Вісник Академії управління МВС 2008 №03 - файл 1.doc

Вісник Академії управління МВС 2008 №03
скачать (2786.4 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc

2787kb.

21.11.2011 10:17

скачать

1.doc

Список використаних джерел

4. 
   Про охорону дитинства: Закон України від 26 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 36. - Ст. 142.
   
5. 
   Про соціальну роботу з дітьми та молоддю: Закон України від 21 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 42. -
   

Ст. 213.

4. 
   Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1995 р. // Ві­домості Верховної Ради України. - 1995. - № 6. - Ст. 35.
   
5. 
   Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 23 березня 2000 р. // Відомості Верховної
   

Ради України. - 2000. - № 27. - Ст. 211.

4. 
   Про основи національної безпеки України: Закон України // Стратегічна панорама, - 2003. - № 3-4. - С. 18-25.
   
5. 
   Про проблему бездомних громадян та безпритульних дітей і шляхи її подолання: постанова Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 16. - Ст. 246.
   
6. 
   Дитяча безпритульність та бездоглядність. Стан, причини та майбутні перспективи: за результатами соціологічного дослідження серед дітей-вихованців притулків, інтернатів, благодійних громад­ських організацій, реабілітаційних центрів м. Одеси та Одеської об­ласті / Г.Є. Запорожцева, О.І. Костюк, Т.Є. Семікоп, інш. - О.: СПД Кіров В.І., 2008. - 112 с.
   
7. 
   О комиссиях для несовершеннолетних: Декрет СНК РСФСР от 09.01.18 // П.П. Михайленко, Я.Ю. Кондратьєв Історія міліції України у документах і матеріалах: у 3-х т. - К.: Генеза, 1997. - Т. 1: 1917­1925. - С. 456.
   
8. 
   Про створення Ради захисту дітей: постанова РНК УСРР від 29.06.20 р. // Збірник законів України. - 1920. - № 18. - Ст. 341.
   

4. 
   Положение о Центральной Комиссии помощи детям при ВУ-ЦИК: утверждено Постановлением ВУЦИК от 06.12.22 // Сборник указов Украины. - 1922. - № 53. - Ст. 773.
   
5. 
   Личко А. Е. Типы акцентуаций характера и психопатии у под­ростков. - М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999. - 773 с.
   
6. 
   Антонян Ю.М. Социальная среда и формирование личности преступника. Неблагоприятное влияние на личность в микросреде: учеб. пособие. - М., 1975. - 160 с.
   
7. 
   Запорожцева Г.Є., Ковєшнікова О.В. Психологічні умови удосконалення професійної підготовки майбутніх правоохоронців з проблем запобігання бродяжництва неповнолітніх // Дитяча бездо­глядність та бродяжництво: причини, наслідки та шляхи запобігання: матеріали наук.-практ. конф. 24 верес. 2005 р. - С. 20-27.
   
8. 
   Запорожцева Г.Є., Костова Ю.Б. Психолого-правові пробле­ми протидії бродяжництву та жебракуванню серед неповнолітніх // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2004. - № 4 (т.) -
   

С. 26-34.

15. Запорожцева Г.Є., Стеценко І.О. Психологічні фактори,
що впливають на формування правового нігілізму // Особливості
кримінальної відповідальності неповнолітніх: проблеми теорії та
практики: матеріали наук. семінару 30 листоп. 2004 р. - О.: ОЮІ

^ НАВСУ - С. 16-18.

16. Сухомлинский В.А. Как воспитать настоящего человека. - М.,

1990. - 286 с.

17. Макаренко А.С. О воспитании: книга для педагогов и роди-
телей. - М.: Шк. пресса, 2003. - 192 с.

Стаття надійшла 24.11.2008.

УДК 343. 122

Микола Супрун

кандидат педагогічних наук, доцент, начальник кафедри соціальної ро­боти та педагогіки Київського націо­нального університету внутрішніх справ
^ ПЕНІТЕНЦІАРНІ АСПЕКТИ ПЕДАГОГІКИ СПІВПРАЦІ АКАДЕМІКА В.М. СИНЬОВА

Проаналізовані теоретичні засади педагогіки співпраці, розроблені ві­домим вітчизняним вченим академіком В.М. Синьовим. Розглянуті питання ресоціалізаці засуджених у сучасному суспільстві (соціально-психологічний аспект). Окреслені напрями подальших наукових пошуків у межах означе­ної проблеми дослідження.

Проанализированы теоретические принципы педагогики сотрудни­чества, разработанные академиком В.Н. Синёвым. Рассмотрены вопросы ресоциализации осуждённых в современном обществе (социально-психологический аспект). Определены направления дальнейших научных поисков в контексте указанной темы исследования.

^ Theoretical principles of Pedagogics of cooperation worked out by the famous scientist of our country V. M. Syniov are analysed. The issues of the resocialization of convicted offenders in modern society (social-psychological aspect) are considered. The directions for further scientific research of the mentioned problems are defined.

^ Ключові слова: педагогіка, виховання, девіантна поведінка, суспіль­ство.

Ключевые слова: педагогика, воспитание, девиантное поведение, общество.

Keywords: pedagogics, bringing up, deviaut behaviour, society.

Демократичні перетворення, започатковані на теренах колишньо­го СРСР у середині 80-х років ХХ ст. дали імпульс для пошуку нова­торських конструктивних ідей в різних сферах людської діяльності. Пенітенціарна система держави теж не стала винятком, оскільки в ній сфокусовані найгостріші соціальні негаразди всього суспільства.

© Микола Супрун

Стосункам працівників пенітенціарних установ та засуджених при­свячено багато досить ґрунтовних досліджень, але вперше науково довів доцільність гуманізації їх співпраці академік В. М. Синьов [2]. Наукові розвідки вченого та його наукової школи і на сьогодні є дже­релом отримання найрізноманітнішої інформації для сучасних право­охоронців, що і визначає актуальність нашого історико-педагогічного пошуку.

Багатогранний науковий доробок В.М. Синьова постійно вивча­ється представниками багатьох напрямів психолого-педагогічної на­уки, разом із тим, його досягнення з розробки методологічних засад педагогіки співпраці ще потребують ретельного дослідження та пе­реосмислення відповідно до сучасних реалій суспільного життя [1; 3; 4; 5; 6]. Тому завдання нашої статті - здійснити у цій історико-педагогічній розвідці аналіз напрацювань дослідника у площині пе­дагогіки співпраці.

Аналізуючи історичний шлях діяльності виправної системи, В.М. Синьов зазначав, що гуманізація всіх її сторін можлива тіль­ки через широке повсякденне застосування педагогіки співпраці. Вона, на думку вченого, може стати новою ознакою і альтернати­вою командно-адміністративним заходам впливу на засудженого та елементом кардинального покращання психологічного клімату в установах виконання покарань (далі - УВП). Головною ідеєю педа­гогіки співпраці, на глибоке переконання дослідника, має стати ви­роблення нової філософії взаємин у системі "правоохоронець - за­суджений". Ідеї гуманізму, що передбачають одночасне дотримання правоохоронцем поваги і вимогливості до людини, яка з різних при­чин переступила норми моралі й закону, наповнюватимуть зазначені взаємини.

Майбутній фахівець пенітенціарної системи має виробити в собі ціннісно-орієнтаційні установки педагогіки співпраці, які зу­мовлюють орієнтацію офіцера-правоохоронця на: упереджувально-шанобливу увагу до особистості засудженого із врахуванням всіх її складнощів, суперечностей, вад (що протистоїть тенденції до неминучого відторгнення засудженого з боку працівників); пошук позитивного в особистості та опори на нього у виховному процесі; оптимістичний прогноз в оцінці перспектив особистісних змін за­судженого; емпатичне (співчутливе) розуміння засудженого і його психічних станів, а це передбачає вміння "подивитися на світ з по­зицій іншого"; відкрите, довірче спілкування із засудженим; надан­ня засудженому психологічної та іншої допомоги, необхідної йому для подолання труднощів, досягнення успіху в будь-яких життєвих ситуаціях. Спілкування з іншими людьми, корекція статусу особис­тості в соціальному оточенні спрямовані на: глибинне вивчення та розкриття істинних мотивів та зовнішніх обставин, що викликають вчинки та дії засудженого, з урахуванням його характерологічних рис, домінуючих особливостей та прийняття на цій основі оптималь­них педагогічних рішень; активізацію самосвідомості засуджених; самоаналіз та корекцію власної особистості з метою самовдоскона­лення, що передбачає розвиток уміння "подивитися на себе очима іншого" [2, 13].

Безумовно, реалізація всіх цих положень, виокремлених акаде­міком В.М. Синьовим, вимагає від соціального педагога високого рівня володіння відповідними технологіями, але при цьому педагог-початківець має звернутися до неперевершеного способу налагод­ження контактів із людьми - Слова.

"Слово для людини є такий же реальний умовний подразник, як і всі інші", - наголошував у своїх лекціях про роботу великих півкуль головного мозку І. П. Павлов, - воно, "завдяки всьому попередньо­му життю дорослої людини, пов'язане із зовнішніми та внутрішніми подразниками, що надходять у великі півкулі, всі їх сигналізує, всі їх помічає". Окрім цього, ми повинні розуміти, що кожне слово діє або позитивно, або негативно.

Розглядаючи професію медика як одну з близьких до роду ді­яльності офіцера УВП, наведемо приклад із висловлювань самого І. П. Павлова про значення слова лікаря. Згадуючи свого знаменитого колегу С.П. Боткіна, він говорив: "Його привабливість серед хворих має дійсно магічний характер: лікувало тільки слово, одне відвід­ування хворого". На подібних прикладах постійно наголошує сво­їм учням В.М. Синьов: "Ви прочитаєте не один раз, а пізніше і самі обов' язково побачите у своїй практиці, як з' являється вогник надії у людини за ґратами після спілкування з вашими старшими колегами (безумовно людяними і талановитими)" [2].

Особливості перебування в умовах УВП часто роблять навіть із дуже сильної людини слабку і немічну. Носієм сили, впевненості як у житті в колонії, так і після звільнення з неї може стати педагог.

Незаперечною умовою, що забезпечує ефективність впливу сло­ва на засудженого, є співчутливе, доброзичливе ставлення до нього соціального педагога. Дуже чітко ця думка сформульована у книзі знаменитого педагога Януша Корчака "Як любити дітей": "Я часто розмірковував над тим, що означає бути "добрим"? Мені здається, добра людина - це така особистість, яка має уяву і вміє відчути те, що відчуває інший". Істинність цих слів автор довів власним прикладом: коли під час окупації гітлерівцями Польщі сиріт із дитячого будинку відправляли до концтабору, він - їхній вихователь, добровільно роз­ділив з підопічними долю і загинув, опікуючи їх до останньої хвили­ни свого життя.

Наші спостереження засвідчують, що засуджений хоче постійно бачити у працівника УВП щире бажання надати йому необхідну мо­ральну підтримку. Навіть до рецидивіста слід ставитися як до об' єкта перевиховання і ресоціалізації, а не як до засобу вирішення якихось проблем. У хвилини спілкування з офіцером він хоче розкрити свою душу, тому й працівник УВП має підкреслити справжню зацікавле­ність у долі цієї людини.

Неуважність, зневага до скарг та зауважень засудженого, неви­правданий поспіх, розмови на "порожні" теми, грубощі в спілкуван­ні - все це не тільки не сприяє авторитету правоохоронця, а навпаки -зводить стіну між ним і підопічним. Саме тому працівник має бути уважним, стриманим та доброзичливим.

Велике значення у формуванні довіри засудженого до працівника має і його зовнішній вигляд. Отже, починаючи з курсантських років, офіцер повинен багато уваги приділяти як охайності, так і стану своєї фізичної підготовки.

Іншою важливою вимогою, якій повинен відповідати соціальний працівник УВП, є його здатність надати кваліфіковану психологічну та правову допомогу засудженому. Йдеться не тільки про достатньо високий рівень наукової та практичної підготовки, що, безсумнівно, є обов' язковою умовою а передусім про уміння знайти підхід до за­судженого, встановити з ним контакт, виявити і відповідним чином використати у боротьбі з соціальним занепадом резерв його психофі­зіологічних сил.

Доречно зазначити, що засуджені мають індивідуальні фізичні й психологічні характеристики. Тому молодшому фахівцю слід виро­бити в собі здатність володіти методикою персоніфікованого і дифе­ренційованого підходу.

У класичній праці "Педагогічна поема" А.С. Макаренко зазна­чав, що справжній вихователь повинен добре володіти мімікою, керувати настроєм, бути то сердитим, то веселим - відповідно до необхідності "бути трішечки актором". Йдеться, безумовно, не про якесь театральне дійство, педагог будь-якого профілю, а тим біль­ше пенітенціарної сфери, свою соціальну роль, образно кажучи, не грає - він живе в ній. Тому напрочуд важливо навчитися професійно володіти педагогічною технологією, вміло і тактовно індивідуалі­зувати та варіювати методи впливу на психіку людини. Це все мож­ливе лише за умови, що педагог завжди морально сильніший, ніж засуджений.

Його сила базується на професійній упевненості та оптимізмі. Ці риси не слід ототожнювати із самовпевненістю, оскільки впевненість та оптимізм у професійній діяльності грунтуються на знаннях та до­свіді, а самовпевненість - це позбавлена адекватної основи оцінка себе в тій чи іншій сфері діяльності.

Безсумнівно, вагомою умовою професійного успіху є уміння педа­гога точно з' ясувати структуру особистості засудженого, зокрема ви­явити його спрямованість (світогляд, життєві плани, інтереси тощо).

Сприятиме творчому підходу до перевиховання засудженого і вра­хування поглядів професора В.О. Татенка стосовно природи вчинку людини [7].

Напрочуд слушне, на думку В. М. Синьова, використання в корек-ційно-виховному процесі УВП розробленої Л.Б. Філоновим методи­ки контактної взаємодії, яка передбачає наявність таких стадій, як досягнення згоди, пошук спільних інтересів, прийняття принципів та якостей, необхідних для спілкування, індивідуального впливу й адап­тації до партнера, вироблення спільних правил комунікації та взаємо­дії. Кожна з цих стадій має специфічні механізми реалізації. Зокрема, вчений широко застосовує у своїх підходах ідеї Д. Карнегі [2].

Наступною вимогою, яку засуджені цілком слушно висувають до свого педагога, є дотримання поваги до себе як до людини. Саме тому, починаючи ще з юнацьких років, необхідно виробити в собі прагнен­ня бачити в кожному неповторну особистість і будувати стосунки з усіма членами колективу на основі гідності, поваги та коректності. Зокрема, вважаємо доречним звернути увагу на, на жаль, поширену практику звертання до засудженого виключно за прізвищем і на "ти". Це є свідченням низької культури. Саме тому молодим працівникам необхідно брати на професійне озброєння найкращі взірці у стилі і манерах поведінки досвідчених фахівців. Це сприятиме виробленню такої стрижневої особистісної якості, як професійна принциповість.

Необхідною умовою професійної діяльності працівника УВП та­кож є постійне прагнення активізувати інтелектуальний потенціал кожного засудженого, керуючись при цьому констатацією виключно належного рівня його розвитку.

В умовах просторово обмеженого середовища зазначених уста­нов є постійна потреба підтримувати розвиток таких рис інтелекту, як гнучкість, критичність, глибина, самостійність, активність тощо. Відтак педагог має з повагою ставитися до проявів релігійності в осіб, позбавлених волі, і прищеплювати їм бажання формувати на­уковий світогляд.

Ведучи розмову про взаємини соціального педагога і засудженого, ми весь час акцентували увагу на діяльності першого. А як же об'єкт виховних зусиль? Яка його роль як співавтора педагогічного проце­су? На наш погляд, у колективі показниками стабільності взаємин "педагог-засуджений" є:

^ повага до працівника УВП з боку засуджених, шанобливе став­лення до нього як до професіонала і як до особистості;

> чітке виконання підопічними вимог і рекомендацій вихователів стосовно організації всього спектру їх життєдіяльності;

^ щира допомога працівнику пенітенціарної установи в його зу­силлях організувати науково виважений процес ресоціалізації засудженого.

Оригінальним є підхід до організації та педагогічного керівниц­тва процесом самовиховання засуджених в умовах УВП академіка В.М. Синьова та його учня - доцента В.І. Кривуші [6]. Ними визна­чено, що самовиховання засуджених - це свідома, цілеспрямована та систематична діяльність останніх, спрямована на саморегуляцію своїх стосунків, подолання негативних і формування, розвиток, удос­коналення позитивних якостей, звичок, соціально-корисних і особис-тісно значущих зв' язків. Завданнями самовиховання, на думку вчених є: допомога засудженому розібратися в собі; зацікавлення, спонукан­ня його до занять самовдосконаленням; ознайомлення з методами і прийомами самовиховання. Методи самовиховання - це способи та прийоми впливу на власну особистість з метою формування необхід­них якостей і звичок. Серед них виділяють такі:

^ самопізнання: самоспостереження, самоконтроль, самоаналіз, самооцінка, самокритика, зіставлення себе з іншими;

> спонукання до самовдосконалення: самозобов'язання;

^ самонагадування, самопримушення, самонаказ;

^ самостимулювання: самоумовляння, самозвіт, самозаохочення, самозасудження, самопокарання:

^ оволодіння собою: самозатримка, самопереключення, самона­віювання, самоподолання.

Самовиховання засуджених не відбувається стихійно, а здійсню­ється під цілеспрямованим педагогічним керівництвом з боку пра­цівників УВП, що дозволяє забезпечити переведення особистості з об' єкта в суб' єкт виховання, домогтися у процесі перевиховання ак­тивної позиції засуджених.

Таким чином, стан розвитку сучасної пенітенціарної педагогіки та психології засвідчує, що теоретичні засади педагогіки співпраці, роз­роблені академіком В.М. Синьовим, знайшли практичне втілення у роботі вітчизняних пенітенціарних установ. Науковий доробок вчено­го широко відомий у багатьох країнах Європи та колишнього СРСР.

Враховуючи актуальність окреслених питань, ми вважаємо за не­обхідне творчо розвивати ідеї педагогіки співпраці у площині діяль­ності не лише пенітенціарного персоналу, а й інших правоохоронних органів. Зокрема, заслуговує на першочергову увагу використання ідей педагогіки співпраці у практичній реалізації профілактики де-віантної поведінки молоді. Це положення заслуговує на творче роз­криття в окремому науковому дослідженні.

Список використаних джерел

4. 
   Беца А.В. Организация и педагогическое руководство самовос­питанием осужденных. - К.: КФ ВИПК МВД СССР, 1989. - 215 с.
   
5. 
   Синев В.Н. Педагогика сотрудничества в индивидуальной вос­питательной работе с осужденными в ИТУ // Совершенствование воспитательной деятельности органов исполнения наказания: сб. науч. тр. - Рязань: РВШ МВД РФ, 1992. - С. 3-18.
   
6. 
   Синьов В.М., Кривуша В.І., Беца О.В. Пенітенціарна педагогі­ка: навч. посіб. - К.: РВВ КІВС при УАВС, 1996. - 215 с.
   
7. 
   Пенитенциарная психология, педагогика и совершенствование организации воспитательной работы с осужденными в ИТК / под ред. В.Н. Синева, В .И. Кривуши. - К.: РИО КИВД при УАВД, 1993. - 156 с.
   
8. 
   Словарь основных терминов исправительно-трудовой психоло­гии и педагогики / Беца А.В., Кондратьев В.А., Кривуша В.И. и др. / под ред. В.Н. Синева, ВС. Медведева. - К.: КФ ВИПК МВД СССР, 1990. -
   

241 с.

6. Кривуша В.І. Пенітенціарна педагогіка: завдання, ситуації, питан-
ня для самоконтролю / за заг. ред. В.М. Синьова. - К.: РВВ КІВС, 1997. -

264 с.

7. Татенко В.О. Як стати лідером: поради психолога. - К.: Фонд
"Українська перспектива", 1996. - 110 с.

Стаття надійшла 05.12.2008.

Редакційна колегія "Вісника Академії управління МВС" запрошує до співпраці авторів

Вимоги до оформлення рукописів наукових статей:

4. 
   Рукопис статті подається у друкованому й електронному фор­матах. Текст друкується через 1,5 комп'ютерних інтервала, шрифтом Times New Roman 14 pt, обсягом 0,5 авторських аркуша (орієнтовно 10 сторінок формату А4), програмний редактор Microsoft Word 6.0-7.0.
   
5. 
   Електронні варіанти рисунків і таблиць подаються окремими фай­лами у форматі А5.
   
6. 
   У правому верхньому куті титульної сторінки рукопису зазначають­ся повністю ім'я та прізвище автора (авторів), науковий ступінь, вчене звання, посада, місце роботи, контактний телефон, електронна адреса.
   

На початку статті необхідно вказати індекс УДК.

4. 
   Рукописи подаються українською (російською) мовою.
   
5. 
   Анотації (5-6 друкованих рядків) і ключові слова (6-10 слів) мають бути українською, російською та англійською мовами. Обсяг анотації має становити не менше 500 знаків (з пробілами).
   
6. 
   Нумерація посилань - наскрізна (у квадратних дужках у тексті).
   
7. 
   Рукопис має бути підписаний і датований автором (авторами).
   
8. 
   Автор відповідає за точність цитованого в рукописі тексту.
   
9. 
   Наукова стаття має містити необхідні елементи, визначено Поста­новою Президії ВАК України "Про підвищення вимог до фахових ви­дань, внесених до переліків ВАК України" від 15.01.2003 № 7-05/1:
   

постановка проблеми у загальному вигляді та її зв' язок із важливими науковими чи практичними завданнями;

аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв' язання цієї проблеми і на які спирається автор;

виокремлення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується означена стаття;

формулювання цілей статті (постановка завдання);

виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих результатів;

висновки з дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі.

10. Наприкінці рукопису подається список використаних джерел з
10-15 найменувань.

^ Збільшуються ліцензійні обсяги підготовки фахівців

Академія управління МВС - провідний вищий навчальний за­клад четвертого рівня акредитації, який здійснює підготовку, спеці­алізацію та підвищення кваліфікації керівників органів внутрішніх справ, фахівців для інших відомств та зарубіжних країн за напрямом "Право", спеціальність "Правознавство". Академія - єдиний в Украї­ні вищий навчальний заклад, що готує керівників органів внутрішніх справ за напрямом "Специфічні категорії", спеціальність "Управлін­ня у сфері правопорядку".

Науково-педагогічний склад Академії управління МВС представ­ляють двадцять докторів та сорок п' ять кандидатів наук, п' ятнадцять професорів, тридцять доцентів, два старших наукових співробітники, п' ять академіків галузевих наук, вісім заслужених працівників осві­ти України, вісім заслужених юристів України, заслужений майстер спорту міжнародного класу, два майстри спорту першого дану (чор­ний пояс), кандидат в майстри спорту з боксу, три судді міжнародної, першої та другої категорій, а також дванадцять фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістр за спеціальностями "Правознавство" й "Управління у сфері правопорядку".

Освітні програми спрямовані на професійне й особистісне зрос­тання, розвиток загальних і спеціальних навичок та умінь керівників правоохоронних органів. Акцентується увага на розвитку в слухачів якостей, пов'язаних з професійним виконанням службових обов'язків, реалізацією якостей керівника (вміння приймати рішення, брати на себе персональну відповідальність, організовувати роботу підпоряд­кованих структур, стимулювати розвиток підлеглих), комунікативних навичок, творчих підходів.

З урахуванням належного рівня кадрового, наукового, навчально-методичного, інформаційного та матеріально-технічного забезпе­чення Академія управління МВС на підставі дозволу Міністерства освіти і науки України розпочинає діяльність щодо збільшення ліцен­зованого обсягу підготовки магістрів за спеціальностями "Управлін­ня у сфері правопорядку" і "Правознавство".

---

Скачать файл (2786.4 kb.)

Поиск по сайту:  

---