Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Банкрутство суб'єктів господарювання згідно Господарського кодексу України та Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом - файл 1.doc


Банкрутство суб'єктів господарювання згідно Господарського кодексу України та Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом
скачать (50 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc50kb.22.11.2011 23:55скачать

содержание

1.doc

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

з дисципліни “Господарське законодавство”

по темі “Банкрутство суб'єктів господарювання згідно Господарського кодексу України та Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”

Львів 2010

Завдання:

  1. Відповідно до ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» перелічити види кредиторів неплатоспроможного боржника.

  2. Відповідно до статті 157 ГКУ та ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дати визначення ліквідаційної маси, визначити її склад, порядок формування та реалізації об’єктів ліквідаційної маси.

  3. Зробити порівняльний аналіз процедури банкрутства юридичної особи та фізичної особи-підприємця.

  4. Скласти позовну заяву.

1. Боржником визнається суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Зі змісту ст. 210 ГК і ст. 1 Закону можна зробити висновок, що кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні та фізичні особи, територіальна громада або держава, які мають підтверджені відповідно до законодавства вимоги до боржника щодо грошових зобов’язань, включаючи кредиторів, вимоги яких повністю або частково забезпечені заставою. Правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов’язкових платежів).

У процедурі банкрутства, як правило, бере участь не один кредитор. У разі якщо до одного боржника мають грошові вимоги одночасно два або більше кредиторів, вони утворюють збори (комітет) кредиторів відповідно до вимог Закону.

Відповідно до ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитори поділяються на два види – конкурсні і поточні.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
^ 2. Ліквідаційна маса - усі види майнових активів (майно та майнові права) банку, які належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідації.

Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.(Частина перша статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-IV ( 2453-15 ) від 03.03.2005

Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси.

Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Індивідуально визначені речі, що належать банкруту на підставі речових прав, крім права власності і повного господарськог відання, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси.

За наявності у складі майна банкрута майна, виключеного з обороту, ліквідатор зобов'язаний передати його іншим особам в установленому порядку.

Ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів в установленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

Способи та порядок продажу майна банкрута визначає комітет кредиторів. Як правило, це публічні торги. Для продажу майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, є обов'язковим проведення конкурсів або аукціонів в порядку, передбаченому Законом України від 4 березня 1992 року «Про приватизацію державного майна» (в редакції Закону України від 19 лютого 1997 року). А стосовно нерухомості та майна, що використовується у виробничій діяльності державних підприємств та підприємств з часткою державної власності у статутному фонді понад 25 відсотків, діє мораторій на примусовий продаж, встановлений Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29 листопада 2001 року № 2864-ІІР.

Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором та покупцем. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів в порядку, встановленому ст. 31 Закону.

Згідно із зазначеною статтею, в першу чергу, не чекаючи завершення ліквідаційної процедури і після реалізації хоча б частини ліквідаційної маси, задовольняються дві групи вимог. Першу групу становлять вимоги, забезпечені заставою; виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, в тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі. До другої групи входять витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, в тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого, пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих. В другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками по заробітній платі, зобов'язань із заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, а також вимоги громадян — вкладників довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно довірителів. У третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). У четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, в тому числі ті, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника або в процедурі санації. В п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду банкрута. В шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний балансу, до якого додаються: дані інвентаризації ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси. Після заслуховування звіту ліквідатора та членів комітету кредиторів або окремих кредиторів суд виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів у банкрута не залишилося майна, судом виноситься ухвала про його ліквідацію, на підставі якої банкрут виключається із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
3. Визнання юридичної особи банкрутом здійснюється арбітражним судом за заявою будь кого з кредиторів або самого боржника. Кредитор може звернутися з заявою про порушення справи про банкрутство юридичної особи у разі, коли остання неспроможна задовольнити протягом одного місяця визнані нею претензійні вимоги або сплатити борг за виконавчими документами. Боржник може звернутися до арбітражного суду з власної ініціативи у разі його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. До заяви боржника додаються список його кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс та інша інформація про його фінансове і майнове становище.

Після прийняття заяви арбітражний суд не пізніше п’яти днів з дня її надходження виносить і надсилає боржникові, кредиторам і банкам, які здійснюють розрахункове касове обслуговування боржника, ухвалу про порушення провадження по справі. Не пізніш як через місяць після цього арбітражний суд у попередньому засіданні оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін і банків і в разі необхідності призначає розпорядника майном боржника і зобов’язує заявника подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради чи Кабінету Міністрів оголошення про порушення справи про банкрутство. Розпорядником майна боржника може бути призначений банк, фонд державного (комунального) майна або інша особа за пропозицією боржника чи кредиторів. Повноваження розпорядника майна втрачають силу з моменту утворення ліквідаційної комісії.

Фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Законодавство України, зокрема, Цивільний та Господарський кодекси України передбачають можливість застосування процедури банкрутства лише для фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність. Для інших категорій неплатоспроможних фізичних осіб така процедура не передбачена. Банкрутством вважається визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Коментована стаття містить загальні умови визнання підприємця банкрутом, а саме неспроможність боржника через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів та підставою до порушення справи про банкрутство можуть бути лише вимоги, які пов'язані з підприємницькою діяльністю. Вимоги, що випливають з особистих зобов'язань, у тому числі про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, а також інші вимоги особистого характеру підставами для порушення справи про банкрутство бути не можуть. Такі вимоги кредитори вправі заявити в процесі провадження у справі про банкрутство.

Справи про банкрутство розглядаються в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Справа розглядається господарським судом за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця. Заява про порушення справи про банкрутство може бути подана фізичною особою - підприємцем, який є боржником, або його кредиторами. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. Вимоги кредиторів задовольняються за рахунок належного підприємцю майна, на яке може бути звернено стягнення в порядку черговості. Визначено 5 черг, які суттєво відрізняються від порядку черговості при банкрутстві юридичних осіб: у першу чергу задовольняються вимоги фізичних осіб, перед якими підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров'ю, а також вимоги щодо стягнення аліментів; у другу чергу проводяться розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють у підприємця за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди; у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна підприємця; у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); у п'яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами. Позачергово відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання фізичної особи-підприємця банкрутом. Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення вимог попередньої черги. За недостатністю коштів для повного задоволення усіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог.

Після завершення розрахунків за заявленими вимогами підприємець звільняється від виконання усіх зобов'язань як пов'язаних, так і не пов'язаних із підприємницькою діяльністю, незалежно від того були вони заявлені чи ні. Виняток становлять вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання фізичної особи-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання фізичної особи - підприємця банкрутом. Вони можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство відповідно у повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

У зв'язку із проведенням процедури банкрутства державна реєстрація фізичної особи як підприємця не скасовується. Особа вправі продовжувати підприємницьку діяльність. Проте з метою усунення зловживань з боку боржника законом встановлено п'ятирічний строк з моменту визнання фізичної особи-підприємця банкрутом, протягом якого не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за його ініціативою.

До Господарського Суду у Київській області

МСП 01032, м. Львів 32, вул. Городоцька, 16

(044) 230-31-77

Позивач:Страхова компанія

81562 м. Львів, вул. Антоновича 10.
(поштовий індекс, адреса)


Відповідач: ЗАТ Страхова компанія,
56655 м. Львів вул. Грінченка.
(поштовий індекс, адреса)


Ціна позову:15000

^ ПОЗОВНА ЗАЯВА

10.10.2010 р. з вини Присташ В.І., керуючого автомобілем (Honda, 4456), сталося ДТП, в результаті якої були заподіяні пошкодження автомобілю (3354, Subaru), який належить Пеленському І.Я.

Згідно ст. 1166 ЦК України, шкода, заподіяна майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному об'ємі особою, що заподіяла шкоду.

Згідно ст. 1187 ЦК України, юридичні особи і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для тих, що оточують (використання транспортних засобів, механізмів, електричної енергії), зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла унаслідок непереборної сили або наміру потерпілого.

На момент ДТП ризик спричинення збитку автомобілю (3354, Subaru), належного Пеленському І.Я, був застрахований в Страховій компанії.

На підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку і про виплату страхового відшкодування Страхова компанія - позивач провела виплату страхового відшкодування в розмірі 15000грн. страхувальникові.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, що виплатив страхове відшкодування, переходить в межах виплаченої суми право вимоги, яку страхувальник має до особи, відповідальної за збитки, відшкодовані в результаті страхування.

Цивільна відповідальність водія автомобіля, з вини якого сталося ДТП на момент ДТП була застрахована в ЗАТ Страхова компанія (поліс №5). Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

На підставі норм закону Страхова компанія звернулася до ЗАТ Страхової компанії з пропозицією про добровільне відшкодування витрат по виплаті страхового відшкодування у зв'язку з переходом до страховика прав страхувальника на відшкодування збитку. Згідно ст. 34, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» страховик зобов'язаний розглянути заяву про страхову виплату і прикладені до нього документи протягом 3 днів з дня їх здобуття.

Протягом зазначеного терміну страховик зобов'язаний провести страхову виплату потерпілому або направити йому мотивовану відмову. До теперішнього часу ЗАТ Страхова компанія не виконало своїх зобов'язань.

На підставі викладеного, керуючись ст. 979, ст.993, ст. 1187 ЦК України, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» від 22.09.2005., ст.1,12 Господарський кодекс України, просимо суд:

Стягнути із ЗАТ Страхова компанія в користь Страхова компанія грошову суму в розмірі 15000 грн.

Стягнути із ЗАТ Страхова компанія на користь Страхової компанії витрати по сплаті держмита в розмірі 1000 грн..

Додаток:

1.Квитанція про направлення копії позовної заяви відповідачеві;

2.Платіжне доручення, підтверджуюче оплату держмита:

3.копія страхового поліса;

4.Копія сповіщення про ДТП;

5.Копія заяви на відшкодування матеріального збитку;

6.Копія довідки про участь в ДТП;

7.Копія акту огляду транспортного засобу;

8.Копія визначення про відмову в збудженні справи про адміністративне правопорушення;

9.Копія висновку про вартість відновних робіт;

10.Копія рахунку на оплату і всіх документів, що свідчать про виплати;

11.Копія листа з пропозицією про добровільне відшкодування шкоди, відповідь на претензію;

12.Копія свідоцтва про державну реєстрацію позивача, Доручення або протокол про призначення генерального директора.

13.Інші документи з обґрунтуванням позовних вимог.

Генеральний директор (Представник) ______________________________ підпис

Печатка


Скачать файл (50 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации