Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Реферат - Прокуратура України - файл 1.doc


Реферат - Прокуратура України
скачать (118 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc118kb.17.11.2011 11:46скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

Реклама MarketGid:
Загрузка...
План

Вступ.

1) Історія розвитку прокуратури України.

2) Конституційно-правовий статус прокуратури та принципи діяльності.

3) Система і структура прокуратури.

4) Функції прокуратури.

Висновок.

Список використаної літератури.


Вступ.

Однією з основних функцій держави є правоохоронна функція, яка полягає у забезпеченні конституційного порядку, національної безпеки, правового порядку та спрямована на охорону конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також відновлення порушених прав.

Правоохоронні функції вказують на участь того чи іншого компетентного органу в правоохоронній діяльності держави.

^ Правоохоронні органи — це органи, які спеціально уповноважені здійснювати контроль за неухильним додержанням законів та інших нормативно-правових актів, здійснювати захист законних прав і інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства і держави в цілому, а також застосовувати заходи примусу до правопорушників.

^ Характерними рисами правоохоронних органів є:

  1. здійснення ними зазначених вище функцій, які в сукупності назива-ються правоохоронною діяльністю;

  2. наявність у них для виконання зазначених функцій відповідних дер-жавно-владних повноважень, зокрема можливості видавати правові акти (в основному індивідуального характеру), обов’язкові для вико-нання;

  3. можливість безпосередньо застосовувати різні заходи примусу (затри-мання особи, арешт, позбавлення волі тощо);

  4. перебування їх діяльності під особливим державним контролем та наглядом, здійснення лише на основі закону й у встановленому ним порядку.

Правоохоронні органи зобов’язані виконувати дії, що мають упорядкувальне, контрольне та охоронне призначення.

Правоохоронні органи можуть бути державними і недержавними. До державних правоохоронних органів прокуратура, органи внутрішніх справ, органи Служби Безпеки України, органи Міністерства Юстиції України, органи охорони державного кордону, митні органи, податкової служби ін. До недержавних правоохоронних органів належать адвокатура, недержавні охоронні, розшукові ті інші установи.

Правоохоронні органи належать до виконавчої влади або займають самостійне місце в державному механізмі. Деякі правоохоронні органи мають спеціальний предмет діяльності. Так, у структурі служби безпеки, органів внутрішніх справ, органів з виконання покарань, податкової міліції є спеціалізовані підрозділи, яким надано право здійснювати оперативно-розшукову діяльність.

Організація та діяльність правоохоронних органів регулюються Конституцією України, відповідними законами України та іншими нормативними актами .


^ 1) Історія розвитку прокуратури України.

Становлення прокуратури України як правового інституту бере свій початок ще з давнини.

У 1578 році на сеймі Речі Посполитої було утворено Луцький трибунал — вищий суд України, дія якого поширювалася на Київське, Волинське та Брацлавське воєводства, офіційною ж мовою визнавалася українська. Вже наступного, 1579 року, в Батурині утворено Український трибунал, який складався із семи департаментів. Депутати трибуналу щорічно обирали прокурора (інстигатора), котрий наглядав за чинністю подання позовів до трибунальського суду.

Посада прокурора збереглася в Україні і в XVII ст. В Українському трибуналі разом із гетьманом, генеральним писарем, генеральним возним, генеральними суддями та іншими вищими чинами засідав і прокурор.

У 1722 році Петро І заснував державний орган для здійснення нагляду за дотриманням законної діяльності центральних і місцевих органів державної влади. Царська імператорська прокуратура, куди і входили органи прокуратури України, проіснувала до жовтня 1917 року.

Після жовтневих подій 1917 року розпочався новий етап державотворення і національного самовизначення народу України, етап здобуття суверенності. В УНР велася активна робота із створення нової системи правоохоронних органів, у тому числі — судів і органів прокурорського нагляду. Так, у грудні 1917 року заснована Прокураторія, а вже наступного місяця Центральна Рада ухвалила Закон «Про урядження прокурорського нагляду в Україні».

За часів правління гетьмана Скоропадського П. П. (квітень-грудень 1918 року) ухвалюється Закон “Про утворення державного Сенату”.

При створенні у грудні 1918 року Директорії УНР набуває чинності Закон “Про урядження прокурорського догляду в Україні” і поновлюється діяльність Генерального Суду під назвою “Найвищий Суд Української Народної Республіки”.

За радянських часів Державна прокуратура в Україні була заснована в системі Наркомюсту 28 червня 1922 року затвердженим ВУЦВК Положенням про прокурорський нагляд.

Законодавство про прокуратуру постійно розвивалося. У 1923 році передбачалося введення Прокуратури до складу Верховного Суду СРСР. А пізніше, в 1933 році, утворюється Прокуратура Союзу РСР як централізована система з правом загального керівництва діяльністю прокуратур союзних республік, а разом із тим затверджується Положення про Прокуратуру Союзу РСР.

Слід зазначити, що на Нюрнберзькому процесі головним обвинувачем від Радянського Союзу був прокурор Української РСР Р. Руденко.

З моменту проголошення України суверенною і незалежною державою розпочався новий етап розвитку прокуратури. Після прийняття та введення в дію з 1 грудня 1991 року Закону України “Про прокуратуру” та ряду інших нормативних актів створено правову базу організації та діяльності органів прокуратури незалежної України.

Враховуючи роль органів прокуратури України у зміцненні законності, захисту прав людини і громадянина, а також внесок працівників прокуратури у справу розбудови України як правової держави, Указом Президента України від 02.11.2000 року встановлено професійне свято — День працівника прокуратури — 1 грудня.


^ 2) Конституційно-правовий статус прокуратури та принципи діяль-

ності.

Прокуратура — це самостійний централізований орган державної влади, що діє в системі правоохоронних органів держави та забезпечує всемірне утвердження верховенства закону, захист прав від неправомірних посягань на суспільний та державний лад, права і свободи людини.

У юридичній науці України нема єдності у питанні, до якого виду влади належить прокуратура: законодавчої, виконавчої чи судової. Чине законодавство України також не дає чіткої відповіді на це питання. Досвід зарубіжних країн свідчить, що існують різні варіанти вирішення питання про місце прокуратури у системі державної влади. В одних країнах прокуратура перебуває у складі. Міністерства юстиції, в інших – при судах, в третіх – виділена в окрему систему.

Аналіз функцій прокуратури, визначених Конституцією України і Законом України «Про прокуратуру», показує що одні функції прокуратури України тяжіють до виконавчої влади, інші – до судової. Виходячи з цього, а також враховуючи, що принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову не позбавлений умовності, логічним буде висновок, що в сучасному вигляді прокуратуру України ні до однієї гілки влади не можна віднести, вони за своєю державно – правовою природою є самостійним державним інститутом у механізмі влади, покликаним здійснювати визначені законодавством функції.

^ Принципи прокуратури — це керівні ідеї, що знайшли своє закріплення в нормах права і якими узагальнюються відповідні прокурорсько – наглядові суспільні явища як відображення об’єктивної реальності та наявних у ній закономірностей.

Закон України «Про прокуратуру» закріплює принципи організації та діяльності прокуратури:

1) ^ Принцип централізму, який проявляється ось у чім:

  • органи прокуратури становлять жорстку ієрархічну систему — нижчі за належністю прокурори підпорядковані вищим і всі прокурори підпорядковані Генеральному прокуророві України;

  • Генеральний прокурор призначає підлеглих прокурорів терміном на 5 років і звільняє їх з посад;

  • Виші за належністю прокурори мають право давати підлеглим прокурорам обов’язкові для виконання вказівки та доручення.

2) ^ Принцип законності, який передбачає, що органи прокуратури:

  • Здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь - яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об’єднань чи їх органів; Вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

3) Принцип гласності — органи прокуратури діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.

4) ^ Принцип незалежності у здійсненні своїх завдань та функцій, який знаходить свій прояв у тому, що органи прокуратури:

  • наділені Конституцією і законами України власною компетенцією;

  • у здійсненні повноважень органів прокуратури заборонено втручання інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, засобів масової інформації тощо.

  • Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

  • Ніхто не має права без дозволу прокурора або слідчого розголошувати дані перевірок і попереднього слідства до їх закінчення.

  1. ^ Принцип демократизму означає захист прокуратурою прав і свобод громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак; та здійснення своєї діяльності в інтересах народу України.

6) ^ Принцип заборони сумісництва у трудовій діяльності працівникам прокуратури. Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів.


^ 3) Система і структура прокуратури.

Прокуратура України складає централізовану систему з підпорядкуванням прокурорів нижчого рівня прокурорам вищого рівня.

^ Систему органів прокуратури складають: Генеральна прокуратура України; прокуратури Автономної Республіки Крим; прокуратури областей та прирівняні до них прокуратури міст Києва та Севастополя; військова прокуратура Військово-Морських Сил України і військові прокуратури регіонів, районні, міжрайонні і військові прокуратури гарнізонів; спеціальні прокуратури (природоохоронні, транспортні (на залізниці), прокуратури з нагляду за виконанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та деякі інші) (ст.13 Закону України «Про прокуратуру»).

У структурі всіх ланок прокуратури передбачені слідчі, які безпосередньо займаються розслідуванням злочинів. На посади прокурорів і слідчих прокуратури можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту. Прокурором району може бути особа віком не молодша 25 років і зі стажем роботи в прокуратурі чи суді не менше 3 років, прокурором області — відповідно не молодша 30 років і не менше 7 років.

Працівникам прокуратури залежно від посади та стажу роботи присвоюються класні чини, тобто спеціальне персональне звання прокурорського працівника як державного службовця. Для працівників прокуратури встановлено 10 класних чинів: державний радник юстиції України; державний радник юстиції: 1-го класу, 2-го класу, 3-го класу; старший радник юстиції; радник юстиції; молодший радник юстиції; юрист 1-го класу, 2-го класу, 3-го класу. Класні чини державного радника юстиції України, державного радника юстиції 1, 2 і 3-го класів присвоюються Президентом України, інші класні чини — Генеральним прокурором України.

Найвищу сходинку в ієрархії органів прокуратури України займає ^ Генеральна прокуратура України, яку очолює Генеральний прокурор України.

Структуру Генеральної прокуратури України та Положення про її структурні підрозділи затверджує Генеральний прокурор України. У Генеральній прокуратурі України утворюється колегія у складі Генерального прокурора України (голова), його першого заступника, заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, інших керівних працівників органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Верховною Радою України за поданням Генерального прокурора України. Генеральна прокуратура України разом з Міністерством внутрішніх справ України та іншими заінтересованими міністерствами і відомствами, за погодженням з Міністерством статистики України, розробляє систему та методику єдиного обліку і статистичної

звітності про злочинність, розкриття і розслідування злочинів.

Генеральний прокурор України є найвищою посадовою особою в системі органів прокуратури, він призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України Президентом України (ст.122, п.25 ст.85 і п.11ст.106 Конституції України). Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокурору України, що має наслідком його відставку з посади. Строк повноважень Генерального прокурора України — 5 років. За Законом України «Про прокуратуру» у діяльності щодо здійснення нагляду за додержанням законів Генеральний прокурор України відповідальний перед Верховною Радою України і тільки їй підзвітний. Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік звітує перед Верховною Радою України про діяльність прокуратури.

Генеральний прокурор України, здійснюючи керівництво органами прокуратури:

1) спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю;

2) призначає першого заступника, заступників Генерального прокурора України, керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, інших працівників Генеральної прокуратури України;

3) затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання;

4) призначає за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим прокурора Автономної Республіки Крим;

5) призначає заступників прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів;

6) відповідно до законодавства визначає порядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших спеціалістів;

7) відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції;

8) присвоює класні чини згідно з Положенням про класні чини

працівників прокуратури. Вносить подання Президенту України про

присвоєння класних чинів державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів. Вказівки Генерального прокурора України з питань розслідування є обов'язковими для виконання всіма органами дізнання і попереднього слідства.

^ Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також інші прокуратури очолюють відповідні прокурори. Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інші прокурори (на правах обласних):

1) призначають на посади і звільняють працівників, крім тих, яких призначає Генеральний прокурор України;

2) за погодженням з Генеральним прокурором України вносять зміни до встановлених штатів підлеглих їм прокуратур в межах затвердженої чисельності і фонду заробітної плати. У прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інших прокуратурах (на правах обласних) утворюються колегії у складі прокурора (голова), його заступників, інших керівних працівників. Персональний склад колегії затверджується Генеральним прокурором України.

Колегії прокуратур є дорадчими органами і розглядають найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрові питання, заслуховують звіти підпорядкованих прокурорів, начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури. На засіданнях колегій можуть заслуховуватись повідомлення і пояснення керівників міністерств, відомств, органів державного управління, нагляду та контролю, підприємств, установ і організацій, їх об'єднань, інших посадових осіб з приводу порушень законодавства. Рішення колегій доводяться до відома працівників органів прокуратури. В разі розбіжностей між прокурором і колегією він проводить в життя своє рішення, але зобов'язаний доповісти про це Генеральному прокурору України. Члени колегії можуть повідомити свою особисту думку Генеральному прокурору України, що може бути підставою для розгляду цих розбіжностей на колегії Генеральної прокуратури України.

У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим є старші слідчі в особливо важливих справах і слідчі в особливо важливих справах; у прокуратурах областей, міст та інших прирівняних до них прокуратурах можуть бути слідчі в особливо важливих справах і старші слідчі; у районних, міжрайонних, міських — старші слідчі і слідчі. Слідчі прокуратури провадять попереднє слідство у справах про діяння, що містять ознаки злочину, віднесені законом до їх підслідності, а також в інших справах, переданих їм прокурором.

^ Спеціалізовані (галузеві) прокуратури будуються за загальними принципами, вони виконують такі самі завдання і мають такі ж повноваження, що й територіальні прокуратури, але з урахуванням специфіки предмету нагляду.

^ Військові прокуратури поділяються на такі, що прирівнюються до обласних, наприклад військові регіональні прокуратури та військова прокуратура ВМС, та до районних, наприклад військові гарнізонні прокуратури. Органи військової прокуратури очолює заступник Генерального прокурора України – начальник Управління військових прокуратур. На військові прокуратури покладено обов’язок за додержанням законів не тільки органами військового управління, військовими об’єднаннями, з’єднаннями, частинами, підрозділами, установами і військовими навчальними закладами та посадовими особами ЗСУ, а також органами управління та посадовими особами державної охорони, СБУ та інших військових формувань, розташованих на території України.

^ Природоохоронні прокуратури створені з метою посилення нагляду за додержанням екологічного законодавства України.

Транспортні прокуратури діють здебільшого на правах районної прокуратури. Транспортні (на залізниці) прокуратури організовані відповідно до структури управління залізничним транспортом (назва залізниці). На них покладається обов’язок здійснювати свої функції залежно від додержання законів Міністерством транспорту України і підпорядкованими державними підприємствами, установами та організаціями.

^ Прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах здійснюють нагляд за законністю діяльності адміністрації виправних, виховних колоній, тюрем, колоній поселень, лікувально-оздоровчих установ кримінально-виконавчої системи. Хоч інколи ці функції можуть покладатися і на територіальні прокуратури – у випадках, коли на відповідних адміністративних одиницях не створено спеціалізовані прокуратури. На прокуратури, що здійснюють нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, покладається, крім цього ще й обов’язок розслідувати злочини, вчинені особами. Що відбувають у цих установах покарання, а також працівниками цих закладів, скоєні під час виконання службових обов’язків.

^ Структуру Генеральної прокуратури України складають: керівництво Генеральної прокуратури України (Генеральний прокурор України, його перший заступник, заступники); галузеві управління — управління загального нагляду, слідче управління, кримінально-судове управління, цивільно-судове управління, управління нагляду за додержанням законів у Збройних Силах України і оборонній промисловості; функціональні відділи — відділ нагляду за додержанням і застосуванням законів, відділ нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та прикордонної охорони при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства; відділ підтримання державного обвинувачення в суді; відділ представництва інтересів громадян і держави у суді; відділ матеріально-технічного забезпечення.

Прокурори міських, районних, міжрайонних та прирівняних до них прокуратур очолюють відповідні прокуратури та контролюють їх діяльність. До структури зазначених прокуратур, крім прокурорів, які їх очолюють, можуть входити їхні заступники, старші помічники прокурора, помічники прокурора, слідчі, канцелярія або секретаріат, інші підрозділи та групи забезпечення, технічний персонал.


^ 4) Функції прокуратури.

Функції прокуратури - це зазначені в законі напрями або частини

діяльності її органів, які визначаються соціально-державним призначенням прокуратури, характеризуються певним предметом і завданнями та здійснюються з використанням властивої цим органам компетенції.

Головними функціями прокуратури України сформульованими в Конституції України (ст..121) та Законі України «Про прокуратуру» (ст.5) є:

1) підтримання державного обвинувачення в суді. При цьому прокурор не здійснює нагляду за діяльністю суду, а є рівноправним учасником судового процесу, який разом з іншими суб’єктами процесу бере участь у дослідженні доказів. Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор обґрунтовує перед судом свою думку про застосування до підсудного кримінального закону та міри покарання. Якщо у ході судового слідства прокурор дійде висновку, що підсудний не винний у вчиненні злочину, він повинен відмовитись від звинувачувальної промови. Сьогодні прокуратура ще не має реальних можливостей забезпечити підтримання державного обвинувачення в кожній справі (за останніми даними прокурорами підтримано державне обвинувачення по 96,6 % справ, провадження в яких закінчено й які надійшли до судів з обвинувальними висновками чи постановами для розв'язання питання про застосування примусових заходів медичного характеру, тобто прокурори не брали участі в розгляді 3,4 % справ публічного обвинувачення, що складає 3,3 тис. справ) у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування для введення до штату додаткових працівників. Таким чином, підтримання державного обвинувачення — це діяльність прокуратури в установлених кримінально-процесуальним законом формах, яка складається з аналізу матеріалів справи та доказування вини особи в судових органах, сприяння постановленню законного, обґрунтованого й справедливого вироку.

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Представництво прокурором інтересів громадян або держави в суді — одна з важливих гарантій забезпечення захисту прав і свобод громадян, законних інтересів держави. Судовий порядок захисту прав і свобод громадян значно розширюється. Участь прокурора в ньому є ефективним засобом забезпечення та поновлення їх. Формами представництва є:

  • звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушено інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

  • участь у розгляді судами справ;

  • внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. У статті 227 Кримінально-Процесуального Кодексу України передбачено такі повноваження: перевірка кримінальних справ, матеріалів та інших відомостей про вчинені злочини; скасування незаконних і необґрунтованих постанов слідчих і осіб, які проводять дізнання; дача письмових вказівок про розслідування злочинів; безпосередня участь у провадженні окремих слідчих дій або розслідування в повному обсязі будь-якої справи; санкціонування проведення окремих слідчих дій; продовження строку розслідування та погодження утримання під вартою як запобіжного заходу; повернення кримінальних справ органам попереднього слідства з вказівками щодо провадження додаткового розслідування; вилучення справи від органу дізнання й передача її слідчому; усунення особи, яка проводить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або попереднього слідства, якщо вони допустили порушення закону під час розслідування справи; порушення кримінальної справи або відмова порушити її; закриття або зупинення провадження у кримінальних справах; затвердження обвинувального висновку; направлення справи до суду.

Значення прокурорського нагляду на цьому комплексному напрямі правоохоронної діяльності важко переоцінити. Як відомо, під час провадження оперативно-розшукової діяльності, органи дізнання та попереднього слідства часто суттєво обмежують права й законні інтереси громадян, гарантовані Конституцією України та іншими законами (право на свободу, недоторканність житла тощо).

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Предметом нагляду є додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, виправно-трудових, інших установ, які виконують покарання або заходи примусового характеру, що призначають судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання під вартою або відбування покарання особами в цих установах, їхніх прав і виконання ними своїх обов’язків. Здійснюючи цю функцію, прокуратура наглядає за додержанням законів у таких установах: ізоляторах тимчасового тримання; слідчих ізоляторах; в’язницях; виправно-трудових колоніях; виховно-трудових колоніях; лікувально-трудових профілакторіях; психіатричних лікарнях.

У пункті 9 «Перехідних положеннях» Конституція України визначила, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства — до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.


Висновок.

Прокуратура — це самостійний централізований орган державної влади, що діє в системі правоохоронних органів держави та забезпечує всемірне утвердження верховенства закону, захист прав від неправомірних посягань на суспільний та державний лад, права і свободи людини.

Перша згадка про посаду прокурора датована 1579 роком. Коли в Батурині було утворено Український трибунал, який складався із семи департаментів. Депутати трибуналу щорічно обирали прокурора (інстигатора), котрий наглядав за чинністю подання позовів до трибунальського суду. А за радянських часів Державна прокуратура в Україні була заснована в системі Наркомюсту 28 червня 1922 року затвердженим ВУЦВК Положенням про прокурорський нагляд. Законодавство про прокуратуру постійно розвивалося.

Прокуратура займає особливе місце в системі державних органів України, вона не підпорядковується виконавчій або судовій владі, оскільки її діяльність є елементом систему стримувань і противаг між гілками влади. Правовою основою організації й діяльності органів прокуратури є розділ 7 Конституції України, Закон України «Про прокуратуру» та інші законодавчі акти.

Прокуратура України становить єдину централізовану систему органів, яка побудована відповідно до державного устрою і адміністративно-територіального поділу країни з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим і Генеральному прокурору України. Систему органів прокуратури складають: Генеральна прокуратура України; прокуратури Автономної Республіки Крим; прокуратури областей та прирівняні до них прокуратури міст Києва та Севастополя; військова прокуратура Військово-Морських Сил України і військові прокуратури регіонів, районні, міжрайонні і військові прокуратури гарнізонів; спеціальні прокуратури (природоохоронні, транспортні (на залізниці), прокуратури з нагляду за виконанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та деякі інші). В основу побудови та функціонування системи органів прокуратури покладено такі принципи: централізму, законності, гласності, незалежності, демократизму, заборони сумісництва у трудовій діяльності працівникам прокуратури.

У структурі всіх ланок прокуратури передбачені слідчі, які безпосередньо займаються розслідуванням злочинів. На посади прокурорів і слідчих прокуратури можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту. Прокурором району може бути особа віком не молодша 25 років і зі стажем роботи в прокуратурі чи суді не менше 3 років, прокурором області — відповідно не молодша 30 років і не менше 7 років. Працівникам прокуратури залежно від посади та стажу роботи присвоюються класні чини, тобто спеціальне персональне звання прокурорського працівника як державного службовця.

^ Структуру Генеральної прокуратури України складають: керівництво Генеральної прокуратури України (Генеральний прокурор України, його перший заступник, заступники); галузеві управління — управління загального нагляду, слідче управління, кримінально-судове управління, цивільно-судове управління, управління нагляду за додержанням законів у Збройних Силах України і оборонній промисловості; функціональні відділи — відділ нагляду за додержанням і застосуванням законів, відділ нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та прикордонної охорони при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства; відділ підтримання державного обвинувачення в суді; відділ представництва інтересів громадян і держави у суді; відділ матеріально-технічного забезпечення.

Основними функціями прокуратури є: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Враховуючи роль органів прокуратури України у зміцненні законності, захисту прав людини і громадянина, а також внесок працівників прокуратури у справу розбудови України як правової держави, Указом Президента України від 02.11.2000 року встановлено професійне свято — День працівника прокуратури — 1 грудня.


Список використаної літератури

  1. Конституція України.

  2. Закон України «Про прокуратуру».

  3. Кримінально-Процесуальний Кодекс України.

  4. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник — Вид. 3-тє, виправлене та доповнене. — К.: Атака, 2004. — 512с.

  5. Кириченко В. М. Правознавство: Модульний курс.— К.: Центр учбової літератури 2007р. — 328с.

  6. Основи права України / За редакцією В.Л. Ординського. — Львів: Світ, 2003. — 368с.

  7. Шляхтун П.П. Конституційне право України: Підручник — К.: «Освіта України», КНТ, 2008. — 592с.

  8. http://ukrreferat.com/index.php?referat=28352



Скачать файл (118 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации