Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Конспект книги - Филипенко А.С. Міжнародні валютно-кредитні відносини: підручник - файл GL_1_5.DOC


Конспект книги - Филипенко А.С. Міжнародні валютно-кредитні відносини: підручник
скачать (433.9 kb.)

Доступные файлы (4):

GL_1_5.DOC403kb.25.09.1998 17:42скачать
GL_6_7.DOC198kb.18.07.1998 05:07скачать
GL_8.DOC1436kb.18.07.1998 04:52скачать
GL_9_10.DOC259kb.18.07.1998 04:41скачать

содержание
Загрузка...

GL_1_5.DOC

1   2   3   4   5
Реклама MarketGid:
Загрузка...


де: Кс — курс валюти до проведення девальвації; Кн — курс валюти після проведення девальвації.

Щоб визначити відсоток ревальвації валюти, необхідно, навпаки, прийняти за одиницю валюту, курс якої відносно зростає, і поділити курсову різницю на вхідний курс і помножити на 100%:



де Кс—курс валюти до проведення ревальвації, Кн—курс валюти після проведення ревальвації.

Інструментом валютної політики є також валютні обмеження, тобто встановлені державою обмеження операцій з валютою, золо­том та іншими валютними цінностями. Валютні обмеження стали об'єктом не тільки національного, а й міждержавного валютного ре­гулювання через МВФ.

Валютні обмеження — це система економічних, юридичних та організаційних заходів, які регламентують операції' з національною та іноземною валютою, золотом та іншими валютними цінностями. Валютні обмеження передбачають заходи щодо цільового регулю­вання платежів та переказів за кордон, у тому числі порядок репат­ріації прибутку, часткову або повну заборону вільної купівлі та про­дажу іноземної валюти. Підставами для встановлення валютних об-
73
межень є нестача валюти, тягар зовнішньої заборгованості, незба­лансованість платіжних балансів. Так, у більшості країн — членів МВФ існують валютні обмеження як поточних міжнародних розра­хункових та платіжних операцій, так і операцій, пов'язаних з рухом інвестицій.

З валютними обмеженнями пов'язане регулювання ступеня обі­говості валют. Режим валютних паритетів та валютних курсів с об'єктом національного та міждержавного регулювання.

В умовах фіксованого валютного курсу, за якого курс коливався в незначних межах, періодично виникали курсові перекоси — розбіжність офіційного та ринкового курсу валют.

За плаваючого режиму, коли курс валюти країни опускався ниж­че від певної межі, центральний банк був зобов'язаний застосовува­ти валютну інтервенцію — скуповувати національну валюту в обмін на закордонну з метою досягнення встановленого рівня. Режим пла­ваючих валютних курсів у кінцевому підсумку не може автоматично забезпечити валютну стабілізацію й автоматичне балансування пла­тіжних балансів у разі розбіжностей у ставках та темпах інфляційних процесів.

Так, у світовому господарстві існує близько десятка режимів ва­лютного курсу, оскільки змінений Статут МВФ (1978 р.) надав кра­їнам — членам право вільного вибору. Більшість країн обрала такі режими плаваючих курсів:

самостійне плавання (США, Великобританія, Швейцарія, Канада та інші держави);

залежно від долара США;

залежно від французького франка;

залежно від СДР;

залежно від ЕКЮ;

відносно третіх валют, маючи фіксовані взаємні курси.

Подвійний валютний ринок — форма валютної політики, яка займає проміжне місце між режимами фіксованих та плаваючих ва­лютних курсів. Цей ринок був введений на початку 70-х років у Бель­гії, Італії, Франції. Сутність його полягає в поділі валютного ринку на дві частини: за комерційними операціями та послугами застосо­вується офіційний валютний курс; за фінансовими (рух капіталів, кредитів та ін.)— ринковий. Знижений фіксований курс за комерцій­ними угодами використовується для стимулювання експорту товарів і вирівнювання платіжного балансу. Як правило, коли розбіжності комерційного й фінансового курсів стають значними, центральні банки вдаються до валютної інтервенції з метою зниження їх до узгодженого рівня.

Подвійний валютний ринок забезпечував деяку економію валют­них резервів, бо знижувалася потреба у валютній інтервенції. З пере­ходом до плаваючих валютних курсів подвійний ринок був ліквідо-ваний в Італії в 1973 р. й у Франції в 1974р., але збережений у Бель-
74
гії та в деяких країнах, що розвиваються (Венесуелі, Домініканській республіці, Мексиці, Сальвадорі, Сирії, Судані та ін.).

У валютній політиці окремих країн переплітаються дві протилежні тенденції: координація дій, пошук спільних шляхів розв'язан­ня валютних проблем, розбіжності через прагнення кожної країни одержати переваги за рахунок інших. У цій політиці використову­ються девальвація та ревальвація, валютний демпінг, створення ва­лютних угруповань, валютна інтеграція.

Контрольні запитання та завдання

1. Які е об'єкти валютного регулювання?

2. Дайте визначення терміна «валютні цінності»,

3. Охарактеризуйте форми валютної політики.

4. Розкрийте інструменти валютної політики.

5. Наведіть формули розрахунку ревальвації та девальвації.
75
1   2   3   4   5



Скачать файл (433.9 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации