Logo GenDocs.ru


Поиск по сайту:  


Лекции - Охрана труда - файл Му Закон о соц.страховании (укр) КасМедСалоГун А5.doc


Лекции - Охрана труда
скачать (934 kb.)

Доступные файлы (1):

Му Закон о соц.страховании (укр) КасМедСалоГун А5.doc321kb.23.07.2008 17:14скачать

Му Закон о соц.страховании (укр) КасМедСалоГун А5.doc

  1   2   3   4   5   6   7
Реклама MarketGid:
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до самостійної роботи з дисциплін

«Основи охорони праці», «БЖД та охорона праці»,
«Охорона праці в галузі»


за темою: «ПРАВОВІ, СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАПИТАННЯ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ ТА ПРОФЕСІЙНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ НА ВИРОБНИЦТВІ»

(для студентів усіх напрямів та форм навчання)


ЗАТВЕРДЖЕНО

на засіданні кафедри

«Охорона праці та БЖД».

Протокол № 8 від 18.03.08


Луганськ 2008

УДК 331.45(075.8)


Методичні вказівки до самостійної роботи з дисциплін «Основи охорони праці», «БЖД та охорона праці», «Охорона праці в галузі» за темою: «Правові, соціально-економічні та організаційні питання соціального страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві» (для студентів усіх напрямів та форм навчання) / Укл.: М.А. Касьянов, В.О. Медяник, В.І. Сало, О.М. Гунченко, В.В. Малов – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2008. – 48 с.


Викладено основні положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (1999 р.), спрямовані на реалізацію конституційних прав громадян, на соціальний захист, охорону їхнього життя та здоров’я в процесі трудової діяльності.

Надано правові основи, економічний механізм та організаційні структури загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.


Укладачі: М.А. Касьянов, проф.

В.О. Медяник, доц.

В.І. Сало, доц.

О.М. Гунченко, доц.

В.В. Малов, ст. викл.


Відп. за випуск М.А. Пітельгузов, проф.


Рецензент Г.І. Нечаєв, проф.



^ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Законодавство про страхування від нещасного випадку базується на положеннях, які відповідають Конституції України. Статті 46,49,56 Конституції України гарантують право громадян України на соціальний захист, охорону здоров'я, медичну допомогу і страхування, а також у випадку повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, відшкодування матеріального збитку.

Законодавство про страхування від нещасного випадку складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Кодексу законів про працю України, Закону України «Про охорону праці» та інших нормативно-правових актів.

З моменту вступу в силу (з 1 січня 2001 р.) Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійне захворювання, які спричинили втрату працездатності" (базовий Закон) в умовах розвитку ринкової економіки, зміни суспільно-економічних відносин виникали питання, які мали потребу в урегулюванні на законодавчому рівні.

З урахуванням досвіду розвинених країн світу, реальностей сьогодення, необхідність приведення норм базового Закону у відповідність із нормами чинного законодавства (Цивільного кодексу України, Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України) на державному рівні (Верховною Радою України в 2003, 2005, 2006 рр.) приймалися доповнення і зміни до чинного Закону.

Зокрема, Законом України «Про внесення змін у «Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»» від 23 лютого 2007 р. № 717-V створюються умови для поліпшення роботи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в сфері профілактики нещасних випадків та профзахворювань, забезпечення потерпілих на виробництві страховими виплатами і медико-соціальними послугами та, як наслідок, посилення їхнього соціального захисту.

Прийняті доповнення і зміни наближають норми українського законодавства в сфері загальнообов'язкового соціального страхування до європейських стандартів, поглиблюють і удосконалюють соціальний захист потерпілих на виробництві.

Для зручності використання в тексті коментарі, посилання на взаємозалежні нормативні документи та запитання для самоперевірки знань виділено курсивом.

Вивчивши розділ Закону, необхідно провести самоперевірку знань, використовуючи для цього питання, наведені наприкінці розділів.

Розгляд основних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» є завданням цих методичних вказівок.
^

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА ПРОФЕСІЙНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКІ СПРИЧИНИЛИ ВТРАТУ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ


Цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі – страхування від нещасного випадку).

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їхньої трудової діяльності.

Закон містить 11 розділів та 55 статей.
^

РОЗДІЛ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

У статті 1 визначені завдання страхування від нещасного випадку, якими є:


проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаних умовами праці;

відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної платні або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з втратою здоров'я, а також у разі їхньої смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їхніх сімей.

Згідно із Законом України «Про внесення змін у «Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування моральних збитків не є завданням страхування від нещасного випадку на виробництві.

Дія цього Закону (ст. 2) поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від їхніх форм власності та господарювання (далі – підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян – суб'єктів підприємницької діяльності.

Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (ст. 3).

Законодавство про страхування від нещасного випадку (ст. 4) складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку, то застосовуються норми міжнародного договору.

Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян – суб'єктів підприємницької діяльності;

надання державних гарантій для реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

економічна заінтересованість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

цільове використання коштів страхування від нещасного випадку (ст. 5).

Суб'єктами страхування від нещасного випадку (ст. 6) є застраховані громадяни, а в окремих випадках – члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі – працівник).

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках – застраховані особи.

Страховик – Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі – Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Роботодавцем відповідно до цього Закону вважається:

власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю;

власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародних), філії або представництва, який використовує найману працю, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами (ст. 8).

Згідно зі статтею 9, заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою до 16 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років їй надається допомога Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника (ст. 10). Страхування здійснюється в безособовій формі. Всі особи, перелічені у статті 8 цього Закону, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності Закону незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.

Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Реєстрація страхувальників у робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків провадиться:

страхувальників – юридичних осіб – у десятиденний термін після одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

страхувальників – фізичних осіб, які використовують найману працю, – у десятиденний термін після укладення трудового договору (контракту) з першим із найманих працівників.

Факт реєстрації страхувальника страховиком засвідчується страховим свідоцтвом, форма якого встановлюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Перереєстрація страхувальників провадиться у терміни, встановлені страховиком.

Добровільно (ст. 11) від нещасного випадку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися:

1) священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно, – займаються адвокатською, нотаріальною, творчою і іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, члени фермерського господарства;

3) громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності.

Особи, вказані в частині першій цієї статті, укладають з Фондом соціального страхування від нещасних випадків договір про добровільну участь у страхуванні від нещасних випадків.

Порядок укладання і зразок договору про добровільне страхування затверджуються правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Особам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та є документом суворої звітності.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про соціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів України (ст. 12).

У статті 13 наведено визначення страхового ризику та страхового випадку, а у ст. 14 цього Закону – нещасного випадку та професійного захворювання.

Страховий ризик – обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів.

Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком.

Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Нещасний випадок – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.

В окремих випадках, за наявності підстав, Фонд соціального страхування від нещасних випадків може визнати страховим нещасний випадок, що стався за обставин, не визначених передбаченим частиною другою цієї статті переліком.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

Перелік професійних захворювань за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.

В окремих випадках Фонд соціального страхування від нещасних випадків може визнати страховим випадком захворювання, не внесене до переліку професійних захворювань, передбаченого частиною п'ятою цієї статті, якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання професійним.

^ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Яким чином здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їхньої трудової діяльності?

2. У чому полягає завдання страхування від нещасних випадків?

3. На кого поширюється сфера дії Закону?

4. Хто забезпечує гарантії прав громадян у страхуванні від нещасних випадків?

5. З яких нормативних документів складається законодавство про страхування від нещасних випадків?

6. Назвіть основні принципи страхування від нещасних випадків?

7. Хто є суб'єктами та об'єктами страхування від нещасного випадку?

8. Хто підлягає обов'язковому страхуванню від нещасного випадку?

9. Яким чином здійснюється процедура страхування працівників?

10. Хто має право добровільно застрахуватися від нещасного випадку?

11. Що таке страховий ризик і страховий випадок?

12. Що таке нещасний випадок на виробництві та професійне захворювання?

^ РОЗДІЛ II
  1   2   3   4   5   6   7

Реклама:





Скачать файл (934 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru