Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Лекции - Цивільний процес України - файл 1.doc


Лекции - Цивільний процес України
скачать (306.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc307kb.21.11.2011 08:27скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

1   2   3   4
Реклама MarketGid:
Загрузка...
§ 30. Справи по скаргах на рішення щодо релігійних організацій.

Гл.31-Б. Скарги на рішення, прийняті відносно релігійних організацій. Ст.248-11. Рішення державних органів, прийняті відносно релігійних організацій, що можуть бути оскаржені в судовому порядку. У судовому порядку можуть бути оскаржені рішення державних органів з питань: перевищення встановленого законом строку прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій; відмови в реєстрації статутів (положень) релігійних організацій; володіння та користування культовими будівлями та майном. Ст.248-12. Подання скарги. Скаргу може бути подано в суд громадянами-засновниками релігійної організації у разі відмови в її реєстрації або релігійною організацією, права якої порушено. Скарги на рішення місцевих державних органів подаються до Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів, а на рішення державного органу України у справах релігій - до Верховного Суду України. Скаргу може бути подано в суд у місячний строк, обчислюваний з дня прийняття рішення державним органом. Ст.248-13. Розгляд скарги. Скаргу на рішення відповідного державного органу суд повинен розглянути в десятиденний строк у відкритому засіданні за участю громадян-засновників чи їх представників або представників релігійної організації та представника державного органу, рішення якого оскаржується. Неявка в судове засідання зазначених осіб не перешкоджає розгляду скарги. Ст.248-14. Рішення суду по скарзі. Якщо суд визнає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог закону, він постановляє рішення, яким зобов'язує відповідний державний орган усунути допущене порушення. Якщо суд встановить, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до закону, він постановляє рішення про відмову в задоволенні скарги. Рішення суду по скарзі надсилається до державного органу, що прийняв рішення, та заявникові.
§ 31. Окреме провадження в цивільному процесі: справи, які розглядаються такому порядку, особи, які беруть участь у справах, особливості розгляду справ.

Окреме провадження це процесуальний порядок розгляду справ про встановлення юридичних фактів або юридичного стану осіб. Гл.33, 34, 35, 35-А-39 ЦПК – справи окремого провадження. Справи окремого провадження мають специфічні особливості: 1) відмінність від позовного провадження предметом судового захисту – охоронюваний законом інтерес; 2) в позовному провадженні спір між позивачем і відповідачем носить матеріально-правовий характер (ст.24 ЦПК), справи окремого провадження характеризуються відсутністю спору про право (ч.3 ст.255ЦПК) – якщо такий є, суд залишає справу без розгляду і рекомендує сторонам звертатися з позовом на загальних підставах; 3) процесуальна форма звернення до суду в окремому провадженні – заяви і скарги (напр.: скарга стосується справ в оскарженні нотаріальних дій); 4) реалізація судових рішень: в позовному провадженні – можливо застосування заходів примусу, в окремому провадженні – рішення суду є підставою для вчинення певних дій, реалізація судового рішення здійснюється поза стадією примусового виконання, виняток складають справи про оскарження нотаріальних дій або відмови від їх вчинення. Суб‘єктний склад справ окремого провадження: 1) суди (першої інстанції, суди, які здійснюють перегляд в касаційному порядку, в порядку нагляду, за нововиявленими обставинами); 2) особи, які беруть участь у справі, особи, заінтересовані у наслідках розгляду справи, інтерес може бути 2 варіантів: особи, що захищають свої особисті охоронювані законом інтереси, особи, що захищають не свої, тобто інтереси інших осіб (свої – заявники, заінтересовані особи, інші – органи прокуратури, державного управління, процесуальні представники); 3) особи, які сприяють судові розглядати справу (свідки, експерти, перекладачі, особи, які отримують письмові і речові докази). Підсудність справ окремого провадження: 1) ст.256 ч.2 ЦПК – справи про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним – підсудність альтернативна, тобто справа буде розглядатися за місцем проживання громадянина (якого обмежують в дієздатності), або за місцем знаходження лікувального закладу; 2) справи про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні ст.285 – загальна підсудність – за місцем знаходження нотаріального органу, ст.140 ЗУ “Про нотаріат” – за місцем роботи посадової особи; 3) ст.276 ч.2 – про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред‘явника – за місцем знаходження установи, що видала цінні папери на пред‘явника, тобто загальна підсудність; 4) ст.261, 272, 268 ЦПК – про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим, встановлення фактів, що мають юридичне значення, встановлення неправильності запису в актах громадського стану – за місцем проживання заявника, тобто загальна підсудність; 5) ст.130 ЦПК – виключна підсудність для справ – встановлення факту володіння будівлею на праві приватної власності, прийняття спадщини щодо нерухомого майна – розглядається виключно за місцем знаходження будівлі.
§ 32. Особливості судового розгляду у справах окремого провадження: про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Ст.273 ЦПК. Факт родинних відносин громадян (п.1 ст.273 ЦПК) встановлюється у випадках, коли закон пов‘язує настання правових наслідків (право на пенсію за смертю годувальника, право на спадщину, про вирішення питання про належність до громадянства України, право на виплату страхових сум, оформлення документів для виїзду на постійне проживання за кордон, для одержання компенсації згідно ЗУ “Про реабілітацію жертв політичних репресій”). Докази, якими підтверджуються факти родинних стосунків: 1) акти будь-якого характеру; 2) листи особистого характеру; 3) рішення виконавчих комітетів місцевих рад, які містять відповідні записи. Факт перебування громадянина на утриманні (п.2 ст.273 ЦПК) встановлюється судом в разі смерті або оголошення померлим годувальника (ст.21 ЦК): 1) з метою отримання спадщини (сукупність фактичного перебування на утриманні померлого, надання утримання не менш 1 року до смерті годувальника, непрацездатність особи); 2) з метою відшкодування шкоди (сукупність непрацездатності на день смерті годувальника, фактичного перебування на утриманні померлого на день смерті годувальника); 3) з метою отримання пенсії (сукупність належності до сім‘ї особи, яка надавала утримання, та непрацездатність на момент смерті годувальника; допомога з боку іншої особи, яка надавала утримання була постійним і основним джерелом існування; вітчим та мачуха, які на рівні з батьками мають право на пенсію за умови, що вони утримували або виховували пасинка чи падчерицю не менш п‘яти років). В судовому порядку може встановлюватися факт каліцтва на виробництві або у зв‘язку з виконанням громадських або державних обов‘язків (п.3 ст.273 ЦПК). Такі факти встановлюються, якщо вони мали місце до 24.11.92, тобто до дати введення в дію ЗУ “Про охорону праці”. Мета встановлення таких фактів: 1) якщо акт про нещасний випадок, що потягнув за собою настання каліцтва на складався взагалі і в дійсний час скласти його неможливо; 2) якщо акт був складений, але пізніше був втрачений і відновити його неможливо; 3) коли при складанні акту була допущена помилка або неточність, виправити яку немає можливості і яка повністю спростовує зафіксовані в акті події. Факт реєстрації усиновлення, шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті (п.4 ст.273 ЦПК). Мета: 1) якщо в органах РАГСу не зберігся відповідний запис; 2) коли в поновленні такого запису органами РАГС відмовлено у встановленому законом порядку; 3) коли запис може бути поновлений на підставі рішення суду. Факт перебування у фактичних шлюбних відносинах у встановлених законом випадках, якщо шлюб не може бути зареєстрований в органах РАГСу внаслідок смерті одного з подружжя (п.5 ст.273 ЦПК). Мета: 1) якщо фактичні шлюбні відносини до 08.07.44 і тривалі до смерті обох або одного з подружжя; 2) якщо шлюб не може бути зареєстрований в органах РАГСу наслідок смерті одного з подружжя; 3) породжує певні правові наслідки. Предметом доказування будуть ці 3 обставини. Факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім‘я, по-батькові, місце і час народження якої зазначені в документах не збігається з ім‘ям, по-батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаних у свідоцтвах про народження або в паспорті (ст.273 п.6 ЦПК): 1) якщо документ підтверджує факт, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав громадян; 2) якщо організація, яка видала цей документ, не має можливості внести в нього відповідні зміни. Факт визнання батьківства (ст.273 ч.2): 1) щодо дітей, які народилися до 1 жовтня 1968р.; 2) у випадку смерті особи, на утриманні якої перебувала дитина; 3) якщо відсутній запис про батька у свідоцтві про народження дитини. Факт батьківства (ст.273 ч.2): 1) щодо дітей, що народилися після 01.10.68; 2) якщо особа, яку вважають батьком дитини, померла (КШС ч.3 ст.53). Факт смерті особи в певний час при відмові органів Раїсу зареєструвати факт смерті (ст.273 п.7). Мета: реєстрація факту смерті за неможливості реєстрації факту смерті у встановленому законом порядку у зв‘язку із відмовою органів. Факт володіння будівлею на праві приватної власності (ч.2 ст.273): якщо у заявника був правовстановлюючий документ про належність йому будівлі, проте його втрачено і відновити його в позасудовому порядку неможливо. У встановленні факту володіння будівлею відмовляється якщо не завершено будівництво, якщо будівля забудована самостійно без дозволу. Факт прийняття спадщини, факт місця відкриття спадщини (ст.273): коли нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв‘язку з тим, що спадкоємець не може надати жодного належного доказу. Відповідно до ч.2 ст.273 ЦПК можуть бути встановлені і інші юридичні факти, які сприяють виникненню, розвитку, припиненню особистих чи майнових прав громадян. В залежності від факту, який встановлюється, залежить резолютивна частина рішень: якщо встановлюються родинні відносини, по-перше суд повинен зазначити, що він встановлює юридичний факт і зазначити хто, яким, чиїм є родичем; якщо вирішується справа про відновлення родинних відносин другої черги, то обов‘язково зазначається відсутність спадкоємців першої черги. Якщо суд встановлює факт перебування особи на утриманні, то в резолютивній частині необхідно зазначити належність заявника до родини годувальника, характер і розмір допомоги, встановити працездатність (утриманці завжди мають бути непрацездатними), зазначити термін знаходження на утриманні (не менш одного року).
§ 33. Особливості судового розгляду справ окремого провадження про усиновлення дітей, які проживають на території України, громадянами України, іноземними громадянами.

^ Гл.35-А. Усиновлення дітей, які проживають на території України, громадянами України та іноземними громадянами. Ст.265-1. Підсудність. Справи про усиновлення дітей, які проживають на території України, розглядаються районним (міським) судом за місцем проживання усиновлюваної дитини або за місцем проживання заявника (заявників). Ст.265-2. Зміст і форма заяви. Заява про усиновлення дитини подається громадянами України та іноземними громадянами до суду в письмовій формі і повинна містити: назву суду, до якого подається заява, прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання заявника (заявників), а також прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини та запис заявника або заявників батьками дитини, обізнаність про стан здоров'я дитини. До заяви додається висновок органу опіки і піклування про доцільність усиновлення та відповідність інтересам дитини, а у разі усиновлення дитини одним з подружжя також письмова згода на це другого з подружжя. Іноземними громадянами до заяви додається також дозвіл Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України. Ст.265-3. Підготовка справи до розгляду. Суддя в порядку підготовки справи про усиновлення до розгляду вирішує питання про участь в ній як заінтересованих осіб відповідних органів опіки і піклування, а в справах, порушених за заявами іноземних громадян, - Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України. Відповідним органом опіки і піклування або Центром по усиновленню при Міністерстві освіти України до суду подаються документи, що підтверджують доцільність усиновлення, зокрема: висновок, виданий відповідним компетентним органом за місцем проживання заявника (заявників), про можливість бути усиновителем, медичні довідки про стан здоров'я заявника (заявників) та усиновлюваної дитини, довідка про заробіток та інші доходи, копія свідоцтва про шлюб (для одружених), копії паспортів, відомості про житлово-побутові умови усиновителів. У справах, порушених заявниками, які є іноземними громадянами, крім того додаються: дозвіл компетентного органу країни усиновителя на в'їзд і постійне проживання усиновлюваної дитини, нотаріально засвідчене зобов'язання усиновителя про надання представникам дипломатичної установи України за кордоном інформації про усиновлену дитину та можливості спілкування з нею. Документи оформляються відповідно до вимог, передбачених законодавством України. Ст.265-4. Розгляд справи. Суд розглядає справу про усиновлення за обов'язковою участю заявника (заявників), з викликом заінтересованих осіб та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати. Для забезпечення таємниці усиновлення у випадках, передбачених ст.112 КпШС, суд розглядає справу в закритому судовому засіданні. Суд перевіряє законність підстав для усиновлення, в тому числі наявність згоди усиновлюваної дитини, якщо така згода є необхідною. Ст.265-5. Рішення суду. За результатами розгляду заяви про усиновлення суд постановляє рішення. У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній частині рішення про усиновлення дитини заявником (заявниками). За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати та місця народження усиновленої дитини, про запис усиновителів батьками дитини. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявника (заявників). Усиновлення виникає з часу набрання судовим рішенням законної сили. Для внесення змін до акта про народження усиновленої дитини копія рішення суду надсилається до відділу реєстрації актів громадянського стану за місцем винесення рішення, а в справах про усиновлення дітей іноземними громадянами - також до Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.
§ 34. Провадження у справах про відновлення прав на втрачені цінні папери.

Гл.38. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника. Ст.276. Підсудність. Особа, яка втратила цінний папір на пред'явника, виданий державною трудовою ощадною касою про вклад грошових сум або про прийом на зберігання цінностей чи облігацій державних позик або цінних паперів на пред'явника, може просити суд про визнання папера недійсним і про відновлення її прав на втрачений цінний папір. Справу розглядає районний (міський) суд за місцем знаходження установи, що видала цінний папір на пред'явника. Ст.277. Зміст заяви. В заяві до суду про визнання цінного папера недійсним має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я та по батькові заявника і його місце проживання; 2) обставини, при яких втрачено цінний папір; 3) назву установи, яка видала цінний папір, і характерні ознаки втраченого цінного папера. Ст.278. Ухвала судді до розгляду заяви по суті. Суддя, одержавши заяву, своєю ухвалою постановляє: 1) зробити публікацію про виклик держателя цінного папера до районного (міського) суду; 2) заборонити установі, яка видала цінний папір, провадити видачу вкладу або облігацій по втраченому цінному паперу. Ст.279. Зміст публікації. Публікація про виклик держателя цінного папера повинна містити: 1) прізвище, ім'я, по батькові і місце проживання заявника; 2) назву і характерні ознаки цінного папера, з приводу якого подано заяву до суду; 3) пропозицію держателю цінного папера, з приводу якого подано заяву до суду, повідомити суд в тримісячний строк про свої права на цінний папір. Публікація робиться коштом заявника у місцевій газеті. Одночасно з публікацією суд надсилає установі, що видала цінний папір, заборону провадити видачу вкладу або облігацій протягом зазначеного строку. Ст.280. Обов'язки держателя цінного папера. Держатель втраченого цінного папера повинен у встановлений строк подати до районного (міського) суду, який постановив ухвалу, разом з оригіналом цінного папера заяву про те, що він є його держателем. Ст.281. Строк пред'явлення позову заявником до держателя цінного папера. Якщо держатель цінного папера подасть заяву до районного (міського) суду, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви про відновлення прав на втрачений цінний папір без розгляду та надає особі, яка заявила про визнання недійсним втраченого цінного папера, строк на пред'явлення позову в загальному порядку до держателя цінного папера про відібрання його. Зазначений строк не може бути більшим двох місяців. Якщо заявник у встановлений судом строк не пред'явить позову до держателя цінного папера, заборона провадити видачу вкладу або облігацій за цим цінним папером втрачає силу, про що районний (міський) суд повідомляє установу, яка видала цінний папір. Ст.282. Призначення справи до розгляду. Якщо протягом тримісячного строку з дня публікації від держателя цінного папера не надійде заяви, зазначеної в статті 280 цього Кодексу, суд призначає справу до розгляду. Про день розгляду справи суд повідомляє як заявника, так і установу, яка видала цінний папір. Ст.283. Вирішення справи. Розглянувши справу, суд постановляє рішення, в якому вказує, що втрачений цінний папір є недійсним. Це рішення є підставою для видачі заявникові вкладу чи цінного папера взамін визнаного недійсним. Ст.284. Права держателя цінного папера на відшкодування збитків. Держатель цінного папера має право стягнути з заявника збитки, заподіяні йому забороною видачі вкладів або облігацій державних позик та інших цінних паперів на пред'явника. Держатель цінного папера, який не заявив вчасно з будь-яких причин про свої права на цінний папір, може подати в той же суд позов до особи, за якою визнано право на одержання вкладу, облігацій державних позик та інших цінних паперів на пред'явника.
§ 35. Касаційне провадження в цивільному процесі: завдання, право і строк оскарження і внесення подання.

Гл. 40 ЦПК. Значення касаційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції полягає в тому, що касаційне оскарження є додатковою гарантією по перевірці законності і обґрунтованості постанов суду першої інстанції, і, ще до набрання ними законної сили, суд може усунути допущені помилки та порушення. Касаційне провадження є однією з форм нагляду вищестоящих судів за судовою діяльністю. Тому касаційне провадження є перевіркою законності і обґрунтованості при перевірці постанов суду першої інстанції. Право на касаційне оскарження реалізується внесенням касаційного подання на порушення процесуальної діяльності суду. Право на касаційне оскарження мають сторони та інші особи, які беруть участь у розгляді справи. Прокурор або заступник прокурора мають право подавати касаційне оскарження незалежно від того, чи брали вони участь у розгляді справи. Помічники прокурорів, прокурори управлінь, відділів вносять касаційне подання тільки по справах, в яких вони брали участь (ст.289 ЦПК). Співучасники і треті особи мають право приєднатися до касаційної скарги, але на боці тільки тієї сторони, з якою вони виступають. Особи, яки не брали участь у справі, але права яких були порушені постановленими рішеннями, реалізують своє право на касаційне оскарження шляхом звернення до прокурора, який має право внести касаційне подання. Право на касаційне оскарження може бути реалізоване на протязі 10 днів після дня проголошення постанови або ухвали суду першої інстанції (ст.291 ЦПК). Об‘єктом касаційного оскарження відповідно до ст.290 ЦПК є рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст.290, 243, 248 ЦПК не підлягають оскарженню за ст.290: 1) рішення ВС України; 2) за ст.243 – рішення пов‘язані з виборчими правами громадян; 3) за ст.248 – рішення по скаргах, пов‘язаних з накладенням адміністративних стягнень. Відповідно до ст.289 ЦПК об‘єктом касаційного оскарження може бути все рішення суду, а може бути його частина. Зміст касаційної скарги визначається ст.292 ЦПК. В касаційній скарзі необхідно зазначити: 1) найменування суду, якому адресована скарга; 2) найменування особи, яка подає скаргу або касаційне подання; 3) в стислому обсязі викласти суть рішення і зазначити який суд постановив рішення; 4) вказати, в чому полягає неправильність рішення; 5) чітко визначити прохання особи, яка подає скаргу; 6) касаційна скарга підписується особою, кою подається скарга, обов‘язково вказується перелік письмових документів, які додаються до скарги. Якщо скарга подається представником, то обов‘язково підтверджуються повноваження представника, вказується кількість копій позовних заяв. Касаційна скарга, оформлена неналежним чином, вважається не дійсною і наступають наслідки, передбачені ст.139 ЦПК, вона залишається без руху. Касаційна скарга обкладається державним митом за декретом КМУ “Про державне мито” – 50% від державного мита від ціни позову (ст.3 декрету). Порядок подачі касаційної скарги. Касаційні скарги і подання відповідно до ст.293 подаються через суд першої інстанції, який вирішив справу: 1) на рішення районного, міського, міжрайонного міського, військового суду подаються відповідно до ВС АРК, обласного, міського, районного, військово-морських судів; 2) на рішення ВС АРК, військово-морських судів – до ВС України. Суд першої інстанції перевіряє наявність умов, необхідних для порушення касаційного провадження, приймає скаргу або подання і, не пізніше наступного дня, надсилає копії скарги або подання особам, які брали участь у розгляді справи. По закінченні строку на касаційне оскарження суд першої інстанції надсилає скаргу із матеріалами справи до суду касаційної інстанції, призначивши день її розгляду, і за ст.294 – це місячний термін з дня надходження касаційної скарги. Але у разі особливої складності справи суд касаційної інстанції може перенести розгляд справи, якщо це суди другої ланки (обласні і т.д.) – в межах 10 днів, якщо це ВС України – в межах місячного строку (ст.291 ЦПК).
§ 36. Підстави для скасування і зміни судового рішення у касаційному порядку.

Повноваження суду касаційної інстанції – це сукупність його прав і обов‘язків, пов‘язаних з застосуванням юридичних наслідків щодо рішень і ухвал. Такі права і обов‘язки суду закріплені в ст.311 ЦПК. Суд касаційної інстанції має право залишити рішення без змін, тобто касаційна скарга залишається без задоволення. Може скасувати рішення повністю або частково, надіслати справи на навий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів. Також справа може надійти і до іншого суду. Суд може скасувати рішення повністю або частково і закрити провадження по справі або залишити заяву без розгляду (ст.227, 229 ЦПК). Може змінити рішення або постановити нове рішення, не передаючи справу на новий розгляд. Залишення рішення без змін має місце тоді, коли суд касаційної інстанції перевірив справу і дійшов висновку про правильність рішення суду першої інстанції. Ст.312 ЦПК. Підстави для скасування рішень суду в касаційному порядку: 1) неповне з‘ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин; 3) невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Постанова пленуму ВС від 11.10.85 “Про практику розгляду судами України цивільних справ в касаційному порядку”. Неправильне застосування норм матеріального права полягає в тому, що суд не застосував закону, який необхідно було застосувати, суд дав невірне тлумачення закону. Порушення процесуального законодавства, які призводять до скасування рішення: якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи. За умови порушення процесуального законодавства рішення беззаперечно скасовується, якщо справа розглянута неправомочним складом суду, з порушеннями правил нарадчої кімнати, при розгляді справи були порушені правила про мову (ст.9 ЦПК), рішення не підписано будь-ким з суддів – самостійна підстава, рішення постановлено не тільки суддями, які входять до складу суду, що розглядав справу, відсутність протоколу судового засідання, або якщо протокол не підписаний секретарем або суддею, справу розглянуто у відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі і цих осіб не повідомили про час і місце судового засідання, суд вирішив питання про права і обов‘язки осіб, які не були притягнути до участі у справі. Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу, вона складається і проголошується з додержанням правил ст.212 ЦПК. Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення, тобто, якщо рішення залишено в силі, воно підлягає виконанню. Якщо суд касаційної інстанції вже розглянув справу, а потім надійшли інші касаційні скарги, суд касаційної інстанції зобов‘язаний постановити по цих скаргах додаткову ухвалу. У випадках, коли додаткова касаційна ухвала тягне за собою зміну рішення або його скасування, то суд постановляє окрему ухвалу, якою доводить про це до голови відповідного суду про внесення подання на касаційну ухвалу.
§ 37. Перегляд у порядку нагляду рішень, ухвал, постанов у цивільній справі, завдання, суб‘єкти опротестування, суди, які розглядають справи.

Постанова ВС “Про практику розгляду цивільних справ в порядку нагляду” від 26.01.90 №2. Гл.42 ЦПК. Значення судових постанов в порядку нагляду полягає в тому, що: 1) створюються додаткові гарантії для забезпечення законності і обґрунтованості судових рішень; 2) створена можливість виконання закону про судоустрій, а саме, виконання функцій загального нагляду (ст.39 ЗУ “Про судоустрій”, ст.31, 38-7). Об‘єктом перегляду у порядку судового нагляду є постанови суду першої інстанції, касаційній інстанції і наглядової інстанції, що набрали законної сили. Спільні риси з судом касаційної інстанції: завданням є одні й те ж спрямування – законність і обґрунтованість рішень. Суд наглядової інстанції переглядає справу в цілому (ст.336). Правом на опротестування відповідно до ст.328 ЦПК наділені голова ВС України, Генеральний прокурор України та його заступники, голова ВС АРК, Севастопольського та Київського міських судів та їх заступники, прокурор АРК, міст Києва та Севастополя та їх заступники на рішення суддів районних, а також на касаційні ухвали обласних, ВС АРК, Київського та Севастопольського міських судів (судових колегій обласного рівня). Ст.327 ЦПК, п.5 Постанови ВС “Про практику розгляду цивільних справ в порядку нагляду” від 26.01.90 №2, предметом перегляду можуть бути рішення суду, які набрали законної сили, незалежно від то7го, чи підлягають вони оскарженню в касаційному порядку. Підставами для скасування в порядку нагляду є необґрунтованість і істотні порушення. Відмінність від суду касаційної інстанції: порушення провадження в порядку нагляду. Особи справі витребувати від відповідних судів будь-які матеріали, щоб з‘ясувати, чи є порушення в провадженні. В першу чергу така інформація поступає зі скарг або заяв, для того, щоб таку скаргу посадова особа почала розглядати, вона повинна бути складено по формі: 1) чітко визначити, кому адресована скарга; 2) додаються копії судових рішень; 3) необхідно аргументовано навести обставини справи, що свідчать про необґрунтованість та незаконність судових постанов, в разі необхідності подаються додаткові матеріали (докази). Такі скарги складаються за правилами ст.292 ЦПК. Такі скарги являються собою адміністративно-правові акти, а не цивільно-правові. За наявності підстав, рішення, що набрали законної сили, опротестовуються. Ст.336 ЦПК. Протест має бути складений у письмовій формі та відповідати ст.292 ЦПК (касаційна скарга і подання). До протесту додаються його копії по кількості осіб, які брали участь у справі. Позиція ВС – неприпустимість зупинення рішень, перелічених у ст.217, 218 ЦПК. Службова особа, яка принесла протест, має право його доповнити, відкликати або змінити. Вищестоящий прокурор або його заступник може доповнити або змінити протест нижчестоящого. Але, якщо провадження по справі розпочалось, протест не можна відкликати або змінити ст.334 ЦПК, ст.40 ЗУ “Про прокуратуру”.
§ 38. Процесуальний порядок розгляду цивільних справ судами касаційної і наглядової інстанції.

Судовий розгляд – та тих же самих принципах, що і суд першої інстанції. Провадження в суді касаційної інстанції починається з часу надходження справи за касаційною скаргою. Головуючий судової колегії в цивільних справах касаційної інстанції доручає одному з членів колегії підготувати справу до розгляду. Саме цій член колегії і буде доповідати по справі на засіданні колегії. Суддя судової колегії перевіряє відповідність скарги вимогам закону, чи подана вона протягом строку, визначеного для касаційного оскарження. Якщо в касаційній скарзі є недоліки, то вона повертається до районного суду для виправлення недоліків. Якщо недоліків немає, то суддя перевіряє, чи повно вивчені матеріали скарги, мотиви скарги, пояснення по скарзі, встановлює коло нормативних актів, якими необхідно було керуватися при постановленні рішення суду першої інстанції і підготовлює доповідь на засіданні колегії. Касаційна скарга розглядається на відкритому судовому засіданні колегією суддів. До колегії суддів входять 3 професійні судді. Відповідно до ст.10 ЦПК якщо справа розглядається в суді першої інстанції закрито, то і в касаційному суді також розглядається закрито, але про це обов‘язково виноситься ухвала. Така ухвала обов‘язкова як в суді першої інстанції, так і в суді касаційної інстанції. Головуючий відкриває засідання, об‘являє, яка справа буде розглядатись, з‘ясовує, хто з‘явився, перевіряє їх особи і повноваження на участь у розгляді справи. Якщо головуючий з‘ясував, що хтось не з‘явився з осіб, які беруть участь у справі і є дані, що вони повідомлені про час і місце розгляду справи, суд може слухати справу без них. Але якщо причина нез‘явлення визнана важливою, або відсутні відомості про повідомлення про часі місце судового розгляду, суд може відкласти розгляд справи. Якщо розгляд справи не відкладений, головуючий оголошує склад суду і роз‘ясняє сторонам право на відвід судді. Порядок про відвід (ст.18-23 ЦПК). Після цього Головуючий роз‘яснює сторонам їх права і обов‘язки і з‘ясовує чи надійдуть від них якісь клопотання або заяви. Розгляд справи починається доповіддю Головуючого або того члену суду, хто підготовлював матеріали, який викладає обставини справи, рішення суду та доводи касаційної скарги, чи надійшли пояснення по касаційній скарзі на зміст поданих до суду нових матеріалів. Після того, як доповідь зроблено, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, роблять пояснення по справі. Першою виступає сторона, яка подала касаційне подання. Якщо надійшло касаційне подання від прокурора і сторін – першим буде виступати прокурор. Після того, як суд вислухав пояснення всіх учасників, він віддаляється в нарадчу кімнату для постановлення ухвали суду касаційної інстанції. Відповідно до ст.310 ЦПК суд зобов‘язаний перевірити справу в повному обсязі.

Перегляд цивільних справ у порядку судового нагляду здійснюється судом наглядової інстанції залежно від судового рішення, постанови, ухвали, законність яких перевіряється. Відповідно до ст.330 ЦПК справи в порядку нагляду розглядаються президіями ВС АРК, обласного, Київського та Севастопольського міських суді, за протестами голови ВС України, Генерального прокурора України та його заступників, за протестами Голови ВС АРК, обласного, Київського та Севастопольського міських судів і міжобласного суду, тобто судів обласного рівня, та їх заступниками. Військовий суд регіонів, військово-морських сил розглядають за протестами Голови ВС та їх заступниками, Генерального прокурора України та його заступниками, Голови військового суду України, військово-морських сил та їх заступників, військових прокурорів області на рішення місцевих судів гарнізонів. Справи в порядку нагляду розглядаються в судових колегіях цивільних справ ВС України за протестами Голови ВС України, Генерального прокурора України та його заступників на рішення і ухвали районних судів, районних в містах, міських судів, міжрайонних окружних судів та ВС АКР, обласних судів, Київського та Севастопольського міських судів. Розглядаються на Пленумі ВС України за протестами Голови ВС України, Генерального прокурору України та його заступників на рішення і ухвали судової колегії в цивільних справах і військової колегії ВС України.
§ 39. Перегляд у зв‘язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов суду: значення, підстави і процесуальний порядок перегляду.

Постанова пленуму ВС “Про перегляд справ у зв‘язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал, постанов суду, які набрали законної сили”. Гл.43 ЦПК. Шляхом перевірки законності рішень: 1) касаційне оскарження (не набрали законної сили); 2) перегляд рішень, які набрали законної сили: перегляд в порядку нагляду і перегляд за нововиявленими обставинами. Ст.243 ЦПК – постанови суду, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв‘язку з нововиявленими обставинами. Це також вид перевірки законності і обґрунтованості судових рішень. Відмінність від касаційної та наглядової форм перегляду полягає у: 1) характері підстав для перегляду; 2) об‘єктах і суб‘єктах перегляду; 3) компетенції суду щодо перегляду; 4) процесуально-правовому становищі осіб, які брали участь у розгляді справи. Підстави для перегляду справ за нововиявленими обставинами: 1) істотні для справи обставини, що не могли бути відомі заявникові; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправдивий висновок експерта, завідомо неправдивий переклад, фальшивість доказів або речових доказів, що потягли за собою постановлення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, злочинні дії сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або їх представників чи злочинні діяння суддів, вчинені при розгляді даної справи; скасування рішення, вироку, ухвали, постанови суду чи постанови іншого органу, що стали підставою для постановлення даного рішення, ухвали чи постанови. Процедура перегляду справ за нововиявленими обставинами. Для порушення провадження особи, які брали участь у розгляді справи звертаються до відповідного суду з заявою для перегляду або за поданням прокурора. Ст.345 ЦПК така заява подається до суду, який виніс це рішення. Якщо рішення суду переглядалося в касаційному або наглядовому порядку, то ухвали касаційної або наглядової інстанцій, якими змінено рішення суду першої інстанції чи постановлене нове рішення переглядається судом, який змінив або постановив нове рішення. Заяви про перегляд за нововиявленими обставинами подаються на протязі 3 місяців з моменту виявлення обставин, що є підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами (ст.345 ЦПК). Суд розглядає заяву про перегляд за нововиявленими обставинами в судовому засіданні. При її розгляді приймають участь особи, які брали участь у розгляді справи. В разі їх неявки суд розглядає такі заяви в їх відсутності. Суд розглядає заяву і у разі з’ясування достовірності підстав про незаконність і необґрунтованість рішення суду, суд постановляє ухвалу, якою задовольняє заяву чи подання про перегляд рішення. Ця ухвала відміняє рішення суду. Суд розглядає справу за правилами, встановленими процесуальним законом, тобто поновлюється знов провадження по справі. Якщо судом встановлено недостатність підстав для скасування рішення, то суд відхиляє заяву чи подання. Ухвала суду про задоволення заяви чи подання прокурора оскарженню не підлягає. А про відмову в задоволенні заяви чи подання – оскаржується в загальному порядку.
1   2   3   4



Скачать файл (306.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации