Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Реферат - Основні види навчальних занять - файл 1.docx


Реферат - Основні види навчальних занять
скачать (53.3 kb.)

Доступные файлы (1):

1.docx54kb.19.11.2011 22:30скачать

содержание

1.docx



Міністерство освіти та науки України

Донбаський державній технічний університет

Кафедра філософії та правознавства
Реферат

з «Організації, змісту та методології вищої освіти»

на тему: «Основні види навчальних занять»

Виконала: ст. гр. РФ – 05м

Мочньова С. В.

Перевірила Коніна Н. В.

Алчевськ, 2010



ЗМІСТ

Введення………………………………………………………………………….. 3

1 Лекція…………………………………………………………………………… 4

1.1 Види лекцій……………………………………………………………….. 7

1.2 Візуальне супроводження лекцій……………………………………… 11

2 Семінарське заняття…………………………………………………………... 14

2.1 Різновиди семінарських занять………………………………………… 14

3 Практичне заняття……………………………………………………………. 19

4 Лабораторне заняття…………………………………………………………. 21

5 Інші види занять……………………………………………………………… 24

5.1 Індивідуальне заняття………………………………………………….. 24

5.2 Консультація…………………………………………………………… 24

5.3 Колоквіум……………………………………………………………….. 25

Висновки………………………………………………………………………… 26

Перелік використаної літератури………………………………………………. 27



ВВЕДЕННЯ
Здійснення навчання вимагає знання і умілого використання педагогом різноманітних форм організації учбового процесу, їх постійного вдосконалення.

У науці поняття "форма" розглядається як з позиції чисто лінгвістичною так і з позиції філософської. У енциклопедичному словнику поняття "форма" трактуючи як "зовнішній контур, зовнішній вид, контур предмета". Форма всякого предмета, явища або процесу обумовлена його змістом і у свою чергу чинить на нього зворотний вплив. У філософському словнику поняття "форма" визначається так: форма є внутрішня організація змісту.. Форма відбиває систему стійких зв'язків предмета.

Форми організації навчання - це способи побудови учбової роботи в певному порядку об'єднання курсантів і слухачів (потоково-масові, колективні, групові і індивідуальні) і тимчасовому режимі виконання (учбові заняття, самостійна підготовка).

У даному рефераті розглядаються основні види учбових занять. До них відносяться:

- лекції;

- семінари;

- практичні заняття;

- лабораторні заняття та інші

Ціллю цих занять є легке, правильне та доступне викладання предмету. На лекціях студент знайомиться з теоретичним матеріалом, на семінарах більш обширно розглядає та готує цікавий, на його думку, матеріал з цього предмету.

За допомогою практичних та лабораторних занять студент застосовує вивчений матеріал на практиці, чим закріплює отриманні знання з предмету.

Колоквіуми – це заключний етап навчання перед екзаменом. Колоквіуми перевіряють не тільки засвоєння матеріалу студентом з предмету, але й використання його у на практиці. Колоквіуми грають важливу роль в оцінюванні знань студента.



1 ЛЕКЦІЯ
Основною формою навчального процесу є лекція. Лекційним методом студентам передається понад 60-70 % усієї навчальної інформації. Як правило, лекція є елементом курсу лекцій, який охоплює основний теоретичний матеріал окремої або кількох тем навчальної дисципліни. У ній послідовно і концептуально викладається певна проблема, яка є відповідним елементом навчального курсу конкретного предмета. Метою лекції є розкриття основних положень теми, досягнень науки з питань, що розглядаються, з'ясування невирішених і дискусійних проблем, узагальнення досвіду роботи, подання реко

мендацій щодо використання основних висновків з тем на практич

них заняттях, основних форм навчальних занять, передбачених для засвоєння теоретичного матеріалу.

На сучасному етапі кількість лекційних годин згідно з планами зменшують за рахунок самостійної навчальної діяльності студентів (СРС), але відсутність літератури і невміння студентів працювати самостійно спонукає викладачів намагатися більшість матеріалу подати на заняттях.

Вузівська лекція має структуру заняття набуття нових знань і містить такі обов'язкові елементи:

- вступ, де міститься мотивація навчання, активізація опорних знань, чітке формулювання теми лекції та постановка завдання;

- викладення в логічній послідовності, розподіл і взаємозв’язок окремих частин лекції;

- висновки та підведення підсумків, що дають можливість осмислити лекцію в цілому, виділити основну ідею (для цього, наприклад, використовують опорні конспекти або сигнали у вигляді схем, малюнків, таблиць тощо);

- конкретне завдання на самостійну роботу;

- відповіді на запитання студентів.

Зміст лекції має велике значення в процесі ознайомлення студентів з навчальним матеріалом, але важливу роль грає то, як цей матеріал буде наданий 

лектором. Викладач повинен робити свої лекції зрозумілими та доступними, тому існують деякі вимоги до лектора:

  1. уміння викладача чітко та ясно викладати;

  2. багатство мови;

  3. відсутність надмірної залежності від конспекту;

  4. найоптимальніший темп викладання;

  5. контакт з аудиторією;

  6. вміння активізувати увагу студентів;

  7. забезпечення можливості конспектування основного змісту.

Тематика курсу лекцій визначається робочою навчальною програмою, але лекцію на кожне заняття готує викладач. При цьому лектор зобов'язаний враховувати, що зміст лекції повинен:

а) відповідати навчальній та робочій програмам;

б) бути спрямованим на досягнення мети навчання та виховання;

в) мати науковий рівень, наукову переконливість, наукову доведеність;

г) містити стандартні термінологію і позначення ;

д) бути пов'язаним з текстом підручника або навчальним посібником з курсу.

Можна читати окремі лекції з проблем, які стосуються даної навчальної дисципліни, але не охоплені навчальною програмою. Такі лекції для студентів проводяться запрошеними з інших вузів провідними науковцями в окремо відведений час.

Лекції, за дорученням кафедри, читаються професорами, доцентами, старшими викладачами академії. Викладачі та асистенти до читання лекцій можуть залучатись лише за рішенням ректора.

Лекції проводяться у відповідно обладнаних приміщеннях - аудиторіях для потоку з однієї-двох чи більше (але не більше шести) академічних груп студентів.

Лектор, якому доручено читати курс лекцій, зобов'язаний перед початком відповідного семестру подати на кафедру відповідні документи, передбачені 

НМКД для даної навчальної дисципліни: робочу програму курсу, опорні конспекти лекцій, пакет візуального супроводження курсу, плани семінарських та завдання до практичних занять, навчальні та контрольні тести і табель забезпеченості студентів даного потоку навчальною та методичною літературою на певний семестр. Інші документи НМКД, якщо вони не поновлені або відсутні, готуються, розглядаються і затверджуються відповідно до планів методичної роботи викладачів і кафедри в цілому.

Лектор, який вперше починає читати курс лекцій, може бути зобов'язаний завідувачем кафедри до проведення пробних лекцій у присутності викладачів та наукових співробітників кафедри.

Викладач зобов'язаний дотримуватися робочої навчальної програми щодо тем лекційних занять, але не обмежуватися у трактуванні навчального матеріалу, у формах і засобах доведення його до студентів.

Основними вимогами, які ставляться до лекції, є:

- високий теоретичний рівень інформації, посилання на законодавчі та нормативні акти, на нові досягнення науки;

- розкриття наукових засад і принципів курсу;

- органічний зв'язок теорії з практикою, зосередження уваги студентів на питаннях, які вирішуються або будуть вирішуватися у світлі сучасних вимог;

  • рекомендації до поглибленого самостійного вивчення тих чи інших тем, необхідних для практичної роботи.

Основним методичним завданням лектора є максимальна активізація навчального процесу шляхом використання активних методів навчання, зокрема:

  1. робота з опорними конспектами;

  2. "мозкова атака";

  3. самостійна робота студентів з довідковою літературою;

  4. реферативні повідомлення, використання наочних посібників і технічних засобів навчання.

Лекція повинна сприяти формуванню у студента поглядів на вирішення тих чи інших проблем науки і практики, основних ідей цих проблем, 

поглибленню знань, окресленню шляхів і засобів використання матеріалів у практичній роботі.


    1. Види лекцій


Лекції бувають різними по своєму змісту та принципу викладання. Розглянемо далі основні види лекцій.

^ Ввідна лекція дає перше цілісне уявлення про учбовий предмет і орієнтує студентів в системі роботи по даному курсу. Лектор знайомить студентів з метою і призначенням курсу, його роллю, містом в системі учбових дисциплін. Дається короткий огляд курсу, віхи розвитку науки, імена відомих учених. Намічаються перспективи розвитку науки, її вклад в практику. Теоретичний матеріал зв'язується з практикою майбутньої роботи фахівця. На цій лекції можуть висловлюватися методичні і організаційні особливості роботи в рамках курсу, а також може даватися аналіз навчально-методичної літератури, що рекомендується студентам, уточнюватися терміни і форми звітності.

Лекція-інформація. Орієнтована на виклад і пояснення студентам наукової інформації, що підлягає осмисленню і запам'ятовуванню. Це самий традиційний тип лекцій в практиці вищої школи.

^ Оглядова лекція — це систематизація наукових знань на високому рівні, що допускає велике число асоціативних зв'язків в процесі осмислення інформації, що висловлюється при розкритті внутрішньонаочного і міжнаочного зв'язку, виключаючи деталізацію і конкретизацію. Як правило, стрижень висловлюваних теоретичних положень складає науково-понятійна і концептуальна основа всього курсу або крупних його розділів.

Залежно від предмету дисципліни, що вивчається, і дидактичних цілей можуть бути використані такі лекційні форми, як проблемна лекція, лекція-візуалізація, лекция-пресс-конференція, лекція з наперед запланованими помилками, лекція-діалог і ін..



Проблемна лекція. У ній подаються складні дискусійні питання, з яких наука і практика не виробили єдиних рішень. Особливістю такої лекції є постановка на початку лекції проблемної ситуації, яка вирішується в процесі викладення матеріалу при активній участі студентів. Часто проблеми, які висвітлюються в лекції, стають предметом подальшого розгляду на семінарі, практичному занятті, що сприяє поглибленому розкриттю теми. Під час лекції проблемного характеру студент не отримує готових висновків. Він бере активну участь у лекції, сприймаючи її полемічну суть. Тому викладач у ході лекції окреслює коло нерозв'язаних питань, а потім, за участю студентів, дає на них виважені відповіді.

Ставлячи одне питання та відповідаючи на нього, викладач привертає увагу до іншого питання з тією метою, щоб проблема в цілому зацікавила студентів. Він немовби втягує студентів у творчий уявний процес, при цьому рекомендує їм ознайомитися з монографіями, статтями, де те чи інше питання розглядається більш глибоко. Враховуючи актуальність матеріалу, він намагається залучити студентів до творчого пошуку не лише в науковому плані, але і як майбутніх практичних працівників; орієнтує бажаючих самостійно вивчити конкретне питання глибше за допомогою додаткових джерел. Розглядаючи невирішені або не повністю вирішені проблеми, роз'яснюючи їх сутність, викладач ознайомлює студентів з різними поглядами науковців і фахівців з метою організації дискусії, викладає власну позицію.

Лекция-пресс-конференція - проводиться як науково-практичне заняття, з наперед поставленою проблемою і системою доповідей, тривалістю 5-10 хвилин. Кожен виступ є логічно закінчений текст, наперед підготовлений в рамках запропонованої викладачем програми. Сукупність представлених текстів дозволить всесторонньо освітити проблему. В кінці лекції викладач підводить підсумки самостійної роботи і виступів студентів, доповнюючи або уточнюючи запропоновану інформацію, і формулює основні висновки.

^ Лекція з наперед запланованими помилками - розрахована на стимулювання студентів до постійного контролю пропонованої інформації 

(пошук помилки: змістовною, методологічною, методичною, орфографічною). В кінці лекції проводиться діагностика слухачів і розбір зроблених помилок.

Лекція-консультація - може проходити за різними сценаріями. Перший варіант здійснюється за типом «питання - відповідь». Лектор відповідає протягом лекційного часу на питання студентів по всіх розділу або всьому курсу. Другий варіант такої лекції, що представляється за типом «питання - відповідь -дискусія», є трояким поєднанням: виклад новій учбовій інформації лектором, постановка питань і організація дискусії в пошуку відповідей на поставлені питання».

Лекція-діалог - це лекція, яка читається двома лекторами по черзі відповідно до попереднього розподілу матеріалу (при підготовці і читанні такої лекції викладачі повинні дотримуватися диференційованого підходу до аудиторії).

Постановка питань і зміст лекції з однієї і тієї ж теми суттєво залежать від складу студентів. Важливе значення має методика підготовки лекції. Підготовка лекції передбачає підбір матеріалу, уважне продумування викладу кожного питання. Для забезпечення контакту з аудиторією рекомендується враховувати зміст і характер питань, заданих з даної теми студентами попередніх потоків. Потрібно враховувати також питання і побажання студентів з цієї теми, які можуть прозвучати на занятті даного потоку по суміжних темах.

При підготовці лекції потрібно враховувати і використовувати як загальнозначимий фактичний матеріал, так і матеріал, цікавий для студентів. Викладач визначає, які технічні засоби навчання будуть застосовані при читанні лекції, завчасно готує матеріали з їх використанням. Підготовка до лекції завершується уточненням тексту або тез лекції, підбором інших необхідних матеріалів (схеми, слайди, таблиці, діаграми та ін.).

Суттєво полегшує сприйняття лекції студентами, економить їх час оперативно роздрукований роздавальний матеріал (найважливіші принципові положення, статистичні дані, таблиці, схеми, діаграми і т. п.). Розробка такого 

матеріалу в ході підготовки до лекції дозволить лектору обмежитися короткими коментарями, а студентам зробити на ньому необхідні записи і помітки.

Текст лекції, вперше підготовлений для читання на потоці, необхідно попередньо обговорити на кафедрі.

При читанні лекції для студентів-заочників потрібно враховувати, що слухачі володіють значною інформацією з багатьох питань, знають практику. Але вони потребують підвищення рівня теоретичної підготовки. Тому лекції важливо надати методологічну, концептуальну спрямованість. Лекція повинна допомогти слухачам систематизувати і поглибити знання, які вони мають. Важливо показати методику і засоби практичного використання студентами розглянутих у лекції теоретичних положень, їх значення для правильної орієнтації при здійсненні практичної діяльності.

У вступній частині лекції коротко викладається актуальність і значення проблем, які повинні бути розглянутими. Аргументується структура лекції, постановка питань, дається огляд джерел, з якими потрібно ознайомитись. Основу ж лекції становить визначення теми, напрям розробки, сутність і зміст проблеми. Як правило, на лекцію рекомендується виносити 2-3 головні питання, формулювання яких повинно бути чітким і методично завершеним.

Дуже важливо показати в лекції методологічне значення відповідних теоретичних положень, розкрити практичний досвід у даній галузі. У лекції можуть наводитися і типові недоліки в сфері вирішення конкретних проблем, які у зв'язку з цим потребують особливої уваги з боку тієї чи іншої категорії працівників. Викладач може також запропонувати шляхи практичного втілення в життя основних ідей, які розглядаються в лекції.

Важливо забезпечити у процесі лекції діалог викладача зі студентами. При цьому зусилля лектора обов'язково потрібно спрямувати на активізацію інтелектуальної діяльності студентів, оперативно реагувати на репліки, настрої, враховуючи рівень сприйняття матеріалу.

Викладач повинен дати студентам рекомендації щодо додаткового вивчення окремих питань.



Висновки з теми коротко подаються після викладу всього матеріалу. При цьому звертається увага на засоби і шляхи використання на практиці розглянутих у лекції основних положень.

Певна частина лекції повинна відводитися для відповідей на запитання. Відповіді мають бути короткими і чіткими. Викладач обов'язково повинен висловити власне ставлення до запитань. Важливо звертати увагу студентів на точність і правильність поставлених запитань, пов'язувати відповіді на них з положеннями лекції. Можуть ставитися запитання, на які викладач у деяких випадках дати відповіді не може (відсутня єдина позиція в науці, бракує необхідної інформації, відповідне рішення знаходиться в стадії опрацювання та ін.). На окремі запитання, що мають приватний характер, студенти можуть отримати відповіді після лекції в індивідуальному порядку.
1.2 Візуальне супроводження лекцій
Ефективність лекцій значно підвищується при застосуванні засобів візуального супроводження. Засоби візуального супроводження лекцій успішно виконують пізнавальну (або інформаційну) функцію; вплив їх на процес сприйняття значно розширюється у зв'язку з можливістю поєднання образу і слова. Вони дають можливість досягти доведеності й обґрунтованості суджень. Наочний матеріал сприяє безпосередньому запам'ятовуванню, виділенню найбільш суттєвого, підвищує увагу й інтерес слухачів.

Наочні посібники відбивають зміст навчального матеріалу. Як правило, у візуальному супроводженні лекцій переважають умовно-схематичні наочні посібники, але вони поєднуються з художніми, які показують предмети та явища в їх реальному образному вигляді (фотографії, картини та ін.). Таке поєднання наочних посібників успішно застосовується в опорних конспектах, де в образній формі компактно подано весь матеріал лекції. Як наочні образи, на плакатах широко застосовуються зображення гілок дерева, сходів, витків спіралі, топогра

фічних "військових стріл". Такі зорові наочні посібники дають змогу проводити 

аналіз, порівняння або співставлення економічних понять і процесів. Образне візуальне супроводження лекції сприяє кращому запам'ятовуванню, і відтворенню в пам'яті матеріалу лекції. Для цього досить лише згадати фрагмент візуального образу.

Дуже багато економічних об'єктів можна зобразити за допомогою центричної схеми, куди входить дві частини: узагальнююче поняття (центр схеми) й елементи, що пояснюють склад, зміст узагальнюючого поняття (закономірності, принципи, функції, ознаки, фактори впливу та ін.). Такі елементи у кожній схемі становлять однорідні поняття, а тому їх необхідно подавати в однаковому стилі (однакові геометричні фігури, шрифт, колір, якщо наочність багатокольорова).

Порівняння економічних понять і процесів здійснюється за до

помогою схем-порівнянь: малюють два паралельно розташовані ряди, у кожному з яких розкриваються специфічні ознаки порівнюваних явищ або понять. При цьому ознаки співставляються горизонтально, за одним загальним критерієм.

У процесі читання лекції викладач, подаючи інформацію й організовуючи роботу студентів, може застосовувати три методи візуального супроводження: послідовний, паралельний і комплексний.

Послідовний метод полягає у візуальній інформації, а текст під

порядковується їй; при паралельному методі основою є лекторський текст, а візуальна інформація подається періодично, для підтвердження викладеного положення; при комплексному методі відбувається послідовне чергування лекторського тексту з різними формами інформації. При цьому забезпечується єдина навчальна інформація, яка дається на лекції. Коментування наочних посібників є складовою тексту лекції.

Значну роль відіграють засоби візуального супроводженні в організації лекції як форми занять. При візуальному супроводженні лекції необхідно дотримуватися таких вимог:

- визначити чітку мету використання наочних засобів;



- не перевантажувати лекцію наочністю - це знижує активність студентів в осмисленні навчального матеріалу;

- наочний об'єкт не повинен містити нічого зайвого, щоб не відволікати увагу;

- при використанні наочності необхідно враховувати вік студентів.

Важливим елементом навчального процесу є підготовка так званого роздавального або супроводжувального матеріалу, ''робочих зошитів", тобто комплектів ілюстрацій. Вони попередньо друкуються на папері і роздаються студентам як додаток до конспекту. Тим самим студенти звільняються від механічного змальовування, яке до того ж часто має низьку якість і багато помилок. Однак роздавальний матеріал вимагає певної роботи з ним на занятті, а не просто розглядання, інакше його ефективність матиме нульовий ефект.

Засобом візуального супроводження лекцій є і опорний конспект (ОК).

  1. 

  2. ^ СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ


Семінарське заняття - це форма навчального заняття, на якій викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до яких студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Воно проводиться в аудиторії або в навчальному кабінеті з однією академічною групою.

Семінарське заняття - одна з найважливіших і конструктивних форм навчального процесу. На семінарі студенти перевіряють, поглиблюють та закріплюють знання з курсу, аналізують практику, оволодівають основами процесів.

Семінарське заняття складається з трьох основних етанів:

  1. підготовка до семінару;

  2. проведення семінару;

  3. робота зі студентами після семінарського заняття.




    1. Різновиди семінарських занять


Існують декілька видів семінарських занять, які відрізняються за змістом, за технікою проведенням та структурою.

Семінарські заняття з теоретичних дисциплін:

  • семінар;

  • колоквіум - залік з окремих тем або розділів;

  • практично - семінарські заняття;

- практикум.

Семінарське заняття з теоретичної дисципліни виконує такі функції:

  • поглиблення та деталізація матеріалу, який вивчався на лекції чи самостійно;

  • контроль викладача за знаннями групи та з'ясування рівня навчальної діяльності студента (особливий вид семінару - колоквіум, тобто семінар-залік з окремих тем чи розділів).



Особливості семінарського заняття:

- студентові попередньо пропонуються запитання з теми, перелік самостійних завдань (мікрореферати, проблемні ситуації, методичні розробки або їх фрагменти, конспектування літератури тощо);

- студенти, як правило, відповідають за бажанням, а в разі не

підготовленості всієї групи - дається змога попрацювати 10-15 хв. з конспектом або літературою.

Структура цього семінару поділяється на:

1. Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.

2. Оголошення теми і мети, порядку проведення.

3. Поступовий розгляд намічених питань у вигляді виступів,обговорення, рецензій, відповідей, доповнень до них.

4. Підведення викладачем або сильним студентом загального
підсумку заняття.

5. Видача завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні
заняття.

^ Семінарсько-практичне заняття (близьке до комбінованого заняття) виконує три функції:

- поглиблювальну;

- контрольну;

- методико-практичну.

Будується це заняття як і семінар, але має практичну частину, яка здебільшого містить виконання конкретного завдання (рольова гра, розв'язання проблемних ситуацій, практичні розрахунки тощо). Ці види діяльності є підтвердженням теоретичної роботи над матері

алом, переростанням знань в уміння, які визначені в робочій програмі відповідної дисципліни.

Практикум - практичний різновид семінару (лабораторної
роботи), де формуються:

- навички розумового і практичного характеру;



- вміння проводити досліди, робити точні розрахунки, обчислення та креслення до них;

- проведення спостережень. В основному практикуми доцільні з предметів фізико-математичного та природничо-біологічного циклів.

Підготовка до семінарського заняття починається з визначення кафедрою тем семінарських занять на весь курс. Ці теми координуються з темами лекцій, співбесід та темами, що повинні самостійно опрацьовуватися студентами І входять до робочої програми курсу. На семінарських заняттях робиться акцент на основних проблемах навчального курсу.

При розробці проблематики та планів проведення кожного нас

тупного семінарського заняття, як правило, дотримується дидактична вимога поетапного зростання складності проблем, що вивчаються.

Плани семінарів передбачають обговорення 1-2 рефератів і кількох вузлових проблем, що передбачені програмою. До плану для обговорення на семінарі, як правило, рекомендується включати також 1-2 фіксованих виступи студентів з окремих розділів монографії, статей, рецензій на монографії і т. д., що стосуються проблеми, яка розглядається на семінарі. Викладач повинен визначити студентів для фіксованих виступів і вказати конкретні джерела.

На першому занятті з курсу викладач розподіляє між студентами кожної академічної групи теми рефератів на весь період вивчення цього курсу і визначає, на яких семінарах вони будуть обговорюватися.

Залучення студентів до активної підготовки семінарського заняття починається з моменту читання лекції за конкретною темою та особливо - з моменту консультації до семінару, під час якої необхідно :

  1. визначити мету семінарського заняття;

  2. встановити логічний зв'язок семінару з іншими видами занять;

  1. окреслити хід семінарського заняття як змістовного доповнення до лекції;

  2. провести аналіз основної та додаткової літератури та дати рекомендації щодо користування літературою;

  1. 

  2. дати рекомендації щодо використання технічних засобів (ТЗН);

  3. довести індивідуальні завдання до студентів.

Під час індивідуальних консультацій перевіряється хід підготовки студентів до семінару, надається допомога студентам, що готуються до виступу з рефератами, рецензентам. Викладач також допомагає студентам у вивченні й аналізі літератури.

Важливим методичним завданням проведення кожного семінарсь

кого завдання є активність у вивченні навчального матеріалу. У корот

кому вступному слові викладач нагадує мету заняття, місце теми, яку розглядають у навчальному курсі, план заняття тощо.

Студенти можуть зачитувати реферати. Кожний доповідач пови

нен викласти зміст реферату усно за 10-20 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від слухачів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів.

На семінарському занятті заслуховуються і фіксовані виступи. Студент повинен протягом 15-20 хвилин не лише викласти суть пи

тання, але й висловити свою думку щодо питань, порушених у монографіях, підручниках, статтях і рецензіях на них.

Подальший перебіг семінару передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ста

вити запитання.

Потрібно навчати студентів вільно, творчо обговорювати про

блеми, що виносяться на семінарське заняття, а не просто читати текст. Кожному виступаючому можуть ставитися запитання. Дискусія, до якої доцільно залучати усіх студентів, повинна бути творчою, доказовою, коректною, навчальною.

На семінарському занятті необхідно забезпечити безперервну роботу студентів, яка повинна виражатися:

  1. у виступах студентів без повторів попередньо сказаного;

  2. 

  3. у запитаннях до слухачів;

  4. у репліках по суті.

У кінці семінару викладач виступає з висновком, у якому оцінює роботу студентів у ході заняття, характеризує реферати і ставить за них оцінки, а також оцінює виступи студентів. Потім викладач зупиняється на всіх питаннях, в яких були висловлені неточні чи правильні положення, на недостатньо висвітлених, або роз'яснює дискусійні питання, дає завдання і поради щодо подальшого вивчення недостатньо засвоєних питань, розкриває основні перспективи наукової розробки проблем, що обговорювались

На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, вміння формулювати та відстоювати свою позицію тощо. Оцінки, одержані студентом на семінарах, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної дисципліни.

Викладач в обов'язковому порядку проводить індивідуальні бесіди зі студентами, які пропустили семінарське заняття, перевіряє знання матеріалу з тем, які закріплювалися на семінарі.



^ 3. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Практичне заняття - це форма навчального заняття, де викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Головна мета практичного заняття це набуття практичних умінь і навичок.

Основним завданням цього заняття є:

  • підготовка до самостійного виконання практичних завдань;

  • підготовка студентів до контрольних робіт;

  • набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці;

  • підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо. Структура практичних занять досить різноманітна: формування умінь та навичок; формування самостійної діяльності; застосування знань; проблемне заняття тощо).

Практичні заняття можуть проводитися в аудиторії і в навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання та обчислювальною технікою. Практичне заняття, у разі необхідності, може проводитися з половиною академічної групи. Такий поділ повинен бути обумовлений у робочих навчальних планах.

Організація практичних занять охоплює три основні етапи: підготовка до заняття, проведення заняття і робота зі студентами після занять.

Підготовка до занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення ПЗ базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті. Цей матеріал готує викладач (асистент), якому доручено проведення ПЗ, за узгодженням з лектором даної навчальної 

дисципліни. Основна мета цих занять полягає в поглибленні, закріпленні і пере

вірці знань студентів з найбільш важливих і складних тем, вивченні практичного досвіду.

Заняття в аудиторії починається коротким (5-7 хв.) вступним словом викладача, у якому підкреслюється значення теми для практики, її особливість у системі курсу.

На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій.

Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення. Особлива увага звертається на ті питання, в яких йдеться про роль і значення досвіду роботи в органах Державної податкової адміністрації, у вирішенні актуальних проблем.

Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів та складання і розв'язування кросвордів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, врахо

вуються при виставленні підсумкової оцінки з даної дисципліни.

Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу.

Практичне заняття включає проведення контролю знань, умінь і навичок.

  1. 

  2. ^ ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ


Лабораторне заняття - вид навчального заняття, на якому студенти під керівництвом викладача проводять натурні або імітаційні експерименти чи дослідження з метою підтвердження окремих теоретичних положень певної навчальної дисципліни, набувають практичних навичок роботи з лабораторним обладнанням, оснащенням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, оволодівають методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі. На цих заняттях студенти освоюють конкретні методи вивчення дисципліни, навчаються експериментальним способам аналізу дійсності, умінню працювати з приладами і сучасним устаткуванням. Саме лабораторні заняття дають наочне уявлення про явища, що вивчаються, і процеси; на них студенти освоюють постановку і ведення експерименту, вчаться умінню спостерігати, оцінювати отримані результати, робити висновки і узагальнення. Отже, провідною метою лабораторних робіт є опанування техніки експерименту, уміння вирішувати практичні завдання шляхом постановки досвіду. Для усіх лабораторних робіт, які виконують студенти, на ведучій кафедрі складаються методичні вказівки роботи, що містять опис, порядок її виконання і форму звіту. Лабораторне заняття проводиться у складі академічної групи з розподілом на підгрупи.

Лабораторні заняття проводяться в спеціально оснащених навчальних лабораторіях з використанням обладнання, пристосованого до умов навчального процесу. В окремих випадках лабораторні заняття можуть проводитися в умовах реального професійного середовища. Перелік тем лабораторних занять визначається робочою навчальною програмою. Заміна лабораторних занять іншими видами навчальних занять не допускається. Лабораторне заняття містить проведення контролю підготовленості студентів до виконання конкретної лабораторної роботи, виконання завдань, оформлення індивідуального звіту про виконану роботу та його захист перед викладачем.

Порядок підготовки лабораторного заняття :



- вивчення вимог програми дисципліни

- формулювання мети і завдань лабораторного заняття

- розробка плану проведення лабораторного заняття

- підбір змісту лабораторного заняття

- розробка необхідних для лабораторного заняття карт інструкцій

- моделювання лабораторного заняття

- перевірка спеціалізованої лабораторії на відповідність санітарно-гігієнічним нормам, вимогам по безпеці і технічній естетиці

- перевірка кількості лабораторних місць, необхідних і достатніх для досягнення поставлених цілей навчання

- перевірка матеріально-технічного забезпечення лабораторних занять на відповідність вимогам програми дисципліни

Порядок проведення лабораторного заняття

1. Ввідна частина:

- вхідний контроль підготовки студента;

- ввідний інструктаж (знайомство студентів із змістом майбутньої роботи, аналіз карт інструкцій, технологічною документації, показ способів виконання окремих операцій, нагадування окремих положень по техніці безпеки, попередження про можливі помилки).

2. Основна частина:

- проведення студентом лабораторної роботи;

- поточний інструктаж (повторний показ або роз'яснення (у разі потреби) викладачем виконавських дій, предмету, що являються, том інструктажі).

3. Завершальна частина:

- оформлення звіту про виконання завдання;

- завершальний інструктаж (підведення підсумків виконання учбових завдань, розбір допущених помилок і виявлення їх причин, повідомлення результатів роботи кожного, оголошення про те, що необхідно повторити до наступного заняття)



Підсумкова оцінка ставиться в журналі обліку лабораторних робіт і враховується при виставленні семестрової підсумкової оцінки з даної дисципліни.

Наявність позитивних оцінок, одержаних студентом за всі лабо

раторні роботи, є необхідною умовою його допуску до семестрового контролю з дисципліни.



^ 5.ІНШІ ВИДИ ЗАНЯТЬ
5.1 Індивідуальне заняття
Індивідуальне заняття проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей.

Індивідуальне навчальне заняття організуються за окремим гра

фіком з урахуванням індивідуального навчального плану студента.

Обсяг індивідуальних занять визначається навчальним планом, а форма і методи проведення контролю - індивідуальним навчальним планом студента. Індивідуальні завдання з окремих дисциплін: реферати, курсові та дипломні роботи видаються студентам у терміни, передбачені вищим закладом освіти. Індивідуальні завдання виконуються студентом са

мостійно з консультацією викладача.

Іноді допускаються випадки виконання комплексної тематики кількома студентами. У такому разі кожен студент самостійно оформляє і захищає свою частину розробки комплексної теми. Його робота (контрольна, курсова, дипломна) повинна мати всі складові й ознаки, які регламентуються вимогами до даного індивідуального завдання, якщо офіційно не передбачено інше.
5.2 Консультація
Консультація - це форма навчального заняття, на якій студент отримує від викладача відповіді на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосуван

ня. Під час підготовки до екзаменів проводяться групові консультації.

Консультація проводиться за встановленим кафедрою розкладом, а також за записом до викладача або усною домовленістю з ним.

Усі види занять проводяться на основі навчально-методичної карти (плану) заняття, складеної викладачем.



Окрім цих форм навчальних занять, є ще інші види роботи студентів.
5.3 Колоквіум
Колоквіум - вид учбово-теоретичних занять, що є груповим обговоренням під керівництвом викладача досить широкого круга проблем, наприклад, відносно самостійного великого розділу лекційного курсу. Колоквіум проходить зазвичай у формі дискусії, в ході якої студентам надається можливість висловити свою точку зору на дану проблему вчитися аргументовано обстоювати свою думку і в той же час демонструвати глибину і усвідомленість засвоєння вивченого матеріалу. Одночасно це і різновид масового усного опитування, що дозволяє викладачеві в порівняно невеликий часовий проміжок з'ясувати рівень знань студентів цілої академічної групи по конкретному розділу курсу.



ВИСНОВКИ
Розглянуті види навчальних занять в рефераті полегшують роботу викладачів та засвоєння студентами учбового матеріалу.

Освітні форми учбової діяльності, що склалися студентів у вузі - лекції, практичні, лабораторні заняття, семінари - обумовлюють форми самостійної роботи і види домашніх завдань. Система контролю також закладає основи для її орієнтації.

На лекції викладач рекомендує студентам літературу і роз'яснює методи роботи з підручником і першоджерелами. У цьому плані особливі можливості представляють ввідні і настановні лекції, на яких розкривається проблематика теми, логіка оволодіння нею, дається характеристика списку літератури, виділяються розділи для самостійного опрацьовування.

Семінарські і проектні завдання повинні бути розраховані на вдосконалення умінь пошуку оптимальних варіантів відповідей, розрахунків, рішень.

Самостійна робота виконується з використанням опорних дидактичних матеріалів, покликаних коректувати роботу студентів і удосконалювати її якість.



^ ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТОНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Буланова-Топоркова М. В. Педагогика и психология высшей школы: Учебное пособие. - Ростов н/Д:Феникс, 2002. - 544 с.

2. Білоус В.Г., Горюнова Л. І., Цимбалюк С. Я. Основи організації та методики викладання у вищий школі: Навчально-методичний посібник. – Ірпинь: Академія ДПС України, 2001. – 247 с.

3. Образцов П. И., Косухин В. М. Дидактика высшей военной школы: Учебное пособие. – Орел: Академия Спецсвязи России, 2004 . – 317 с.

4. Калинкин Е. В. Высшая школа в системе непрерывного образования – Мн.: Высшая школа.,1990. – 142с.

5. Горячев Б.В. Управление лекционно-семинарской и зачетной системой в школе. – М., 1994.


Скачать файл (53.3 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации