Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Конспект Технологія та обладнання виробництва будівельних матеріалів - файл 1.doc


Конспект Технологія та обладнання виробництва будівельних матеріалів
скачать (2618 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc2618kb.20.11.2011 20:49скачать

содержание

1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра Обладнання хімічних виробництв

і підприємств будівельних матеріалів

Рег. №______________




КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ


з дисципліни

Технологія та обладнання виробництва будівельних матеріалів

для студентів

3 курсу

для спеціальності

090220 - Обладнання хімічних виробництв і підприємств будівельних матеріалів

напряму підготовки

0902Інженерна механіка

факультету

Машинобудування



Херсон – 2007


Конспект лекцій з дисципліни «Технологія та обладнання виробництва будівельних матеріалів» для спеціальності 090220 - Обладнання хімічних виробництв і підприємств будівельних матеріалів, напряму підготовки 0902 – Інженерна механіка.
Укладач: К.В.Луняка, кількість сторінок – 123.

Затверджено

на засіданні кафедри ОХВіПБМ

протокол № ___від______2007 р.

Зав.кафедри К.В.Луняка

Відповідальний за випуск К.В.Луняка


ВСТУП
Галузь з виробництва будівельних матеріалів і виробів відноситься до однієї з найважливіших у господарстві будь-якої держави, а її продукція відрізняється значною розмаїтістю за різновидом і складом. Номенклатура будівельних матеріалів та виробів розширяється у зв’язку з розробкою нових, більш ефективних, матеріалів.

Курс лекцій з дисципліни “Технологія та обладнання виробництва будівельних матеріалів” має за мету ознайомити студентів, які обрали собі спеціальність “Обладнання хімічних виробництв та підприємств будівельних матеріалів” з наукою про будівельні матеріали на сучасному етапі її розвитку. Від студентів, діяльність яких у майбутньому буде полягати в обслуговуванні машин та апаратів для виготовлення будівельних матеріалів, потрібні знання про властивості цих матеріалів, оскільки саме властивості матеріалу визначають технологію його переробки та будову обладнання, яке для цього призначене.

Сучасна вища освіта характеризується прагненням більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти національних шкіл.

Приєднання України до Болонського процесу вимагає впровадження європейської системи обміну (трансферу) та накопичення залікових балів (кредитів) – European Credit Transfer and Accumulation System (ECTS).

Згідно з європейською системою, курс “Технологія та обладнання виробництва будівельних матеріалів” складається з 4 кредитів ECTS і включає 3 залікових модулі. Питання залікових модулів разом із сіткою завдань наведені у кінці конспекту лекцій. Успішна здача модулів (оцінки – “відмінно” та “добре”) звільняє студентів від здачі семестрового іспиту.
^ ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ
1. ПОЧАТКОВІ ВІДОМОСТІ ПРО МАТЕРІАЛИ


    1. 1.1. Види класифікації будівельних матеріалів


Величезну кількість найменувань будівельних матеріалів намагаються подати у вигляді системних класифікацій з більш або менш подібних за якимись ознаками груп.

Як класифікаційні ознаки використовують: виробниче призначення будівельних матеріалів, вид вихідної сировини, основний показник якості, наприклад, маса, міцність і т.ін. У наш час у класифікації враховують також функціональне призначення, наприклад, теплоізоляційні матеріали, акустичні матеріали та інші на додаток до ділення їх на групи за ознакою сировини – керамічні, полімерні, металеві та ін. Одна частина матеріалів, об’єднаних у групи, відноситься до природних, інша – до штучних.

Кожній групі матеріалів або окремим їхнім представникам у промисловості відповідають певні галузі, наприклад, цементна промисловість, скляна промисловість і т.д.

Природні будівельні матеріали й вироби отримують безпосередньо з надр землі або шляхом переробки лісових масивів на “ділову деревину”. Цим матеріалам надають певну форму й раціональні розміри, але не змінюють їх внутрішньої будови, наприклад, хімічної. Крім них у готовому вигляді або при простій переробці можна отримати бітум і асфальт, озокерит, казеїн, деякі продукти рослинного походження, наприклад, солому, комиш, костру, торф, лузгу та ін., або тваринного походження, наприклад, колаген, вовну та ін.

Для кращої систематизації природних будівельних матеріалів їх поділяють на класи за подібними ознаками; у класах їх теж поділяють на групи.

Лісові матеріали й вироби класифікують за різновидами порід – листяні та хвойні, за ознакою асортименту – круглі, пиляні та штучні вироби. Є подальший їхній поділ, наприклад, за властивостями, структурою та ін.

Природні кам’яні матеріали й вироби класифікують за або генетичною ознакою, тобто походження гірських порід, або технічними властивостями – за середньою густиною, міцністю, морозостійкістю. Є ще більш дрібні поділи за іншими ознаками.

Штучні будівельні матеріали (ШБМ) й вироби виготовляють в основному з природних сировинних матеріалів, рідше – з побічних продуктів промисловості, сільського господарства або сировини, що отримують штучним шляхом. Виготовлені будівельні матеріали відрізняються від вихідної природної сировини як за будовою, так і за хімічним складом, що пов’язане з докорінною переробкою сировини у заводських умовах. Це дозволяє отримати різноманітний асортимент матеріалів.

Штучні матеріали поділяють за головною ознакою їхнього тужавіння (рос. - отвердевание) таким чином: 1) матеріали, тужавіння яких відбувається при звичайних відносно невисоких температурах з кристалізацією новоутворень з розчинів (їх часто відносять до безобпальних матеріалів); 2) матеріали, тужавіння яких відбувається в основному в умовах автоклавів, тобто при підвищених температурах і тисках з синтезуванням цементуючих і кристалізуючих сполук безпосередньо в автоклавах; 3) матеріали, тужавіння яких відбувається головним чином при охолодженні вогненно-рідких розплавів, які виконують функцію в’яжучої речовини, або “цементу високих температур” (їх часто відносять до випальних) матеріалів. Виділення цих трьох типів з величезної розмаїтості матеріалів є у достатній мірі умовним, оскільки не завжди можливо провести чітку границю між ними, так само як і між тужавіючими розчинами і розплавами. Часто тужавіння відбувається при суміщених процесах кристалізації і осклянування (рос. – остекленение) розчинів і розплавів. Умовність указаного поділу виражається ще й у тому, що у безобпальних конгломератах частково використовуються обпальні мінеральні в’яжучі матеріали і вони навіть посідають домінуюче становище у сучасній номенклатурі будівельних матеріалів.

У конгломератах безобпального типу цементуюча частина складається з неорганічних, органічних, полімерних та комплексних в’яжучих речовин. У конгломератах обпального типу за різновидом цементів високих температур можна виділити розплави керамічні, скломаси, шлакові, кам’яного лиття та комплексні. У конгломератах автоклавного типу найбільш типовими є в’яжучі, синтезовані з вихідних сировинних компонентів в умовах автоклавної обробки, хоча у них можуть бути привнесені цементи, здатні до тужавіння у звичайних умовах.

До в’яжучих речовин безобпальних конгломератів з групи неорганічних відносяться і клінкервмісткі цементи (портландцемент, спеціальні портландцементи, глиноземистий цемент та ін.), гіпсові, магнезіальні, вапняні та інші в’яжучі на основі шлаків, горілих порід та ін. З групи органічних – бітумні та дьогтеві в’яжучі матеріали, а також похідні від них – емульсії, пасти, розчини. Групу полімерних речовин представляють термопластичні й термореактивні смоли. Комплексні об’єднуються у змішані, компаудовані та комбіновані в’яжучі речовини. До змішаних відносяться неорганічні в’яжучі речовини, які отримують шляхом ретельного змішування двох або кількох їхніх різновидів з порошкоподібними добавками або без них; компаудованими служать сплави або механічні суміші кількох органічних матеріалів; під комбінованими мають на увазі об’єднання в’яжучої – неорганічної та органічної, або полімерної.

Цементуюча частина обпалювальних конгломератів також поділяється: шлакові розплави – за хімічною будовою вихідної сировини (шлаку); керамічні – за характером і різновидом використовуваної глини та інших компонентів сировини; скломасові – за показником лужності шихти; кам’яне лиття – за видом гірської породи, яка поступає на розплавлення; комплексні розплави – за видом компонентів, що з’єднуються: шлакокерамічні, склошлакові та ін.

З клінкерних і клінкервмістких цементів виготовляють бетони, будівельні розчини, арболіти та фіброліти, бетони з полімерним зернистим заповнювачем, азбоцементні матеріали й вироби; з гіпсу – гіпсобетони, арболіти та ін.; з магнезіальних в’яжучих – фіброліти та ксилоліти; з вапна – силікатні бетони та будівельні розчини, силікатні вироби; з рідкого скла – жаростійкі легкі бетони, кислотоупорні бетони та ін. Конгломерати, що отримують, у свою чергу, поділяються за середньою густиною – особливо важкі, важкі, легкі і особливо легкі (комірчасті) бетони; за виробничим призначенням – конструкційні, конструкційно–теплоізоляційні, гідротехнічні, шляхові, жаростійкі й т.ін. Можливий поділ цих конгломератів і за іншими ознаками.

Органічні в’яжучі речовини дозволяють отримувати конгломерати, які відрізняються за температурою їх використання у будівництві – гарячі, теплі й холодні асфальтовані бетони; за зручністю переробки – тверді, пластичні, литі й т.ін.; за розмірами частинок заповнювача – крупнозернисті, середньозернисті, дрібнозернисті, піщані.

Полімерні в’яжучі речовини є важливим компонентом при виготовленні полімербетонів, будівельних пластмас, склопластиків та ін., які часто називаються композиційними матеріалами.

З комплексних в’яжучих отримують конгломерати типу бетонів, наприклад, гіпсоцементно-пуццоланові (ГЦП) бетони й розчини, полімерцементні бетони й силікатополімерні бетони та ін., мастики, у тому числі герметизуючі, які тужавіють і які не тужавіють, гарячі та холодні й багато інших будівельних матеріалів з конгломератним типом структури.

Обпалювальні конгломерати класифікують за використанням у них розплавів як зв’язуючих компонентів.

У будівництві використовуються матеріали без крупних і дрібних заповнювачів; їх можна віднести до мікроконгломератів – цементний камінь, мастики, кам’яний сплав та ін.
^ 1.2. Класифікація матеріалів у залежності від властивостей
Фізичні властивості матеріалів:

- структурно-фізичні (істина густина, середня густина, насипна густина, пористість, щільність);

- гідрофізичні (гігроскопічність, водостійкість, морозостійкість, водонепроникність, капілярне відношення);

- теплофізичні (теплопровідність, теплоємність, температурні деформації, вогнестійкість).

Фізико-механічні властивості будівельних матеріалів:

Міцність при стиску, розтяганні, вигині; твердість, опір удару, деформаційні властивості (пружність, пластичність, повзучість, стомлюваність, релаксація)

Фізико-хімічні властивості:
  1   2   3   4   5   6   7   8



Скачать файл (2618 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации