Конспект лекцій - Історія України - файл 1.doc



Конспект лекцій - Історія України
скачать (949 kb.)
Доступные файлы (1):
1.doc949kb.18.11.2011 01:59скачать
содержание

1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9
Реклама MarketGid:
Міністерство освіти і науки України

Запорізький електротехнічний коледж

Запорізького національного технічного університету


ЗАТВЕРДЖЕНО

Протокол засіданні ПЦК

Суспільних дисциплін

від “___” ___________ 200_ р.

__
Голова ПЦК М.І. Пилипенко
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ - 2


Конспект лекцій

для всіх спеціальностей коледжу


Викладач В.Б. Чорнолуцький
2006


Конспект лекцій з предмету “Історія України - 2” для студентів денного відділення всіх спеціальностей розглянуто на засіданні методичної ради коледжу та рекомендовано для використання у навчальному процесі.

^

Голова методичної ради С.М. Кравцова



Конспект лекцій з предмету “Історія України - 2” для студентів денного відділення всіх спеціальностей оформлено згідно з вимогами стандартів коледжу.
Фахівець з стандартизації В.О.Білий
Передмова
Конспект лекцій з предмету “Історія України - 2” призначено для студентів коледжу всіх відділень та спеціальностей. Його матеріал розроблений у відповідності з програмою складеною на основі освітньо-професійної програми змістової частини РСВО підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівню молодших спеціалістів щодо гуманітарної, соціально-економічної освіти.

Для успішного володіння знаннями з предмету “Історія України - 2” слід мати добру підготовку з загального курсу Історії України, Всесвітньої історії, Географії України тощо.

Предмет “Історія України - 2” взаємопов’язаний з іншими предметами суспільно-гуманітарного циклу і його відомості використовуються під час розгляду відповідних тем в курсах “Основи філософських знань”, “Соціологія”, “Економічна теорія”, а також сприяють розвитку вміння аналізувати й оцінювати явища політичного розвитку українського суспільства в контексті світової історїї.

Під час вивчення предмету “Історія України - 2” можуть бути використані і поглиблені знання з інших, насамперед загальноосвітніх предметів, таких як: “Культурологія”, “Українська мова і література”. При цьому, одним з головних завдань курсу є навчити студентів користуватися здобутими знаннями в суспільному та громадянському житті.
Зміст
Вступ 7

Тема 1. Передумови формування культури українського народу. Трипільська

культура 8

1.1 Загальні відомості про трипільську культуру та проблема її походження 8

1.2 Тип господаоства та заняття трипільських племен 9

1.3 Трипільські поселення, суспільний лад і духовний світ трипільців та

історичне значення трипільської культури 10

Тема 2. Витоки українського народу та його державності 13

2.1 Проблема походження слов’ян в історичній науці 13

2.2 Перші писемні згадки про слов’ян та археологічні пам’ятки слов’янської

старовини 14

2.3 Слов’яни на початку та в середині I тис. до н.е. 14

2.4 Східні слов’яни на території сучасної України у переддержавну добу 16

2.5 Історична наука про проблему походження українського народу. 17

Тема 3. Теорії походження Русі 20

3.1 Теорії походження державності на Русі 20

3.2 Проблема походження термінів “Русь” та ”Україна” 21

3.3 Початки державності 22

Тема 4. Україна княжої доби та її роль в світовій історії 24

4.1 Соціально-економічний та суспільно-політичний розвиток Київської Русі в

IX- XII ст. 24

4.2 Запровадження християнства на Русі 25

4.3 Причини феодальної роздрібненості Київської Русі 26

4.4 Соціально-економічний та суспільно політичний розвиток Київської Русі в

період феодальної роздрібненості 28

4.5 Галицько-Волинське князівство 30

4.6 Боротьба руських земель проти іноземних поневолювачів в XIII ст. 32

Тема 5. Україна в складі Польщі 34

5.1 Польська експансія на українській землі в другій половині XIV середини XVI cт.

Люблінська унія 34

5.2 Україна в складі Речі Посполитої 36

5.3 Національний та релігійний рух в Україні 39

Тема 6. Козацька доба 42

6.1 Причини зародження козацтва 42

6.2 Сутність українського козацтва 43

6.3 Реєстрове козацьке військо 44

6.4 Організація Запорозької Січі 46

6.5 Адміністративно-політичний устрій Січі 48

Тема 7. Визвольна війна українського народу середини XVII ст. Формування

української держави 51

7.1 Причини, характер та рушійні сили визвольної війни 51

7.2 Перший та другий періоди визвольної війни. Початок формування

української держави 53

7.3. Переяславська Рада 1654 р. та її історичне значення. Третій та

четвертий періоди визвольної війни 56

Тема 8. Велика Руїна 60

8.1 Загострення кризи української державності у 1657 – 1663 рр. 60

8.2 Розчленування України на Правобережну та Лівобережну 62

8.3 Капітуляція П. Дорошенка та поразка визвольної боротьби 63

Тема 9. Гетьманщина. Ліквідація української автономної державності 66

9.1 Становлення Гетьманщини 66

9.2 Іван Мазепа та загострення україно-московських протиріч 67

9.3 Посилення наступу російського царизму на автономний устрій України,

його остаточна ліквідація 69

Тема 10. Україна в складі Російської та Австро-Угорської імперій 73

10.1 Соціально-економічний та суспільно-політичний розвиток України в

XIX ст. 73

10.1.1 Наддніпрянщина під владою самодержавства 73

10.1.2 Західноукраїнські землі під владою Австрійської монархії 80

10.2 Суспільно-політичний і національних рух в Україні на початку XX ст. 84

10.3 Трагедія Першої світової війни 87

Тема 11. Українська національна демократична революція 1917–1921 рр. 92

11.1 Лютнева революція 1917 р. в Росії та утворення Центральної Ради. Універсали
Центральної Ради та їх історичне значення 92

11.2 Україно-більшовицька війна. Брест-Литовський мирний договір та його значення для України 94

11.3 Конституція УНР 1918 р. і падіння Центральної Ради96

11.4 Гетьманат П. Скоропадського: здобутки та прорахунки 97

11.5 Доба Директорії 99

11.6 Західно-Українська Народна Республіка102

Тема 12. Міжвоєнний період історії українського народу (1921–1933 рр.) 105

12.1 Голод 1921–1923 рр. як результат політики “воєнного комунізму” та

Громадянської війни 107

12.2 Утворення СРСР: місце та роль України в цьому державному утворенні 105

12.3 Політика “коренізації”, її особливості й наслідки на українських землях 109

12.4 Утвердження антинародного колгоспного ладу в Україні та голодомор

1932–1933 рр. 111

12.5 Україна в умовах великого терору 114

Тема 13. Україна в роки Другої світової війни 118

13.1 Початок Другої світової війни і Україна 118

13.2 Українські землі в умовах окупації фашистською Німеччиною. Рух

Опору 122

13.3 Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Воз’єднання

українських земель 125

Тема 14. Суспільно-політичний, соціально-економічний розвиток Україні від

другої половини 40-х до початку 50-х років XX ст. 129

14.1 Післявоєнна відбудова та нова хвиля масових репресій другої половини

40-х – початку 50-х років в Україні 129

14.2 Голод 1946–1947 рр. в Україні 133

14.3 Спроба здійснення нової політики (середина 50-х перша половина 60-х

рр.) 134

14.4 Наростання кризових явищ у соціально-економічному, політичному і

культурному житті (друга половина 60-х – середина 80-х років)139

14.5 Розгортання правозахисного і дисидентського руху 144

Тема 15. Національно-державне відродження українського народу. Незалежна

Україна у сучасному світі 149

15.1 Утвердження національної державності 149

15.2 Конституційний процес в незалежній Україні 153

15.3 Проблеми соціально-економічного та політичного реформування

українського суспільства на сучасному етапі, його зовнішньополітичні

орієнтири 156
Вступ
Історія України - 2” – одна з дисциплін суспільно-гуманітарного циклу, яка багато в чому розширює знання та уявлення студентів про основні єтапи історичного процесу в Україні. Їй належить важлве місце в системі освіти, оскільки інтелектуальний потенціал працівників визначається не тільки глибокими спеціальними знаннями, а й високими громадянськими і націнально-патріотичними якостями.

Виходячи з цього, метою викладання дисципліни є надання знань про сутність соціально-економічних та суспільно-політичних процесів, що відбувалися в минулому й відбуваються в сучасній Україні, їх об’єктивну зумовленість, взаємозв’язки та взаємозалежність. Формування на цій основі свдомості громадянина й патріота України.

В даному конспеті лекцій розглядаються не всі проблеми українськох історії. В ньому зроблена спроба відібрати найпоказовіші, найважливіші події. При цьому головну увагу приділено питанням формування української нації, усторії української державності та українського націнально-визвольного руху. Особливе місце відводиться таким значним подіям нашої історії, як княжа доба, козаччина, Національно-визвольна війна середини XVII ст. та Національно-демократична революція 1917–1920 рр. Менше уваги приділяється питанням, які розглядаюься в інших, окремих навчальних дисциплінах. Це, насамперед, питання з історії української культури і церкви.

Таким чином, запропонований навчальний посібник допоможе стулентам суттєво розширити той необхідний мінімум знань з історії України, який вони отримали під час вивчення її загального курсу. Водночас він є основою для більш грунтовного її вивчення.

Крім того, після кожної теми в посібнику пропонується перелік основної літератури для поглибленого вивчення, складений з урахуванням можливостей бібліотеки коледжу.

Матеріал конспекту лекцій скомпоновано за тематично-хронологічним принципом у 15 темах, які відповідають певним періодам історії України. Основою запропонованої періодизації курсу є суспільно-політична державна проблематика, а також соціально-економічні зміни у розвитку українського суспільства.

Тема 1. Передумови формування культури українського народу. Трипільська культура
План

1. Загальні відомості про трипільську культуру та проблема її походження

2. Тип господарства та заняття трипільських племен

3. Трипільські поселення, суспільний лад і духовний світ трипільців та історичне значення трипільської культури



1. Загальні відомості про трипільську культуру та проблема її походження
Якісно новим періодом розвитку первісного суспільства став мідно-кам’яний вік (енеоліт), який у межах України датується IV-III тис. до н.е. У цей час з’являються перші металеві вироби – мідні та золоті. Основним заняттям населення стають землеробство і скотарство. Зароджується орне землеробство з використанням тяглової сили бика. Було винайдено колесо, а відтак з’являється колісний транспорт.

Одночасно відбуваються значні зміни у стародавньому суспільстві. Виконувати тяжкі фізичні роботи міг переважно чоловік. Тому головна роль у сім’ї переходить від матері до батька, родинні зв’язки почали вестися по батьківській лінії.

Найяскравішим явищем серед енеолітичних племен на території сучасної України були хліборобські племена трипільської культури (за назвою поселення поблизу с. Трипілля на Київщині, дослідженого українським археологом В. Хвойко наприкінці XIX ст.). Вона є однією з основних давньоземлеробських культур мідного віку. Трипільські племена займали простори Східної Європи від Слобідської України до Словаччини, від Чернігівщини і Полісся до Чорного моря і Балканського півострова. Розвивалася ця культура в IV–III тис. до н.е. (протягом 1500–2000 років) і пройшла в своєму розвиткові три етапи – ранній, середній та пізній. В Україні виявлено величезну кількість – понад тисячу пам’яток трипільської культури. Вони згруповані у трьох районах: найбільше в Середній Наддністрянщині та Надпрутті й Надбужжі, менше у Наддніпрянщині. Так, очевидно, були розселені об’єднання племен.

Однією з особливостей трипільської культури була величезна територія поширення (близько 190 тис. кв. км.). Жодна з європейських розвинених землеробських енеолітичних культур не могла зрівнятися з нею ні за площею, ні за темпами поширення. Під час свого найбільшого розквіту (наприкінці середнього етапу) населення на всій території трипільської культури становило на думку одних вчених близько 410 тис. чоловік, а на думку інших щонайменше 1 млн.

Проблема походження трипільців не до кінця з’ясована. Більшість археологів схиляються до думки, що основу ранньотрипільської культури становили південні землеробсько-скотарські племена культур балканського походження, які, однак, в процесі поширення на нові східні території включали в себе на різних етапах елементи місцевих неолітичних та енеолітичних культур.
^ 2. Тип господарства та заняття трипільських племен
Основним заняттям трипільців було землеробство. Вони вже вирощували на своїх полях і городах всі основні культури: пшеницю, ячмінь, просо, бобові. Трипільці, які жили в межиріччі Дністра і Пруту, займались також садівництвом (їм відомі були яблука, груші, абрикоси) та виноградарством. Землю обробляли кістяними і роговими мотиками, рідше застосовували рало. Збирали врожай серпами з крем’яним лезом. Зерно перетирали на муку на кам’яних зернотерках.

Проте, система землеробства була ще досить примітивною. Окремі вчені, навіть, називають трипільську культуру “культурою пересувних землеробів”. Цим племенам доводилося в умовах українського лісостепу кожні 30–50 чи 60–80 років залишати засновані поселення через виснаження грунту внаслідок екстенсивного ведення господарства, переселятися та освоювати нові землі.

Крім того, трипільці вирощували велику рогату худобу, свиней, овець та кіз, мали коней. Як тяглова сила використовувались бики – їх запрягали у візки, можливо сани, орали ними поля. Не втратило свого значення полювання і рибальство. В Дністрі ловили рибу, зокрема сомів, довжиною до двох метрів. У лісах збирали ягоди, горіхи, мед, дикі фрукти.

Що стосується ремесел, то трипільці майстрували й використовували різноманітні знаряддя з кременю (ножі, серпи, сокири, вістря стріл і списів), каменю (сокири, булави), кістки й рогу (мотики, проколки, шила, голки). Значно менше було в той час мідних речей; відомо, що трипільці користувалися мідними шилами, рибальськими гачками, браслетами, кинджалами та сокирами. Із технічних прийомів трипільці освоїли холодне та гаряче кування і зварювання міді. Домашніми промислами або общинними ремеслами було чинбарство, кушнірство, прядіння і ткацтво.

Дуже високого технічного та художнього рівня досягло керамічне виробництво. Місцеві гончари досконало володіли складною технологією виготовлення кераміки, вже знаючи гончарний круг, виготовляли величезну кількість різноманітного посуду. Його прикрашали орнаментом білого, чорного, червоного й жовтого кольорів. Поряд із побутовим широко використовувався і культовий посуд.
^ 3. Трипільські поселення, суспільний лад і духовний світ трипільців та історичне значення трипільської культури
Трипільські селища розташовувались на високих рівних місцях поблизу рік і потоків. В основному це були родові або племінні тривалі поселення, що налічували від десятка до сотні жител та господарських споруд. Такі селища мали чітке планування – всі будови були розташовані кількома рядами або концентричними колами навколо великого майдану, на якому стояли одна або декілька громадських споруд – святилищ. Поселення були різних розмірів, а найбільші з них зосереджувалися у межиріччі Південного Бугу та Дніпра, де відомо близько 30 пам’яток площею понад 50 га.

Тут знайдені також поселення-гіганти площею від 150 до 450 га, які налічували понад 2 тис. жител. Найголовнішим елементом у плануванні таких поселень було створення кількох овалів забудови, діаметр яких сягав 1–3,5 км., з двоповерховими чи одноповерховими спорудами. Вони утворювали вулиці та квартали в центральній частині поселення. Це були на той час найбільші в Європі, а можливо, й у світі перші справжні протоміста, в кожному з яких проживало до 25 тис. людей.

Житла трипільців були переважно наземними і різними за розмірами (площею від 30 до 150 кв. м.). Самі будівлі являли собою чотирикутники правильної форми. Конструкція їх була досить складною: у землю вбивали дубові стовпи, між якими плели стіни з хмизу, котрий вимащували глиною, зверху накривали соломою чи очеретом. Дах був двосхилий, з отвором для диму, долівку мазали глиною. Часто житла мали піддашшя. Вікна були невеликими та округлими. Всередині могла бути одна, дві або й три кімнати. В кожній кімнаті містилися піч, лежанка, сімейний вівтар – жертовник. Біля печі, під стінами та на полицях стояли різноманітні горщики та миски. Зовні стіни житла розмальовувались вертикальними смугами червоного, жовтого та білого кольорів. Розмальовувались також карнизи вікон та дверей, стіни всередині.

В основі суспільного устрою трипільських племен лежали матріархальні, а згодом і патріархальні родові відносини. Основною ланкою трипільського суспільства була велика сім’я, котра складалась із кількох парних сімей. Місцями проживання великосімейної общини були великі будівлі, розділені перегородками на окремі відсіки, кількість яких дорівнювала кількості парних сімей (мала сім’я могла проживати і в окремій будівлі). Сім’ї об’єднувалися в роди, кілька родів складали плем’я, група племен утворювала міжплемінні об’єднання, що мали свої етнографічні особливості.

Багату інформацію про духовний світ трипільців містять глиняні вироби. Так, з культом богині родючості, Великою Матір’ю всього сущого пов’язані численні знахідки глиняних жіночих фігурок. Виявлені у фігурках зерна пшениці підтверджують їх зв’язок

із землеробським культами, а окрім того, такі фігурки були ще й амулетами – оберегами домашнього вогнища і достатку. Важливу роль у трипільському суспільстві, очевидно, відігравали жерці, які були своєрідною “інтелігенцією” стародавнього світу, носіями особливих знань, досвіду поколінь.

З приводу поступового зникнення трипільської культури висловлюється кілька гіпотез: це і порушення екологічного балансу, що було пов’язано з екстенсивним веденням господарства, й певне похолодання клімату, і спроба перебудувати землеробську основу економіки на скотарську, і внутрішні протиріччя та протистояння трипільських общин західного та східного ареалів, і експансія степовиків. Вірогідно, що була не одна, а кілька причин зникнення трипільської культури.

Отже, розвиток населення трипільської культури відбувався своїм, суто європейським, неурбаністичним шляхом. Трипільці досить близько підійшли до рівня перших світових цивілізацій Малої Азії та Єгипту, але не могли зрівнятися з ними внаслідок згаданих причин. Проте, досягнення трипільських племен у господарстві, культурі, ідеології стали надбанням та збереглися у міфології та культах протослов’ян, а також інших індоєвропейських народів.

Слід також зазначити, що останнім часом в науковій літературі і в засобах масової інформації активно обговорюється питання про те, якою ж є роль трипільців в походженні української нації. При цьому окремі науковці, політичні та громадські діячі висловлюються про них, як про прямих предків українців. Проте, немає, як вважає більшість вчених, наукових підстав твердити про будь-який генетичний зв’язок трипільців не тільки з українцями, а навіть зі слов’янами, що вийшли на історичну арену двома тисячами років пізніше. Стародавні етноси складалися протягом тривалого часу завдяки міграціям, культурній взаємодії й інфільтрації (перемішуванню) племен різних земель і природно-географічних зон.

З іншого боку, за етнографічними ознаками трипільська культура дуже близька і подібна до української. Зокрема, багато провідних мотивів трипільського орнаменту до сьогодні збереглися в українських народних вишивках, килимах, народній кераміці, а особливо в українських великодних писанках. Житло трипільської культури дуже нагадує українську сільську хату XIX ст. Нарешті, основним заняттям трипільців, як і українців, було землеробство. Все це дає підстави стверджувати, що населенням трипільської культури були закладені підвалини того історико-культурного типу, який став надбанням пізніших народів, в тому числі східних слов’ян і, зокрема, українців.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Реклама:





Скачать файл (949 kb.)

Поиск по сайту:  

Учебный материал
© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru