Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

"Правомірна мета" як принцип обмеження прав і свобод (статті 8-11) - файл


скачать (21.5 kb.)


  1. “Правомірна мета” як принцип обмеження прав і свобод (статті 8–11).

Одним з актуальних питань на сьогодні залишається гарантія та захист прав людини і громадянина як на території однієї держави, так і в усьому світі. Цьому сприяють як національне, так і міжнародне право. Треба зазначити, що з метою забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина держава та міжнародне співтовариство зобов’язані обмежувати права однієї групи осіб, щоб не порушити дані права другої групи. Таким чином можна говорити і про правомірне обмеження прав і свобод.

Значимість Європейської конвенції 1950 р. полягає в тому, що вона конкретизувала і розширила правомірні обмеження прав і свобод людини, класифікувавши на загальні і спеціальні. Причому, якщо загальні обмеження (ст. ст. 15–18) в основному повторюють критерії, закріплені у Загальній декларації, то спеціальні, що відносяться до таких прав і свобод, як право на недоторканість особи, житла і кореспонденції, право на свободу мирних зборів і асоціацій, право безперешкодно користуватися своїм майном, право на свободу вибору місця проживання, право іноземців на проживання на території держави і неприпустимість висилки (ст. ст. 8–11 Конвенції, ст. ст. 1, 2, 4 і 7 Протоколів ), що є новацією Європейської конвенції в порівнянні із Загальною декларацією прав людини 1948 р.

Щодо загальних видів правомірного обмеження, то відповідно до Європейської конвенції 1950 р. можна виділити наступні основні види:

обмеження під час надзвичайної ситуації (ст. 15);

обмеження політичної діяльності іноземців (ст. 16);

обмеження прав з метою заборони зловживання правами (ст. 17).

Права людини обмеження яких допустимі міжнародним правом в загальних умовах:

право на повагу до особистого і сімейного життя (ст. 8);

недоторканність житла і таємниці листування; свобода думки, совісті і релігії

СТАТТЯ 8 Право на повагу до приватного і сімейного життя

1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. 2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.



Поняття та сутності терміна «приватне життя», необхідно зауважити, що Європейський суд з прав людини, який застосовує Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод на практиці, у своїх рішеннях зазначає, що «поняття приватного життя є широким і не може бути визначено вичерпно» (рішення у справі «Костелло Робертс проти Сполученого Королівства»), і «немає ні можливості, ні необхідності намагатися визначити остаточно поняття приватного життя» (рішення у справі «Німіц проти Німеччини»). Крім того, поняття стикається з іншими сферами, що захищаються статтею 8 Конвенції: сімейним життям, житлом, кореспонденцією.

Розкриваючи сутність поняття «повага до приватного життя» необхідно звернути увагу на те, що міжнародними конвенціями передбачено правову категорію ргіvаtе life, що трактується «як повага до приватного життя». Разом з тим, межі поваги до приватного життя в них не прописані.


Скачать файл (21.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации