Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  


Загрузка...

Опорний конспект лекції Методи та форми організації навчання у вищій школі - файл n1.docx


Опорний конспект лекції Методи та форми організації навчання у вищій школі
скачать (98.2 kb.)

Доступные файлы (1):

n1.docx99kb.01.01.2013 11:43скачать

Загрузка...

n1.docx

Реклама MarketGid:
Загрузка...


  1. опорний конспект на тему «Дидактичні методи та форми навчання у вищій школі»


План

  1. Загально-дидактичні методи навчання та методи навчання у вищій школі

  2. Форми організації навчального процесу у вищій школі

  3. Лекційний метод викладання

  4. Види семінарських та практичних занять

  5. Самостійна робота студентів як шлях до самоорганізації та творчого розвитку особистості

  6. Самоосвіта у процесі навчання




  1. Загально-дидактичні методи навчання та методи навчання у вищій школі

Проводячи навчальне заняття, викладач спрямовує навчально-пізнавальну діяльність студентів на досягнення навчальних цілей. Для цього він відбирає найбільш доцільні методи навчання, а тільки потім враховує складність змісту навчального матеріалу для оволодіння ним.

Метод (від грецької «??????» – спосіб) – це шлях, прийом, або система прийомів для досягнення будь-якої мети, для виконання певної операції.

Методи навчання – це способи упорядкованої викладацької роботи та

оpганiзацiї навчально-пiзнавальної діяльності студентів щодо розв’язання навчально-виховних завдань.

Сьогодні у навчальній практиці застосовується чимала кількість методів навчання, основні класифікації яких охарактеризовано у багатьох дослідженнях за їх провідними ознаками.
Схема 1. – Класифікація методів навчання за дидактичними цілями



Лекційний метод, інструктаж, розповідь, пояснення,

інформаційне повідомлення, бесіда, дискусія,

робота студентів з навчальною літературою




Словесні



Вправи, практичний показ, лабораторний метод,

виробничо-практичний метод

Практичні



Демонстрування, ілюстрування,

самостійне спостереження, досліди




Наочні

Схема 2. – Класифікація методів навчання на основі джерел знань



Розповідь, пояснення, інформаційна лекція, робота з літературою, інструктаж, демонстрування, ілюстрування




Пояснювально-

ілюстративні



Вправи на відтворення дій та знань,

діяльність за алгоритмом




Репродуктивні

(відтворювальні)


Проблемна лекція, пошукова розповідь,

пояснення з елементами проблемності

Проблемного

викладу



Евристична бесіда, самостійна робота з елементами проблемності під керівництвом викладача




Частково-

пошукові


Лабораторні роботи з елементами дослідження, курсове та дипломне проектування з проблемними вихідними даними, науково-дослідна робота

Дослідницькі


Схема 3. – Класифікація методів навчання на основі характеру навчально-пізнавальної діяльності студентів

Вибір провідної методичної системи навчання дуже індивідуальний і варіативний. Одні педагоги насамперед відштовхуються від мети, результатів навчання; інші - від змісту досліджуваного матеріалу і його можливостей; треті - від аналізу прогнозованих навчальних ситуацій, способів спілкування, системи доказів. Реалізовуючи задум, деякі науково-педагогічні працівники здебільшого спираються на досвід, аналогії, безпосередню життєво-емпіричну інтуїцію. Інші поєднують досвід з аналізом варіантів, використовуючи деякі педагогічні положення (принципи, закони, підходи).

Однак усі науково-педагогічні працівники, які домагаються успіху в роботі, неодмінно враховують три основні чинники та додаткові.

До основних чинників варто зарахувати:

  • провідні цілі навчання й виховання, а також конкретні завдання вивчення теми, розділу;

  • характер досліджуваного матеріалу, його освітні, розвивальні можливості;

  • рівень підготовленості, інтересу до досліджуваного в студентів.

До додаткових чинників та умов можна зарахувати:

  • ліміт часу;

  • рівень розвитку студентів;

  • так званий інтелектуальний клімат коллективу;

  • наявність устаткування й дидактичних засобів;

  • можливості й переваги викладача.




  1. Форми організації навчального процесу у вищій школі

Форми організації процесу навчання розкривають через способи взаємодії педагога зі студентами, під час розв'язання дидактичних завдань. Вони виявляються за допомогою різних шляхів керування діяльністю, спілкуванням, відносинами. У них реалізується зміст освіти, освітні технології, стилі, методи й засоби навчання.

Форма (від лат.) – зовнішній вигляд, устрій, зовнішнє окреслення.

Форми організації навчання (організаційні форми навчання) – це організація, упорядкування і проведення навчальних занять, де реалізується зміст навчання, дидактичні завдання, методи та засоби навчання.

У дидактичному процесі найчастіше виокремлюють чотири групи організаційних форм, які відображені у таблиці 1.

Форма організації навчання

Метод навчання

Дидактична мета

навчальні заняття

лекція, семінар, лабораторне заняття, практичне заняття, індивідуальне заняття, навчальна конференція, консультація, навчальна гра та ін.

повідомлення нових знань, систематизація й узагальнення накопичених, формування на їхній основі ідейних поглядів, переконань, світогляду, розвиток пізнавальних і професійних зацікавлень

практична підготовка

практика

формування у студентів професійних навичок, а також практичних умінь, необхідних для виконання завдань

самостійна робота

робота з друкованими джерелами, участь у роботі гуртків, експериментально-дослідницька робота, самостійний перегляд тематичних кінофільмів, прослуховування радіопередач, ін.

самостійне вивчення, закріплення й поглиблення раніше здобутих і нових знань, набування практичних навичок і умінь

контрольні заходи

іспити (заліки), модульний контроль, контрольні роботи, , розв'язання кваліфікаційних завдань, захист магістерських дисертацій

перевірка сформованих та засвоєних знань, умінь та навичок студентів

Таблиця 1. – Характеристика організаційних форм навчання


Форми

навчання
Форми навчання також класифікують в залежності від кількості студентів на:

Масові чи фронтальні

Індивідуальні




Групові


Процес навчання потребує доцільної та правильної його організації, яка полягає в цілеспрямованій послідовній та логічній зміні навчальних завдань, мети і всіх елементів навчання. Це вимагає цілеспрямованого підбору методів і форм навчання, їх упорядкованого та послідовного застосування відповідно до етапів процесу навчання.


  1. Лекційний метод викладання

Провідною формою організації процесу навчання у вищому навчальному закладі є лекція. Вона забезпечує системне подання наукових знань у викладенні науково-педагогічних працівників. У підготовці до заняття враховано зміст, структуру, добір прикладів та ілюстрацій, методичне оформлення, розрахунок часу, склад та особливості студентів тощо.

Лекція (лат. lektio - читання) - це стрункий, логічно завершений, науково обгрунтований, послідовний і систематизований виклад певної наукової проблеми, теми чи розділу навчального предмету, ілюстрований за необхідністю наочністю та демонструванням дослідів.


Вимоги сучасної дидактики щодо лекцій



науковий виклад великого об'єму чітко систематизованої і концентрованої, методично грамотно опрацьованої сучасної наукової інформації




доказовість і аргументованість суджень




достатня кількість фактів, аргументів, прикладів, текстів чи документів, які підтверджують основні тези лекції




педагогічна завершеність (повне висвітлення наукової проблеми чи теми з логічними висновками)

педагогічно доцільне використання різноманітних засобів наочності

встановлення контакту з аудиторією та забезпечення ефективного зворотного зв'язку

аналіз різних поглядів на вирішення поставлених проблем

ясність, логічність і лаконічність викладу інформації



Дидактична цінність лекції полягає в тому, що студент отримує можливість засвоїти значно більший об'єм інформації, ніж за той самий час самостійної роботи. Під час лекції досвідчений викладач може плідно впливати на погляди і переконання студентів, формувати у них уміння критично оцінювати отриману інформацію, ознайомлювати слухачів з новітніми науковими досягненнями.

Існує велике різноманіття видів лекції, в класифікацію яких покладені різні критерії. За способом викладу навчального матеріалу можна виокремити такі види лекцій:


лекції - конференції

лекції з аналізом конкретних ситуацій

лекції із заздалегідь запланованими помилками

лекції - дискусії

лекції - бесіди

бінарні лекції

лекції - консультації

лекції - візуалізації

проблемні лекції

Види

лекцій



Окрім того, існують такі види академічних лекцій:

  • вступна;

  • інформаційна;

  • оглядова;

  • настановна;

  • підсумкова.

Кожен вид лекції у вищій школі можна прочитати, використовуючи різні методи. Наприклад, на основі проблемного методу викладають так звану проблемну лекцію.

Будь-який вид лекції має загальні функції.


Функції лекції




оптимальне сприяння здобуванню наукових знань, навичок і вмінь та на їхній основі формування наукового світогляду

освітня




цілеспрямоване формування певної системи емоційно-ціннісного ставлення особистості до світу

виховна




розвиток психічних пізнавальних процесів і станів

розвиваюча




пов'язують в єдину систему, зміст і організацію навчального процесу з урахуванням особливостей та інтелектуального рівня розвитку слухачів, майстерності педагога, матеріального забезпечення процесу навчання




організаційна




стимулювання інтересів й позитивних мотивів слухачів до навчання

мотиваційна




під час лекції студент повинен одержувати задоволення

гедоністична



На кожній лекції педагог має дбати про створення оптимальних умов для реалізації зазначених функцій.


4. Види семінарських та практичних занять
Семінар (лат. — розсадник) — вид навчальних занять практичного характеру, спрямованих на поглиблення, розширення, деталізацію і закріплення теоретичного матеріалу. Семінарські заняття сприяють активізації пізнавальної діяльності студентів, формуванню самостійності суджень, умінню відстоювати власні думки, аргументувати їх на основі наукових фактів. Вони сприяють оволодінню фундаментальними знаннями, допомагають розвивати логічне мислення, формувати переконання, оволодівати культурою толерантності, активно впливати на соціальне становлення особистості.

У практиці навчальної роботи виокремлюють три різновиди семінарських занять.


Семінарські заняття




Наукові студентські семінари за спеціалізцією

Спецсемінари

Семінари

Просемінари


Класифікація семінару як організаційної форми навчання

С

Е

М

І

Н

А

Р
Вільна форма, у вигляді бесіди або виступу студентів без попереднього розподілу тематики

Реферативна форма із заздалегідь визначеними доповідачами і содоповідочами

Змішана форма (обговорення доповідей і вільні виступи)

За метою і змістом навчального матеріалу

За формою проведення

За метою, завдання і змістом

За дидактичною метою

Семінар – розгорнута бесіда

Семінар – конференція

Семінар – диспут

Коментоване читання творів

Розв’язування задач, виконання вправ

практичних і контрольних робіт

Семінар – екскурсія

Семінар на виробництві

Поглибленого вивчення курсу і тематично тісно пов’язаний з ним

Обґрунтованого опрацювання окремих важливих і типових у методичному відношенні курсу або навіть однієї теми;

Спецсемінар дослідницького типу з незалежною від лекцій тематикою з окремих проблем науки

Семінар запитань і відповідей

Семінар – розгорнута бесіда

Семінар – коментоване читання

Семінар усних відповідей студентів з наступним їх обговоренням

Семінар – дискусія

Семінар з обговорення письмових рефератів студентів та їх оцінку

Семінар - конференція

Семінар - теоретична конференція

Семінар вирішення проблемних завдань

Семінар – заняття на виробництві

Семінар – прес - конференція

Семінар – «мозковий штурм»


Практичні заняття – форма навчального заняття‚ при якому педагог організовує детальних розгляд студентами окремих теоретичних положень навчального предмета й формує уміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Практичні заняття можна розглядати в якості визначеного виду практики‚ що пов’язані з поглибленням‚ застосуванням і розширенням знань і навичок на підставі змісту лекції.

Практичні заняття, які проводять у ВНЗ, науковці поділяють на такі групи:

  • ознайомчі практичні заняття

  • підтверджуючі практичні заняття

  • частково-пошукові практичні заняття

  • дослідні практичні заняття.

Основні завдання практичних занять:

  • поглиблення та уточнення знань, здобутих на лекціях і в процесі самостійної роботи;

  • формування інтелектуальних навичок і вмінь планування, аналізу й узагальнень, опанування навичок організації професійної діяльності;

  • накопичення первинного досвіду організації виробництва та технікою управління ним;

  • оволодіння початковими навичками керівництва, менеджменту та самоменеджменту.

5. Самостійна робота студентів як шлях до самоорганізації та творчого розвитку особистості

Методологія організації самостійної та індивідуальної роботи за кредитно-модульною системою передбачає переорієнтацію із лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму та на організацію самоосвіти студентів.

Самостійна робота(СРС) – це організаційна форма навчання, за якою студент засвоює необхідні знання, оволодіває вміннями і навичками, вчиться планомірно, систематично працювати, мислити, формує свій стиль розумової діяльності.

Завдання СРС у ВНЗ – навчити студентів:

  • творчо і самостійно працювати;

  • планувати особисту стратегію навчання;

  • раціонально організовувати свій час;

  • працювати з комп’ютером;

  • опрацьовувати інформаційні і літературні джерела;

  • виконувати дослідницьку роботу, аналізувати та інтерпретувати результати наукових досліджень.

Базуючись на рівнях засвоєння творчого досвіду (впізнавання, відтворення, застосування, творчість), можна виділити чотири рівні змістовної самостійності:


  1. Виконавча самостійність.



  1. Самостійність у типових ситуаціях.



  1. Самостійність в нетипових ситуаціях.



  1. Творча самостійність.


В педагогічній літературі існує багато класифікацій типів і видів СРС, найбільше завданням сучасної вищої освіти відповідає класифікація П.І.Підкасістого.


самостійні роботи за зразком включають розв’язування типових задач, виконання різних вправ за зразком. Вони дозволяють засвоїти матеріал, проте не розвивають творчої активності.

С

А

М

О

С

Т

І

Й

Н

А
Р

О

Б

О

Т

А




реконструктивно-варіативні самостійні роботи, які передбачають відтворення не лише функціональної характеристики знань, але й структуру знань, залучення наявних знань для розв’язування задач, вирішення проблем




евристичні (частково-пошукові) пов’язані з вирішенням окремих питань, проблем, поставлених на лекціях, під час лабораторних, практичних чи семінарських занять

дослідницькі самостійні роботи передбачають уміння побачити проблему дослідження, самостійно її сформулювати, виділити гіпотезу, розробити план вирішення і вирішити її. В таких роботах завдання містять умови, що стимулюють виникнення проблемних ситуацій. До таких робіт відносять завдання, пов’язані з постановкою експериментів, визначення плану пошуку рішення шляхом висунення гіпотез.



СРС реалізується у ВНЗ у вигляді таких форм:

  • домашні завдання;

  • систематична робота над підручниками, навчальними посібниками, першоджерелами на лекціях, семінарах і в позааудиторний час (конспектування, реферування, складання тез);

  • систематична робота над конспектами лекцій (до і після них);

  • систематична робота над документами, у лабораторіях, на практичних заняттях;

  • систематична роботу у комп’ютерних мережах;

  • розв’язання задач, виконання вправ;

  • самостійні спостереження;

  • оцінювання професійних ситуацій.

Структура самостійної роботи студентів

копия безымянный

Самостійна робота взаємозв’язана зі всіма організаційними формами навчання, більш того вона їх об’єднує. Самостійну роботу від інших форм навчання відрізняє існування можливості для кожного студента в її організації у відповідності з визначеною метою чи певним завданням.

6. Самоосвіта у процесі навчання

Самоосвіта - самостійна цілеспрямована пізнавальна діяльність, керована самою особистістю; придбання систематичних знань в якій-небудь галузі науки, техніки, культури, політичного життя та ін.

Зваживши усі задатки особистості та основні характеристики самоосвіти можна відобразити і саму структуру самоосвіти.


самостійна робота з різними джерелами інформації




рухливий обсяг знань

вільний вибір

кола проблем




Самовиховання

Самоосвіта



Особисті якості, безпосередні інтереси, що обумовлені соціальними, економічними та культурними потребами



Види самоосвіти

Загальна спеціальна(професіональна) політична

Основна форма самоосвіти - вивчення наукової, науково-популярної, навчальної, художньої та іншої літератури, участь у науково-дослідній роботі. Джерелами самоосвіти служать також прослуховування лекцій, участі у різного рівня конференціях, доповідях, консультацій фахівців, перегляд вистав, кінофільмів, відвідування музеїв, виставок та ін.

Спрямованість на розвиток особистості, розкриття здібностей людини, творчого потенціалу, самовираження, реалізацію його духовних інтересів обумовлює особливу значущість самоосвіти.

Навички самоосвіти виробляються в першу чергу в процесі проведення різних видів самостійної навчальної роботи студентів, передбачених освітніми програмами. Розвитку навичок самоосвіти сприяють поза аудиторні заняття в різноманітних гуртках, клубах, лекторіях, технічна творчість, дослідні роботи.


Основні компоненти готовності людини до самоосвіти




Самоосвіта - риса характеру наполегливих осіб, засіб виховання, загартування характеру, вивірка можливостей дорослішаючої особи.

©®




Скачать файл (98.2 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru