Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  


Загрузка...

Лекции - Контроллинг (на укр. яз) - файл Контроллинг.doc


Лекции - Контроллинг (на укр. яз)
скачать (991.4 kb.)

Доступные файлы (1):

Контроллинг.doc2038kb.17.07.2009 13:42скачать

содержание
Загрузка...

Контроллинг.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9
Реклама MarketGid:
Загрузка...

ТЕМА 1. КОНТРОЛІНГ: СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ, ВИДИ ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ



1.1. Сутність контролінгу та передмови його виникнення
В умовах ринкової економіки найбільш життєздатним стає підприємство, на якому вдається організувати ефективне його функціонування.

У широкому розумінні управління – це сукупність дій, спрямованих на координацію різноманітних видів діяльності (виробнича, маркетингова, інноваційна, інвестиційна, збутова, фінансова тощо), які здійснює підприємство, для досягнення поставлених цілей.

Практика управління ґрунтується на теорії управління. В теперішній час відбувається розділення теорії управління підприємством на декілька напрямів: виробниче управління, організаційне управління, економічне управління, корпоративне управління.

Єдиним загальним критерієм ефективності різноманітної діяльності підприємства є його економічні результати у формі доходів, витрат і капіталовкладень. Співвідношення цих результатів визначає стан економіки підприємства. Таким чином, вирішальну роль в управлінні підприємством грає економічне управління. В теперішній час достатньо гостро стає питання про підвищення ефективності економічного управління функціонуванням підприємства.

Шляхи досягнення цього різноманітні: поліпшення організаційної структури підприємства і його підсистеми управління, розвиток і впровадження в технологію економічного управління сучасних інформаційних систем, розробка і забезпечення персоналу управління необхідним інструментарієм (типовими методами, моделями, документацією для управління), вдосконалення системи обліку і контролю економічної діяльності, поліпшення підготовки кадрів і ін.

В успішному рішенні задач по цих напрямах першорядне значення має розробка найбільш важливих питань теорії економічного управління підприємством, своєчасне впровадження її методів і принципів в практику управління підприємствами.

На сьогоднішній день однозначного трактування поняття «Економічне управління» немає. Тому далі ми ґрунтуватимемося на понятті, даному Й.Ворст і П.Ревентлоу в їх книзі «Економіка фірми»: «Під економічним управлінням розуміють поточне внутрішньофірмове планування (складання бюджету) і контроль за підсумками господарської діяльності (бюджетний контроль) Економічне управління будується на ряду економічно цілеспрямованих рішень, які у свою чергу спираються на аналіз і розрахунки».

Таким чином, мистецтво економічного управління полягає в умінні передбачати господарська і комерційна ситуації, прийняти заходи по оптимізації співвідношення «витрати – результат» і тим самим забезпечити досягнення поставленої мети і, перш за все, бажаному прибутку. Сучасним механізмом цього мистецтва є контролінг. Один з провідних фахівців в області контролінга Э.Майер визначає контролінг як «керівну концепцію ефективного управління фірмою і забезпечення її довгострокового існування».

Виникнення контролінга (як нової концепції управління) пов'язують з бурхливим промисловим ростом, особливо в США, в кінці ХІХ – початку ХХ століття, розвитком ринкової економіки (ускладнюється продукція і виробництво, ростуть розміри підприємств, виникають транснаціональні компанії, підвищується динамізм ринку, збільшуються обсяги управлінської інформації і т.п.).

Ускладнення орієнтації підприємства в ринковому середовищі привело не просто до зростання ролі управління, а до якісних змін у всій структурі й методах управління, що вимагає розробки методів виробничого обліку і точнішого фінансового контролю. Ці можливості були надані обчислювальною технікою, що бурхливо розвивалася.

У другій половині ХХ століття досить швидко відбувається процес інтеграції традиційних методів обліку, аналізу, нормування, планування і контролю в єдину систему отримання, обробки і узагальнення інформації і ухвалення на її основі управлінських рішень, систему, яка управляє підприємством, будучи зорієнтована на досягнення не тільки оперативної (поточних) мети у вигляді отримання прибутку того або іншого розміру, але і на глобальні стратегічні цілі: виживання, екологічний нейтралітет, збереження робочих місць і т.п., систему, в якій переважаючим стає не вузьке, конкретне мислення управлінців, а комплексне, системне рішення проблем, що виникають перед підприємством.

Ця система отримала назву «контролінг» (попереджуючий контроль на основі спостереження за змінами об'єкту).

Таким чином, виникнення контролінга обумовлене наступними причинами:

- нестійкістю умов і характеристик зовнішнього середовища;

- зростанням об'єму інформації і значущості інформаційного забезпечення поточних оперативних) і стратегічних (перспективних) рішень;

- ускладненням системи управління;

- підвищенням інтернаціоналізації ринкових відносин і підприємницької діяльності;

- потребою практики в комплексній методичній і інструментальній базах для підтримки основних функцій менеджменту;

- посиленням функції координації в процесі підготовки, ухвалення і реалізації підприємницької діяльності.

Контролінг – поняття досить складне. У останньому німецькому виданні «Лексикону економіки підприємства» він визначений як концепція інформації і управління. Якнайповніше система контролінга як система управління вперше була описана і застосована в США. Звідси семантичне значення терміну «контроллинг» ( від англ. to control – управляти) і похідних або пов'язаних з ним понять, наприклад, контроллер – керівник служби контролінга або особа, що виконує ці функції.

Первинне поняття контролінгу об'єднувало сукупність завдань у сфері обліку і фінансів, а контроллер був головним бухгалтером. Потім воно отримало більш ширше тлумачення і стало включати питання фінансового контролю і кращого використання фінансових коштів і джерел. В даний час контролінг можна визначити як систему управління процесом досягнення кінцевої мети і результатів діяльності фірми, тобто в економічних відносинах, з деякою часткою умовності, як систему управління прибутком підприємства.

В перерішеній час контролінг є найважливішим засобом успішного функціонування підприємства, оскільки він:

- забезпечує необхідною для ухвалення управлінських рішень інформацією шляхом інтеграції процесів збору, обробки, підготовки, аналізу, інтерпретації інформації;

- надає інформацію для управління трудовими і фінансовими ресурсами;

- забезпечує ту, що виживає підприємства на рівнях стратегічного і тактичного управління;

- сприяє оптимізації залежності «виручка – витрати – прибуток».

Контролінг не можна плутати з контролем (контроль – перевірка, спостереження з метою перевірки. Контролер – особа, обов'язком якої є контроль, перевірка чого-небудь).

Контроль – важлива функція менеджменту. За своїм змістом контроль є управлінською діяльністю, завданнями якої служать кількісна і якісна оцінка і облік результатів роботи не тільки всієї організації, але і її окремих структурних одиниць. Головні інструменти цієї діяльності – спостереження, перевірка всіх сторін діяльності, облік і аналіз. В процесі управління контроль виступає як елемент зворотного зв'язку, оскільки за його даними коректуються раніше ухвалені рішення і плани.

Ефективно поставлений контроль покликаний бути стратегічно спрямованим, своєчасним і достатньо нескладним.

Діяльність будь-якої фірми, підприємства, організації завжди направлена на досягнення конкретної мети. Щоб не збитися з наміченого курсу, необхідний постійний контроль за тим як реалізуються розроблені програми. Рішенню цієї задачі сприяло використання схеми управління, представленої на рис. 1.1. Ця схема, що відображає систему управління процесом формування прибутку на основі контролю, сформувалася ще в кінці ХIХ ст. (Аніськін).

Рішення по контролю


Рішення по реалізації







Оцінка результатів






Планування від досягнутого

Вимірювання результатів

Контроль за дотримання еталонів





Розпорядження








Ресурси Виконання розпоряджень Результати

виробничими підрозділами





Рис. 1.1. Управління на основі порівняння з минулим
Ця проста система з'явилася свого часу важливим етапом в розвитку формалізованого аспекту управління. Було введено об'єктивне вимірювання ефективності роботи, даний інструмент для визначення характеру і місця наявних слабкостів, а також метод порівняння ефективності роботи різних підрозділів фірми. При цьому управлінські дії зв'язувалися з минулим фірми.

Традиційна система контролю послужила фірмам хорошу службу, коли зміна оточення була ще настільки поступовою, що допускало сповільнені реакції. Із зростанням динамічності ринкових відносин виникла необхідність в тому, щоб засновувати контроль на майбутніх подіях і діях. Тому управління на основі традиційного контролю стало гальмувати активне випереджаюче використання майбутніх можливостей.

У випереджаючому (або попереджальному) контролі акцент, який раніше фіксувався на відхиленнях від минулих еталонів, переміщається на вимірювання розриву між нинішніми результатами і цілями, які повинні бути досягнуті до кінця планового періоду. У реалізації акцент зміщується відповідно з виправлення допущених у минулому помилок на заходи по досягненню майбутньої мети. В основі контролінга виробництва – попереджуючий контроль, що дозволяє йому або провести коректування дій, або, якщо оцінка результатів показує, що раніше певна мета нереальна, змінити їх, тобто контролінг дозволяє створити гарантії виконання плану і підвищити ефективність управлінського процесу.

Таким чином, контролінг – це концепція, направлена на ліквідацію вузьких місць і орієнтована на майбутнє відповідно до поставлених цілей і завдань отримання певних результатів. Контролінг – це система перевірки того, наскільки успішне підприємство просувається до поставленої мети.

Існує достатньо багато визначень поняття контролінг (табл. 1.1).
Таблиця 1.1 Трактування змісту визначень контролінгу

Джерело

Сутність визначення

1

2

1.Майер Э. Контроллинг как система мышления и управления. – М.: Финансы и статистика, 1993. – С. 88.


… контроллинг представляет собой в широком смысле систему обеспечения выживаемости предприятия в двух аспектах: краткосроном – оптимизация прибыли, и в долгосрочном – сохранение и поддержание гармоничных отношений и взаиосвязей данного предприятия с окружающими его сферами: природой, социальной, хозяйственной

  1. То же, с. 9.




Под контроллингом следует понимать руководящую концепцию эффективного управления фирмой и обеспечения ее долгосрочного существования

  1. То же, с. 88.

Контроллинг представляет собой совокупность методов оператвного и стратегического управления: учета, планирования, анализа и контроля, объединяемых на качественно новом этапе развития рыночных отношений на Западе в единую систему, функционирование которой подчинено определенной цели.

  1. Немецкое издание «Лексикон экономики предприятия».

…Концепция информации и управления.

  1. Манн Р., Майер Э. Контроллинг для начинающих. М.: Финансы и статистика, 1992. – С. 8.

…Систему управления процессом достижения конечных целей и результатов деятельности фирмы… как систему управления прибылью предприятия.


  1. То же, с. 21.

Контроллинг – это система регулирования затрат и результатов деятельности, помогающая в достижении целей предприятия, позволяющая избежать неожиданностей и своевременно включить красный свет, когда экономике предприятия угрожает опасность, требующая принятия мер по противодействию

  1. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой / Общ ред. Градова А.П. – СПб: Специальная литература, 1996. – С. 217.

Контроллинг – новейшая концепция эффективного управления фирмой для обеспечения ее долгосрочного существования на рынке.

Контроллинг представляет собой… систему обеспечения выживаемости предприятия на этапах стратегического и тактического управления.

Продовження табл. 1.1

1

2

8. Анташов В.А., Уварова Г.В. Экономический советник менеджера. – Минск: Финансы, учет, аудит, 1996. – С. 93.

Контроллинг рассматривается… как определенная концепция руководства предприятием, ориентированная на его долговременное и эффективное функционирование в постоянно меняющихся хозяйственных условиях.


9. Контроллинг как инструмент управления предприятием /Ообщ. ред. Данилочкиной Н.Г. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – С.6

Контроллинг – это функционально обособленное направление экономической работы на предприятии, связанное с реализацией финансово-экономической комментирующей функции в менеджменте для принятия оперативных и стратегических управленческих решений.


Узагальнюючи представлені в табл. 1.1 думки фахівців, можна дати наступне визначення суті контролінга: “^ Контроллінг – управління майбутнім для забезпечення тривалого і ефективного функціонування підприємства і його структурних одиниць”.

На сучасному етапі розвитку економіки для забезпечення життєдіяльності підприємств необхідною умовою є здібність до перетворень. Тому зараз акцент в управлінні переміщається із завдань контрольного характеру на завдання аналізу, оцінки діяльності, розробки стратегії розвитку, моделювання господарської діяльності, маркетингу. Інструментарій контролінга і надає такі можливості.

Як вже наголошувалося, контролінг є системою забезпечення тієї, що виживає підприємства на етапах оперативного і стратегічного управління. Функціонування цієї системи забезпечується шляхом послідовної реалізації її концепції – концепції інформації і управління (рис. 1.2).

На рис. 1.2 представлена модель контролінга орієнтована на різні функції управління. При цьому процес орієнтації відбувається шляхом інтеграції традиційних методів обліку, аналізу, планування, контролю в єдину систему обробки інформації для ухвалення рішення.



Визначення оперативних і стратегічних цілій розвитку підприємства з урахуванням зовнішніх і внутрішніх умов функціонування

Ринки закупівель, сировини і матеріалів

Ринки збуту, конкуренція

Ринки праці

Економічне та соціально-політичне середовище

Технічні та технологічні ресурси

Людські ресурси

Маркетингові дослідження

Організаційна структура

з

о

в

н

і

ш

н

і

в

н

у

т

р

і

ш

н

і




Розробка механізму координації і контроля за процесом досягнення кінцевих результатів з виявленням причин та винуватців відхилень





Розробка систем інформаційного забезпечення управління шляхом формування релевантної (значущої) інформації





Здійснення аналізу відхилень шляхом встановлення взаємозв’язку кінцевих показників з підконтрольними показниками





Виробка варіантів управлінських рішень щодо внесення змін до оперативного та стратегічного планування


Зворотний зв’язок







Рис. 1.2. Модель контролінгу – концепція інформації та управління (за Сухарєвою Л.А., Петренко С.Н.)



    1. Цілі, об’єкти та завдання контролінгу


Як контроль відрізняється від контролінга, так діяльність контролера відрізняється від діяльності контроллера. Контролер обмежується фіксацією явних причин і винних, що допустили виявлені відхилення. Контроллер же:

1) намагається виявити явні і неявні причини, що зумовили відхилення;

2) здійснює їх аналіз і визначить, як ці причини можуть вплинути на досягнення перспективної мети підприємства;

3) які заходи доцільно упровадити, щоб усунути ці відхилення;

4) сповістить керівництво про те, які саме відхилення сигналізують про необхідність змін в стратегії фірми.

Таким чином, принципова відмінність контролера від контроллера – перший не бере участь в процесі планування і ухвалення управлінського рішення.

Служба контролінга прагне так управляти процесами поточного аналізу і регулювання планових і фактичних показників, щоб по можливості уникнути помилки, відхилення або прорахунку - як в сьогоденні, так і в майбутньому. Звідси витікає основне призначення контролінга – попередження виникнення кризових ситуацій на підприємстві.

Мета контролінга – підтримка ефективного функціонування підприємства, орієнтація управлінської діяльності на максимізацію прибутку і вартості підприємства при мінімізації ризику і збереженні ліквідності (платоспроможності) підприємства.

Об'єктами контролінга є:

  • господарські процеси;

  • ресурси підприємства;

  • показники результативності роботи підприємства;

  • фінансова діяльність підприємства.

Основними завданнями контролінга є:

1) виявлення проблеми і корегування діяльності підприємства до того, як ці проблеми переростуть в кризу;

2) контроль і регулювання;

3) інформаційний супровід процесу планування і управління.

Рішення першої задачі пов'язане з:

  • визначенням фактичного стану підприємства і його структурних одиниць;

  • прогнозуванням стану і поведінки економіки підприємства на заданий майбутній момент часу;

  • завчасне визначення місця і причин відхилень значень показників, що характеризують діяльність як підприємства в цілому, так і його структурних одиниць;

  • забезпечення стійкого виробничий-фінансового стану організації при настанні (досягненні) граничних значень показників;

  • пошуком слабких і вузьких місць в діяльності підприємства.

Своєчасна адаптація підприємства до мінливих змін зовнішнього середовища зумовила необхідність такого управління їм, при якому основою стратегічних рішень стає вибір поведінки підприємства у нинішній момент, який при цьому одночасно розглядається і як початок майбутнього. Без відповідної координації, контролю і регулювання забезпечити можливість успішної реакції підприємства на зміни, які відбудуться в середовищі, не реально. Це визначає друге завдання контролінга – контроль і регулювання.

Рішення третьої задачі пов'язане з:

  • розробкою методик планування;

  • представленням інформації для складання планів;

  • встановленням допустимих меж відхилень;

  • аналізом причин і розробкою пропозицій для зменшення відхилень;

  • обліком і контролем витрат і результатів;

  • розробкою інструментарію для планування, контролю і ухвалення управлінських рішень;

  • стимулюванням планування.

Реалізація всіх трьох завдань робить можливою підготовку до використання майбутніх сприятливих умов, проявляє виникаючі проблеми, готує підприємства до раптових змін в зовнішньому середовищі, покращує координацію дій на підприємстві і тим самим сприяє тривалому і ефективному функціонуванню підприємства і його структурних одиниць.

^ 1.3. Функції та види контролінгу

Як вже наголошувалося, основне призначення служби контролінга – попередження виникнення кризових ситуацій в найближчому і віддаленому майбутньому.

Рішення цієї задачі ґрунтується на виконанні певних функцій контролінга.

У літературі немає однозначного трактування функцій контролінгу. Так, в 1 називаються наступні основні функції контролінга:

  • моніторинг стану економіки підприємства;

  • сервісна функція (забезпечення аналітичною інформацією для ухвалення управлінських рішень);

  • функція, що управляє;

  • контроль і аналіз економічності роботи підрозділів;

  • розробка методології ухвалення рішень, їх координація, а також контроль сприйняття цієї методології керівництвом.

У 6 як основні функції управління називаються:

  • інформаційна;

  • обліковий-контрольна;

  • аналітична;

  • планування;

  • коментуюча.

Слід зазначити, що названі функції відрізняються своїми назвами, за змістом же вони достатньо близькі. Це дозволяє представити функціонування контролінга такою схемою (рис. 1.3).

Розглянемо зміст функцій контролінга на основі першого їх переліку.

^ Моніторинг стану економіки підприємства – контроль рівноваги показників “прибуток – витрати”. Рівновага досягається тим, що через певні проміжки часу задані величини порівнюють з фактичним станом і визначають, чи не потрібне втручання (протидіючі заходи) для досягнення необхідного або бажаного стану, і у разі потреби здійснюють його.

Реалізація цієї функції дозволяє дати ще одне визначення контролінгу – це система регулювання витрат і результатів діяльності, що допомагає в досягненні мети підприємства і дозволяє уникнути несподіванок і своєчасно прийняти заходи, коли економіці підприємства загрожує небезпека.

^ Сервісна функція полягає в своєчасному представленні інформації керівництву для ухвалення рішення по коректуванню стратегії. Інформаційне обслуговування контролінга забезпечується за допомогою систем планування, нормування, обліку і контролю, орієнтованих на досягнення мети, кінцевого результату діяльності підприємства. Інформація повинна містити задані (нормативні, планові) і фактичні дані, зокрема про відхилення.

^ Функція, що управляє, полягає в переоцінці стратегії, коректуванні реалізації цілей і зміні цілей. Здійснюється ця функція з використанням даних аналізу відхилень, ставок покриття, загальних результатів діяльності для ухвалення рішень по управлінню.

^ Контроль і аналіз економічності роботи підрозділів і підприємства в цілому як функція контролінгу орієнтована на поточні результати діяльності та є системою „раннього виявлення” майбутніх тенденцій у внутрішнього й зовнішньому середовищі, а також прогнозувати кризові ситуації в окремих сферах діяльності або в цілому на підприємстві.

^ Функцій спостереження за правильністю застосування методики, яка сприяє досягненню підприємством прибутку, реалізується таким чином, щоб кожний співробітник зберігав за допомогою відповідних інструментів здатність до самоконтролю.

Корегуючи дії



Нормування





Планування (стандарт)

Визначення проблеми

(фактичний стан не відповідає стандарту)









ні

Продовження роботи

(фактичний стан відповідає стандарту)



так










Облік

(фінансові дані)






Рис. 1.3. Елементи контролінгу та їх взаємодія

Оскільки сучасний менеджмент поділяє цілі організації (підприємства) на 2 групи – оперативні та стратегічні, то контролінг як система включає до себе 2 основні аспекти – стратегічний та оперативний.

Сутністю оперативного контролінга є формування засобів і методів ефективного управління поточними цілами організації, які можуть бути визначені як прибутковість і ліквідність.

^ Сутністю стратегічного контролінга є забезпечення життєздатності підприємства, його орієнтація на потенціал успіху, який може бути визначений як шанси і ризики.

На практиці існує тісний взаємозв’язок між оперативним і стратегічним контролінгом. Стратегічним питанням є оперативне втілення або навпаки оперативні проблеми можуть бути не виявлені, якщо не визначене стратегічне питання.

Порівняльна характеристика оперативного і стратегічного контролінгу представлена в табл.. 1.2. Їхній зміст відрізняється за орієнтацією, метою, завданнями.


Таблиця 1.2 Порівняльна характеристика оперативного і стратегічного контролінгу

Ознака

Оперативний

Стратегічний

Орієнтація
Ціль


Завдання

В основному внутрішнє середовище підприємства

Забезпечення прибутковості та ліквідності підприємства шляхом виявлення причинно-наслідкових зв’язків при зіставленні виручки від реалізації та затрат

- Керівництво при плануванні та розробці бюджетів (поточне та оперативне планування)

- Визначення “вузьких” та пошук “слабких” місць для тактичного планування

- Визначення всієї сукупності підконтрольних показників у відповідності з встановленими поточними цілями

- Порівняння планованих та фактичних показників підконтрольних результатів та затрат з ціллю виявлення причин, винуватці та наслідків відхилень

- Аналіз впливу відхилень на виконання поточних планів

- Мотивація та створення систем інформації для прийняття поточних управлінських рішень

Зовнішнє та внутрішнє середовище підприємства

Забезпечення виживання.

Проведення антикризової політики, недопущення виникнення банкротства, спрямованість на потенціал успіху.
- Участь у встановленні кількісних та якісних цілей підприємства

- Відповідальність за стратегічне планування

- Розробка альтернативних стратегій

- Визначення критеріїв зовнішніх та внутрішніх умов, що лежать в основі стратегічних планів

- Визначення “вузьких” та пошук “слабких” місць

- Визначення основних підконтрольних показників у відповідності з встановленими стратегічними цілями

- Порівняння планованих і фактичних значень підконтрольних показників з метою виявлення причин, винуватців та наслідків даних відхилень

- Аналіз впливу відхилень на виконання стратегічних планів

- Аналіз економічної ефективності (особливо інновацій та інвестицій)


^ 1.4 Контролінг у системі управління підприємством
В основі розуміння місця контролінгу в управлінні підприємством покладений підхід, оснований на одній з п'яти американських теорій управління – “школі управлінського ухвалення загальної теорії систем”. Її основою є “ієрархія систем і класифікація Боулдінга”.

Особливістю цього підходу є те, що підсистема управління, окрім традиційного її розуміння, повинна сприйматися ще і як процес ухвалення рішень. Тоді інформаційна система управління, одним з блоків якої є контролінг, є підсистемою, обслуговуючою процес ухвалення управлінських рішень.

Тому, як підсистема в управлінні підприємством, роль контролінга полягає в підтримці й наданні допомоги керівникові. А звідси, він разом з керівництвом складає основу управління на підприємстві і таким чином інтегрується в загальну систему управління підприємством (рис. 1.4).







Система управління




Система основного функціонального процесу







Управління як процес прийняття рішень






  • виробнича діяльність

  • торгово-посередницька діяльність

  • надання послуг та ін.




Керівництво відносинами між людьми




Підситема, що обслуговує управлінський процес






Контролінг



Рис. 1.4. Система управління підприємством (фрагмент)

Як відзначають фахівці, на прикладному рівні доцільно створювати цілісні інформаційно-аналітичні системи, які обслуговують процес ухвалення рішень за цільовим принципом для рішення певної комплексної задачі.

Все це дозволяє представити систему управління за допомогою окремих підсистем, серед яких найцікавіша підсистема, яка обслуговує управлінський процес, - інформаційно-аналітична підсистема управління підприємством (рис. 1.5), в якій формуються дані для ухвалення рішень, пов'язаних з оптимізацією відношення “витрати – прибуток”.









Підсистема управління

ресурсами:
- людськими;

- матеріальними;

- технологічними;

- фінансовими;

- маркетинговими;

- інформаційними.



Підсистема управління іншими видами діяльності (крім економічної)







Підсистема управління процесом прийняття управлінських рішень




Інформаційно-аналітична підситема управління (ІАСУ)


Підсистема формування інформації для прийняття рішень, не пов’язаних з оптимізацією алгоритму “затрати – обсяг – прибуток”




Планування

Аналіз




^ Обліково-аналітична підсистема = Контролінг




Контроль

Бухоблік для управління

Рис. 1.5. Місце контролінгу у системі управління підприємством 13
Формування обліковий-аналітичної інформації на підприємстві повинне здійснюватися так, щоб були задіяні і враховані всі аспекти фінансово-економічної діяльності. Знаходячись на перетині функцій обліку, контролю, аналізу і планування, контролінг займає особливе місце в інформаційно-аналітичній системі управління підприємством. Він синтезує, пов'язує воєдино всі названі функції, інтегрує і координує їх, не підміняє собою жодну з функцій управління, а лише переводять управління підприємством на якісно новий рівень (рис. 1.6).


Інструментарій контролінгу






Використання даних:

- нормування

- планування

- аналізу

- управління

- контролю

Контролінг:

- ліквідація “вузьких місць”

- орієнтація на отримання результату

Використання методів менеджменту:

- оперативного

- стратегічного

- операційного

- фінансового









Концепція управління






Ідеальна мета

Визначається філософією і культурою організації







Визначається кількісними, якісними, просторовими, часовими, структурними показниками тощо



Реальні цілі


Взаємозв’язок контролінгу і маркетингу з планом програми оперативних дій




Стратегічне планування





Пошук “вузьких місць”:

- результатів діяльності;

- економічного росту



Система економічних показників-індикаторів







Аналіз відхилень та коригування


Забезпечення прибутковості та ліквідності

Ефективне управління (оперативний і стратегічний менеджмент)







Інновації

Своєчасне пристосування до змін зовнішнього середовища







Орієнтація на майбутнє (планування)

Методи планування




Рис. 1.6. Управлінська концепція контролінгу 14

Управління – це сукупність процесів планування, організації, мотивації і контролю, яка необхідна для формулювання і досягнення мети організації. Служба контролінга покликана сприяти досягненню цієї мети. Але для цього вона повинна бути відповідним чином організована.

У зарубіжній практиці зустрічаються два основні варіанти організації служби контролінга: централізована і децентралізована.

За централізованою службою контролінга головний контроллер знаходиться в підпорядкуванні голови правління організації або члена правління, відповідальному за сектор “Контроллінг і фінанси”, наприклад директорові або керівникові головного відділу. Служба контролінга є самостійним підрозділом з великою кількістю працівників.

Служба контролінга розробляє рекомендації по ухваленню рішень і керує процесом сприйняття цих рекомендацій замовником. У завдання головного контроллера входить узагальнення рекомендацій і встановлення контактів з обличчями, що ухвалюють рішення. Окрім цього, він координує діяльність централізованих служб контролінга в області поточного і стратегічного планування, кошторисного планування, аналізу планових і фактичних показників, кореспонденції у звітності , бере на себе обробку спеціальних доручень, особливих замовлень і завдань осіб, що ухвалюють управлінські рішення.

У функції контроллера підрозділу включається підготовча робота по розробці планів і контроль за ходом їх виконання, а також контроль економічних результатів діяльності організації.

Децентралізована служба контролінга дозволяє делегувати частину завдань централізованої служби контролінга іншим підрозділам, наприклад структурним підрозділам фірми, філіалам, центрам стратегічного управління, за винятком деяких профільних відділів, які залишаються в підпорядкуванні головного контроллера:

  • контроллер по маркетингу;

  • контроллер по логістиці;

  • контроллер по зовнішньоекономічних зв'язках;

  • контроллер по фондах (ресурсам) і надходженнях.

Найбільш відомо наступні чотири варіанти організації децентралізованої служби контролінга (рис. 1.7). У кожному з них служба контролінга представлена як лінійна служба.

Варіант 1. Контроллер за напрямом (наприклад, контроллер в підрозділі продажів) дисциплінарно підпорядкований лінійному керівникові відповідного напряму, а функціонально – вищестоящому контроллеру (рис. 1.7. а)).

Варіант 2. Зовні схожий на варіант 1, але контроллер напряму знаходиться в іншій залежності: адміністративно підкоряється контроллеру вищого рівня напряму, а функціонально – керівникові напряму відповідного рівня (рис. 1.7. б)).

Варіант 3. Є штабною структурою управління службою контролінга, контроллер знаходиться при керівництві відповідного рівня управління і виконує свої функції за його дорученням (рис. 1.7. в)). Контроллер не ухвалює самостійних рішень, його ради і рекомендації можуть прийматися, але тільки якщо їх підтримує лінійний керівник.

Варіант 4. Контроллер підрозділу орієнтований на спільну роботу з керівником підрозділу. Головному контроллеру він підпорядкований адміністративно і функціонально.

Слід зазначити, що децентралізації властиві певні недоліки, які необхідно враховувати при побудові оргструктури контролінгу.

Принцип “вбудування” служби контролінга в оргструктуру управління організацією змінюється залежно від ситуації.


Керівник підприємства



1-й рівень управління


Центральний контроллер

Виробництво

Збут

Аппарат управління






Керівник напряму






2-й рівень управління





Контроллер напряму

Виробництво

Збут

Аппарат управління

а) - дисциплінарна підлеглість; - функціональна підлеглість.



Керівник підприємства
1-й рівень управління





Центральний контроллер

Виробництво

Збут

Аппарат управління






Керівник напряму






2-й рівень управління





Контроллер напряму

Виробництво

Збут

Аппарат управління

б)


Керівник підприємства



1-й рівень управління

Контроллер

Виробництво

Збут

Аппарат управління



Керівник напряму




Контроллер



2-й рівень управління


Виробництво

Збут

Аппарат управління

в)
Рис. 1.7. Варіанти оргструктур управління

В українській практиці є такі форми організаційного будування й підпорядкування відділу (служби) контролінгу (рис. 1.8, 1.9).

Керівник підприємства









Замісник керівника по виробництву

Головний економіст

Фінансовий відділ


Бухгалтерія

Відділ кадрів






Відділ контролінгу



Рис. 1.8. Підпорядкування служби контролінгу головному економісту підприємства

Керівник підприємства

Відділ контролінгу











Замісник керівника по виробництву

Головний економіст

Фінансовий відділ


Бухгалтерія

Відділ кадрів


Рис. 1.9. Підпорядкування служби контролінгу безпосередньо керівнику підприємства
Контрольні питання

  1. У чому міститься сутнісна характеристика терміну контролінг?

  2. Якими причинами обумовлено виникнення і розвиток контролінгу?

  3. Поясніть етимологічне значення терміну „контролінг”?

  4. Визначить передумови формування та розвитку контролінгу як інформаційної системи?

  5. Чи можна ототожнювати поняття „контролінг”, „контроль”, „управлінський облік”?

  6. Проаналізуйте визначення терміну „контролінг”, що надані різними дослідниками?

  7. Розкрийте сутність поняття „концепція контролінгу”, визначте основні її елементи?

  8. Визначте значення контролінгу в управлінні підприємством?

  9. У чому полягає основна мета контролінгу?

  10. Обґрунтуйте визначення об’єкту контролінга?

  11. Розкрийте завдання функціонування контролінгу?

  12. Які функції притаманні контролінгу?

  13. Розкрийте зміст функцій контролінгу та взаємодії його основних елементів.

  14. Назвіть види контролінгу? Охарактеризуйте їх.

  15. Дайте порівняльну характеристику оперативного і стратегічного контролінгу.

  16. Розкрийте процес інтегрування контролінгу в систему управління підприємством.

  17. Визначте місце контролінгу в системі управління підприємством.

  18. Визначте принципи організації служби контролінгу?

  19. Дайте порівняльну характеристику централізований та децентралізованій службі контролінгу на підприємстві.


Тестові завдання до теми 1

1. Контролінг є механізмом _________ управління:

а) виробничого;

б) корпоративного;

в) економічного;

г) організаційного.
2. Які причини обумовили виникнення контролінгу:

а) ускладнення системи управління;

б) підвищення інтернаціоналізації ринкових відносин;

в) відокремлення капіталу-власності від капіталу-функції;

г) мінливість умов та характеристик зовнішнього середовища;

д) розвиток та ускладнення бухгалтерського обліку;

є) необхідність більш жорсткого планування результатів діяльності підприємства.
3. Контролінг – це:

а) функція управління;

б) концепція управління;

в) синонім поняття контроль;

г) метод управління;

д) система методів, що забезпечує оптимальність співвідношення “Обсяги – Витрати”.
4. Основне призначення контролінгу заключається у:

а) визначенні фактичного стану підприємства та його структурних підрозділів;

б) фіксації причин та винуватих, що допустили відхилення від плану;

в) запобіганні виникнення кризових ситуацій для підприємства;

г) пошуку слабких та “вузьких” місць на підприємстві.

5. До об’єктів контролінгу відносяться:

а) господарські процеси;

б) ресурси підприємства;

в) управлінські відносини;

г) показники результативності роботи підприємства;

д) витрати та центри відповідальності;

є) технологічні операції.
6. Контролінг як система управління уперше був описаний та застосований у:

а) Сполучених Штатах Амеріки;

б) Великобританії;

в) Франції;

г) Германії.
7. До функцій контролінгу відносяться:

а) керівництво підприємством:

б) планування діяльності підприємства;

в) моніторінг стану економіки підприємства;

г) контроль і аналіз економічності роботи підрозділів підприємства;

в) мотивація управлінського персоналу.
8. Управляюча функція контролінгу полягає у:

а) контролі рівноваги показників прибуток – витрати;

б) своєчасном наданні інформації керівництву для прийняття рішень по коригуванню стратегії;

в) переоцінці стратегії, коригуванню реалізації цілей та зміні цілей;

г) поточному аналізі та регулюванні плановими та фактичними показниками.
9. Основними видами контролінгу є:

а) стратегічний;

б) перспективний;

в) операційний;

г) поточний;

д) оперативний.
10. Контролінг є підсистемою системи:

а) управління матеріальними ресурсами;

б) управління люськими ресурсами;

в) управління процесом прийняття управлінських рішень;

г) управління соціальною діяльністю підприємства;

д) управління інноваційною діяльністю підприємства.
11. До задач оперативного контролінгу відносяться;

а) керівництво при плануванні та розробці бюджетів;

б) встановлення кількісних та якісних цілей підприємства;

в) аналіз впливу відхилень на виконання стратегічних планів;

г) аналіз впливу відхилень на виконання поточних планів;

д) аналіз внутрішнього середовища підприємства.
12. До задач стратегічного контролінгу відносяться:

а) забезпечення прибутковості та ліквідності підприємства;

б) аналіз економічної ефективності інновацій та інвестицій;

в) відповідальність за стратегічне планування;

г) аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства.
13. Поняття “контролінг” походить від:

а) англійського – to kontrol;

б) французького – la controlien;

в) німецького – das controle;

г) українського – контролювати;

д) російського – контроль.
14. Де вперше був прийнятий термін “контролінг”:

а) у Германії;

б) у США;

в) у Росії;

г) у Франції;

д) у Великобританії.
15. В Україні використовують поняття:

а) як контролінг, так і управлінський облік;

б) тільки контролінг;

в) тільки управлінський облік;

г) не використовують жодного.
16. Основна кінцева ціль більшості комерційних підприємств:

а) отримання прибутку і досягнення соціальних цілей;

б) максимальне звільнення від конкурентів;

в) завоювання визначеної частки ринку;

г) створення бренду.
17. Контролінг замінює управління підприємством?

а) н, він тільки переводить його на якісно новий рівень;

б)здебільшого так;

в) безперечно ні;

г) частково.
18. Основна ціль контролінгу:

а) орієнтація управлінського процесу на досягнення усіх цілей, завялених підприємством;

б) отримання прибутку від використання контролінгу на підприємстві;

в) забезпечення раціональності управлінського обліку;

г) контроль за якістю виробленої продукції.
19. Що означає термін “релевантна” інформація?

а) суттєва, вагома;

б) невірна, неправдива;

в) вірна, правдива;

г) оперативна, поточна.
20. Концепція, орієнтована на управлінську інформаційну систему, зумовлює створення загальної ...:

а) інформаційної системи підприємства;

б) системи автоматизації звітності;

в) системи автоматизації управління підприємством;

г) системи обліку та коректування відхилень.
21. Концепція, орієнтована на управлінську інформаційну систему, набула популярності у:

а) 1979-1980-ті роки;

б) 1950-1960-ті роки;

в) 1990-ті роки;

г) 1980-1990-ті роки.
22. Об’єктом орієнтування стратегічного контролінгу є:

а) зовнішнє і внутрішнє середовище;

б) економічна ефективність;

в) рентабельність діяльності підприємства;

г) тактичні позиції підприємства.
23. До основних цілей оперативного контролінгу відносять:

а) забезпечення прибутковості і ліквідності підприємства;

б) забезпечення тривалого зростання підпрємства;

в) проведення антикризової політики підприємства;

г) підтримка потенціалу успіху.
24. До основних цілей стратегічного контролінгу відносять:

а) аналіз впливу відхилень на виконання стратегічних планів;

б) участь у встановленні якісних та кількісних цілей підприємства;

в) розробка альтернативних стратегій;

г) аналіз економічної ефективності.
25. До головних завдань оперативного контролінгу не відносять:

а) визначення вузьких та пошук слабких місць;

б) визначення вузьких та пошук слабких місць для стратегічного управління;

в) керівництво при плануванні та розробці бюджету;

г) мотивація та створення управлінських рішень для прийняття поточних управлінських рішень.
26. У стратегічному- контролінгу до аналізу внутрішньої середи відносять:

а) оцінку теріторіального розташування;

б) аналіз ринку технологій;

в) вивчення соціально-політичної сфери;

г) аналіз ринку праці.
27. Який елемент не відноситься до структури контролінгу:

а) грошові потоки;

б) аналіз;

в) інформаційні потоки;

г) моніторінг.
28. Поточний контроль передбачає:

а) контроль та моніторінг зовнішньої середи підприємства з метою виявлення “слабких” сигналів;

б) контроль виконання планів;

в) контроль цілей;

г) всі відповіді вірні.
29. Якого виду контролю не існує:

а) пост прогнозного;

б) прогнозного;

в) ретроспективного;

г) перспективного.
30. Моніторинг – це елемент:

а) контролінгу;

б) управлінського обліку;

в) фінансового обліку;

г) всі відповіді вірні.


^ ТЕМА 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТІВ КОНТРОЛІНГУ
2.1. Сутність та класифікація витрат
Розглядаючи контролінг в цілому як систему управління прибутком, не можна забувати про витрати, понесені або плановані в результаті здійснення господарської діяльності підприємства. Одним з основних шляхів забезпечення зростання прибутку є раціональне використання і зниження витрат на виробництво продукції (собівартість). За розміри витрат на підприємстві несуть відповідальність менеджери різних рівнів (центрів відповідальності). Тому основними об'єктами контролінгу є витрати і центри відповідальності.

У вітчизняній господарській практиці «витрачання», «затрати», «собівартість» і «витрати» розуміються як синоніми. Проте в теоретичному розумінні між цими поняттями існують певні відмінності. При цьому найбільш узагальнюючим поняттям є «витрати».

Витрати – грошовий вираз суми витрат, які використовуються з певною метою.

Витрати – сума витрат, понесених підприємством у момент придбання товарів або послуг.

Інформація про витрати необхідна для контролю, управління, планування, ціноутворення, ухвалення управлінських рішень. У кожному конкретному випадку потрібний певний обсяг інформації про витрати.

Витрати достатньо різноманітні, тому для управління ними дуже важлива їх класифікація.

Мета класифікації витрат в контролінгу – виділити із загальної сукупності релевантну частину (на яку можна вплинути в даний момент). При цьому класифікація витрат повинна бути пов'язана із специфікою конкретних завдань.

Слід зазначити, що основною ознакою класифікації витрат є їх вид. За цією ознакою у вітчизняній господарській практиці витрати групуються за економічними елементами і статтями калькуляції.

Відповідно до економічних елементів виділяють: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати.

За статтями калькуляції виділяють: сировина і матеріали за вирахуванням відходів, паливо і електроенергія, основна і додаткова заробітна плата, витрати на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут.

З погляду управлінського аналізу, який здійснюється службою контролінгу, розрізняють витрати для:

  • ухвалення рішення і планування;

  • здійснення процесу контролю і регулювання.

Для ухвалення рішення і планування використовується класифікація витрат за категоріями, яка припускає об'єднання витрат з урахуванням конкретного їх призначення і місця виникнення (рис. 2.1). Основними ознаками цієї класифікації є:

  • зв'язок з обсягами виробництва: постійні, змінні (прогресивні, пропорційні, дегресивні), змішані (постійно-змінні);

  • спосіб віднесення на собівартість: прямі й непрямі;

  • періодичність вкладення: поточні і одноразові;

  • відношення до виробничого процесу: основні і накладні (виробничі та невиробничі);

  • час обчислення: фактичні й планові;

  • відношення до продукту: загальні (сумарні) і на одиницю продукції;

  • відношення до періоду: короткострокові і довгострокові.

Змішані (постійно-змінні) витрати – це витрати, які залежать як від часу, так і від обсягів виробництва (діяльності, експлуатації): на ремонт устаткування, електроенергію, складські витрати, на оренду транспортних засобів, комунальні послуги.

Змішані витрати мають постійну і змінну складові, наприклад, витрати на електроенергію: постійна частина – підтримка організації в робочому стані, змінна частина – ростуть обсяги, росте споживання; плата за телефонні послуги: постійна частина – абонплата, змінна – вартість міжміських розмов.

Визначення постійної й змінної складових змішаних витрат є дуже важливим для менеджерів. У зарубіжній практиці для цього використовують три методи:

  • крайніх точок;

  • візуальної відповідності;

  • найменших квадратів.

Витрати по різному реагують на зміну обсягів виробництва. Для характеристики цієї залежності використовується коефіцієнт реагування (Креаг):

.

В залежності від коефіцієнта реагування витрати розподіляються на:

- постійні (Креаг = 0);

- дегресивні (0 < Креаг < 1);

- пропорційні (Креаг = 1);

- прогресивні (Креаг > 1). Прогресивні
Витрати Пропорційні

(основні матеріали)
Дегресивні

(допоміжні матеріали)



Постійні
Обсяг

виробництва




По відношенню до обсягу виробництва

постійні

змінні



За способом віднесення на собівартість

прямі

непрямі



По відношенню до виробничого процесу

виробничі (основні)

невиробничі (накладні)



За часом визначення

фактичні

плановані


По відношенню до продукту

загальні

затрати на одиницю



По відношенню до періоду

короткотермінові

довготермінові



За періодом вкладання

поточні

одноразові


Рис. 2.1. Класифікація затрат за категоріями
Взаємозв’язок різних видів витрат на підприємстві наведена на рис. 2.2.


Витрати праці







Виробничі витрати

Витрати матеріалів







Виробничі накладні витрати










Змінна частина







Постійна частина







Особливі торгівельні умови (знижка)



Непроизводственные затраты




Маркетингові, комерційні (загальногосподарчі витрати)






змінна частина







постійна частина









Адміністративно-управлінські витрати





Рис. 2.2. Інформаційна модель взаємозв’язку витрат на підприємстві
У сукупності приведені на рис. 2.2 сім категорій витрат складають всі витрати підприємства, класифіковані за ступенем впливу на результати діяльності і очікувану поведінку.

Окрім раніше перерахованих в контролінгу для ухвалення рішення і планування використовуються також такі поняття:

- беззворотні витрати – витрати, які виникли в результаті раніше ухваленого рішення і не можуть бути змінені ніяким рішенням в майбутньому (витрати на матеріали, потреба в яких відпала; залишкова вартість раніше купленого устаткування);

- поставлені витрати (уявні) – витрати, які не представлятимуть реальних грошових витрат в майбутньому (втрачені можливості, відмова від альтернативного використання);

- інкрементні (витрати і доходи) – додаткові, виникають у разі виготовлення будь-якої партії продукції додатково (премія за прискорене виробництво);

- маржинальні (витрати і доходи) – теж додаткові, але з розрахунку на одиницю продукції.

Для здійснення контролю і регулювання рівня витрат застосовується наступна класифікація:

- регульовані і нерегульовані;

- ефективні і неефективні;

- в межах норм (кошторису) і відхилень від норм;

- контрольовані і неконтрольовані.

Регульовані – витрати, зареєстровані по центрах відповідальності, величина яких залежить від ступеня їх регулювання з боку даного менеджера.

Нерегульовані – витрати, на які не впливає менеджер даного центру відповідальності (майстер виробничої ділянки не впливає на витрати по оплаті праці співробітників конструкторського відділу).

Ефективні – витрати, в результаті яких отримують доходи від реалізації тих видів продукції, на випуск яких вони були проведені.

Неефективні – витрати непродуктивного характеру, в результаті яких не будуть отримані доходи, оскільки не проведений продукт (втрати від браку, простоїв, псування матеріалів і т.п.).

Ділення витрат за третім принципом призначено для оцінки ефективності та застосовується в поточному обліку в процесі виробництва (планова і фактична собівартість).

До контрольованих відносять витрати, які піддаються контролю з боку суб'єктів управління, що працюють в організації (витрата запчастин для ремонту устаткування, що знаходяться у всіх підрозділах підприємства).

Неконтрольовані – витрати, не залежні від діяльності суб'єктів управління (переоцінка основних фондів – підвищення сум амортизаційних відрахувань; зміна цін на паливно-енергетичні ресурси.

^ Собівартість – поняття, види.

Управління витратами матиме не тільки теоретичне, але і практичне значення, якщо відомо, де виникає відхилення, і хто може вирішити пов’язані з цим проблеми.

У зв'язку з цим необхідне розділення повноважень і відповідальності у сфері керівництва і оперативного управління, що у свою чергу розширює можливості і підвищує ефективність управління.

^ 2.2. Центри відповідальності та центри витрат: поняття, види
Рішення питань розділення повноважень і взаємин між менеджерами різних рівнів пов'язане з формуванням структури підприємства, яка відображає склад і взаємозв'язок його підрозділів. Для забезпечення ефективного управління повноваження і відповідальність повинні бути чітко визначені і закріплені.

У сучасних організаційних структурах підприємств, що особливо застосовують концепцію контролінгу, виділяють центри відповідальності.

^ Центр відповідальності – це підрозділ підприємства, де відповідальною особою (менеджером) контролюється поява витрат, отримання прибули, використання прибутку, що інвестується.

Вибір способу ділення організації на центри відповідальності визначається специфікою конкретного підприємства.

Центри відповідальності класифікуються за наступними принципами:

- обсяг повноважень і відповідальності (мал. 2.3);

- функції, що виконуються центром (мал. 2.4).

Відповідно до першого принципу розрізняють центри витрат, центри прибутку, центри інвестицій, центри виручки. Ці центри відрізняються своїми функціями.

Центр витрат здійснює тільки контроль витрат.

Центр прибутку – контроль витрат і доходів.

Центр інвестицій – контроль витрат, доходів і капітальних вкладень.

Центр виручки – керівник відповідає тільки за виручку, але не за витрати.
Приклади.

Центр витрат – цех основного виробництва, ремонтний цех, конструкторське бюро.

Цент прибутку – окремо взяте підприємство у складі об'єднання.

Центр інвестицій – новий об'єкт, що будується, у складі об'єднання.

Центр виручки – відділ збуту.


Центри відповідальності









Центри інвестицій

Центри прибутку


Центри затрат

Центри виручки









Регулюємі

Слабкорегулюємі

Довільні


Рис. 2.3. Класифікація центров відповідальності за принципом повноважень та відповідальності
Відповідно до другого принципу розрізнюють:

  • основні центри відповідальності:

  • допоміжні центри відповідальності.


Центри відповідальності






Основні центри відповідальності

Допоміжні центри відповідальності





Відділ постачання

Загальновиробничі






Заготівельний цех

Адміністративно-господарський відділ




Основне виробництво







Механічний цех







Ті що обслуговують процес віробництва




Управлінські

Адміністрація







Виробничо-плановий відділ



Комерційний відділ

Відділ якості


Рис. 2.4. Класифікація центрів відповідальності за принципом виконуваних ними функцій
Для служби контролінга великий інтерес представляє інформація про витрати. У зв'язку з ці особливої уваги заслуговують центри витрат.

^ Центр витрат може бути охарактеризований як сфера відповідальності, в розрізі якої бажано збирати дані про витрати.

Центри витрат зазвичай підрозділяються на три групи:

- виробничі центри (безпосередньо беруть участь у виготовленні продукції);

- обслуговуючі центри – сприяють виробництву, але не займаються безпосередньо виготовленням продукції (склади, енергетичні служби, ремонтна служба, відділ технічного контролю (ОТК), загальноуправлінські служби, бухгалтерія, плановий відділ);

- центри по допоміжних виробничих операціях (штампування, упаковки, внутрізаводського транспортування).

При діленні організації на центри відповідальності необхідно враховувати наступні вимоги:

- у кожному центрі відповідальності повинні бути показник для вимірювання обсягу діяльності і база розподілу витрат;

- на чолі кожного центру відповідальності повинна бути відповідальна особа;

- необхідно чітко визначити сферу повноважень і відповідальності менеджера кожного центру відповідальності;

- ступінь деталізації повинен бути достатнім для аналізу, але не надмірною, щоб ведення обліку не було занадто трудомістким;

- бажано, щоб для будь-якого виду витрат організації існував такий центр витрат, для якого дані витрати є прямими.

Наявність центрів відповідальності і центрів витрат дозволяє службі контролінга виконувати такі функції, як контроль, що управляє, сервісною.

Оскільки за формування витрат відповідає кожен центр відповідальності, то з'являється можливість визначити види інформації по кожному елементу витрат в межах кожної з сфер відповідальності:

- для кожного центру відповідальності визначається нормативна (планова) величина витрат;

- по центру відповідальності збираються і узагальнюються фактичні відомості про витрати;

- зіставлення планових і фактичних показників дозволяє менеджерові оперативно контролювати і планувати роботу своєї ділянки;

- інформація про результати зіставлення для вищестоящих менеджерів може повною мірою характеризувати роботу даного центру відповідальності.

Для оцінки загальних витрат на одиницю продукції за якийсь період часу необхідно встановити витрати, які відносяться до кожного витратного центру.

Віднесення витрат до кожного витратного центру здійснюється в наступній послідовності:

  1. визначаються витрати, які відносяться до одного і лише до одного витратного центру;

  2. визначаються загальні накладні витрати, які відносяться до всіх витратних центрів (оренда приміщення, освітлення, опалювання, страхування будівель і устаткування). Вони розподіляються між центрами пропорційно певній ознаці (базису розподілу, наприклад, орендна плата – пропорційно площі, займаній кожним витратним центром);

  3. непрямі виробничі витрати (наприклад, зарплата майстра, комірника, змащувальні матеріали) – розподіляються між окремими видами продукції пропорційно базису розподілу;

  4. витрати центру обслуговування (продаж – доставка) розподіляються між виробами на основі доходу від реалізації кожного виду виробів.


Контрольні питання

  1. Що полягає в основі класифікації об’єктів контролінгу?

  2. Дайте сутнісну характеристику поняттям: „витрати”, „собівартість”, „затрати”. В чому відмінності?

  3. Які суттєві ознаки покладені в основу класифікації витрат?

  4. Як групуються витрати відповідно до калькуляційних статей?

  5. Назвіть основні елементи витрат?

  6. Назвіть основні ознаки за якими відбувається класифікація витрат з метою оптимізації процесу їх планування та прийняття ефективних управлінських рішень?

  7. Прокоментуйте інформаційну модель взаємозв’язку витрат на підприємстві.

  8. Поясніть залежність витрат від зміни обсягів виробництва продукції.

  9. Розкрийте значення виокремлення постійної та змінної частини витрат ?

  10. Дайте визначення поняття „центр відповідальності”.

  11. У чому полягає сенс для підприємства від формування центрів відповідальності?

  12. За якими ознаками класифікують центри відповідальності на підприємстві?

  13. Який зв’язок існує між центрами відповідальності та основними економічними показниками діяльності підприємства?

  14. Яким чином формування центрів відповідальності сприяє підвищенню ефективності прийняття управлінських рішень?

  15. У чому полягають основні преваги системи управління витратами на базі виділення центрів відповідальності?

  16. Назвіть проблеми ефективного функціонування центрів витрат на підприємствах та способи їх вирішення.


Тестові завдання до теми 2.


  1. Основними споживачами інформації в управлінському обліку є:

а) внутрішні користувачі інформації;

б) зовнішні користувачі інформації;

в) тільки управлінський персонал;

г) податкова інспекція.


  1. Основною метою управлінського обліку є;

а) забезпечення інформаційної підтримки прийняття управлінських рішень;

б) інформування зовнішніх користувачів про фінансовий стан підприємства;

в) розрахунок податкових платежів;

г) розрахунок премій для управлінського персоналу;

д) правильної відповіді немає.


  1. Теоретичною базою фінансового обліку є:

а) нормативні акти;

б) економічна теорія;

в) теорія прийняття рішень;

г) немає правильної відповіді.


  1. Головна вимога до інформації в управлінському обліку полягає у:

а) релевантності;

б) точності;

в) вірогідності;

г) своєчасності.


  1. Види систем управлінського обліку по об’єктах поділяються на:

а) облік по видах витрат;

б) облік по видах доходів;

в) облік по усіченій собівартості;

г) немає правильної відповіді.


  1. Стандарт-костінг – це:

а) облік по плановій собівартості;

б) облік по нормативній собівартості;

в) облік по фактичній собівартості;

г) облік по усіченій собівартості.


  1. Облік по фактичній собівартості припускає:

а) відображення фактичних витрат без коригування;

б) відображення фактичних витрат з коригуванням на зміну з норомативними показниками;

в) відображення фактичних витрат з коригуванням на середнє значення;

г) немає правильної відповіді.


  1. Під нормативними витратами при обліку по нормативній собівартості розуміють:

а) середнє значення за ряд минулих періодів;

б) різниця між нормативними і фактичними значеннями показників;

в) прямі витрати;

г) немає правильної відповіді.


  1. Достоїнством обліку по усіченій собівартості є:

а) облік характеру поводження витрат у залежності від обсягу;

б) поліпшення можливості контролю;

в) занижена собівартість запасів;

г) немає правильної відповіді.


  1. Простий директ-костінг характеризується;

а) поділом витрат на змінні і постійні;

б) використанням тільки змінних витрат;

в) використанням тільки постійних витрат;

г) немає правильної відповіді.


  1. Маржинальний прибуток розраховується як;

а) ціна – змінні витрати на одиницю продукції;

б) ціна – постійні витрати;

в) ціна/змінні витрати;

г) обсяг виробництва  собівартість одиниці.


  1. Яка система управлінського обліку цілком вирішує завдання обсягу виробництва;

а) простий директ-костінг;

б) облік покриття постійних витрат;

в) жодна система цілком не вирішує це завдання;

г) немає правильної відповіді.


  1. Маржинальним обліком називається:

а) облік по усіченій собівартості;

б) облік по нормативній собівартості;

в) облік по плановій собівартості;

г) немає правильної відповіді.


  1. Фінансовий облік орієнтований на:

а) контроль минулого;

б) прогноз майбутнього;

в) поточний контроль;

г) немає правильної відповіді.


  1. До прямих належать витрати, які:

а) здійснюються регулярно;

б) обчислюються за встановленою нормою;

в) безпосередньо відносяться на окремі види продукції;

г) покладені в основу технології виготовлення продукції;

д) є постійними.
16. До постійних належать витрати, величина яких:

а) є незмінною для різних видів продукції;

б) залишається постійною на одиницю продукції;

в) зростає із збільшенням обсягу виробництва;

г) не залежить від зміни обсягу виробництва в межах певної виробничої потужності підприємства;

д) залежить від зміни норм.


  1. Яка із класифікацій витрат не відповідає дійсності:

а) витрати періоду та витрати на продукцію;

б) витрати прямі та накладні;

в) витрати середні та граничні;

г) витрати релевантні та нерелевантні;

д) витрати контрольовані та неконтрольовані.


  1. Які із перелічених видів витрат не беруться до уваги у процесі прийняття управлінського рішення:

а) постійні;

б) очікувані;

в) дійсні;

г) безповоротні;

д) змінні.
19. Граничні витрати підприємства – це:

а) мінімальні сукупні витрати;

б) ідеальні витрати при оптимальному завантаженні потужності;

в) середні витрати на одиницю продукції;

г) приріст сукупних витрат унаслідок зростання виробництва на одну додаткову одиницю;

д) можлива вигода що втрачається в разі відмови від альтернативного варіанта рішення.


  1. За збільшення обсягу діяльності:

а) постійні витрати на одиницю продукції збільшуються;

б) загальна сума постійних витрат збільшується;

в) загальна сума постійних витрат залишається незмінною;

г) постійні витрати на одиницю продукції зменшуються.


  1. За збільшення обсягу діяльності:

а) змінні витрати на одиницю продукції збільшуються;

б) загальна сума змінних витрат збільшується;

в) загальна сума змінних витрат залишається незмінною;

г) змінні витрати на одиницю продукції залишаються незмінними.


  1. Із наведеного переліку елементами витрат є:

а) матеріальні затрати;

б) загальновиробничі витрати;

в) витрати на оплату праці;

г) втрати від браку;

д) амортизаційні відрахування.


  1. Для виготовлення 100 одиниць продукції було використано 1100 грн. витрат. У наступному періоді передбачається зростання обсягу виробництва на 20%, при цьому витрати досягнуть рівня 1310 грн. Якими будуть дані витрати:

а) пропорційними;

б) постійними;

в) дегресивними;

г) прогресивними.


  1. Підприємство має можливість розширення обсягу виробництва із 150 до 156 одиниць продукції, при цьому відбувається зростання лише прямих витрат з 1500 до 1560 грн. Якою буде гранична собівартість продукції:

а) 10 грн.;

б) 60 грн.;

в) 160 грн.


  1. Із наведеного переліку статтями витрат є:

а) матеріальні затрати;

б) витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

в) загальновиробничі затрати;

г) витрати на оплату праці;

д) втрати від браку.


  1. Які витрати підприємства не зміняться, якщо діяльність одного з виробничих підрозділів тимчасово припинена:

а) прямі витрати на оплату праці;

б) прямі матеріальні витрати;

в) прямі накладні витрати;

г) непрямі накладні витрати.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9



Скачать файл (991.4 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru