”, що і поклало початок розвитку науки про годівлю. Ідея, яку висловлював Теєр, діє і сьогодні. Він зробив спробу привести оцінку різних кормів до єдиного показника. На той час, за його пропозицією, таким показником став 1 кг лугового сіна середньої якості. Він вирахував, що для корови потреба в кормах складає 2500 кг сіна на рік. За його даними, на основі господарських дослідів, а також деяких наукових лабораторних дослідів, можна встановити “поживну силу” різних кормів. Якщо 100 кг згодованого сіна дають в господарстві певний результат, то необхідно знайти кількість кожного нового корму, яка дала б той же результат. Так було знайдено, що 100 кг лугового сіна рівноцінно за своєю дією 90 кг сіна конюшини або 200 кг картоплі, чи 525 кг кормового буряку, 266 кг моркви і т.д. Все це для дійних корів. Пізніше його учні, назвали цей показник “сінним еквівалентом”. Не довгий час проіснувала “сінна теорія” – всього 50 років, але вона дала можливість більш впевнено вести і розвивати господарювання. Швидко стало ясно, що сіно одного складу не відповідає сіну іншого складу, корми залежать від місцевих і кліматичних умов, тому продуктивна дія їх різна.

В цей час іде інтенсивний розвиток органічної хімії. З появою робот Лібіха та його учнів стало можливим визначення хімічного складу кормів та окремі групи поживних речовин. Особливо широко такі аналізи були проведені на першій німецькій дослідній станції в Лейпцізі-Маккерні, директором якої був Еміль Вольф. Він звів дані тих аналізів в таблиці, які одержали велику популярність. З цього часу, на зміну “сінним еквівалентам” прийшла сума сирих поживних речовин. В послідуючі роки, завдяки роботам хіміків-фізіологів, особливо Генненберга і Штомана, була внесена ясність відносно тих процесів, які протікають в організмі с.-г. тварин при перетравленні кормів. Було встановлено, що вирішальне значення має не хімічний склад кормів, тобто вміст сирих поживних речовин, а та частина корму, яка всмоктується організмом тварин. Вольф в останніх своїх роботах багато уваги приділив перетравленні кормів і ці дані також звів в таблиці. В них наведені дані про вміст перетравних поживних речовин, тобто перетравних жирів, вуглеводів та білків.

Визначення потреби в кормах за перетравними речовинами мало значний прогрес в порівнянні з розрахунком за сирими речовинами тому, що за основу бралось не те, що тварина одержувала з кормом, а те що вона використовувала. Але і в даному випадку не була досягнута основна мета – провести оцінку кормів до єдиного показника. Метод розрахунку за перетравними поживними речовинами базувався не на єдиному показнику, а на різних поживних речовинах, що значно ускладнювало роботу. Але більш важливим залишалося те, що не ясно було, що ж далі було після перетравлювання. Як тварина використала поживні речовини для побудови свого організму, різних фізіологічних процесів.

Генрі Армсбі розробив схему енергетичного балансу в тваринному організмі, в яку було введено такі поняття як валова (брутто), перетравна, фізіологічно корисна чиста (нетто) енергія корму. Він запропонував проводити оцінку енергетичної поживності кормів в одиницях чистої енергії – термах 1 терм відповідав 1000 ккал відкладених в організмі тварин білку вуглеводів і жиру. Цей принцип став основою для подальшого розвитку оцінки поживності кормів по їх продуктивній дії на організм тварин.

Але найбільший вклад в розвиток науки про годівлю тварин в другій половині 19 і на початку 20 сторіччя були здійснені роботами Оскара Кельнера. В респераційних дослідах на волах він вивчив продуктивну дію чистих перетравних органічних речовин: білків, жирів, клітковини, цукру, крохмалю і визначив константи відкладення жиру за рахунок цих речовин. На відміну від Армсбі він запропонував оцінювати продуктивну дію кормів не в калоріях чистої енергії, а в жировідкладанні. Жировідкладання за рахунок 1 кг перетравного крохмалю одержало назву крохмальний еквівалент.

Взагалі можна відмітити, що наука про годівлю тварин інтенсивний розвиток одержала, починаючи з другої половини 19 сторіччя. В цей час були проведені класичні досліди по годівлі тварин і в Росії. Слід відмітити роботи Миколи Петровича Чирвинського (1848-1920). Цей видатний вчений, вчитель багатьох поколінь агрономів і зоотехніків (по тодішній термінології) провів дослідження на поросятах і довів, що жир у тварин може відкладатися не обов’язково із жиру (теорія Фойта), а із вуглеводів. Це було підтверджено іншими дослідниками на тваринах інших видів в багатьох країнах. Чирвинський все своє життя присвятив дослідженню процесів росту тварин в залежності від умов годівлі. Він вперше показав, що наші аборигенні породи можливо значно покращити за рахунок хорошої годівлі в молодому віці. Чирвинський був професором колишньої Петровської сільськогосподарської академії, а потім Київського політехнічного інституту. Він організував першу в Росії кафедру загальної зоотехнії, де вивчали годівлю і розведення тварин.

Великий вклад в розвиток науки про годівлю внесли вчені-зоотехніки Михайло Іванович Придорогін (1862-1929), Михайло Федорович Іванов (1871-1935), Юхим Федотович Ліскун (1873-1958). Підручник Ліскуна “Годівля с.-г. тварин” витримав три видання, написаний легкою мовою з економічним аналізом.

Велика заслуга в розвитку науки про годівлю тварин Єлія Анатолійовича Богданова (1872-1931). Свою наукову роботу він почав з розв’язання питання можливості утворення жиру тварин з білків корму, що було на той час проблемою в теорії жироутворення. Оригінальними дослідами на поросятах Богданов доказав, що жироутворення з білків корму звичайний процес, як із вуглеводів, що встановив Чирвинський. Богдановим встановлено, що поряд з енергетичним живленням корму необхідно враховувати білкове і вітамінне.

Під його керівництвом ішов розвиток вчення про нормовану годівлю тварин в залежності від фізіологічного стану, особливо племінних тварин, а також розроблений проект радянської (вівсяної) кормової одиниці (в 1922-23 рр.), який був прийнятий в 1933 році.

Михайло Іудович Дьяков (1878-1852) провів широкі досліди по вивченню обміну речовин і енергії в лактуючих тварин, на основі яких були прийняті норми годівлі дійних корів, овець і кіз; зробив значний вклад в розвиток теорії про мінеральне живлення с.-г. тварин. Він автор робіт, які вияснили роль інфузорій в травленні жуйних тварин, а також доказав, що продуктивна дія окремого корму значно нижча, ніж суміші кормів. Ці роботи лягли в основу розвитку комбікормової промисловості.

Особлива заслуга в розвитку науки про годівлю тварин належить Івану Семеновичу Попову (1888-1964). Іще в 1915 році він провів досліди по перевірці Кельнеровської системи оцінки кормів. В цій роботі він доказав, що поживність зернових кормів неоднакова для тварин різних видів. В 1921 році ним були видані “Кормові норми для відгодівельних волів, племінних і відгодівельних свиней”. З 1921 по 1929 роки він працював в Московському вищому зоотехнічному інституті, де вперше в СРСР створив кафедру годівлі. В 1930-1933 роки працював у Всесоюзному науково-дослідному інституті тваринництва, де організував роботу по оцінці поживності вітчизняних кормів. В результаті якої в 1933 році була видана книга “Корми СРСР, склад і поживність”. Значну увагу він приділяв годівлі і роздою високопродуктивних корів. На основі експериментальних даних ним була двічі видана книга “Годівля високопродуктивних корів”. Він вважав, що при визначенні вуглеводів в кормах, необхідно визначати вуглеводи клітини і клітинної стінки, а далі по білку доповнювати вмістом необхідних тваринам амінокислот. В СРСР ним вперше були складені таблиці по вмісту амінокислот в кормах. З його ініціативи, а також інших вчених в Союзі було налагоджено промислове виробництво окремих амінокислот. Під його керівництвом були виконані досліди, в яких встановлено, що в раціонах корів 20-25% протеїну можна заміняти сечовиною. Його підручник по годівлі с.-г. тварин витримав 9 видань, перекладений на багато мов світу.

Попов вважав, що білкову проблему в тваринництві слід вирішувати за рахунок збільшення виробництва рослинних білкових кормів в господарствах, що актуально і сьогодні.

Вже в 20 сторіччі багато доповнили науку про годівлю с.-г. тварин такі вчені, як О.П.Дмитроченко, М.Ф.Томмс, Й.М.Кузнецов, П.Д.Пшеничний, Є.А.Соколов, А.С.Солум, Н.І.Денисов та інші.

Зі створенням республіканських і зональних науково-дослідних інститутів, а їх в колишньому Союзі було більше 25, була розпочата велика робота по розробці деталізованих норм годівлі всіх вікових і виробничих груп сільськогосподарських тварин за енергією, протеїном, амінокислотами, вітамінами, макро- та мікроелементами, яка закінчилася виданням книги “Деталізовані норми годівлі, корми, раціони для с.-г. тварин”. В розробці цих норм прийняли участь цілі творчі колективи інститутів, всіх перелічити неможливо. Можна тільки відзначити, що в Україні над цими питаннями працювали Український інститут свинарства (м. Полтава), Український інститут тваринництва (м. Харків), Інcтитут тваринництва Лісостепу і Полісся (м. Львів), Інститут тваринництва Степних районів (Асканія-Нова). З виданням деталізованих норм стало можливим контролювати раціони за 28-30 показниками. Дійні стада провідних господарств, таких як Головний селекційний центр України агрофірма “Наукова”, державні племінні заводи “Чумаки”, “Плоснівський”, “Бортничі” та ін. вже застосовують на практиці годівлю тварин за такими показниками і одержують високу продуктивність тварин. Хоча на сьогодні, на жаль, в більшості випадків годівлю тварин нормують лише за енергією, протеїном, кальцієм, фосфором і каротином, що й забезпечує низький рівень продуктивності. Так, наприклад, в 1999 році по Україні надій молока на корову склав лише 1200-1500 кг проти майже 3000 кг в 1988 році.
3. Завдання по виробництву продуктів харчування для людей.

Чисельність населення на земній кулі має тенденцію до швидкого зростання, що в свою чергу і стимулює, і вимагає різкого збільшення виробництва продуктів харчування і особливо продуктів тваринництва. За даними ООН в 1960 році на Землі проживало 3 млрд. чоловік, четвертий мільярд добавився за 15 років, п’ятий і шостий – за 25 років, або в середньому вже за 12,5 років, а до 2025 року за прогнозом чисельності населення складе більше 8 млрд., що складе велику напруженість в світі із-за нестачі продуктів харчування. На сьогодні сільське господарство планети виробляє біля 2 млрд. т зернових, з них пшениця – 585 млн. т, рис – 562 млн. т, кукурудза – 577 млн. т. В середньому в 2000 році на душу населення виробляли лише 330 кг зернових, що майже в три рази менше необхідної кількості, щоб вдосталь забезпечити потребу людини і годівлю тварин для виробництва молока, м’яса, яєць.

Як відмічає американський вчений Л.Браун, білок – головний компонент їжі, необхідної людині, а основа білкового живлення – зерно, яке споживається безпосередньо у вигляді хлібу або через тварин у вигляді м’яса, молока, яєць. Хлібні злаки, які займають більше 70 % земель в обробітку дають 52 % енергії, яку споживає людина, 11 % додають продукти тваринництва (м’ясо, молоко, яйця), картопля і інші клубне плоди дають 10 %, фрукти і овочі – 10 %, тваринні жири і рослинні масла – 9 %, цукор – 7 %, риба – 1 %.

Але ж білок має вирішальне значення як для фізичного, так і розумового розвитку людей, особливо дітей. Досліди, які були проведені в Мексиці показали, що білкове голодування дітей протягом декількох років викликає зниження коефіцієнта інтелектуальності на 13 балів, причому таке відставання не може бути відновлене ні освітою, ні кращим живленням в старшому віці.
Табл.1 Фактичне споживання продуктів харчування на душу населення в Україні в порівнянні з іншими країнами та науково обґрунтованими нормами

Продукти харчування

Науково обґрунтовані норми

США

Канада

Франція

ФРН

Данія

Польща

Україна

на добу

на рік

1988

вироб  лено в 1998

Хлібні продукти

120

330

103

75

83

77

72

119

138




Картопля

109

299

56

68

80

76

69

139

122




Овочі

153

419

124

89

119

83

72

115

125




Продовження табл.1

Продукти харчування

Науково обґрунтовані норми

США

Канада

Франція

ФРН

Данія

Польща

Україна

на добу

на рік

1988

вироб  лено в 1998

Фрукти і ягоди

222

81

97

116

87

148

70

32

47




Цукор

33

90

28

43

36

33

37

46

49,7




Олія

20

55

22,9

18,7

19,1

14,8

32,4

8,2

11,2




Масло тваринне

6

16

2,1

4,0

9,1

8,2

6,9

8,6

5,9




М'ясо

81

222

115

93

92

97

96

63

60

39

Риба

14

38

7,8

6,3

8,6

4,4

19,4

6,5

18,5




Молоко

322

882

265

310

410

366

360

415

367

287

Яйця, шт.

0,8

292

238

210

271

262

238

203

286

172

Для задоволення потреби дорослої “середньої” людини в енергії в умовах помірного клімату, потрібно на добу споживати продукти харчування, які б містили 3200-3500 ккал обмінної енергії. Така кількість енергії міститься в 1 кг пшеничного борошна. Але важливо саме те, що така кількість енергії повинна бути доставлена в організм за рахунок вуглеводів – 440-460 г (або 65 %), білків 100-140 г (17,5 %) і жирів 115-120 г (17,5 %). В передових країнах світу 35 % за поживністю добового раціону людей складають продукти тваринництва (табл.1), при цьому 50 г білків повинно припадати на білки тваринного походження: м’ясо, молоко, риба. Це має виключно важливе фізіологічне значення для людей. За даними ФАО ООН (дані “середньої людини”) споживання мінімальної кількості білків тваринного походження має тісний зв’язок з ростом, живою масою і тривалістю життя людей (табл.2)

Таблиця 2

Зв’язок споживання білків з ростом, живою масою і тривалістю життя людей

Країни

Споживання білків тваринного походження

Зріст, см

Жива маса, кг

Тривалість життя, років

США

57

170

70

64

Китай

18

158

54

30

Як бачимо із таблиці 1 в 1988 році в Україні досягли такого рівня споживання продуктів харчування, що по деяких показниках майже наблизилися до передових країн світу. Хоча по м’ясу було відставання проти норми на 1/3, а по фруктах і ягодах майже на 50 %. І тоді, як запевняли інформаційні органи нас було 52 млн. чоловік. За десять наступних років в Україні виробництво м’яса всіх видів склало з розрахунку на душу населення лише 39 кг, що складає близько 50 % норми, молока 287 або 89 % норми, яйця – 172 шт.– 59 % норми споживання. Гірше харчування призвело до розповсюдження захворювань, скорочення життя людей. Населення в Україні зменшилося на 4 млн. і склало 48 млн. 157 тис. на 5 грудня 2001 року.

Як вважають академіки В.Сайко і В.Круть, Україна має виробляти 60 млн. т зерна, тобто майже в 2 рази більше, ніж в даний час. Наші родючі грунти, кліматичні умови з таким потенціалом, як наш роботящий народ, зумовлюють виконання такої програми. При цій умові ми всі разом збережемо здоров’я нації, її інтелектуальний творчий дар.
4. Інтенсифікація – основний шлях збільшення тваринницької продукції

Виробництво тваринницької продукції може здійснюватися екстенсивним або інтенсивним шляхом. Екстенсивне ведення тваринництва пов’язане з використанням в зимовий період кормів-відходів рослинництва: соломи, полови, жому, влітку зелених кормів і пасовищ.

Годівля тварин, як правило, незбалансована, через це продуктивність тварин низька при високій витраті кормів. При екстенсивному веденні тваринництва не витримуються зоогігієнічні вимоги утримання тварин, використовуються аборигенні породи тварин. Інтенсивний шлях розвитку тваринництва вимагає створення стабільної, повноцінної кормової бази, високопродуктивних стад тварин, впровадження інтенсивних промислових технологій виробництва продукції, що гарантує високу продуктивність тварин при економній витраті кормів.

Наприклад:

Продуктивність

Витрати кормів на 1 кг продукції, ц

Виробництво продукції на 1000 ц к.од.

к.од.

%

ц

%

Молочне стадо

3000 кг молока

1,36

100

735

100

6000 кг молока

0,95

69,9

1053

143

Відгодівля великої рогатої худоби (ВРХ)

360 г/добу

10,65

100

94

100 %

1000 г/добу

7,00

65,7

143

152

Відгодівля свиней

200 г/добу

9,23

100

108

100

600 г/добу

4,50

46,7

222

206

Кури-несучки

150 яєць

3,6 на 100 штук

100

278 тис. шт..

100

250 яєць

2,2

61,1

455 тис. шт.

164

Ці дані свідчать про те, що центральним фактором інтенсифікації є кормова база. Раціони з достатньою концентрацією поживних речовин в 1 кг сухої речовини перетравлюються і використовуються на 15-20 % краще. Внаслідок чого період відгодівлі, наприклад, свиней може скоротитися втричі (від 30 до 120 кг при добовому приросту в 200 г – 450 днів, а при 600 г – 150 днів). За рахунок повноцінної годівлі в три рази скорочуються витрати на підтримку життя.

Тому в основу науково-обґрунтованого ведення господарства повинен бути покладений принцип відповідності двох галузей: тваринництва і рослинництва. Цей принцип був сформований майже два сторіччя тому російським вченим А.Т.Болотовим: “Соблюдение должной пропорции между скотоводством и хлебопашеством – есть главнейший пункт внимания сельского хазяйства. Сие две вещи так между собой связаны, что если одна упущена будет, то неминуемо будет нанесён вред другой”.

Як з накопиченням знань підвищувалась продуктивність тварин свідчать дані К.Гранта (США).

Показник

1956 р.

1967 р.

1980 р.

Біологічний ліміт

Велика рогата худоба м’ясних порід

Середньодобовий приріст, г

908

1000

1180

1816

Вік досягнення живої маси 454 кг (міс.)

17

15

13

8

Витрати сухої речовини на 1 кг приросту (кг)

8,1

7,2

6,1

5,0

Вихід телят від 100 корів

81

85

90

100

Свині

Середньодобовий приріст, г

590

731

771

1462

Вік досягнення живої маси 90 кг (дн.)

174

158

138

100

Витрати сухої речовини на 1 кг приросту (кг)

3,7

3,3

2,9

2

Кількість вирощених поросят одного гнізда

7

8

9

20

О.В.Єгорова (2001 р.) проводила аналіз годівлі ВРХ в сільськогосподарських підприємствах приміської зони Полтави протягом 1995-1999 рр. і прийшла до висновку, що згодовування на одну корову за рік 32,9 ц кормових одиниць різних кормів, в т.ч. 5,1 кор.од. концкормів, на дорощуванні та відгодівлі відповідно 14 і 1,8 к.од. не задовольняє потреби в поживних речовинах ці групи тварин, знижує їх продуктивність.

А досвід колективного господарства ім. Енгельса, Новопсковського району Луганської області показує, що на корову необхідно згодовувати за рік 46-48 ц кормових одиниць різних кормів, а молодняку 18-20 ц. При такій умові в нинішній час можна одержувати до 50 % рентабельності від скотарства. Крім цього необхідно вирощувати горох, сою (відповідно 400 і 100-150 га), щоб забезпечити тварин білком. Відомо, що при виході 13-14 % протеїну на 1 кг сухої речовини кормів можна стабільно балансувати раціони тварин по найбільш лімітованим поживним речовинам: енергії і білку, в т.ч. амінокислотах.

Прикладом рекордної продуктивності в молочному скотарстві може бути корова Убре Бланка на Кубі, яка в 1982 році за рік дала 27674 кг молока. Вона з’їдала за добу 26 кг сіна і 30 кг комбікорму при витраті на 1 кг молока лише 0,65 корм.од. Всі ці дані, які приведені вище, говорять про те, що для одержання все вищої і вищої продуктивності необхідна повноцінна нормована годівля, бездефіцитна за поживних речовин, хоча для кожної групи тварин є також свої біологічні ліміти, які можуть бути досягнуті мабуть в дуже далекому майбутньому.

5.Предмет та задачі науки

Що ж складає предмет “Годівля с/г тварин”. Це перш за все оцінка поживності кормів і потреби тварин в поживних речовинах, тобто більш теоретичний розділ. Де потрібно буде згадати, або поновити знання з біохімії, фізіології, морфології, частково анатомії різних тварин, різного віку і фізіологічного стану. Далі іде розділ корми, їх поживність, використання, підготовка до згодовування в різних технологічних умовах. І нарешті великий розділ нормування годівлі тварин різних видів і статево-вікових груп.

Завданням предмету “Годівля с/г тварин” являється надання спеціалісту знань по біології, годівлі домашніх тварин різних видів, організації науково-обґрунтованої годівлі; прогресивних методах заготівлі кормів; марках і типах машин та механізмів, які використовуються в кормо виробництві; поживності основних кормових засобів.

Спеціаліст повинен знати рецепти комбікормів, які використовуються для тварин різних видів, різного віку і продуктивності; властивості і якості кормів; зміни, які проходять в процесі заготівлі, зберіганні і підготовці до згодовування, державні стандарти на корми, норми годівлі тварин, прогресивні технології, особливості годівлі при промисловій технології, основні заходи інтенсивного вирощування ремонтного молодняка і відгодівлі, особливості годівлі виробників і маток.

Крім того, зооінженер повинен вміти розраховувати потребу в кормах в цілому для господарства, визначати кормові норми, розраховувати рецепти гранул, брикетів, визначати їх поживність, складати раціони, визначати їх біологічну повноцінність, розробляти рецепти комбікормів для тварин різного віку і продуктивності, складати базу даних для роботи на персональних комп’ютерах.

До завдань даного курсу відноситься також навчання майбутніх спеціалістів методів розрахунку виходу поживних речовин з одиниці кормових площ, взяття середніх проб кормів, визначення їх хімічного складу, розрахунку їх поживності, розрахунку і приготування кормових добавок, методів постановки науково-господарських дослідів на тваринах різних видів.
Лекція2

Хімічний склад кормів і фізіологічне значення окремих поживних речовин у живленні тварин.

План

  1. Хімічний склад кормів та тіла тварин. Схеми зоотехнічного аналізу кормів.

  2. Фізіологічне значення води та поживних речовин.

  3. Хімічний склад кормів як первинний показник поживності. Вміст валової енергії в кормі.

Ключові слова: Вода, суха речовина, протеїн, жир, клітковина, БЕР, зола, мінеральні елементи, сполуки, групи, “сирі речовини”, зоотехнічний аналіз, хімічний склад, коефіцієнти, калорія, джоуль, мегаджоуль (МДж), валова енергія.

Не дивлячись на якісну відзнаку тваринного і рослинного організму між хімічним складом тіла тварин і рослин відзначається певна схожість. В організмі тварин і рослин знайдені майже всі хімічні елементи, які існують в неживій природі, але біля 98,5 % їх кількості припадають на частку вуглецю, водню, кисню, азоту, кальцію і фосфору. Всі хімічні сполуки, які знаходяться в тілі тварин і рослин є органічні сполуки і вони за своєю будовою і властивостями значно відрізняються від неживої природи, хоча це не завжди вдається встановити на основі хімічного аналізу. Як правило, тільки по ефективності дії можна відрізнити, наприклад, органічні сполуки кальцію і його мінеральні сполуки, або дію елементарного кальцію. Тому необхідно запам’ятати, що розділення хімічних елементів, які є в живих організмах, на певні групи є чисто умовним, так краще їх відрізняти на основі хімічного аналізу. І згідно цим аналізам всі сполуки, які входять до складу кормів чи тіла тварин прийнято ідентифікувати за групами. В основу ідентифікації покладено їх подібність за елементарним складом, структурною організацією і функціональними якостями. Тому, згідно схеми зоотехнічного аналізу, яка існує на сьогодні, визначають шість груп речовин: вода, зола або мінеральні речовини, сирий жир, сирий протеїн, сира клітковина, безазотисті екстрактивні речовини (БЕР). Термін “сирий” означає, що в даній групі знаходиться не чиста речовина, а там є і інші сполуки, які за хімічним аналізом визначаються разом. Наприклад, при екструдації жиру ефіром, туди переходять всі сполуки, які розчиняються в ефірі, а це в першу чергу нейтральний жир, віск, красячі речовини і т.д.

Якщо більш-менш зрозуміло, що це за групи речовин, то із них необхідно пояснити, що таке безазотисті екстрактивні речовини, або БЕР. В цю групу відносять в першу чергу вуглеводи: крохмаль, прості цукри (глюкозу, фруктозу), глікоген (тваринний цукор), органічні кислоти, ді- і полі цукри і т.д. Тому, коли говорять про поживність корму, то мають на увазі протеїнову поживність, тобто кількісний вміст протеїну, жирову поживність, або кількість жиру, вуглеводну поживність, або кількість БЕР, мінеральну поживність, або кількість мінеральних елементів і т.д.

Що ж таке корм – це спеціально підготовлений продукт рослинного, тваринного чи мікробіологічного походження, який містить в доступній формі необхідні тварині поживні речовини. Чим більше в кормі поживних речовин, тим вища його поживність. Але високий вміст однієї поживної речовини не говорить про високу поживність корму взагалі. Наприклад, кісткове борошно має високий вміст мінеральних речовин, особливо кальцію і фосфору, але одним цим борошном тварину не нагодуєш, не забезпечиш іншими поживними речовинами. Взагалі ідеального корму, який би містив всі поживні речовини і в необхідній кількості, не існує. Тому, крім поняття “корм” є поняття “раціон”, тобто певне співвідношення і в необхідній кількості окремих кормів, які забезпечують потребу тварини в поживних речовинах на даному етапі життя.

Незважаючи на різні біологічні особливості, будова тканин рослинних і тваринних організмів схожа (табл.2). В їх складі знаходяться: вода, оскільки без неї не буде обміну речовин, тканини не будуть знаходитися у вигляді колоїдів; органічні речовини (протеїни, жири, клітковина, без азотисті екстрактивні речовини); мінеральні речовини, а також комплекс біологічно активних речовин (вітаміни, ферменти, гормони).

Таблиця 2.1.

Хімічний склад кормів і тварин, %

Показники

Корми

Тварини

зелена маса конюшини

зерно кукурудзи

бик

свиня

Вода

77,8

13,0

54,0

58,0

Суха речовина

22,2

87,0

46,0

42,0

В складі сухої речовини:

протеїн

16,6

10,1

32,6

35,7

жир

4,4

4,5

55,2

55,2

клітковина

22,5

2,2

-

-

БЕР

47,9

81,6

2,2

2,5

зола

8,6

1,6

10,0

6,6

В золі:

калій

25,2

25,7

4,2

8,4

кальцій

16,9

1,8

32,0

27,7

фосфор

2,5

21,0

17,4

17,4

Як бачимо, спостерігається значна різниця як в складі сухої речовини, так і в складі золи. В тілі тварин немає клітковини і дуже мало вуглеводів (БЕР), а в складі рослин вони займають більшу частину сухої речовини. Вуглеводи в тілі тварин представлені тільки у вигляді глікогену, якого немає в рослин. Жири в даних тварин складають більше 50 % сухої речовини, а у рослин їх кількість не досягає 5 %. Протеїну також у тварин у 2-3 рази більше, ніж в рослин. Що стосується золи, то тут суттєва різниця по калію, якого в золі рослин більше в 3-6 разів. По вмісту Са і Р значна різниця між різноманітними кормами, а оскільки Са складає основу скелету тварин, то його значно більше у тварин, ніж у рослин.

Схема зоотехнічного аналізу кормів

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

Реклама:





Скачать файл (3253 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru