Конспект лекцій - Документна лінгвістика - файл 1.doc



Конспект лекцій - Документна лінгвістика
скачать (772 kb.)
Доступные файлы (1):
1.doc772kb.18.11.2011 21:28скачать
содержание

1.doc

  1   2   3   4   5
Реклама MarketGid:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

В.П. КУБКО
ДОКУМЕНТНА ЛІНГВІСТИКА

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ




Одеса

ОНПУ

2009





Кубко В.П. Документа лінгвістика.. Конспект лекцій для студентів спеціальності 7.020105 – «Документознавство та інформаційна діяльність» денної та заочної форм навчання. – Одеса : ОНПУ, 2009. – 81с.

У конспекті лекцій наведено основні відомості про загальні проблеми теоретичної та прикладної лінгвістики, комп’ютерної лінгвістики, викладено вимоги до застосування у документних текстах мовно – стилістичних та паралінгвальних засобів.

Для студентів гуманітарного факультету.

ПЕРЕДМОВА




Стрімкий науково – технічний розвиток, який став особливо помітним у другій половині ХХ ст., характеризується тим, що наука і техніка увійшли в усі сфери людської діяльності. Лінгвістика з периферійної науки стала однією з найвагоміших. Саме в другій половині ХХ ст. виникли такі нові галузі мовознавства, як лінгводидактика, інтерлінгвістика, інженерна лінгвістика, комунікативна лінгвістика, нового сенсу набуває документна лінгвістика.

Розуміння мови як безпосереднього спілкування, інтеракції – це ставлення до неї як до форми соціальної взаємодії, мовного коду, який увібрав у себе всі можливі типові моделі стосунків людей у певному суспільстві, соціокультурній спільноті.

При постійному зростанні значення теорії комунікації важливо не лише знати мову, а й пізнавати сутність спілкування, уміти оперувати як мовними, так і позамовними засобами при створенні текстів / дискурсів офіційно – ділового та інших стилів, залучати можливості новітніх інформаційних технологій.

Конспект лекцій з дисципліни «Документна лінгвістика» покликаний у стислій формі дати студентам гуманітарного спрямування необхідні теоретичні знання та певні навички застосування, аналізу та удосконалення лінгвістичної складової й супутніх явищ інформаційно – комунікативної діяльності. При цьому, подаються основи документної стилістики, методи аналізу тексту й дискурсу як напряму міждисциплінарного вивчення, мовно – стилістичні та паралінгвістичні засоби рукописних, друкованих та віртуальних текстів.


^ КРЕДИТНИЙ МОДУЛЬ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ

ЗАСАДИ ТА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ДОКУМЕНТНОЇ ЛІНГВІСТИКИ
Мета: формування системи знань про розвиток документної лінгвістики як теоретико-прикладної дисципліни, про текст як наукове поняття та об’єкт вивчення документної лінгвістики.
ТЕМА 1. Документна лінгвістика як теоретико-прикладна дисципліна
Лекція 1. Теоретичні основи документної лінгвістики

    1. Історичні витоки документної лінгвістики

    2. Місце документної лінгвістики в системі мовознавчих наук.

    3. Традиційні та нові напрями лінгвістичних досліджень


1.1. Історичні витоки документної лінгвістики
Документна лінгвістика як теоретико-прикладна ди­сципліна виникла на межі функціональної стилістики та лінгвістики тексту, що зумовлено спільністю об'єкта до­слідження — текст як джерело та носій інформації.

^ Лінгвістика тексту — самостійна мовознавча наука, яка досліджує внутрішню структуру тексту, його кате­горії, змістово-знакову і комунікативну репрезентацію.

Лінгвістику тексту різні дослідники називають також текстовою лінгвістикою, текстуальною лінгвістикою, тек-етикою, текстологією, граматикою тексту, текстолінгвістикою.

Ця наука вивчає текст і його структуру, категорії та складові, а також способи його створення. Основна її мета — виявлення системи правил, за якими сукупність усві­домлених речень можна організувати на вищому рівні — тексту. Лінгвістика тексту спрямована на вивчення текстотвірних закономірностей, властивих усім текстам. Од­нак досягнення цієї мети передбачає попередній аналіз багатьох текстів і порівняння результатів. Тексти різних жанрів мають свої форми організації, вироблені та кодифі­ковані суспільною практикою. Зважаючи на важливість тих функцій, які виконує управлінський документ у су­спільстві як джерело та носій оперативної інформації, нині актуалізується питання стосовно закономірностей ство­рення текстів (надфразових єдностей) управлінських до­кументів, механізмів їх структурування та способів мов­ного оформлення у зв'язному тексті. Ці питання досліджує документна лінгвістика.

Теорія тексту в документній лінгвістиці спирається на розробки лінгвістики тексту. Фактично всі їхні основні зав­дання в аспекті теорії тексту тотожні і різниця полягає у більш широкому спектрі об'єктів дослідження у лінгвіс­тиці тексту — вивчення різних видів текстів (художніх,

Становлення лінгвістики тексту як самостійного мовознавчого напряму зі своєю теорією і практикою відбувається у 60-і роки ХХ ст.. Своєрідним центром її формування вважають Німеччину, у якій виходить друком низка наукових робіт(Р.Харвег. Я.Петефі, С.Шмідт, В.Дресслер) . Великий внесок у її розвиток зробили філологічні школи різних країн. Зокрема Лондонська, Французька функціональні школи, радянська філологічна традиція (текстова концепція М.М. Бахтіна 40-50-х років).

Розвиток лінгвістики тексту був зумовлений посиленням уваги мовознавців до розрізнення понять «мова» і «мовлення», і відповідно до рівнів системи мови, визначення статусу тексту як автономної одиниці мови.

Наприкінці 70-х років ХХ століття відбуваються позитивні зміни – розшарування лінгвістики тексту внаслідок залучення різних аспектів суміжних наук. У лінгвістиці тексту виділяються три самостійні наукові дисципліни: загальна теорія тексту (І.Р. Гальперін), граматика тексту (О.І. Москальська), стилістика тексту (О.В. Арнольд, В.В. Одинцов).

Теоретичний розвиток лінгвістики і закономірне включення тексту в багаторівневу систему лінгвістичних одиниць активізували дослідження різних типів текстів, зумовили практичні потреби визначення загальних принципів їх структурної організації та правил ефективної побудови. Комп’ютеризація стимулювала пошук лінгвістичних принципів їх автоматизованої підготовки, трансформації (перш за все згортання), аналізу й оцінювання, сприяла розвитку прикладної лінгвістики тексту.

На сучасному етапі лінгвістика тексту інтегрує досягнення нових теорій і галузей знань, орієнтованих на мовлення, акт комунікації.

Перехід до інформаційного суспільства супроводжується зростанням обсягів документованої інформації в усіх сферах людської життєдіяльності.

Зростає роль документа як носія соціальної інформації. Потреби в удосконаленні організації змісту документа, уніфікації його інформаційної частини зумовили розвиток документної лінгвістики.

^ Документна лінгвістика – мовознавча дисципліна, яка досліджує внутрішню структуру тексту службового документа, його змістові категорії, мовностилістичну репрезентацію.

Понятійний апарат ДЛ

Об’єктом вивчення є текст службових документів.

Предметом – правила побудови та мовне оформлення уніфікованих текстів службових документів, виявлення категорій, які виражаються за цими правилами.

Службовий документ – документ, який створила або отримала установа (чи інший об’єкт господарювання) у процесі діяльності. Службовий документ – це текстовий документ, однак поняття «текстовий документ» значно ширше. За ДСТУ 2732-2004 «Діловодство та архівна справа» текстовий документ – це документ, зміст якого – мовна інформація, зафіксована будь-яким типом письма або певною системою звукозаписування.

ДЛ вивчає текстові документи, зміст яких зафіксовано знаками природної мови текст документа – це зміст письмового документа. Отже, ДЛ має справу з письмовими документами, зміст яких зафіксовано за допомогою письмових знаків: рукописних і надрукованих. Слово «текстовий» співвідноситься не тільки з документом, зміст якого оформлений на паперовому носії, але і з гіпертекстом електронного документа, який створюють і використовують у межах комп’ютерної системи. Тобто, письмовий електронний текст також є об’єктом вивчення ДЛ.

Основні напрями розвитку ДЛ

Нині лінгвістика тексту досліджує широке коло питань: виділення одиниць і структур на рівні тексту, виявлення закономірностей побудови текстів, проблеми реферування текстів і запису його семантики, породження і сприйняття тексту, його інтерпретації тощо, також різноманітні до­слідницькі підходи до вирішення цих проблем.


    1. Місце документної лінгвістики в системі мовознавчих наук


Видатний вчений М.М. Бахтін назвав текст «первинною даністю всього гуманітарно-філософського мислення», «безпосередньою дійсністю», з якої можуть виходити всі лінгвістичні дисципліни.

Історично текст є вихідною одиницею мовознавчих досліджень, оскільки філологія виросла з потреб дослідження та тлумачення древніх текстів.

Текстологія – сукупність прийомів для вивчення історії тексту, встановлення основного тексту та його варіантів, авторства та часу написання, підготовки тексту відповідно до типу видання. Практичним результатом текстологічних пошуків є публікація пам’яток.

Текстологія – сучасний термін, раніше вживалися такі, як філологічна критика, археографія, екзегетика, герменевтика.

У мовознавстві тексти досліджує лінгвостилістика, на основі якої виникла лінгвістика тексту. До сфери лінгвостилістики належить опис типів текстів. ДЛ вивчає класифікацію текстів службових документів.

Документна лінгвістика пов'язана з синтаксисом. Цей розділ граматики вивчає будову та значення словосполу­чень і речень, їхні функції й умови вживання, способи зв'язку слів у словосполученнях, речень у тексті. Об'ємно-прагматичне членування тексту, темо-рематичний зв'я­зок, виділення складових тексту є об'єктом вивчення у синтаксичній теорії та документній лінгвістиці.

Документна лінгвістика спирається на розробки управ­лінського документознавства, а саме: класифікацію управ­лінських документів, вивчення їх змісту та зовнішньої форми, характеристики документної інформації, викори­стання засобів уніфікації та стандартизації.

Інформатика, або теорія інформації, також зай­мається текстами, оскільки в них зафіксована управлінсь­ка інформація, та здебільшого інформаційні роботи прово­дяться на матеріалі текстів. Інформатика розглядає тексти службових документів як інформаційні документи -- з погляду інформації, яку вони передають. У межах цієї на­уки вивчаються питання стосовно змістової та структур­ної організації текстів документів, питання їх уніфікації, типології та класифікації, принципи і методи створення, аналізу та інформаційного оцінювання, перетворення і трансформації різних видів текстів.

Теорія інформації розширила коло проблем документ­ної лінгвістики, ввела такі поняття, як інформація, код, канал зв'язку, процес декодування тощо.

Поняття підтексту, проспекцїі, ретроспекції запози­чено науковою галуззю з літературознавства.

Тексти вивчає також теорія редакційно-видавничої справи, в межах якої проводяться дослідження та прак­тична робота стосовно вдосконалення з погляду логіки, послідовності викладу, внаслідок цього — підвищення ефективності сприйняття тексту. Документна лінгвістика спирається на теорію редагування текстів, використовую­чи її для правки текстів службових документів.

Документна лінгвістика інтегрує також дані суміжних наук — філософії, логіки, семіотики. Кожна лінгвістична теорія враховує філософські питання про відображення людським мисленням довкілля, відношення мислення до мови, співвідношення мови і мовлення. Мислення здійс­нюється за допомогою мови, і дослідити характер мислен­ня можна тільки через мову. Такі проблеми документної лінгвістики, як внутрішні зв'язки мовної структури, ме­тоди і методики лінгвістичного дослідження, розв'язують­ся за допомогою філософії. У свою чергу, документна лінгвіс­тика збагачує філософію новими фактами, що ілюструють філософські положення.

Семіотика — наука про загальні властивості знаків і знакових систем. Однак документна лінгвістика розгля­дає текст, записаний знаками природної мови.

Зв'язок документної лінгвістики з логікою, яка вивчає форми вираження одиниць мислення — понять, суджень, умовиводів — полягає у тому, що процес мислення мож­ливий тільки через мову, з іншого боку, змістом мови є думка особи. Логіка спрямована на розкриття законів мис­лення, його форм, будови, руху1. Текст службового доку­мента створюється за законами логіки — він має бути зміс­товним, послідовним, точним, несуперечливим. Логічна послідовність викладу особливо увиразнюється у тих до­кументах, у яких немає суб'єктивних (емоційних, експре­сивних) елементів, виявлення особистого ставлення до справи, до особи у тексті. Логіка збагачує термінологію до­кументної лінгвістики такими термінами, як суб'єкт, пре­дикат, об'єкт.

Документна лінгвістика пов'язана з психолінгвісти­кою. Накопичення інформації та зберігання її у пам'яті, можливість вилучення необхідних для певної ситуації фактів із тезауруса індивіда — важливі при описі підкатегорій тексту — ретроспекції та проспекції. Психолінгвіс­тика спрямована на виявлення закономірностей роботи свідомості при сприйманні та переробці отримуваної ін­формації. Організацію та поєднання мовних засобів, у яких реалізується така інформація, досліджує документна лінгвістика.

Текст як об'єкт комунікативної діяльності, зокрема опис засобів комунікативної взаємодії, способи її оптимізації й ефективності, інтерактивні стратегії, рівні мовлен­нєвих операцій, типи мовленнєвих актів вивчають лінг-вопрагматика, теорія дискурсу, соціолінгвістика, теорія мовленнєвої діяльності та ін.

Отже, текст — це об'єкт, що пов'язує багато галузей діяльності, які спеціально спрямовані на вивчення тексту та суміжні, котрі використовують його як метод і спосіб професійної діяльності. Інтеграція наук дає змогу глибше зрозуміти багато теоретичних і практичних проблем.



    1. Традиційні та нові напрями лінгвістичних досліджень

Документна лінгвістика є складовою сучасної розгалуженої науки про мову - мовознавства. Мовознавство, або лінгвістика – це наука про мову, її природу й функції, структуру, внутрішні закони функціонування й розвитку.

Узагальнене визначення – наука про природну людську мову взагалі і про всі мови як її індивідуальних представників.

Мовознавство буває конкретне й загальне, прикладне й теоретичне. Конкретне мовознавство вивчає окремі мови або групи мов. Загальне досліджує мову взагалі. Прикладне займається практичними питаннями: створенням словників, унормуванням граматики, автоматичним опрацюванням текстів, зокрема й комп’ютерним перекладом. Теоретичне мовознавство досліджує мовні закони й закономірності.

Мова, її структура та можливості розглядалися вже в найдавніших творах, що дійшли до нас, - у давньоіндійських ведах.

Наука про мову виникла за кілька століть до нашої ери. Однією з найвідоміших стародавніх праць була усна граматика Паніні (IV ст. до н.е.). Ця граматика була у вигляді 3996 коротких віршів-правил.

Питаннями мови займалися такі видатні мислителі давнини, як Геракліт

( близько 535-475рр. до н.е.), Платон (427 – 347 рр. до н.е.), Аристотель (384-322 рр. до н.е.).

Пожвавлення духовного життя в Давній Індії, Китаї, Греції, Давньому Римі, на Арабському Сході супроводжувалося зростанням інтересу до мови, появи ґрунтовних праць про неї.

Великий внесок у розвиток мовознавства зробили: французький філософ Рене Декарт (1586 - 1650), німецькі вчені Вільгельм Гумбольдт (1767-1835) та Август Шлейхер (1821-1868), російські - Олександр Востоков (1781-1864), Філіп Фортунатов (1848-1914), Лев Щерба (1880-1994), польський – Ян Бодуен де Куртене (1845-1929), швейцарський – Фердінан де Соссюр (1857-1913) та інші.

Найвідоміший український мовознавець – Олександр Потебня (1835- 1891). Автор досліджень: “Мисль і мова”, “Із записок російської граматики”, “Замітки про малоруське наріччя”, “Мова і народність”.

Варто звернутися до “Курсу загальної лінгвістики Фердінана де Соссюра, щоб мати уявлення про підґрунтя сучасної науки про мову/ лінгвістику.

Соссюр прочитав три курси в Женевському університеті:

  1. Січень-червень 1907 року (містив теми з діахронічної лінгвістики);

  2. 1908-1909 навчальний рік. Обґрунтовано теоретичні протиставлення мови та мовлення, властивості мовних знаків. Визначення мови як найважливішої із знакових систем.

  3. 1910-1911 навчальний рік. Завершення курсу 14 лекціями із загальнотеоретичної тематики.

Прочитано лінгвістику мови, лінгвістику мовлення ж тільки зазначено у дихотомії “мова/мовлення”. Основні ідеї Соссюра (опубліковані його учнями Ш.Балі та А.Сеше у 1916 році на основі одинадцяти студентських конспектів, а два найповніші – 306 і 407 сторінок - знайшли лише у 1950-х рр.)мають велике значення для сучасного мовознавства. “Зовнішня лінгвістика” – умови існування мови. “Внутрішня” – це лінгвістика мови (абстрактна система) і лінгвістика мовлення (як спостережувана індивідуальна дійсність).Функції мови в синхронії відрізняються від функції мови в діахронії. Мова як форма, а не субстанція. Мовні знаки виступають як двобічні єдності позначеного й позначення.

В Україні ідеї курсу поширював С.Карцевський у 20-і рр. у Катеринославі (Дніпропетровськ), у Київському університеті - А.О.Білецький.

Перспективи лінгвістики (за Соссюром): від численних мов як знакових засобів, історично вироблених окремими етносуспільствами, - через універсальну сторону цих розмаїтих окремих мов, – до нового розуміння індивідуального відтворення мови.

Теоретичний розвиток лінгвістики і закономірне вклю­чення тексту в багаторівневу систему лінгвістичних оди­ниць активізували дослідження різних типів текстів (нау­кових, технічних, виробничих, службових), зумовили практичні потреби визначення загальних принципів їх структурної організації та правил ефективної побудови. Комп'ютеризація стимулювала пошук лінгвістичних прин­ципів їх автоматизованої підготовки, трансформації (перш за все згортання), аналізу й оцінювання, сприяла розвитку прикладної лінгвістики тексту.

На сучасному етапі розвитку лінгвістика тексту інте­грує досягнення нових теорій і галузей знань, орієнтова­них на мовлення, акт комунікації.


Питання для самоконтролю:


  1. Дати визначення лінгвістики тексту.

  2. Які причини виникнення документної лінгвістики?

  3. Що є об’єктом і предметом вивчення документної лінгвістики?

  4. Які наукові галузі історично займалися вивченням текстів документів?

  5. Розкрити сутність зв’язків документної лінгвістики з мовознавчими дисциплінами, іншими галузями знань.


Лекція 2. Текст як об’єкт дослідження
2.1. Трактування тексту у науковій літературі.

2.2. Ознаки тексту.

2.3. Текст і дискурс.

2.4. Класифікація текстів у документній лінгвістиці.
2.1. Трактування тексту у науковій літературі

Слово «текст» із латинської мови означає «тканина, сплетіння, з’єднання». Текст вивчають багато наук і нині існує близько 250 визначень поняття тексту.

Для документної лінгвістики базовим є визначення видатного вченого у галузі загальної теорії тексту І.Р. Гальперіна: «Текст – це результат мовотворчого процесу, якому властива завершеність, об’єктивований у вигляді письмового документа, літературно оброблений відповідно до типу цього документа, складається із назви (заголовку) та низки особливих одиниць (над фразових єдностей), об’єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв’язку, які мають певну цілеспрямованість та прагматичну установку».

Виникнувши у 60-ті рр. лінгвістика тексту сформувалась як дисципліна не досить повно, але вже можна сформувати головне завдання - пошук спільних закономірностей у висловлюваннях, побудови системи граматичних, семантичних і інших категорій тексту з його змістовними і формальними одиницями.

Існує чимало визначень поняття «текст». За лінгвістичним словником, текст - це «об’єднана смисловим зв’язком послідовність знакових одиниць, основними рисами якої є зв’язність і цілісність». Але це можна сказати і про дискурси, і про повідомлення, і про висловлювання (речення).

Нині є різні концепції, в яких поняття «текст» інтерпретується по-різному, залежно від того, який аспект тексту в них виділяється як провідний:

  1. Концепції, в яких провідним є статичний аспект. Ці концепції відображають результативно-статичне уявленні про текст як зміст.

  2. Концепції, в яких пріоритетним аспектом виступає процесуальність тексту. Процесуальність розуміється, з одного боку, як реалізація мовленнєвої здатності індивіда, з іншого – враховується, що текст є мовою у дії.

  3. Концепції комунікативні, що орієнтуються на акт комунікації.

  4. Стратифікаційні концепції, що розглядають текст як найвищий рівень мовної системи.

Таким чином, різні погляди на текст визначають можливість його розгляду як певної абстрактної схеми, моделі складного завершеного цілого та як конкретної реалізації цієї моделі.

2.2. Ознаки тексту.

Текст як лінгвістичне явище характеризується такими ознаками: зв’язністю, цілісністю, інтенційністю (авторською метою), інформативністю, ситуативністю (зв’язністю з контекстом), членованістю (наявністю смислових частин), інтегративністю (єдністю цих частин), модальністю (особистісним ставленням), розгорнотістю, послідовністю, динамізмом зображуваного тощо. Найважливішими є зв’язність і цілісність. Зв’язність - категорія, що характеризує особливості з’єднання всередині тексту його елементів. Цілісність - категорія, пов’язана зі смисловою єдністю. Текст може бути зв’язним, але не цілісним і, навпаки, цілісним, але незв’язним.

Ознаками, які характеризують текст як результат (і засіб) комунікації, є смислова цілісність (тематична єдність), комунікативна єдність і структурна єдність. Ці ознаки базуються на певних категоріях.
  1   2   3   4   5

Реклама:





Скачать файл (772 kb.)

Поиск по сайту:  

Учебный материал
© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации
Рейтинг@Mail.ru