Logo GenDocs.ru


Поиск по сайту:  


Конспект лекций для экзамена по курсу Международное экономическое право - файл 1.doc


Конспект лекций для экзамена по курсу Международное экономическое право
скачать (680 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc680kb.18.11.2011 15:47скачать

содержание

1.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9
Реклама MarketGid:
31.Міжнародні економічні договори – основне джерело міжнародного економічного права.

Міжнародний договір є основним джерелом міжнарод­ного права. Це зафіксовано у Статуті 00Н та Статуті Міжнародного суду 00Н. Договір покликаний чітко і у визнаненій формі відбивати угоду між суб'єктами міжнародного права про створення обов'язкових для них правил, тобто міжнародно-правових норм, що регламентують встановлення, зміну чи припинення їх взаєм­них прав і обов'язків. Усі міжнародні договори незалежно від кіль­кості їх учасників є джерелами міжнародного права. Посилюється значення міжнародного договору як головного джерела міжнарод­ного права. Це визнано у Віденській конвенції (1969 р.) про право міжнародних договорів.

Міжнародний економічний договір є різновидом міжнародного публічного договору.

Міжнародний економічний договір — це добровільна угода між двома або більшою кількістю суб'єктів міжнародного права, відпо­відно до якої встановлюються, змінюються чи припиняються їх взаємні права та зобов'язання.

Основою міжнародного правового регулювання економіч­них відносин між державами є дво- та багатосторонні договори. Вони бувають різними як за змістом, так і за назвою.


32.Повноваження державної митної служби.(см.30).


33.Форми участі держав у міжнародних економічних відносинах.(48,66).

Міжнарод.екон.відносини проявляються на різних рівнях економіки- на макрорівні , мікрорівні ,наднаціональному рівні.На кожному з рівнів діють різні суб»єкти зовнішньоекон.діяльності:

- на мікрорівні-окремі громадяни , підприємства і фірми, які проводять зовнішньоекон.операції;-- на макрорівні –національні господарства ,які безпосередньо здійснюють і регулюють зовнішньоекон.діяльність;-- на наднаціональному рівні-міжнародні організації та наднаціональні інститути.

У світовому господарстві розвиваються такі форми міжнар.ек.відносин:1)міжнародна торгівля;2)міжнародна міграція капіталу;3)міжнародна міграція робочої сили;4)міжнародна передача технологій;5)міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини;6)міжнародна економічна інтеграція.

Усі форми міжн.ек.відносин взаємопов»язані і взаємолзалежні.Для них на сучасному етапі характерно:1)зростання масштабів і якісна зміна характеру традиційної міжнародної торгівлі готової продукції- із суто комерційної вона значною мірою перетворилася у засіб безпосереднього обслуговування націон-х виробничих процесів;2) інтенсифікація міграції капіталу різних форм;3)зростання масштабів міграції робочої сили;4)прискорення і розширення інтеграції економік країн і регіонів;5)швидкій обмін науково-технічними знаннями;6)розвиток сфери послуг;7)об»єднання зусиль у вирішенні глобальних економічних пролблем.


34.Економічна і соціальна Рада ООН – міжнародна організація. Загальна характеристика.

Економічна і Соціальна Рада була створена у 1946 р. як один із головних органів 00Н, покликаний розв'язувати конкретні завдання міжнародного економічного співробітництва. Вона складається із 54 членів, які обираються Генеральною Асамблеєю на три роки. Через кожен рік склад ЕКОСОР обновлюється на одну третину, тобто переобираються 18 членів.В особливо гострій боротьбі проходили вибори на 47-й сесії Генеральної Асамблеї 00Н (жовтень 1992 р.). Спостерігалася гостра конкурентна боротьба між країнами, що представляють Східну Європу, Крім України, від групи цих країн обрано

Росію та Румунію. Угорщина, яка також претендувала на обрання до складу Ради, у другому турі голосування зняла свою кандидатуру, одержавши 55 голосів з необхідних для обрання 108. В цьому ж турі Україна набрала 106 голосів, а в заключному третьому турі за неї проголосувало 159 країн. Таким чином, членами ЕКОСОР знову були обрані Багами, Бутан, Великобританія, Габон, Данія, Заїр, Лівія, Канада, Мексика, Нігерія, Норвегія, Китай, Куба, Республіка Корея, Румунія, Російська Федерація, Україна, Шрі Ланка. Постійні члени Ради Безпеки обираються до ЕКОСОР на кожен черговий строк. Рада проводить дослідження і складає доповідь з міжнародних питань у галузях економіки, соціального і культурного життя, освіти, охорони здоров'я, а також подає відповідні рекомендації Генеральній Асамблеї 00Н. Вона також бере участь у підготовці проектів конвенцій і скликає міжнародні конференції з питань, що входять до її компетенції, подає інформацію Раді Безпеки 00Н і допомагає їй у роботі. Найвищим органом ЕКОСОР є чергова сесія, яка скликається два рази на рік. Штаб-квартира знаходиться в Нью-Йорку (США). При ЕКОСОР діє п'ять регіональних економічних комісій 00Н.Економічна і Соціальна комісія 00Н для Азії і Тихого океану, Економічна комісія 00Н для Африки, Економічна комісія 00Н для Європи, Економічна комісія 00Н для Західної Азії, Економічна комісія 00Н для Латинської Америки і Карибського басейну. Крім того, при ЕКОСОР діє понад 20 постійних комітетів і комісій (з природних ресурсів, планування, розвитку, застосування досягнень науки та техніки в цілях розвитку, становища жінок, народонаселення, прав людини та ін.).

Регіональні економічні комісії, як зазначалося, створені й функціонують під керівництвом ЕКОСОР. Їх основним завданням є сприяння проведенню погоджених заходів з економічного співробітництва країн відповідного регіону. З цією метою вони здійснюють необхідні дослідження, поширюють інформаційні та статистичні матеріали. Постійно діючим органом комісій є їх секретаріати, до складу яких входять різні комітети. Суттєвим для правового статусу цих комісій є те, що вони, на відміну від допоміжних органів ЕКОСОР, мають ширшу і самостійнішу компетенцію. Вони, наприклад, мають право безпосередньо давати рекомендації державам відповідного регіону без затвердження їх ЕКОСОР. До складу регіональних економічних комісій входить різна кількість країн. Так, ----- Економічна комісія 00Н для Азії і Тихого океану включає 35 країн,

Економічна комісія 00Н для Африки — 50,

Економічна комісія 00Н для Європи — 34,

Економічна комісія 00Н для Західної Азії —14,

Економічна комісія 00Н для Латинської Америки і Карибського басейну — 33 країни.

Для прикладу детальніше розглянемо одну із таких регіональних економічних комісій — Економічну комісію 00Н для Європи, яку ще називають Європейською економічною комісією (ЄЕК). Вона створена у 1947 р. відповідно до резолюції 1-ї сесії Генеральної Асамблеї 00Н від 10 грудня 1945 р. Членами цієї комісії, поряд з 32 європейськими країнами, є також США та Канада; до складу цієї Комісії входить і Україна. ЄЕК покликана сприяти погодженню дій країн Європи, спрямованих на їхній економічний розвиток, підтримувати та зміцнювати економічні зв'язки і відносини між європейськими країнами, а також з іншими країнами світу. Комісія здійснює досить широку й активну діяльність, про яку спеціально відзначалося у Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі. Цією Комісією розроблено ряд типових контрактів та інших правових документів, які успішно застосовуються при здійсненні міжнародних економічних зв'язків Схід— Захід. Вона брала участь у роботі щодо уніфікації арбітражного розгляду спорів. Найвищим органом ЄЕК є пленарна сесія, яка скликається щорічно. У складі комісії створені галузеві комітети (з сільського господарства, вугілля, електроенергії, будівництва та містобудування, житла, лісоматеріалів, хімічної промисловості, газу, внутрішнього транспорту, чорної металургії, зовнішньої торгівлі, з проблем водних ресурсів). Крім цього, у складі комісії функціонують три спеціальні органи, які займаються проблемами науки і техніки, економіки та зовнішнього середовища. Виконавчим постійно діючим органом є секретаріат. Місцезнаходження комісії — Женева (Швейцарія).

Держави-засновники 00Н підписали Статут про створення цієї Організації 26 червня 1945 р. на установчій конференції, що відбула­ся в Сан-Франціско. Статут набрав чинності 24 жовтня того ж року. На початку 1985 р. до складу 00Н входили 185 держав.

Серед керівних органів 00Н — Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР).

Вона уповноважена досліджувати та складати доповіді з міжнародних питань у сферах економіки, культури, освіти, охорони здоров'я, прав людини, екології, соціальної сфери та надсилати відпо­відні рекомендації Генеральній Асамблеї 00Н, її членам, спеціалі­зованим агенціям 00Н, координувати їх діяльність, укладати з ними угоди (їх затверджує Генеральна Асамблея), отримувати від них до­повіді, надсилати відповідну інформацію до Ради Безпеки.

Економічна і соціальна рада збирається на сесії двічі на рік. Рада складається з 54 членів 00Н. їх обирає Генеральна Асамблея. Що­року склад ЕКОСОР поновлюється на третину. Цей орган має регіо­нальні комісії.


35.Загальна характеристика правового забезпечення виконання міжнародних економічних договорів.

Закон України»Про міжнародні договори Украхни».

ІІІ. Виконання міжнародних договорів України

Стаття 12. Дотримання міжнародних договорів України

1. Міжнародні договори України підлягають неухильномудотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

2. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб і інші учасники двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, неухильно виконували свої зобов'язання, що випливають з цих договорів.

Стаття 13. Забезпечення виконання міжнародних договорів України

Президент України і Уряд України вживають заходів щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України.

Стаття 14. Виконання зобов'язань за міжнародними договорами України

1. Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Республіки Крим, інші державні органи, до компетенції яких входять питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами Українською Стороною, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для Української Сторони, і за виконанням іншими учасниками міжнародних договорів їхніх зобов'язань.

2. Зазначені державні органи, а також підприємства, установи та організації зобов'язані надавати Міністерству закордонних справ України інформацію, що стосується виконання міжнародних договорів України.

Стаття 15. Загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України

1. Загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України здійснює Міністерство закордонних справ України.

2. На вимогу органів, що застосовують міжнародні договори України, Міністерство закордонних справ України повинно надати офіційну інформацію стосовно питань, що виникають у зв'язку з виконанням міжнародного договору України.

3. У разі неналежного виконання зобов'язань, взятих на себе за міжнародними договорами Українською Стороною, Міністерство закордонних справ України інформує про це Президента України або Уряд України для вжиття необхідних заходів.

Стаття 16. Заходи, що вживаються у разі порушення міжнародного договору України іншими його учасниками

1. У разі порушення зобов'язань за міжнародним договором України іншими його учасниками Міністерство закордонних справ України, інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Республіки Крим за погодженням з Міністерством закордонних справ України подають Президентові України або Урядові України пропозиції про вжиття необхідних заходів відповідно до норм міжнародного права.

2. У разі суттєвого порушення міжнародного договору України іншими його учасниками, а також в інших випадках, передбачених нормами міжнародного права, такий договір може бути денонсовано у порядку, встановленому статтями 23 і 24 цього Закону.

Стаття 17. Дія міжнародних договорів України на території України

1. Укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

2. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Стаття 18. Пропозиції про внесення змін і доповнень до законодавства України у зв'язку з укладенням міжнародного договору України

У випадках, коли для виконання міжнародного договору України необхідно ухвалення закону України чи постанови Верховної Ради України, указу Президента України, постанови Уряду України, заінтересовані міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Республіки Крим за погодженням з Міністерством юстиції України в установленому порядку подають пропозиції про прийняття відповідного акта.

Стаття 19. Пролонгація міжнародного договору України

Міжнародний договір України може бути пролонгованийвідповідно до умов, визначених самим міжнародним договором.


^ ВИКОНАННЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ УКРАЇНОЮ.

Належне виконання зобов'язань, що випливають із міжнародних економічних договорів, як і з міжнародних договорів взагалі, є одним із принципів міжнародного права і його галузі — міжнародного економічного права. У ст. 12 Закону України "Про міжнародні договори України" записано, що міжнародні договори України підлягають неухильному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб і інші учасники двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, неухильно виконували свої зобов'язання, що випливають з цих договорів.

З цією метою Президент України і Уряд України вживають заходів щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України. Міністерства та інші центральні органи державної виконав­чої влади України, Уряд Республіки Крим. інші державні органи, до компетенції яких входять питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами Українською стороною, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для Української Сторони, і за виконанням іншими учасниками міжнародних договорів їхніх зобов'язань. Зазначені державні органи, а також підприємства, установи та організації зобов'язані надавати Міністерству закордонних справ України інформацію, що стосується виконання міжнародних договорів України.

Загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України здійснює Міністерство закордонних справ України. На вимогу органів, що застосовують міжнародні договори України, Міністерство закордонних справ України має надати офіційну інформацію стосовно питань, що виникають у зв'язку з виконанням міжнародного договору України. У разі неналежного виконання зобов'язань, взятих на себе за між-народними договорами Українською Стороною, Міністерство закордонних справ України інформує про це Президента України або Уряд України для вжиття необхідних заходів. У разі порушення зобов'язань за міжнародним договором України іншими його учасниками Міністерство закордонних справ України, шші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Республіки Крим за погодженням з Міністерством закордонних справ України подають Пре­зиденту України або Уряду України пропозиції про вжиття необхідних заходів відповідно до норм міжнародного права.У разі суттєвого порушення міжнародного договору України іншими його учасниками, а також в інших випадках, передбачених нормами міжнародного права, такий договір може бути денонсовано. Укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, перед­баченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжна­родного договору України. У випадках, коли для виконання міжнародного договору України необхідне ухвалення закону України чи постанови Верховної Ради, указу Президента України, постанови Уряду України, заінтересовані міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Республіки Крим за погодженням з Міністерством юстиції України у вста­новленому порядку подають пропозиції щодо прийняття відповідного акта.

Реєстрація міжнародних договорів, що набрали чинності для України, здійснюється Міністерством закордонних справ України у Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй та у відповідних органах інших міжнародних організацій.

Однією із важливих умов успішної й ефективної зов­нішньоекономічної діяльності України є створення відповідної правової бази. Її недосконалість негативно впливає на розвиток зовнішньоекономічних відносин нашої країни, призводить до безконтрольного вивезення вкрай дефіцитних ресурсів і продажу їх на світовому ринку за демпінговими цінами.Зовнішньоекономічна діяльність потребує корінних змін, передусім її законодавче регулювання. В Україні правова база зовнішньоекономічної діяльності: Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (1б квітня 1991 р.)-нормативно визначені принципи, види і суб'єкти зовнішньоек. діяльності, питання правового регулювання їхньої діяльності та ін.; Митний кодекс України(12 грудня 1991 р.)-визначив принципи організації митної справи в Україні; закони про державне мито, єдиний митний тариф. Містяться норми, що стосуються організації і здійснення зовнішньоекономічної діяльності: закони "Про підприємництво" (7 лютого 1991 р.),"Про підприємства в Україні"(27 березня !991 р.) та ін. З ряду питань зовнішньоекономічної діяльності прийма­лися відповідні постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Регулювання дає можливість державі з ураху­ванням суспільних інтересів упорядкувати відносини зовнішньоекономічного характеру, створити відповідний правовий режим (правопорядок), дотримання якого сприяє розвитку міжнародного економічного співробітництва, підвищенню його ефективності.


36.Державна митна служба (завдання та функції).

Стаття 8. Органи державного регулювання митною справою

Регулювання митною справою здійснюють найвищі органи державної влади та управління України.

Головні напрями(функції) митної політики України;структура системи органів державного регулювання митної справи; розміри мит та умов митного обкладення;спеціальні митні зони та митні режими на території України;перелік товарів,експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються Верховною Радою України.Забезпечення здійснення митної політики України відповідно до законів України; встановлення розмірів митних зборів і плати за митні процедури; координація діяльності міністерств,державних комітетів та відомств України з питань митної справи;проведення переговорів та укладання міжнародних договорів України з митних питань у випадках, передбачених законами України; подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо системи митних органів України здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Спеціально уповноваженим органом в галузі митної справи є Державна митна служба України,яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Державна митна служба України приймає нормативні акти тільки відповідно до цього Кодексу та інших законів України.Забороняється регулювання митної справи прямо не передбаченими у законодавстві України актами і діями державних та недержавних органів.

Стаття 9. Митні органи.

Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України.Система митних органів України складається з Державної митної служби України,регіональних митниць, митниць,спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів.

Митні органи України при проведенні в життя митної політики розв'язують такі головні завдання:а)захист економічних інтересів України;б)контроль за додержанням законодавства України про митну справу;в)забезпечення виконання зобов'язань,які випливають з міжнародних договорів України стосовно митної справи;г)використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів;д) вдосконалення митного контролю і оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;е)комплексний контроль разом з Національним банком України за валютними операціями;є)здійснення заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку за участю Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України;

ж)створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон країни;з)боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;и)співробітництво з митними та іншими органами зарубіжних країн,а також з міжнародними організаціями з питань митної справи;і)ведення митної статистики.

Державна митна служба України створюється Президентом України.Голова Державної митної служби України призначається відповідно до чинного законодавства України.

Регіональні митниці відповідно до закону створюються Кабінетом Міністрів України. Створення, реорганізація і ліквідація митниць спеціалізованих митних управлінь та організацій,установ і навчальних закладів здійснюється Державною митною службою України за погодженням з Міністерством фінансів України.


37. Генеральна Асамблея ООН та її роль у міжнародних економічних відносинах.

Генеральна Асамблея є одним із вищих органів 00Н. Вона займається питаннями співробітництва держав в економічній, соціальній та інших сферах. На неї покладені функції керівництва діяльністю Економічної та Соціальної Ради (ЕКОСОР). Відповідно до ст. 13 Статуту 00Н Генеральна Асамблея передбачає організацію досліджень і прийняття рекомендацій, спрямованих на сприяння міжнародному співробітництву, зокрема в економічній сфері. Функції і повноваження Генеральної Асамблеї 00Н у цій сфері регламентовані у главах IX "Міжнародне економічне і соціальне співробітництво " (ст. 55—60) і Х "Економічна і Соціальна Рада" (ст. 61—72) Статуту 00Н. Питання економічного співробітництва посідають важливе місце у діяльності Генеральної Асамблеї 00Н. Уже на її 16-й сесії, що відбулась у 1961 р., була прийнята резолюція "Міжнародна торгівля як важливий інструмент економічного розвитку", в якій вперше було порушено питання про скликання в межах 00Н міжнародної економічної конференції. А на 17-й сесії (1962 р.) з ініціативи колишнього СРСР були прийняті рекомендації щодо проведення міжнародної торгової конференції. У 1963 р. 18-та сесія Генеральної Асамблеї 00Н розглянула питання нормалізації і розвитку міжнародної торгівлі. Завдяки активній позиції цього органу у 1964 р. у Женеві була скликана І Конференція 00Н з торгівлі і розвитку, яка відіграла надзвичайно важливу роль в організації та здійсненні міжнародної торгівлі. Подальша хронологія і аналіз змісту діяльності Генеральної Асамблеї 00Н свідчать про надзвичайно важливе її значення у розвитку міжнародного економічного співробітництва. Так, на 25-й сесії (1970 р.) була прийнята "Міжнародна стратегія розвитку", яка, зокрема, передбачала важливі заходи щодо прискорення економічного становлення країн, що розвиваються; на 29-й сесії (1974 р.) була прийнята Хартія економічних прав та обов'язків держав; у 1974 р. на VI спеціальній сесії приймається Декларація про встановлення нового міжнародного економічного порядку і Програма дій щодо встановлення нового міжнародного економічного порядку; у 1975 р. на VII спеціальній сесії було розглянуто питання "Розвиток і міжнародне економічне співробітництво"; у 1980 р. ще раз було розглянуто питання про встановлення нового міжнародного економічного порядку. Активна діяльність Генеральної Асамблеї в організації економічного співробітництва характерна і для сучасного періоду.


38.Засоби вирішення спорів, що випливають з міжнародних договорів.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ І ЗАСОБІВ РОЗВ'ЯЗАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ СПОРІВМіжнародне економічне право зокрема, як і міжнародне публічне право загалом, не передбачає міжнародних інститутів, які б забезпе­чували у примусовому порядку виконання норм права. Сторони між­народних економічних договорів мусять діяти так, щоб укладені ними договори виконувалися самостійно. Як зазначалося, з часів Стародав­нього Риму відомо: "Договори слід викону­вати"

Розділ VI Статуту 00Н передбачає мирні засоби розв'язання всіх спорів між державами. Це стосується і спорів на теремі економіки.

Беручи до уваги те, що міжнародне економічне право є галуззю міжнародного публічного права, розв'язання спорів у межах міжна­родного економічного права має відбуватися на відомих загальних засадах урегулювання спорів.

Статут 00Н окрім спорів згадує ще й про ситуації, продовження яких може загрожувати миру й безпеці. Існують спори юридичні і політичні. Економічні спори можна зараху­вати і до тих, і до інших.

У Хартії економічних прав і обов'язків держав (прийнято в 1974р. на 29-й сесії Генеральної Асамблеї 00Н) зазначається, що жодна держава не може здійснити щодо іншої держави або загрожувати їй вжиттям економічних, політичних або будь-яких інших заходів примусового характеру, спрямованих на утиснення її суверенних прав або отримання будь-якої вигоди.

Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі (сер­пень 1975 р.) зафіксував, що держави-учасниці: 1)розв'язують спори між ними мирними засобами так, щоб не піддати загрозі міжнародний мир, безпеку і справедливість; 2)добросовісно і в дусі співробітництва використовують такі за­соби, як переговори, обстеження, посередництво, примирення, ар­бітраж, судовий розгляд або інші мирні засоби за їх вибором, включаючи будь-яку процедуру врегулювання, погоджену до виникнення спорів, у яких вони були сторонами;3)утримуються від будь-яких дій, що можуть погіршити станови­ще такою мірою, що буде поставлено під загрозу підтримання міжнародного миру та безпеки і тим самим мирне врегулюван­ня спорів стане важким.

Політичні спори не передаються на розгляди до міжна­родних судів та арбітражів. Політичні спори між державами можуть тривати роками, десятиліттями, а то й століттями, якщо їх не вдається вирішити шляхом переговорів чи іншим способом представникам сто­рін, що сперечаються.

1)Перший прийомом вирішення міжнародних економічних спорів-безпосередні переговори держав, які кон­фліктують. Окрім переговорів застосовують також інші узгоджувальної про­цедури:

2)"Добрі послуги" — це ситуація, коли в конфлікт держав втру­чається третя сторона. Ця сторона організовує контакти між кон­фліктуючими сторонами та докладає зусиль для того, щоб їх поса­дити за стіл переговорів. Коли конфліктуючі сторони розпочали переговорний процес, третя сторона може вважати себе вільною. Проте часто такі доброзичливі треті сторони беруть участь і у про­цесі переговорів.

3)Посередництво означає активну участь третіх сторін у процесі безпосередніх переговорів між сторонами, що сперечаються.

Іноді конфліктуючі сторони не хочуть сидіти за одним столом в одній кімнаті зі своїм опонентом і третій стороні — доброзичли­виці — доводиться виконувати "човникову дипломатію" між двома приміщеннями, передаючи усні чи письмові точки зору сторін перего­ворів.

Стороною-доброзичливицею, або стороною-посередником, може бути держава, міждержавна організація, міжнародна посадова особа, керівні діячі держав, а то й просто приватні особи, які мають необ­хідні для такої місії авторитет і досвід. Такими приватними особами часто стають державні діячі, які вийшли у відставку.

4)Слідчі комісії створюють, як правило, на паритетних засадах сторін, що сперечаються. Завдання комісій — виявити фактичні об­ставини конфліктів. Уперше утворення таких комісій передбачили Га­азькі конвенції 1889 та 1907 р. (укладені на так званих Першій та Другій Гаазьких конференціях миру), які стосувалися мирного роз­в'язання міжнародних зіткнень. Процедура їх утворення була перед­бачена Загальним актом про мирне розв'язання спорів, який Ліга Націй прийняла в 1928 р. Згодом Загальний акт переглянула 00Н (1949р.). Якщо сторони не домовилися про інше, то кожна з них призначає до комісії двох представників, причому лише один з них має бути громадянином цієї країни. П'ятою особою в комісії є голо­ва, якого обирають зазначені чотири представники.

5)Узгоджувальні комісіТ утворюються за процедурою, яка прак­тично аналогічна процедурі слідчих комісій. Завдання узгоджувальних комісій полягає у досягненні згоди з предмета конфлікту.


^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКОНОДАВСТВА, ЩО РЕГУЛЮЄ СПОРИ У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

У процесі зовнішньоекономічної діяльності міх суб'єкта­ми, які й здійснюють, можуть виникати різного роду спори. Вони потребують свого розгляду і розв'язання відповідно до діючого законодавства. В Україні уже створені певні правові основи розгляду і розв'язання таких спорів, які закріплені насамперед у Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 36 квітня І991 р. У сьомому розділі цього закону "Порядок розгляду спорів у зовнішньоекономічній діяльності" (ст. 38 — 39), зокрема, записано, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності, можуть розглядатися судовими або арбітражними органами України, іншими органами вирішення спорів за вибором сторін спору, якщо це прямо не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними угодами. Будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на його виконання, можуть бути предметом розгляду в органах суду України, якщо одна із сторін у справі є фізична особа або держава. У випадку, коли сторонами у справі виступають юридичні особи, такі спори розглядаються в арбітражних судах. Міжнародні спори, які можуть виникнути в результаті дій України, вирішуються у погодженому сторонами порядку згідно з нормами міжнародного права. Постановою Верховної Ради України " Про введення в дію Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. були поставлені відповідні завдання перед рядом державних органів. Зокрема було рекомендовано Торгово-промисловій палаті України створити зовнішяьоекономічний третейський суд. Такий суд було створено. Водночас з ініціативи і за участю Торгово-промислової падати України були розробле­ні і 24 лютого 1994 р. прийняті Закон "Про міжнародний комерційний арбітраж", а також Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України та Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України. Названі више закони та положення і створюють основну правову базу вирішення спорів, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних зв'язків.


39.Основні напрями валютного регулювання.

^ ПОВНОВАЖЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ І ФУНКЦІЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ У СФЕРІ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ І ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ

Стаття11.Повноваження Національного банку України та Кабінету Міністрів України у сфері валютного регулювання

1.Національний банк України у сфері валютного регулювання:

-здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;-складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;-контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;-визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;-видає у межах,передбачених цим Декретом,обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;-нагромаджує,зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;-видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;-установлює способи визначення і використання валютних /обмінних/ курсів іноземних валют,виражених у валюті України,курсів валютних цінностей,виражених у іноземній валюті або розрахункових/клірингових/одиницях,згідно із статтею 8 цього

Декрету;-установлює за погодженнями з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;-забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

2. Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання:

-визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;-бере участь у складанні платіжного балансу України;-забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;

-забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України згідно із статтею 14 цього Декрету;-визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових /клірингових/одиницях,які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами,а також у неконвертованих іноземних валютах,які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.


Активізація участі України у зовнішньоекономічній діяльності обумовила розширення операцій з валютними цінностями, які вона здійснює як на своїй території, так і за межами. Це в свою чергу, вимагає відповідних кроків з боку нашої держави. Україна вступає до Міжнародного валютного Фонду, формує свій Валютний фонд, приймає нормативні акти, що регулюють відносини в межах здійснення валютних операцій тощо. До таких актів віднесяться: декрети Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті", "Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті", які було прийнято 19 лютого 1933 р. Цими декретами був становлений режим здійсненні валютних операцій на територіЇ України, визначені загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів у даній сфері .


1   2   3   4   5   6   7   8   9

Реклама:





Скачать файл (680 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru